Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій



Сторінка49/50
Дата конвертації22.12.2016
Розмір9.2 Mb.
1   ...   42   43   44   45   46   47   48   49   50

Список використаних джерел та літератури


  1. Архів Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області, спр. П28221. Кримінальна справа Рум’янцева Михайла Васильовича по ст. ст. 54-1б, 54-10 ч. 2 КК УРСР. 29.04-10.06.1944 р., арк. 14 зв.

  2. Там само, арк. 10.

  3. Феодосьєв С.М. Справа лікаря Рум’янцева / Сергій Феодосьєв // Дунаєвецький вісник. – 2004. - №21-22, 18 берез. – С. 6.

  4. Архів УСБУ в Хмельницькій області, спр. П 28221, арк. 16.

  5. Там само, арк. 36.

  6. Там само, арк. 21.

  7. Там само, арк. 22-32.

  8. Там само, арк. 48.

  9. Там само, арк. 51-53.

  10. Там само, арк. 54-54 зв.

  11. Там само, арк. 42.

  12. Дунаєвецький вісник. – 2008. - №15-16, 28 лют. – С. 6.

  13. Архів УСБУ в Хмельницькій області, спр. П28221, арк. 43.

14.Український медичний часопис. – 2010. – №5. – С. 1 – 8.

О.М.Галус,

Б.С. Крищук,

м. Хмельницький


Хмельницька обласна премія імені Миколи Дарманського

в галузі освіти та науки
Дарманський Микола Миколайович, заслужений працівник освіти і науки України, кандидат педагогічних наук, доцент, почесний ректор Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, більше 40 років життя віддав справі виховання, навчання підростаючого покоління, підготовці спеціалістів для освітянської галузі, управлінню освітньою сферою.

Народився Микола Миколайович 1 квітня 1945 р. у селі Колодіївка Кам’янець-Подільського району Хмельницької області в сім’ї службовців. Дитячі та юнацькі роки Миколи Миколайовича пройшли в с.Іванківці Дунаєвецького району, де директором місцевої школи працював батько Микола Михайлович.

Син сільського вчителя усе життя творив себе, свою справу і, що найголовніше, – вів за собою людей. Так було завжди: і коли двадцятисемирічним юнаком очолив механічне відділення Кам’янець-Подільського технікуму харчової промисловості, і коли у тридцять став директором середньої школи, й коли у тридцятип’ятирічному віці його призначили на посаду завідувача Кам’янець-Подільського міського відділу освіти (на той час він був наймолодшим керівником такого рангу в Україні), і коли очолював гуманітарну сферу області.

У 1987 р. Микола Миколайович очолив управління освіти Хмельницької обласної державної адміністрації. Факти красномовно свідчать про великий внесок Миколи Миколайовича у розвиток освіти і науки в регіоні.

Політичне життя в державі ставало дедалі бурхливішим. Незалежній Україні були потрібні нові керівники. Авторитет М.М.Дарманського і на Хмельниччині, і в столиці був незаперечним, тому в 1992 р. його було призначено на посаду заступника голови Хмельницької обласної державної адміністрації з гуманітарних питань. Цю посаду він обіймав до кінця 1996 р.

Із 1997 р. Микола Дарманський повернувся до безпосередньої діяльності у своїй улюбленій сфері – сфері освіти. Його було призначено на посаду директора Хмельницького педагогічного училища, котре під його керівництвом у 1999 р. було реорганізовано у педагогічний коледж, а в 2000 р. постановою Кабінету Міністрів України – у Хмельницький гуманітарно-педагогічний інститут (сьогодні – Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія).

Під керівництвом М.М.Дарманського з 2000 р. Хмельницький гуманітарно-педагогічний інститут набув статусу вищого педагогічного навчального закладу III рівня акредитації, де за IV ОКР здійснювалася підготовка управлінців різних ланок системи освіти, вихователів дітей дошкільного віку, вчителів початкової школи, музики, етики, естетики, за III ОКР – викладачів англійської (німецької) мови і літератури, за II ОКР – вчителів образотворчого мистецтва та хореографії.

За ініціативою та безпосередньої підтримки Миколи Миколайовича аспірантам та здобувачам були створені всі умови для наукової роботи. За 5 років із 250 викладачів ВНЗ 40 захистили дисертації на здобуття наукових ступенів з різних галузей наук. Сформувалась наукова школа ступеневої підготовки фахівців для освітньої галузі, яку започаткував М.М.Дарманський.

Життєвий і професійний шлях Миколи Миколайовича Дарманського – це взірець високого служіння Українській державі, людям, улюбленій справі. Хвороба внесла корективи в життя М.М.Дарманського: він змушений був вийти на пенсію. Але колектив вишу, усвідомлюючи, що Микола Миколайович може принести чимало користі для діяльності навчального закладу, обрав його почесним ректором. Мужньо і самовіддано боровся він з важкою хворобою, не покидав улюблену працю. 16 жовтня 2005 р. його не стало.

Враховуючи вагомий внесок М.М.Дарманського у розвиток освіти та науки на Хмельниччині, розпорядженням голови Хмельницької обласної ради від 18.04.2008 р. № 219/2008-р затверджено Положення „Про Хмельницьку обласну премію імені Миколи Дарманського в галузі освіти та науки”, яка присуджується науковцям та освітянам за вагомий внесок у розвиток освіти та науки як на Хмельниччині, так і в усьому освітньому та науковому просторі України. Основною метою премії є сприяння науковому та професійному росту освітян і науковців, що є важливим чинником розвитку освіти та науки в сучасному полікультурному просторі області.

Премія вручається щорічно під час педагогічних читань, приурочених пам’яті М.Дарманського, що проводяться на базі Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії. На сьогодні номінації, в яких присуджується премія, зумовлені тими галузями життя та діяльності, у яких розкрився талант М.Дарманського:

Кращий начальник міського управління освіти, районного відділу освіти;

Кращий директор професійно-технічного навчального закладу;

Кращий директор загальноосвітнього навчального закладу;

Кращий завідувач дошкільного навчального закладу;

Кращий викладач;

Кращий вчитель;

Кращий класний керівник;

Кращий вихователь;

Кращий науковець.

Відповідно до Положення в кожній номінації може бути присуджена лише одна Премія в розмірі двох мінімальних заробітних плат (із видачею диплома). У конкурсі на здобуття Премії можуть брати участь працівники освітніх установ області, наукові співробітники академічних і галузевих наукових установ України. Премією нагороджуються особи, які народилися, проживають, працюють або працювали тривалий час на території області.

Премія присуджується науковим, науково-педагогічним, педагогічним працівникам, керівникам органів управління освітою та керівникам вищих навчальних закладів, професійно-технічних навчальних закладів, загальноосвітніх навчальних закладів, дошкільних навчальних закладів за вагомий вклад у розвиток освіти та науки.

Претенденти повинні бути фахівцями високої кваліфікації, проводити постійну роботу щодо розвитку професійної компетентності, займатися культурно-просвітницькою діяльністю, науково-дослідною роботою в номінації „Кращий науковець”.

Право висувати претендентів на здобуття Премії надається управлінням освіти і науки облдержадміністрації, освіти виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад, відділам освіти райдержадміністрацій, вищим, професійно-технічним, загальноосвітнім, дошкільним навчальним закладам.

Висування претендентів має проводитися в умовах гласності, об’єктивного і аргументованого обговорення їх кандидатур на засіданнях загальних зборів трудових колективів. При цьому до висунення від однієї установи може бути рекомендовано не більше одного претендента з кожної номінації. Установи, у разі прийняття рішення про висунення претендентів на здобуття Премії, подають не пізніше 1 лютого поточного року до комісії з визначення кандидатур на присудження Хмельницької обласної премії імені Миколи Дарманського в галузі освіти та науки такі матеріали у двох примірниках.

Комісія з визначення кандидатур на присудження Хмельницької обласної премії імені Миколи Дарманського в галузі освіти та науки затверджується розпорядженням голови Хмельницької обласної адміністрації. Розпорядження голови обласної державної адміністрації про присудження Премії публікується та оприлюднюється в засобах масової інформації (газети „Подільські вісті”, „Майбуття”) до 1 квітня поточного року.

Вручення Премії лауреатам на урочистостях до дня народження М.Дарманського (педагогічні читання пам’яті М.Дарманського у Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії) здійснює голова Хмельницької обласної державної адміністрації або за його дорученням заступник голови, заступник голови–керівник апарату.

За період з 2008 до 2013 рр. обласну премію імені Миколи Дарманського в галузі освіти та науки у різних номінаціях присуджено 43 працівникам освіти та науки краю:



Кращий ректор ВНЗ III-IV р.а. (номінація присуджувалася до 2012 р.): Скиба М.Є. (Хмельницький національний університет), Берека В.Є. (Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія), Завальнюк О.М. (Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка).

Кращий директор ВНЗ I-II р.а. (номінація присуджувалася до 2012 р.): Коваль Л.М. (Хмельницький кооперативний коледж Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту), Муравка Т.П. (Коледж Подільського державного аграрно-технічного університету), Трішкіна Н.І. (Хмельницький торговельно-економічний коледж Київського національного торговельно-економічного університету).

Кращий начальник міського управління освіти, районного відділу освіти: Бунечко Н.Й. (начальник управління освіти виконавчого комітету Шепетівської міської ради), Барціховська Д.В. (начальник відділу освіти Чемеровецької райдержадміністрації), Дзяворук П.Ф. (начальник відділу освіти Шепетівської райдержадміністрації), Поліщук Ф.П. (начальник відділу освіти Дунаєвецької райдержадміністрації), Старченко С.В. (начальник управління освіти і науки Кам’янець-Подільської міської ради).

Кращий директор професійно-технічного навчального закладу: Гаврилюк О.О. (Директор Вищого професійно-технічного училища №25 м.Хмельницького), Маланчак Л.І. (директор Красилівського професійного ліцею), Селізар В.М. (директор Вищого професійного училища №11 м.Хмельницького), Демчук Н.В. (директор Грицівського вищого художнього професійного училища №19).

Кращий директор загальноосвітнього навчального закладу: Качоровська Н.В. (директор Шепетівського НВК „Загальноосвітня школа I-III ст. – гімназія”), Марченко Г.О. (директор Полонської гімназії), Кішко В.П. (директор НВК №13 м.Кам’янця-Подільського), Орловська Н.М. (директор гімназії №2 м.Хмельницького), Бейдерман Б.В. (директор ліцею № 17 м.Хмельницького).

Кращий завідувач дошкільного навчального закладу: Остапчук М.Й. (завідувач ДНЗ №6 м.Славути), Качанюк М.В. (завідувач Летичівського Центру розвитку дитини „Калинонька”), Павчишина Л.В. (завідувач Чемеровецького ДНЗ №2 „Червона калина”), Роєцька Т.П. (завідувач ДНЗ №16 „Айболить” м.Кам’янця-Подільського), Самковська Л.Г. (завідувач ДНЗ №7 „Оленка” м.Нетішин).

Кращий викладач: Слоневська І.Б. (Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія), Бучківська Г.В. (Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія), Павлішена Л.В. (Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія).

Кращий вчитель: Соболь В.І. (Кам’янець-Подільський ліцей), Ганаба С.О. (Кам’янець-Подільська гімназія), Павлішина Т.А. (Струзька ЗОШ I-III ст. Новоушицького району), Віркун В.О. (НВК №4 м.Хмельницького).

Кращий класний керівник (номінація присуджується з 2012 р.): Леончук Н.О. (Полонська ЗОШ I-III ст. №4), Ноцик А.Є. (ЗОШ I-II ст. та ліцей м.Нетішин).

Кращий вихователь: Жирнова Ж.О. (Кам’янець-Подільський НВК з центром реабілітації слабкозорих дітей), Єрменчук А.І. (ДНЗ №16 м.Кам’янець-Подільський), Кучерук Г.І. (ДНЗ №2 „Веселка” м.Полонне), Гринь О.В. (ДНЗ №3 м.Шепетівка), Ткачук Л.Ю. (Кам’янець-Подільський НВК з центром реабілітації слабкозорих дітей).

Кращий науковець: Степанков В.С. (Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка), Телячий Ю.В. (Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія), Войнаренко М.П. (Хмельницький національний університет), Галус О.М. (Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія), Зданевич Л.В. (Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія).

Приємно, що почесну обласну премію імені Миколи Дарманського в галузі освіти та науки присуджено й освітянам і науковцям Дунаєвеччини, малої батьківщини М.М.Дарманського: Телячому Ю.В. (проректор з науково-педагогічної роботи Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, кандидат історичних наук, доцент) у номінації „Кращий науковець” (2012 р.), Поліщук Ф.П. (завідувач відділу освіти Дунаєвецької райдержадміністрації) у номінації „Кращий начальник міського управління освіти, районного відділу освіти” (2012 р.).

Микола Миколайович Дарманський володів талантом вникати в роботу кожної людини не просто як начальник, а як знавець справи, добрий порадник, ніколи не радив щось фахівцю робити, не вивчивши проблеми. Коли заводив мову з такого приводу, то співрозмовникові здавалося, що для нього тут немає нічого незрозумілого. Він ішов попереду часу і впевнено вів за собою інших, умів переконувати, розвіювати всяке сум’яття, запалювати у серці кожного свічу надії, впевненості в собі, бажання досягти більшого, подолати власний острах. Щиро радів найменшому поступові підлеглих, підтримував усіма можливими засобами, намагався зробити його надбанням їх, якщо бачив вартісним для кожного.

Загалом оцінюючи внесок М.М.Дарманського в розвиток управління освітою, у вітчизняну педагогіку на думку спадають слова Сенеки: „Ми живемо тоді, коли помираємо”. Вважаємо, що чимало ідей, поглядів, цінних пропозицій Миколи Миколайовича віднайдуть послідовників. Його життєвий приклад був і лишається гідним наслідування не одного покоління педагогів.

Його могутній талант, невичерпна енергія залишили глибокий слід в реформуванні освіти на Хмельниччині та за її межами. Нині за високим правом називаємо його сміливим реформатором.

При вході в навчальний заклад Микола Миколайович написав слова, які сьогодні звучать як заповіт: „Вчителю, йди до своїх учнів із виваженими думками та відкритим серцем. Учні зрозуміють тебе. Від твого слова, твоїх дій забринять у їхніх душах струни пізнання. І тоді важка праця навчання та виховання перетвориться у творчу благородну справу. Ти відчуєш велику радість від збудження молодих умів до праці і роздумів”.

М.М.Дарманський увійшов в історію освіти Поділля та України як талановитий організатор освіти, педагог-управлінець, науковець, перший ректор першого в нашій державі триступеневого вищого педагогічного навчального закладу. Його ім’я здобуло заслужену пошану і славу, він завжди виступав поборником справді практичної та наукової педагогіки і методики. Він вірний учень видатних, відомих діячів освіти, вчених-педагогів.
Берека В.Є.,

м. Хмельницький


Науково-педагогічна діяльність Ю. В. Телячого

Стаття присвячена життю і науковій та педагогічній діяльності подолянина Ю. В. Телячого. Розкривається його внесок ц практику загальноосвітньої школи теорію і практику підготовки управлінських педагогічних кадрів, науково-краєзнавчі дослідження.

Ключові слова: школа, навчальний процес, академія, наукова діяльність, дослідження.
Український учений, дослідник культурно-освітніх процесів 1917-1920 рр., педагог, проректор з науково-педагогічної роботи Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії Юрій Васильович Телячий є представником нової генерації національної еліти, особливістю світоглядної позиції якої є державницька теорія розвитку України на засадах демократизму, європейського парламентаризму.

Юрій Телячий народився 15 червня 1970 р. у с. Лисець Дунаєвецького району Хмельницької області. Батьки – представники сільської інтелігенції: тато – агроном, мама – бібліотекар. Дитинство провів у рідному селі. Навчаючись у місцевій школі-восьмирічці, виявив нахил до гуманітарних наук, особливо любив історію. 1985 року на "відмінно" закінчив восьмий клас і вступив до Хмельницького педагогічного училища на шкільне відділення, де осягав ази педагогіки, психології, методик викладання предметів й життєвих премудростей.

Після закінчення училища служив у Збройних силах СРСР(1989-1991). Звільнившись у запас у званні старшини, Юрій Телячий вирішив здобути вищу освіту й реалізувати заповітну мрію – стати істориком. Обрав Кам’янець-Подільський державний педагогічний інститут, студентом історичного факультету якого став 1991року. Однак закінчити інститут за стаціонарною формою навчання Юрію не довелося. У Лисецькій школі звільнилася посада вчителя-історика, то ж пішов працювати в рідне село. Відразу втягнувся в краєзнавчу роботу, яка інтенсивно впроваджувалася в навчальних закладах Дунаєвеччини. Завідуючий відділом освіти В.С.Прокопчук помітив активність молодого історика й став першим, хто всебічно підтримав пошуковця, його потяг до краєзнавчих досліджень, організаторський талант.

Поступово прийшли перші успіхи. На сторінках обласної освітянської газети "Майбуття" 1995 року з’явилася перша публікація Ю.В.Телячого – короткий історико-краєзнавчий нарис з історії рідного села. Тоді ж шкільний гурток "Пошук" під його керівництвом отримав почесну нагороду з м.Києва за участь у Всеукраїнському конкурсі по збору топонімів. Інтерес до минувшини малої батьківщини зумовив й вибір теми дипломної роботи – "Історія села Лисець".

Інститут Юрій Телячий закінчив із занесенням його прізвища до Книги пошани факультету та рекомендаціями ради історичного факультету щодо до вступу до аспірантури та опублікування дипломної у вигляді книги про Лисець. За порадою декана факультету О.М.Завальнюка для визначення теми дисертації звернувся по допомогу до професора М.Г.Кукурудзяка, який запропонував дослідити історичний аспект реформування загальноосвітньої школи в роки Української національно-демократичної революції (1917-1920) й дав згоду стати науковим керівником. З 1997 р. молодий дослідник бере участь у регіональних, всеукраїнських, міжнародних науково-практичних конференціях. Готуючи дисертацію, працює в бібліотеках та архівах Києва, Чернівців, Луганська, Рівного, Тернополя, Одеси, Хмельницького, Кам’янця-Подільського. Того ж 1997р. розпочалася управлінська кар’єра на посаді директора Михайлівської загальноосвітньої школи І-ІІступенів, а невдовзі – рідної Лисецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. 1998р. у співавторстві з В.С.Прокопчуком видав історико-краєзнавчий нарис "Лисець" – першу ґрунтовну наукову розвідку.1 Керівництво школою, підготовка дисертаційного дослідження позитивно впливали на формування особистості педагога, управлінця, науковця. 1999 року несподівано помер М.Г.Кукурудзяк й постало питання про призначення нового наукового керівника. На прохання Ю.В.Телячого ним став О.М.Завальнюк.

Очолюючи Лисецьку школу, Юрій Васильович прагнув зберегти й примножити традиції колективу, вивести заклад у число кращих шкіл району, області. 1999 року на базі школи був проведений всеукраїнський семінар директорів обласних центрів технічної творчості. Весною 2000 р. у школі за безпосередньої участі її директора вдалося відновити роботу сільського історико-краєзнавчого музею, який у 60-80 рр. знали в різних регіонах України. Адже с.Лисець – батьківщина В.П.Затонського, державного діяча, першого наркома освіти УРСР. 2000 року Ю.В.Телячий виступив ініціатором створення герба с.Лисець (автор М.В.Мастикаш), підготував до друку й видав нарис історії Лисецької церкви Різдва Богородиці. За дорученням В.С.Прокопчука влітку 1997 року перевіз із м. Києва особисті речі, фотокартки, документи, нагороди земляка-дунаївчанина, доктора історичних наук, професора, члена-кореспондента НАН України Федора Павловича Шевченка(1914-1997), які склали основу його музейної кімнати в Дунаєвецькій ЗОШ І-ІІІ ст. №2, в якій колись навчався.

Одночасно готувався до захисту дисертації в спеціалізованій вченій раді Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. У листопаді 2000р. відбувся її успішний захист за опонування Петра Павловича Брицького, доктора історичних наук, професора Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, та Олега Михайловича Германа, кандидата історичних наук, проректора Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя.

У вересні 2000р. розпочалася нова сторінка в житті Ю.В.Телячого – він перейшов на викладацьку роботу в Хмельницький гуманітарно-педагогічний інститут, створений на базі Хмельницького педагогічного коледжу. Викладав історію України та дисципліни управлінського циклу. У нього, викладача кафедри суспільних наук, склалися теплі, ділові взаємини з ректором інституту Миколою Миколайовичем Дарманським, колегами по роботі, студентами. Наявність досвіду директорської роботи, ініціативність і комунікабельність сприяли призначенню Ю.В.Телячого в березні 2001р. на посаду завідувача наймолодшої кафедри інституту – кафедри менеджменту освіти. З метою вироблення концепції підготовки управлінських кадрів завідувач кафедри опрацьовував наявний досвід вищих навчальних закладів Києва, Луганська, Харкова, підготовку матеріальної, кадрової та документальної бази, що дала можливість успішно пройти ліцензування (2001) та акредитацію (2003) нової спеціальності "Управління навчальним закладом" за четвертим освітньо-кваліфікаційним рівнем "магістр". Ю.В.Телячий брав активну участь у науковому, суспільному житті інституту: керівництві навчально-виховним процесом магістратури, роботі наукового товариства слухачів магістратури, підготовці та проведенні науково-практичних конференцій, семінарів, видання методичних рекомендацій, посібників, працював у групі Міністерства освіти і науки України з розробки державних стандартів освіти зі спеціальності "Управління навчальним закладом".

Ю.В.Телячий успішно поєднував працю педагога, менеджера освіти, краєзнавця з науково-дослідною роботою. Протягом 1995-2012 рр. він опублікував більше 180 праць ( з них: 17 окремих видань (монографій, брошур, навчальних посібників), понад 150 наукових статей), був науковим керівником аспіранта В.М.Острового, здобувача Б.С.Крищука, які 2012 року успішно захистили дисертації на здобуття наукових ступенів кандидатів наук, виступав офіційним опонентом на захистах кандидатських дисертацій, рецензентом, науковим редактором, відповідальним секретарем, членом редколегій низки наукових видань.

З наукового доробку дослідника варто виокремити нариси історії Лисецької церкви Різдва Пресвятої Богородиці,2 Хмельницького гуманітарно-педагогічного інституту. Опрацювання розсекречених матеріалів архіву Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області та Державного архіву Хмельницької області, зокрема щоденника О.М.Радченко про колективізацію і голодомор на Харківщині, інших архівних документів дало можливість у співавторстві зі П.Я.Слободянюком видати книгу "Чорна дошка України"3. Помітний внесок Ю.В.Телячий зробив у вивчення культурно-освітніх процесів у роки Української національно-демократичної революції (1917-1920), видавши в співавторстві з О.М.Завальнюком монографію "Будівництво української загальноосвітньої школи в роки національно-демократичної революції (1917-1920): історичний нарис"4, в якій розкриваються причини, хід, наслідки освітніх перетворень за Центральної Ради, Гетьманату П.Скоропадського, Директорії УНР. Спільно з В.М.Даниленком, О.М.Завальнюком започаткував в Україні вивчення минулого вітчизняної освіти крізь призму хроніки подій, що знайшло відображення в колективній монографії "Освіта України в роки національно-демократичної революції (1917-1920): з хроніки подій"5. Зазначені праці займають гідне місце в історіографії історії національної освіти 1917-1920 рр. У цьому контексті важлива й книга "Педагоги Хмельниччини – жертви сталінських репресій"6 (співавтори П.Я.Слободянюк, Ю.С.Чемерис). Ця праця - своєрідний мартиролог 118 освітян Хмельниччини, які зазнали гіркої долі в часи сталінського терору і беззаконня тоталітарної системи. Біографічний нарис про життя й поетичну творчість Маргарити Борзаківської, американки українського походження, підготовлений Ю.В.Телячим у співавторстві з М.М.Дарманським,7 розкрив широким колам талановиту особистість землячки, поетеси, яка далеко за межами України, у США, популяризує в англомовному середовищі українську мову, культуру та історію. У співавторстві з М.В Ковалем Ю.В. Телячий видрукував книгу "Володимир Затонський: нарис життя і діяльності (1888-1938)"8, де вперше в новітній історіографії відтворено історико-біографічний портрет одного з відомих державних, партійних діячів радянської України, комплексно проаналізовано його життя, громадсько-політичну та культурно-освітню діяльність. Ю.В.Телячий в контексті роботи над докторською дисертацією за безпосередньої участі та допомоги В.С.Прокопчука віднайшов поетичні твори М.П. Годованця, написані в роки Української революції 1917-1920 рр., упорядкував їх, виступив автором вступної статті й приміток. У результаті побачила світ збірка поезій і дослідження "Микита Годованець. Поезії 1917-1920 рр." (2008)9. Дослідження культуротворчих процесів 1917-1920 рр. покликали до життя книгу "Малі фольклорні жанри української еміграції в США" (2011).10

Однак найвагоміші наукові відкриття Ю.В.Телячого пов'язані з вивченням державотворчої діяльності, культурно-освітньої, мистецької, наукової творчості Петра Івановича Холодного (1876-1930) – українського державного діяча, педагога, художника, науковця, патріота-інтелігента, ім'я якого й сьогодні недостатньо популяризоване в Україні. Разом із науковим консультантом, членом-кореспондентом НАН України В.М.Даниленком, ректором Кам'янець-Подільського державного університету академіком АНВШ України О.М.Завальнюком, директором Центру дослідження історії Поділля проф. Л.В.Баженовим, директором наукової бібліотеки Кам'янець-Подільського державного університету, проф. В.С.Прокопчуком, директором Державного архіву Хмельницької області П.Я.Слободянюком Ю.В.Телячий увійшов до складу організаційного комітету з проведення Всеукраїнського круглого столу "Петро Іванович Холодний (1876 – 1930 рр.): життя в ім'я України", що відбувся 2006 року в стінах університету за участі науковців Києва, Львова, Вінниці, Хмельницького. Складовою форуму стала мистецька виставка копій творів Петра Холодного з власної колекції Юрія Телячого. Такі виставки згодом пройшли у ВНЗ, мистецьких, архівних закладах міста Хмельницького та у Львівській галереї мистецтв. У підсумку побачила світ низка, понад 40 праць, присвячених характеристиці життя і творчості П.І. Холодного.11

Своїми здобутками й міркуваннями Юрій Телячий охоче ділиться з колегами-істориками, педагогами. Він - постійний учасник багатьох регіональних, всеукраїнських, міжнародних історико-краєзнавчих конференцій, міжнародних конгресів з історичної та педагогічної проблематики.

Ю.В.Телячий разом із очільниками обласного управління освіти і науки (В.Є.Берека), обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (М.В.Соловей, В.В.Гуменюк), керівництвом управління освіти Хмельницького міськвиконкому (В.Р.Козубняк), колегами по роботі (Н.І.Мазуренок, Н.А.Зам'яла) активізував процес магістерської підготовки керівників навчальних закладів міста Хмельницького, Хмельницької області, України. Значна кількість директорів шкіл і завідуючих дитячих садків підвищила свій професійний, фаховий рівень у магістратурі інституту. Щорічно освітній простір нашого регіону поповнюють понад 100 кваліфікованих магістрів-управлінців. А набутий досвід аналізувався під час круглого столу "Актуальні проблеми управління навчальними закладами: теорія і практика" (квітень 2003 р.), всеукраїнської науково-практичної конференції "Становлення нової парадигми управління навчальним закладом в умовах модернізації освіти" (травень 2005 р.) та інших заходів, проведених за ініціативи та участі Юрія Васильовича.

У науковому доробку дослідника чимало праць присвячено життю та діяльності відомих українських діячів кінця XIX – початку XX ст.: В. Біднова, Л. Бялковського, М. Василенка, Г. Ващенка, Б. Грінченка, А. Домбровського, М. Драгоманова, В. Затонського, Є. Кондрацького, М.Голубця, Г. Нарбута, В. Науменка, С.Петлюри, С. Постернака, С. Сірополка, П. Скоропадського, І. Стешенка, Ю. Щириці та інших. Ю.Телячий цілеспрямовано займається дослідженням внеску української інтелігенції у розвиток української літератури та образотворчого мистецтва періоду 1917-1920 рр., що також знайшло відображення в низці публікацій 2000-2012 рр.

Юрій Телячий співпрацює з ученими багатьох українських і зарубіжних ВНЗ, наукових інститутів, представниками української діаспори в Росії, США, Канаді, Польщі, Чехії, Словаччині. Наприкінці 2004 р. Ю.В.Телячий шляхом таємного голосування був обраний на посаду вченого секретаря інститутської вченої ради. Чимало доклав до того, щоб лише впродовж одного року атестати доцентів одержали понад 20 кандидатів наук — науково-педагогічних працівників інституту. 2005 року й сам Юрій Васильович став атестованим доцентом кафедри менеджменту освіти. 1 листопада 2005 р. Ю.В. Телячий вступив у докторантуру Кам'янець-Подільського державного університету і за наукового консультування члена-кореспондента НАН України, доктора історичних наук, професора В.М.Даниленка готує докторську дисертації.

З 2008 р. Ю.В. Телячий обіймає посаду проректора з науково-педагогічної роботи, професора кафедри менеджменту освіти Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, є членом вченої ради, головою науково-методичної ради академії, заступником голови науково-методичної ради вищих педагогічних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації Західного регіону України. У сферу його професійної діяльності та посадових обов’язків входить організація навчальної, методичної, кадрової роботи Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії.

Активно займається науковими дослідженнями, є співорганізатором науково-практичних конференцій, науково-методичних семінарів, круглих столів за участю наукової, педагогічної громадськості України, Хмельниччини. Співпрацює з галузевими інститутами Національної академії педагогічних наук України, сприяє проведенню на базі академії виїзних засідань наукових інститутів НАПН України. Він неодноразово очолював журі обласних етапів учнівської олімпіади з історії, всеукраїнського молодіжного конкурсу "Новітній інтелект України", був членом журі фінальних етапів ХІІ, ХІІІ, XIV, заступником голови XV фінального етапу Всеукраїнських турнірів юних істориків, членом журі І Всеукраїнського студентського історичного турніру. 2009 року Юрій Васильович став членом Національної спілки краєзнавців України, обраний заступником голови Хмельницької обласної організації НСКУ. Він - дійсний член Центру дослідження історії Поділля при Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка, член колегії науково-краєзнавчого журналу "Хмельниччина. Дивокрай", альманаху "Краєзнавець Хмельниччини", збірника наукових праць Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії "Педагогічний дискурс", щорічних збірників педагогічних читань на пошану М.М.Дарманського, а також і одного з найфундаментальніших видань новітньої історії України - "Книги Пам'яті України. Голодомор - Геноцид 1932-1933 рр. Хмельницька область" (у двох томах, 2008 р.), постійно здійснює редагування академічних наукових збірників, входить до складу оргкомітетів регіональних і всеукраїнських науково-практичних конференцій, рецензентом монографій, навчальних посібників та ін. За його особистою ініціативою відновлено та закріплено проведення на базі ХГПА щорічної всеукраїнської науково-практичної конференції "Духовні витоки Поділля". Впродовж 2010-2012 рр. виступив організатором на базі академії таких наукових форумів, як "Подільська еміграція в контексті європейської культури", "Духовні витоки Поділля: жінки в історії краю", "Духовні витоки Поділля: педагоги в історії краю". Ю.В.Телячий виступив ініціатором та організатором створення музею історії академії, зібрав цікавий експозиційний матеріал, розкрив багато невідомих сторінок становлення та розвитку навчального закладу, зокрема, серед випускників Проскурівського педучилища віднайшов Героя Радянського Союзу Петра Корнійовича Бабака.

Результатом наполегливої дослідницької роботи Юрія Телячого стало введення до наукового обігу сотень архівних джерел, відкриття та популяризація біографічних матеріалів визначних українських діячів, зокрема П.І. Холодного, підтримка та розвиток нових напрямів історичних, біографічних досліджень, активна виставкова діяльність, пропагандистська, громадська робота в різних містах України, в архівних, культурно-мистецьких установах Росії, Білорусі, Польщі, Словаччини, Чехії. До цього значною мірою його стимулює та спонукає приналежність до наукової школи істориків Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка "Україна наприкінці XIX ст. – у 30-х рр. XX ст.", засновником і керівником якої є його наставник, ректор університету проф. О.М. Завальнюк.

За сумлінну працю, розвиток освіти і науки, популяризацію історико-краєзнавчих досліджень він відзначений грамотами Дунаєвецького районного відділу освіти, Дунаєвецької районної державної адміністрації, Хмельницького гуманітарно-педагогічного інституту, Хмельницького обласного центру туризму і краєзнавства, управління освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації, Почесними грамотами Міністерства освіти і науки України, Президії НАПН України, Хмельницької обласної та міської організацій НСК України, грамотами Державного архіву Хмельницької області, Служби безпеки України в Хмельницькій області, подяками Української асоціації ім. В.О. Сухомлинського, Хмельницького міськрайонного управління юстиції. Ю.В.Телячий удостоєний звання "Відмінник освіти України", нагороджений нагрудним знаком МОН України "За наукові досягнення", Андріївською медаллю Державної прикордонної служби України "За віру та вірність", медаллю імені М.М.Дарманського "За наполегливість у науці". Він – лауреат двох обласних премій – імені Костянтина Широцького в галузі мистецтвознавства, фольклору й етнографії та імені Миколи Дарманського в галузі освіти та науки (номінація "Кращий науковець"). Його життя і науково– педагогічна праця науковий доробок привернули увагу багатьох колег–науковців.12

Сподіваємося, що найближчим часом побачить світ низка його чергових видань, відбудеться реалізація наукових, освітніх, мистецьких проектів. Юрій Телячий завжди в турботах, розважливий і закоханий в історію та краєзнавство, відданий справі освіти і науки.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   42   43   44   45   46   47   48   49   50


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал