Фізичне виховання-складова частина національного виховання



Скачати 142.66 Kb.
Дата конвертації25.12.2016
Розмір142.66 Kb.
Тема: Фізичне виховання-складова частина національного виховання.

Мета: cформувати систему знань про витоки фізичного виховання в Україні, дисципліну ТМФВ та її основні поняття, державні документи з фізичної культури і спорту. Виховувати у майбутніх учителів початкових класів інтерес та переконання щодо організації фізкультурно-оздоровчої і спортивно-масової роботи з молодшими школярами.
План

1. Витоки фізичного виховання в Україні.

2. Дисципліна “Теорія і методика фізичного виховання” та її міждисциплінарні зв’язки.

3. Основні поняття теорії і методики фізичного виховання.

4. Державні документи з питань фізичної культури і спорту.

5. Анатомо-фізіологічні і психологічні особливості учнів молодшого шкільного віку.

6. Руховий режим учнів молодшого шкільного віку.

7. Фізичне виховання учнів початкових класів. Його мета та оздоровчі, освітні і виховні завдання на сучасному етапі розвитку Української держави.


Запитання для самоконтролю

1. Що є предметом вивчення теорії фізвиховання?

2. Назвіть науки ,які вивчають процес фізвиховання ?

3. Дайте визначення понять: «Фізична культура», «Фізичне виховання», «Фізичний розвиток».

4. Назвіть основні напрямки у фізичному вихованні?

5. Назвіть мету та оздоровчі ,освітні і виховні завдання на сучасному етапі розвитку Української держави.

1. Виклад питання : витоки фізичного виховання в Україні.

Етнографічні і археологічні дослідження довели, що елементи фізичного виховання з’явились ще на початку розвитку суспільства. Кожного дня люди здобували собі їжу, пиття. Вони долали сувору зиму і спекотне літо. Виживали ті, хто був сильним, швидким, витривалим, умів володіти луком, списом. Фізична підготовленість людини була важливим складником ведення військово-бойових дій.

У рабовласницьких державах Стародавньої Греції вже існували методики фізичного виховання. Були відкриті спеціальні школи, організовувались змагання, будувались стадіони і басейни. Греки намагались виховувати розумово і фізично. У спеціальних навчальних закладах - гімназіях і палестрах займались фізичними вправами, музикою, поезією, вчились ораторському мистецтву ...

У 776 р. до н.е. у Стародавній Греції (Олімпії) вперше відбулись Стародавні Олімпійські ігри. На зміну рабовласницькому ладу прийшов феодальний лад. Створюються клуби, виникають різні види спорту, будуються криті спортивні споруди. Спортивні ігри стають засобом розваг і змагань. Появляються різні системи фізичного виховання: шведська, чеська, німецька...

У 1896 р. з ініціативи французького барона П’єра де Кубертена відроджуються Олімпійські ігри, які називаються І Олімпійськими іграми сучасності. Відбулись вони теж у Греції (Афіни).

Фізична культура в Україні своїм корінням сягає в далекі праукраїнські часи. Стародавні слов’яни були близькими до природи. Народні ігри, гуляння, різноманітні фізичні вправи складали основу їхньої календарної обрядовості. Ігрища складались з танців, пісень, різноманітних фізичних вправ, що носили змагальний характер.

Традиційні форми і засоби фізичного вдосконалення українців отримали свій подальший фізичний розвиток за часів існування Київської Русі. Дітей з малих літ вчили бігати, плавати, володіти зброєю та їздити верхи.

Вершиною українського тіло виховання стала система фізичного виховання запорізьких козаків. Увібравши у себе весь багатовіковий народний досвід, вона стала однією з найдосконаліших систем підготовки воїнів тодішньої Європи. Про те, що Січ була своєрідною школою лицарства і мужності писав П.Меріме: “Сюди приходять вчитися воєнного ремесла, вправлятись у морських походах. Пробувати свого хисту в якійсь відважній вилазці”. У січовій школі хлопчиків навчали читати, писати, співу і військової справи.

Починаючи з середини XIX ст. у Європі почав рости інтерес до фізичної культури і спорту. Саме у Галичині, яка входила до складу Австро- Угорської імперії, зароджується спортивний рух.

У 1894 р. у Львові створюється спортивне товариство “Сокіл”. У цьому ж році “Сокіл” орендує зал, купує гімнастичні прилади, розпочинає організовувати перші руханкові заняття. У 1908 р. головою українського “Сокола” обрано Івана Боберського («батька українського тіло виховання»).

До проголошення незалежної України українські спортсмени брали участь в Олімпійських іграх і змаганнях у складі інших держав (Росії, Австро-Угорщини, Польщі, Румунії...). У період з 1954-1994 pp. українські спортсмени, які виступали у складі колишньої країни, досягай визначних успіхів. Олімпійськими чемпіонами стали В. Чукарін, Л.Латиніна, Б.Шахлін, М.Гороховська, З.Турчина, наш земляк - Валерій Борзов.

У 1994 р. - Україна вперше, як незалежна держава, взяла участь у зимових Олімпійських іграх у Ліллехаммері (Норвегія).

1 бронзова медаль - В.Цербе (біатлон).

1 золота медаль - Оксана Баюл (фігурне катання).

У 1996 р. вперше Україна бере участь в літніх Олімпійських іграх в Атланті (США), як незалежна держава. Чемпіонами Олімпіади, у честь яких звучав Гімн України і піднімався український прапор, стали: В.Олійник, І. Кравець, К.Серебрянська, Л.Подкопаєва та інші.

Сьогодні українські спортсмени беруть участь у всіх змаганнях світового масштабу.

Фізичне виховання відіграє велику роль у підготовці всебічно розвинутої особистості, здатної працювати у різних галузях господарства нашої держави.

Важливим періодом у фізичному виховання дітей є молодший шкільний вік. У цьому віці інтенсивно розвивається організм, формується постава, виробляються рухові вміння і навички життєво важливих рухів, інтенсивно розвиваються рухові якості. Фізичне виховання учнів початкових класів має свою специфіку, зумовлену їх анатомо-фізіологічними і психологічними особливостями, а також тим, що приходячи де школи, учні потрапляють у нові умови, до яких їм важко звикнути, пристосуватись (довготривале сидіння за партою). З початком навчання значно зростає обсяг розумової праці дітей і водночас відчутно зменшується їх рухова активність (гіподинамія) та можливість перебувати на свіжому повітрі. Ось чому правильне фізичне виховання в молодшому шкільному віці є не тільки необхідною умовою всебічного гармонійного розвитку особистості учня, а й дійовим чинником підвищення його розумової працездатності.

2. Виклад питання: Дисципліна “Теорія і методика фізичного виховання” та її міждисциплінарні зв’язки.

ТМФВ - це наука про загальні закони керування процесом фізичного вдосконалення особистості з метою підготовки її до активної життєдіяльності.

Викладання курсу “ТМФВ” здійснюється в тісному взаємозв’язку з дисциплінами “Фізичне виховання”, а також із курсами педагогіки, психології, анатомії, фізіології, шкільної гігієни, валеології. ТМФВ інтегрована з дисципліною ’’Фізичне виховання”, яку майбутні вчителі ПК опановують з першого року навчання у коледжі.

Навчальна робота курсу “ТМФВ” проводиться у формі: лекцій, семінарських занять, самостійної роботи студентів, контрольних робіт.

На лекціях викладаються найважливіші питання теорії та методики; фізичне виховання.

На семінарських заняттях обговорюються запропоновані викладачем і студентами питання лекційного курсу.

Практичні заняття спрямовані на засвоєння студентами методики побудови уроків фізичної культури різних типів (видів) та позаурочних занять з фізичного виховання.

Самостійна робота студентів - це самостійне опрацювання питань теорії та методики фізичного виховання на основі підручників, посібників, періодичних видань, методичних розробок і рекомендацій.

З курсу систематично проводяться поточний, тестовий, підсумковий контроль. Кожний семестр закінчується диференційованим заліком.

ТМФВ як і кожна наука має свої поняття, на основі яких побудована ця наука, за допомогою яких спілкуються вчителі, тренери і науковці.

3. Виклад питання: основні поняття теорії і методики фізичного виховання.

Фізична культура - складова частина загальної культури суспільства, що спрямована на зміцнення здоров’я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості.

Фізична культура залежить від рівня соціального і економічного розвитку суспільства. Вона включає сукупність матеріальних (спортзали, басейни, стадіони...) і духовних (фахівці, вчені...) цінностей суспільства, що створюються і використовуються для фізичного вдосконалення людини.



Фізичний розвиток - це процес становлення і змін форм і функцій організму школяра.

Показники фізичного розвитку школяра:

• ріст;

• маса тіла;



• спірометрія (ЖЄЛ);

• динамометрія;

• окружність грудної клітки, талії, стегон;

• довжина плеча, стегна.

Фізичне виховання становить частину національного виховання.

Фізичне виховання - це педагогічний процес, спрямований на фізичне і духовне вдосконалення людини, оволодіння нею знаннями, фізичними вправами та способами їх самостійного використання протягом всього життя.

У процесі фізичного виховання повинно одночасно здійснюватися розумове, моральне, естетичне, трудове, валеологічне, економічне, статеве, конфесійне, гендерне виховання.





Розрізняють 2 сторони фізичного виховання

Фізична (фізкультурна )освіта Фізична підготовленість





Фізична (фізкультурна освіта) - це рівень знань, рухових вмінь і навичок та раціональні способи використання їх у повсякденному житті для власного фізичного і духовного вдосконалення, збереження і зміцнення здоров’я.

Фізична підготовленість - це рівень розвитку фізичних якостей. Рівень фізичної підготовленості школярів визначають за тестами і нормативами оцінки фізичної підготовленості.

Спорт - спеціальна діяльність, спрямована на досягнення у певному фізичних вправ найвищих результатів у процесі змагальної діяльності (М.П.Козленко, Київ).

Національна спортивна класифікація налічує 47 олімпійських видів спорту і понад 100 інших видів спорту.



Спорт



Самодіяльний масовий спорт

Олімпійський спорт


Професійний спорт


Фізична рекреація - це активний відпочинок із використанням фізичних вправ.

Фізична реабілітація — це процес відновлення здоров’я після перенесених травм і захворювань за допомогою засобів фізичного виховання.

4. Виклад питання: державні документи з питань фізичної культури і спорту.

Сучасний етап державотворення в Україні вимагає реформування всіх сторін життєдіяльності людини, зміни її світогляду, свідомості, ставлення до явищ суспільного життя. На цьому тлі різко знизився в суспільстві інтерес до занять фізичними вправами, послабилось управління процесом фізичного виховання в освітній галузі.

На розв’язання цих завдань Президент, Уряд і Верховна Рада України прийняла ряд документів з фізичної культури і спорту. Закон України “Про фізичну культуру і спорт” (1993р.) визначає загальні правові, соціальні, економічні організаційні основи фізичної культури і спорту в Україні, участь державних органів, посадових осіб, установ, організацій, незалежно від форм власності у зміцненні здоров’я громадян, досягненні високого рівня працездатності та довголіття засобами фізичної культури і спорту.

У 1994 р. Указом Президента України затверджується “Державна Програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні”, в якій намічені основні напрямки подальшого розвитку і розроблено заходи щодо її реалізації.

Указом Президента України - від 1.09.1998 р. затверджено цільову Комплексну програму “Фізичного виховання - здоров’я нації”, де вказані основні напрямки і заходи з фізичного виховання з метою збереження і зміцнення здоров’я української нації.

У 2004 році Указом Президента затверджена Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту.

У 2005 році розроблено Положення про організацію фізичного виховання і масового спорту в дошкільних, загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладах України.

У 2006 році затверджено Державну програму розвитку фізичної культури і спорту на 2007-2011 роки.



5. Виклад питання: анатомо-фізіологічні та психологічні особливості учнів молодшого шкільного віку.

Для правильного фізичного виховання учнів молодшого шкільного віку потрібно знати і враховувати їх анатомо-фізіологічні і психологічні особливості.



Анатомо-фізіологічні особливості:

- відбувається інтенсивний розвиток організму (зріст щороку збільшується на 3-5см, маса тіла - на 2-3кг);

- процес окостеніння ще не закінчений, кістки таза не зрослися, кістки скелета легко піддаються деформації;

- м’язи та зв’язковий апарат розвинені недостатньо. Потрібне велике напруження м’язів, щоб утримувати хребет у вертикальному положенні, і за несприятливих умов створюється загроза його викривлення. Особливу увагу слід приділяти формуванню правильної постави;

- серцевий м’яз ще слабкий. Водночас серце швидко пристосовується до фізичних навантажень. Фізичні вправи - чудовий засіб для зміцнення серцево-судинної та дихальної системи;

- обмін речовин у дітей здійснюється швидше, ніж у підлітків. Тому відновні процеси після короткочасних вправ у них також відбувається швидше;

- акселерація - невідповідність біологічного віку до паспортного віку школяра.

Психологічні особливості:

- мозок у функціональному відношенні ще розвинений слабо. Його розвиток здійснюється під впливом навчальних занять;

- процеси збудження нервової системи переважають над процесами гальмування. Як наслідок цього — велика рухливість, часте переключення з одного виду діяльності на інший. За такої діяльності учні буквально невтомні. Тим часом від одноманітних дій, особливо від тривалого сидіння або стояння, вони швидко втомлюються;

- у школярів даного віку легке, поверхневе сприйняття довкілля. Вони схоплюють лише зовнішній вигляд, а не зміст;

- потрібно розвивати вольові якості: наполегливість, рішучість, витримку, вміння стримувати почуття, цілеспрямованість;-

- учні не здатні запам’ятовувати великий обсяг фізичних вправ.



6. Виклад питання : руховий режим учнів молодшого шкільного віку.

Дослідження фізіологів і педагогів свідчать про те, що рух є природно-біологічною потребою дітей.

Гіппократ (основоположник античної медицини) наголошував, що фізичні вправи стимулюють фізіологічні процеси в організмі людини.

Авіценна (лікар і природознавець) вважав, що фізичні вправи слід виконувати для профілактики і лікування хвороб.

Тіссо (французький лікар XVII ст.) говорив, що ’’рух, як такий, може за своєю дією замінити будь-які ліки, але всі лікарські засоби світу неспроможні замінити рух”.

Після приходу дітей до школи, вони тривалий час сидять за партами, внаслідок чого виникає “дефіцит руху”, що негативно позначається на стані їхнього здоров’я.

Гіпокінезія (обмеження рухової активності) та гіподинамія (обмеження м’язевої діяльності) ведуть до порушення діяльності функціональних систем організму школяра.

Вихід: вчитель початкових класів повинен знати як побудувати руховий режим школяра з метою його повноцінного розумового та фізичного розвитку.

Складові рухового режиму учня початкових класів (види діяльності):

- ранкова зарядка з повітряними і водними процедурами;

- прогулянка дорогою до школи і зі школи;

- гімнастика до занять;

- фізкультурні хвилинки під час уроків;

- рухливі ігри на великих перервах;

- година здоров’я;

- спортивна година (година рухової активності у групі подовженого дня;

- фізкультурні паузи під час підготовки домашніх завдань;

- заняття у спортивних секціях;

- прогулянки, розваги на свіжому повітрі.

За дослідженнями науковців-валеологів та медиків учень початкових класів для повноцінного розвитку повинен виконувати щодня 15-20 тисяч кроків або перебувати у руховій активності 4-5 годин.

7. Виклад питання: фізичне виховання учнів початкових класів. Його мета та оздоровчі,освітні і виховні завдання на сучасному етапі розвитку Української держави.

Мета фізичного виховання: формування здорової, всебічно фізично розвиненої особистості.

Завдання фізичного виховання: оздоровчі, освітні та виховні.

Оздоровчі завдання фізичного виховання:

- гармонійний розвиток форм і функцій організму школяра;

- розвиток основних фізичних якостей (сили, швидкості, витривалості, гнучкості, спритності);

- підвищення працездатності;

- формування правильної постави;

- загартування організму;

- зміцнення здоров’я.

Правильне фізичне виховання учнів - необхідна умова нормального розвитку всього організму. Завдяки руховій активності забезпечується розвиток серцево-судинної і дихальної систем, поліпшується обмін речовин, підвищується загальний тонус життєдіяльності.

В.О.Сухомлинський вважав, що дбати про здоров’я дітей - найважливіше завдання вчителя.

Педагоги повинні пам’ятати про проведення зі школярами усіх форм занять фізичними вправами на свіжому повітрі.



Освітні завдання фізичного виховання:

- засвоєння (набуття) основ знань про фізичну культуру і спорт, основи здоров’я (валеології), гігієни, їх значення для збереження і зміцнення здоров’я;

- формування рухових вмінь і навичок (ходьби, бігу, стрибків, метань тощо);

- формування основ ЗСЖ.

Навчальний матеріал у програмі фізичної культури підібраний з метою формування життєво-необхідних рухових вмінь і навичок. Важливо, щоб учні початкових класів опанували правильну техніку виконання фізичних вправ, за допомогою яких розвивають різні фізичні якості.

Особливе значення вчитель повинен надавати фізкультурній освіті - знанням з фізичної культури і суміжних з нею предметів. Учень повинен знати про позитивний вплив виконання ним фізичних вправ на організм, вміти скласти комплекс вправ ранкової зарядки, знати різні засоби фізичного виховання для збереження і зміцнення здоров’я, розуміти перевагу ведення здорового способу життя, вміти систематично виконувати різноманітні фізичні вправи вдома.



Виховні завдання фізичного виховання:

- виховання у школярів інтересу до щоденних систематичних занять фізичними вправами;

- виховання моральних і вольових якостей (чесності, порядності, правдивості, витримки, взаємоповаги, взаємодопомоги ...);

- виховання бережливого ставлення до власного здоров’я;

- виховання у співдружності із іншими видами виховання (трудовим, естетичним, моральним, розумовим ...).

Список рекомендованих джерел
Основна література

1. Вільчковський Е.С. Система фізичного виховання молодших школярів. /Е.С.Вільчковський, М.П.Козленко, С.Ф.Цвек. - К.ІЗМН, 1998. - 230 с.

2. Козленко М.П. Теорія і методика фізичного виховання. /М.П.Козленко, Є.С.Вільчковський, С.Ф.Цвек. -К.: Вища школа, 1984. - 232 с.

3. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Ч.1. /Б.М.Шиян. - Т.: Навчальна книга – Богдан, 2001. - 272 с.




Додаткова література

1.Гургуна.І. Сокіл – Батько. /І.Гургуна. - Л.: РВО Основна, 1996. – С.19-25.



2.Круцевич Т.Ю. Теория и методика физического воспитания. Т.1. /Т.Ю.Круцевич. - К.: Олимпийская література. - 423 с.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал