Фінанси підприємств




Сторінка27/36
Дата конвертації22.12.2016
Розмір5.01 Kb.
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   36
10.3.
ЗМІСТ

ФІНАНСОВОГО

ПЛАНУ

ТА

ПОРЯДОК

ЙОГО

СКЛАДАННЯ

За ринкової
економіки для вирішення виробничих та комерційних завдань
, які
потребують вкладання коштів
, необхідною
є
розробка внутрішньофірмового документа
- бізнес
- плану
Бізнес
- план має
:
* давати конкретні
уявлення про те
, як функціонуватиме підприємство
, яке місце воно займатиме на ринку
;
* містити всі
виробничі
характеристики майбутнього підприємства
, детально описувати схему його функціонування
;
* розкривати принципи та методи керівництва підприємством
;
* обов '
язково містити програму управління фінансами
, без якої
неможливо розпочати справу та забезпечити ефективність
її
виконання
;
* показати перспективи розвитку підприємства
інвесторам та кредиторам
При складанні
бізнес
- плану керуються такими стимулюючими мотивами
:
1) подати
інформацію про підприємство та про наміри власників
;
2) викласти стратегію
і
тактику підприємства та показати
, як взаємодіють різноманітні
підрозділи підприємства
, будучи одним цілим
;
3) висвітлити фінансові
цілі
та розробити детальні
кошториси
, з
допомогою яких можна проконтролювати фактичні
витрати та доходи
;
4) переконати третю сторону надати необхідні
кошти або сприяти підприємству в
іншій формі
Узагальнення ще не дуже великого досвіду складання бізнес
- планів вітчизняними підприємствами дає
змогу виділити такі
галузі
їх застосування
:
- вибір економічно вигідних напрямків та способів досягнення позитивних фінансових результатів підприємствами за нових умов господарювання
, неплатоспроможності
суб '
єктів
;
- підготовка підприємствами
інвестиційних проектів для залучення
інвестицій та банківських кредитів
;
- складання проектів емісії
акцій
, облігацій та
інших цінних паперів підприємств
;
- залучення
іноземних
інвесторів для розвитку підприємств
;
- обгрунтування пропозицій щодо приватизації
підприємств державної
та комунальної
власності
За умов економічної
кризи перехідного періоду бізнес
- план підприємства має
передусім вирішувати завдання поліпшення його фінансового стану
У
цьому зв '
язку розгляд саме фінансового аспекту бізнес
- плану
є
найактуальнішим
Фінансовий план
- це найважливіший елемент бізнес
- плану
, який складається як для обгрунтування конкретних
інвестиційних проектів
, так
і
для управління поточною та стратегічною фінансовою діяльністю
Цей розділ бізнес
- плану включає
такі
складові
:
- прогноз обсягів реалізації
;

- баланс грошових надходжень та витрат
;
- таблицю доходів та витрат
;
- прогнозований баланс активів та пасивів підприємства
;
- розрахунок точки беззбитковості
Нині
, коли підприємствам надано самостійність у
плануванні
, вони можуть не складати фінансового плану або складати його в
будь
- якій довільній формі
, що
її
вони вважають для себе найбільш прийнятною
Враховуючи зміни в
бухгалтерському обліку
і
фінансовій звітності
, які
відбуваються з
введенням національних стандартів
(
положень
) бухгалтерського обліку
, можуть бути запропоновані
такі
форми
і
зміст поточного фінансового плану
(
табл
. 10.2).

Поточне фінансове планування
є
складовою частиною перспективного плану
,
є
, власне
, його конкретизацією
Воно полягає
в розробці
: плану руху грошових коштів
, плану про прибутки
(
збитки
), плану бухгалтерського балансу
Складання фінансового плану може відбуватися в
три етапи
:
1.
Аналіз очікуваного виконання фінансового плану поточного року
2.
Розгляд та вивчення виробничих
, маркетингових показників
, на підставі
яких розраховуватимуться планові
фінансові
показники

3.
Розробка проекту фінансового плану
Мета складання фінансового плану полягає
у взаємоузгодженні
Доходів та витрат
Поточний фінансовий план складається на рік з
розбивкою по кварталах
, оскільки протягом року потреба в
грошових коштах значно змінюється
і
може статися брак або надлишок фінансових ресурсів
Розбивка річного фінансового плану на більш короткі
проміжки часу дає
змогу відстежувати виникнення вхідних
і
вихідних грошових потоків
, визначити потребу в
залученні
коштів
Розробка фінансового плану розпочинається з
розрахунку показників дохідної
, а
потім витратної
його частин
Підприємства
, які
не складають бізнес
- плану
, виручку від реалізації
визначають методом прямого рахунку
, виходячи
із запланованого обсягу асортименту виробів
, або з
допомогою укрупненого методу
Підприємства
, які
працюють з
бізнес
- планом
, виручку від реалізації
відображають у "
Прогнозі
обсягів реалізації
".
У
процесі
складання плану доходів та витрат необхідно перевірити взаємоузгодженість запланованих сум витрат та відрахувань
із джерелами покриття
їх відповідними доходами та надходженням коштів
, передбачених у
першому розділі
плану доходів та витрат
Витрати на реалізацію продукції
, передбачені
в другому розділі
плану доходів та витрат
, повинні
покриватися з
виручки від реалізації
продукції
та послуг
(
за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного збору
).
Якщо виручка від реалізації
продукції
та послуг
(
за вирахуванням податків
) виявляється меншою за витрати на реалізовану продукцію
, тоді
прибуток у
першому розділі
буде відсутній
У
другому розділі
з '
являться збитки в
сумі
перевищення витрат над виручкою
Після визначення всіх статей плану доходів та витрат та підведення підсумку в
кожному розділі
перевіряють рівень
їхньої
збалансованості
Для цього підсумки першого розділу порівнюють з
підсумками другого розділу плану доходів та витрат
Сальдо всіх надходжень
і
всіх витрат характеризують фінансовий результат діяльності
підприємства
Якщо має
місце негативний фінансовий результат
(
збиток
), необхідно переглянути витрати в
бік зменшення або відшукати додаткові
резерви доходів та надходження коштів
Таким чином
, у
процесі
фінансового планування здійснюється конкретна ув '
язка кожного виду витрат з
джерелом фінансування
Поточний фінансовий план можна розробляти на підставі
річного плану руху грошових коштів за видами діяльності
з розбивкою по кварталах
За допомогою такої
форми плану підприємство може перевірити реальність джерел надходження грошових коштів
і
обґрунтованість
їхнього витрачання за видами діяльності

10.4.
ЗМІСТ

І

ЗНАЧЕННЯ

ОПЕРАТИВНОГО

ФІНАНСОВОГО

ПЛАНУ

Оперативне фінансове планування необхідне підприємству з
метою контролю за фактичним надходженням грошових коштів на поточний рахунок та витрачанням коштів у
процесі
господарської
діяльності
, виконання поточного фінансового плану
Це пов '
язано з
тим
, що фінансове забезпечення підприємницької
та
інвестиційної
діяльності
відбувається за рахунок власних та залучених коштів
, що потребує
повсякденного ефективного контролю за формуванням
і
використанням фінансових ресурсів
Річний фінансовий план
(
план доходів та витрат грошових коштів
) характеризує
обсяг фінансових ресурсів
, необхідних для фінансово
- господарської
діяльності

Він
є
орієнтиром для фінансової
роботи підприємств у
плановому році
Виконання фінансового плану здійснюється безпосередньо в
процесі
фінансово
- господарської
діяльності
, забезпечуючи стабільну платоспроможність підприємства через оперативне фінансове планування
З
цією метою доцільно складати баланс грошових надходжень
- оперативний фінансовий план
(
табл
10.3).
Баланс надходжень коштів показує
, коли в
підприємства виникають тимчасово вільні
кошти
, а
коли воно має
додаткову потребу в
них
Це дає
фінансовому менеджеру можливість тимчасово вільні
фінансові
кошти вкласти на депозитні
рахунки комерційних банків або
інвестувати в
цінні
папери для одержання доходів
, а
в періоди
, коли виникає
додаткова потреба
, - забезпечити залучення коштів
Оперативне фінансове планування полягає
в складанні
та виконанні
платіжного календаря
Його складають на квартал
із розбивкою по місяцях або на місяць
із розбивкою по декадах
У
платіжному календарі
відображається весь грошовий оборот підприємства
, основна частина якого проходить через поточний
, валютний
, позиковий та
інші
рахунки підприємства в
банку
У
платіжному календарі
відбито рух грошових коштів відповідно до
їх надходження та використання
(
табл
. 10.4).



У
платіжному календарі
фіксуються всі
види грошових платежів та надходжень підприємств незалежно від
їх джерел та напрямків використання
, тобто показаний увесь грошовий оборот за певний проміжок планового періоду
Платіжний календар дає
можливість фінансовим службам підприємства забезпечити оперативне фінансування
, виконання розрахункових та платіжних зобов '
язань
, фіксувати поточні
зміни платоспроможності
підприємства
Він уможливлює
спостереження за станом оборотних коштів та вказує
на необхідність використання позикових та залучених коштів у
плановому періоді
Складення платіжного календаря дає
змогу виявити недостатність коштів
, з '
ясувати причини такого становища
, визначити відповідні
заходи для запобігання фінансовим ускладненням
Важливе місце в
оперативній фінансовій роботі
підприємства займає
своєчасне погашення кредиторської
, а
також своєчасне стягнення дебіторської
заборгованості
На підприємстві
має
бути організований повсякденний оперативний контроль за платежами та надходженням матеріальних цінностей
, виконанням фінансових зобов '
язань перед бюджетом
, позабюджетними фондами
, банками
Необхідно періодично перевіряти дебіторську заборгованість за даними бухгалтерського обліку та звітності
,
інвентаризації
Дебіторська заборгованість
, утворена в
межах узгодженого сторонами строку
оплати
,
є
нормальним явищем у
фінансово
- господарській діяльності
Дебіторська заборгованість
, яка перевищує
погоджені
строки платежів
, знижує
платоспроможність підприємств
Саме тому необхідно ретельно аналізувати стан заборгованості
кожного суб '
єкта господарювання за такими статтями
: розрахунки з
покупцями
, з
підзвітними особами
, з
іншими дебіторами
; векселі
одержані
; аванси видані
; бюджетні
платежі
, платежі
із соціального страхування
, з
оплати праці
При цьому слід ураховувати реальні
умови
, а
тому доцільно розглянути
:
* який відсоток неповернення дебіторської
заборгованості
припадає
на одного або кількох головних боржників
;
*
імовірність погашення дебіторської
заборгованості
, строки
її
виникнення
, а
також питому вагу простроченої
заборгованості
;
* питому вагу векселів у
загальному обсязі
дебіторської
заборгованості
Кредиторська заборгованість у
складі
залучених коштів займає
суттєве місце
Якщо кредиторська заборгованість підприємства виникає
в процесі
господарських зв '
язків з
іншими господарськими суб '
єктами в
межах нормального документообігу та встановлених форм розрахунків
, то вона не суперечить чинному законодавству
і
не може справити негативний вплив на фінансовий стан
інших суб '
єктів господарювання
Якщо ж
кредиторська заборгованість виникла внаслідок порушення правил розрахунків та кредитування
, то вона призводить до фінансових ускладнень в
інших підприємств
Прострочені
постачальникам платежі
найчастіше виникають тоді
, коли на підприємстві
не налагоджено чіткої
фінансової
роботи
: оборотні
кошти заморожені
в дебіторській заборгованості
або в
наднормативних
, непрокредитованих банком товарно
- матеріальних цінностях
; розмір власних оборотних коштів недостатній та не покриває
необхідної
мінімальної
потреби підприємства в
них для забезпечення поточної
діяльності
Платіжний календар конкретизує
поточний фінансовий план
, уточнює
його показники
, дає
змогу використати наявні
резерви для підвищення ефективності
використання фінансових ресурсів підприємства
, дає
точніше уявлення про стан платежів та розрахунків у
періоді
, що аналізується
З
допомогою платіжного календаря постійно контролюється платоспроможність підприємства
Отже
, постійний оперативний контроль
, який здійснюється з
допомогою платіжного календаря
,
є
надзвичайно важливим засобом виконання поточного фінансового плану
- плану доходів
і
витрат підприємства
РОЗДІЛУ_10'>ТЕСТИ

ДО

РОЗДІЛУ
10
Знайдіть правильну відповідь
ТЕСТ
1.
Що таке
: фінансове планування
? перспективний фінансовий план
? поточний фінансовий план
? оперативний фінансовий план
?
1.
Баланс грошових надходжень
2.
Баланс доходів
і
видатків
3.
Платіжний календар на місяць
, на
10 днів
, на
5 днів
4.
Розрахунок потреби у
фінансових ресурсах для операційної
та
інвестиційної
діяльності
5.
Розробка фінансового забезпечення загального розвитку підприємства на п '
ять років
6.
Розрахунок витрат
і
відрахувань
7.
Прогноз звіту про прибутки та збитки
8.
Перевірочна таблиця до фінансового плану
(
шахматка
).
9.
Прогноз балансу активів та пасивів
10.
Визначення цілей фінансової
стратегії
ТЕСТ
2.
Балансовий метод
- це

1.
Економіко
- математичне моделювання
2.
Розрахунково
- аналітичний метод
3.
Метод балансування підсумкових показників
4.
Нормативний метод
5.
Ув '
язка фінансових показників дохідної
та видаткової
частин фінансового плану
ТЕСТ
3.
Яке призначення
: оперативного фінансового планування
? поточного фінансового планування
? перспективного фінансового планування
?
1.
Контроль за платоспроможністю підприємства
2.
Фінансове забезпечення
інвестиційної
діяльності
3.
Фінансове забезпечення загального розвитку підприємства
4.
Контроль за своєчасністю платежів
5.
Фінансове забезпечення досягнення стратегічних цілей
6.
Контроль за своєчасністю грошових надходжень
7.
Фінансове забезпечення поточної
виробничої
діяльності

РОЗДІЛ
11
ФІНАНСОВА

САНАЦІЯ

ТА

БАНКРУТСТВО

ПІДПРИЄМСТВ

Основні
терміни
і
поняття
: фінансова криза на підприємстві
,
її
причини та наслідки
Види та фази фінансової
кризи
Економічна сутність та необхідність фінансової
санації
підприємства
Організація менеджменту санації
Порядок проведення санації
підприємства
Причинно
- наслідковий аналіз фінансової
кризи на підприємстві
План санації
Мета та завдання санаційного аудиту
Санаційна спроможність
Аналіз сильних та слабких сторін підприємства
Санація балансу
Санаційний прибуток
Фінансові
джерела санації
підприємств
Двоступінчаста санація
Альтернативна санація
Приховані
резерви
Нуль
- базис бюджетування
Доарбітражне та арбітражне врегулювання спорів
Банкрутство підприємства
: причини та наслідки
Ліквідаційні
процедури
Мирова угода
Реструктуризація та реорганізація підприємства
Фіктивне
, приховане та зумисне банкрутство

11.1.
ФІНАНСОВА

САНАЦІЯ

ПІДПРИЄМСТВА
,
ЇЇ

ЕКОНОМІЧНИЙ

ЗМІСТ

ТА

ПОРЯДОК

ПРОВЕДЕННЯ
11.1.1.
Фінансова криза на підприємстві
: симптоми та фактори
, що
її
спричиняють
11.1.2.
Економічна сутність санації
підприємств
11.1.3.
Менеджмент фінансової
санації
підприємства
11.1.4.
Випадки
, коли приймається рішення про фінансову санацію підприємств
11.1.5.
Класична модель фінансової
санації

11.1.1.
ФІНАНСОВА

КРИЗА

НА

ПІДПРИЄМСТВІ
:
СИМПТОМИ

ТА

ФАКТОРИ
,
ЩО

ЇЇ

СПРИЧИНЯЮТЬ

Нині
в
Україні
спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості
фінансове неспроможних підприємств
Так
, 1993 року збитковим було кожне дванадцяте підприємство
, 1994- го
- кожне дев '
яте
, 1995- го
- кожне п '
яте
, 1996- го
- кожне третє
, а
в
1997- 98 pp. - кожен другий суб '
єкт підприємницької
діяльності
працював збиткове
У
1999 році
, без огляду на певні
позитивні
зрушення в
економіці
, тенденція до збільшення кількості
збиткових підприємств збереглася
: понад половина підприємств працювали збиткове
Наслідком незадовільного фінансового стану більшості
вітчизняних підприємств стало катастрофічне збільшення
їхньої
кредиторської
та дебіторської
заборгованості
На початку
2000 р
кредиторська заборгованість майже у
два рази перевищувала обсяги
ВВП
країни
; дебіторська заборгованість перевищила обсяг
ВВП
у півтора раза
Близько
55% дебіторської
та близько
60% кредиторської
заборгованості
виявилися простроченими
Таким
є
наслідок неплатоспроможності
більшості
суб '
єктів господарювання
Неплатоспроможність
, у
свою чергу
,
є
підставою для оголошення підприємства банкрутом
Відтак найбільше позовних
заяв до арбітражних судів надходить у
зв '
язку з
банкрутствами підприємств
Так
, протягом
1996 р
арбітражні
суди порушили
6552 справи про банкрутство
, з
них
1691 справа закінчилась прийняттям постанови про визнання боржника банкрутом
; у
1997 році
ці
показники становили відповідно
9645 та
4107; в
1998 році
- 12281 та
4525, а
в
1999 р
. - 12618 та
6244.
Така сама тенденція зберігається
і
досі
Водночас банкрутство підприємства та його ліквідація означають не тільки збитки для акціонерів
, кредиторів
, виробничих партнерів
, споживачів продукції
, а
й зменшення податкових надходжень у
бюджет
, а
також збільшення безробіття
, що теж може стати одним
із факторів макроекономічної
нестабільності
Суттєвим
є
те
, що з
- поміж підприємств
, справи про банкрутство яких розглядаються судом
, значний відсоток таких
, що тимчасово потрапили в
скрутне становище
Вартість
їхніх активів набагато вища за кредиторську заборгованість
За умови проведення санації
(
оздоровлення
) чи реструктуризації
такі
підприємства можуть розрахуватися з
боргами
і
продовжити діяльність
Проте
, через недосконале законодавство
, брак належного теоретико
- методичного забезпечення санації
, дефіцит кваліфікованого в
цих питаннях фінансового менеджменту та
інші
суб '
єктивні
та об '
єктивні
причини
, багато
із потенційно життєздатних підприємств
, у
тому числі
тих
, що належать до пріоритетних галузей народного господарств
України
, стають потенційними банкрутами
У
зв '
язку з
цим вивчення теми "
Фінансова санація та банкрутство підприємств " стає
надзвичайно актуальним
У
ринковій економіці
банкрутство підприємств
- нормальне явище
Із кожних
100 новостворених підприємств на ринку залишається від
20 до
ЗО
У
США
, наприклад
, загальна кількість підприємств
, оголошених банкрутами в
1997 p., становила близько
30000.
Для
Німеччини проблема банкрутства підприємств нині
є
не менш актуальною
, ніж для
України
Так
, у
ФРН
, починаючи з
1990
р
., спостерігається стабільне збільшення кількості
підприємств
, оголошених банкрутами
: 1990 р
. - 8730; 1991 р
. - 8837; 1992 р
. - 10920; 1993
р
. - 15148; 1994
р
. -
18837; 1995
р
. - 22344; 1996
р
. - 25530.
Важливо
, що зростання кількості
фінансове неспроможних підприємств відбувається не тільки в
абсолютному
, а
й у
відносному вимірах
Так
, на кожну тисячу підприємств у
1991 р
припадало
3,4 банкрутства
; у
1992 р
. - 4,1; у
1993 р
. - 5,8; у
1994 р
. - 6,8; у
1995 р
. - 8,0; у
1996 р
. -
9,2.
Банкрутство підприємств
- це наслідок глибокої
фінансової
кризи
Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої
діяльності
підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові
відносини
На практиці
з кризою
, як правило
,
ідентифікується загроза неплатоспроможності
та банкрутства підприємства
, діяльність його в
неприбутковій зоні
або брак у
фірми потенціалу для успішного функціонування
З
позиції
фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає
в його неспроможності
здійснювати фінансове забезпечення поточної
виробничої
діяльності
Фінансову кризу на підприємстві
характеризують за трьома параметрами
: джерела
(
фактори
) виникнення
; вид кризи
; стадія розвитку кризи
Ідентифікація вказаних ознак уможливлює
правильне визначення діагнозу фінансової
неспроможності
підприємства та підбір найефективніших санаційних заходів
Для цього передовсім необхідно
ідентифікувати причини фінансової
неспроможності
суб '
єкта господарювання
Фактори
, які
можуть зумовити фінансову кризу на підприємстві
, заведено поділяти на зовнішні
, або екзогенні
(
які
не залежать від діяльності
підприємства
), та внутрішні
, або ендогенні
(
що залежать від підприємства
).
Головними екзогенними факторами фінансової
кризи на підприємстві
можуть бути
:
* спад кон '
юнктури в
економіці
в цілому
;
* зменшення купівельної
спроможності
населення
;
* значний рівень
інфляції
;

* нестабільність господарського та податкового законодавства
;
* нестабільність фінансового та валютного ринків
;
* посилення конкуренції
в галузі
;
* криза окремої
галузі
;
* сезонні
коливання
;
* посилення монополізму на ринку
;
* дискримінація підприємства органами влади та управління
;
* політична нестабільність у
країні
місцезнаходження підприємства або в
країнах підприємств
- постачальників сировини
(
споживачів продукції
);
* конфлікти між засновниками
(
власниками
).
Вплив зовнішніх факторів кризи
, як правило
, має
стратегічний характер
Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві
, якщо менеджмент помилково або несвоєчасно реагує
на них
, тобто якщо відсутня система раннього попередження та реагування
, одним
із завдань якої
є
прогнозування банкрутства чи така система функціонує
недосконало
Можна виділити велику кількість ендогенних факторів фінансової
кризи
З
метою систематизації
,
їх можна згрупувати в
такі
блоки
:
1.
Низька якість менеджменту
2.
Дефіцити в
організаційній структурі
3.
Низький рівень кваліфікації
персоналу
4.
Недоліки у
виробничій сфері
5.
Прорахунки в
галузі
постачання
6.
Низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції
7.
Прорахунки в
інвестиційній політиці
8.
Брак
інновацій та раціоналізаторства
9.
Дефіцити у
фінансуванні
10.
Цілковитий брак контролінгу або незадовільна робота його служб
У
цілому всі
ці
причини кризи створюють складний комплекс причинно
- наслідкових зв '
язків
Звичайно
, досліджуючи те чи
інше підприємство
, той чи
інший випадок фінансової
кризи
, можна виділити певні
специфічні
причини фінансової
неспроможності
, але всі
вони
, як правило
, обмежуються переліченими вище
Типовими наслідками впливу названих причин та факторів на фінансово
- господарський стан підприємства
є
:
* утрата клієнтів та покупців готової
продукції
;
* зменшення кількості
замовлень та контрактів з
продажу продукції
;
* неритмічність виробництва
, неповне завантаження потужностей
;
* зростання собівартості
та різке зниження продуктивності
праці
;
* збільшення розміру неліквідних оборотних засобів та наявність понаднормових запасів
;
* виникнення внутрішньовиробничих конфліктів та збільшення плинності
кадрів
;
* зростання тиску на ціни
;
* суттєве зменшення обсягів реалізації
та
, як наслідок
, недоодержання виручки від реалізації
продукції
Виділяють такі
види криз
:
* стратегічна криза
(
коли на підприємстві
зруйновано виробничий потенціал та бракує
довгострокових факторів успіху
);
* криза прибутковості
(
перманентні
збитки "
з '
їдають " власний капітал
і
це призводить до незадовільної
структури балансу
);
* криза ліквідності
(
коли підприємство
є
неплатоспроможним або
існує
реальна загроза втрати платоспроможності
).
Між різними видами кризи
, як уже було сказано
,
існують тісні
причинно
- наслідкові
зв '
язки
: стратегічна криза спричиняє
кризу прибутковості
, яка
, у
свою чергу
,
призводить до втрати підприємством ліквідності
Закономірним результатом розвитку симптомів фінансової
кризи
є
надмірна кредиторська заборгованість
, неплатоспроможність та банкрутство підприємства
Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів
є
ідентифікація глибини фінансової
кризи
Розрізняють три фази кризи
: а
) фаза
, яка безпосередньо не загрожує
функціонуванню підприємства
(
за умови переведення його на режим антикризового управління
); б
) фаза
, яка загрожує
дальшому
існуванню підприємства
і
потребує
негайного проведення фінансової
санації
; в
) кризовий стан
, який не сумісний з
існуванням підприємства
і
призводить до його ліквідації
Ідентифікація фази фінансової
кризи
є
необхідною передумовою правильної
та своєчасної
реакції
на неї



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   36


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал