Ecofin. Org. Ua про необхідність збільшення пенсійного віку в україні



Скачати 162.73 Kb.
Дата конвертації25.12.2016
Розмір162.73 Kb.

ECOFIN.ORG.UA



ПРО НЕОБХІДНІСТЬ ЗБІЛЬШЕННЯ ПЕНСІЙНОГО ВІКУ В УКРАЇНІ


Василь Башко

квітень 2015
Необхідність реформування пенсійної системи стала очевидною після 2009 р., коли пенсійні витрати збільшились до найбільшого рівня в світі – 18,1% ВВП, з них 7,1% ВВП були профінансовані з державного бюджету. У 2011 р. в пенсійне законодавство внесений пакет змін, які серед іншого передбачали поступове підвищення пенсійного віку для жінок до 60 р. у 2021 р. та страхового стажу на 10 років, що надало змогу обмежити, проте не зменшити зростання пенсійних витрат (рис. 1). В 2015 році уряд знову був змушений переглянути пенсійне законодавство, що надало змогу вперше з 2004 р. запланувати зниження витрат Пенсійного фонду України до 13,7% ВВП. В пакеті змін пенсійного забезпечення у 2015 р. розглядалися пропозиції щодо підвищення загального пенсійного віку до 65 р., але через негативний резонанс у суспільстві поки відмовився від цього. Тим не менше, Україні все одно прийдеться повернутися до цього питання. І чим швидше це відбудеться, тим більше перспектив буде у національної економіки.

У світовій практиці існує три рівні пенсійного забезпечення: державна солідарна та накопичувальна системи а також приватна, як правило, добровільна система. Накопичувальна система, яка в Україні поки не діє, передбачає, що відрахування спрямовуються у державний накопичувальний пенсійний фонд, інвестуються в інструменти фінансового ринку та використовуються для пенсійних виплат при виході на пенсію особам, що здійснювали відповідні відрахування.

Солідарна система пенсійного забезпечення передбачає, що поточні відрахування працюючих осіб спрямовуються на виплату пенсій особам, які вже досягли пенсійного віку, а при виході на пенсію осіб, що здійснювали поточні відрахування, джерелом їх пенсійних виплат будуть відрахування наступних поколінь.

На початку минулого століття, коли формувалась солідарна система державного пенсійного забезпечення та спостерігався стійкий природній приріст населення, це дозволяло перерозподіляти доходи, які створюються працюючими поколіннями, на користь пенсіонерів за рахунок встановлення нижчого віку виходу на пенсію, нижчих ставок відрахувань до пенсійних фондів та вищого коефіцієнту заміщення (співвідношення між середньою заробітною платою та пенсією) ніж це було необхідно аби досягти рівності між розміром внесків та пенсійними виплатами протягом життя особи.



Рис. 1 Витрати Пенсійного фонду України та його фінансування з державного бюджету у 2004-2015 рр.

Джерело: звіти та плановий кошторис Пенсійного фонду України

Однак із часом, норма народжуваності у багатьох країнах знизилась до рівня, при якому не забезпечується й просте відтворення. Покращення медичного обслуговування та підвищення рівня життя населення також сприяли зростанню середньої тривалості життя, що природно вимагало відповідного збільшення пенсійного віку. На ці заходи уряди йшли неохоче. Деякі високо розвинуті країн проводили активну імміграційну політику, що дозволяло компенсувати зменшення рівня народжуваності і відмовитись від підвищення ставки обов’язкових відрахувань у пенсійні фонди та зменшення коефіцієнту заміщення. Більше того, окремі країни протягом 1975–1990 років навіть знизили вік виходу на пенсію.

В зовсім іншій ситуації опинилися пострадянські країни (зокрема й Україна), де зменшення рівня народжуваності співпало із масовою еміграцією населення після розпаду СРСР. Як наслідок, пенсійна піраміда почала руйнуватись із всіма відповідними наслідками. Дії урядів більшості цих країн були спрямовані на підвищення розмірів відрахувань у пенсійні фонди та зменшення пенсійних виплат, що лише частково вирішувало проблему невідповідності віку виходу на пенсію демографічним змінам. Результатом останніх стало наростання дефіцитів державних пенсійних фондів. Якщо на початку 2000-х років в Україні з’явилися певні ознаки цих процесів, то найбільш суттєві наслідки очікують нас в уже найближчому майбутньому.

За даними інституту демографії в Україні співвідношення між населенням працездатного (від 20 до 60 та 57 р.) й пенсійного віку у 2015 році становитиме 2,28 і залишатиметься сталим до 2022 року за рахунок підвищення з жовтня 2011 року загального пенсійного віку для жінок на 6 місяців, за рахунок чого рівень пенсійних видатків вдасться утримувати на незмінному рівні. Проте демографічна ситуація в Україні така, що співвідношення між населенням працездатного та пенсійного віку буде й надалі погіршуватися – з 2,28 у 2021-му до 1,46 у 2050 р. За інших рівних умов пенсійні видатки зростуть у 2050 році до 21% ВВП (рис. 2), обсяг фінансування з державного бюджету до 11,5% ВВП, а державний борг – до 140% ВВП. З таким рівнем пенсійних видатків та борговим навантаженням, перспективи національної економіки є не надто обнадійливими.



Рис. 2 Прогноз пенсійних витрат солідарної системи в Україні

Джерело: власні розрахунки за даними Інституту демографії та соціальних досліджень


Серед можливих шляхів протидії згубним наслідкам процесів старіння населення для державних фінансів та економіки в цілому існує 4 варіанти.



По-перше, за рахунок розширення бази оподаткування. Традиційно вважається, що чи не усі проблеми пенсійної системи вдасться вирішити за рахунок детінізації заробітних плат та створення умов для працевлаштування громадян, що на сьогодні працюють за кордоном. Обсяг заробітних плат, що виплачуються у конвертах складає 10-13% ВВП. Донарахування пенсійних внесків із цих доходів надало б змогу збільшити доходи від ЄСВ на 4-5% ВВП. Ще близько 1,1% ВВП вдалося б залучити, якщо б українські заробітчани були працевлаштовані в Україні і сплачували тут податки. Тобто в цілому 5,5% ВВП. При цьому існують фактори, які не дозволять у повній мірі використати цей потенціал:

  • певний рівень тіньової економіки спостерігається і в найрозвинутіших країнах світу, тому сподівання, щодо залучення й оподаткування усіх виплат у конвертах є безпідставними.

  • повне повернення українських заробітчан в економіку України також навряд чи можливе, оскільки частина з них уже призвичаїлись до відповідних умов праці, які в середньостроковій перспективі навряд чи будуть запропоновані їм в Україні. Трудова міграція хоча і матиме тенденцію до зменшення однак, як свідчить досвід Польщі та інших країн Східної Європи, певна частина населення все рівно буде працевлаштовуватись за кордоном.

  • в процесі зменшення виплат у конвертах та збільшення офіційних заробітних плат, рівень пенсій також буде зростати аби не допустити значного розриву між середньою заробітною платою та пенсією, що частково нівелює ефект від розширення бази.

  • для певної частини неофіційних виплат, відсутність нарахувань ЄСВ є визначальним фактором, що робить доцільним неофіційне залучення працівників. За умови нарахування ЄСВ для ця частина виплат не буде легалізована, а взагалі зникне.

Отже позитивний вплив від розширення бази оподаткування буде, однак не настільки великим, як це вважається, тим паче аби компенсувати вплив негативних демографічних тенденцій. Враховуючи зазначені аргументи, було б добре якщо за рахунок розширення бази нарахування ЄСВ вдалося покращити збалансованість ПФУ принаймні на 2,5% ВВП.

По-друге, зменшення коефіцієнту заміщення для спецпенсіонерів та привілеїв раннього виходу на пенсію. Частково такі заходи були прийняті у 2011 році, зокрема збільшено вік виходу на пенсію році та чоловіків – державних службовців, науковців і народних депутатів до 62 років у 2011 році, зменшено рівень наукової пенсії до 80% від заробітної плати. На початку березня 2015 р. були прийняті зміни, що передбачали тимчасове зменшення працюючим пенсіонерам пенсії, що отримають понад 1423 грн та 15% й позбавлення пенсій працюючих пенсіонерів, зайнятих на посадах, які дають право на призначення спеціальних пенсій (крім науковців та військових), відтермінування до грудня 2015 року індексації мінімального розміру пенсій Також на постійній основі збільшено на 5 років вік виходу на пенсію (для жінок) та робочий стаж (для чоловіків і жінок) для деяких категорій працівників, що мають право на пільгову пенсію та пенсію за вислугу років, зменшено розміри спец пенсій для державних службовців, нардепів, суддів, прокурорів та науковців до 60 % від заробітної плати. Крім того планується уніфікувати пенсійне законодавство та обмежити розміри спецпенсій (крім військових) на постійній основі. Проте ефект від таких заходів для пенсійної системи буде, на жаль, невеликим, оскільки у загальній кількості пенсіонерів їх частка не перевищує 1,7%. Зокрема згідно даних у меморандумі з МВФ від березня 2015 р. за рахунок внесених у 2015 році постійних і тимчасових змін вдасться зекономити 2,3% ВВП. Однак після 2015 року позитивний ефект від запланованого на постійній основі зменшення коефіцієнту заміщення для пенсіонерів, яким сьогодні нараховуються спеціальні пенсії буде знівельований за рахунок закінчення терміну дії тимчасових змін у пенсійне законодавство. В підсумку, за рахунок цих заходів у середньо та довгостроковій перспективі збалансованість ПФУ в кращому випадку вдасться покращити на 0,3% ВВП.

Третій, гіпотетичний, варіант – збільшення ставок ЄСВ - неможливий, оскільки рівень податкового навантаження на витрати праці в Україні і так перевищує відповідні показники у розвинутих країнах. Більше того, у суспільстві утвердилося стійке переконання, що в Україні встановлені надвисокі ставки оподаткування зарплатних доходів, у зв’язку із чим уряд планує знизити ЄСВ (перше зниження наприкінці 2014 року торкнулося дуже обмеженої кількості виплат і фактично не діє). Насправді податкове навантаження в Україні, хоча й перевищує середні показники в розвинутих країнах, але є далеко не найвищим. Зокрема непряма ставка оподаткування визначена згідно методики Євростату в Україні становить 37% проти 39% у країнах ЄС-18, 36% у країнах ЄС-27 та 43% у Бельгії. Податкове навантаження визначене згідно методики OECD в країні становить 41% проти 36% у країнах OECD та 56% у Бельгії (ZN.UA №50). Враховуючи, що зниження ставки ЄСВ на 1 п.п. призведе до зменшення надходжень на 0,3% ВВП, зниження ставки ЄСВ на 5 п.п. – до середнього рівня в країнах OECD викличе зменшення доходів ПФУ на 1,5% ВВП.

Четвертий варіант – збільшення пенсійного віку. Внаслідок дії трьох вищезазначених факторів збалансованість пенсійної системи у середньо та довгостроковій перспективі покращиться на 1,3% ВВП. Цього недостатньо для нівелювання впливу негативних демографічних змін. До 2021 року основним фактором, що обмежуватиме цей вплив буде поступове підвищення пенсійного віку для жінок до 60 років, за рахунок чого загальний вік виходу на пенсію зросте з 58,4 років у 2015 році до 60 років у 2021 році. Після цього дисбаланси пенсійної системи знову почнуть зростати. Розрахунки показують що для повного нівелювання ефекту від старіння населення необхідно щоб протягом 2022-2050 років вік виходу на пенсію був збільшений до 65 років. З огляду на середню тривалість життя в Україні навряд чи це можливо здійснити в повній мірі, однак альтернативи більш помірному збільшенню пенсійного віку немає.

Критики такої ідеї відразу ж апелюватимуть до низької тривалості життя в Україні. Так, дійсно, середня тривалість життя при народженні становить 66,4 роки для чоловіків та 76,2 роки для жінок. Однак при актуарних розрахунках необхідно враховувати середню тривалість життя не при народженні, а при виході на пенсію і порівнювати цей період із періодом працездатності (з 20 років до досягнення пенсійного віку). При збереженні до 2030 року пенсійного віку незмінним – тобто на рівні 60 років, співвідношення між працездатним періодом та середньою тривалістю життя при досягненні пенсійного віку буде одним із найнижчих і становитиме 2,04 (табл. 1), а видатки ПФУ зростуть до 14,9% ВВП (рис. 3).



Рис.3 Прогноз витрат системи державного пенсійного страхування у 2030 році, % ВВП

Джерело: власні розрахунки та ОЕСР
Для порівняння, зазначений показник серед вибраних у табл. 1 країн OECD в 2030 році становитиме 2,12. Якщо ж запланувати щорічне збільшення пенсійного віку на 3 місяці протягом 2022-2037 рр., пенсійний вік у 2030 році становитиме 62 роки і в 2037 року досягне 64 років. При цьому у 2030 та 2050 роках співвідношення між працездатним періодом та середньою тривалістю життя при досягненні пенсійного віку становитиме відповідно 2,31 та 2,44, а співвідношення між населенням працездатного та пенсійного віку 2,08 проти 1,5 без збільшення пенсійного віку. Навіть з урахуванням збільшення пенсійного віку станом на 2030 рік це співвідношення в Україні буде нижчим ніж в Угорщині, Данії, США, Норвегії, Великобританії та Ісландії – країнах в яких проблеми незбалансованості пенсійної системи на порядок нижчі ніж в Україні (див. рис. 3). Збільшення пенсійного віку надасть змогу до 2050 року покращити співвідношення між населенням працездатного з 1,46 до 2,08 (рис. 4).

Рис. 4 Прогноз співвідношення між населенням працездатного та пенсійного віку до 2050 року

Джерело: власні розрахунки за даними Інституту демографії та соціальних досліджень

Крім того, збільшення пенсійного віку надасть змогу починаючи з 2022 року розпочати відрахування до накопичувального рівня пенсійної системи, оскільки у проміжку між 2025 та 2047 роком витрати солідарної системи зменшаться і в 2037 році можуть сягнути мінімального рівня у 12% ВВП.



На жаль, на сьогодні як у суспільстві так і серед державних мужів немає усвідомлення рівня загроз пов’язаних із незбалансованістю національної пенсійної системи. Звідси наполеонівські плани, що озвучувалися наприкінці 2014 р. щодо зниження ставки ЄСВ до 15%, спроби відтермінування дії норми щодо підвищення пенсійного віку для жінок до 2022 року (законопроект №1086 прийнятий ВР у січні 2015-го, але повернутий президентом). Зараз посадові особи уряду офіційно відмовляється від спроб підвищення пенсійного віку. Можливо в такий непростий час дійсно не доречно дратувати суспільство планами щодо збільшення пенсійного віку, гостра необхідність якого виникне з 2022 року, але й відкладати у довгу шухляду теж недоречно. Найкращим рішенням було б повернутися до розгляду цього питання через два роки. До цього часу відновиться економічне зростання й спаде рівень соціальної напруги, а тому негативне сприйняття таких змін буде меншим. По-друге, дія норм щодо підвищення пенсійного віку розпочнеться через 5 років і з дуже повільним кроком зростання (щорічно на 3 місяці), отже опір осіб передпенсійного віку буде низький або відсутній.
Табл. 1 Заплановані/прогнозні показники віку виходу на пенсію, тривалість життя при досягненні пенсійного віку та співвідношення між ними у 2030 році




Запланований вік виходу на пенсію

Тривалість життя при досягненні пенсійного віку

Працездатний період / середня тривалість життя при досягненні пенсійного віку

 

чоловіки

жінки

чоловіки

жінки

чоловіки

жінки

середнє

Угорщина

65

65

14,5

19,4

3,1

2,3

2,71

Данія

67

67

15,8

19,6

3,0

2,4

2,69

США

67

67

16,8

20,1

2,8

2,3

2,57

Норвегія

67

67

17,3

20,8

2,7

2,3

2,49

Великобританія

66

66

17,5

21,1

2,6

2,2

2,40

Ісландія

67

67

18,3

21,1

2,6

2,2

2,40

Україна 62

62

62

16,4

20,3

2,6

2,1

2,31

Мексика

65

65

18,3

21,0

2,5

2,1

2,30

Португалія

65

65

17,8

22,1

2,5

2,0

2,28

Польща

65

60

15,6

24,9

2,9

1,6

2,25

Словаччина

62

62

16,6

22,0

2,5

1,9

2,22

Ірландія

65

65

18,5

22,5

2,4

2,0

2,22

Фінляндія

65

65

18,3

22,9

2,5

2,0

2,21

Нідерланди

65

65

19,0

22,0

2,4

2,0

2,21

Австралія

66

66

19,3

22,6

2,4

2,0

2,21

Чехія

63,5

63,3

17,8

22,3

2,4

1,9

2,19

Німеччина

65

65

18,7

22,6

2,4

2,0

2,20

Швеція

65

65

19,5

22,7

2,3

2,0

2,15

Нова Зеландія

65

65

19,7

22,6

2,3

2,0

2,14

Середнє

64,4

64,1

19,0

23,2

2,3

1,9

2,12

Італія

65

65

19,4

23,7

2,3

1,9

2,11

Канада

65

65

19,9

23,1

2,3

1,9

2,10

Іспанія

65

65

19,9

23,6

2,3

1,9

2,08

Україна 60

60

60

17,7

21,9

2,3

1,8

2,04

Австрія

65

63

19,5

24,6

2,3

1,7

2,03

Японія

65

65

20,3

26,0

2,2

1,7

1,97

Швейцарія

65

64

20,8

24,9

2,2

1,8

1,97

Корея

62

62

19,9

25,1

2,1

1,7

1,89

Греція

60

60

22,5

26,3

1,8

1,5

1,65

Люксембург

60

60

23,0

26,8

1,7

1,5

1,62

Франція

61

61

23,3

27,8

1,8

1,5

1,62

Бельгія

60

60

23,1

28,0

1,7

1,4

1,58

Джерело: власні розрахунки та ОЕСР
Насамкінець варто зауважити, що збільшення пенсійного віку повинне розглядатися не як альтернатива до уже запланованих урядом заходів реформування пенсійної системи, а як додатковий інструмент підвищення її збалансованості. Без уніфікації пенсійного законодавства і подолання кричущого розриву між звичайними та спец-пенсіонерами, а також розширення, за рахунок тіньогового сектору економіки, бази оподаткування, настільки непопулярна реформа як збільшення пенсійного віку буде, по-перше, не сприйнята суспільством, по-друге, недостатньою для повного збалансування пенсійної системи.

Однак для позитивного вирішення цього питання уряд повинен готувати підґрунтя вже сьогодні. Потрібно інформувати суспільство про можливі наслідки зволікання та пропонувати план дій на випередження, а не плентатись у фарватері популістських лозунгів. У нас уже був стабільний валютний курс – спочатку «по 5,05», а потім «по 8», дешевий природний газ для населення за ціною на 70% нижчою від цін на природний газ для населення у країнах Європи, тепер очевидно настала черга пенсійного віку, «який не буде змінюватись». Зрештою кожен потенційний пенсіонер повинен усвідомити, що чим швидше він піде на пенсію тим менше шансів того, що його діти житимуть у процвітаючій країні.





Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал