Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій



Сторінка7/50
Дата конвертації22.12.2016
Розмір9.2 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   50

Список використаних джерел та літератури:

  1. Баженов Л.В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ-ХХ ст. – Кам’янець-Подільський, 1993.

  2. Дунаєвеччина в іменах: біобібліогр. довід. – Дунаївці, 2008.

  3. Григоренко О.П. Хмельниччина в історико-краєзнавчих дослідженнях Володимира Анатолійовича Захар’єва / О.П. Григоренко // Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції «Хмельниччина в контексті історії України». – Хмельницький, 2012.

  4. Енциклопедія Трипільської цивілізації. У 2-х томах. – К., 2008. – Т.2.

  5. Захар’єв В.А. Трипільські поселення середньої течії р.Ушиці (за матеріалами вчителя-краєзнавця Л.М.Куземського) / В.А. Захар’єв // VIII Подільська історико-краєзнавча конференція. Секція археології. – Кам’янець-Подільський, 1990.

  6. Захар'єв В.А. Ранньотрипільське поселення біля с. Маліївці / В.А. Захар'єв, Т.М. Радзієвська // VIII Подільська історико-краєзнавча конференція. Секція археології. – Кам’янець-Подільський, 1990.

  7. Захар’єв В.А. До археологічної карти Дунаєвеччини // VII Подільська історико-краєзнавча конференція. Секція археології. – Кам’янець-Подільський, 1987.

  8. Захар’єв В.А. Розкопки кургану ранньоскіфського часу на Дунаєвеччині / В.А. Захар’єв, Ю.М. Малєєв // Тези доповіді республіканської наукової конференції «Дунаївці: їх роль і місце в історії Поділля». – Дунаївці, 1993.

  9. Захар'єв В.А. Гончарний комплекс рубежу XVIII століття з В. Кужелеви на Поділлі // Українське гончарство: національний культурологічний щорічник. За 1995 рік. Кн. 3. – Опішне, 1996.

  10. Археологія Дунаєвеччини: зб. першоджерел, наук. повід., тез краєзн. конф., каталог пам'яток. – Хмельницький, 1992.

  11. Захар'єв В.А. Десять років дослідження археологічних пам'яток Сокілецького мікрорегіону // Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій: зб. наук. праць. – Кам’янець-Подільський, 2003. – Вип. ІІІ.

  12. Захар’єв В. Сокілецька давньоруська церква / В. Захар’єв, І. Могитич // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». – Львів, 1996. – Ч.5.

  13. Захар'єв В.А. До питання східного кордону Галицької землі / В. Захар’єв // Поділля і Південно-Східна Волинь у роки Визвольної війни середини ХVІІ ст.: матер. всеукр. іст.-краєзн. конф. 19 вересня 1998 року. – Стара Синява, 1998.

  14. Захар'єв В.А. На Галицькому порубіжжі / В. Захар’єв // Літопис Хмельниччини: краєзн. зб. – Хмельницький, 2001.

  15. Захар'єв В.А. Дослідження Маліївецького давньоруського городища // Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій: зб. наук. праць. – Кам’янець-Подільський, 2003. – Вип. ІІІ.

  16. Бандрівський М.С. Нова знахідка бронзових однокільчастих вудил в Україні / М.С. Бандрівський, В.А. Захар'єв // Записки наукового товариства ім. Шевченка: праці Археолог. комісії. – Львів, 1998. – Т. CCXXXV

  17. Бандрівський М. Про один тип поховальних споруд на середньому Придністров’ї. (За матеріалами розкопок кургану ІІІ в с. Сокілець у 1999 р.) / М. Бандрівський, В. Захар'єв // Записки наукового товариства ім. Шевченка: праці Археолог. комісії. – Львів, 2002. – Т. CCXLIV

  18. Захар'єв В.А. Археологічні та археоспелеологічні роботи у середній течії р. Ушиці на Поділлі / В.А.Захар'єв, Б.Т. Рідуш // Археологічні відкриття в Україні 1997-1998 рр. – К.,1998.

  19. Захар’єв В.А. Мегалітичне поховання культури кулястих амфор з околиць с.Ілятка на Хмельниччині. – Хмельницький, 2012.

  20. Григоренко О.П. В день Гайового свята запровадженого графом-реформатором //Наукові записки Центру Мархоцькознавства. – Хмельницький, 2013. – Т.4.

  21. Григоренко О.П. Центр Мархоцькознавства: віхи діяльності //Наукові записки Центру Мархоцькознавства.– Хмельницький, 2011. – Т.4.

  22. «Ich?Nasze?Wspolne? – zapomniane dziedzictwo/ Їх?Наше?Спільне? – забута спадщина». – Biecz, 2011.

  23. Хмельниччина справжня: фотокнига. – Хмельницький, 2007. – 156 с.

  24. Захар'єв В.А. На вістрі часу. – Дунаївці, 2000.

  25. Захар’єв Володимир. «Сонях» міцний зернятками: до 25-річчя Дунаєвецького районного літ.-мист. об’єд. «Сонях» ім. В.С. Бабляка. – Хмельницький, 2011. – 60 с.

  26. Захар'єв В.А. Перша знахідка ліпного трипільського змія // Українське гончарство: нац. Культуролог. щоріч. За 1995 рік. – Опішне, 1996. – Кн. 3.

  27. Погорілець О. Монета подільського князя Костянтина / О. Погорілець, Р. Саввов // Нумізматика і фалеристика. – 2004. – №3.

  28. Історичне краєзнавство і проблеми регіональної історії Правобережної України (наукова школа): біобібліогр. покаж. – Кам’янець-Подільський, 2011. – (Серія: Наукові школи університету; вип. 12).

В.Г. Будяй,

м. Хмельницький
Дунаєвеччина: події та особи (XIV – 20-ті рр. ХХ ст.)
Влітку 1362 р. литовський князь Ольгерд розбив татар і територія між Дніпром і Дністром увійшла до складу Великого князівства Литовського. Включення українських земель до складу Великого князівства Литовського було наслідком не лише завойовницької політики литовських феодалів, але і прагнення руських феодалів за допомогою Литовської держави дати відсіч монголо-татарським завойовникам. Відтоді, фактично, розпочалася письмова біографія Дунаєвеччини.

ХIV ст.

1374 р. Жалувана грамота подільських князів Юрія та Олександра Коріятовичів міщанам Кам’янця на самоуправління (Магдебурзьке право) та на землі біля міста (200 ланів) [1, с. 79; 2, с. 207, 208; 3, с.56; 4, с. 152]. Документальна згадка про містечко Смотрич і його воєводу Олеська [5, с. 439]. 1375 рік. Воєводою в Смотричі був Рогозко [6, с. 193]. 1375 р., 2 квітня. Жалувана грамота подільського князя Олександра Коріятовича Прокопу-Семенкy Корабчієвському на володіння сс. Карабчієв Великий та Карабчієвка (нині сс. Великий Карабчієв Городоцького району та Малий Карабчієв Дунаєвецького району) [5, с. 480, 481]. 1375 р., 17 березня. Жалувана грамота Олександра Коріятовича Смотрицькому домініканському монастирю на володіння селом Ходорів (Ходорівці, Кам’янець-Подільського району) та різні привілеї. [2, с. 220, 221; 7, с. 50, 53]. Перша документальна згадка про с. Михівка [5, с. 440]. 1378 р., 30 січня. Булла римського папи Григорія ХІ про те, що Кам’янецький та Смотрицький монастирі разом з іншими монастирями Русі повинні належати Домініканському ордену [6, с. 91]. 1386 р., 15 серпня. Жалувана грамота князя Вітовта слузі Василю Карачевському на с. Сим’яків (нині Синяківці) [8, с. 1, 2; 7, с. 463]. 1393 р. Документально засвідчено правління князів Коріятовичів на Поділлі: 1363-1370 рр. – князь Юрій; 1370-1374 рр. – князі Юрій та Олександр; 1374-1378 рр. – князь Олександр; у 1377 р. грамота угорського короля про підданство подільських князів Олександра і Бориса Угорщині; 1385-1388 рр. – князі Костянтин і Федір; 1388-1393 рр. – князі Федір і Василь. Окрім того в документах тієї пори згадуються подільські князі Коріятовичі – Дмитро, Лев, Гліб та Семен, які брали участь в битві при р. Ворсклі у 1399 р. [9, с. 110-122, 170-174]. 1395 р., 13 червня. Жалувана грамота польського короля Владислава-Ягайла краківському воєводі Спитку із Мельштина на Поділля, а саме округи: Кам’янця, Смотрича, Червонограда, Скали, Бакоти з усім, що до них прилягає, на спеціальному повному феодальному праві, яким володіли інші литовські і руські князі [2, с. 237, 238].

XV століття.

Перші документальні згадки про сс. Ріпинці, назва від слова «рапа» - долина [5, с. 470], та Ложківці, як королівщину Кам’янецького староства [5, с. 492]. 1403 р. За Й. Сіцинським [5, с.943], який посилається на роботу М.С. Грушевського про реєстр димів в збірнику «Архив Юго-Западной России» ч. 8, т. 2, [8, с. 336], перша документальна згадка в реєстрі димів про Дунаївці (Дунайгород). В той час це було вже значне поселення – 72 дими, за які платив податок якийсь Ігнат . Однак, зауважимо, що ідентична інформація в Реєстрі димів Подільського воєводства знаходиться під 1493 р. 1404 р. Передача Владиславом-Ягайлом у володіння Петру Шафранцю с. Старий Мукарів (нині Мукарів Пільний) [10, с. 497; 5, с. 896, 950]. 1407 р., 20 жовтня. Жалувана грамота Владислава-Ягайла Якушу та його пасербу Клеменсу на володіння с. Миньківці [11, с. 463; 12, с. 596-629; 13, № 1706, с. 272, 273]. 1431 р., 8 вересня. Жалувана грамота на Нижній Мукарів (Підлісний Мукарів) [14, № 2083, с. 336-339; 15, № 35, с. 36, 37]. 1433 р., 26 березня. Жалувана грамота на с. Кужельова Бакотського повіту (Велика Кужелева) Моцею Шипохосту з записом 40 гривень [5, с. 904; 14, № 2141, с. 405, 406]. 1436 р, 15 листопада. Жалувана грамота короля Владислава ІІІ на володіння с. Балин Смотрицького повіту Домарату з записом 40 гривень [16, № 32, с. 33]. 1442 р. Привілей на війтівство у містечку Смотричі «русинові Іванові Бачулу» з записом 50 гривень на пустку Лучова Лука (не ідентифікується) [17, с. 24]. 1448 р., 15 серпня. Жалувана грамота короля Казимира на Магдебурзьке право містечку Смотрич [18, № 3, с. 5-12; 5, с. 440; 10, с. 657). 1460 р. Згадки про містечко Дунаївці, з якого кам’янецькі біскупи, з дозволу короля Казимира IV брали десятину [19. стор. 142; 7, стор. 942]. 1489 р. Перша документальна згадка про с. Ступинці (Маків), як володіння Вахни та Клари з Нищеслава [5, с. 423]. 1493 р. Для врегулювання системи збору податків з населення Поділля складений «Реєстр димів Подільського воєводства 1493 року» [20, с. 339], в якому є перші документальні згадки про сс. Зеленче, згідно легенди перша назва «Злочинці», оскільки польський уряд селив тут злочинців [5, с. 419]; Лисець, королівщина Кам’янецького староства [5, с. 932, 933]; Маліївці, власники Маліївські [5, с. 948]; Нестерівці, належало до Барського староства [5, с. 951]), Тинна, королівщина Кам’янецького староства [5, с. 262] та Залісся (тепер Залісці).



XVІ ст.

В м. Смотричі народився український письменник, педагог Герасим Данилович Смотрицький (помер у жовтні 1594 року). До 1576 року займав посаду писаря у місті Кам’янці, з 1578 року перший ректор Острозької школи (академії). Разом з Іваном Федоровим (першим друкарем Росії, України) готував Острозькі видання, зокрема Острозьку Біблію. До нас дійшли його твори «Ключ царства небесного», «Календар римський новий» [21, с. 65; 22, с. 94].



Перші документальні згадки про сс. Блищанівка, власність Гербуртів [5, с. 926]; Яцьківці [5, с. 940]; Воробіївка, власність Гербуртів [5, стор. 941]; Чаньків, власність Гербуртів [5, с. 960, 961]; Сокілець, власник Закревський [5, с. 971, 972], Голозубинці, Городиська, [23, с. 210], Дем’янківці [23, с. 211], Соснівка, [23, с. 218], Панасівка [23, с. 228], Тернова [23, с. 232], Мала Кужелівка [23, с. 250]. 1502 р., 27 травня. Жалувана грамота короля Олександра Кам’янецькому вірменові Донишові Голубейовичу на володіння с. Мукарів Татарський у Смотрицькому повіті (тепер Ставище) з записом 60 гривень [8, с. 30, 31]. 1518 р. Перша документальна згадка про с. Горчична (Гірчична), як королівщину, що надана у багаторічне володіння Станіславу Ярмолинському [5, с. 963]. 1521 р. Перша документальна згадка про с. Січинці [13, с. 227]. 1530 р. Перша документальна згадка про село Яцьківці [23, с. 242, 206]. 1531 р. С. Балин одержав Микола Синявський, як нагороду за хоробрість у битві під Обертином [5, с. 412]. 1539 р. Перша документальна згадка про с. Кривець (Кривчик), власник Ян Керлич [24]. 1542 р. Перша документальна згадка про с. Морозів, яке засновано на землях села Підлісний Мукарів з дозволу польського короля та Барського старости Бернарда Претвича землевласником Морозовським [5, с. 949]. 1557 р. Засновано Каспаром Вільківським с. Криниче (Криничани) [5, с. 433]. 1558 р. Перша документальна згадка про с. Шатавa (нині у складі Макова) [23, с. 235]. 1559 р. Перша документальна згадка про с. Удріївці [23, с. 222]. 1565 р. Перші документальні згадки про сс. Сивороги, Міцівці (раніше звалися Трихівці, Старе Городище) [23, с. 227; 241], Зелені Луки (Чечельник) засновано на маківських землях графом Потоцьким [23, с. 235, 5, с. 426], згадки про Залісці – маєтність Вальковського [5, с. 418], Ставище – орендатор Василь Лоєвський [5, с. 957], Криничани [23, с. 239].

Близько 1572 р.Народився у містечку Смотричі Смотрицький Мелентій (Максим) Герасимович – український і білоруський письменник, філолог, церковний та освітній діяч. Автор полемічної книги «Тернос» (Плач), підручника старослов’янської мови «Граматика слов’янська» виданого у 1619 році [25, с. 477, 478].

1578 р. Перша документальна згадка про Слобідку Рахнівську [23, с. 229]. 1592 р. Перша документальна згадка про с. Великий Жванчик [23, с. 212]. Отримання міщанами містечка Дунаївці Магдебурзького права, впроваджено самоврядування; щороку проводилися чотири ярмарки і щотижневі торги [26, с. 943]. 1593 р. Воєвода руський Миколай Гербурт, передав право на оренду с. Тинна Альбрехту-Войцеху Гумецькому [27]. 1596 р. Перші документальні згадки про сс. Велика Побійна, Рачинці, Слобідка Смотрицька [23, с. 219, 225, 238]. 1599 р. Мушкутинці, Рудка [23, с. 221, 243]. Кінець ХVІ століття. В Дунаївцях Гербуртами споруджено замок-фортецю для захисту від нападів кримських татар [28, с. 237].

XVI ст.

1604 р. Перша документальна згадка про с.Чаньків [23, с. 235]. 1605 р. Король Сигізмунд ІІІ підтверджує містечку Дунаївцям Магдебурзьке право і вони отримують магістратську печатку, на якій гербом був журавель, що тримав камінь у нозі, містечку дозволено створювати цехи і влаштовувати чотири ярмарки на рік [29, с. 35–37, 179]. 1610 р. Перша документальна згадка про с. Слобідка Маліївецька [23, с. 228]. 1615 р. Перші документальні згадка про сс. Сприсівка, Ярова Слобідка [23, с. 244], Лисець [23, с. 240]. 1617 р. Перша документальна згадка про с.Слобідка Балинська [23, с. 243]. 1637 р. Власник с.Миньківці Адам Станіславський добився у польського короля Сигізмунда ІІІ статусу містечка і дозвіл на користування Магдебурзьким правом [5, с. 968]. 1639 р. Перша документальна згадка про с. Демянківці, яке було дароване Михайлом Станіславським Дунаєвецькому костелу [5, с. 946]. 1643 р. Перша документальна згадка про с. Свистівка (Михайлівка) [23, с. 226]. 1648 р. На початку серпня повстання охопило східну і південну частину Дунаєвеччини. На берегах Ушиці повстання очолив Остап Гоголь. В Подністров’ї підняв на боротьбу селян і міщан дрібний шляхтич С.Морозовецький (Морозенко) [30, с. 76].

Після розгрому польського війська у вересні під Пилявцями на території Дунаєвеччини розпочалося становлення місцевих органів влади Подільського полку, очолюваного І.Федоренком. В кінці листопада з-під Кам’янця перейшли в наступ польські підрозділи, які «вогнем і мечем» почали відновлювати старі порядки. До кінця року Дунаєвеччина була захоплена ворогом [31, с. 41–44]. 1649 р. У березні селяни і міщани краю знову взялися за зброю. Успішно діяли загони опришків, що зайняли Дунаївці і блокували Кам’янець. Героїчний опір полку С.Лянцкоронського вчинили повстанці і міщани Дунаєвець. Увірвавшись до міста, розлючені великими втратами жовніри, вирізали майже все населення, а місто спалили [32, с. 20]. 1651 р., квітень. У ході боїв козацького корпусу та повстанців на шляху до міста Кам’янця звільнили містечка Смотрич, Дунайгород (Дунаївці). Проте поразка українського війська під Берестечком призвела до відновлення польсько-шляхетських порядків [17, с. 46; 322, с. 25]. 1653 р., кінець вересня. Під час Жванецького походу один з польських загонів напав на татар і наніс їм значної поразки під с. Іванківцями. Перша згадка про село [5, с. 946]. 1648-54 рр. Безкінечні військові дії призвели Дунаєвеччину до жахливого спустошення, свідченням його служать дані подимного тарифу 1661 року. В Дунаївцях тоді проживало лише 100 осіб, в Залісцях – 65, в Михайлівці – 40, Маліївцях – 15, Макові – 10. З 22 населених пунктів краю були повністю спустошеними Балин, Голозубинці, Панасівка, Січенці, Іванківці, Кужелвіка, Рудка, Лисогірка, Сивороги, Смотрич, Тинна, Чаньків. Навіть Дунаївці і Балин почали фігурувати в джерелах не як містечка, а як села [30, с. 41–44]. 1662 р. Перші документальні згадки про сс. Рахнівка (раніше Почапинці) [23, с. 225] і Тoмaшівка [25, с. 233]. 1665 р. Найдавніша згадка про с. Вихрівка [23, с. 243]. Михайло Станіславський власник сс. Голозубинці та Рачинці віддав ці села для облаштування шпиталю для понівечених воїнів. Перша згадка про с. Рачинці [5, с. 942]. Осінь 1672–73 р. Панування турецьких феодалів на Поділлі відзначалося утисками місцевого населення. В наслідок цих зловживань мешканці Дунаєвець, Віньковець, Волочиська, Кам’янця та навколишніх сіл покидають домівки, втікаючи на Волинь, Лівобережжя, у Польщу [33 c. 30]. 1678 р. Перша документальна згадка про с. Слобідка Рахнівська [13, с. 229].



ХVІІІ ст.

Перші документальні згадки про сс. Стара Гута [5, с. 440], Лuсогірка, входила до складу Карабчієвських земель [5, с. 434, 435]. Руда Гірчичнянська, Слобідка Гірчичнянська разом з Гірчичною утворювали Гірчичнянське староство [5, с. 963]. 1720 р. Початок будівництва червоноградським скарбником Михайлом Маковецьким замку та перейменування невеличкого села Свистівки в Михайлівку [5, с. 933]. 1730 р. Надано Магдебурзьке право містечку Тинна (нині с.Тинна) [5, с. 960]. 1750 р. Перша документальна згадка про с. Балинівку (нині у складі с. Петрівське) [5, с. 413]. 1765 р. В містечку Маків оселилися багато євреїв і воно стає центром кагалу [5, с. 423]. 1790 р. Перша документальна згадка про с. Мала Побіянка, власність Мархоцьких [5, с. 970]. 1792 рік. Розпочала діяльність друкарня в містечку Миньківці (нині с. Миньківці,), в якій надруковано польською мовою «Іліаду» Гомера, «Гамлет» Шекспіра та інші літературні твори [5, с. 407]. Кінець ХVІІІ ст. В містечку Миньківці Ушицького повіту виникла перша на теренах Хмельниччини суконна мануфактура [7, с. 11, 108].



13 квітня 1793 р. Указом імператриці Катерини ІІ утворено Ізяславську та Брацлавську губернії і Кам’янецьку область та православну єпархію на Правобережній Україні [34, с. 100]. 1 травня 1795 р. Указом імператриці Катерини ІІ утворена Подільська губернія, як територіально-адміністративна одиниця Російської імперії, однак процес остаточного визначення її державного статусу (область, намісництво, губернія), державного підпорядкування, зовнішніх та внутрішніх кордонів тривав до 1840 року. Губернія складалася з 12 повітів: Балтського, Брацлавського, Вінницького, Гайсінського, Кам’янецького, Летичівського, Літинського, Могилівського, Оргопільського, Проскурівського, Ушицького, Ямпільського [35, арк.90]. 5 липня 1795 р. Указом імператриці Катерини ІІ утворено Подільське, Брацлавське, Волинське намісництва. До Подільського намісництва увійшло 12 повітів: Базалійський, Вербовецький, Грудецький, Дубинський, Зіньківський, Кам’янецький, Старокостянтинівський, Летичівський, Кременецький, Ушицький, Проскурівський, Ямпільський [36, с. 33]. 12 грудня 1796 р. Подільське намісництво перетворено на губернію у зв’язку з чим губернське управління реорганізовано згідно штатного розпису [37, №17735]. Невдовзі губернськими зборами дворян Подільської губернії обрано Подільське дворянське зібрання, яке складалося з губернського предводителя дворянства і депутатів, що обиралися по одному від кожного повіту [38, с. 38].

ХІХ ст.

1800 р. Губернський землемір Екстер склав «Топографічний і камеральний опис Подільської губернії». Кам’янецький повіт – розташовані: губернське місто Кам’янець-Подільський та містечка: Грудек (Городок), Купин, Смотрич, Шатава, Оринін, Збриж, Лянцкорунь (нині село Зарічанка Кам’янець-Подільського району), Жванець, Маків, Франпіль (нині село Ясенівка, Ярмолинецького району), Черч ( нині село Черче Чемеровецького району). Ушицький повіт – повітове місто Ушиця (нині смт Стара Ушиця Кам’янець-Подільського району) та містечка: Воньковці (нині смт Віньківці), Дунаївці, Замхів, Калюс (нині не існує), Китайгород, Літнівці (нині смт Нова Ушиця), Миньківці, Сокілець, Солобківці, Студениця (нині не існує). Фабрики. Сукняні: Миньківці, поміщика Мархоцького. Заводи. Селітряні: село Гірчична (Дунаєвецький район), майора Кочеріна, вироблялося до 90 пудів селітри; Миньківці, поміщика Мархоцького [39]. 1802 р. Заснування у містечку Миньківцях поміщиком Мархоцьким друкарні. Остання згадка про друкарню у 1833 році [40, с. 356]. 1804 р. В містечку Сокілець діяла фабрика по виправленню шкіри поміщика Троєцького [41, с. 540]. 1805 р. Закрито через брак лісів склоробний завод в селі Яцьковецька-Гута [41, с. 540]. Працює завод по виготовленню селітри в містечку Смотричі [41, с. 541]. 1806 р. В Кам’янецькому повіті існувало 15 містечок: Жванець, Гусятин, Збриж, Городок, Купин, Фрампіль, Смотрич, Черче, Лянцкорунь, Оринін, Балин, Маків, Шатава, В Ушицькому повіті: заштатне місто Стара Ушиця, містечка: Воньківці, Дунаївці, Жванчик, Замхів, Калюс, Курилівці, Миньківці, Ольховець, Сокілець, Солобківці, Студениця, Тинна [ 42, с. 268]. 1816 р. Суконна мануфактура діяла у містечку Сокільці Ушицького повіту [43, с. 11, 108]. 1819 р. Топографічний та статистичний опис Подільської губернії упорядкований губернським землеміром Віталієм Рудницьким. Про мануфактури: Суконні Миньківці, на якій виготовляють з простої овечої вовни різнокольорове сукно та в невеликій кількості байку. Шкіряні заводи є у всіх повітах, майже у кожному містечку, з волячої та конячої шкіри виготовляють юфтєву та одинарну шкіру, яка йде на виготовлення взуття та упряжі. Скляний завод: Жванчик, Ушицького повіту – виготовляв віконне скло, пляшки, склянки [44]. 1820 р. Розпочато будівництво графинею Антоніною Красницькою в містечку Дунаївці суконної фабрики, яка по завершені будівництва була обладнана 3-4 верстатами, чесальною та прядильною машинам, що приводилися в дію вручну. На фабриці працювали німецькі ткачі, а пізніше застосовувалася праця кріпаків [45, с. 55, 56]. 1833 р. В маєтку поміщика Скибневського, містечко Дунаївці, посилилося 52 сім’ї ремісників і робітників з Пруссії [46, с. 4, 5]. 15 червня1833 р. В Дунаївцях народився Владислав Іванович Заремба, український і польський композитор і педагог (47, с. 35; 48, с. 97, 98; 49, с. 213). 1835 р. З містечка Тинної Ушицького повіту до містечка Ярмолинці переведено найбільший у Подільській губернії Петропавлівський ярмарок [50, арк.1]. 1836 р. В селі Зеленче, народився Микола Бернацький (псевдонім Родоць) – польський поет-гуморист, автор понад десяти сатиричних віршованих збірок, політичних памфлетів [27, с. 12]. 1860 р. В містечку Дунаївці діяло понад 50 напівкустарних фабрик і заводів. На 47 суконних і 4-х по стригальних та фарбувальних фабриках, свічному заводі працювало 302 чоловіки і 278 жінок. У двох каретних майстернях було 6 майстрів і підмайстрів (іноземці) і 15 робітників. Робочий день тривав 15-16 годин, а плата була мізерною [51, арк.53-169; 52, с. 32-34]. 24 червня 1860 р. В сім’ї дрібного урядовця містечка Миньківці народився Феофіл Гаврилович Яновський, лікар-терапевт, академік Академії наук УРСР [48. с. 282-284; 24, с. 511]. 12 червня 1881 р. У Дунаївцях народився Франц Францович Лендерконструктор, артилерист, професор, винахідник зенітної гармати [53, с. 396]. 1888 р. В селі Руда Гірчичнянська народився Євген Григорович Кондрацький – педагог, журналіст, голова Подільського товариства «Просвіта» [54, с. 8]. 8 серпня 1888 р. В селі Лисець народився Володимир Петрович Затонський, державний діяч, хімік, академік АН УРСР [55, с. 387;]. Квітень 1896 р. На дунаєвецьких суконних фабриках відбувся страйк, в якому взяло участь близько 300 робітників. Страйкарі вимагали збільшення оплати праці, власники змушені були піти на поступки [35, стор. 239]. 5 грудня 1899 р. В Дунаївцях народився Болеслав Войтович, польський композитор, піаніст і педагог, лауреат Державної премії ПНР (1948, 1950 років) [56, с. 828].


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   50


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал