Фактори формування агресивних тенденцій підлітка І. Б. Малишева



Скачати 38.44 Kb.

Дата конвертації26.12.2016
Розмір38.44 Kb.

166
ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ АГРЕСИВНИХ ТЕНДЕНЦІЙ ПІДЛІТКА


І.
Б. Малишева

Черкаський національний університет
ім. Богдана Хмельницького
Зростання агресивних тенденцій у підлітковому середовищі відображає одну з найгостріших соціальних проблем нашого суспільства, де за останні роки різко зросла молодіжна злочинність та прояви підліткової девіантної поведінки. Соціальні кризові процеси, що відбуваються у сучасному суспільстві, негативно впливають на психіку підлітків, породжують тривожність, напруженість, озлобленість, жорстокість і насильство. Важкий економічний стан країни призвів наше суспільство до серйозних труднощів і внутрішніх конфліктів, до значного збільшення рівня поширеності і розмаїття форм аморальних вчинків, злочинності та інших видів відхилення поведінки серед осіб різних соціальних і демографічних груп. Особливо важко в цей період виявилося підліткам, які є дуже чутливими до соціально- психологічного оточення.
Несприятливі умови особистісного становлення можуть породжувати агресивність, яка є наявністю деструктивних тенденцій у сфері суб’єктних відносин. Вона є неоднорідною у підлітків, може варіювати від слабкого до крайнього ступеня, є різною за своєю моральністю та призначенням. Основні параметри агресивності різної моральності можуть відрізнятися
інтенсивністю агресії, її жорстокістю, направленістю на конкретну особу або взагалі на всіх людей, ситуативністю або стійкістю агресивних тенденцій особистості та залежать від вікового періоду розвитку особистості 5, 258.
Психологічні особливості підліткового віку характеризуються нестійкою емоційною сферою, самоствердженням самостійності й індивідуальності, виникненням складності у взаємовідносинах зі старшими (негативізм, впертість), формуванням самооцінки, характеру, можливістю виникнення акцентуацій характеру і дезадаптивних форм поведінки; формуванням власних поглядів, наявністю високої навіюваності по відношенню до однолітків, появою сексуальних потягів до протилежної статі, формуванням самосвідомості та егоцентричності, виникненням надмірної втомлюваності й імпульсивності, а також схильності до ризику, агресивності як засобів самоствердження.
Агресивна ж поведінка неповнолітніх має свою специфічну природу і розглядається як результат соціогенезу, що йде під впливом різних цілеспрямованих, організованих і стихійних, неорганізованих дій на особистість підлітка. Велику роль серед причин, які обумовлюють різні відхилення, відіграють соціально-психологічні, психолого-педагогічні і психобіологічні чинники, знання яких необхідне для ефективної виховної і профілактичної діяльності педагогів, психологів, батьків 2, 57.
Серед різноманітних, взаємопов’язаних чинників, які обумовлюють виявлення агресії, можна виділити такі, як індивідуальний чинник, діючий на рівні психобіологічних передумов асоціальної поведінки, який гальмує соціальну адаптацію індивіда; психолого-педагогічний чинник, що виявляється в дефектах шкільного і сімейного виховання; соціально-психологічний чинник, що розкриває несприятливі особливості взаємодії неповнолітнього зі своїм найближчим оточенням в сім’ї, на вулиці, в учбово-виховному колективі; особовий чинник, який, перш за все, виявляється в активно-виборчому відношенні індивіда, що шукає своє середовище для спілкування; соціальний чинник, що визначається соціальними і соціально-економічними умовами існування суспільства.
Витоки агресивної поведінки лежать в педагогічній і соціальній занедбаності, різних відхиленнях в стані фізичного і психічного здоров’я. В основному ж агресія в поведінці

167 обумовлена не вродженими психічними і фізіологічними дефектами, а є наслідком сімейного впливу 4, 172.
Існують неблагополучні сімї з неблагополучною емоційною атмосферою, де батьки не лише нехтують підлітків, а й демонструють грубість, неповагу по відношенню до них. В багатьох сім′ях відсутні емоційні контакти між її членами, відбувається нехтування потреб підлітка при зовнішньому сприятливому відношенні. Дитина у таких випадках прагне знайти емоційно значимі відносини поза сім’єю 1, 143.
На основі проведеного нами емпіричного дослідження детермінант виникнення агресивної поведінки з′ясувалося, що емоційні переживання минулого є поштовхом до прояву агресивності у підлітковому віці. До таких емоційних переживань підлітків можна віднести: образу, гнів, злість, винесену з сім′ї, адже саме рідні своїм відношенням до дитини впливають на її подальший розвиток. Для підлітків є характерним прояв агресивності за прикладом, який надає сім′я. З сім′ї підлітки виносять бажання бути авторитарними, владними, багатими, що закріпилося в результаті прикладу поведінки батьків.
Аналіз емпіричного матеріалу дозволяє стверджувати те, що агресивність підлітків часто є результатом їх розчарувань, небаченням способів досягнення поставлених цілей, наявних бажань, потреб, може бути наслідком недооцінки власних і батьківських можливостей. Така поведінка є результатом озлоблення, негативного ставлення до безпосереднього оточення, соціуму загалом. Агресія підлітка, як свідчать результати нашого дослідження, часто є результатом батьківського прикладу поведінки, адже прагнення підлітка до дорослості реалізується, зокрема через наслідування батьків, ідентифікацію з ними. Також агресивність досліджуваних підлітків пояснюється попереднім пережитим досвідом, побаченими сценами фізичного і психологічного насильства у сімї, що і впливає на подальший розвиток дитини.
Перед практичним психологом стоїть завдання вивчення того, як конкретний підліток пізнає і сприймає складний оточуючий світ, зокрема соціальні відносини, інших людей і самого себе, особливості його формування цілісної системи уявлень і відношень.
Робота психолога повинна проводитися в таких основних напрямках: виявлення несприятливих чинників і десоціалізуючих дій з боку найближчого оточення, які обумовлюють відхилення у розвитку особи неповнолітніх і своєчасна нейтралізація цих несприятливих факторів, що дезадаптують; сучасна діагностика асоціальних відхилень, які є помітними в поведінці неповнолітніх і здійснення диференційованого підходу у виборі виховних та профілактичних засобів психолого-педагогічної корекції відхилення в поведінці, а також проведення системного аналізу індивідуальних, особових, соціально-психологічних і психолого-педагогічних чинників, які обумовлюють соціальні відхилення у поведінці неповнолітніх, з урахуванням яких повинна будуватися і здійснюватися виховна і профілактична робота щодо попередження цих відхилень 3, 309.
Рекомендації, які дає психолог підлітку, його батькам повинні бути конкретними і зрозумілими. Робота психолога по глибинному вивченню психічного і особистісного розвитку здійснюється у формах: психологічні консультації, бесіди (одноразові, багаторазові – в залежності від обставин), психологічне обстеження, спостереження за підлітком у різних ситуаціях. При цьому переслідується одна мета – на основі отриманих фактів дати конкретну рекомендацію.
Зміст і адресат рекомендацій залежить від складності питань у області їх вирішення.
Психолог завжди несе повну відповідальність за виконання рекомендацій і за їх кінцевий результат. Загальними є такі рекомендації щодо нівелювання рівня агресивної поведінки підлітків: особливе місце в корекційній роботі слід приділяти формуванню кола інтересів підлітка на основі особливостей його характеру і здібностей. Необхідно прагнути максимального скорочення періоду вільного часу підлітка за рахунок залучення його до

168 позитивно-формуючих особу занять: читання, самоосвіта, заняття музикою, спортом. Потрібно відноситися до підлітків з повагою, не проявляти некоректності по відношенню до них з метою формування прикладу позитивної поведінки. Треба вчити підлітків не орієнтуватися на думку
інших дітей, а вибирати друзів, з якими у них є не тільки загальні інтереси, але й спокійні гармонійні відносини, які базуються на взаємній повазі і розумінні.
Бажано, щоб підлітки були зайняті в спортивних школах, привчалися займатися вдома щоденною гімнастикою, не можна допускати, щоб агресія нагромаджувалася, подібно статичній електриці, адже вона має властивість вибухати хворобливими розрядами. Виходячи з того, що розвиток дитини здійснюється в діяльності, а підліток прагне затвердити себе, свою позицію, як дорослий, то необхідно забезпечити включення підлітка в таку діяльність, яка лежить у сфері
інтересів дорослих, але в той же час створює можливості підлітку реалізувати і затвердити себе на рівні дорослих.
Список використаної літератури
1.
Бютнер К. С. Жить с агрессивными детьми. – Москва-Архангельск, 1991. – 489 с.
2.
Заброцький М.М. Вікова психологія: Навч. Посібник . – К.: МАУП .1998. – 92с.
3.
Молодцова Т. Д. Психолого-педагогические проблемы предупреждения дезадаптации подростков. Ростов н / Д.,1997. – 411 с.
4.
Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детств, отрочество: Ученик для студ. вузов – 5-е изд., стереотип. – М.: Издательский центр „Академия”, 2000. – 456с.
5.
Паренс Г. П. Агрессия наших детей. – Москва-Архангельск, 1997. – 401 с.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал