Дюі лдувс ім. Е. О. Дідоренка Донецьк 2009



Pdf просмотр
Сторінка2/7
Дата конвертації11.05.2017
Розмір0.68 Mb.
1   2   3   4   5   6   7
література
1.
Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне
і непрофесійне спілкування. – Донецьк: ТОВ ВКФ „БАО”, 2006.
2.
Дудик П.С. Стилістика української мови : навчальний посібник. – К.:
Видавничий центр «Академія», 2005.
Додаткова література
1.
Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови. – К., 2005.
2.
Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української літературної мови. – К.: Вища шк., 1987.
3.
Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – К., 1994.
4.
Гладіна Г.І., Сеніна В.К. Питання мовленнєвої культури та стилістики. – К., 1997.
Ключові поняття теми: імперативні та диспозитивні норми, мовна
помилка, текстова помилка..

Теоретичний мінімум
1.
Імперативні (тобто суворо обов’язкові) норми – це такі, порушення яких розцінюється як слабке володіння мовою (наприклад, порушення норм відмінювання, дієвідмінювання чи належності до граматичного роду). Такі норми не допускають варіантів, а будь-які інші реалізації розцінюються як неправильні.
Диспозитивні норми (не суворо обов’язкові) допускають варіанти – стилістично марковані або цілком нейтральні (варіативні норми).

11
Порівняй: функціонування слів із синонімічного ряду запобігання,
профілактика, попередження.
Помилка – це анорматив, тобто таке ненормативне мовне утворення, що виникає в результаті невмотивованого порушення літературної норми і є наслідком неправильних мисленнєвих операцій.
2.
Типологія помилок за співвіднесеністю їх із рівнем мовної системи
(
мовні помилки).
Орфографічні помилки – порушення загальноприйнятих правил передачі звукової мови (слів і їх форм) на письмі.
Морфологічні помилки – ненормативні утворення, що не відповідають формальному вираженню хоча б однієї з граматичних категорій роду, числа, відмінка, ступеня порівняння, особи, часу, способу, стану, виду.
Словотвірні помилки – помилки, спричинені застосуванням нетипових для української мови (малопродуктивних, що витісняються
іншими продуктивними засобами, чи зовсім не властивих мовній системі) словотворчих засобів, порушенням закономірностей поєднання твірної основи і словотворчого засобу в похідному слові.
Лексичні помилки – нерозрізнення значень паронімів, сплутування семантики міжмовних омонімів, неправильне використання слів-синонімів; недоречне або невиправдане вживання іноземних слів; неправильне використання термінів; застосування плеоназмів, тавтологій; використання архаїзмів і канцеляризмів; вживання неологізмів, професіоналізмів; неправильне використання словосполучень.
Типовими лексичними помилками є:
1.
Плеоназми (від грецьк. – надмірність, перебільшення, близькі за змістом слова, які є логічно зайвими). Порівняй: колеги по роботі (замість колеги), грудень місяць (замість грудень), спільне співробітництво (замість співробітництво), мій власний погляд (замість мій погляд), чинна сьогодні
Конституція (замість чинна Конституція).
2.
Тавтологія (від грецьк. – те саме слово, визначення, що повторює в
іншій формі раніше сказане). Порівняй: закінчувати завершення, адресувати
на адресу, є в наявності, вчинити злочин.
3.
Кальки (від франц. – копія, буквальний переклад), у тому числі з російської мови. Порівняй: у якості захисника (замість як захисник), у
відповідності із законом (замість відповідно до закону), співставити факти
(
замість зіставити факти), співпадіння обставин (замість збіг обставин), співбесідник (замість співрозмовник), це важливо, так як (замість це
важливо, тому що), точка зору (замість думка, погляд).
Синтаксичні помилки – неправильний порядок слів у реченнях; порушення специфіки вживання дієприслівникових зворотів; незнання структури складного речення; неправильне узгодження у відмінку; невживання паралелізму мовних конструкцій.
Синкретичні помилки – анормативи, що відрізняються синтезом в одній ненормативній одиниці ознак порушення різних мовних норм.

12 3.
Типологія помилок за співвіднесеністю їх із створенням і сприйняттям текстових повідомлень (текстові помилки).
Інформаційні помилки – відсутність новизни, повторювання вже викладеної тези, згадування про очевидні речі, кількаразова публікація наукової статті, що містить одні й ті ж дані тощо.
Фактичні помилки – неправильне врахування відношення матеріалу до дійсності, зокрема, неправильне вживання числових відомостей.
Логічні помилки – порушення конкретних законів логічного мислення та висловлення. Вони можуть бути ненавмисними (як наслідок помилки автора) і навмисними (матеріали, спрямовані на дискредитацію певної особи, що будуються на хибних тезах).
Копіювальні помилки (спотворення). Найчастіше трапляються тоді, коли повідомлення копіюють (наприклад, авторський оригінал передруковують у ЗМІ після редагування, проект видання передають каналами зв’язку із ЗМІ у друкарню тощо): відділ по боротьбі з особовим складом.
Завдання 1. Класифікуйте та виправте помилки в реченнях:
1.
У роботі вирішуються проблеми економічної злочинності.
2.
Особливе місце приділяється методикам документального
контролю.
3.
У статті розглядаються особливості психологічного контакту з
неповнолітніми працівниками міліції.
4.
Обговорення цієї теми пройшло на всіх підприємствах, установах,
організаціях.
5.
Такі профілактичні заходи запобігають дитячому дорожньо-
транспортному травматизму та збереженню генофонду країни.
6.
Римстолиця Франції.
7.
Населення України складає 250 млн. осіб.
8.
Збори трудового колективу відбудуться у грудні місяці.
9.
Кримінальний кодекс Україниосновний закон нашої держави.
10.
У країні живуть люди.

Контрольні запитання
1.
Чим відрізняється інформаційна помилка від фактичної?
2.
Що таке логічні помилки?
3.
Наведіть приклад логічної помилки.
4.
Назвіть види мовних помилок, наведіть приклади.
5.
Поясніть види лексичних помилок.

13
Модуль 2. Лексичні засоби стилістики
Тема 4. Стилістична синонімія

План
1.
Явище синонімії в сучасній українській мові.
2.
Поняття синонімічного ряду.
3.
Класифікація синонімів.
4.
Особливості вживання синонімів у ділових паперах.
5.
Особливості помилок щодо вживання синонімів.
Основна література
1.
Капелюшний А.О. Практична стилістика української мови : навчальний посібник. – Вид. 2-е, переробл. – Львів: ПАІС, 2007.
2.
Дудик П.С. Стилістика української мови : навчальний посібник. – К.:
Видавничий центр «Академія», 2005.
3.
Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови : навчальний посібник. – К.:
МАУП, 2002.
4.
Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови. – К., 2005.
5.
Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – Тернопіль:
Навчальна книга – Богдан, 2000.
Додаткова література
1.
Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української літературної мови. – К.: Вища школа, 1987.
2.
Токарська А.С. Ділове мовлення юристів у схемах та тестах : навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005.
3.
Красницька А.В. Юридичний документ: техніка складання, оформлення та редагування : посібник. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2003. – С. 260-262.
4.
Словник синонімів української мови: У 2 т. / Уклад. А.А. Бурячок,
Г.М. Гнатюк, С.І. Головащук та ін. – К.,1999-2000.
5.
Коломієць М.П., Гегушевський Є.С. Словник фразеологічних синонімів. – К., 1988.
6.
Ремон Кено. Вправи зі стилю. – Л.: ЛА “Піраміда”, 2006.
Ключові поняття теми: синонімія, лексичні синоніми, синонімічний
ряд, стилістичні синоніми.

Теоретичний мінімум
1.
Синонімія – величезне багатство мови, одне з найпотужніших джерел мовної і мовленнєвої образності. Стилістичне використання синонімів дає змогу висловлюватись точно, у багатьох випадках надає сказаному, написаному

14 потрібного емоційного навантаження або потрібної нейтральності, є показником широких стилістичних можливостей мови.
Синонімія – одне з ключових понять стилістики (див. тему 1).
Синонімія проявляється на різних мовних рівнях: лексичному, синтаксичному, морфологічному тощо. Про вибір між варіантами форм слова
(
граматична синонімія) йтиметься в темах модулів 3, 4.
Лексичні синоніми слова (зрідка сполучення слів), які тотожні або близькі за своєю семантикою, але відрізняються матеріально, тобто звуковим складом.

2.
Кілька синонімів, об’єднаних за своїм лексичним значенням в окрему групу, називають синонімічним рядом, або синонімічним гніздом. Щоб правильно віднести лексичну одиницю до того чи іншого синонімічного ряду, потрібно знайти стрижневе слово, яке стилістично найбільш нейтральне, найменш емоційно забарвлене, найуживаніше і в словниках синонімів подається першим: сильний – всесильний, дужий, міцний, потужній, могутній,
могучий, здоровий, двожильний, стожильний, повносилий та ін. Усі синоніми цього ряду об’єднані спільним основним значенням (той, кого характеризує велика фізична й моральна сила). Водночас кожен із наведених синонімів
індивідуально неповторний своїм семантико-стилістичним відтінком, через що неоднаково виявляє себе в різних стилях мови.
Синонімічні ряди найчастіше формуються словами якоїсь однієї частини мови.
3.
За такою ознакою, як повна чи часткова лексико-семантична спільність між синонімами одного ряду, прийнято виокремлювати такі групи синонімів: безвідносні (абсолютні), відносні, синтаксичні, контекстуальні, фразеологічні.
Безвідносні (абсолютні) синоніми. Лексично вони однозначні, але різняться стилістично: одні вживаються частіше, інші – рідше, ці синоніми також характерні для різних стилів мови; неоднаковим може бути емоційне забарвлення безвідносних синонімів: інфінітив – неозначена форма дієслова;
асиміляція звуків (переважно у вузівському викладанні) – уподібнення звуків
(
у шкільному використанні); шлях – путь – дорога; експорт вивіз та ін.
Відносні синоніми. Вони різняться певним смисловим відтінком. У мові
їх найбільше: мир, спокій, тиша, згода, злагода.
Синтаксичні синоніми. До них належать семантично близькі синтаксичні конструкції – словосполучення й речення: зошит учня – учнівський зошит, високоросла людина людина високого зросту; Я не
працюю. Мені не працюється.
Контекстуальні синоніми. За ними в літературній мові закріпились різні лексичні значення, але в певних текстах ці лексеми набувають іншої семантики – тропеїчної, переносної. Напр.: Пани, ох! Наїхали, будуть землю
ділити... – Яку землю? Що ти мелеш? (М. Коцюбинський); Як почне щось
наукове плести, то комедія чиста (І. Франко); І що я йому говорила, товкла?

15
(
І. Франко), хоча пряме лексичне значення дієслів молоти, плести, товкти
не має нічого спільного з дієсловом говорити, і, отже, ці дієслова поза контекстом не можуть вважатись синонімами. Так само не сприймаються як синоніми слова провалитися і не скласти, але в середовищі студентів і учнів вони можуть уживатись як контекстуальні синоніми: провалитися на
екзамені не скласти екзамену.
Фразеологічні синоніми. Вони бувають щонайменше двослівні: плескати язиком, теревені правити, розводити теревені, плести
нісенітницю. Такі сполучення слів разом із лексичними синонімами утворюють той самий синонімічний ряд: говорити, мовити, балакати та ін., молоти язиком тощо.
4.
Синонімія як стилістичний засіб не є характерною для офіційно- ділового та наукового стилів і може бути представлена лише абсолютними синонімами (дублетами): порівняй делікт – правопорушення.
В офіційно-діловому стилі необхідно уникати вживання синонімів в одному тексті , що може порушити точність викладу й однозначне розуміння
інформації. Наприклад, вживання в одному тексті синонімів угода,
домовленість, договір, контракт може бути розтлумачене як інформація про різні документи (чи способи дійти згоди). Повтор одного і того ж слова навіть у невеликому відрізку тексту не є вадою, а засобом досягнення точності і однозначності.
Завдання 1. До поданих словосполучень доберіть синонімічні.
Прокоментуйте можливість їх використання в юридичному тексті.
Надзвичайний стан, кримінальний процес, цивільний процес,
опублікування закону, статутний капітал, трудовий договір, завдати
шкоди, крайня необхідність, посадова особа, скоєння злочину, набути
чинності.

Завдання 2. Замініть подані слова на стилістично нейтральні.
Пристаркуватий, недоумкуватий, тонесенький, старезний, негідник,
базіка, недобачає, недочуває.

Завдання 3. Прочитайте книгу Ремон Кено. Вправи зі стилю. – Л.: ЛА

Піраміда”, 2006. – 80 с. Складіть текст-роздум, в якому висловіть своє враження від прочитаного.
Завдання 4. Побудуйте текст, який має подібний до запропонованого зміст, але в якому не повторюється жодне слово.
В автобусі маршрутуС”, у годину пік. Якийсь тип, років десь
двадцять шість, фетровий капелюх зі шворкою замість стрічки, занадто
довга тонка шия, наче її йому хтось витягнув. Люди виходять. Тип нарікає
на сусіда. Мовляв, той його штовхає щоразу, як хтось пробирається на

16 вихід. Тон плаксивий, але з нотками злостивості. Побачивши вільне місце,
похапливо його займає.
Через дві години знову бачу його перед вокзалом Сен-Лазар, на
Римській вулиці. Він із товаришем, який каже йому: “Тобі на пальті треба
пришити додаткового ґудзика”. І показує, куди саме (на розріз пальта) і
навіщо” (Ремон Кено).

Контрольні запитання
1.
Дайте визначення поняттям: синонімія, синоніми, синонімічний ряд.
2.
Які існують різновиди синонімів? Наведіть приклади.
3.
Розкажіть про стилістичне використання синонімів.
4.
Яких правил слід дотримуватись, використовуючи синоніми в офіційно-діловому стилі?

17
Тема 5. Класифікація юридичних термінів

План
1.
Термінологія як складова лексики сучасної української мови.
2.
Поняття терміна. Види юридичних термінів.
3.
Юридична термінологія (терміносистема).
4.
Шляхи творення термінів.
5.
Проблемні аспекти у розвитку термінології права.
Ключові поняття теми: термін, термінологія, терміносистема,
термінотворення.

Основна література
1.
Корж А.В. Ділова українська мова для юристів : навчальний посібник. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України,
2002.
2.
Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – Тернопіль:
Навч. книга – Богдан, 2000.
3.
Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне
і непрофесійне спілкування. – Донецьк: ТОВ ВКФ „БАО”, 2006.

Додаткова література
1.
Юридичний словник-довідник / за ред.. Ю.С. Шемшученка. – К.,
1996.
2.
Словник юридичних термінів (російсько-український) / Укл.
Андерш Й., Винник В. Та ін. – К., 1994.
3.
Зубков М.Г. Сучасна українська мова. – Харків, 2005.
4.
Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови : навчальний посібник. – К.:
МАУП, 2002.
5.
Єрмоленко С. Нариси з української словесності: Стилістика і культура мови. – К.: Довіра, 1999.
Теоретичний мінімум
1.
Термінологія – це сукупність термінів певної наукової галузі, тісно пов’язана зі сферою науки. До термінології, в якій закодована історія і культура народу, висувають певні вимоги: вона повинна бути національна за формою і міжнародна за змістом. Тому основу кожної термінології становлять власне національні слова (вина, закон, покарання, право, суд,
справа тощо), хоча чималу частку посідають і запозичення (амністія,
юриспруденція, юстиція і под.).
2.
Термін – слово або словосполучення, яке позначає спеціальне поняття певної галузі знань, у тому числі юриспруденції.
У науковій та навчальній літературі даються спеціальні визначення юридичного терміна (Ш.Р. Ранганатан, Н.Н. Полянський, А.С. Піголкін,

18
С.С. Алексєєв, А.В. Красницька та ін.). Проте навряд чи по суті вони будуть принципово відрізнятися від визначень терміна інших галузей (медичної, лінгвістичної, мистецтвознавчої, технічної тощо). Відповідно і різноманітні класифікації юридичних термінів скоріше мають теоретичне значення, аніж дають конкретні приписи до їх розпізнавання та доречного використання в тексті. Зокрема, пропонується розрізняти такі види юридичних термінів:
- загальновживані (закон, злочин, захисник і под.),
- спеціальні юридичні (преюдиціальність, юридичні наслідки і под.),
- терміни інших галузей науки, що вживаються в праві
(
А.В. Красницька).
Мовознавці заперечують доцільність виділення загальновживаних термінів, вважаючи, що це суперечить суті терміна як спеціальної мовної одиниці (Т.В. Губаєва).
Зрозуміло, що у вживаності термінів «закон» та «преюдиціальність» є відмінність: перший вживається як звичайне слово і в щоденному житті у загальномовному значенні, другий – лише в юридичних текстах і зрозумілий тільки спеціалістам.
Однак якщо слово «закон» розуміти як термін, то, на відміну від загальномовного, його значення чітко встановлено і прописано у нормативних актах. Під терміном «закон» криється цілий текст-пояснення.
Саме ця риса і відрізняє терміни від загальновживаних слів. Іншими словами, терміни – це слова-тексти.
Таким чином, можна сформулювати основні ознаки терміна, яким він повинен відповідати:
-
точно визначений зміст (наявність тлумачення у словниках або спеціальних джерелах);
-
змістова однозначність;
-
функціональна сталість.
3.
Юридична (правнича) термінологія – це сукупність номінацій, що позначають правові явища і поняття, притаманні правничим наукам, до яких належать: законодавство, судочинство.
Сучасна українська термінологія, яка пройшла складний шлях, – це цілісна система. Системність виявляється у певних класифікаційних ознаках, особливостях сполучуваності термінів, у співвіднесеності їх з відповідними науковими поняттями, а також у виділенні певних тематичних груп, ядра і периферії.
Ядром юридичної терміносистеми є суто правнича лексика, периферією – терміни інших терміносистем, близькі до правознавства. До таких термінів, зокрема, належать: назви державних органів (комітетів, комісій); законодавчі акти; слова на позначення дипломатичних стосунків, адміністративно- господарської діяльності.

19
Базова лексика складається з простих слів-термінів: розбій, убивство,
арешт, майно, кошти, зброя, вирок; складних: правочинний, правознавство,
держмайно, судмедексперт; складених або термінів-словосполучень: адміністративний кодекс, кримінальне право, місця позбавлення волі, судова
експертиза, протокол допиту.
До периферії належать терміни:
- загальнонаукові (орієнтир, план, завдання, роль, посилання,
обґрунтування);
- суспільно-політичні
(
депутатський
запит,
журналістське
розслідування, бюрократ, волевиявлення, партія, паспортна система);
- військові (майор, зброя, набої, генерал, автомат, танк);
- економічні (менеджмент, дилер, дистриб'ютор, податки, дебет,
платежі);
- торговельні (ціна, оптова торгівля, закупівля, продаж);
- медичні (токсикоз, наркотик, алкогольне отруєння, ін'єкція, розтин);
- технічні (телефон, автотранспорт, сигнал, апаратура, технічне
обладнання).

4.
Терміни утворюються різними шляхами (термінотворення), зокрема:
- запозиченням з інших мов: юрисдикція, амністія, алібі;
- переосмисленням загальновідомих слів: захисник, обвинувачений;
- уточненням загальновідомих слів (словосполучення): кримінальна
відповідальність, спадкове майно.
5.
Сучасний етап розвитку правничої терміносистеми має такі особливості:
- активно функціонують словосполучення: резонансний злочин, замовне
вбивство; касетна справа, злочинна група, розбійний напад, контактний
телефон;
- виникли нові терміни на позначення понять, невідомих раніше: федеральний розшук; транснаціональна злочинність; правозахисна група, виконавчий директор, група особливого ризику;
- розширилося значення слів у словосполученнях: кримінальний
авторитет; організована злочинність; відмивання грошей.
Серед недоліків сучасної юридичної терміносистеми основним є синонімія юридичних термінів: злочинправопорушення, строктермін,
посадова особаслужбова особа, скоєння злочинуучинення злочину та ін.
Це означає, що сучасна юридична терміносистема залишається невпорядкованою. І ця риса з часом має бути подолана, але лише за умови свідомого та уважного ставлення до термінології. Термін не повинен мати синонімів, тому що одна з головних ознак правового документа – точність.
Отже, використання синонімів на позначення одного і того ж поняття є неприйнятним навіть якщо синоніми належать до групи дублетів (див. тему 4). Сам факт вживання двох і більше різних термінів на позначення

20 одного і того ж поняття може створити у виконавців враження, що такі терміни позначають різні юридичні поняття.
Завдання

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал