Форми психологічної превенції Доповідач: Шаманська Ольга Тадеушівна



Скачати 87.35 Kb.
Дата конвертації10.04.2017
Розмір87.35 Kb.
Форми психологічної превенції

Доповідач: Шаманська Ольга Тадеушівна,


практичний психолог ХЗОШ №19
Умовами успішної профілактичної роботи вважають її комплексність, послідовність, диференційованість, своєчасність. Остання умова особливо важливо в роботі з особистістю, що активно формується, наприклад, з підлітками. Тому далі психологічна превенція поведінки, що відхиляється, буде розглядатися частіше на прикладах саме підліткового віку.

ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров'я) пропонує виділяти первинну, вторинну і третинну профілактику [11, с. 160]. Первинна профілактика спрямована на усунення несприятливих факторів, що викликають певне явище, а також на підвищення стійкості особистості до впливу цих факторів. Первинна профілактика може широко проводитися серед підлітків. Завдання вторинної профілактики - раннє виявлення і реабілітація нервово-психічних порушень і робота з «групою ризику», наприклад, з підлітками, які мають виражену схильність до формування відхилень у поведінці без прояву такого в даний час. Третинна профілактика вирішує такі спеціальні завдання, як лікування нервово-психічних розладів, що супроводжуються порушеннями поведінки. Третинна профілактика також може бути спрямована на попередження рецидивів у осіб з уже сформованою девіантною поведінкою.


Психопрофілактична робота може входити в комплекс заходів усіх трьох рівнів. Вважається, що вона найбільш ефективна в формі впливу на умови і причини, що викликають девіантну поведінку, на ранніх етапах появи проблем.
Існують різні форми психопрофілактичної роботи [5, 12, 19, 24].

Перша форма-організація соціального середовища. В її основі закладено уявлення про детермінуючий вплив навколишнього середовища на формування девіацій. Впливаючи на соціальні чинники, можна запобігти небажаній поведінці особистості. Вплив може бути направлено на суспільство в цілому, наприклад, через створення негативної громадської думки відносно поведінки, що відхиляється. Об'єктом роботи також може бути сім'я, соціальна група (школа, клас) або конкретна особистість.

У рамках даної моделі профілактика залежної поведінки у підлітків включає перш за все соціальну рекламу щодо формування установок на здоровий спосіб життя і тверезість. Особливе значення має політика засобів масової інформації. Спеціальні програми, виступи молодіжних кумирів, спеціально підібрані кінофільми - все це повинно мати якісно інший рівень, аніж той, що спостерігається в даний час.

Робота з молодіжною субкультурою може бути організована у формі руху «Молодь проти наркотиків» або однойменної акції з виступом популярних рок-груп. Надзвичайно важливою є робота в місцях, де молодь проводить своє дозвілля і спілкується. Наприклад, на дискотеці можуть з'явитися загадкові люди в масках. В кінці вечора підлітки можуть дізнатися від них про трагічні долі і переживання, пов'язаних з втратою близької людини від наркотиків.

Робота з підлітками може бути організована також на вулиці, для чого в ряді країн існує підготовка підлітків-лідерів, які проводять відповідну роботу.

В рамках даного підходу також вживаються спроби створення підтримуючих «зон» і умов, несумісних з небажаною поведінкою. Основним недоліком моделі вважається відсутність прямої залежності між соціальними чинниками і поведінкою, що відхиляється. В цілому даний підхід виглядає досить ефективним.

Друга форма психопрофілактичної роботи - інформування. Це найбільш звичний для нас напрямок психопрофілактичної роботи в формі лекцій, бесід, розповсюдження спеціальної літератури або відео- і телефільмів. Суть підходу полягає в спробі впливу на когнітивні процеси особистості з метою підвищення її здатності до прийняття конструктивних рішень.

Для цього звичайно широко використовується інформація, підтверджена статистичними даними, наприклад, про згубний вплив наркотиків на здоров'я і особистість. Нерідко інформація має залякуючий характер. При цьому перераховуються негативні наслідки вживання наркотиків або описуються драматичні долі девіантів, їх особистісна деградація.

Метод дійсно збільшує знання, але погано впливає на зміну поведінки. Само по собі інформування не знижує рівень девіацій. У деяких випадках, навпаки, раннє знайомство з девіаціями стимулює посилення інтересу до них. Залякування також може викликати когнітивно-емоційний дисонанс, мотивуючий до даного виду поведінки.

У ряді випадків інформація дається несвоєчасно: занадто пізно або занадто рано. Наприклад, досвід роботи з підлітками підказує, що бесіди щодо попередження наркозалежної поведінки повинні проводитися не пізніше 14 років. Вони не повинні містити докладний опис наркотиків і ефектів, ними вироблених. Такі бесіди доцільно направляти на обговорення наслідків девіантної поведінки і способів утримання від неї, на вироблення активної особистісної позиції.

Перспективного розвитку даного підходу може сприяти відмова від переважання залякуючої інформації, а також диференціація інформації за статтю, віком, соціально-економічним характеристикам.

Третя форма психопрофілактичної роботи - активне соціальне навчання соціально-важливих навичок. Дана модель переважно реалізується в формі групових тренінгів. В даний час поширені наступні форми.

Тренінг резистентності (стійкості) до негативного соціального впливу. В ході тренінгу змінюються установки на девіантну поведінку, формуються навички розпізнавання рекламних стратегій, розвивається здатність говорити «ні» в разі тиску однолітків, дається інформація про можливий негативний вплив батьків та інших дорослих (наприклад, тих, хто вживає алкоголь) і т.д.

Тренінг асертивності або афективно-ціннісного навчання. Заснований на уявленні, що девіантна поведінка безпосередньо пов'язана з емоційними порушеннями. Для попередження цієї проблеми підлітків навчають розпізнавати емоції, висловлювати їх прийнятним чином і продуктивно справлятися зі стресом. В ході групової психологічної роботи також формуються навички прийняття рішення, підвищується самооцінка, стимулюються процеси самовизначення і розвитку позитивних цінностей.

Тренінг формування життєвих навичок. Під життєвими навичками розуміють найбільш важливі соціальні вміння особистості. Перш за все це вміння спілкуватися, підтримувати дружні зв'язки і конструктивно вирішувати конфлікти в міжособистісних стосунках. Також це здатність приймати на себе відповідальність, ставити цілі, відстоювати свою позицію і інтереси. Нарешті, життєво важливими є навички самоконтролю, впевненої поведінки, зміни себе і навколишньої ситуації.

У роботі з підлітками дана модель є однією з найбільш перспективних.



Четверта форма - організація діяльності, альтернативної девіантній поведінці. Ця форма роботи пов'язана з уявленнями про замісний ефект девіантної поведінки. Наприклад, аддикція може відігравати важливу роль в особистісній динаміці - підвищення самооцінки або інтеграція в референтну середу. Припускається, що люди використовують психоактивні речовини, що поліпшують настрій, до тих пір, поки не отримають взамін щось краще. Альтернативними формами активності визнані: пізнання (подорожі), випробування себе (походи в гори, спорт з ризиком), значуще спілкування, любов, творчість, діяльність (в тому числі професійна, релігійно-духовна, благодійна).

Ця форма реалізується практично у всіх програмах надання допомоги у випадках вже сформованої поведінки, що відхиляється. У сімейному вихованні провідними профілактичними завданнями виступають раннє виховання стійких інтересів, розвиток здатності любити і бути коханим, формування вміння себе зайняти і працювати. Батьки повинні розуміти, що вони формують потреби особистості через залучення дитини в різні види активності - спорт, мистецтво, пізнання. Якщо до підліткового віку позитивні потреби не сформовані, особистість виявляється вразливою щодо негативних потреб і занять.



П'ята форма - організація здорового способу життя. Вона виходить з уявлень про особисту відповідальність за здоров'я, гармонію з навколишнім світом і своїм організмом. Уміння людини досягати оптимального стану і успішно протистояти несприятливим факторам середовища вважається особливо цінним. Здоровий стиль життя передбачає здорове харчування, регулярні фізичні навантаження, дотримання режиму праці та відпочинку, спілкування з природою, виключення надмірностей. Такий стиль заснований на екологічному мисленні і істотно залежить від рівня розвитку суспільства.

Шоста форма - активізація особистісних ресурсів. Активні заняття підлітків спортом, їх творче самовираження, участь в групах спілкування та особистісного зростання, арттерапія - все це активізує особистісні ресурси, в свою чергу забезпечуючи активність особистості, її здоров'я та стійкість до негативного зовнішнього впливу.

Сьома форма - мінімізація негативних наслідків девіантної поведінки. Дана форма роботи використовується у випадках вже сформованої поведінки, що відхиляється. Вона спрямована на профілактику рецидивів або їх негативних наслідків. Наприклад, наркозалежні підлітки можуть отримувати своєчасну медичну допомогу, а також необхідні знання про супутні захворювання та їх лікуванню.

У різних видах психопрофілактичної роботи можуть використовуватися схожі форми і методи.

За способом організації роботи виділяють наступні форми психопрофілактики: індивідуальна, сімейна, групова робота.

З метою попередження відхилень у поведінці використовуються різні соціально-психологічні методи. Серед провідних методів психопрофілактичної роботи: інформування, групові дискусії, тренінгові вправи, рольові ігри, моделювання ефективної соціальної поведінки, психотерапевтичні методики.

Залежно від використовуваних методів псіхопрофілактична робота може здійснюватися у формі тренінгів, освітніх програм (наприклад, шкільного спецкурсу), психологічного консультування, кризової допомоги (телефон довіри), а також психотерапії пограничних станів і нервово-психічних розладів.

У відповідності зі специфікою девіантної поведінки можна виділити наступні принципи психопрофілактичної роботи:



  • комплексність (організація впливу на різних рівнях соціального простору, сім’ї та особистості);

  • адресність (урахування вікових, статевих та соціальних характеристик);

  • масовість (пріоритет групових форм роботи);

  • позитивність інформації;

  • мінімізація негативних наслідків;

  • особиста зацікавленість і відповідальність учасників;

  • максимальна активність особистості;

  • спрямованість у майбутнє (оцінка наслідків поведінки, актуалізація позитивних цінностей і цілей, планування майбутнього без девіантної поведінки).


Рекомендована література


1. Олександрівський Ю.А. Стани психічної дезадаптації і їх компенсація. - М., 1976.

2. Амбрумова А.Г., Бородін СВ., Михлин О.С. Попередження самогубств. - М., 1980.

3. Амбрумова А.Г., Жезлова Л.Я. Методичні рекомендації з профілактики суїцидальних дій в дитячому та підлітковому віці. - М., 1978.

4. Амбрумова А.Г., Тихоненко В.А, Діагностика суїцидальної поведінки. - М., 1980.

5. Беличева С.А. Основи превентивної психології. - М., 1993.

6. Горська М.В. Діагностика суїцидальної поведінки у підлітків // Вісник психосоціальної роботи. - 1994. - № 1. - С. 44-52.

7. Дем'янов Ю.Г. Основи психопрофілактики і психотерапії: Посібник-практикум. - СПб., 1999..

8. Діагностика шкільної дезадаптації / Под ред. С.А. Беличева. - М., 1993.

9. Іванова О.Б. Як допомогти наркоману. - СПб., 1997.

10. Игумнов С.А. Клінічна психотерапія дітей і підлітків: Справ, посібник. - Мінськ, 1999..
11. Кондратенко В. Т. Девіантна поведінка у підлітків. - Мінськ, 1988.

12. Кулаков С.А. Психопрофілактика і психотерапія в середній школі: Навчальний метод. допомога. - СПб., 1996.

13. Кулаков С.А. Діагностика та психотерапія адиктивної поведінки У підлітків: Навчально- метод. посібник. - М., 1998.

14. Кулаков С.А. На прийомі у психолога - підліток. - СПб., 2001.

15. Меєрсон Ф.З. Адаптація, стрес, профілактика. - М., 1981.

16. Морлі С, Шефферд Дж., Спенс С. Методи когнітивної терапії і тренінгу соціальних навичок. - СПб., 1996.

17. Моховиков А.Н. Телефонне консультування. - М., 1999.

18. Нельсон-Джоунс Р. Теорія і практика консультування. - СПб., 2000.

19. Попередження підліткової і юнацької наркоманії / Под ред. С.В.Березіна, К.С.Лісецкого, І.Б.Орешнікової. - М., 2000.

20. Психологія і лікування залежної поведінки / Под ред. С. Даулінг. - М., 2000.

21. Психосоціальна корекція та реабілітація неповнолітніх з Девіантною поведінкою / Под ред. С.А. Беличева. - М., 1999.

22. Психотерапевтична енциклопедія / За ред. Б. Д. Карвасарского. - СПб., 1998.

23. Психотерапія дітей та підлітків: Пер. з нім. / Под ред. Х.Рем- Шмідта. - М., 2000.

24. Сучасні форми та методи організації психогігієнічної і психопрофілактичної роботи: Зб. статей. - М., 1989.

25. Суїцид Моховиков / Упоряд. А. Н. Моховиков. - Київ, 1996.

26. Телефон довіри в системі соціально-психологічної служби. o- М., 1988.

СПб., 1987.

28. Федоров А.П. Когнітивна психотерапія: Учеб. допомога. - СПб 1991.



29. Ейдеміллер Е.Г., Юстицкіс В. Психологія та психотерапія сім'ї. - СПб., 1999.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал