Філософія освіти і педагогіка №29 ’ 2014



Сторінка5/9
Дата конвертації01.12.2016
Розмір1.69 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

З метою впровадження ідей перспективності планування розроблені орієнтири педагогічної діяльності:



  • Модель педагогічної системи Дрімайлівської школи.

  • Модель формування ключових компетентностей учнів.

  • Модель управління процесом упровадження компетентнісно зорієнтованого підходу.

  • Модель удосконалення уроку в умовах впровадження компетентнісно зорієнтованого підходу.

  • Розроблені пам’ятки, рекомендації, поради всім учасникам навчально-виховного процесу «Як розвивати життєві компетентності учнів».

  • Критерії оцінки реалізації проектів.

Узявши за основу своєї педагогічної діяльності ідеї великого педагога, педагогічний колектив нашої школи тим самим поставив завдання якісного перетворення змісту навчальо-виховного процесу, орієнтацію на підвищення його якості, конкурентноспроможності школи і її випускників, особистісний розвиток кожного учня, бо переконаний, що саме педагогіка В.О. Сухомлинського особистісно орієнтована, ґрунтується на культурно-історичних цінностях українського народу, його традиціях, духовності, родинному вихованні. Час підтверджує, що ми не помилилися.

За твердим переконанням В.О. Сухомлинського, в природі нема дитини безталанної, ні на що нездатної. Кожна особистість наділена надзвичайно багатим творчим потенціалом, який у житті часто залишається нереалізованим через об'єктивні чинники. Завдання школи − забезпечити, щоб їх було якомога менше.

З цією метою ми розробили конкретну програму дій з виконання стратегічних завдань, визначених у «Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті», у Законі України «Про загальну середню освіту», нових Стандартах початкової освіти та інших керівних документах по створенню оптимальних умов для розвитку освіченої, творчої особистості, громадянина, реалізації і самореалізації природних задатків школяра, розвитку творчих його здібностей, умов, за яких кожна дитина почуває себе затишно і має можливість проявити все краще, що закладене природою, сім’єю.

Школа повністю забезпечена педагогічними кадрами. Вчителі є активними учасниками районних та обласних конкурсів «Учитель року», педагогічних виставок, ярмарків. З 11 вчителів 2 вчителі мають звання «Вчитель-методист», 1 – старший вчитель, 5 вчителів вищої категорії.

До послуг учнів їдальня, спортивний зал, ігрова кімната для шестиліток, навчальна майстерня, 10 навчальних кабінетів, шкільна бібліотека, ком'ютерний клас.

У школі склалась творча сімейна обстановка. З метою розвитку творчих здібностей учнів, задоволення їх інтересів і нахилів працюють гуртки: вокально-хореографічний, туристичний, драматичний, спортивні секції, факультативи: з математики, англійської мови, біології, української мови, інформатики, проводиться ефективна індивідуальна робота з обдарованими дітьми за спеціально складеними програмами. З першого класу викладається курс хореографії, діє танцювальний ансабль «Полісяночка».

«Школа починається з учителя». В.О. Сухомлинський говорив,що необхідною умовою шкільного життя є педагогічний колектив, що вчитель це наріжний камінь виховання і керівництво школою саме повинно починатися з будівництва міцної інтелектуальної основи для педагогічної майстерності. Без цієї основи нема ні творчості, ні педагогічних переконань. Тому на засіданнях педагогічної ради обговорюються питання: «Яким повинен бути вчитель?», «Від чого залежить педагогічна культура вчителя?», «Про педагогічну культуру вчителя та її складові».

Тим самим ми поставили перед кожним членом колективу завдання вистояти, не відстати від життя, працювати під девізом:



Бігти швидко кожного дня,

щоб не відстати від життя і

в багато раз швидше, щоб бути попереду.

Саме особистість учителя має величезний вплив на розвиток сільського учня. Тим більше, що за словами Сухомлинського, шкільні роки − це унікальний період розвитку людини, тут закладається її корінь і дитинство за кращих часів не повториш.

З метою самоосвіти, підвищення педагогічної майстерності вчителі нашої школи активно почали впроваджувати ідею створення педагогічних скарбничок та лабораторій думки, бо за порадою Сухомлинського логіка педагогічної праці така, що вчителю неможливо працювати, якщо він не буде постійно аналізувати зв'язки сучасного з минулим і майбутнім. Уміння передбачати − це передусім уміння озирнутися на пройдений шлях, оглянути його, побачити в ньому джерело своїх успіхів і невдач.

Сьогодні охоче діляться своїми напрацюваннями з колегами району, області у своїх лабораторіях думки Дитюк О.І., учитель англійської мови, Чуєнко М.М., учитель математики, фізики та інформатики, Павленко В.О., учитель української мови та літератури, Дусь Л.Г, Мірошник Л.В., учителі початкових класів; для педагогів організаторів проведений семінар «Філософія дитячого щастя за В.О.Сухомлинським», для директорові шкіл – «Компетентнісний підхід як ключ до якісної освіти», для заступників директорів з навчально-виховної роботи – «Від атестації до атестації»

У школі запроваджуються різні форми методичної роботи, що позитивно впливає на педагогічну майстерність учителів. Це підтверджують результати атестації педпрацівників школи

В.О. Сухомлинський стверджував, школа – «Вічне вогнище краси, це святе місце, де звичаї, традиції українського народу передаються з покоління в покоління». Щоб зрозуміти, що з упровадження ідеї святості школи педколективом багато зроблено, потрібно просто в ній побувати. Як і в думках Сухомлинського наша школа має свої символи, свої традиції, своє свято − свято Бджілок.

Кожне свято в нашій школі це велике дійство, до якого старанно готуються всі батьки, учителі і діти. Але колектив школи добре розуміє, що яскравими заходами всіх проблем виховання не можливо розв'язати. Для цього потрібна система виховної роботи. В нашій школі така система існує, у якій переважають індивідуальні форми роботи.

Педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського є невичерпною скарбницею для морального виховання людини. На впровадження його ідеї в школі реалізується спільний проект з сільською громадою «Школа як барометр моральності суспільства». Традиційними вже стали тижні «Людина живе для добра», «Ідіть у світ добрими», які проводяться напередодні дня народження В.О. Сухомлинського.

На основі педагогічної спадщини великого педагога розроблений «прощальний» наказ школи, який оголошується на випускному вечорі.

Учнями школи закладено сад Матері. На загальношкільних лінійках, де підбиваються підсумки роботи за тиждень, замість "моралі" читаються одна з казок чи оповідань В.О.Сухомлинського, відбуваються їх інсценізації, кожна з яких несе величезний заряд для виховання в учнів загальнолюдських цінностей, які спонукають думати над скоєними вчинками. Спілкуючись із навколишнім середовищем, учні пишуть міні твори «Краса і біль Дрімайлівки», «Моя бабуся», «Моя сім'я», «Дерев – оберіг», «Моє село», «Що таке щастя» та інші.

Новий 2013-2014 навчальний рік розпочався класною годиною на тему «Знання - це скарб, а вміння вчитись − ключ до нього», бо розвиток 5 умінь: спостерігати, думати, висловлювати думку про побачене, читати і писати В.О.Сухомлинський називав кістяком інтелектуального розвитку і радив для їх формування і вдосконалення використовувати невичерпне джерело думки − навколишній світ. Ці поради Сухомлинського творчо використовують учителі початкових класів під час реалізації вимог нового Державного стандарту початкової освіти

Уроки спілкування з природою широко ввійшли в практику роботи наших учителів. Перед кожним учителем було поставлено завдання: розробити систему «уроків мислення серед природи». Такі уроки є не тільки основним джерелом думки, школою розвитку розумових здібностей, а й уроками здоров'я. Успішно їх проводять: Павленко В.О, учитель української мови та літератури, Мірошник Л.І., учитель початкових класів, Дусь Л.Г., учитель початкових класів, Ільєнко І.М., вчитель географії та біології.

Так, наприклад, під час проведення класної години «Місця, де народилися, завжди святі» була використана збірка В.О. Сухомлинського «Гаряча квітка», зокрема оповідання: «Папуга і журавель», «Стеблина із рідної землі», «Школярі переконуються, що в рідній стороні і трава зеленіша, і сонечко тепліше, і ніч не така темна». Під час бесіди «Чуєш голос природи?» діти ознайомилися з оповіданнями: «Конвалія», «Все в лісі співає», «Сергійко і Матвійко», «Як дзвенять сніжинки».

Під час екскурсій у природу вчителі спонукають дітей замислитися, що природа – наш дім. І якщо ми будемо безтурботними марнотратцями, ми зруйнуємо його. Зустрічі школярів з природою дають можливість спостерігати за її явищами, розширюють кругозір,закріплюють одержані знання.

Після екскурсій проводяться бесіди, обговорення. Так після екскурсії «А я у гай ходила» проведена бесіда «Немає ліпшої краси, ніж гаї та ліси». Діти поділилися враженнями від спостережень за навколишнім світом, прослухали оповідання В.О.Сухомлинського «Камінь», де акцентувалась увага на тому, що найменші пустощі з природою можуть призвести до великої біди. Діти ознайомилися з пам’яткою «Як слід поводитися в природничому куточку».

З учнями проводяться конкурси на кращий малюнок. Теми добираються відповідно до пори року: «Перші вісники весни», «У кожному малюнку сонце», «На зеленому лужку», «Осінній парк». Діти зображують у кольорах те, що їм найбільше сподобалось під час прогулянок, спостережень.

Вивчаючи, читаючи і перечитуючи твори Сухомлинського, нас усіх глибоко вразили його слова: «Прогаяне в дитинстві ніколи не відшкодуєш в юності і тим більше в зрілому віці». Це стосується всіх сфер духовного життя дитини і особливо естетичного виховання. Саме тому ми почали проводити цілеспрямовану роботу з естетичного виховання учнів. З цією метою 20 років тому були введені обов'язкові уроки хореографії, обладнаний кабінет естетики, школа була забезпечена високопрофесійними вчителями естетичного напрямку (Качкарда Г.О, Кривець Н.В., Мірошник О.Г.).

«Знайомство з красою музики, рухів у ранньому дитинстві піднімає людину на таку сходинку культури, яка не може бути досягнута ніякими іншими засобами», - писав В.О.Сухомлинський. Вихованою людину робить краса, точніше духовне життя у світі прекрасного. Духовне життя у світі прекрасного − це відчування, творення, збереження краси в навколишньому світі, в природі, в людських взаємовідносинах».

Втілення в практику роботи цієї ідеї В.О. Сухомлинського переконливо свідчить про те, що розв’язуючи проблеми естетичного виховання, ми одночасно розв’язали багато проблем фізичного, морального, трудового, правового, патріотичного та інших напрямів національного виховання.

Учителі-мовники Павленко В.О., Супрун В.В., Зоценко Н.М., Іванченко Н.С., Дусь Л.Г. творчо застосовують рекомендації В.О. Сухомлинського щодо підвищення грамотності учнів.

Будь-яку проблему в навчально-виховному процесі розв'язати значно легше, якщо вчитель знаходить спільну мову з дітьми та їх батьками, коли їхні дії спрямовані в одному напрямку. Цю істину добре б засвоїти батькам. Розвиток дитини залежить у першу чергу від розвитку сім'ї. Сім'я повинна стати надійним помічником школи і заради цього педколективу потрібно терпеливо працювати з батьками «Ми взагалі нічого не добилися б, якби не працювали з батьками. Там, де не одне десятиріччя виховуються не тільки діти, а й батьки, педагогічних неврозів взагалі немає," писав В.О.Сухомлинський.

Педагогічні переконання, погляди батьків − це результат цілеспрямованої роботи педагогічного колективу, батьківського активу. Тому питання педагогічного всеобучу батьків ніколи не знімалося з порядку денного в нашій школі.

Саме з цією метою в цьому навчальному році визначена науково-методична проблема: «Активізація батьківської громадськості в забезпеченні якісної освіти сільським школярам та реалізації нових Державних стандартів освіти на основі ідей В.О. Сухомлинського».

В.О. Сухомлинський досліджував також проблеми здійснення керівництва школою. Багато порад, влучних спостережень В.О. Сухомлинського було використано мною, як керівником школи у процесі розробки технології управління малокомплектною сільською школою.

Я зупинилася лише на деяких питаннях нашої багатогранної роботи з упровадження ідей В.О. Сухомлинського в навчально-виховний процес. Мій великий досвід керівництва школою дає можливість мені зробити висновок, що дійсно В.О. Сухомлинський залишив багатий, величезний життєвий досвід, який ще довго житиме в наступних поколіннях і буде невичерпною скарбницею ідей, порад і знахідок.

Бирка В.В.
РОБОТИ КОЛЕКТИВУ НІЖИНСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ № 16

З УПРОВАДЖЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ

В. СУХОМЛИНСЬКОГО
Людина народжується на світ

не для того, щоб зникнути

безвісною пилинкою.

Людина народжується, щоб

лишити по собі слід вічний.

В.О. Сухомлинський


Василь Олександрович Сухомлинський в 17 років прийшов до школи учителем і залишився в ній до кінця свого життя. Понад 35 років працював він учителем і директором школи. Для дітей він написав понад 1500 казочок-оповідань, легенд, які вчать доброти, щирості, людяності. А педагогічні ідеї українського Учителя давно визнані світовою освітянською спільнотою як особлива педагогічна філософія любові до дитини і пропагуються для втілення в навчально-виховному процесі. У 2004 році в Китаї опубліковано підручник рідної мови для учнів дев’ятих класів, один з розділу якого – «Любов як пісня» − присвячено «природі романтичного кохання». До нього увійшли уривки із «Трьох листів» видатного українського педагога Василя Сухомлинського. «Ми хочемо, щоби школярі зрозуміли, що кохання – прекрасне, − каже відповідальний редактор підручника Фань Шоуган. Але до кохання треба себе підготувати».

«Школа − це, образно кажучи, тонкий і чутливий музичний інструмент, який творить мелодію людської гармонії, що впливає на душу кожного виховання, але творить лише тоді, коли цей інструмент добре настроєний», − стверджував Василь Сухомлинський. Педагогічна спадщина майстра має бути прищепленою, наче гілка, найперше до управлінської шкільної сфери, адже поширювачем ідей, пропагандистом їх може стати сам керівник, за визначенням Сухомлинського-директора, «головний вихователь школи», а також ті методичні підрозділи, які виконують основні функції в організації навчально-виховного процесу.

Методична рада гімназії – центральний підрозділ у структурі науково-методичної роботи навчального закладу, адже до її складу входять носії перспективного досвіду, досвідчені педагоги, здатні особистим прикладом запалювати колег, не лише продукуючі нові ідеї, але й успішно втілюючи їх…

Методична рада, зазвичай, − ще й ініціативна група з питань річного планування, підготовки засідань педагогічних рад, це − лідери школи наставників – своєрідне інтелектуальне ядро педагогічного колективу. Залучення педагогів до творчої педагогічної спадщини Василя Сухомлинського органічно починається саме з планування роботи цього вкрай важливого управлінського органу.

Василь Сухомлинський, будучи справжнім знавцем і дослідником психології людини, глибоко розуміючи душу дитини, її переживання, прагнення і сподівання, досконало знаючи психологію взаємин батьків і дітей, вважав, що Батьківщина починається з сім’ї, що найважливіші людські якості громадянина зароджуються саме в сімейному вихованні. Тому при плануванні заступник директора з виховної роботи Солдатенко Т.І. опрацьовує з керівником методичного об’єднання класних керівників Касьяновою В.І. книгу «Батьківська педагогіка». Спільно розробляють рекомендації педагогам щодо виховання школярів.

Книги «Розмова з молодим директором» та «Сто порад учителеві» незмінно актуальний порадник заступнику директора з науково-методичної роботи, адже це – одна з найкращих сфер діяльності педагогічного колективу, а завдання заступника полягає в тому, щоб, спростувавши хибні міфи про невиправдано надмірну завантаженість, методичну роботу зробити не лише цікавою, але й життєво необхідною для кожного члена колективу. Василь Сухомлинський стверджував, що «… запозичення педагогічного досвіду – дуже складна справа, це – творчість», даючи поради вчителеві, який працює у великій школі. З огляду на це можемо говорити про створення адміністрацією сучасної школи належних умов для творчості педагогічного колективу.

Зміни в соціально-економічних відношеннях нашого суспільства не можуть не впливати на систему освіти в Україні, особливо в такій її сфері, як управлінська діяльність керівників шкіл. Упевнено входять до сфери діяльності такі поняття як ринок, маркетинг, бізнес, конкуренція. Не став винятком і термін «паблік-рілейшн» − цілеспрямований вплив на учасників педагогічного процесу особистим прикладом керівного складу. Один із напрямків «паблік-рілейшн» у методичній службі гімназії № 16 – створення здорової моральної і ділової атмосфери. Для досягнення цієї мети керівництвом використовуються різні методи та прийоми, а саме: скорочення дистанції між адміністрацією та педагогічним колективом, створення здорового психологічного мікроклімату, позитивної атмосфери, визнання заслуг кожного педагога, моральна і матеріальна зацікавленість учасників педагогічного процесу, постійне підвищення кваліфікації кожного педагога. Отже, втілення педагогічних принципів Василя Сухомлинського, базованих на повазі та самоповазі, любові до ближнього, справедливому визначенні і продуктивній критиці, яка полягає не в судженні, а в наданні допомоги, починаємо з себе. Нагороджуємо вчителів за високі результи олімпіад, конкурсів-захистів науково-дослідницьких робіт МАН, не зволікаємо зі статтями до місцевої газети про досягнення педагогів та учнів, замовляємо привітання по радіо. Не шкодуємо добрих слів, адже саме їх іноді так бракує вчителеві…

Плануємо, прогнозуємо, шукаємо будь-які прийнятні шляхи вирішення даного питання, максимально враховуючи як інтереси учнів, так і вчителів.

З цією метою і була створена структурна одиниця методичного кабінету гімназії – ресурсний центр. Не просто база ресурсів, не лише затишне місце спільної роботи вчителів та учнів, а найголовніше – нова концепція міжособистісних стосунків, базована на невимушеному спілкуванні, відкритості, доступності до всіх джерел інформації. Основними завданнями ресурсного центру є:


  • забезпечення педагогічних працівників необхідною фаховою, науково-методичною та довідковою літературою в поліграфічному та електронному варіантах, а також відеоматеріалами, придатними для проведення уроків та позакласних заходів;

  • створення комфортних умов для самоосвіти та проведення мікрогрупових форм методичної роботи;

  • надання навчально-методичних консультацій педагогічним працівникам та ознайомлення їх з найсучаснішими новинками фахової та методичної літератури;

  • організація системи заходів, спрямованих на розвиток творчого потенціалу педагогів, упровадження кращого досвіду, новітніх технологій;

  • створення сприятливих умов для проведення інтерактивних форм методичної роботи з використанням технічних засобів, відео- та комп’ютерної підтримки;

  • створення умов для роботи з обдарованими учнями в процесі підготовки до олімпіад, МАНу та інших творчих конкурсів та змагань.

Регулярно фіксуємо заслуги кожного педагога, діємо за принципом В.О. Сухомлинського: «Першокласну роботу слід винагороджувати одразу, поки переможець витирає піт».

Звісно, важливими компонентами процесу запозичення педагогічного досвіду є Школа молодого та малодосвідченого вчителя, наставництво та стажування, курси підвищення кваліфікації, самоосвіта, участь у фахових конкурсах. Однак кожен заступник директора добре розуміє, усі ці форми роботи можна звести до порожнього формалізму – натомість реально підвищує кваліфікацію учителя щоденний копіткий процес підготовки та проведення уроків. Якість уроків діагностується в процесі різноманітних форм внутрішньошкільного контролю.

Важливим кроком для досягнення цієї мети і скорочення дистанції між адміністрацією і вчителем є правило: «Кожен урок заступника – відкритий». Саме воно і є реальним шляхом для втілення безцінних ідей Великого педагога, який вимагав від керівника школи і кожного педагога професійних знань і компетентності.

Скороченню дистанції сприяє кваліфікований, аргументований аналіз відвіданого уроку. Ганебною вважаємо ситуацію, коли, відвідавши урок учителя, методист у найкращому випадку вдається до поширеного штампу «Дякую, урок вдався», у гіршому – критикує окремі фрагменти.

Цікавими і напрочуд актуальними сьогодні звучать слова Василя Сухомлинського про етику взаємин. Як між учителем та учнем, так і між членами педагогічного колективу, адміністрацією та підлеглими. Головною причиною спотворених стосунків у школі він вбачає «взаємну недовіру та підозри: інколи учитель не відчуває сокровенних порухів дитячої душі, не переймається дитячими радощами чи розчаруваннями, не прагне себе поставити на місце іншої людини». В атмосфері таких взаємовідносин, за словами В. Сухомлинського, душа дитини – «немов застебнута на всі ґудзики сорочка». У контексті сказаного можемо окремо говорити про втілення ідей Василя Сухомлинського через формування етики лідерства, яка містить наступні положення:


  • рівні, справедливі, «без улюбленців» стосунки з усіма підлеглими;

  • постанова перед людьми реальних завдань з урахуванням їх можливостей та здібностей;

  • довіра і делегування повноважень за усіма ступенями службової сходинки;

  • надання максимальної широкої ініціативи без опіки над деталями;

  • готовність до ризику. Стимулювання сміливості думок та ініціативи;

  • особисті стосунки не переносити на справи;

  • пред’являти претензії особисто, без свідків, конкретно;

  • не поспішати з прийняттям важливих рішень;

  • не робити висновків на основі неперевірених фактів.

Пам’ятаючи про те, що моделі стосунків між дорослими в школі автоматично дублюються в площині «учитель-учень», намагаємося виробити певні етичні основи педагогічного менеджменту, як-от: керівництво зобов’язане прагнути служити людям, а не підкоряти їх своїй владі, відчувати бажання допомагати підлеглим, беручи проблеми інших на свої плечі, бути професійно чесним, ставитися до людей на засадах об’єктивності, виключати методи впливу, які принижують людську гідність.

Керівництво та педагогічний колектив гімназії як закладу нового типу перебуває у творчому пошуку оригінальних нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем. Інтенсивні пошуки нового в управлінні, методичній роботі та практиці навчання породили певні оригінальні виховні ідеї, форми та методи виховання, нестандартні підходи в управління, що характерно для першого рівня інноваційних процесів, які пронизують усі структурні компоненти. Звісно, існує простий традиційний спосіб залучення педагогічних працівників для вивчення спадщини Василя Сухомлинського: можна провести педагогічні читання, скажімо, чи обговорити певні теоретичні проблеми на засіданнях методичних об’єднань. Однак чи буде цей спосіб ефективним у наш час, коли рутинні форми методичної роботи просто вбивають будь-яке бажання вчителя до самоосвіти? Ефективним, на наш погляд, буде пошук нетрадиційних форм залучення до вивчення класичного педагогічного доробку.

Отже, є всі підстави твердити: В.О. Сухомлинський – видатне явище в педагогіці. Тому вивчення і творче використання його педагогічної спадщини – моральний і професійний обов’язок кожного працівника, кожного вихователя народної освіти.

Бець Г.Ф.
СИВОЛОЗЬКА ШКОЛА – ШКОЛА РАДОСТІ І ДОБРОТИ
Урок – не самоціль.

Це інструмент виховання

та розвитку.

В. Сухомлинський


Головним завданням гуманізації та демократизації освіти в Україні є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості, формування покоління, здатного вчитися протягом усього життя, продуктивно розв’язувати нагальні проблеми сьогодення, розвивати цінності громадянського суспільства.

Кожний новий день збільшує часову відстань від того періоду, коли жив і творив видатний педагог-мислитель сучасності В. Сухомлинський. Та, як це завжди буває, ідеї та справи великих людей із плином часу не тільки не старіють, а стають ближчими, більш зрозумілими і необхідними новим поколінням. Так і гуманістична педагогіка В. Сухомлинського впевнено крокує планетою.

Сучасна школа центрується на учневі, у ній панівним є людиноцентрований стиль життя, особистісно орієнтований спосіб учіння, виховання.

«У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здатні. Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборювання труднощів, бажання вчитися,» − писав Василь Олександрович Сухомлинський.

Хочу навести кілька думок В. Сухомлинського про школу:

«…справжня школа – це не тільки місце, де діти набувають знання і вміння…»;

«…це багатогранне духовне життя дитячого колективу, в якому вихователь і вихованець об’єднані багатьма інтересами і захопленнями»;

дитина в початковій школі «повинна не тільки готуватися до подальшого навчання, накопичувати багаж знань і умінь, щоб успішно навчатися далі. Вона має жити багатим духовним життям. Роки навчання в початкових класах – цілий період морального, емоційного, фізичного, естетичного розвитку, який буде реальною справою,а не пустою розмовою лише за умови, що дитина живе багатим життям сьогодні, а не тільки готується до оволодіння знаннями завтра»;

«дитинство – найважливіший період людського життя, не підготовка до майбутнього життя, а справжнє, самобутнє, неповторне життя.»

В.О. Сухомлинський постійно звертався до філософських законів, категорій, керуючись якими, досягав дивовижних результатів. «Учительська професія – це людинознавство, що дала вчителеві природа, він має вміло поєднувати зі знаннями, засвоєними з підручників, практики попередніх поколінь, педагогів». Кажуть, учитель має бути добрим актором. Все: голос, постать, одяг, очі – мають бути щирими й природними. Учителеві не можна фальшивити ні інтонацією, ні змістом слова. Вчити, виховувати, розвивати дитину важко, відповідально, але й радісно. На очах учителя відбувається звичайне диво: з невмілого, невпевненого в собі малюка виростає особистість, яка мислить, багато знає, вміє, оцінює себе й інших людей.

Ця особистість відзначається індивідуальною своєрідністю, вона має неповторне індивідуальне обличчя, що виявляється в її характері та здібностях.

Стрижнем усієї педагогічної роботи вважаю доброзичливе педагогічне спілкування, зорієнтоване на актуальні потреби учня. Вміння спостерігати за дітьми, відчувати зміни їхнього душевного стану, розуміти причини поведінки, бути терплячим, гуманним до дітей, поважати їхню гідність, уміти підтримувати і слабку, й сильну натуру, прогнозувати наслідки своїх дій – це справжнє мистецтво.

Скільки б років не працював учителем, труднощі в роботі не зникають, лише змінюється їх характер. Адже професія педагога має безліч граней і ситуацій, які важко, а то й неможливо передбачити. Поряд із цим, дитина, яка переступила поріг школи, потрапляє в нове для себе середовище. Саме в ній вона повинна відшукати себе, заявити про себе, знайти своє місце в учнівському колективі (в якому перебуватиме, житиме багато років), у серці вчителя. Новоспечений школярик із колишнього безтурботного малюка повинен стати співучасником, співавтором усього навчального процесу.

Життя висунуло запит на виховання творчої особистості, здатної самостійно мислити та приймати сміливі нестандартні рішення. Найсприятливішим періодом для активізації творчості, фантазії та уяви, пізнавальної спроможності є молодший шкільний вік.

У роботі я користуюсь методиками, які формують творчу, мислячу особистість дитини, розвиваю у вихованців стійкий інтерес до знань, потребу в їх самостійному пошуку.

Намагаюсь будувати уроки так, щоб кожен учень почувався дослідником, який самостійно здобуває знання, мав змогу зіставляти, порівнювати, шукати й знаходити істину, доводити висунуті гіпотези під час спілкування з однокласниками та з учителем.

Упроваджую в практику гуманістичний принцип, згідно з яким у центрі навчально-виховного процесу перебуває особистість з її потребами, інтересами та можливостями.

У роботі використовую такі форми навчання: індивідуальну, фронтальну, кооперативну, роботу в парах, у групах. Застосовую диференційований підхід до учнів, упроваджую форми самостійної та відповідальної роботи.

Стараюсь формувати навчальний процес таким чином, щоб учні могли висловлювати власні думки про прочитане, побачене, почуте, зроблене.

Кожна школа має своє обличчя: свої звичаї і традиції. Багаті традиції має і наша Сиволозька ЗОШ І-ІІІ ступенів, школа радості і доброти імені В.О. Сухомлинського. Цікаві ідеї і традиції, започатковані видатним педагогом, продовжують жити в нашому дружному колективі.

У школі діють об’єднання: «Країна Барвінкова», добровільним об’єднанням дітей і підлітків є піонерська дружина «Веселкова» та Рада старшокласників. Виховна робота з учнями планується і проводиться тільки у співпраці: учнівський комітет, класні керівники, класоводи, директор школи.

Педагоги нашої школи всіляко сприяють духовному становленню особистості учня, створенню умов для його самореалізації в різних видах творчої праці, задоволенню його потреб та інтересів.

Традиційною в школі є краєзнавча робота. У результаті зібраних краєзнавчих матеріалів створено зал «Бойової Слави». У школі є кімната В.О.Сухомлинського, «Українська світлиця».

Позитивно впливають на учнів традиційні свята: свято квітів, свято врожаю, новорічний карнавал, свято першого дзвоника, свято останнього дзвоника, випускний вечір, які святкуються разом з батьками та громадськістю села, почесними гостями.

Зазвичай у кінці вересня ми проводимо День відкритих дверей, до якого і діти, і вчителі готуються по-особливому, адже на ньому презентуються найкращі роботи учнів, присвячені В.О.Сухомлинському.

Учителі початкових класів багато зусиль докладають до того, щоб роки навчання для наймолодших були справжньою школою радості, як і радив В.О.Сухомлинський. Школа радості існує тоді, коли учням цікаво навчатися. А вихованцям у нас дійсно і цікаво, і радісно, і весело. І це тому, що ми обираємо найкращий шлях до сердець малюків: через казку, цікаві ігри, ребуси і кросворди, логічні задачі та граматичні загадки, народну мудрість, фантастичні образи, музику, дитячу творчість. Найголовнішим джерелом розвитку своїх вихованців вважаємо природу, тому що «…серед природи, − писав Василь Олександрович, − багатої на живі образи легше, думається, краще фантазується, швидше добираються слова з найтоншими відтінками.»

Щороку, першого вересневого дня, знайомлю першокласників із шкільним подвір’ям, веду їх до беріз. Чому саме туди? А тому, що жодне інше дерево не викликає таких радісних, світлих почуттів.

Усього лише 30 хвилин побули малюки на сонячній галявинці, але за цей час встигли побігати босоніж, погратися на сонечку, посидіти на шовковистій траві, погладити ніжний стовбур берези, розглянути небесну блакить і білі хмаринки. Спрямовуючи увагу школярів, одночасно спостерігаю за кожним із них. Ніщо не сховається від погляду: ні зламана гілка, ні зірваний листок, ні розтоптана квітка, ні спійманий зелений коник чи жучок. Зі спостережень робляться висновки, з ким доведеться проводити індивідуальну роботу, які методи і прийоми застосувати в майбутньому. А поки що – ніяких зауважень: треба, щоб від першої зустрічі з природою в дітей залишились тільки найбільш приємні спогади.

Набагато сильніше, ніж окрик чи нотація, впливає на малюків казка, адже через казку, фантазію, гру, через неповторну дитячу творчість – несхибний шлях до серця дитини, як стверджував В.О.Сухомлинський.

На уроках проводжу «Хвилинки доброти», на яких обговорюються життєві ситуації. З’явився в класі лінивий учень – пропонується твір – мініатюра «Прогаяний день»; захворіла учениця, а клас її не відвідує – читаємо твір В.О.Сухомлинського «Конвалія», проявила дитина скупість – діти читають казку видатного педагога «Скупа дівчинка». «Хвилинки доброти» формують в учнів почуття поваги до старших, ввічливості, доброзичливості, чесності та справедливості.

Сучасні діти… Вони дуже різні: уразливі, тривожні й нібито байдужі, впевнені й налякані, щирі та злі. Трохи егоїсти, трохи циніки, конфліктні, пристосуванці, самостійні й не дуже, контактні й відлюдні. Доглянуті й занедбані, нещасні й щасливі – усі вони потребують уваги, турботи, допомоги, співпереживання, розуміння, вимогливості, щирості, поваги. Добра, впевненості дорослого у їхньому гідному майбутньому.

Відомо: що посієш, те й пожнеш. Сіймо любов та повагу – збережемо вдячність і зацікавленість. Запам’ятаймо слова Василя Сухомлинського: «На нашій совісті найцінніше, що є у світі, − людина. Проводжаючи люблячим поглядом свою дитину в школу, мати вірить у те, що вчитель знає щось таке, чого не знає вона, мати. І ти повинен знати те, що знає далеко не кожна мати, якщо ти справжній учитель. Ти повинен знати людину».

У наш непростий час, коли з екранів телевізора ми бачимо сцени насильства, чуємо непристойні слова, коли багатство стало мірилом людського щастя, коли забуваються людські цінності, коли так не вистачає доброти, як ніколи потрібно не забувати і пам’ятати та впроваджувати в життя творчу спадщину В.О.Сухомлинського.

Захарченко І. О.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал