Етимологічний аналіз у концептуальних дослідженнях



Скачати 91.75 Kb.

Дата конвертації27.01.2017
Розмір91.75 Kb.

ЕТИМОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗУ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ
Пашкова Н. І.
Київський національний лінгвістичний університет
У статті аргументовано значення класичного методу компаративістики етимологічного аналізу – в лінгвоконцептуальних студіях. Дослідження приводить до висновку, що сучасний когнітивний рівень збагачує традиційну лінгвістичну методику.
Ключові слова компаративістика, етимологія, лінгвокогнітивістика.
В статье раскрывается значение классического традиционного метода компаративистики – этимологического анализа – в лингвоконцептуальных исследованиях.
Исследование приводит к выводу, что современный когнитивный уровень обогащает традиционную лингвистическую методику.
Ключевые слова компаративистика, этимология, лингвокогнитивистика.
In the article the value of traditional method of comparative linguistic – etymologic analysis opens up in modern cognitive linguistic researches. The study leads to the conclusion that modern cognitive level enriches the traditional linguistic methodology.
Keywords: comparative linguistic, etymology, cognitive linguistic. Дослідження присвячено актуальній проблемі вироблення алгоритму концептуальних досліджень. Мета статті – проаналізувати значення традиційного лінгвістичного методу в сучасних лінгвоконцептуальних студіях. Етимологічний аналіз ґрунтується на порівняльно-історичному методі й має наметі встановлення походження форми (на основі відтворення закономірних фонетичних та морфологічних змін) та значення (аргументовано вірогідні семантичні трансформації).
“Мета етимології – вивести слово до його первісної форми, – писав Ф. Діц, засновник романської філології, у передмові до свого етимологічного словника [6, c. Дещо перефразувавши дефініцію О. Селіванової, визначимо етимологічний аналіз як методику реконструкції акту словотворення, спрямовану на зіставлення первинної морфемної
структури слова із сучасною, а також на вияв історичних зміну складі морфем слова та системі
зв’язків похідності та мотивованості. Процедура етимологізації починається з установлення статусу слова у плані його питомості або запозичення. Метою етимологічного аналізує реконструкція праформи та первісного значення слова й пояснення процесів їх перетворення до сучасного стану [7, c. 146]. Термін етимологія пов’язаний із дгр. έτυμον “істина”. Г. Курціус перший закликає дослідити походження слів та їхні взаємовідносини з метою віднайти έτυμον – сутність, дійсний і справжній зміст слова [6, c. 18]. А. О. Білецький визначає έτυμον як сполучення первісної форми з первісним значенням [1, c. 12–13]. Український мовознавець пояснює, що давньогрецьке έτυμον семантично пов’язане не з формою, а швидше безпосередньо зі значенням воно мало семантику “істинне”
і тим самим первісне, первинне значення певної форми. Це саме істинне “первинне”
значення одночасно вважалося і першим у значенні основне там само, c. 27]. Етимологічні дані в концептуальних дослідженнях сприяють спостереженню процесу виникнення й розвитку концепту в людській свідомості. Первісні форми й значення слова,
співвідносні із сучасним мовним утіленням концепту, складають історичну картину його буття, наповнену етнокультурними особливостями кожного етапу становлення його сутності
в національній свідомості. Етимологічний аспект визначає структуру концепту в діахронії,
розкриває його глибинні страти, сформовані в культурно-історичному контексті й розвинуті
в етнокультурній традиції. У цьому контексті актуальними залишаються наведені В. Пізані
Науковий вісник кафедри Юнеско КНЛУ Серія Філологія

Педагогіка

Психологія. Випуск 27. 2013
32
слова Г. Штейнталя, який вважав, що значення етимології як науки для історії людського духу полягає у виявленні тих способів, за допомогою яких кожний народ сприймає й створює
поняття про речі та відношення [6, c. Італійський неограматик В. Пізані у спеціальній розвідці Етимологія. Історія. Проблеми.
Метод” зазначає, що початок етимології, як утім, і лінгвістичної науки загалом, був закладений
Платоном у діалозі “Красил”. Афінський філософ окреслив рамки, визначив завдання й напрямки етимологічних пошуків там само, c. 10]. Для Платона етимологія служила розв’язанню головної
на той час проблеми мовознавства природною чи договірною є сутність мови там само, c. Щодо способу пізнання значення слів в етимологічній практиці Платон спирається на походження похідних назв від первісних, обмежуючись поглядом на вторинну номінацію там само, c. За висновком В. Пізані, у платонівській теорії бракувало історичного принципу, розуміння мови як безперервної творчої діяльності, що було досягнуте лише в науковій творчості В. Гумбольдта
[там само, c. 18]. Італійський лінгвіст також зауважує, що саме стоїки, розмірковуючи про співвідносність речей та їхніх назв, дійшли багаторазово повторюваного після них висновку проте, що за допомогою етимології можна пізнати справжнє значення кожного слова і тим самим осягнути сутність позначуваної речі там само, c. Походження слів споконвіку цікавило homo loquens настільки, що науково не обґрунтовані
розвідки за часів античності та середньовіччя вкрай дискредитували етимологію. Реабілітували та започаткували її як точну науку Г.-В. Лейбніц та Р. Х. Раск, сформулювавши основні
закони етимологізування. Данський мовознавець звертає увагу на можливість зміни значення слів, рекомендує при дослідженні ретельно здійснювати морфологічний аналіз слова, пропонує
встановити правила фонетичних відповідностей між спорідненими мовами. Проте засновником теорії та практики сучасної наукової етимології вважається А. Ф. Потт, автор шеститомної
праці Етимологічні дослідження в галузі індогерманських мов та порівняльної фонетики
індоєвропейських мов. В етимологічних працях В. Мейера-Любке виявляється характерна риса школи молодограматиків, а саме перебільшена увага при встановленні етимологій до фонетичного фактору на шкоду семантичному [4, c. 44]. У статті Етимологія та дослідження історії
слова” Г. Шухардт також називає основною хибою сучасного йому етимологічного методу молодограматиків (яких він ніколи не припиняв критикувати) вимогу особливо точних доведень фонетичних відповідностей при порівняно поблажливому ставленні до відновлення семантичних зв’язків [9, c. 210]. Сам же Г. Шухардт провідну роль у визначенні етимології надає семантиці:
“Зв’язок має встановлюватися не на ґрунті фонетичних даних, а виходячи із семантичної
близькості й притому удвох вимірах – углиб та вшир. Ми повинні не тільки зіставляти між собою слова якоїсь однієї мови, алей відшукувати вислови з тим самим значенням в усіх споріднених мовах. У цьому разі ми розкриваємо або фонетичні збіги, або паралельний розвиток значення,
або, нарешті, відхилений розвиток там само, c. 212–213]. Щодо методики етимологічного аналізу Шухардт рекомендує Необхідно простежити безперервний ланцюг фонетичного й смислового розвитку слова, здійснити оцінку різних гіпотетичних елементів, зіставивши
їх із відповідними аналогічними явищами, встановити залежно від їхньої якості та кількості
їхнє значення порівняно з відомими елементами там само, c. 214–215]. Засновник школи “слів
і речей слушно звертає увагу й на неминучість елементів суб’єктивізму в кожній етимологічній розвідці Утім, ні в царині фонетики, ні в царині семантики мине можемо розраховувати на математично точні результати на всіх наших етимологічних операціях лежить відбиток
імовірності. Ступінь імовірності етимології залежить від достовірності наших висновків яку фонетичній, такі в семантичній царині, причому вони обидві мають бути рівноправними”
[там само, c. 210].
Пашкова НІ. Етимологічний аналізу концептуальних дослідженнях
33
В. Пізані вбачає необхідність етимологічних досліджень утому, що зі словами відбувається те саме, що й з усіма іншими виражальними символами, вживаними людьми вони щораз більше відриваються від своєї первісної основи метафоричного характеру, докине губиться останній зв’язок між ними і тим, що відображалося ними первісно [6, c. 103]. Згідно з таким поглядом кожна мова – це словник згаслих метафор – наводить В. Пізані влучний вираз
Ж. Поля там само, c. 142]. Італійський неолінгвіст висуває також положення проте, що слово,
набуваючи нового значення, обов’язково повинне спершу мати його як другорядне, що корелюється з теорією семантичного поля (слово з його синонімами, афективними, жартівливими значеннями, всередині якого відбувається семантичний зсув там само, c. Опрацьовуючи власний алгоритм етимологічного дослідження, В. Пізані наголошує
на необхідності кількох неврахованих молодограматиками факторів 1) морфологічного критерію щоб дати етимологію слова з формального боку, необхідно мати на увазі нормативні
способи творення слів та їхні значення в окремих мовах, а також знати, які типи словотворення можливі в умовах відповідного місця й часу там само, c. 104], 2) семантичного розвитку:
“у слові зливаються первісне походження і формальне або семантичне переосмислення) визначення доцільності порівняння з іншими мовами до порівняння слід звертатися, лише вичерпавши всі засоби пояснення слова в мові, в якій воно представлене там само, c. Проте В. Пізані ставить основний акцент етимологізації на аналізі граматичної, морфологічної
історії слова, невважаючи за необхідне відновити всю історію розвитку його значення до останніх досяжних елементів. На переконання італійського неолінгвіста, для етимолога найважливіше знати, як було утворене слово там само, c. В українській лінгвістиці принципи етимологічних досліджень на матеріалі грецької мови блискуче опрацьовані А. О. Білецьким у непростому для гуманітаріїв 1950 р, коли проблеми лінгвістики вирішувалися згори партійним керівництвом. Український лінгвіст убачає завдання етимології у відновленні генетичних зв’язків форм усередині однієї мови, а також зв’язків форм однієї мови з формами іншої. За А. Білецьким, визначити етимологію – означає віднайти форму,
стосовно до якої досліджуване слово є вторинним або похідним [1, c. 3]. Отже, етимологія передусім має бути реконструкцією історії форм там само, c. Те, що ми називаємо етимологією, є нічим іншим, як короткою історією слова, – писав
Г. Шухардт [9, c. 214]. А. Білецький також постійно наполягає на необхідності історичного ракурсу етимологічних досліджень На відміну від поширеного на практиці етимологічних досліджень розуміння їхньої сутності як встановлення зв’язку форм лишена основі оцінки фонетичних та семантичних критеріїв, у нашому розумінні етимологічне дослідження,
здійснюване для відновлення втрачених на якомусь етапі розвитку мови або групи мов раніше наявних фонетико-семантичних зв’язків певних форм, є поєднанням лінгвістичного аналізу з ширшим історичним дослідженням [1, c. 222]. Іще із цього приводу Наше розуміння етимології аж ніяк не обмежується встановленням первинної форми та її значення при дослідженні вторинних форм. Для нас не існує межі між етимологією та історією певної
форми” там само, c. 28]. Щодо необхідності залучення якомога більшої кількості контекстів та можливої сполучуваності
досліджуваного слова, до чого закликають і сучасні когнітологи, здійснюючи концептуальний аналіз, А. Білецький, визначаючи завдання етимологів, писав При встановленні значення даної
форми намне можна покладатися лишена її етимологію крім етимології потрібна ще історія.
Визначити значення даної форми можна, лише знаючи всі характерні випадки її вживання, тобто всі контексти, де розкриваються окремі відтінки її загального значення там само, c. 29]. Методологічна база концептуального аналізу закладалася і в працях Й. Йордана, який закликав Необхідно зібрати надзвичайно багатий матеріал, який характеризує досліджуване слово зі всіма фразами, через які воно пройшло з найвіддаленіших епох до нинішнього часу
Науковий вісник кафедри Юнеско КНЛУ Серія Філологія

Педагогіка

Психологія. Випуск 27. 2013
34
необхідно також віднайти його синоніми в діалекті або мові, де це слово побутує, і в інших мовах і діалектах, оскільки позначення поняття в деяких мовах часто вказує нам той шлях,
ідучи яким, ми можемо віднайти задовільну етимологію [4, c. 88]. Предметом етимологічних досліджень, за А. Білецьким, є вивчення або встановлення зв’язків формі слів, вивчення їхньої спорідненості в межах однієї мови або встановлення зв’язків формі слів різних мов. Звичайно, на переконання засновника школи української етимологіки,
найчастіше доводиться не встановлювати зв’язок між формами і словами (цей зв’язок може бути очевидним у межах відомої мови, може диктуватися тими законами взаємодії форм, які
ми називаємо системою мови, а саме – відновлювати зв’язок [1, c. 4]. Латинською мовою значення відновлювати зв’язок” передає дієслово relinquo, звідси релігія – відновлення зв’язку”.
Отже, етимологію можна у прямому й переносному значенні називати релігією слів. Визначаючи послідовність етапів етимологічного дослідження за критерієм важливості
А. Білецький пише “Будь-яке етимологічне дослідження має починатися із застосування фонетико-морфологічного та семантичного критеріїв, проте в разі можливості неповинно ними обмежуватися й завершуватися. На перше місце ми висуваємо принцип історизму.
Етимологія – це невипадкове зближення форм на основі фонетичного й семантичного критеріїв,
а спеціальне історичне дослідження там само, c. 5–6]. Підтримуючи постулат Г. Шухардта, А. Білецький також заявляє, що в етимологізації
фонетичні, морфологічні та семантичні критерії мають бути рівноправними там само, c. 33]. Отже, принципи етимологічного дослідження, за А. Білецьким, зводяться до п’яти основних. Подібно до того, як фонетичний критерій лише тоді має повну силу в етимологічному дослідженні, коли він є результатом вивчення послідовних фонетичних змін тієї мовив системі
якої міститься аналізований елемента також послідовних фонетичних відповідностей між досліджуваною та спорідненими мовами, теж саме стосується й семантичного критерію,
з яким нерідко поводяться вкрай необережно там само, c. 85–86].
2. Морфологічний критерій означає врахування особливостей словотворення досліджуваної
мови яку його найбільш поширених й активних, такі в найменш поширених і пасивних формах
[там само, c. 62]. Український етимолог детально розробляє принципи морфологічного аналізу етимологізованих слів 1) афікси не можна виділяти механічно, не враховуючи систему словотворення певної мови й етимологічні зв’язки складових частин досліджуваної форми) однакові за формою афікси водних випадках можуть бути продуктивними, а в інших непродуктивними. У результаті зміну лексиці (наприклад, зникнення первинної форми при збереженні похідних, у системі словотворення (перетворення продуктивних афіксів на непродуктивні, відмирання колишніх афіксів, перерозподілу межах слова повнозначних
і службових морфем, тобто зміна їхніх первісних межу звуковому та значеннєвому боці слова
(фонетичні й семантичні зміни) відбувається розрив колишніх етимологічних зв’язків – явище,
яке Л. А. Булаховський назвав деетимологізацією [там само, c. 66].
3. Семантичним критерієм зближення відомих форм має бути зіставлення всіх можливих значень цих форм з метою визначення основних та похідних значень. Зрозуміло, що всі більш абстрактні значення могли утворитися від речовинних, предметних або конкретних, безпосередньо пов’язаних з фактами та явищами, відображеними в суспільній свідомості. Врахувати найбільшу кількість значень та вивчити їхні відношення можна лишена підставі максимальної кількості
контекстів, де досліджувана форма виступає в різних сполученнях. При цьому для розкриття основних значень особливо важливими є усталені словосполучення з усіма можливими їхніми варіантами там само, c. 160].
4. Ретельно досліджуючи значення кожного слова, А. Білецький закликає враховувати при цьому й стилістичний критерій там само, c. 220]. Український індоєвропеїст вважає,
Пашкова НІ. Етимологічний аналізу концептуальних дослідженнях
35
що завданням дослідника в галузі етимології є систематизація спостережень над переміщенням форм з однієї стилістичної сфери в іншу з розрізненням стилів мовних і літературних, сфер стилістичних і семантичних там само, c. 221].
5. Крім того, засновник української етимологічної школи вважає за необхідне враховувати також і позалінгвальні, культурні фактори для повного й достовірного результату аналізу за методом слів і речей внаслідок того, що етимологічне дослідження, доведене до певного ступеня завершеності, виходить за межі чисто фонетичного й морфологічного зближення утворень, критеріями характеру взаємовідношень тих або інших утворень можуть бути не лише факти даної мови, алей інших мова надто в галузі семантики, і зрештою, ідеологічні факти,
відображені не в самій мові, а в пам’ятках матеріальної культури, однак бажано, щоб хронологічно й географічно вони були обмежені тим самим колом, що й мова, в царині якої здійснюються дослідження там само, c. Таким чином, А. Білецький виділяє фонологічний, морфологічний, семантичний, стилістичний критерії та історико-культурний контекст, наполягаючи на тому, що всі вони однаково важливі
для етимологічних досліджень.
Український учений формулює також низку важливих застережень, які варто враховувати при етимологізуванні, а саме 1) не можна переносити характерні для рідної мови зміни значень
і зв’язок понять у царину іноземної мови, особливо мови, хронологічно віддаленої там само. 159]; 2) жодне етимологічне дослідження не може виходити за межі цілком конкретного мовного матеріалу різного роду здогадки й гіпотези лише тоді можуть набути значення для науки, коли вини спираються не на одиничній неповторювані факти та явища, а на характерні
дані, достатньо численні, щоб стати показовими та переконливими там само, c. 175]; 3) однак при неповноті наших відомостей в царині давніх мов й ідеологій навіть вказівка на одиничний факт може мати значення в етимологічному дослідженні можна спиратися навіть на мізерні,
але незаперечні факти, але не можна спиратися лишена свою інтуїцію, на свої неясні уявлення та забобони там само 4) не можна зловживати гіпотетичними відновленими формами для пояснення взаємовідношень відновлюваних там само, c. 212]; 5) в етимологічних дослідженнях найбільш правдоподібною реконструкцією значення можна вважати реконструкцію значень проміжних одиниць або сполучних ланок між двома відомими одиницями, тоді як найбільш невизначеною залишається реконструкція значень передбачуваних первинних форм там само. 40]. У зв’язку із цим треба визнати заправило, що етимологія лише тоді може вважатися задовільно встановленою, коли як допоміжний засіб реконструюється не більше, ніж одна недостатня ланка між двома зближуваними формами там само, c. Алгоритм етимологічного аналізу в поєднанні з вивченням контексту, за А. О. Білецьким,
включає такі етапи 1) встановлення головного або передбачуваного первісного значення слова на основі певного тексту 2) встановлення сталих сполучень, у які досліджуване слово входить як складова частина 3) встановлення тематичного кола, з яким досліджуване слово пов’язане в головному передбачуваному значенні 4) встановлення вузької синоніміки досліджуваного слова для визначення можливих реституційних положень, коли в усталеному словосполученні
на місці досліджуваного слова вживається його синонім 5) встановлення омонімії та звукових асоціацій для визначення можливих народних етимологій там само, c. Розвиваючи традиції А. О. Білецького в українській етимологічній науці, В. Т. Коломієць дійшла висновку, що відмінності між висвітленням етимології слів, успадкованих від ранніх етапів розвитку прамови, і слів, запозичених з інших мовна різних історичних етапах, настільки
істотні, що можна говорити про два різні об’єктивно зумовлені аспекти етимологічних досліджень. Для встановлення етимології успадкованого слова необхідно, враховуючи фонетичні
закони і семантичні зв’язки, встановити групу спільнокореневих з ним слів тієї самої мови
і споріднених з нею мові визначити його місце в системі словотвірних і семантичних зв’язків,
Науковий вісник кафедри Юнеско КНЛУ Серія Філологія

Педагогіка

Психологія. Випуск 27. 2013
36
які виявляються в цій етимологічній групі. У разі можливості слід виявити генетичні стосунки спільного для певної групи слів кореня до інших коренів відповідної прамови або встановити його походження від якогось домовного (звуконаслідувального, афективного і под.) елемента.
У процесі етимологізації запозиченого слова необхідно, враховуючи конкретні структурні
особливості цього слова і відомі факти з історії взаємодії відповідних мову галузі лексики таз історії культурних і економічних контактів відповідних народів, визначити, з якої мови це слово походить і, якщо воно запозичене з цієї мови не безпосередньо, то якими шляхами
(через які проміжні мови) воно зайшло туди, де стало об’єктом дослідження. Таким чином,
етимологізування успадкованих слів базується здебільшого на відносно однорідному матеріалі
внутрішньолінгвального характеру, тимчасом як висвітлення етимології запозичених слів потребує залучення багатьох різнорідних даних як внутрішньо, такі, переважно,
зовнішньолінгвального (історико-економічного, культурно-історичного, етногенетичного,
природно-історичного та ін.) характеру [5, c. Останнє твердження цілком кореспондується з думкою Г. Шухардта: У дослідженні
запозичених слів важливим є встановити не лише часі місце їх запозичення, алей до чого привело це запозичення. Природно, що промені однієї мови, падаючи на іншу, певною мірою заломлюються вимова змінюється залежно від відмінностей фонетичної системи, а значення слів – тією мірою, якою в мові, куди запозичаються, й умові, з якої запозичаються ті чи інші
слова, ті самі речі й поняття не завжди збігаються [9, c. Послідовники етимологічної концепції А. О. Білецького – автори ЕСУМ під егідою
О. С. Мельничука – визначають етимологію як встановлення походження й генетичних зв’язків слів [2, І, c. 7]. У період панування структуралізму в лінгвістиці виникла тенденція всебічного вивчення груп слів, об’єднаних спільністю денотативної функції (ТГЛ, ЛСГ, різноманітних семантичних полів. У рамках одного дослідження етимологізувалися спільні за семантикою групи неспоріднених слів, що дозволило дослідити не лише компоненти системи, ай системні
семантичні зв’язки всередині полів. У сучасних дослідженнях здійснюється етимологізація як семантичних полів, такі генетичних гнізд, тобто угруповань слів, об’єднаних походженням від спільного етимона [8]. Останнім часом переміщення фокусу когнітивно-культурологічних досліджень на вивчення механізму номінації спричинило розвиток нового напряму т. зв. онтологічної етимології”,
спрямованої на виявлення глибинної семантичної мотивації номінативних одиниць –
об’єктиваторів культурних концептів, що проливає світло на особливості первинної категоризації
дійсності давніми етносами [3, c. У висновках слід констатувати, що етимологічне дослідження є невід’ємним складником концептуального аналізу, оскільки воно спрямоване на розкриття внутрішньої форми слова,
його первісного значення. У свою чергу, саме вихідна когнітивний рівень, дослідження ментальних витоків слова збагачує і поглиблює можливості етимологічного аналізу.
Література
1. Белецкий А. А. Принципы этимологических исследований (на материале греческого языка) : [монография] / Андрей Александрович Белецкий. – К. : Изд-во КГУ им. Т. Г. Шевченко. – 267 с. Етимологічний словник української мови : У 7 т. : [редкол. : ОС. Мельничук та ін.]. – К. Наук. думка, 1982–2006. – Т. 1. – 1982. – 634 с Т. 2. – 1985. – 573 с Т. 3. – 1989. – 552 с Т. 4. –
2004. – 656 с Т. 5. – 2006. – 516 с. Мова в культурі народу / С. С. Єрмоленко, ТА. Харитонова, ОБ. Ткаченко. та ін. ] (план- проспект) // Мовознавство. – 1998. – № 4–5. – С. 3–17.
Пашкова НІ. Етимологічний аналізу концептуальних дослідженнях
37

4. Йордан Й. Романское языкознание. Историческое развитие, течения, методы перс рум.
С. Г. Бережани И. Ф. Мокряк] / Йоргу Йордан. – М. : Прогресс, 1971. – 620 с. Коломієць В. Т. Основні аспекти етимологічних досліджень / В. Т. Коломієць // Мовознавство. –
1977. – № 6. – С. 38–47.
6. Пизани В. Этимология (история, проблемы, метод) / Витторе Пизани; перс итал. Д. Розенталь]. – М. : Эдиториал УРСС, 2001. – 188 с. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика. Термінологічна енциклопедія / Олена Олександрівна
Селіванова. – Полтава : Довкілля, 2006. – 716 с.
8. Черниш ТО. Слов’янська лексика в історико-етимологічному висвітленні (гніздовий підхід) : монографія / Тетяна Олександрівна Черниш. – К. : КНУ ім. Тараса Шевченка, 2003. –
480 с. Шухардт Г. Избранные статьи по языкознанию / перснем. АС. Бобович] // Гуго
Шухардт. – М. : Эдиториал УРСС, 2010. – 295 с.
Науковий вісник кафедри Юнеско КНЛУ Серія Філологія

Педагогіка

Психологія. Випуск 27. 2013
38


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал