Ефективність використання інтерактивних методів у процесі навчання історії



Скачати 274.4 Kb.
Дата конвертації22.12.2016
Розмір274.4 Kb.

Курсова робота

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ІСТОРІЇ

Виконана


Васьківська Тетяна Миколаївна

учитель історії Меленівського НВК

вчитель історії та правознавства

Житомир – 2015

Вступ …………………………………………………………………….3

Розділ 1 Теоретико-методичні основи інтерактивних технологій в національній освітньо-виховній системі.

1.1. Сутність інтерактивних технологій у процесі викладання історії у загальноосвітній школі ……………………………………………………….5

Розділ 2 Практичне впровадження інтерактивних методів на уроках історії.

2.1 Основні технології інтерактивних методів навчання. ………………..10

2.2 Використання інтерактивних технологій на матеріалах власного педагогічного досвіду. …………………………………………………………14

Висновки …………………………………………………………25

Список використаної літератури ……………………………………….27

Додатки ……………………………………………………………….28

Вступ

Сучасні зміни в освіті, зокрема історичні, переформулювання мети, структурування змісту, впровадження нових підходів до вивчення історії вимагають розробки та застосування інтерактивних технологій навчання Науковці переконливо доводять, що саме інтерактивні технології створюють необхідні умови для стимулювання, мотивування пізнавальної діяльності учнів, забезпечення високого рівня їхньої активності та самостійності[5], що є основою для розкриття творчого потенціалу особистості як основи повноцінної її реалізації в усіх сферах життя.



Актуальність теми. Сучасна ситуація в країні, реформування системи освіти в Україні орієнтують учителів на гуманістичний підхід й застосування методів, що сприяють розвитку творчих засад особистості з урахуванням її індивідуальних особливостей.Методів, які навчать дитину критично мислити, а не сприймати все на віру, відстоювати свою точку зору,вміти вислухати співрозмовника, приймати рішення та нести за них відповідальність. Активність, самостійність, творчість, здатність адаптуватися до стрімких змін – ці риси особистості стають найважливішими на сучасному етапі історичного розвитку, а їх формування потребує реалізації нових підходів до процесу навчання. Головне завдання вчителя сьогодні – створити у класі творчу атмосферу; більше того, педагог повинен розуміти психологічну сутність цього процесу насамперед як заохочення учнів до пізнання, повагу до інтелектуальних можливостей сили дитини.

Завдання, що постають перед сучасною освітою, чітко окреслюють головні напрями, за якими вони мають реалізовуватися. Серед них одним із вагомих є перехід від традиційної (предметно орієнтованої) до інноваційної (особистісно орієнтованої) парадигми освіти, що безпосередньо пов'язано з реалізацією у навчанні історії особистісно орієнтованого та компетентісного підходів, оскільки це забезпечує самоцінність знань, розвиток умінь здобувати, опрацьовувати інформацію, одержану з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку та самовдосконалення людини.



Постановка проблеми. Сучасні вимоги, визначені в освітніх стандартах, спонукають учителів не тільки надавати учням навчальну інформацію, а й навчити їх способів практичного застосування її у повсякденному житті. Реалізувати зазначені завдання покликана інтерактивна модель навчання.

Мета моєї курсової - дослідити ефективність використання інтерактивних методів у процесі навчання історії.

Тому завдання роботи:

- розглянути інтерактивні методи навчання та їх роль у розвитку творчих здібностей учнів у процесі навчання історії;

-подати коротку характеристику групи інтерактивних методів;

- теоретичний виклад теми проілюструвати конкретними прикладами з досвіду викладання історії в школі. 

Предмет – виладання історії в контексті сучасної парадигми освіти.

Об'єкт –ефективність використання інтерактивних методів викладання у процесі навчання історії.

Розділ 1 Теоретико-методичні основи інтерактивних технологій в національній освітньо-виховній системі.

1.1. Сутність інтерактивних технологій у процесі викладання історії у загальноосвітній школі

Один з основних видів людської діяльності - навчання і воно потребує вагомої мотивації, як засобу зацікавлення і усвідомлення людиною знань, які вона отримала. Реалізація ідей гуманістичної парадигми, мета якої не сформувати і навіть не виховати, а знайти, підтримати, розвинути людину в людині, закласти в неї механізм самореалізації – основні завдання сучасної освіти, які викладені в Національній доктрині розвитку освіти України. Це розуміє кожний учитель, проте зазвичай під час уроку, на жаль, найменше уваги приділяється зацікавленню учнів. Практика ж засвідчує, що недооцінювання мотиваційного чинника на прикладі інтерактивного методу у викладанні історії в школі призводить до погіршення його результатів. Треба виховувати дитину, яка вміє самостійно вчитись, а потім самостійно та творчо працювати і жити. У школі учень повинен навчитися, в першу чергу, самостійно формулювати мету та шляхи її досягнення. А цього досягти значно важче, ніж навчити читати, писати та рахувати. Тому професійні вміння вчителя повинні бути спрямовані не просто на контроль знань та умінь школярів, а на діагностику їх діяльності й розвитку. Це значно складніше, ніж традиційна освіта. У сучасну епоху особливого значення набуває завдання комплексного виховання підростаючого покоління. Формування нової людини, що гармонічно сполучає у собі духовне багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість - необхідна умова здорового сучасного суспільства. Усебічне виховання майбутніх громадян українського суспільства починається із самого раннього віку. Реалізація цього відповідального завдання покладена на школу. Згідно з критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів з історії найвищі бали виставляються за вияв учнем уміння мислити. Отже, першочерговою є потреба формувати у школярів уміння орієнтуватися в інформації, аналізувати її, узагальнювати, робити висновки тощо. Очевидно, що способи і прийоми, використовувані у традиційному навчанні, дозволяють досягти лише перших трьох рівнів навчальних досягнень учнів. З огляду на це особливого значення набуває формування критичного мислення у процесі вивчення історії.

Тому перед сучасним учителем істоії стоїть проблема пошук нових шляхів для удосконалення навчального процесу. Він мусить постійно бути в пошуці, експерементувати, щоб досягти важливої мети – навчити учнів із задоволенням вивчати історичний матеріал і практично застосовувати його в реальному житті. Одним зі способів досягнення цієї мети є використання інтерактивного методу на уроках історії.

Слово “інтерактив” залучене з англійської мови від слова “interact”, де “inter” – взаємний і “асґ” – діяти. Таким чином, “інтерактивний” – здатний до взаємодії, діалогу[9].

Інтерактивний метод – це перш за все діалогове навчання, у ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови активної взаємодії всіх учнів у процесі співнавчання та взаємонавчання, де учні розуміють, що вони роблять і для чого[6].

Інтерактивне навчання передбачає:

-    постійну, активну взаємодію, взаєморозуміння учителя та всіх учнів класу учасників процесу навчання;

- вирішення загальних, але значущих для кожного учасника завдань і проблем;

-  рівноправність учителя й учнів як суб’єктів навчального процесу.

Інтерактивне навчання має на меті:

-  створення умов для залучення всіх учнів класу до процесу пізнання;

-  формування у школярів як предметних, так і загальнонавчальних умінь та навичок;

-   вироблення життєвих цінностей;

-  створення атмосфери співпраці, взаємодії;

-  розвиток комунікативних якостей і здібностей;

-  створення комфортних умов навчання, які б викликали у кожного учня відчуття своєї успішності, інтелектуальної спроможності, захищеності, неповторності, значущості.

Особливість інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес здійснюється за умови постійної, активної взаємодії усіх його членів. Аналізуючи свої дії та дії інших учнів, учасники навчального процесу змінюють свою модель поведінки, більш усвідомлено засвоюють знання та вміння, тому інтерактивні методи є засобом покращення навчання[7].

За даними американських вчених, під час розповіді учень засвоює всього лиш 5% матеріалу, під час читання – 10%, роботи з відео/аудіоматеріалами – 20%, під час демонстрації – 30%, під час дискусії – 50%, під час практики – 75%, а коли учень навчає інших чи відразу застосовує знання – 90%. [6]. Як бачимо, відносно пасивні методи навчання (коли учень лише засвоює та відтворює інформацію) мають набагато нижчу ефективність, ніж активні та інтерактивні.

Під час інтерактивного навчання учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку. Це забезпечує внутрішню мотивацію навчання, що сприяє його ефективності.

Інтерактивна взаємодія потребує певної зміни в організації роботи учнівського класу, а також значної кількості часу для підготовки як учням, так і вчителям. Потрібно починати з поступового “включення” елементів цієї моделі, виділяти час на психологічну адаптацію учнів до неї[8].

Слід пам'ятати, що до застосування інтерактивної моделі навчання слід підходити дуже обережно. Інтерактивна взаємодія потребує певної зміни як життя всього класу, так і вчителя.

Це вимагає від педагога:


- перебудови відносин "учитель-учень":
- гуманізації та гуманітаризації педагогічного процесу;
- активізації навчальної діяльності учнів;
-організації роботи з обдарованими дітьми, підвищення ефективності   позакласної та позашкільної роботи, організації роботи факультативів, гуртків;
-забезпечення позитивних кінцевих результатів навчання для кожного учня;
- широкого впровадження як фронтальних, так групових та індивідуальних форм роботи на уроці.
Вчитель повинен старанно планувати свою роботу, щоб:
- дати завдання учням: прочитати, подумати, виконати самостійні творчі завдання;
- відібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали б  учням "ключ" до опрацювання теми;
- під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно;
- на одному занятті можна використовувати одну (максимум - дві ) інтерактивну вправу, а не їх калейдоскоп;
- дуже важливим є проведення спокійного глибокого обговорення за підсумками інтерактивної вправи.
Для зміцнення контролю за ходом процесу навчання за умов використання інтерактивної моделі навчання вчителеві треба попередньо добре підготуватися:
- глибоко вивчити і продумати матеріал, у тому числі додатковий;
- старанно спланувати і розробити заняття, визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати питання і можливі відповіді, виробити критерії оцінки роботи учнів на уроці та ефективності заняття;
- передбачити різноманітні методи для уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії.

Основні проблеми, з якими можна зіткнутись. У впровадженні інтерактивних методів існує низка типових проблем, з якими стикається велика когорта учнів. Головною проблемою визначають те, що учень часто немає власної думки, а якщо й має, то боїться висловлювати її відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так: "У нас рідко запитують власну думку", "Чи цінна моя думка?", "А раптом вона не співпаде з думкою вчителя чи колективу?", "Вона суперечить думці учня, який має у класі авторитет у цьому предметі" тощо.

Часто школярі не вміють слухати інших, об'єктивно оцінювати їх думку, рішення. Учень не готовий у процесі обговорення змінювати свою думку, іти на компроміс. Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи. Нерідко тут виникають труднощі й у малих групах: лідери намагаються «тягнути» групу, а більш слабкі учні відразу стають пасивними.[7]

Інтерактивність у навчанні легко пояснити такою словесною конструкцією, виведеною досвідом педагогів і психологів ще в античні часи:

Те, що я чую, я забуваю;
Те, що я бачу й чую, - я трохи пам'ятаю;
Те, що я чую, бачу й обговорюю, - я починаю розуміти;
Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю - я набуваю навичок;
Коли я передаю знання іншим - стаю майстром.

Розділ 2 Практичне впровадження інтерактивних методів на уроках історії.

2.1. Основні технології інтерактивних методів навчання

Соціально-психологічні дослідження, результати яких зафіксовані у наведеній «піраміді запам'ятовування», наочно показують, що чим більш активною є роль школярів у процесі пізнання, тим більше інформації ними засвоюється [ 10, с. 9].

http://shkola.ostriv.in.ua/images/publications/4/16473/content/untitled.jpg

Інтерактивні методи включають велику кількість новітніх ідей у проведенні занять. Ці заняття можуть включати в себе кілька особистісно зорієнтованих підходів для фронтального та групового втілення. Найвідомішими на сучасному етапі є такі:



"Займи позицію" – цей метод дає можливість виявити різні позиції учнів щодо певної проблеми або суперечливого питання. Метод є ефективним з точки зору демократичності щодо розмаїття поглядів на проблему, що вивчається, та надання можливості учням усвідомити наявність протилежних позицій щодо її вирішення. Унаслідок застосування цього методу учні навчаються слухати свого співрозмовника та наводити переконливі аргументи щодо власного твердження.

«Коло ідей» - метою технології є залучення всіх до обговорення проблеми. Порядок проведення: учитель ставить дискусійне питання та пропонує обговорити його в малих групах; після того як вичерпався час на обговорення, кожна група представляє всього один аспект проблеми, яку обговорювали; групи висловлюються по черзі, доки не буде вичерпано всі відповіді; під час обговорення теми на дошці складається список зазначених ідей; коли всі ідеї про вирішення проблеми висловлені, можна звернутись до розгляду проблеми в цілому. Потім підбиваються підсумки.

«Акваріум» - такий вид діяльності на уроці допоможе вдосконалити навички роботи в малих групах. Після того як учитель об'єднав учнів у дві-чотири групи та запропонував завдання для виконання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр класу та утворює своє маленьке коло. Учні цієї групи починають обговорювати запропоновану вчителем проблему. Групі, що працює, для виконання завдання необхідно прочитати вголос ситуацію та обговорити її у групі, використовуючи метод дискусії. Усі інші учні класу мають тільки слухати. Після закінчення 3-5-ти хвилин група займає свої місця, а клас обговорює, чи була думка аргументованою.

«Навчаючись учусь» - такий вид навчальної діяльності дає можливість взяти активну участь у навчанні та передачі своїх знань іншим людям. Після того як учитель назвав тему та мету уроку й роздав учням картки із завданням, їм тре ба ознайомитися з інформацією, що міститься на картці. Згодом необхідно ознайомити зі своєю інформацією інших однокласників. Підготуватись до передання цієї інформації іншим у доступній формі.

"Мікрофон" - дає можливість кожному послідовно чи хаотично (за вибором людини, яка проводить опитування) сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

«Рольова гра, імітація» - мета розігрування ситуації в ролях - визначити власне ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду поведінки в подібній ситуації шляхом «гри».

«Крісло автора» - несе в собі реалізацію підвищення самооцінки учнів. Вона виконується в такий спосіб: учитель поступається місцем педагога у класі на користь учня, який іде виголошувати доповідь (реферат, замітку та ін.). Учень, перебуваючи на місці педагога, відчуває себе достойним високої посади. Це підвищує не тільки самооцінку, а й бажання покращувати свої знання.

Метод «Критичне читання» – спосіб опрацювання текстів, який передбачає застосування під час читання мисленнєвих операцій високого рівня, що дозволяють сформувати власну обґрунтовану думку щодо інформації.

Метод «Читання в парах» – узагальнення в парах. Розвиває в учнів різні види мислення, зокрема навчає глибшого розуміння прочитаного. Об’єднавши учнів у пари, пропоную їм працювати по черзі. Спочатку хтось читає перший абзац тексту і узагальнює його (формулює дуже коротко, в 1 – 2 реченнях основну думку тексту). Потім інший з пари має поставити питання, однак не репродуктивні – на відтворення змісту абзацу, – а відкриті, такі, що логічно з ним пов’язані.

Якщо учні виконують такі завдання вперше, важливо відпрацювати необхідні навички, наприклад:

а) один з учнів читає перший абзац (або відзначений учителем уривок);

б) учитель узагальнює його і ставить запитання;

в) кілька учнів узагальнюють наступний абзац;

г) учитель за необхідності коментує відповіді;

д) другий учень в парі ставить запитання за опрацьованим уривком;

ж) кілька учнів виголошують свої запитання;

з) за необхідності вчитель робить коментарі, зауважуючи, як можна поліпшити запитання.

Коли переконаєтеся, що учні зрозуміли, як виконувати таке завдання, запропонуйте їм працювати далі самостійно: читати, узагальнювати і ставити запитання за текстом – частина за частиною. Після читання й обговорення кожного абзацу учні мають мінятися ролями.

На завершення треба зауважити, що сьогодні нами керує взаємонавчання - учителя в учнів, учнів у вчителя. Адже рівень кваліфікованості педагога залежить від рівня освіченості його учнів. Сучасна педагогіка оцінює своїх освітян виключно за такими параметрами, незважаючи на стаж і статок.

2.2 Використання інтерактивних технологій на матеріалах власного педагогічного досвіду.

На своїх уроках ставлю перед собою завдання не тільки накопичення дитиною інформації, але і розвиток мислення, вміння адекватно оцінювати результати, самостійно добувати інформацію, перетворюючи знання на інструмент пізнання інших видів діяльності, вміння конструктивно взаємодіяти з іншими. Враховуючи це, я намагаюся так побудувати навчання, щоб найповніше задовольнити проблеми кожного учня. Дбаючи про високий рівень знань своїх учнів, у своїй педагогічній діяльності використовую такі форми і методи навчання, які б викликали у дітей цікавість до навчального матеріалу, бажання вчитися, прагнути успіху в опануванні основ наук. Власний досвід свідчить про те, що які б інноваційні технології ми не впроваджували в практику, досягти успіху можна лише зацікавивши учня на уроці, коли, розвиваючи свої здібності, він задовольняє пізнавальні потреби.

Я постійно підвищую свої знання . Велику допомогу в підготовці до уроків мені надають науково-методичні журнали «Історія в школах України», «Історія та правознавство».  В них розкриваються актуальні питання сучасної історичної науки, надаються рекомендації провідних методистів, друкуються розробки уроків, тематичних і позакласних заходів кращих вчителів України. Багато цікавого і корисного я віднайшла в опрацьованій літературі, а саме в книгах О.Пометун і Л.Пироженко «Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання», О.П.Мокрогуза «Інноваційні технології на уроках історії», О.Л.Кожем’яки «Інтелектуальні ігри на уроках історії», Л.Шашури «Нестандартні уроки з історії України та всесвітньої історії в школі», К.О. Баханова «Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання», та багато інших. Вибір інтерактивних методів повинен базуватися на вікових особливостях учнів.Потрібно починати від найпростіших вправ, наприклад «Займи позицію», до більш складних наприклад «Дискусія», «Диспут».

Використовувати інтерактивні методи можна на трьох фазах уроку – виклик, осмислення, рефлексія.

Перша стадія - виклик. Присутність цієї стадії на кожному уроці обов’язково.

Мета стадії:

- актуалізувати й узагальнити наявні в учня знання по даній темі або проблемі;

- активізувати раніше отримані знання;

- створити асоціативні ряди;

- викликати стійкий інтерес до досліджуваної теми, мотивувати учня до навчальної діяльності;

- виклик уже наявних знань по досліджуваному питанню, активізація учнів, мотивація для подальшої роботи.

Учень «згадує», що йому відомо по досліджуваному питанню (робить припущення), систематизує інформацію до її вивчення, задає питання, на які хотів би одержати відповідь.

На цій стадії я використовую такі методи :


  • складання списку «відомої інформації»,

  • розповідь - припущення по ключових словах;

  • систематизація матеріалу (графічна)

  • кластери, таблиці;

  • вірні й невірні твердження;

Для того щоб спонукати учня до активної роботи на уроці, допомагає учням одержати нову інформацію,осмислити її,співвіднести із уже наявними знаннями.

Ця стадія передбачає активну роботу з різноманітними джерелами інформації: таблицями, схемами, документами, з підручником. Збереження інтересу до теми при безпосередній роботі з новою інформацією, покрокове просування від знання «старого» до «нового».

Учень читає (слухає) текст, використовуючи запропоновані вчителем активні методи читання, робить позначки на полях або веде записи в міру осмислення нової інформації. На своїх уроках на цій стадії я використовую:

Методи активного читання:

1.маркування з використанням значків «v», «+», «-«, «?»

2.пошук відповідей на поставлені в першій частині уроку питання.

Метод «Електричний стілець» - один учень сідає на стілець інші задають йому питання по вивченій темі. Доцільно використовувати при перевірці домашнього завдання.



"Займи позицію" – цей метод дає можливість виявити різні позиції учнів щодо певної проблеми або суперечливого питання. Метод є ефективним з точки зору демократичності щодо розмаїття поглядів на проблему, що вивчається, та надання можливості учням усвідомити наявність протилежних позицій щодо її вирішення. Унаслідок застосування цього методу учні навчаються слухати свого співрозмовника та наводити переконливі аргументи щодо власного твердження. Наприклад, на занятті з історії України у 8 класі з теми "Люблінська унія" пропонуємо учням думку історика І. Крип’якевича: "Люблінська унія за всіх негативних наслідків дала принаймні одну користь: всі українські землі були злучені в одну цілість…". Далі учням пропонується обрати одне із тверджень – "Так, згоден/згодна", "Ні, не згоден/не згодна", "Це складне для мене питання" та обговорити власну позицію в утвореній групі, висловити власні аргументи. Після цього хтось із учнів може змінити свою позицію й перейти до іншої групи. Далі підбиваємо підсумки, а учасники – називають найбільш переконливі аргументи своєї групи [4]

"Коло ідей" – діти висувають свої ідеї щодо запропонованого питання а потім вони систематизуються.Наприклад при вивченні теми «Перша світова війна»в 10 класі перед дітьми ставимо питання –На вашу думку чи можна було уникнути цієї війни, відповідь аргументуйте.

«Метод гамбургера» - за допомогою якого можна швидко й ефективно навчити учнів чітко і лаконічно висловлювати свою думку.

Учитель пояснює учням склад гамбургера: верхня частина – булка; середина – м’ясо, сир, салат; нижня – булка. За такою структурою повинні будуватись міркування та відповіді школярів:

– вступ – одне речення, що пояснює головну ідею;

– основна частина складається з фактів, доказів і аргументів, що підтверджують ідею;

– висновок – одне підсумкове речення, що пов’язує між собою вступ і основну частину.

Наприклад при вивченні в 6 класі теми «Життя люде за первісних часів» перед учними ставимо питання Чи закономірним був перехід від привласнювальних до відтворювальних форм господарства?



«Коротше–ще коротше» - метод навчає лаконічно висловлювати свою думку, дає можливість ефективно опрацьовувати матеріал підручника.

«Асоціювання» - метод спонукає учнів думати вільно і відкрито на певну тему. Він націлений на стимулювання мислення про взаємозалежність між окремими категоріями і може використовуватись на різних етапах уроку. Учитель на дошці або ватмані записує ключове слово чи фразу. Учні висловлюють слова або словосполучення, що асоціюються із запропонованим (вони можуть бути суттєвими або несуттєвими). Шляхом колективного обговорення встановлюється ієрархія можливих зв’язків між окремими елементами. Або вчитель пише ключове слово чи фразу а учні ілюструють свої асоціації до нього вивішують на дошку і шляхом колективного обговорення встановлюється зв'язок.

Наприклад при вивченні в 8 класі теми «Виникнення Запорозької Січі» учням даємо питання з чим асоціюється у вас слово козак.Діти занотовують всі свої асоціації, а потім з них виводимо визначення терміну козак.

Мною також використовується метод «Групова дискусія». Дискусія від панцира - дослідження, розбір, обговорення якого-небудь питання. Учнем пропонується поділитися один з одним знаннями, міркуваннями, доводами. Обов’язковою умовою при проведенні дискусії є:

А) повага до різних точок зору її учасників;

Б) спільний пошук конструктивного рішення виниклих розбіжностей.

Групова дискусія може використовуватися як на стадії виклику, так і на стадії рефлексії. При цьому в першому випадку її завдання: обмін первинною інформацією, виявлення протиріч, а в другому – це можливість переосмислення отриманих відомостей, порівняння власного бачення проблеми з іншими поглядами й позиціями. Форма групової дискусії сприяє розвитку діалогічності спілкування, становленню самостійності мислення.

Наприклад при вивченні в 8 класі теми «Великі географічні відкриття: зустріч цивілізацій » даємо питання для дискусії: Зустіч двох цивілізацій мала позитивне чи негативне значення.

Активно використовується на уроказ робота в групах і парах.

Наприклад в 9 класі при узагальненні матеріалу з теми : «СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РУХ В УКРАЇНІ В 2 ПОЛ. XIX ст.»
Учні об’єднані  в 4 групи. Кожна група отримує завдання, на виконання якого відводиться 7 хвилин.
 Група № 1. “ Хлопомани”. Картка № 1. Суть і наслідки діяльності хлопоманівського руху.

Група №2. “ Громадівці”.  Картка № 2.  Основні напрямки діяльності громадівців.


 Група №3. “Народовці”.     Картка № 3.  Значення і подальша еволюція народовського руху.
Група № 4. “ Народники”.   Картка № 4. Радикальні  методи і форми діяльності народників.
 Щоб ефективно та об'єктивно оцінити роботу всіх членів   групи, можна дати дітям таку таблицю активності учнів в групі для заповнення:

Запитання                      |Імена членів групи



 










Чи брав участь в обговоренні ?










Чи прислухався до думки членів групи?










Чи справився із своїми обов'язками?










Чи знав, де можна знайти інформацію?










Чи вживав ввічливі слова при обговоренні










Така форма роботи надзвичайно зацікавлює дітей, їм подобається бути у ролі вчителя, оцінювати себе та інших, ділитися знаннями, співпереживати за успіхи групи.

«Кластери» - це спосіб графічної організації матеріалу, що дозволяє зробити наочними ті розумові процеси, які відбуваються при зануренні в ту або іншу тему. Кластер є відбиттям нелінійної форми мислення. Іноді такий спосіб називають «наочним мозковим штурмом». Послідовність дій проста й логічна:

  • Посередині чистого аркуша (класної дошки) написати ключове слово або пропозиція, що є «серцем» ідеї, теми.

  • Навколо «накидати» слова або пропозиції, що виражають ідеї, факти, образи, що підходять для даної теми. (Модель «планети і її супутники»)

  • У міру запису, що з’явилися слова з’єднуються прямими лініями із ключовим поняттям. У кожного з «супутників» у свою чергу теж з’являються «супутники», установлюються нові логічні зв’язки.

У підсумку виходить структура, що графічно відображає наші міркування, визначає інформаційне поле даній темі.

Наприклад при узагальненні в 10 класі теми «Перша світова війна»




Причини Першої світової війни



Антанта



Перша світова війна



Троїстий союз

Прийом «Концептуальна таблиця» корисний, коли передбачається порівняння трьох і більше аспектів або питань. Таблиця будується так: по горизонталі розташовується те, що підлягає порівнянню, а по вертикалі – різні риси, властивості, по яких це порівняння відбувається.

Напиклад при вивченні в 9 класі «Загальна характеристика революції 1848 – 1849 років в Європі» учні отримують завдання [Додатки]



Критерії для порівняння

Німеччина

Австрія

Угорщина

Італія

Причини революції













Основні події













Результати













Третя стадія – рефлексія. Тут основним є: цілісне осмислення, узагальнення отриманої інформації; одержання нового знання, нової інформації учнем; формування в кожного з учнів власного відношення до досліджуваного матеріалу

Повернути учнів до первісних записів – припущень, внести зміни, доповнення, дати творчі, дослідницькі або практичні завдання на основі вивченої інформації.

Учні співвідносять «нову» інформацію зі «старою», використовуючи знання, отримані на стадії осмислення.

На цьому етапі я вважаю за доцільне використовувати такі методи:



  • заповнення кластерів, таблиць;

  • повернення до ключових слів, вірним і невірним твердженням;

  • відповіді на поставлені питання;

  • організація різних видів дискусій;

  • написання творчих робіт (есе).

Метод "Торнадо" - оголошуємо тему, що виноситься на обговорення, й поділяємо клас на три групи. Перша група учнів має навести аргументи на захист певного твердження, інша група намагатиметься спростувати твердження. Завдання третьої групи полягає у формулюванні запитань з метою уточнення позиції кожної групи.

Наприклад при вивченні в 8 класі тами «Українські землі наприкінці XVII– у першій половині XVIII століття» задаємо питання: Постать Івана Мазепи позитивна чи негативна в історії України?

Метод "Атака на вчителя" - після вивчення нового матеріалу оголошуємо учням, що зараз ми поміняємося місцями — учні будуть ставити питання, а вчитель відповідати на них. Висувається умова — вчитель буде відповідати тільки на цікаві запитання. Ця умова якраз і стимулює учнів складати запитання проблемного характеру.

Метод "Атака на учня" - різновид наведеного вище методу. При використанні цього варіанта в ролі опитуваного опиняється один із учнів.

При вивченні історичних постатей пропоную скласти Сенкан дотримуючись таких правил-орієнтирів:

1. Перший рядок складається з одного слова (іменника) – назва поняття,

терміна, теми.

2. У другому рядку представлено опис, який складається з двох слів

(прикметників).

3. У третьому рядку визначені характерні властивості. Він складається з

трьох слів (дієслів).

4. У четвертому рядку формується фраза, яка складається з чотирьох слів

і розкриває ставлення до теми.

5. П'ятий рядок складається з одного слова (синоніма до теми), в якому

відбита сутність предмета або сформульовано висновок.

Іноді сенкан доповнюється шостим рядком, у якому записується антонім до ключового слова..

Метод «Мозковий штурм» –стимулює учнів до чіткого формування і висловлення власних думок.

Наприкінці уроку за допомогою «Уявного мікрофона» учні завершують одне з речень (краще написати їх заздалегідь на дошці): «На сьогоднішньому уроці мене потішило…», «Мене схвилювало…», «Мені було цікаво дізнатися…»

Прийом «Написання есе». Зміст цього прийому можна виразити наступними словами: «Я пишу для того, щоб зрозуміти, що я думаю». Це вільний лист на задану тему, у якому цінується самостійність, прояв індивідуальності, дискусійність, оригінальність рішення проблеми, аргументації. Звичайно есе пишеться прямо в класі після обговорення проблеми й за часом займає не більше 5 хвилин.

Інтерактивні методи використовую і в позакласній роботі. [Додатки]

ВИСНОВОК

Отже, головним завданням у діяльності вчителя історії , на мою думку, має стати формування стратегії й тактики дій, спрямованих на сприяння всебічного розвитку творчих здібностей школярів на уроках історії на основі оптимального застосування інтерактивних методів навчання і форм роботи; формування особистості, яка володітиме навичками історичного мислення, вмітиме самостійно працювати над розвитком власного інтелекту, культури й моралі та реалізувати свій творчий потенціал.

Основні принципи в організації навчання: принцип зв'язку з практикою життя, саморозвитку, оптимального поєднання індивідуальної та колективної форм навчально-творчої діяльності, інформативності, принципу віри в можливості дитини.

Є і чимало проблем з якими можна стикнутися на уроці при використанні інтерактивних методів.

 Проблемою може бути дисципліна на уроці, тому що спілкування учнів не завжди може бути доцільним. Тож учителю треба:


  • мотивувати учнів до вивчення теми шляхом добору найцікавіших випадків, проблем

  • оголошувати очікувані результати (мету) заняття і критерії оцінки роботи учнів

  • передбачати різні способи привернення уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи на уроці.[7]

 Результати роботи учнів менш передбачувані. І тут теж необхідна ретельна підготовка вчителя. Треба підбирати такі форми роботи, які б максимально враховували індивідуальні особливості учнів.
Слід зазначити, що неможливо побудувати весь процес навчання виключно на інтерактивних методах. Це один з багатьох прийомів, які допомагають досягнути мети і приносять результат тільки в поєднанні з іншими. До кожного заняття слід сумлінно готуватися. Легке за формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для вчителя, адже добитися дисципліни і уваги за рахунок “сидіть тихо!” неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження, робити його поступово. Урок не повинен бути перевантаженим інтерактивною роботою. Оптимально (з практики) - 1-2 методи за урок. За умови вмілого провадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення. Із носія готових знань учитель перетворюється в організатора пізнавальної діяльності учнів, а останні стають рівноправними суб’єктами в навчанні. Водночас створюється та реалізується модель творчої особистості, яка не лише володіє навичками спілкування, розуміє історичний процес і правові явища, а й вміє самостійно працювати над розвитком власного інтелекту, культури й моралі, виявляє свій творчий потенціал, що є основою успішного подальшого професійного становлення особистості. При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотиваційна структура особистості учня.

Саме тому за розумним поєднанням новітніх освітніх технологій та традиційних підходів у педагогічній діяльності - майбутнє освіти в Україні.



Список використаних джерел

  1. Активні та інтерактивні технології навчання [Текст] // Віхи століть.  – 2004. – № 4. – С. 48-74.

  2. Баханов, К. О. Професійний довідник вчителя історії / К. О. Баханов. – Харків : Основа, 2011. – 239 с.

  3. Баханов, К. О. Організація особистісно орієнтованого навчання [Текст] : порадник молодого вчителя історії / К. О. Баханов. – Харків : Основа, 2008. – 159 с.

  4.  Гісем, О. В. Історія України :  8 клас [Текст] : підруч. [для загальноосвіт. навч. закл.] / О. В. Гісем, О. О. Мартинюк. – Харків : Ранок, 2008. – 256 с.

  5. Державний стандарт базової і повної середньої освіти//Освіта України – 2004.- №5 ВСТУП

  6. Інтерактивні методи навчання: теорія і практика впровадження [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-103F1AF92B958.

7. Інтерактивні методи навчання [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/33404/

8. Інтерактивні методи навчання як спосіб розвитку творчих здібностей учнів на уроках історії та правознавства [Електонний ресурс]//Режим доступу: http://narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=2257

9. Корисність інтерактивних методів навчання [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://osvita.ua/school/method/technol/6564/

10. Пометун О.І. Енциклопедія інтерактивного навчання. – К., 2007. – 144с

Додатки


http://narodnaosvita.kiev.ua/wp-content/uploads/file/057.jpg

Прийом «концептуальна таблиця»



d:\таня\фото\dsc03234.jpg

Позакласна робота



d:\таня\фото\dsc03151.jpg

d:\таня\фото\dsc03128.jpg

d:\таня\фото\dsc03162.jpg

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал