Економіка 11 клас Розділ Основи економічного життя суспільства Тема Взаємозв’язки економічних процесів та явищ



Сторінка1/5
Дата конвертації03.03.2017
Розмір0.8 Mb.
  1   2   3   4   5
Економіка 11 клас

Розділ 1. Основи економічного життя суспільства

Тема 1. Взаємозв’язки економічних процесів та явищ

  1. Економіка - це наука, вивчення якої ми починаємо ще в середній школі. Економіка вивчає господарство, способи ведення його людьми, відносини між людьми в процесі виробництва товарів і послуг та закономірності протікання господарських процесів.

Економіка - це господарство, сукупність усіх процесів, що використовуються людиною для забезпечення життя та задоволення своїх потреб. Людина створює необхідні собі блага, умови та засоби до існування застосовуючи власну працю.

Економіка — теорія управління господарством, суспільними господарськими системами різних розмірів (від домогосподарства до загальнолюдського глобального господарства планети Земля), різних видів (натуральне і грошове) і різних епох.

Суспільна наука, що вивчає ефективне використання обмежених ресурсів, розглядає питання організації та управління виробництва, розподілу, обміну, збуту й споживання товарів та послуг. Термін походить від давньогрецького слова οἰκονομία (ойкономія, "управління домогосподарством") від οἶκος (ойкос, "дім") + νόμος (номос, "звичай" чи "право").[2] Основними розділами економіки є мікроекономіка (досліджує процеси господарювання у таких інституціях, як підприємства, сім'ї, фірми тощо) та макроекономіка (господарські процеси у народних господарствах країн світу та в глобальному господарстві, господарстві глобального суспільства в цілому).

Ціль економіки пояснити як працюють господарства. Економіка проявляє себе у суспільному житті не тільки крізь бізнес, фінанси, державні інститути, але й у злочинності, освіті, релігії та інших соціальних сферах як війна та наука.

Частіше всього економіку поділяють на мікроекономіку (мала економіка) яка ставить за мету дослідити поведінку фірм, окремих людей, сім'ї та макроекономіку (велика економіка) яка вивчає країни, великі інтернаціональні об'єднання та світ в цілому. В економіці важливу роль має статистика. 


  1. Історія економіки

Перші великі господарські системи відомі ще в часи античності - храмові держави-міста-господарства стародавнього Єгипту і Вавилону, поліси старожитньої Греції тощо.

Найпопулярніша книга з господарювання в часи середньовічної Київської Русі це Домострой.

У сучасному суспільстві люди мають велику розмаїтність потреб. Щоб розпочати свій бізнес, підприємець повинен знати потреби споживачів його продукції. Розробці моделі потреб надають великого значення у розвинутих країнах. Результати розробок і досліджень потреб широко використовуються в рекламах, написанні бізнес - планів.

Західні економісти часто користуються так званою "пірамідою потреб за С.Маслоу". Це своєрідна класифікація, створена за критерієм значущості та ієрархії потреб.

Потреби у самоствердженні, саморозвитку , самореалізації.

Потреба у повазі (самоповага , статус серед інших , визнання.)

Соціальні потреби; відчуття духовної близькості , любові.

Потреба у самозбереженні (безпека , захищеність.)

Фізіологічні потреби - виживання , голод , холод , спрага , спека.

Ми розглядаємо потреби , що пов'язані зі сферою господарської діяльності. Вони дістали назву економічних потреб - необхідність у життєвих благах, бажання володіти ними, використовувати за призначенням.

Особисті економічні потреби

Фізіологічні

-продукти харчування

-одяг, взуття

- житло 

-товари господарсько-побутового призначення

Інтелектуальні

-одерження освіти

-підвищення кваліфікації

-культурний відпочинок

-предмети і послуги куль турного призначення

Соціальні

-охорона здоров'я

-житлово побутові умови

-умови праці

-транспорт, зв'язок.

Звернути увагу на такі положення: потреби залежать від кліматичних умов; традицій, особистості людини, культури, освіти, місця роботи, захоплень.

Наприклад потреба в одязі для учителя, шахтаря, ескімоса, жителя Африки.

Запитання до учнів:

-Чи однаково задовольняється ця потреба?

Наступні потреби, більш високі, задовольняються лише тоді, коли були задоволені попередні.

На прикладах економічно розвинених країн 20 ст. можна виділити три етапи розвитку потреб:

І - до середини 50-х років - домінували матеріально-речові потреби.

ІІ- з середини 50-х років - перехід до економіки споживання. Почали формуватися соціальні потреби: побутове обслуговування, освіта, медицина, спорт, відпочинок, розваги.

У жителя США 40% витрат становили оплата послуг (зв'язок, побутові послуги, розваги), 12%- товари довгострокового споживання, 15%- харчування.

ІІІ-етап - почався у 80-ті роки. Розвиток гуманітарних потреб, пов'язаних із творчістю, духовним розвитком особистості. В економічно розвинених країнах виникають потреби у вільному часі. За даними опитування ? американців готові відмовитись від купівлі більшості товарів на користь задоволення потреб нематеріального характеру. 42% робітників висловлюються за збільшення вільного часу за рахунок зменшення заробітку.

Потреби змінюються за віком, соціальним станом.

Проаналізуйте ситуацію. У родині чотири члени: батько-бізнесмен, мати-домогосподарка, син-старшокласник, бабуся - пенсіонерка.

До Нового року сім'я вирішила зробити собі загальний подарунок. На папірцях вони записали свої загальний подарунок. На папірцях вони записали свої пропозиції і поклали у вазу. Виявилося чотири пропозиції: музичний центр, пральна машина, комп'ютер, новий телевізор.

Яку пропозицію, на вашу думку, вніс кожен член сім'ї? Що б вибрали ви у цій ситуації?

Потреби людей безмежні. Ця безмежність породжена людською фантазією, конкуренцією виробників, які пропонують нові засоби задоволення потреб. Стимулює потреби реклама, що надходить з різних джерел.


  1. Схема «Суб’єкти та об’єкти економіки»

http://www.subject.com.ua/lesson/economic/10klas/10klas.files/image003.jpg

Економіка — складна система, яка постійно розвивається і змінюється. Змінюються і дійові особи економічних відносин. Якщо в період Середньовіччя це були феодал і селянин, цеховий майстер, купець, то дійовими особами сучасної економіки є підприємці й робітники, банкіри, фермери, державні службовці, ваші батьки й ви самі. Чим складнішим стає економічне життя суспільства, тим більше буде дійових осіб (суб’єктів) та об’єктів економіки.

В усі часи суб’єктами економічних відносин були виробники й споживачі речей і послуг.

Суб'єктами економічних відносин - є окремий індивід, сім'я, колектив, держава. Основа економічних відносин - відносини власності, які характеризують спосіб з'єднання працівника з засобами виробництва. У цій ролі людина реалізує себе через задоволення своїх різноманітних потреб. Потреби людини можна розділити на потреби людини-працівника і потреби людини-підприємця. Потреби людини-працівника пов'язані з відтворенням своєї робочої сили, тобто з особистим споживанням. У процесі трудової діяльності людина витрачає робочу силу, яку необхідно відновлювати. Для цього він повинен мати набір економічних благ, щоб задовольнити свої фізіологічні, духовні та інші потреби. Задовольняючи дані потреби, людина відтворює себе як працівника. Потреби людини-підприємця полягають у відтворенні матеріально-речових факторів виробництва. Для того щоб відновити спожиті в процесі виробництва машини, верстати, обладнання, сировина, матеріали, паливо, електроенергію і т. п., підприємець повинен їх придбати на ринку ресурсів (факторів виробництва). людина зі своїми потребами - природна і кінцева мета суспільного виробництва і одночасно головний фактор його функціонування.  

Якщо розглянути ринкову економіку під кутом зору руху виробничих ресурсів, товарів і доходів, то її дійовими особами виступають домашні господарства,підприємства і держава(уряд).

У міжнародних економічних відносинах беруть участь такі особливі економічні суб’єкти, якміжнародні торговельнітавалютно фінансовіорганізації. Серед них Світова організація торгівлі (СОТ), Міжнародний валютний фонд (МВФ) та інші.

В економіці, яка побудована на принципах, що відмінні від ринкових, зокрема у плановій, головними дійовими особами відносин були центральні органи управління, органи галузевого управління (міністерства), державні підприємства        виробники та окремі працівники.


  1. -Об'єкти економічних відносин.

Підприємства, організації, засоби і фактори виробництва, елементи соціальної сфери, що характеризуються як об'єкт, в якому зосереджена або на який спрямована економічна діяльність, що представляють певну сторону економічних інтересів і відносин. Наприклад, виробничий, будівельний, соціальний об'єкти, об'єкт власності, об'єкт кредитування, об'єкт страхування.

Об'єктом досліджень у мікроекономіці є мікросистема.

Мікросистема — це система економічних відносин між господарюючими суб'єктами. Аналізувати мікросистему можна у трьох аспектах:

1) через з'ясування того, які суб'єкти вступають у ці відносини;

2) з приводу чого ці відносини складаються;

3) який основний зміст цих відносин.

До основних суб'єктів мікросистеми належать: Домогосподарства. Домогосподарство — цс економічна одиниця, що складається з одного або більше чоловік, які ведуть спільне господарство, забезпечує економіку ресурсами і використовує зароблені при цьому кошти на поточне споживання товарів та послуг і заощадження з метою задоволення своїх потреб. Прикладом домогосподарства є сім'я. Роль домогосподарств у мікроекономічній системі подвійна. На ринку кінцевих товарів домогосподарства виступають на боці попиту як покупці. З іншого боку, домогосподарства — це власники ресурсів, які вони постачають для виробничих цілей. Тому на ринку ресурсів домогосподарства перетворюються на продавців, формують пропозицію.

Підприємства (фірми). Підприємство — це товаровиробник і основна виробнича ланка економіки. До них належать будь-які господарюючі суб'єкти, що займаються виробничим споживанням ресурсів та виробництвом товарів чи послуг з метою отримання прибутку.

Держава. У мікроекономіці вона розглядається як сукупність органів влади, що є регулятором та координатором економічного життя. При дослідженні мікросистеми потрібно абстрагуватися від того, що держава — власник значної кількості підприємств, що вона організовує виробництво товарів громадського користування тощо. Найсуттєвішою для мікроекономіки є її координаційна роль.

Із розвитком ринкових відносин виробники стають продавцями, а споживачі — покупцями. Зобразимо схематично взаємодію суб’єктів економічних відносин.



http://www.subject.com.ua/lesson/economic/10klas/10klas.files/image005.jpghttp://www.subject.com.ua/lesson/economic/10klas/10klas.files/image004.jpg

5. Поняття «виробництво» та його структурні елементи.

Потреби можуть бути задоволені лише там, де є виробництво. Виробництво створює засоби для задоволення потреб — споживчі блага. Це є його найголовнішою метою. Навіть ті потреби, що, на перший погляд, зовсім не залежать від виробництва — потреби у повітрі, питній воді або спілкуванні, — насправді є залежними від виробництва. Адже якість повітря і води — це похідні від екологічної чистоти виробничих технологій, а змістовність спілкування людей залежить, між іншим, і від розвиненості особливого виробництва — так званої індустрії розваг.

Вивчення економічного змісту виробництва, його законів є необхідністю всіх тих, хто працює чи готується до трудової діяльності.

Що ж ми розуміємо під виробництвом? Спробуйте уявити життя людей без їжі, одягу, взуття, житла. Це неможливо, бо саме за допомогою цих речей підтримується життя людей. Але різні речі, з допомогою яких люди підтримують своє існування, в готовому вигляді, як манна небесна, з неба не падають. Ці речі, які економісти назвали матеріальними благами, люди повинні створювати самі.

Людська діяльність, спрямована на створення матеріальних благ (засобів існування) - це й є виробництво.

Виробництво - це процес створення матеріальних благ, необхідних для існування й розвитку людського суспільства.

Так як виробництво є таким, де люди створюють споживчі блага не в одиночку, а спільно, об’єднано, тобто воно є суспільним.

Розглянемо процес виробництва з боку основних елементів, визначення стану та взаємодії яких дає розуміння технологічного рівня виробництва.

Основними елементами процесу виробництва є власне праця, засоби праці та предмети праці.



Праця, або цілеспрямована діяльність, передбачає застосування здібностей і трудових навичок людей, їхніх фізичних і розумових зусиль.

Предмети праці — об’єкти цілеспрямованої діяльності людини: речовини природи у первісному або частково обробленому (напівфабрикати) вигляді. До предметів праці належать земля, сировина, матеріали тощо. Людина діє на предмети праці за допомогою засобів праці.

Засоби праці включають машини, інструменти, обладнання, виробничі будівлі, нафто- та газопроводи, канали, мости, транспортні засоби, резервуари тощо.

У сукупності засоби та предмети праці становлять засоби виробництва. Результатом виробництва є продукт, у якому відображається праця (кваліфікована, продуктивна чи ні), а також стан засобів праці. Якщо праця, засоби та предмети праці були невисокої якості і до того ж погано зорганізованими, то матимемо низькі кількісні та якісні показники продукту.



Сутність і види економічних ресурсів

Для здійснення господарської діяльності людина використовує відповідні ресурси. Слово «ресурс» (франц.) означає «усе, що може бути використане для господарювання».

Важливим фактором, від якого залежить обсяг виробництва, є економічні ресурси, якими володіє суспільство.

Усі види ресурсів, які використовуються у процесі виробництва, називають економічними ресурсами, або факторами виробництва.

Раціональне використання ресурсів великою мірою залежить від технологічного рівня виробництва, тобто сукупності способів і методів, використовуваних для обробки сировини, матеріалів, а також засобів праці. Технічне устаткування і методи виготовлення товарів і послуг постійно вдосконалюються на основі накопичення наукових знань. Таке вдосконалення машин і методів виробництва забезпечує збільшення випуску продукції при незмінних або й менших витратах сировини, енергії, палива та інших ресурсів. Головним напрямом підвищення ефективності виробництва та раціонального використання ресурсів є запровадження маловідходних та безвідходних технологій, що базуються на комп'ютеризації, автоматизації, використанні нових видів енергії та сировини.

Економічні ресурси поділяються на дві великі групи: матеріальні — земля і капітал; людські — праця і підприємницький хист людей, їхня здатність до підприємництва.
ФАКТОРИ ВИРОБНИЦТВА



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал