Філософія освіти і педагогіка №29 ’ 2014



Сторінка9/9
Дата конвертації01.12.2016
Розмір1.69 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Література:


  1. Антонець М.Я. Проблеми діяльності вчителя у педагогічній спадщині Василя Сухомлинського / М.Я. Антонець. – К.: Четверта хвиля, 2009. – 192 с.

  2. Антонець М.Я. Дидактичні проблеми загальноосвітньої школи у педагогічній спадщині В.О. Схомлинського: Монографія / М.Я.Антонець. – К.: Вища шк., 2008. – 247 с.

  3. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн.1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Навч.-метод. видання / І.Д. Бех. – К.: Либідь, 2003. – 280 с.

  4. Гальонка О.А. Шкільний календар: Літературні свята / О.А. Гальонка.– Х.: вид. група «Основа», 20011. – 107. [5] с.

  5. Гальонка О.А. Позакласна робота з української літератури / О.А. Гальонка. – Х.: вид. група «Основа», 20011. – 107. [3] с.

  6. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Під ред. Л.М. Проколієнко; Упор. В.В. Андрієвська, Г.О. Балл, О.Т. Губко, О.В. Проскура. – К.: Рад. шк., 1989. – 608 с.

  7. Матюнин Б.Г. Нетрадиционная педагогика (Библиотека журнала «Воспитание школьников») / Б.Г. Матюнин. – М.: Школа-Пресс., 1994. – 96 с.

  8. Савченко О.Я. Виховний потенціал початкової освіти: посібник для вчителів і методистів початкового навчання / О.Я. Савченко. – К: Богданова А.М., 2009. – 226 с.

  9. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в п’яти томах. Т. 1 / В.О. Сухомлинський. – К., «Рад. Школа», 1976. – 654 с.

  10. Українські народні казки. Книга 39. Казки Чернігівщини. Записав, упорядкував і літературно опрацював М. Зінчук / Зінчук М. – Чернівці: Букрек. – 2012. – 452 с.

  11. Українські народні казки. Книга 40. Казки Чернігівщини. Записав, упорядкував і літературно опрацював М. Зінчук. / Зінчук М. – Чернівці: Букрек. – 2012. – 452 с.

Кузьменко В.М.
ЯК У ВЛАДИКА ГОЛОС ПРОПАВ

вистава-казка

Мета: допомогти учням усвідомити значення мови в житті людини; розвивати акторські здібності школярів, навички виразного читання, виховувати пошану до рідної мови, почуття поваги до В.О. Сухомлинського.

Сцена святково прибрана. На лавах сидять учні 5 класу

Учитель. Діти, а чи пам’ятаєте ви, яке свято ми з вами відзначаємо щороку 9 листопада? (відповідь учнів) Правильно, День української писемності й мови. Це свято відзначається уже 16-й рік: 6 листопада 1997 року до тисячоліття писемності Президент України Л.Д. Кучма підписав відповідний Указ для того, щоб усі українці розуміли, наскільки важливе значення рідної мови в житті кожної людини. «Мова — це віконця, через які людина бачить світ», – писав відомий український педагог В. Сухомлинський. чиї цікаві повчальні оповідання, добрі та щирі казки відомі кожному з вас. Особливо усім до вподоби казки Василя Олександровича. Гадаю, вам також.

Давайте й ми з вами сьогодні спробуємо створити цікаву казку. Згода? От і добре. Хотілося б, щоб у нашій казці незвичайні пригоди перепліталися з веселими розвагами. А ще, щоб кожен з вас усвідомив, яким безцінним скарбом володіє. Тільки вам, діти, треба постаратись, щоб усім присутнім було цікаво і щоб наша казка мала щасливий кінець. Домовились?



А називатиметься наша казка «Як у Владика голос пропав». Ви ж знаєте Владика? Ну такий білявенький, сіроокий. Ні хвилинки на місці не всидить і постійно всіх дражнить.

Діана. Із шостого класу?

Учитель. От-от, із шостого. Що переглядаєтесь? А, він і вас обзивав?

Таня. Та він до всіх чіпляється. Мене називає Танюша-манюша.

Настя. А мені проходу не дає, усе: драстє, баба Настя. Я кажу, я не баба. А він: все одно драстє.

Аліна. А мене зве Алінка-Малінка.

Олег. А про мене придумати нічого не може, так весь час підніжки ставить і штовхається.

Оля. Ой, дивіться, він сюди йде. Ну зараз почнеться. Ходімо звідси.

Учитель. Ні. Зачекайте. Якщо ви зараз втечете, ніякої казки не вийде. І Владик ніколи не перестане вас ображати. Треба його трішки провчити.

Таня. А як?

Учитель. Ви спробуйте пояснити Владику, що він поводиться негарно, а я тим часом піду де з ким пораджусь.

Учитель виходить. Заходить Владик, одразу штовхає Настю в бік.

Владик Драстє, баба Настя.

Настя. Я не баба.

Владик. Все одно драстє.

Настя. Та ну тебе! (обурена, збирається піти геть, з нею всі, крім Олі й Олега)

Оля. Дівчата, ви куди? Ну от, образились. (до Владика) Усе через тебе, нечема.

Владик. Що ти сказала, Олька-парасолька?

Олег. Як тобі не соромно? Зараз же проси в Олі пробачення!

Владик. Що? Мені почулося, чи ти щось там пропищав? (бере за комір) Зараз ти в мене проситимешся.

Заходить старенька бабуся

Бабуся (стукає ціпком об підлогу). Ану геть, розбишако! Такий здоровило маленького б’є. Ось я тобі!

Владик. Ішла б ти, бабо, куди зібралась!

Бабуся. Ай-яй-яй! Такий великий, а, мабуть, до школи не ходиш, прогулюєш, то й не навчився ні старших поважати, ні дружити. Невже ти ніколи не чув про 10 Не Можна Мудреця Сухомлинського? «Не можна, − писав він, − вступати в суперечку з шанованими і дорослими людьми, особливо зі старими»

Владик. Яке твоє, бабо, діло, що я чув чи не чув? Самій сто літ в обід, а все когось повчає.

Бабуся. А от за такі слова, хлопче, доведеться поплатися. Ти порушив ще одну заповідь Сухомлинського: «Не можна сміятися над старістю та старими людьми – це великий гріх».

Владик (перекривлює) Сухомлинський, не можна. Подумаєш. Що ти мені зробиш?

Бабуся (здіймає руки, швидко промовляє) Слово − не полова – мовчи − бувай здоровий.

Бабуся пішла, кинувши позад себе листок. Владик хоче щось сказати вслід, але не може вимовити й слова. Врешті заплакав. Заходить Фея.

Фея. Чого плачеш, хлопчику? Тебе хтось образив? Ти що, німий? (зирнула під ноги, підняла листок, читає)

Хто звик слова негарні розкидати,

Повинен віднині увесь час мовчати.

І лиш тоді заговорити зможе,

Як все усвідомить. Дружба допоможе.

А, зрозуміло. Це Хранителька Мудрих Порад тебе зачарувала. Ти був нечемним з нею? Ой біда! Гаразд, не плач. Ще не пізно все виправити. Клич своїх друзів, вони зарадять твоєму лихові. Що, ти їх теж образив? А от це катастрофа! Без друзів ти нічого не вдієш. Як хочеш, а ти маєш випросити в них пробачення й привести усіх до Дерева Мудрих Порад.



Владик підходить, махає руками, микає, друзі не розуміють

Олег. Знов ти? Що тобі від нас треба?

Владик складає благально руки, микає

Діана. Та що ти там мекаєш, як баранчик?

Аліна. Це що, нова дражнилка?

Оля. Ой, друзі, здається, у нього якась біда. А він хоче сказати й не може.

Олег. Ой, та придурюється він. Годі вже, говори по-людськи.

Настя. А раптом з ним правда щось сталося? Може, бджола за язик вкусила.

Таня. Ніби кличе кудись. Ходімо?

Олег. Давайте підемо. Але якщо ти нас розігруєш, то отримаєш на горіхи.

Ідуть, назустріч Фея

Фея. Вмовив-таки. От і добре. Молодці, діти, що прийшли. Владику вкрай потрібна ваша допомога. Через свою нерозважливість він втратив мову. Так-так! Не дивуйтесь і не лякайтесь.

Настя. Ой, а що тепер буде?

Фея. Зараз ми вирушимо до Дерева Мудрих Порад і спробуємо допомогти бідоласі (ідуть). Що ж, ось ми й прийшли. Вам треба дістатися до самісінького вершечка цього дивовижного дерева, де знаходиться Наймудріша Порада. Дістаньте її, тоді зрозумієте, що робити, щоб Владик міг знову говорити. Але здобути Наймудрішу Пораду можна, лише зібравши 5 Мудрих Порад. Для цього треба виконати 5 чарівних завдань, які ви знайдете під отими кольоровими листочками. За кожне виконане завдання дістанете яблучка з Мудрими Порадами. Зрозуміло?

Усі. Зрозуміло.

Фея. То що, спробуєте дістати Наймудрішу Пораду?

Усі. Спробуємо!

Фея. Тоді хай вам щастить. Владику, зривай перший листочок і передавай комусь, хто добре читає.

Владик зриває перший листочок, хоче почитати й не може

Оля. Давай я почитаю.( читає)

Скласти віршований словничок ввічливих слів.



Таня. Як це? ( усі розгублено знизують плечима)

Фея. Гаразд. Я допоможу вам виконати перше завдання. Я читатиму віршик, а ви хором промовляйте додати ввічливі слова, які підходять за змістом.

Гра «Словник ввічливих слів»

Зазеленіє старий пень

Коли почує...

Розтане навіть крижана глиба

Від слова теплого...

Якщо дуже завинили,

Щось розбили, розтрощили,

Тоді для вас життя — не казка,

Кажемо... («пробачте, будь ласка!»).

І у Франції, і в Данії

На прощання кажуть всі...

Усі. До свидания.

Фея. А як українською?

Усі. До побачення.

Що ж, здається, перше завдання було неважким. Владику, поглянь, яку пораду ви дістали в нагороду.

Владик дістав яблучко з порадою, переглянув очима і зітхнувши, віддав Олі.

Оля (читає)

Порада від Тамари Коломієць:

«Доброго ранку!», «Світлої днини!»

Щедро даруй ти людям, дитино.

Мова барвиста, мова багата,



Рідна і тепла, як батьківська хата.

Фея. Он воно що! Наш Владик часто забуває ввічливі слова, рідко вітається. Так, Владику? (Владик сумно кивнув). Надалі обіцяєш бути ввічливим?

Таня. Звісно, обіцяє. Правда ж? (Владик знову кивнув). Зривай швидше другий листок і давай мені.

Владик зриває листочок подає Тані

Таня. (читає) Оповідання В.О. Сухомлинського «Скажи людині: «Здрастуйте». Зробити роботу над помилками. Нічого не розумію.

Фея. А ось подивіться інсценівку і зрозумієте.

Інсценівка за оповіданням В.О. Сухомлинського

«Скажи людині: «Здрастуйте».

Ідуть батько і маленький син. Назустріч їм іде бабуся з ціпком.

Син. Тату, куди вона йде?

Батько (усміхається). Зустрічати або проводжати. Ось як ми зустрінемося з нею, ти скажи їй одне-однісіньке слово: «Здрастуйте!»

Син (здивовано). Навіщо ж їй казати це слово? Вона ж зовсім нам незнайома.

Батько. А ось зустрінемось, скажемо їй це слово, тоді й побачиш навіщо. Побачиш, що станеться.

Син. Здрастуйте!

Батько. Здрастуйте!

Бабуся (усміхнувшись). Здрастуйте.

Син (озирнувшись довкола). А знаєш, тату, мені здається, що все довкола змінилося, стало незвичайним, дуже-дуже гарним. І на душі так легко-легко стало. Чому це воно так?

Батько. Бо ми сказали людині: «Здрастуйте!»

Таня. Ну тут думати нічого: мабуть, Владик не привітався з кимось. У нього звичка не помічати людей. (Владик подає яблучко з порадою, Таня читає)

Порада від В. О. Сухомлинського: «Не можна чекати, поки з тобою привітається старший, ти повинен першим привітати його, зустрічаючись, а прощаючись – побажати доброго здоров’я». Зрозумів, Владику?( хлопець кивнув)

Діана. Слухайте, друзі, ми так довго будемо розв’язувати завдання, а наш товариш страждатиме. Давайте виконувати одразу два завдання. Владику, зривай два листочки(один листочок Олегу, другий Діані)

Олег (читає).Коштовні перли розсипались. Треба зібрати. Які перли?

Фея. Невже ви не здогадалися, що мова йде про народну творчість, саме про народні прислів’я, які треба скласти з частинок?

Олег. А й справді. От я нездогадливий! Олю, Таню, до мене! (складають).

Діана (читає). «Заспіваймо пісню веселеньку». О, це легко! Алінко, Насте, давайте нашу улюблену!

Співають українську народну пісню

Фея. Гарно співаєте, молодці, дівчатка. Он аж Владик повеселішав. Ось вам порада, знову від В. О. Сухомлинського: «Людині потрібні не тільки труд і хліб, але й пісня».

Діана. Ну, Владик теж любить співати. От повернеться йому голос, він так заспіває, що солов’ї заслухаються.

Олег. А ми вже склали прислів’я. Слухайте.

Читають по черзі

Олег. Слово – не горобець: вилетить – не спіймаєш.

Оля. За словом у кишеню не полізе.

Таня. Слово до слова – весела розмова.

Олег. Язик без кісток: що хоче, те й лопоче.

Оля. Наговорила сім мішків гречаної вовни, та всі неповні.

Таня. Говорила, балакала, сіла й заплакала.

Фея. Ось вам і четверта порада від Максима Рильського: «Нема мудріших, ніж народ, учителів, у нього кожне слово – то перлина, то праця, то натхнення, то людина». Зрозуміли, діти, що він мав на увазі?

Настя. Авжеж, зрозуміли. Треба більше читати фольклорних творів. Вони навчають добру і правди, а ще володіти рідним словом, відчувати його красу.

Аліна. Давайте швидше виконувати останнє завдання. Владику, дай я прочитаю. (читає) Показати силу слова. О, це ми запросто. Як заверещимо, то й у сусідньому селі почують. Три-чотири!

Фея. Не все так просто. Закричати, звичайно, можна, але користі від того мало. Краще пригадайте оповідання В.О. Сухомлинського про дівчинку Олю, що захворіла.

Аліна. А, знаю, називається «Добре слово». Розповісти?

Таня. Там же написано: показати. Значить, треба інсценізувати.

Аліна. А й справді! Я буду мамою, Діана – тітонькою, Таня – бабусею, Олег – дідусем, а Настя – прабабусею.

Оля. А я Оля, то й буду Олею. Я дуже-дуже хвора (лягає на канапу)

Мама. Ой трапилось лихо! Оля тяжко захворіла, почала кашляти. Ой, лишенько, захворіла моя пташечка!

Оля схлипує. Мама співає пісню «Котику сіренький».

Стукіт у двері. Входить тітонька.

Тітонька. Я принесла мисочку липового меду. Поїсть наша ластівочка й видужає.

Мама. Не допомагає.

Дядько. Я − Олин дядько. Приніс я глечик солодкого коров’ячого масла. Поїсть наша пташечка та й видужає.

Оля. Спасибі.

Мама. Не допомагає.

Бабуся. Принесла онучці свіжі лісові ягоди. Поласує моя внучечка і видужає.

Оля. Спасибі.

Мама. Не допомагає.

Дідусь Панас. Приніс я перепелині яєчка. Може, допоможуть?

Мама. Не допомагає. Ні перепелині яєчка, ні масло, ні ягоди. Не допомагає нічого.

Дідусь Панас. Чогось не вистачає, а чого і сам не збагну.

До хати заходить старенька прабабуся Надія.

Прабабуся Надія. Я вже стара, ніде не буваю. Та як почула, що занедужала правнучка, одважилась перевідати. Немає в мене ні щільників медових, ні масла, ні ягід, ні перепелиних яєчок. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-однісінький подарунок – щире бажання: аби ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечку.

Оля (встає, обнімає прабабусю). Спасибі, моя люба прабабусенько, мені набагато краще.

Дід Панас. Ось чого не вистачало – доброго слова.

Фея. Ось вам і п’ята мудра порада – народне прислів’я: «Добре слово дорожче багатства».

Фея. (тим часом дістає пораду з верхівки й читає) «Рідне слово – невичерпне життєдайне і невмируще джерело, з якого людина дістає уявлення про навколишній світ. Віками народ творив це багатство, відкладаючи у скарбницю рідної мови найдорогоцінніші перлини думки, уяви, фантазії, пісні, казки», (В.О. Сухомлинський).

Владик. Ура! Я можу читати! Я можу говорити! Я все-все зрозумів! Я тепер ніколи нікого не обзиватиму. Буду читати книжки, стану ввічливим і вчитимусь краще за всіх.

Фея. Так, Владику, люди мають берегти найдорожчий скарб, даний їм Богом.

Заходить учитель.

Учитель. Цілком з Вами згодна, люба Феє я вдячна Вам за безцінну допомогу. Діти, то ви зрозуміли, за що покараний був Владик?

Усі. Зрозуміли.

Учитель. Отож, шануйте рідне слово, вивчайте рідну мову, проникайте в її таємниці. «Щоб, як говорив наш мудрий порадник В. О. Сухомлинський, рідне слово жило, трепетало, грало й переливалося всіма барвами й мелодіями навколишнього світу».

Усі учні виходять, тримаючи в руках квітки з написом «НАША РІДНА МОВА», по рядку розповідають вірш:

Велична, щедра і прекрасна мова,

Прозора й чиста, як гірська вода.

Ти України диво барвінкове,

Багата мова й вічно молода.

Нехай же вічно сяє веселково

Цвіте й не в’яне
Усі разом. НАША РІДНА МОВА! (разом підносять квітки)
Скубач Т.М., Рамусь Л.І., Рамусь С.І.
ПРОГРАМА ВИСТУПУ ВИХОВАНЦІВ

ДИТЯЧОГО САДКА «КАЗКА»
Дівчинка-українка.

Ми вас, любі гості, запрошуєм щиро,

Бажаємо радості, сонця і миру.

Від діток маленьких гостям дорогим

Цей дар – коровай, наче сонце, ясний.

Вступне слово вихователя

Тут, де блакитне небо прикрашають золотаві іскорки Сонця, де шепоче прозора вода і зелена діброва. Тут, де панує добро і честь, краса і радість. Саме тут… і живе... казка. Ви потрапили в дивний казковий світ. Ви потрапили в країну казкових мрій. Тут казка у всьому: в легкому подиху вітру, в піснях дзвінкоголосих птахів, у ніжному шепоті опалого листя, в кожній щасливій посмішці. Ми розкажемо вам про цей казковий світ і поведемо вас казковими стежинами. А з чого ж усе починалось?

Жив на світі педагог, учений, письменник В.О. Сухомлинський. Він дуже любив дітей. Написав для них багато оповідань та казок: про ласкаве сонечко і м’яку зелену травичку, про працелюбних мурашок і веселого метелика, про зайчика-хвалька та про голосистого півника, про ласкаві мамині руки і добру бабусю.

Він писав казки про добро, бо сам був доброю людиною і дуже хотів, щоб ви, діти, виросли добрими, чуйними, працьовитими. Щоб любили тата й маму, рідну домівку, нашу прекрасну Батьківщину з її широкими луками, густими лісами, безмежними ланами.

Сухомлинський говорив: «Казка − це образно кажучи свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки і мови». Він написав для вас, дітки, дуже багато оповідань, притч, легенд, казок. Василь Олександрович не лише сам писав казки, а й створював умови, щоб його учні теж творили...

Дітки, подивіться, скільки до нас гостей завітало. Давайте з ними привітаємось.



Діти. Доброго дня.

Тож любі друзі!

Радо вас вітаєм

І для вас сьогодні

Казку починаєм.

Хто казочку дитинства

Із вас не пам’ятає,

Той хай у цій залі

Цю казочку згадає.

А поки в цій казці чарівній

Наші малята живуть,

Хай погляди їхні чудові

Вам радість у цей день принесуть.

Ми сьогодні всіх у залі

Будем розважати

І чудову казочку

Хочем показати.

А казочка зветься так…
Маківка та джміль

Ведучий. Увечері Маківка квітка стулила пелюстки. Цілу ніч спала Маківка. Уже й сонце зійшло, і день став, а вона все спить, не розтулила свої червоні пелюстки. Дивиться сонце на неї та й питає.

Сонце. Маківка, Маківка, чому ти так довго спиш? Невже мої теплі промінчики не можуть тебе розбудити?

Маківка. Дякую тобі, Сонечко, за тепло, але я ще трохи посплю.

Ведучий. Побачила Маківку маленька Пташка, питається.

Пташка. Маківко, Маківко, чому ти так довго спиш? Ми, пташки, вже давно прокинулися, співаємо свої пісні, невже вони тебе не розбудили?

Маківка. Ні, Пташко, ваші пісні заколихали мене.

Ведучий, Побачив Маківку кіт Мурко, підходить до неї, питається.

Мурко. Маківко, Маківко, я уже усіх пташок порозганяв у дворі, а ти все спиш. Прокидайся!

Маківка. Котику-Мурчику, не чіпай мене, бо зламаєш, а я ще трохи посплю.

Ведучий. Аж ось летить − гуде кошлатий Джміль. Летить, наближається прямісінько до квітки.

Джміль. Прокидайся, Маківка, я вже лечу до тебе в гості.

Ведучий. Почула Маківка, що Джміль наближається і розкрила свої гарні пелюстки.

Маківка. Ой, Джмелику, лети скоріше до мене. Як я рада тебе бачити, бо тепер у мене буде повна коробочка маку!

Джміль. Так ось чого ти так довго не розтуляла своїх пелюсток!

Маківка. Так, я на тебе чекала, Джмелику!

Вихователь. А зараз дітки меншої групи подарують вам пісеньку

«Галя по садочку ходила»

Вихователь. А зараз я вам пропоную знову повернутися в казковий дивосвіт і переглянути ще одну казочку В.О. Сухомлинського, яка називається

Де ночує водяна лілія.

Ведучий. Росте на ставку біла квітка − водяна Лілія. Росте у воді. Щоранку радісно розкриває свої пелюстки до сонця.

Лілія. Доброго ранку, Сонечко, як я рада знову тебе бачити, відчувати твоє тепло.

Сонце. І я вітаю тебе, красуне, з новим днем.

Ведучий. Пролітав повз Комарик. Підлітає до Лілії.

Комарик. Добрий день, чарівна Ліліє, як поживаєш?

Лілія. І тобі день добрий, Комарику. У мене все гаразд. Сонечко пригріває, вітер мої пелюстки пестить, гарно в нас на ставку.

Ведучий. Полетів Комарик далі. А до червоної квітки, водяної Лілії, весь день гості прилітали, вітали її з новим днем. Бабка, Жучок − сонечко, навіть Жабка припливала сіла поруч на лататті.

Жабка. Як живеш, Ліліє? Ти сьогодні ще гарніша.

Лілія. Дякую тобі, Жабко, я дуже рада тебе бачити.

Ведучий. Якось надвечір прилетів на ставок до білої ніжної Лілії і метелик. Він хотів переночувати у квітці. А квітка каже йому.

Лілія. Лети, Метелику, шукай іншої квітки, бо я лягаю спати на ніч під воду.

Метелик. Чому?

Лілія. Бо в мене під водою м'яка постіль.

Ведучий. Сказала це біла Лілія, склала свої ніжні пелюстки та тихо занурилася у воду. А Метелик полетів шукати для спочинку іншу квітку.

Вихователь. А зараз я вам пропоную трішки повеселитися і переглянути танок.

«Про хмарку»

Вихователь. Ось і закінчується наша з вами подорож у чарівний світ казки, але вона завжди з нами. Казка живе всюди в кожній посмішці, в кожній краплинці роси, кожному із нас. Творіть казки, даруйте їх друзям, рідним, всім кого любите, даруйте радість один одному. А на прощання наші дітки хочуть подарувати вам пісеньку

«Про осінь»

Вихователь. На все добре. Хай вам щастить.

НАШІ АВТОРИ:



Багнюк Н.М.

учитель Перемозької ЗОШ І-ІІІ ст. Ніжинського району


Баняс С.М.

директор Кобижчанської ЗОШ I-III ст. Бобровицького району

Безпала Л.І.

директор Дрімайлівської ЗОШ I-II ст. Куликівського району

Бець Г.Ф.

учитель початкових класів Сиволозької ЗОШ І–ІІІ ст.

Борзнянського району



Бирка В.В.

директор Ніжинської гімназії № 16


Гальонка О.А.

кандидат педагогічних наук, професор кафедри філологічних дисциплін та методики їх викладання Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К.Д Ушинського

Захарченко І.О.

учитель початкових класів Городнянської ЗОШ I-III ст. №2

Коваленко Н.Ф.

відмінник освіти України, учитель-методист Синявської ЗОШ І-ІІІ ст. Менського району


Кузьменко В.М.

вчитель української мови та літератури Чайкинського НВК Новгород-Сіверського району

Ланько Н.О.

відмінник освіти України, дипломант ІV Міжнародного фестивалю педагогічних інновацій за перемогу в номінації «Інновації в організації неперервного підвищення кваліфікації педагогічних працівників»

Макуха Г.А.

старший учитель початкових класів Коропської ЗОШ І-ІІІ ст. імені Т.Г. Шевченка

Мірошниченко Г.Г.

заступник директора з навчально-виховної роботи Олександрівської ЗОШ І-ІІІ ст. Корюківського району

Науменко А.М.

директор Великокошелівської ЗОШ І-ІІІ ст. Ніжинського району

Пищолка С.П.

учитель початкових класів Красилівської ЗОШ І-ІІІ ст. Козелецького району

Прокопенко І.І.

заступникс директора з методичної роботи

Варвинської ЗОШ I-III ст.



Прокопенко Т.М.

директор Лісківської ЗОШ І-ІІ ст. Менського району


Секерня О.М.

директор Сиволозької ЗОШ І-ІІІ ст. Борзнянського району

Скубач Т.М.

Рамусь Л.І.

Рамусь С.І.

вихователі ДНЗ «Казка» Чайкинського НВК Новгород-Сіверського району

Уляновська Н.М.

вчитель української мови Лісовосорочинської ЗОШ І-ІІІ ст. Прилуцького району

Шоман Ф.М.

старший учитель Городнянської районної гімназії



Укладачі:

Гальонка О.А., професор кафедри філологічних дисциплін та методики їх викладання ЧОІППО імені К.Д. Ушинського, к.п.н.;

Єрмак Н.В., завідувач відділу керівних кадрів та розвитку освіти ЧОІППО імені К.Д. Ушинського;

Газука І.І., методист відділу керівних кадрів та розвитку освіти ЧОІППО імені К.Д. Ушинського.

До спецвипуску науково-методичного збірника «Філософія освіти і педагогіка» увійшли матеріали педагогічних читань на тему «В.О. Сухомлинський у діалозі з сучасністю: розвиток особистості», присвячених 95-й річниці від дня народження видатного українського педагога, вченого, Героя Соціалістичної Праці Василя Олександровича Сухомлинського.







Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал