Дюі лдувс ім. Е. О. Дідоренка Донецьк 2009



Pdf просмотр
Сторінка6/7
Дата конвертації11.05.2017
Розмір0.68 Mb.
1   2   3   4   5   6   7
запитання
1.
Визначте роль прийменника у мовленні.
2.
Наведіть приклади первинних і вторинних прийменників.
3.
Що таке прийменникова конструкція? Наведіть приклади.
4.
Що таке модальність?
5.
Порівняйте частотність прийменника по в російській і українській мовах.
6.
Які помилки найчастіше допускають у вживанні прийменників?

47
Тема 13. Юридична фразеологія

План
1.
Типи підрядного зв’язку слів у словосполучення.
2.
Лексична сполучуваність слів. Поняття фразеологізму.
3.
Стандартні словосполучення в офіційно-діловому стилі.
4.
Джерела фразеологізмів.
Ключові поняття теми: узгодження, керування, прилягання, лексична
сполучуваність слів, фразеологізми, мовні кліше, юридичні кліше,
канцеляризми.

Основна література
1.
Капелюшний А.О. Практична стилістика української мови. – Львів:
ПАІС, 2007. – С. 298-302.
2.
Красницька А.В. Юридичний документ: техніка складання, оформлення та редагування : посібник. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2003. – С. 159-163.
3.
Дудик П.С. Стилістика української мови : навчальний посібник. – К.:
Видавничий центр «Академія», 2005.
4.
Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови. – К., 2005.
5.
Коломієць М.П., Гегушевський Є.С. Словник фразеологічних синонімів. – К., 1988.
Додаткова література
1.
Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української літературної мови. – К.: Вища шк., 1987.
2.
Фразеологічний словник української мови: У 2 т. – К., 1993.
3.
Удовиченко Г.М. Фразеологічний словник української мови: У 2 т. –
К., 1984.
4.
Токарська А.С. Довідник з фахового мовлення для працівників правоохоронних органів. – Львів, 2005.
5.
Загнітко А.П., Данилюк І.Г., Ситар Г.В., Щукіна І.А. Словник українських прийменників. Сучасна українська мова. – Донецьк: ТОВ ВКФ
«
БАО», 2007.

Теоретичний мінімум
1.
В українській мові існує три способи підрядного зв’язку слів у словосполученні: узгодження, керування, прилягання.
Узгодження – тип граматичного зв’язку, за якого залежне слово має однакові з головним граматичні ознаки (рід, число, відмінок): наступний
деньнаступного дня. Як правило, у словосполученнях, утворених за типом узгодження, мовець правильно вибирає форму залежного слова. Трудність можуть становити такі випадки:

48
Керування – такий спосіб поєднання слів, при якому головне слово вимагає певної відмінкової форми залежного слова, тобто керує залежним словом: вжити заходів, оплатити проїзд.
Найчастіше головним елементом таких словосполучень виступає дієслово (дієслівне керування).
Запам’ятайте правильні форми залежних слів у таких словосполученнях: завдавати, завдати (чого) прикростей, шкоди, зазнавати, зазнати (чого) поразки, нападу, навчити (чого) правил, мови, прагнути (чого) перемоги, самовдосконалення, опанувати (що) професію, знання, оволодіти (чим) професією, знаннями, бачити (на що) на власні очі, чути (на що) на власні вуха, хворіти (на що) на ангіну,
ігнорувати (що) розпорядження, пропозицію, нехтувати (що і чим) пропозицію / пропозицією,
запобігати (чому) правопорушенням.
Важливо також пам’ятати, що часто якщо у стверджувальних конструкціях дієслово керує знахідним відмінком. то у заперечних – родовим: пор. виконати (що) припис / не виконати (чого) припису, підписати
(
що) договір / не підписати (чого) договору, забезпечити (що) умови / не
забезпечити (чого) умов.
У третьому типі зв’язку слів у словосполученні – приляганні – на перший план висувається смислова залежність компонентів, а не граматична.
Залежне слово у такому словосполученні є недієвідмінюваним і невідмінюваним: відповісти коротко, працювати швидко, робота вручну,
уміти висловитися, кава по-турецьки.
2.
Для правильної побудови словосполучення дуже важливо враховувати лексичну сполучуваність головного і залежного слова: пор. оклад (посадовий, встановити), догана (сувора, оголосити), контроль
(
покласти), наказ (видати) і под.
Словосполучення, в яких смисловий зв’язок компонентів дуже сильний
(
традиційний), називаються фразеологізмами: буква закону, довести до
гріха, поставити на ноги, кінці у воду та ін. Проте для юридичних текстів такі образні (хоча часто дуже точні) звороти не припустимі.
Звичайно, в офіційному мовленні смислова сполучуваність слів значно звужується (у порівнянні з іншими стилями мовлення), тому що описуються стандартні ситуації: пор. лист (службовий, направити) / лист
(
довгоочікуваний, теплий, дружній, сумний, написати, надіслати тощо);
життя (гарантувати, позбавити) / життя (нелегке, гірке, щасливе,
родинне, подарувати, забрати, зіпсувати, змінити, прикрасити тощо).


49 3.
У мові усталилося багато словосполучень, з яких укладаються (а не створюються) тексти документів. Такі стандартні словосполучення називають мовні кліше або юридичні кліше. Їх застосування скорочує час на підготовку і сприйняття юридичних текстів, забезпечує їх офіційний характер, точність і однозначність розуміння повідомлення.
Поняття юридичного кліше близьке до поняття юридичного терміна, однак не має обов’язкового тлумачення в спеціальній літературі, а визначається повторюваністю в офіційному мовленні: порушити кримінальну
справу, визнати потерпілим, розслідуванням встановлено, із дотриманням
вимог, відповідно до закону, згідно з постановою тощо.
В юридичних текстах активно використовуються стандартні прийменникові конструкції (словосполучення із прийменником): взяти до
відома, у всіх напрямах, за умови, після закінчення терміну, відпустка через
хворобу та ін.
В офіційно-діловому мовленні дія може бути виражена сполученням дієслова і іменника: пор. дати доручення (замість доручити), нанести образу
(
замість образити), надати допомогу (замість допомогти), провести огляд
(
замість оглянути), скоїти наїзд (замість наїхати) і под. Таке ускладнення є виправданим, адже іменник дозволяє точно кваліфікувати явище чи дію, передбачає тлумачення відповідних понять, а отже, відповідає вимогам офіційно-ділового стилю. Синонімічні дієслова у наведених прикладах є менш точними за змістом і мають розмовний відтінок.
Однак у прагненні зробити повідомлення стандартним і офіційним можна перевантажити текст надмірними словосполученнями – канцелярськими штампами, які, навпаки ускладнюють його розуміння і загалом збіднюють мовлення: пор. слідчий слідчого відділу РВВС (замість слідчий РВВС, прокуратури), відділ по боротьбі з незаконним обігом
наркотиків (замість відділ боротьби з незаконним обігом наркотиків), у
відповідності із вимогами (замість відповідно до вимог), з метою організації
(
замість для організації), у випадку виникнення необхідності (замість за
необхідності), мають місце недоліки (замість виявлено недоліки), вищестоящі інстанції (замість вищі інстанції) тощо.
Порівняйте, наведені штампи не несуть термінологічного відтінку
(
точне вираження складних явищ, дій, понять) на відміну від поданих вище юридичних кліше.
Окремо слід сказати про канцеляризми, якими часто оформлюють приписи для виконання: посилити, поглибити, розширити, активізувати,
поліпшити. Наведені слова не називають конкретних дій чи способів виконання і часто в контексті документа не несуть смислового навантаження, а отже, порушують основні вимоги до юридичного тексту, зокрема точність, однозначність, стислість.
Зазвичай, до канцеляризмів вдається той, хто має невеликий словниковий запас, або той, кого не турбує якість укладеного тексту (робота нашвидкуруч) чи результат. Уникнути канцеляризмів і зайвої

50 стандартизованості мовлення допоможе постійна робота зі словником та довідковою літературою з культури мовлення.
Завдання 1. З наведених дієслів та іменників утворіть усі можливі словосполучення. Визначте тип зв’язку слів.
Дієслова: посилювати, послаблювати, розширювати, звужувати,
збільшувати, зменшувати, поліпшувати, погіршувати, зростати,
знижувати.
Іменники: стан, ситуація, повноваження, роль, вплив, актуальність,
напруженість, контроль.

Завдання 2. Замініть дієслова на сполучення дієслова й іменника.
Прокоментуйте можливість використання утворених конструкцій у текстах документів
Зразок виконання: напастиздійснити напад
Обшукати,
замахнутися,
вкрасти,
пошкодити,
порушити,
розпоряджатися, контролювати, наглядати, ударити.
Завдання 3. Відредагуйте подані канцеляризми, зробивши виклад більш точним і простим.
Проводити інформування; здійснювати аналіз; контроль за роботою
підрозділу; для вирішення питань щодо покращення дисципліни; організувати
проведення підготовки матеріалів; питання про проведення заходів по
підготовці до чемпіонату; для прийняття рішень щодо вирішення зазначеної
проблеми; про проблемні питання в діяльності органів внутрішніх справ із
питань правового застосування норм кримінально-процесуального,
кримінального та адміністративного законодавства України під час
розгляду звернень громадян про крадіжки особистого майна громадян та
протидії наркозлочинності.

Контрольні запитання
1.
Які ви знаєте типи підрядного зв’язку слів у словосполучення?
2.
Дайте визначення словосполучення.
3.
Що таке фразеологізм?
4.
Порівняйте поняття юридичного кліше і юридичного терміна.
5.
Що таке канцеляризми?
6.
Підберіть приклади прислів’їв із юридичним смислом.

51
Тема 14. Координація підмета та присудка

План
1.
Речення і його основні ознаки.
2.
Складні випадки координації головних членів речення.
3.
Координація присудка і однорідних підметів.
Ключові поняття теми: речення, предикативність, предикат,
присудок, підмет.

Основна література
1.
Капелюшний А.О. Практична стилістика української мови. – Львів:
ПАІС, 2007.
2.
Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови : навчальний посібник. – К.:
МАУП, 2002.
3.
Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови. – К., 2005.
4.
Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К., 1994. – С.103-104.
Додаткова література
1.
Загнітко А.П. Теорія сучасного синтаксису : монографія. – Донецьк:
Дон НУ, 2006.
2.
Дудик П.С. Стилістика української мови : навчальний посібник. – К.:
Видавничий центр «Академія», 2005.
3.
Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – Тернопіль:
Навч. книга – Богдан, 2000.
4.
Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української літературної мови. – К.: Вища шк., 1987.

Теоретичний мінімум
1.
Речення це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має
інтонаційну завершеність і служить для спілкування. Основними ознаками речення є предикативність та інтонація завершеності.
Предикативність (від лат. стверджене, сказане, висловлене) – це віднесеність змісту речення до об’єктивної дійсності. Предикативність властива будь-якому реченню і виявляється в ознаках часу, особи, а також в оцінці сказаного розповідачем (бажаність чи небажаність, реальність чи нереальність, впевненість в істинності чи ні). Предикативність відрізняє речення від слова: пор. Дощ! і дощ.
Предикат – термін логіки і мовознавства, який позначає є те, що висловлюється (стверджується або заперечується) про суб’єкта. Від терміна
«
предикат» походить термін «присудок» (в російській мові «сказуемое» є буквальним перекладом, калькою слова «предикат»). Проте із присудком асоціюється передусім формальний аспект цього члена речення, а з терміном
«
предикат» – його змістовний аспект: пор. Петробатько Ганни

52
(
реляційний предикат), Хлопчик біжить, Хлопецьстудент, Він втомився,
Йому сумно (характеризуючий предикат), Зараз полудень, Павло вдома
(
предикат часової та просторової локалізації).
2.
Зв’язок головних членів речення (підмет і присудок) називають координацією або узгодженням.
Узгоджуючи підмет і присудок, слід пам’ятати

:

Якщо підмет виражений кількісно-іменниковим зворотом (сполучення слова, що має кількісне значення, та іменника або займенника, присудок може стояти в однині та множині.
Присудок має форму однини, якщо:
- числівник, що входить до підмета, закінчується на один: У засіданні
взяв участь 251 депутат.
- до складу підмета входять слова більшість, меншість, частина, ряд,
кілька, багато, чимало, група, низка, решта, половина і под. і підмет стоїть після присудка: У достовірності такого висновку переконує ряд фактів.
Присудок має форму множини, якщо:
- у складі підмета є займенник у формі множини: Усі 71 учасник
виразили свою згоду з висловленою пропозицією;
- у реченні є однорідні присудки: Ряд експертів дали висновок у цій
справі, уточнили дані;
- між підметом і присудком є другорядні члени речення або підрядні речення: Більшість претендентів на навчання, яких було опитано,
відзначили непрозорість умов прийому;
-
підмет, до складу якого входять слова більшість, меншість, частина,
ряд, кілька, багато, чимало, група, низка, решта, половина і под., стоїть перед присудком: Решта студентів не підписали угоди.

Якщо підмет виражений займенником хто, присудок ставиться у формі однини: Усі, хто отримав повістку, прибули на збірний пункт.

Якщо в реченні є однорідні підмети, присудок може стояти і в однині, і в множині. Множина присудка при однорідних підметах вказує на роздільність дії суб’єктів: пор.
Для продажу квартири, співвласником якої є неповнолітній,
необхідний письмовий дозвіл органу опіки і піклування району, де
знаходиться квартира;
На засідання атестаційної комісії запрошуються працівник, який
проходить атестування, та його безпосередній керівник.

Якщо підмет виражений особовим займенником у множині на позначення однієї особи (форма ввічливості), а присудок виражений прикметником, то присудок узгоджується за статтю: пор. Ви правий / Ви права (а не Ви праві).
Завдання 1. Виберіть правильний варіант узгодження (координації) підмета
і присудка.

Див. детальніше Антонечко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К., 1994. – С.103-104; Волкотруб Г.Й.
Стилістика ділової мови: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2002. – С. 136-140.

53
1.
Документи підписав / підписала бухгалтер Галина Логінова. 2. Газета
«
Урядовий курєр» надрукував / надрукувала текст цього закону. 3. Триста
пятдесят один депутат підтримали / підтримав цей законопроект. 4. Я з
чоловіком пішли / пішла в театр. 5. Більшість студентів, аспірантів, викладачів
прийшла / прийшли на мітинг. 6. Решта зауважень не стосуються / не
стосується теми розмови. 7. Тут щодня бували / бувало півсотні і більше людей.

Завдання 2.
Чи можна вважати наведені конструкції реченнями?
Обґрунтуйте свою думку. Закінчить речення, утворивши синтаксичні конструкції різних типів (прості, складносурядні, складнопідрядні, ускладнені дієприслівниковим і дієприкметниковим зворотами).
1.
Немає підстав стверджувати….
2.
Суспільно небезпечне посягання на законні права, інтереси, життя і
здоровя людини, суспільні інтереси чи інтереси держави….
3.
Проте у справі є й інші обставини….
4.
У відповідь на ці дії громадянин Д. …

Контрольні запитання
1.
Які основні ознаки речення?
2.
Що таке предикативність?
3.
Як співвідносяться терміни «предикат» і «присудок»?
4.
Яких помилок слід уникати, узгоджуючи (координуючи) підмет і присудок?

54
Тема 15. Особливості побудови речень

План
1.
Загальна характеристика речень офіційно-ділового стилю.
2.
Порядок слів у реченні.
3.
Дієприкметниковий і дієприслівниковий звороти.
4.
Пасивні та безособові синтаксичні конструкції.
5.
Типові синтаксичні помилки.
Ключові поняття теми: прості і складні речення, розповідні речення,
складні синтаксичні конструкції, прямий порядок слів, непрямий порядок
слів, дієприслівниковий зворот, дієприкметниковий зворот, пасивні речення,
безособові речення.

Основна література
1.
Капелюшний А.О. Практична стилістика української мови. – Львів:
ПАІС, 2007.
2.
Дудик П.С. Стилістика української мови : навчальний посібник. – К.:
Видавничий центр «Академія», 2005.
3.
Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови : навчальний посібник. – К.:
МАУП, 2002.
4.
Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови. – К., 2005.
Додаткова література
1.
Загнітко А.П. Теорія сучасного синтаксису : монографія. – Донецьк:
Дон НУ, 2006.
2.
Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – Тернопіль:
Навч. книга – Богдан, 2000.
3.
Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне
і непрофесійне спілкування. – Донецьк: ТОВ ВКФ „БАО”, 2006.
4.
Зубков М.Г. Сучасна українська мова. – Харків, 2005.
5.
Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української літературної мови. – К.: Вища шк., 1987.
Теоретичний мінімум
1.
В юридичних текстах використовуються розповідні (за метою висловлювання) емоційно нейтральні речення. Окличні речення можливі при оформленні звертань у службовому листуванні: Шановний Василю
Петровичу!.
Переважають складні (дві і більше граматичні основи) речення, зокрема складнопідрядні (є головна частина і залежна), що дозволяють точно і послідовно викласти інформацію, зберігаючи логічні зв’язки та причинно- наслідкові відношення між явищами, подіями. Найбільш уживаними є складні речення зі сполучниками що, який, якщо, унаслідок того що, де та ін.:

55
Невиконання батьками або особами, які їх замінюють, обовязків щодо
виховання дітей є однією з причин, що призводить до вчинення неповнолітніми
правопорушень.
Відповідно до плану вчинення злочину 9 липня 2001 р. Т. прибув
електричкою до станції Андріївна, де його зустрів С.
Часто використовуються складні синтаксичні конструкції з різними типами зв’язку:
Багато з таких неповнолітніх давно вийшли з-під контролю батьків, або
батьки негативно впливають на них чи позбавлені батьківських прав, тобто
діти передані під нагляд батьків, які виявилися неспроможними виховувати
свою дитину належним чином, або й самі втягнули її у злочинну діяльність.
Проте для вираження простої думки використовують прості (одна граматична основа)

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал