Дюі лдувс ім. Е. О. Дідоренка Донецьк 2009



Pdf просмотр
Сторінка3/7
Дата конвертації11.05.2017
Розмір0.68 Mb.
1   2   3   4   5   6   7
1. З’ясуйте значення іншомовних слів. Які із них можна віднести до юридичних термінів?
Автентичний, аспект, гіпотеза, делікт, делінквент, дискурс, ексцес,
категорія, клептоманія, легітимний, логістика, одіозний, преклюзивний,
преюдиціальність, прецедент, сублімація, реторсія, фактор.
Завдання 2. З’ясуйте значення термінів. Прокоментуйте явище багатозначності цих слів.
Акт, арешт, обвинувачення, право, правосуддя, санкція, справа,
стаття, суд.
Контрольні запитання
1.
Чи є принципова відмінність у визначення юридичного терміна та терміна іншої галузі знань (медичного, філологічного, економічного тощо)?
Аргументуйте свою думку.
2.
Що таке «загальнонаукова термінологія»?
3.
Якими шляхами утворюються терміни?
4.
Опишіть структуру юридичної терміносистеми.
5.
Який основний недолік сучасної юридичної терміносистеми.

21
Тема 6. Стилістичні функції професіоналізмів,
жаргонізмів та арготизмів

План
1.
Професійна лексика.
2.
Жаргонна та арготична лексика.
3.
Стилістичні функції професійної лексики, жаргонізмів та арготизмів.
Ключові
поняття
теми:
емоційно
забарвлена
лексика,
професіоналізми, жаргон, арго, сленг.

Основна література
1.
Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – Тернопіль:
Навч. книга – Богдан, 2000.
2.
Корж А.В. Ділова українська мова для юристів : навчальний посібник. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України,
2002.
3.
Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне
і непрофесійне спілкування. – Донецьк: ТОВ ВКФ „БАО”, 2006.

Додаткова література
1.
Юридичний словник-довідник / За ред. Ю.С. Шемшученка. – К.,
1996.
2.
Словник юридичних термінів (російсько-український) / Укл.
Андерш Й., Винник В. та ін. – К., 1994.
3.
Зубков М.Г. Сучасна українська мова. – Харків, 2005.
4.
Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови : навчальний посібник. – К.:
МАУП, 2002.
5.
Єрмоленко С. Нариси з української словесності: Стилістика і культура мови. – К.: Довіра, 1999.
Теоретичний мінімум
1.
В окремий шар виділяються професіоналізми слова або звороти, властиві мовленню людей певної професії.
Професіоналізми є просторічними відповідниками термінів, їхніми
«
неофіційними синонімами» і покликані забезпечити усне спілкування людей певної професії, а отже, не застосовуються в юридичних (офіційних) текстах.
Порівняй: пара – заняття у ВНЗ, негативна оцінка, вікно – час, коли можливого заняття немає, шапка – початкові реквізити документів, як правило, оформлені кутовим способом праворуч.
Професіоналізми можуть бути метафорами (вікно, шапка, баранка
кермо автомобіля, стаканмісце в автомобілі для перевезення затриманих, підозрюваних тощо), скороченнями слів (опероперативний уповноважений, дорозслідування – додаткове розслідування, Мінюст –

22
Міністерство юстиції) або просторічними замінниками складних понять та
іншомовних термінів (зняти пальчики – виявити сліди рук на місці злочину або на якомусь предметі, відкатати людину – дактилоскопіювати, вивідка – відтворення обстановки і обставин події, терпило – потрепілий). За межами даного професійного середовища ці слова не завжди зрозумілі або не становлять інтересу, бо нефахівцеві досить щось назвати, не вдаючись до його опису.
Як правило, професіоналізми є емоційно забарвленими словами, часто перебуваючи на межі літературної норми (професійний сленг), саме тому вони не можуть бути використані в документах.
2.
До лексики обмеженого функціонування належать жаргонізми та арготизми, які протиставляються літературній загальновживаній лексиці, а також діалектній і термінологічній.
Жаргонізми (від франц. базікання) слова, що вживаються групою людей, об’єднаних спільними інтересами, звичками, родом занять (жаргон програмістів, філателістів, молодіжний жаргон). Частина жаргонної лексики належить не одній, а кільком соціальним групам. Переходячи із одного жаргону в інший, слова із «загального фонду» можуть змінювати форму і значення: пор. «темнити» в арго – приховувати здобич, хитрувати на допиті; у молодіжному жаргоні – говорити неясно, уникати відповіді.
Утворюються жаргонізми від літературних слів шляхом переосмислення і переходу їх до зниженої лексики: дах (ті, хто захищають), променад (прогулянка), кльовий (гарний, хороший), моцик (мотоцикл), велік
(
велосипед), кукурузник (літак) або шляхом переоформлення слів: баскет
(
баскетбол), маніпулька – маніпуляційний кабінет (мед.), в рос. мові – препод
(
преподаватель).
Відомий мовознавець Єсперсен називав жаргон колективною грою.
Жаргонізми частіше за все відображають гумористичне ставлення до предметів дійсності.
Близькими до жаргонізмів є арготизми слова, взяті із особливої мови арго певної обмеженої професійної чи соціальної групи. Мова арго складається із довільно вибраних видозмінених елементів однієї чи кількох природних мов. Арго використовується, для приховання предмета комунікації, а також як засіб відокремлення групи від іншої частини суспільства (злодійське арго, молодіжне арго). Основа злодійського арго – специфічний словник, який широко включає іншомовні елементи (напр. фраєр – з німецької «початківець», чувак – із циганської «).
Жаргонізми й арготизми перебувають за межами літературної мови, вони вживаються в художньому мовленні та публіцистиці як засіб негативної оцінки та мовної характеристики, а також для створення реального колориту зображуваної дійсності.
Часто слова жаргон, арго і сленг (те саме, що жаргон) використовуються як синоніми для позначення викривленого, неправильного мовлення.

23
Завдання 1. Підберіть 5 термінів і 5 професіоналізмів із різних галузей.
Обґрунтуйте віднесеність підібраних слів до класу термінів чи до класу професіоналізмів.
Завдання 2. Замініть словосполучення на емоційно нейтральні:
провалитися на екзамені, плавати на екзамені, залягти на дно, усе в
ажурі, трохи закимарив, далеко пиляти, мати тяги, роздавити пляшку,
досвідчений опер, розрулити ситуацію.
Контрольні запитання
1.
Дайте порівняльну характеристику термінів і професіоналізмів.
2.
Що таке жаргонізми і арготизми?
3.
Чи можливе використання жаргонізмів і арготизмів у літературному мовленні? Якщо так, то з якою метою?
4.
Чим відрізняються жаргонізми і арготизми від професіоналізмів?
5.
Чому професіоналізми, жаргонізми та арготизми неприпустимі в офіційно-діловому стилі?

24
Тема 7. Письмова контрольна робота (орієнтовні завдання)

1.
Літературний і нелітературний прояви мови становить пара
понять:
а) професіоналізми і жаргонізми; б) терміни і професіоналізми; в) жаргонізми і арготизми.
2.
Синонімічний ряд складають слова:
а) посадова особа, службова особа, відповідальна особа; б) виконання юридичних приписів, додержання юридичних приписів, використання юридичних приписів; в) злочин, правопорушення, делікт.
3.
Однією з основних ознак терміна є:
а) точно визначений зміст (наявність тлумачення у словниках або спеціальних джерелах); б) приналежність до іншомовної лексики; в) відсутність синонімів.
4.
Професіоналізми:
а) не використовуються в офіційно-діловому стилі; б) обов’язково використовуються в офіційно-діловому стилі; в) використовуються в офіційно-діловому стилі за умови, що вони не виходять за межі літературної мови.
5.
Одним з основних шляхів утворення термінів є:
а) підбір метафори; б) запозичення з інших мов; в) переоформлення слів.
6.
Підберіть синоніми до слів і словосполучень запізнився, сильний
дощ, погана робота транспорту і складіть текст (4, 5 речень), який починається словами:
По суті заданих мені питань можу пояснити, що….

25
Завдання
для індивідуально-дослідної роботи (реферат) за модулями 1,2

1.
Стилістики мови і стилістика мовлення.
2.
Стилістика мови (мовлення) і культура мови (мовлення).
3.
Стилістики експресивних різновидів мовлення.
4.
Стилістика літературної мови і діалектне мовлення.
5.
Стилетвірні і нестилетвірні ознаки мовлення.
6.
Текст у лінгвістиці та інших філологічних науках.
7.
Текст і його синтаксичні одиниці.
8.
Текст, підтекст, контекст: порівняльна характеристика.
9.
Стилістична роль абзацу.
10.
Співвідношення термінів «дискурс» і «текст».
11.
Стилістично обмежена лексика.
12.
Стилістичне значення полісемії.
13.
Стилістичні функції неологізмів.
14.
Стилістичні функції антонімів.
15.
Стилістичне використання фразеологізмів.
16.
Види лексичних помилок.
17.
Молодіжний сленг.
18.
Проблеми юридичної термінології сучасної української мови.

26
Модуль 3. Морфологічні засоби стилістики

Тема 8. Особливості вживання іменників.
Абревіатури

План
1.
Стилістичне використання морфологічних засобів
2.
Стилістичні особливості іменників:
- категорія роду,
- категорія числа,
- варіанти відмінкових форм.
3.
Абревіатури в діловому мовленні.
4.
Правила скорочування слів.
Ключові поняття теми: стилістична морфологія, морфологічні
синоніми, стилістичні особливості іменників, частотність граматичної
форми, абревіація, графічне скорочення.

Основна література
1.
Капелюшний А.О. Практична стилістика української мови. – Львів:
ПАІС, 2007.
2.
Дудик П.С. Стилістика української мови : навчальний посібник. – К.:
Видавничий центр «Академія», 2005.
3.
Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови. – К., 2005.
4.
Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови : навчальний посібник. – К.:
МАУП, 2002.
5.
Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – Тернопіль:
Навч. книга – Богдан, 2000.
6.
Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови. –
Львів: Світ, 2003.
7.
Український правопис. – К.: Наукова думка, 2008.
Додаткова література
1.
Мозговий В.І. Українська мова у професійному спілкуванні.
Модульний курс : навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури,
2006.
2.
Словник скорочень в українській мові. – К., 1988.
3.
Українсько-російський поняттєвий словник термінів та абревіатур у сфері інформатизації / За ред. Л.С. Вінаріка, Я.Г. Берсуцького. – Донецьк:
Національна академія наук України; Ін-т економіки промисловості НАН
України; Донецький ун-т економіки та права, 2006.
5.
Зубков М.Г. Сучасна українська мова. – Харків, 2005.
6.
Корж А.В. Ділова українська мова для юристів. – К., 2002.

27
Теоретичний мінімум
1.
Стилістична морфологія розглядає паралельні і синонімічні морфологічні засоби та принципи їх добору для точного висловлювання думки. Ключовим поняттям стилістичної морфології є морфологічні
синонімиваріанти граматичних форм слова, які пов’язані одним спільним граматичним значенням, але передають його відтінки
(
див.
А.О. Капелюшний, Л.І. Мацько, О.Д. Пономарів). Порівняй: давальний відмінок іменників чоловічого роду – директору, директорові, майбутній час
– читатиму, буду читати, ступені порівняння – складніший, більш складний.
Об’єктом морфологічної стилістики є «…не тільки стилістичні аспекти граматичних категорій, варіантних форм, а весь комплекс морфологічних елементів, дібраних мовцем зумисне з певною метою чи спонтанно у процесі створення тексту… Об’єктом морфологічної стилістики є морфемна і морфологічна структури мовлення, зокрема морфемний склад, реалізація афіксної системи сучасної української мови відповідно до стилю мовлення, стилістичний аспект ряду граматичних значень та їх вираження»
(
Л.І. Мацько, О.М. Сидоренко, О.М. Мацько). Порівняй: директор Іванова – директорка Іванова, залзала.
Стилістичні функції морфологічних форм мови прийнято характеризувати за тими морфологічними категоріями, значеннями, які властиві словам певної частини мови.
2.
Стилістичні особливості іменників.
Іменники здебільшого витлумачуються стилістично за категоріями роду, числа і відмінка, іноді окремо розглядаються стилістичні функції власних і загальних іменників, стилістичні особливості варіантних форм певної іменникової лексики тощо.
Особливості вживання назв осіб за професією, посадою, званням
Багато назв осіб за професією, посадою, званням є іменниками чоловічого роду і вживаються на позначення чоловіків та жінок: пор. міністр
(
виступив/виступила),
адвокат
(
зазначив/зазначила),
нотаріус
(
підписав/підписала),
прокурор
(
ознайомив/ознайомила),
суддя
(
оголосив/оголосила),
інспектор
(
перевірив/перевірила),
майор
(
доповів/доповіла) тощо. При цьому узгодження назви професії та дієслова за статтю (у жіночому роді) відбувається тоді, коли поряд із назвою професії наводиться прізвище: адвокат Кулагіна С.О. зазначила. Важливо пам’ятати, що у складених назвах прикметник узгоджується з іменником в чоловічому роді: пор. старший лаборант підготував/підготувала, провідний спеціаліст виконав/виконала, молодший сержант провів/провела тощо. Те саме стосується і займенників: пор. мій адвокат Кулагіна С.О. наполягала.
Останнім часом значно збільшилося число назв професій і посад, за якими утворюються паралельні форми чоловічого і жіночого роду: лікар
лікарка, викладачвикладачка, авторавторка, директордиректорка,
дисертантдисертантка, редакторредакторка, премєрпремєрка тощо. У таких парах форма жіночого роду є стилістично обмеженою і не

28 використовується в офіційному мовленні, а є ознакою переважно публіцистичного, художнього та розмовного стилів. Виділений суфікс -к-
засвідчує відповідність більшості таких слів літературній мові і дозвіл на використання в усній формі різних функціональних стилів: пор. автор
авторка, професорпрофесорка у науковому стилі. Натомість суфікси -ш-,
-
их- обмежують використання відповідних форм жіночого роду лише у просторіччі: пор. деканша, бригадирша, директорша, професорша,
двірничих, сторожиха тощо.
Особливості форм числа іменників
Стосовно форм числа іменники поділяються на три групи: 1) іменники, що мають форму однини і множини: закладзаклади, статтястатті,
вікновікна; 2) іменники, що вживаються тільки в однині: натрій, рідня,
студентство, а також власні назви Київ, Припять тощо; 3) іменники, що вживаються тільки у множині: фінанси, витрати, заручини, окуляри,
парфуми, а також власні назви Суми, Карпати тощо.
Важливо зазначити, що деякі форми однини і множини не складають пари, тому що множина не позначає сукупності однорідних предметів: пор. гріш (монета) – гроші (кошти, а не декілька монет), вибір (процес) – вибори
(
процедура), пісок (матеріал) – піски (простір, ландшафт).
Назви речовини (бензин, цемент, бетон і под.), для яких нормативною
є форма однини, можуть вживатися у множині, якщо позначають види, сорти: пор. солі калію, фосфору; екологічно чисті бензини.
Труднощі у виборі форм однини та множини становлять випадки, коли особі належать однакові предмети: Після закінчення інституту студенти
отримують диплом / дипломи про вищу освіту; Із першокурсниками укладено
контракт/контракти. У таких випадках перевага віддається формі однини.
Деякі відмінкові форми іменників
В українській мові сім відмінків: називний, родовий, давальний,
знахідний, орудний, місцевий, кличний.
Труднощі у виборі правильної форми становлять:
Родовий відмінок однини іменників ІІ відміни чоловічого роду
Існує ряд правил, знання яких дозволяє зробити правильний вибір між закінченнями -а(-я) та -у (-ю) в іменниках зазначеної групи (див. відповідну тему дисципліни «Українське ділове мовлення»).
Існує ряд активно вживаних в юридичних та наукових текстах слів, форму родового відмінка яких варто запам’ятати: субєкта, обєкта,
предмета, документа, екземпляра, примірника, варіанта, графіка, номера,
пакета, сертифіката, ступеня, рівня, чинника, диплома, спектра, аноніма / рапорту, пункту, аспекту, контексту.
Деякі іменники можуть мати паралельні форми в родовому відмінку однини: моста і мосту, плода і плоду, стола і столу тощо.
Крім того, вибір закінчення в родовому відмінку однини багатозначних слів та омонімів залежить від значення слова: пор. терміна (слово) – терміну
(
час); магазина (частина зброї) – магазину (крамниця), акта (документ) – акту (дії), фактора (маклер) – фактору (чинник), апарата (пристій) –

29 апарату (установа), дзвона (річ) – дзвону (звук), органа (частина організму) – органу (установа; друковане видання; засіб), оригінала (про людину) – оригіналу (першотвір), папера (документ) – паперу (матеріал), потяга (поїзд)
– потягу (почуття), Перекопа (населений пункт) – Перекопу (перешийок).
Саме ці пари слів допоможуть запам’ятати принцип, що узагальнює наведені вище правила:

У словах, що виражають конкретні або чітко окреслені поняття, в родовому відмінку однини, як правило, пишеться закінчення -а (-я), і навпаки, у словах, що виражають абстрактні або збірні поняття – закінчення -у (-ю).
Родовий відмінок множини
Поширеною помилкою є сплутування закінчень чоловічого і жіночого роду, що можна пояснити впливом російської мови: пор. рос. автомобилей,
уровней – укр. автомобілів, рівнів. Слід пам’ятати, що в словах чоловічого і середнього роду в родовому відмінку множини пишеться закінчення -ів, а в словах жіночого роду – -ей (звичайно, йдеться про випадки, де така помилка вірогідна): пор. рівнів, ступенів, продажів, суддів, життів, платтів та подорожей, галузей, областей, статей, але матерів, бабів, розкошів,
грошей, гостей, коней.
Крім того, трудність може становити вибір однієї з паралельних форм у таких групах іменників:
-
І відміна (війна – воєн/війн, губа – губ/губів, легеня – легень/легенів,
брижабриж/брижів, паняпань/пані, плахтаплахт/плахот/плахіт);
-
ІІ відміна (раз – раз/разів, день – днів/день, тато – тат/татів, кіловат
– кіловат/кіловатів, партизан – партизан/партизанів, серце сердець/серць,
плечеплечей/пліч, вуховух/ушей, весілля весіллів/весіль, відкриття
відкриттів/відкрить,
укриттяукриттів/укрить,
покриття
покриттів/покрить);
-
іменники, що мають форму множини (граблі – граблів/грабель, шаровари – шароварів/шаровар, кальсоникальсонів/кальсон).
Обидві форми в наведених прикладах є літературною нормою, хоча можуть мати різну частотність вживання (виділена жирним шрифтом форма
є рідше вживаною).
Варто запам’ятати правильні форми родового відмінка множини деяких іменників: апельсини, -ів; болгари, -ар; вірмени, -ен; гальма, гальм;
грами, -ів; житла, -тел; кеди, кед; перо, пер; корективи, -ів; панчохи, -чіх;
підошва, -шов; поверхня, -хонь; солдат, -ів; подвіря, -їв (див.
Г.Й. Волкотруб).
Давальний відмінок однини іменників ІІ відміни
У цій формі існують паралельні закінчення – -у (-ю) та -ові, -еві (-єві): батьку – батькові, товаришу – товаришеві, водію – водієві, небу
небові, сонцюсонцеві.
Паралельність означає правильність в одному відмінку обох закінчень.
Однак і в цих словах вибір між паралельними закінченнями може бути не спонтанним, а свідомим, зумовленим контекстом.

30
Для більш точного вираження думки, у разі омонімічних форм родового і давального відмінків, у давальному відмінку слід вибрати закінчення -ові

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал