«Екологічне виховання дітей дошкільного віку» вихователя



Сторінка1/7
Дата конвертації03.04.2017
Розмір1.29 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ ГОЛОСІЇВСЬКОЇ

РАЙОННОЇ В МІСТІ КИЄВІ

ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД № 150

ПЕРЕДОВИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ДОСВІД

на тему:

«Екологічне виховання

дітей дошкільного віку»

f:\педагогічний досвід скуйбіди в, а,\передовий педагогічний досвід скуйбіда в.а. - 2014 рік\фото0078.jpg

вихователя

Скуйбіди Валентини Анатоліївни



«Дитина мислить образами. Це означає, що слухаючи, казку про подорож краплинки води, вони малюють в своїй уяві і сріблясті хвилі вранішнього туману і темну хмару і гуркіт грому, і весняний дощ. Чим яскравіше в її уяві ці картини, тим глибше осмислює вона закономірність природи»

В.О.Сухомлинський


Київ - 2016



Одним із чинників, що визначають перспективи буття української нації, є екологічна освіта, зміст якої ставить перед людиною завдання визначити своє місце у нашому спільному домі, що зветься Земля. Усвідомлення необхідності узгоджувати свою діяльність із правилами взаємодії з природним довкіллям, які відповідають логіці самої природи, забезпечить можливість існування людства сьогодні та в майбутньому. Екологічне виховання як складник формування особистості є актуальною педагогічною проблемою, що має велике економічне та соціальне значення і потребує пошуку ефективних шляхів розв'язання в усіх ланках освіти.

Дошкільне дитинство – сенситивний період розвитку дитини, який відіграє важливу роль у формуванні моральних особистісних рис, що включають і екологічну культуру. Наступність у роботі дошкільної та початкової ланок освіти є важливою умовою неперервності та ефективності екологічного виховання дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. Сформовані в дітей у дошкільному виховному закладі знання про природу, які складають основу екологічної культури, екологічного світорозуміння, екологічної вихованості, повинні розширюватися і поглиблюватися в школі.

Бережливе ставлення до природного довкілля інтегрує в собі знання, почуття і дії. Тому екологічне виховання будується на основі принципу міждисциплінарності та комплексного розкриття екологічних проблем. Однак основна робота, спрямована на формування у дітей основ екологічної культури, здійснюється у процесі пізнання природи.

Завдання програми дитячого садка по ознайомленню з природою здійснюються за допомогою різних методів. Суть методу полягає не тільки в тому, як доносить до дітей навчальні знання педагог, але й у тому, яка діяльність самих дітей. Отже, метод – це спосіб взаємозв'язаної діяльності вихователя і дітей, спрямованої на найкраще засвоєння знань, набуття певних умінь і навичок, розвиток пізнавальної активності, самостійності і творчих можливостей дітей.

В ознайомленні дошкільників з природою використовуються різні методи: спостереження, демонстрування картин, кінофільмів, діафільмів, використання моделей, нескладні досліди, праця в природі, ігри, розповідь вихователя, читання художньої літератури, бесіди.





Поняття екологічного виховання

Екологічна криза, що виникла через непродумане господарювання людини, змушує змінити своє ставлення до довкілля. Цій меті покликана служити система екологічного виховання, яка є окремим напрямом педагогічної теорії та практики.

Екологічне виховання – систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток у людини культури, взаємодії з природою.

Завдання екологічного виховання полягає в нагромадженні, систематизації, використанні екологічних знань, вихованні любові до природи, бажання берегти і приумножувати її, у формуванні вмінь і навичок діяльності в природі. Зміст його полягає в усвідомленні того, що світ природи є середовищем існування людини, тому вона має бути зацікавлена в збереженні його цілісності, чистоти, гармонії. Екологічне виховання неможливе без уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки щодо стану природи, виробляти способи розумної взаємодії з нею. Водночас естетична краса природи сприяє формуванню почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності, запобігання нанесенню збитків природі.

Метою екологічного виховання є формування в особистості екологічної свідомості і мислення. Передумова для цього – екологічні знання, наслідок – екологічний світогляд. Екологічну свідомість як моральну категорію потрібно виховувати у дітей з раннього дитинства.

На основі екологічного мислення і свідомості формується екологічна культура, яка передбачає глибокі знання про навколишнє середовище (природне і соціальне), екологічний стиль мислення і відповідальне ставлення до природи, вміння вирішувати екологічні проблеми, безпосередню участь у природоохоронній діяльності.



Завдання екологічного виховання дошкільнят

Формування відповідних екологічних знань, пов’язаних із загальною вихованістю дітей, культурою поведінки в соціумі





Первинне ознайомлення дітей з професіями людей, які працюють у природничій сфері


Виховання позитивних особистісних якостей старших дошкільнят (турботливе ставлення до природи, працьовитість, співчуття)






Екологія

в ДНЗ


Формування у дітей початкових уявлень про системозберігаючу екологічну роботу


Закріплення знань дітей про правила доцільної поведінки у навколишньому середовищі





Формування у дітей початкових уявлень про системозберігаючу екологічну роботу





Система екологічного виховання передбачає

врахування основних її аспектів:


  • національного та регіонального підходів до вибору навчального матеріалу екологічного спрямування;

  • гуманістичну спрямованість і зростаючу роль екологічних чинників у вирішенні глобальних проблем людства (раціонального використання природних ресурсів, забезпечення населення екологічно чистими продуктами харчування, захисту середовища від забруднення промисловими та побутовими відходами);

  • збереження фізичного і духовного здоров'я людини;

  • об'єктивності у розкритті основних екологічних законів та понять, що дають підстави вважати екологію наукою, яка розвивається, намагаючись вирішувати проблеми довкілля;

  • зв'язку між набутими екологічними знаннями і життям, розкриття їх цінності не лише у виробництві, а й у повсякденному житті людини .


ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАВДАНЬ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ

ПЛАН РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАВДАНЬ

  1. Створення еколого - розвивального середовища:

      • у груповій кімнаті;

      • на майданчику;

      • у довкіллі.

  2. Планування роботи з екологічного виховання:

    1. Перспективно-тематичне:

а)спеціально організовані форми (частина інтегрованого завдання);

б)спільна діяльність:



  • екскурсії;

  • подорожі по екологічних стежинах;

  • спостереження;

  • досліди;

  • праця у природі;

  • бесіди;

  • педагогічні ситуації і моральні вправи;

  • дидактичні ігри;

  • художня література;

  • загадки, прислів’я,прикмети;

  • випуск газет;

  • природоохоронні акції;

  • свята й розваги;

  • художньо-творча діяльність;

  • твори мистецтва;

  • фізкультурно-оздоровча робота;

  • музична діяльність;

  • безпека життєдіяльності;

  • робота з батьками;

в) створення розвивального середовища для самостійної діяльності.

СТВОРЕННЯ ЕКОЛОГО – РОЗВИВАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА

У груповій кімнаті

Куточок природи:

  • кімнатні рослини, які потребують різних способів догляду;

  • оформлення календаря погоди та фенологічного календаря;

  • моделі погодних явищ;

  • малюнки та ілюстрації про природу;

  • схеми екосистем та різних середовищ мешкання (наземного,повітряного, водного);

  • схема екологічної стежинки дитячого садка;

  • схеми фаз життєвого циклу рослин, тварин, людини;

  • схеми способів догляду й розмноження рослин;

  • щоденник спостереження за живою природою;

  • природоохоронні та застережні знаки;

  • екологічні казки та оповідання, складенні дітьми;

  • город на підвіконні;

  • матеріали за догляду рослинами;

  • природний матеріал.

Дослідницька лабораторія

  • полиця з матеріалами і предметами для експериментування з льодом, водою, снігом: фільтри, фарби, сіль, цукор, бризкалки, мило, трубочки різного діаметру, прозорі пластикові склянки на кожну дитину, воронки, лійки, предмети, що плавають;

  • таці на кожну дитину;

  • ємності для експериментування, матеріали для ігор-експериментів із магнітами, склом, гумою;

  • матеріали для ігор-експериментів із папером: вертушки, гармошки, печатки з картоплі, моркви, пробок, фарби й силуети, копіювальний папір різного кольору, папір різної якості;

  • земля, глина, пісок;

  • насіння для просадки і пророщування в різних умовах;

  • пісочний годинок, фартухи і нарукавники.

Куточок цікавої математики:

  • лабіринту типу «Знайди дорогу до хатинки білочки», «Допоможи мишці дістатися до сиру» тощо;

  • дидактичні ігри «Хто знайде більше відмінностей», «Плутанина» тощо;

  • логічні завдання, у тому числі придумані дітьми.

Мовленнєвий куточок:

  • ілюстрації із зображенням пір року, тварин, рослин, тощо;

  • екологічні казки, оповідання, у тому числі придумані дітьми;

  • енциклопедична література про природу;

  • дидактичні ігри природознавчого характеру;

  • картинки про природу і працю дорослих у природі;

  • художня література про природу: вірші, загадки, прикмети тощо.

Куточок творчості:

  • картини (пейзажі, натюрморти);

  • картинки тварин (риб, комах, птахів, звірів тощо) для розфарбування;

  • вироби з паперу способом оригамі;

  • вироби з природного матеріалу.

Куточок здоров’я:

  • шапочки квітів, тварин (птахів, звірів, комах тощо) для імітації їх рухів і проведення рухливих ігор;

  • наочно-практичний матеріал про здоров’я, організмів людини та його потреби, гігієну й засоби попередження травматизму.

Ігровий куточок:

  • матеріали до сюжетно-рольових ігор «Зоопарк», «Подорож до пустелі» тощо;

  • зоологічне лото;

  • дидактичні ігри типу «Чий хвіст?», «Хто що їсть?», «Де чий дім?», «Поверхи лісу», «Кому потрібна вода?»;

  • настільно-друковані ігри.

Музично-театралізований куточок:

  • альбоми пісень про природу з добором ілюстрацій;

  • різні види театру;

  • твори для слухання про природу (пори року, голоси птахів і тощо).

На майданчику

  • квітник із різноманітними квітами;

  • город із різноманітним асортиментом овочевих культур;

  • ягідник: аґрус, чорна смородина, малина, калина, горобина;

  • незайманий куточок із різноманітними лікарськими рослинами;

  • птахи: восени зробити й повісити годівниці, а на весні – шпаківні;

  • інвентар для догляду за рослинами і для праці на городі та ділянці.

ОРІЄНТОВНИЙ РІЧНИЙ ПЛАН РОБОТИ ЕКОЛОГІЧНО – ДОСЛІДНИЦЬКОГО ЦЕНТРУ





Тема місяця

Робота з дітьми

Пошуково – дослідницька діяльність

Робота з батьками

вересень

ЗЕМЛЯ ПОВИТА КРАСОТОЮ


«Осіннє диво – квіти» (спостереження за осінніми квітами.)

«Подорож до Країни квітів» /Екологічна розвага/



1.Визначити та позначити квіти, з яких найкраще збирати насіння /Кольоровими нитками/ 2.Порівняння насінин.

Створити екологічний проект «Моя улюблена квітка»

жовтень


ЩО НАМ ОСІНЬ ПРИНЕСЛА.

«Фруктова країна» (Екскурсія до фруктового саду).

«Цілющий горіх» (Спостереження – дослідження)



1.Зробити яблучний сік, використовуючи соковижималку.

2.Дослідити наявність поживних речовин у ядрах горіха.



Фотоконкурс: «Природа очима дітей.

листопад

ЗОЛОТА КАЗКА ОСЕНІ


« Осіннє диво – парк» (Екологічна екскурсія в парк)

«Мандрівка до осіннього лісу» (екологічне спрямування)




1.Дослідження: «Що станеться злистям, якщо його закопоти?»

2.Експеримент – зібрати насіння клена, посадити його в куточку природи. Чи проросте воно?

Виставка: «Я, мама і чарівний листочок» (аплікація)

грудень

ЕКОЛОГІЧНА АКЦІЯ: «ЗБЕРЕЖЕМО ЯЛИНКУ»


«Сплять засніжені дерева» (екскурсія – милування деревами).

«Друзі для ялинки» (соціально – екологічне спрямування)



1.Дослід з водою: солодка вода незамерзає.

2.Гілочка ялинки в приміщені осипає свої гілочки.



Придумати казку на тему: «Про що думає ялинка напередодні Нового року»

січень

ЕКОЛОГІЧНА АКЦІЯ: «ПІДГОДУЄМО ПТАХІВ»


«Їдальня для птахів» (екскурсія - спостереження до годівниці).

«Пташина комора» (бесіда про горобину).




1.Привязати до дерева шматочок несоленого сала. Який птах любить сало?

2.У годівницю насипати різне насіння. Дослідити: хто із птахів, що любить.



Екологічну акція «Захистіть птахів у негоду – стануть вам вони в пригоді».

лютий

САД НА ПІДВІКОННІ

«Допоможуть кімнатні рослини» (заняття – дослідження)

«Вітаміни на вікні» (висаджування цибулі)




1.Дослід: рослини теж дихають. (На рослину надіти прозорий поліетиленовий пакет. Що буде відбуватися).

2.Виготовлення краплів для носа із алоє.



Огляд – конкурс «Озеленимо нашу групу»

березень

ЗУСТРІЧАЮТЬ ДІТИ ВЕСНУ

«Весну красну – зустрічаймо (екологічне свято)

«Розбудила дерева весна» (прогулянка дослідження)



1.Повісити шпаківню. Чи поселиться в ній шпак? 2. Замастити тріщини берези.

Конкурс фотографій «Стоп - кадр природа

квітень

ЗБЕРЕЖЕМО ЗЕМЛЮ І ЖИТТЯ

«Спів пташиний дарує весна» (екологічне спрямування)

«День Землі» (екологічнарозвага.)



1.Посадити берізку в парку. Поливати поки прийметься.

Акція: «Посадимо своє дерево або кущ»

травень

ЛЮБИ І БЕРЕЖИ РІДНУ ПРИРОДУ

«В гості до бабусі Медуниці» (бесіда про лікарські рослини) «Брейн – ринг» (екологічнийконкурс)

1.Праця в природі – приберемо свій майданчик.

2.Висіяти насіння квітів, що зібрали восени.



Екологічна хвилинка «Збережемо нашу Землю голубою і зеленою»



Отже, практична реалізація завдань і мети екологічної освіти будується на засадах: комплексного розкриття проблем охорони природи; взаємозв'язку теоретичних знань з практичною діяльністю дітей у цій сфері; включення екологічних аспектів у структуру предметних, спеціальних узагальнюючих тем та інтегрованих курсів, які розкривають взаємодію суспільства і природи; поєднання аудиторних занять з безпосереднім спілкуванням з природою (екскурсії, трудові екологічні практикуми тощо); використання проблемних методів навчання (рольові ігри та ін.).




Формування дбайливого ставлення до рідної природи через

краєзнавчу діяльність

У дитячому садку, відповідно до вимог програми виховання і навчання, маємо прищеплювати дошкільникам інтерес і любов до природи, бережливе й турботливе ставлення до рослин і тварин. Важлива передумова цього – засвоєння дітьми норм і правил поведінки стосовно об’єктів навколишнього середовища, вироблення у них умінь, необхідних для включення у природоохоронну діяльність.

Активне спілкування з природою народжує і зміцнює у дитини безцінну якість, властиву людській особистості, - доброту. Але як же дати відчути малому радість перших відкриттів, коли він входить у дивний світ, що навколо нього? Як перетворити природу у могутній засіб виховання гуманних почуттів? І чи зможе дошкільник засвоїти причинові зв’язки між явищами, зрозуміти залежність між природними об’єктами? Виявляється, може, і найпростіший шлях до цього – спостереження. Особливо подобається дітям спостерігати за тваринами. Тут дуже тонко зазначав В. О. Сухомлинський: треба розвивати в дитині дбайливе й турботливе ставлення до безпомічних істот, яких так легко образити, але, захистивши яких, відчуєш себе добрим і сильним.

Малюк тягнеться до всього живого. Як захоплено реагує він, побачивши цуценя, кошеня, метелика, рибку! Однак здебільшого бачить у тваринах лише живі іграшки, тоді як вони мають стати для нього добрими друзями, викликати бажання оберігати їх, полегшувати їм життя серед людей. Тож і навчаємо своїх вихованців не на словах, а насправді любити якусь маленьку живу істоту.

Одним з актуальних питань, які стоять сьогодні перед педагогами всіх рангів, у тому числі й «дошкільниками», є пошук нових підходів та оптимальних шляхів відродження моральних зв’язків людини з природою.Перш ніж підвести дитину до розуміння зв’язків та взаємозалежностей у природі, важливо навчити її вдивлятися в навколишній світ, милуватися красою рідної природи, викликати в неї позитивне ставлення до рослин і тварин.

Розвиток естетичних, моральних та інтелектуальних почуттів відбувається не шляхом «природного дозрівання» і не завдяки освіченості та інтелекту малюка, а зумовлюється вихованням дитини та умовами її життя. У дошкільному віці виховний вплив спрямований переважно на формування ставлення до природи, відповідно до естетичних та моральних настанов суспільства, як до соціальної цінності.

Природа є важливим засобом навчання, виховання і розвитку дитини. Природа — це все, що існує у Всесвіті: органічний і неорганічний світ, жива і нежива природа, це Космос і всі його складники. К.Д.Ушинський писав: «Природа є одним із могутніх аспектів у виховані людини, а саме прискіпливе виховання без цього агента завжди викликається сухістю, однобічністю, неприємною штучністю. Бідна дитина, якщо вона виросла і не зірвав польової квітки, не зім'яла на волі зеленої травички. Ніколи вона не буде розвиватися з тією повнотою і свіжістю, на які здібна людська душа».

Природа залишає глибокий слід у душі дитини. Вона впливає на всі органи чуття своєю динамічністю, яскравістю, різнобарвними кольорами, загадковістю.

Природа є джерелом розумового розвитку дитини, скарбницею усіх знань дитини. Серед природи дитина стає дослідником, відкриває для себе новий загадковий світ природного довкілля, яке намагається пізнати, дослідити, дійти самостійних висновків. Високо оцінював природу як засіб навчання і виховання В.О.Сухомлинський. «Я прагнув до того, - писав він, - щоб це життєдайне джерело (природа) було відкрите для дітей з перших кроків їхнього шкільного життя... Ми йшли в природу — в ліс, сад, на поле, луки, берег річки... Роль цього засобу, де кожна зустріч з новим явищем довкілля пробуджує у серцях дітей почуття захоплення, не можливо переоцінити».

Система екологічного виховання передбачає

врахування основних її аспектів:


  • національного та регіонального підходів до вибору навчального матеріалу екологічного спрямування;

  • гуманістичну спрямованість і зростаючу роль екологічних чинників у вирішенні глобальних проблем людства (раціонального використання природних ресурсів, забезпечення населення екологічно чистими продуктами харчування, захисту середовища від забруднення промисловими та побутовими відходами);

  • збереження фізичного і духовного здоров’я людини;

  • зв’язку між набутими екологічними знаннями і життям, розкриття їх цінності не лише у виробництві, а й у повсякденному житті людини.

Отже, якщо головною метою екологічної освіти є формування екологічної культури особистості, то розглянемо, що ж таке «екологічна культура». Нині вона посідає одне з вагомих місць серед різноманітних форм культури.

Екологічна культура спрямована на подолання власної обмеженості людини як природної істоти щодо її пристосування у біосфері в умовах постійної конкуренції з боку тих чи інших живих форм. Людина, позбавлена звичних засобів впливу на довкілля, має сумнівні шанси вижити й утвердитися в природних екосистемах. І навпаки, маючи їх, вона, по суті, виводить себе за межі конкуренції, оскільки володіє адаптативними набутками, несумісними з виробленими іншими видами в процесі біологічної еволюції. Тому екологічна культура не є чимось несуттєвим і вторинним для існування людини: вона становить саму його функціональну основу, роблячи можливим доцільне й ефективне використання природних багатств.

Екологічна культура – культура всіх видів людської діяльності, так чи інакше пов’язаних з пізнанням, освоєнням і перетворенням природи; складається із знання та розуміння екологічних нормативів, усвідомлення необхідності їх виконання, формування почуття громадянської відповідальності за долю природи, розробки природоохоронних заходів та безпосередньої участі в їх проведенні. Свідоме засвоєння й оволодіння екологічною культурою має розпочинатися ще з дитинства, одночасно з засвоєння положень загальної культури.

Навчання екології має бути активним, цікавим, раціональним, максимально наближеним до життя, а у навчальному матеріалі не повинно бути перенасиченості психічною інформацією, яку діти неспроможні належним чином сприйняти.

В.О.Сухомлинський стверджував, що сама по собі природа не розвиває і не виховує. Залишивши дитину наодинці з нею, годі сподіватись, що вона під впливом навколишнього середовища стане розумною, глибоко морально, непримиренною до зла. Тільки активна взаємодія з природою здатна виховувати найкращі людські якості.

Екологічна культура дітей охоплює:


  • знання про взаємозв`язки в природі та усвідомлення людини як її частини;

  • розуміння необхідності берегти навколишнє середовище;

  • уміння і навички позитивного впливу на природу;

  • розуміння естетичної цінності природи ;

  • негативне ставлення до дітей, що завдають шкоди природному середовищу.

Свідоме і бережливе ставлення кожної людини до природи можливе тільки при наявності екологічної культури, широких екологічних знань, які повинні формуватись, починаючи з дитинства. Знання екологічних норм, закономірностей розвитку природи, знайомства з загадковим світом тварин, рослин, з особливостями їх поведінки, проблемами, які виникають в їх житті, дуже часто з вини людини, дадуть можливість кожному відчути особисту відповідальність за майбутнє природи.

Екологічну культуру розуміють по-різному: для одних — це традиційне, шанобливе ставлення до природи, засвоєне з молоком матері; для інших — наслідок пізнання, саморозвитку, вдосконалення.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал