Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій



Сторінка44/50
Дата конвертації22.12.2016
Розмір9.2 Mb.
1   ...   40   41   42   43   44   45   46   47   ...   50

Список використаних джерел та літератури:

  1. Євдосюк М.І Серце забилося знову // Ленінським шляхом. – 1976. – 6 берез.; Марченко Т. У нього близько 100 рятівників // Ленінським шляхом. – 1973. – 4 січ.

  2. Браташ Р. Життя тривог, надій і радощів // Ленінським шляхом. – 1979. - 29 верес.; Єфімчук В. Високе покликання // Радянське Поділля. – 1987. – 24 берез.

  3. Севастьянова І.В. Живе для людей // Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій: зб. наук.-краєзн. пр. – К.; Дунаївці; Кам'янець-Подільський: К-ПДПІ, РВВ, 2000. – Вип. 2. – С. 220-221.

  4. Весела Л. То найбільше щастя – рятувати людину // Дунаєвецький вісник. – 2001. – 3 лют.

  5. Шинкарчук В. Славетний подільський хірург // Дунаєвецький вісник. – 2001. – 10, 24 листоп., 1 груд.

  6. Ювіляр // Медичний кур'єр Хмельниччини. – 2001. – Трав.-черв. (№5-6).

  7. Прокопчук В.С. Дунаєвеччина в іменах: біобібліогр. довід. / В.С. Прокопчук, Т.К. Прокопчук, С.В. Олійник. - Кам'янець-Подільський: Оіюм, 2007. – Вип. 2. – С. 79-81.

  8. Шинкарчук В.Ф. Видатному хірургу Володимиру Степановичу Садлію — 80! / Віктор Шинкарчук, Володимир Крупко, Віктор Прокопчук // Дунаєвецький вісник. – 2011. – 16 черв. (№ 48-49). – С. 5.

  9. Там само.

  10. Шинкарчук В.Ф. Зростання матеріальної бази та його вплив на лікувальний процес у закладах Дунаєвецького району в 1968-1979 рр. // Дунаєвечина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій: зб. наук.-краєзн. пр. – К.; Дунаївці; Кам'янець-Подільський: К-ПДПІ, ІВВ, 2000. – Вип. 2. – С. 160-163; Шинкарчук В.Ф. З історії охорони здоров'я на Дунаєвеччині // Там само. – Дунаївці; Кам'янець-Подільський: “Медобори-2006”, 2008. – Вип. 4. - С. 62.

  11. Гуменюк М.І. Дещо з історії медицини Дунаєвецького району / М.І. Гуменюк // Тези доповідей респ. наук. конф. “Дунаївці: іх роль і місце в історії Поділля”. – Дунаївці, 1993. - С. 119.

  12. Чорнобривий М.П. Розвиток хірургічної допомоги населенню Дунаєвецького району / Чорнобривий М.П., Гоменюк М.І., Садлій В.С. // Дунаєвечина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій: зб. наук.-краєзн. пр. – К.; Дунаївці; Кам'янець-Подільський: К-ПДПІ, ІВВ, 2000. – Вип. 2. – С. 158.

  13. Садлій В.С. Деякі дані лікування трасилолом гострого панкреатиту // Збірник матеріалів наук.-практ. конф. лікарів Хмельницької області. – Хмельницький, 1967. - С. 187-190.

  14. Садлій В.С. Випадок кишкової непрохідності, викликаної камінцем тонкої кишки / В.С. Садлій, Ю.І. Клейман // Клінічна хірургія. – 1971. – № 10. – С. 81-82.

  15. Його. Два випадки спонтанного розриву шлунка // Клінічна хірургія. – 1974. – № 9. – С. 72-73.

  16. Садлій В.С. Випадок подвоєння жовчного міхура / В.С. Садлій, Ю.І. Клейман // Вісник рентгенології і радіології. – 1985. – № 2. – С. 79; Защеплення хробакоподібного наростку і сліпої кишки в затильному каналі / В.С. Садлій, В.В. Пілюйко // Клінічна хірургія. – 1988. – № 2. – С. 65; До питання про кишкову непрохідність, визвану кишковими камінцями / В.С. Садлій, Ю.І. Клейман // Актуальні питання хірургії органів черевної порожнини. – К.; Хмельницький; Вінниця, 1997. – С. 97; Можливості ультразвукового обстеження хворих при закритих травмах живота / В.С. Садлій, В.І. Коваль // Актуальні питання хірургії органів черевної порожнини. – К.; Хмельницький; Вінниця, 1997. – С. 93; Застосування Кенолог-40 та лікування трофічних змін на нижніх кінцівках в умовах Дунаєвецької ЦРЛ / В.С. Садлій, В.О. Іващук, В.І. Парфенюк, В.І. Коваль // Актуальні питання медицини: матер. респ. наук.-практ. конф., присвяч. 50-річчю Хмельниц. обл. клінічної лікарні. – Хмельницький, 1998. – С. 198; Гриб М.М. Досвід лікування гострого панкреатиту в умовах Дунаєвецької ЦРЛ / М.М. Гриб, В.С. Садлій, О.М. Гриб // Там само. – С. 207.

Л. В.Лісецька,

с. Нестерівці
Музей доктора медичних наук, професора М. П. Чорнобривого

у рідних Нестерівцях
Стаття присв’ячена земляку – нестерівчанину, доктору медичних наук, професору, хірургу М. П. Чорнобривому. Йдеться про музей в бібліотеці рідного села, присвячений йому.

Ключові слова: лікар, доктор медичних наук, професор, хірург, бібліотека.



Бібліотека – музей М.П. Чорнобривого в Нестерівцях
Доктора медичних наук, професора М. П. Чорнобривого знають не тільки в рідних Нестерівцях на Дунаєвеччині. Він – Почесний громадянин Хмельницької області, заслужений лікар Української РСР [1;2;3;4]. Його любили, до нього звертались за допомогою усі нестерівчани, жителі Дунаєвеччини, вони й через роки пронесли любов до славного земляка, видатного хірурга.

Любов і шана вилилася в ініціативу створення на базі бібліотеки в рідному селі музею Миколи Петровича Чорнобривого. Ініціаторами створення музею виступили доктор історичних наук, професор Кам’янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка В. С. Прокопчук, директор Дунєвецької районної бібліотеки Т.К. Прокопчук. Спільними зусиллями членів оргкомітету, за фінансової підтримки тих, хто знав Миколу Петровича, 17 вересня 2010 року й постав музей. На його створення використано 14000 гривень [5].

Велику роботу з його організації здійснили директор Дунаєвецької районної бібліотеки Т.К. Прокопчук, яка створила тематико – експозиційний план, керувала виготовленням експозицій, та художник А.Г. Верстюк, який втілив проект у життя. Збір коштів, ремонт приміщення, придбання меблів та іншого обладнання взяли на себе голова оргкомітету, депутат сільської ради В.П. Огородник, зав. сільською бібліотекою Л.В. Лісецька, електромонтер Дунаєвецького міськводоканалу В.Г. Лісецький. Коштами та матеріалами допомогли професор КНУКіМ П.Л. Богоніс, начальник управління соціального захисту населення Хмельницької міської ради С.І. Воронецький, підприємець М.О. Пухкий, підприємець із Молдови О.А. Дідур, зав. кадрами Кам’янець-Подільського підприємства ,, Адамс ’’ Г.М. Піщенюк. Опікувалися облаштуванням музею сини Миколи Петровича В’ячеслав Миколайович, доктор медичних наук, професор Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, та Павло Миколайович, кандидат медичних наук, завідуючий алергологічним відділенням Хмельницької обласної лікарні. Вони передали до музею чимало експонатів: родовід Чорнобривих, рукописи батька, спогади, фотографії, його робочий стіл, книги з домашньої бібліотеки, особисті речі.

Розгорнута в музеї експозиція складається з 9 розділів, які відображають різні періоди життя професора: дитинство, юність, навчання, участь у Великій Вітчизняній війні, діяльність на посаді головного лікаря обласної лікарні. Послідовно розкривається лікарська, наукова, педагогічна і громадська діяльність Миколи Петровича. Особливо підкреслюється його внесок у розвиток вітчизняної медицини, його медичні відкриття та інновації.

Музей постійно поповнюється експонатами. Нині фондова колекція музею налічує понад 500 одиниць збереження. Нещодавно В’ячеслав Миколайович Чорнобривий передав музею унікальні рукописи та спогади професора, понад 200 книг з особистої бібліотеки батька, сімейний альбом, десятки світлин, архівні відеозаписи різних років, костюм з нагородами. Серед переданих рукописів досить цікавими є спогади Миколи Петровича ,,Исповедь за долгие годы врачевания’’ і ,,Врач – глазами больного’’ [5].

За три роки функціонування музею його відвідали більше тисячі осіб з різних куточків України та СНД. Частими гостями музею є В.М. Чорнобривий, доктор історичних наук, професор, заступник голови обласної організації Національної спілки краєзнавців України В.С. Прокопчук, директор районної бібліотеки Т. К. Прокопчук, професор П.Л.Богоніс, голова Дунаєвецької райдержадміністрації Ю. В. Кучерявий, С.І. Воронецький. Бібліотеку – музей відвідав народний депутат О. В. Герега. Серед відвідувачів – бібліотекарі та лікарі Дунаєвецького району, ректор Хмельницького університету управління і права кандидат юридичних наук О.М. Омельчук, проректор цього університету доктор історичних наук, професор Л.Л. Місінкевич, ректор Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, професор І.М. Шоробура та проректор кандидат історичних наук Ю.В. Телячий, голова обласної ветеранської організації В.І. Купратий, чемпіон України з гирьового спорту В.В. Копиченський та інші.

Великий інтерес у відвідувачів викликають експозиції, присвячені науковій діяльності професора М.П. Чорнобривого і його участі у Великій Вітчизняній війні, увагу привертають ордени та медалі, документи фронтовика, учасника Параду Перемоги у Москві старшини М.П. Чорнобривого.

Музейна рада, екскурсоводи розробили низку тематичних екскурсій:



  • Життя і діяльність М. П. Чорнобривого (оглядова екскурсія по експонатах).

  • М. П. Чорнобривий: випробування війною.

  • Сходинами хірургічної майстерності.

  • Музейний урок «М.П. Чорнобривий – видатний вчений, талановитий хірург, педагог і громадський діяч».

  • Музейний урок «Лікар з великим серцем» для учнів початкової школи.

  • Він – родом з Нестерівців.

Кілька десятків вдячних записів залишили в книзі відгуків відвідувачі з Києва, Львова, Вінниці, Хмельницького, Кам’янця-Подільського, колеги – професори А.Суходоля, В Шапринський, В. Керничний, М.Вавлюк, голова Дунаєвецької РДА Ю.В. Кучерявий.

Матеріали музею є невичерпним джерелом для наукової роботи вчених, лікарів, студентів, школярів. На їх основі готуються наукові статті, конкурсні роботи. Музей є навчальною базою шкільних наукових гуртків. У музеї проводяться екскурсії, музейні уроки, зустрічі, бесіди. Все це формує у відвідувачів високі почуття гуманізму, милосердя, доброти, відданості своєму народові.



Список використаної літератури:


  1. Прокопчук В. С. Професор М. П. Чорнобривий: нарис життя й науково-медичної діяльності. – Хмельницький: 2003. – 150с.: іл.

  2. Прокопчук В. С. Все життя – служіння людям // Дунаєвецький вісник. – 2003. – 13 верес. – С. 7.

  3. Шандовська Л. Про таких людей пишуть книги // «Є». – 2004. – 16 груд. – С. 11.

  4. Оліфер В. ХХ століття: 100 відомих дунаївчан //Дунаєвецький вісник. – 2006. – 6 квіт. – С. 6.

  5. Гординський В. Рідному селу – музей рідної людини // Подільські вісті. – 2010. – 23 верес. – С. 7.

В.С. Прокопчук,

м. Дунаївці


Обереги історичної пам’яті

У статті робиться спроба дати системний погляд на історію зародження, становлення і розвитку архівної справи в Дунаєвецькому районі на Хмельниччині.

Ключові слова: районний архів, трудовий архів, фонди, одиниця збереження.
Такого дослідження до цього часу, на жаль, не було проведено. Історичні довідки, що готувались час од часу для внутрішнього використання,1 із-за скудності джерел хибують як фактологічними прогалинами, так і системністю розгляду проблеми. Тому й ставиться мета на основі зібраного джерельного матеріалу реконструювати історію зародження і становлення на рівні району такої суспільно важливої справи, як архівна, простежити її розвиток упродовж трьох етапів: до встановлення радянської влади, радянського періоду і доби незалежності України.

До 1918 року кожна установа формувала свій архів. Колекції документів накопичувалися і зберігалися також у родових поміщицьких маєтках Орловських у Маліївцях, Красінських у Дунаївцях, Мархоцьких у Миньківцях. Відомо, що чимало шляхетних родин, зокрема Володийовських, Полубинських, Моржевських, зберігали свої цінні документи в сусідній Михайлівці, у замку Маковецьких, де була відома в губернії бібліотека, а в ній архів документів ХVІІ – ХVІІІ ст. Архів і бібліотека приваблювали дослідників, бібліофілів.2 Свого часу Генріх Сінкевич, працюючи над романами «Вогнем і мечем», «Потоп», «Пан Володийовський», аналізував у Михайлівці документальний масив, що належав Ганні Маковецькій – сестрі Юрія Володийовського, захисника 1672 року Кам’янецької фортеці. За архівними документами та друкованими матеріалами простежував, а згодом оприлюднив історію колоритної родини Маковецьких лікар і краєзнавець із Кам’янця-Подільського Юзеф Ролле.3

У роки І Світової війни і національно-визвольних змагань 1917-1920 рр. Поділля стало ареною кровопролить і розрухи. Великих втрат у цей період зазнали архівні пам’ятки, до врятування яких докладали зусиль державні органи влади та управління Української Народної Республіки, особливо 1919 року, коли Кам’янець-Подільський став тимчасовим державним центром УНР.

Із встановленням радянської влади розпочалася централізація архівної справи на основі декрету від 1 червня 1918 р. «Про реорганізацію і централізацію архівної справи в РСФРР». Відповідно до постанови Раднаркому УСРР від 20 квітня 1920 р. «Про організацію і централізацію архівної справи на Україні» питання архівного будівництва – збирання, упорядкування та охорони архівних документів – були покладені на народний комісаріат освіти та його місцеві органи, на Поділлі, зокрема – на секцію охорони пам’яток старовини та мистецтва при відділі наросвіти губвиконкому (губКОПМИС). У Кам’янецькому повіті 1921 року цю роботу проводив повітовий комітет охорони пам’яток старовини, мистецтва і природи. Архіви – урядові, громадські, монастирські і церковні, приватні збірки, рідкісні книги й друковані видання – оголошувалися загальнонародними. Заборонялася утилізація будь-яких документів без дозволу архівних секцій губКОПМИСів. Відповідно до цієї постанови на базі архівної секції ВУКОПМИСу було створене Головне архівне управління. У Кам’янці-Подільському 1922 року архівне управління очолював професор Інституту народної освіти П.Г. Клепатський. Так спільними зусиллями губернського та повітових архівних управлінь розпочалося формування мережі архівних установ.

Особливо активізувалася ця робота з утворенням у березні 1923 року районів та округів. Протягом 1922-1924 рр. був сформований 1231 архів різних відомств і підпорядкувань.4 1925 року, після ліквідації губерній, постало Кам’янець-Подільське окружне управління з штатом 8 одиниць, віднесене до першої групи, наступного року – Проскурівське і Шепетівське окружні архівні управління третьої групи. Дунаєвецький район у плані архівного будівництва був підпорядкований Кам’янець-Подільському окружному архівному управлінню.

З прийняттям 16 грудня 1925 року постанови РНК УСРР «Про єдиний державний фонд УСРР» було чітко визначено, що до єдиного державного архівного фонду УСРР входять: «Закінчені переведенням справи, документи й листування всіх скасованих і нині існуючих урядових і громадських установ на території УСРР, так і ті, що є в архівосховищах Центрального архівного управління, як і ті, що їх немає там…».5 Було заборонено вивіз архівних матеріалів за межі УСРР без дозволу Центрального архівного управління УСРР. Встановлювалася кримінальна відповідальність за порушення визначених постановою норм. На основі цієї постанови розпочався пошук, збір, облік та упорядкування документів єдиного державного архівного фонду, які звозились до архівосховища Кам’янець-Подільського окружного архівного управління, у тому числі з Дунаєвецького району.



Однак чимало документів дореволюційних часів були знищені під час бойових дій. Акт від 18 червня 1920 року, підписаний головою Дунаєвецького райвиконкому Крешенковим, секретарем Панасом, відповідальним за архів Гайдамашком та головою Могилівської сільради Буяром (саме там зберігався на той час архів Дунаєвецького волосного правління. – В.П.), засвідчив: «Весь архів бувшого Волосного Правління, якого малось до 100 пудів, знищено за час горожанської війни поляками в 1920 році, з якого залишилось лише остатки окремих ріжних паперців, всього приблизно 1-2 пуди».6 Тому до окрархіву була передана лише частина документів волосних та сільських правлінь. Сьогодні в Державному архіві Хмельницької області зберігаються документи всього п’яти волосних правлінь:7

п/п

Правління

Номер фонду

Одиниць зберігання

За роки



Балинське, Кам’янецький повіт

79

99

1867-1919



Лисецьке, Ушицький повіт

476

1

1903



Маківське, Кам’янецький повіт

78

1365

1961-1923



Рахнівське, Ушицький повіт

71

1193

1858-1920



Смотрицьке, Кам’янецький повіт

75

70

1910-1916




Всього

5

2728




У другій половині 20-х років окружне архівне управління особливу увагу звертало на стан архівів райвиконкомів, великих підприємств, організацій, установ.

12 червня 1926 року інспектор Кам’янець-Подільського окружного архівного управління Ф.І. Барановський обслідував архівну частину діловодства Дунаєвецькорго райвиконкому і встановив, що навіть у провідній державній установі не була проведена централізація архівної справи – документи окремо зберігалися в шести відділах – загальному, адміністративному, місцевого господарства, земельному, фінансово-податковому та культурно-соціальному – в окремих шафах, не підшиті, не пронумеровані, без опису тощо. А серед цих документів були досить важливі з наукової та соціальної точки зору: метричні книги з 1822 р., книги земельного відділу з 1902 р. Припис інспектора окрархіву вимагав виокремити архівні матеріали від поточного діловодства, упорядкувати їх, виділивши спеціальну кімнату і спеціальну особу з числа співробітників – відповідальну за ведення архіву.8

14 червня той же інспектор обслідував архів тресту «Дунфабрик» і виявив дещо кращу картину: під архів була відведена кімната на горищі, книги, справи зберіглись на полицях підшитими, пронумерованими, серед них і дореволюційні документи, газети «Вісти», «Труд», «Известия». Більша частина архівного матеріалу тресту була перевезена до Києва.9

1930 рік вніс зміни в архівну справу, після ліквідації округів окружні архівні управління були перейменовані в місцеві, а 26 лютого 1932 року розпорядженням Центрального архівного управління реорганізовані в державні історичні архіви. Того ж року з утворенням Вінницької області було утворено й обласне архівне управління.

1932 року був створений Дунаєвецький районний архів. Керівники установи часто мінялися із-за низької зарплати – 140 крб., відсутності коштів на відрядження.10 Справи почали поліпшуватися з січня 1936 року, відколи райархів очолив Станіслав Йосипович Пущицький. Він мав незакінчену середню освіту і чотири роки стажу архівної роботи. Архівосховище знаходилося в приміщенні райвиконкому і займало 3 кімнати – 61,95 м2 (167,3 м3), стелажна площа складала 30 погонних метрів. Приміщення не опалювалося, потребувало ремонту – облаштування грубок, заміни вікон, установки залізних грат і дерев’яних віконниць.11 Значна частина архівних документів зберігалася на підлозі. На 1 липня 1936 року вдалося впорядкувати 42 фонди – 1552 одиниці збереження. Із 278 підприємств, установ, колгоспів, сільрад на обліку в архіві стояло 80. Планом на 1936 рік планувалося посилити роботу з упорядкування архівних матеріалів підприємств, налагодити взаємодію з відповідальними за архіви з метою своєчасної передачі упорядкованих матеріалів за попередні роки до районного архівосховища. Настирливому й відповідальному заврайархівом вдалося на 1 жовтня 1936 року упорядкувати 8600 справ.12

У 30-і роки влада посилила наступ на релігійні громади, закривала церкви. Фінансово-податковий відділ після вилучення церковних цінностей документи, релігійну літературу та періодику передавав до райархіву. На початок 1937 року цих матеріалів накопичилося біля 2 тон. С. Й. Пущицький акт про прийняття та реєстр матеріалів направив на експертизу до вищих інстанцій. Листування з обласним архівним управлінням та Кам’янець-Подільським архівом засвідчує недооцінку архівістами значення цих матеріалів, які навіть в офіційних документах називались «церковним бумажним хламом», підготовленим до утилізації.13

План роботи райархіву на 1937 рік засвідчив посилення уваги до постановки архівної справи в районі, у першу чергу з боку завідувача С.Й. Пущицького. Він передбачав заслуховування стану справ в архівній галузі на засіданні президії райвиконкому, проведення чотирьох інструктивних нарад з відповідальними за ведення архівів підприємств, колгоспів, установ, сільських рад, обстеження порядку збереження архівних документів у 51 із них, концентрацію в райархіві 8300 справ.14 Однак цей показник 16 березня 1937 р. був переглянутий Кам’янець-Подільським окружним архівним управлінням і доведена нова цифра – 20000 архівних справ.15

Завідуючий посилив роботу з колгоспами, які активно створювались з 1930 року. Обслідування діловодства заставського колгоспу ім. Блюхера (голова Марчак, секретар Тарнавська, діловод Дармограй) засвідчило: документів 1930-го – року заснування колгоспу не виявлено, за 1931-1932 рр. – частково, повністю було збережено лише документи за 1934-1936 рр. Справи не були впорядковані, відповідального за архів не призначено.16 Приблизно такою ж була ситуація з веденням архіву і в Дунаєвецькій сільській раді, створеній 1926 року. На 25 березня 1937 року в ній в окремій шафі зберігалося 117 невпорядкованих справ за 1926-1934 рр. За них відповідав секретар сільради, який не знав жодних вимог до ведення архіву.17

Завдяки такій кропіткій роботі С.Й. Пущицькому вдалося зібрати до свого сховища 7059 справ 15 фондів, але впорядкувати лише 7 фондів – 1206 одиниць збереження.18

Протягом 20-22 серпня 1937 року роботу Дунаєвецького райархіву перевіряв інспектор Кам’янець-Подільського окружного архівного управління М.І. Волошко і встановив, що архів не завершив обліку та упорядкування справ і, головне, архіву загрожувало переміщення в гірші умови – у напівпідвальну кімнату розміром 57 м2 (114 м3), де після штукатурки стін і цементування підлоги тримався високий рівень вологи.19 Лише 25 вересня 1937 р. завідувач завершив переноску документів у нове приміщення, звільнивши попереднє для райфінвідділу. Все це уповільнило виконання планових показників: завдання концентрації в архіві 20 тис. справ було виконане трохи більше на половину – 10537, укладених у 42 фондах.20

Після утворення Кам’янець-Подільської області райархів взаємодіяв з Кам’янець-Подільським обласним державним історичним архівом. Однак 1939 року архівні установи області, у тому числі Дунаєвецький районний архів, були передані в підпорядкування обласному архівному управлінню НКВС. Страх перед репресивним органом цього разу посприяв швидшому упорядкуванню архівів підприємств, колгоспів, сільрад, масовій передачі документів до районного та обласного історичного архівів.

Великих втрат архівам завдала нацистська окупація краю 1941-1944 рр. Близькість до кордону привела до того, що вже 11 липня 1941 р. в Дунаївці вступили угорські підрозділи, а за ними й німецька окупаційна адміністрація. Евакуювати архів не вдалось. Вигнані з району фашисти були 31 березня 1944 р., а в квітні райархів при райвідділі НКВС відновив роботу за адресою вул. 1 Травня, 23. Архівосховище мало 16м2 (48 м3), робочу кімнату – 13,6 м2 (43,5 м3), протяжність стелажів складала 80 погонних метрів. Вони опалювалися й освітлювалися. Умови роботи були цілком задовільними.21 Підрозділ з 1 червня 1944 року очолила Розалія Сергіївна Карвацька, 1928 року народження, комсомолка.22

Перед архівістами області було поставлено завдання проінвентаризувати і впорядкувати вцілілі документи, скласти списки закладів, які функціонували під час окупації, та їх керівників. У наступних директивах начальника обласного державного архіву НКВС Марковського ставились все нові і нові завдання: зібрати листи і спогади жителів району, які насильно були відправлені на роботу до Німеччини, спогади учнів, що проживали на окупованій території. У цих розпорядженнях попри історичну складову проглядала і правова: архівні установи виявилися заложниками в здійсненні каральними органами їх репресивних функцій. Вже в перші дні на адресу голів сільрад був направлений обіжник за підписом начальника Дунаєвецького райвідділу НКВС ст. лейтенанта Пономаренка: «Зберіть декілька листів та відкриток, отриманих від людей, які були насильно відправлені до Німеччини і вишліть до РВ НКВС».23

Завідуюча райархівом розібрала та впорядкувала архівні документи, що зберігалися в сараї, і згодом передала до облдержархіву 1414 дореволюційних справ, у тому числі: кримінальних – 730, цивільних – 454, справ народного слідчого – 26, судово-земельної комісії – 55, інших дореволюційних установ – 30 одиниць збереження.24

16 листопада 1944 р. до облдержархіву були відправлені списки установ окупаційного періоду, 102 спогади учнів, згодом – ще 16, а також 94 відкритки від остарбайтерів – дунаївчан з Німеччини. До кінця 1944 року були підготовлені хронологічні довідки про населені пункти, взяті на облік 130 установ, в яких зберігалося 2313 архівних справ за 1944 рік. Ця робота продовжувалася і в наступний період.25

На 1 липня 1945 року кількість спогадів остарбайтерів досягла 169. У районному архіві зберігалося 1445 справ за 1921-1940 роки. Із 170 установ та організацій району постановку архівної справи і діловодства було перевірено в 30, взято на облік архівні справи 125 фондоутворювачів за 1944 р. До облдержархіву вислано хронологічні довідки на всі населені пункти району, акт про збитки, нанесені архівним документам у період окупації.26 А за підсумками 1945 року до обласного державного архіву вже було надіслано 696 спогадів осіб, що повернулися з Німеччини, частину справ періоду німецької окупації.27

Розалія Сергіївна Карвацька, упорядкувавши наявний документальний фонд, перенесла центр роботи на місця – обслідувала архіви установ та організацій, надавала методичну допомогу в оформленні справ, організації діловодства. Тільки за І квартал 1946 року працювала з відповідальними за ведення архівів і діловодства 10 установ, 3 фабрик, 5 колгоспів, 5 сільрад та 2 шкіл. Усі архівні справи за 1921-1944 рр. відправила до облархіву в Кам’янець-Подільський.28

Її наступницею стала Оксана Опанасівна Василенко, яка очолювала райархів протягом 1948-1961 рр. На жаль, документів про цей період роботи Дунаєвецького райдержархіву (планів, інформацій, звітів, листування) не збереглося. Можливо це пов’язано з перепідпорядкуванням архівних установ з міліцейського відомства у відання архівних відділів обласної, районних та міських рад депутатів трудящих, яке відбувалося відповідно із рішенням виконкому Хмельницької обласної ради від 23 червня 1960 року. Архів був переміщений до напівпідвальної частини приміщення райвиконкому.

Відповідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 р. розпочалося укрупнення районів Хмельницької області і ліквідований Новоушицький район був приєднаний до Дунаєвецького. Зважаючи на кращі умови, в яких знаходився документальний масив Новоушицького районного архіву, було вирішено перевезти туди і документи Дунаєвецького райархіву. Таким чином Дунаєвецький районний державний архів опинився в Новій Ушиці, його очолила Надія Іванівна Костогриз.29 У зв’язку з цим були внесені зміни до Положення про районний архів, 11 вересня 1963 року затверджене рішення виконкому Дунаєвецької районної ради депутатів трудящих.

Однак відірваність райархіву від райцентру від більшості фондоутворювачів та обласного державного архіву, який дислокувався в ближчому до Дунаївців Кам’янці-Подільському, досить скоро поставила на порядок дня питання повернення установи до райцентру.

Перевезені документи Дунаєвецького районного державного архіву 21 січня 1965 року прийняла новопризначена завідуюча Ніна Іванівна Підгурська. У цокольну частину райвиконкому повернувся 191 фонд – 8775 одиниць збереження, власне, документи Дунаєвецького, частини колишніх Миньковецького та Солобковецького районів.30 Архів документів новоушицьких підприємств, колгоспів, установ залишився в Новій Ушиці, яка 1966 року у відповідності з Указом Президії Верховної Ради УРСР знову стала центром Новоушицького району.31

На посаді районного архіваріуса Н.І. Підгурська працювала недовго. 9 червня 1965 року у зв’язку з виходом у декретну відпустку вона передала райархів наступниці Н.А. Севастьяновій, 1929 року народження, жительці с. Могилівка, яке 1958 року злилося з Дунаївцями. Висунення Надії Андріївни на відповідальну посаду було невипадковим. З червня 1945 року аж до призначення завідуючою райархівом вона працювала в райвиконкомі кур’єром, діловодом, інструктором, завідуючою загальним відділом.32

Умови зберігання документів у сирому архівосховищі по вул. Шевченка, 50 були незадовільними. Скажімо, 1966 року в сухі погожі дні вдалося двічі просушувати справи перед тим як відправити до обласного архівосховища. Результатом злагодженої роботи Надії Андріївни з відповідальними за архіви до архівосховища від підприємств, колгоспів, установ було прийнято 2 тис. нових справ, які разом з раніш упорядкованими склали 9178 одиниць збереження. Стелажі протяжністю 104 погонних метрів були майже заповнені.33

Помітні зрушення в постановці архівної справи сталися 1967 року у зв’язку з проведенням огляду збереження документальних матеріалів, присвяченого 50-річчю Жовтневої революції. Головний результат огляду для Дунаївців – архів отримав дві сухих кімнати на протилежному боці центральної площі – Ріжка у вивільненому будинку колишнього готелю (вул. Леніна, 1). Туди ж перейшли відділи оргнабору, капітального будівництва райсільгоспуправління та інші районні установи. Архівосховище мало всього 16м2, робоча кімната – 13 м2. Протягом І кварталу 1968 р. проводився ремонт і облаштування стелажів, переноска архівних справ. Однак, не зважаючи на це, того року Н.А. Севастьянова провела обслідування 61 відомчого архіву, чотири семінари за участю 148 представників організацій, установ, підприємств, колгоспів з питань складання номенклатури поточних справ, методики впорядкування документальних матеріалів, експертизи наукової і практичної цінності документів, відбору їх на постійне збереження, надала методичну допомогу відповідальним за ведення архівів Дунаєвецької суконної фабрики, електроремонтного заводу, прийняла на збереження 1546 справ 26 установ, успішно провела паспортизацію районного та відомчих архівів. До Кам’янець-Подільського облдержархіву передала 29 фондів – 2936 одиниць збереження. На кінець року в архіві був упорядкований 91 фонд, поставлено на збереження 10508 справ.34

У 60-і роки посилилась краєзнавча науково-дослідна робота архівів, результати якої відображали заснований у серпні 1965 року журнал «Архіви України», збірники документів та матеріалів, хмельницький том «Історії міст і сіл Української РСР».35 Члени районної комісії і сільських робочих груп при написанні нарису про Дунаївці, Маків, довідок про села – центри сільрад користувалися документами Дунаєвецького райархіву.

Діяльність установи, як і постановка архівної справи на підприємствах, у колгоспах та установах, спрямовувалася державою і була під контролем її органів на місцях. 1970 року Дунаєвецький райвиконком заслухав звіт завідуючої райдержархівом про хід виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 9 червня 1970 р. та відповідного рішення Хмельницького облвиконкому від 25 червня 1970 р. № 186. Були відмічені успіхи – райархів зберігав 11118 справ, упорядкованих у 102 архівних фондах, 10968 із них за 1944-1980 рр. були впорядковані в основному особисто Севастьяновою Н.А., частково приватним підприємством «Оптімум» м. Кам’янця-Подільського та передані на зберігання в облдержархів. Поліпшилося зберігання документів на місцях – архівів на дахах та в підвалах вже не було. Наради – семінари, а їх за неповний рік було проведено 4, сприяли посиленню архівної роботи в установах, сільрадах, 16 із них за звітний період повністю упорядкували і затвердили описи на 1076 одиниць збереження. І в той же час було вказано на недоліки і резерви, зокрема недостатні темпи виконання планових показників.36

1980 року архів був переведений у просторе приміщення ощадкаси по вул. Гагаріна, 25, на збереження укладені 13591 справа – 87 фондів за 1944-1974 рр. Його роботу регулювало затверджене виконкомом райради 9 березня 1983 р. нове Положення про державний архів з перемінним складом документів.

Через руки Надії Андріївни Севастьянової за 27 років роботи пройшли тисячі архівних справ, більшу частину яких вона сама упорядковувала. У 1992-му році, останньому році праці на посаді завідуючої райархівом, вона зібрала у 82 фондах 14700 архівних справ,37 ставши своєрідним оберегом пам’яток про життя і діяльність десятків тисяч робітників підприємств, колгоспників, установ та організацій. Вона не раз відзначалася Почесними грамотами, її портрет був занесений до Книги пошани.

24 червня 1992 року архів очолила історик за професією Наталія Василівна Надвірняк. Відповідно до розпорядження представника Президента України від 23 квітня 1992 р. №2 архів перейшов у підпорядкування Дунаєвецької районної державної адміністрації і був перенесений в одноповерхове приміщення по вул. Леніна, де розсташовувася в той час відділ освіти райдержадміністрації. Архівосховище (28 м2) та робоча кімната (12,8 м2) відповідали нормам зберігання – приміщення сухі, з водяним опаленням, електроосвітленням, стелажний фонд (110 погонних метрів) цілком забезпечував зберігання прийнятих 14800 архівних справ за 1944-1987 рр.38

Н.В. Надвірняк велику увагу приділяла навчанню відповідальних за відомчі архіви, підготовці і впровадженні методичних рекомендацій, упорядкуванню справ вже в галузевих архівах, а також своєчасній відправці документів на збереження до обласного архівосховища. 20 серпня 2008 р. вона передала своїй наступниці 106 фондів –10933 справ. Вона сформувала 11 фондів особового походження, зібрала 1302 фотодокументи. Чимало зусиль докладала до виконання запитів громадян діючих і, особливо, ліквідованих підприємств, колгоспів. Її портрет неодноразово заносився на Дошку пошани Державного архіву Хмельницької області.

Розпорядженням голови Дунаєвецької райдержадміністрації з 22 серпня 2008 року посаду начальника архівного відділу обіймає Аксинія Іванівна Камінська, жителька с. Заставля, що із заходу прилягає до Дунаївців. Вищу педагогічну освіту здобувала поетапно: протягом 1978-1982 рр. у Хмельницькому педучилищі, 2003-2006 рр. – у Хмельницькому гуманітарно-педагогічному інституті. Фах педагога реалізовувала в дитячих садках міста та на посаді спеціаліста І категорії Служби у справах дітей Дунаєвецької райдержадміністрації.

Райархів змінив місце дислокації, перебазувавшись в орендовані в райвійськкоматі кімнати – архівосховище площею 50,3 м2 та робочу кімнату (офіс) – 12 м2. Протяжність стелажного обладнання нині становить 219,4 погонних метрів.39 Архівний фонд за роки її праці складав:40



Роки

(на 1 січня)



Фондів


Одиниць збереження

всього


упорядкованих

2009

109

12440

12440

2010

110

13261

13261

2011

111

14473

14473

2012

123

14524

542

Структуру фондів визначила специфіка району: серед 111 фондів управлінської документації 46 створені міською, селищними та сільськими радами, 19 – організаціями, 46 сільгоспформуваннями.

Начальник архівного відділу займається поповненням фондів особового походження. В архіві зберігаються в упорядкованому стані фонди Заслуженого учителя школи Української РСР Семена Дмитровича Риндика (2 одиниці збереження – 6 документів), Заслуженого працівника народної освіти України, доктора історичних наук, професора В.С.Прокопчука (10 і 107 відповідно), колишніх голів колгоспів ордена Леніна «Україна» с. Маків Героя Соціалістичної Праці В.В. Стеньгача (4-13), «Маяк» с. Чаньків М.В. Ковальчука (5 – 39), народного депутата трьох скликань генерал-полковника А.В. Чикала (7-30), голови районної ради і народного депутата А.Я. Глуховського (4-8), колишнього голови районної ради Організації ветеранів війни і праці, багатолітнього заступника голови районної ради М.П. Черпіти (3-16), письменників Р.І. Болюха (4-9), В.А. Захар’єва (3-23) та ін.41

В архіві накопичуються і фото-кіно-відеодокументи (4 фонди).

У своїй роботі архівний відділ Дунаєвецької районної державної адміністрації керується Положенням, затвердженим 22 травня 2012 р. розпорядженням голови райдержадміністрації за №290/2012 р. і відповідає за реалізацію державної політики в сфері архівної справи і діловодства на території району, координує і контролює діяльність органів державної влади, підприємств, установ та організацій усіх форм власності в питаннях архівної справи і діловодства, забезпечує внесення до Національного архівного фонду документів, які мають місцеве значення, облік, зберігання та використання архівних документів.

А.І. Камінська дбає про збереженість документального фонду. Цьому сприяє й приміщення: воно сухе, обігрівається, за її наполягання і турбот обладнане охоронною та протипожежною сигналізацією, вікна загратовані, повністю забезпечене стелажним обладнанням, стелажі розміщені відповідно до вимог – на відстані 1,5 м, шафи опечатуються. Підтримується належний санітарно-гігієнічний стан, температурно-вологостійкий режим.

Відділ розробив «Програму розвитку архівної справи в Дунаєвецькому районі на 2009-2010 роки» і на її виконання ще 2009 року сформував 18 фондів ліквідованих підприємств району, що значно збільшило обсяг документально матеріалу: вже на 1 жовтня того року в райархіві зберігалася 21431 справа, згрупована в 92 фонди.42 Програма була виконана в повному обсязі: забезпечена цілодобова охорона приміщення архівного відділу ТОВ «Гепард», встановлена система протипожежної сигналізації, стелажний фонд зріс на 12 одиниць, проведена значна робота з упорядкування документів особового складу ліквідованих підприємств та бездоглядно покинутих документів 39 сільгоспформуваннь, 61 установи та організації комунальної та державної форм власності.

На постійному контролі начальника відділу виконання вимог прийнятого 1993 року Закону України «Про Національний архівний фонд і архівні установи», зокрема стан та рух документів НАФ. 2009 року, наприклад, було перевірено 53 фонди 7685 справ, а 2010 року – 10 фондів – 1449 одиниць збереження.43

І хоча в штаті архівного відділу райдержадміністрації всього дві штатних одиниць – завідуюча та головний спеціаліст Анжела Миколаївна Білан, все ж проводиться чималий обсяг заходів з популяризації та використання фондів. Кожного року А.І. Камінська проводить одну-дві наради з питань архівної справи з представниками фондоутворювачів. 2009 року на нараді за участі 46 голів та 46 секретарів сільських, селищних та міської рад обговорили підсумки огляду стану діловодства в органах державної влади та місцевого самоврядування, а також заходи щодо запобігання незаконному обігу документів Національного архівного фонду України, а 2011 року на нараді-семінарі – питання діловодства в органах місцевого самоврядування.44

За час роботи на посаді начальника архівного відділу вона провела низку документальних виставок: 2009 року – «Голод 1932-1933 рр. в Україні», 2011-го – «Незалежність України: глибоке коріння», до 9 травня 2012 р. – «Стрічка пам’яті». Постійно виступає у засобах масової інформації з статтями відповідної тематики. На сторінках «Дунаєвецького вісника» були опубліковані статті «Державні архіви – важлива і необхідна складова суспільства» (2008, 18 верес., № 71-72), «Український Манчестер»: реквієм – ностальгія по місту сукнярів» (2009, 9 лип., № 53-54), «Тих днів слава не померкне» (2010, 25 берез., № 23-24), «Архівні новини» (повідомлення про створення «Трудового архіву») (2010, 12 серп., № 63-64).

Успішно використовує Аксинія Іванівна веб–сайт Дунаєвецької райдержадміністрації, щоразу розміщуючи на сторінці архівного відділу важливу інформацію, архівні новини, зокрема звіт про виконання «Програми розвитку архівної справи в Дунаєвецькому районі на 2009-2010 рр.» (23.12.2010), статтю «Номенклатура справ – систематизований перелік найменування справ, створюваних у діловодстві установи» (01.06.2011), «Історична довідка архівного відділу» (01.03.2012) та інші.45

Проводиться робота з користувачами, запитами та зверненнями громадян. За 4 роки її роботи розглянуто більше 50 заяв під час особистого прийому громадян, виконано 79 тематичних та 3179 запитів із соціально-правових питань.

Інтенсивність цієї праці добре проглядає з таблиці «Дані про роботу архівного відділу Дунаєвецької райдержадміністрації з громадськістю у 2008 – першій половині 2012 рр.»:



Роки

проведено

нарад-семінарів



виставок

радіопередач

телепередач

публікацій

Виконання запитів

розглянуто заяв під час особистого прийому

обслужено користувачів

в чит. залі



тематичних

соціально-правових

2008

1

1

1

1

2

2

150

2

16

2009

3

1

-

-

1

-

740

15

2

2010

1

1

-

-

2

-

2121

24

2

2011

1

1

-

-

1

34

127

5

2

за І півр.

2012


3

1

-

-

1

43

41

2

1

всього

9

5

1

1

7

79

3179

48

13

Ще 2001 року Держархів області розпочав роботу з формування «Трудових архівів». Спочатку в Дунаївцях ці функції виконував архівний відділ райдержадміністрації, поки 10 червня 2010 року рішенням районної ради не була створена комунальна установа «Трудовий архів» на засадах спільної власності територіальних громад сіл, селищ та м. Дунаївці. Райдержархів передав новоствореній архівній установі 100 фондів – 21674 одиниці зберігання, зібраних у ліквідованих установах, організаціях, підприємствах, сільгоспформуваннях.46

У відповідності із статутом, затвердженим вісімнадцятою сесією Дунаєвецької райради V скликання 17 грудня 2009 р. (протокол № 11-18/2009) «Трудовий архів» є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в банку, круглу печатку, штампи, бланки, підзвітний і підконтрольний засновнику – Дунаєвецькій райраді, у питаннях організації та методики ведення архівної справи керується нормативними актами Державного комітету архівів України, наказами та рекомендаціями архівного відділу райдержадміністрації. «Трудовий архів» створений для забезпечення збереження документів особового складу та інших документів суб'єктів господарської діяльності, що припинили свою діяльність.

В його обов'язки входить виявлення документів, їх приймання, зберігання, науково-технічне опрацювання, облік, організація використання в службових, наукових та соціально-правових цілях тощо.

Завідувачкою новоутвореного «Трудового архіву» спочатку була Юлія Анатоліївна Фещук, тепер очолює Анатолій Сигізмундович Закревський. З червня 2010 по квітень 2011 р. «Трудовий архів» орендував 7 кімнат у приміщенні Держказначейства (вул. Шевченка, 83-а), з 14 квітня 2011 р. перебазувався у приміщення районної друкарні по вул. Красінських, 12. А це – 3 кімнати під архівосховище – 140, 3 м2 та робоча кімната – 16,6 м2.47

За період функціонування «Трудового архіву» як окремої комунальної установи кількість фондів збільшилась із 100 до112, архівних справ – із 21674 до 23367.48 Установа виконує повний обсяг робіт, покладених на архів. Тільки за ІІ квартал 2012 року з метою збереження та обліку документів проведено реставрацію 50 аркушів документів на паперових носіях, ремонт 100 аркушів, оправлено і підшито 50 од. зб., обезпилено 500 документів, упорядковано 25. Водночас продовжувалася робота з виявлення документів (24 справи 10 фондів), що знаходяться в розшуку. Прийнято 4 фонди документів ліквідованих установ, 8 документів особового складу, виконано 10 тематичних запитів та 336 соціально-правового характеру.49

Чимало зусиль забирає робота із зверненнями та запитами. Якщо 2010 року було виконано 970 запитів соціально-правового характеру, то 2011-го – 1160, а за перше півріччя 2012 р. – 20 тематичних та 670 соціально-правових, під час особистого прийому розглянуто 104 звернення.50

Екскурс у минуле і сьогодення архівної справи на Дунаєвеччині засвідчує її давність і тяглість в історичному часі. Вона пройшла шлях від архівів церков, монастирів, маєткових документозбірок до організації і належної постановки архівів підприємств, установ, а згодом централізації документів в районному архівосховищі.

На жаль, встановити діяльність такої установи в Дунаєвецькому районі у 20-і роки не вдалося. Як, не дивно, але архіви не зберегли документів, які б засвідчили функціонування райархіву в ті роки, або вони, такі документи, поки не виявлені. Схоже, під тиском обставин та окрархіву функції координатора архівної справи на підприємствах, установах, а згодом і в колгоспах, що активно створювались з 1929 року, виконувала районна рада. В акті від 18 червня 1926 року про стан архіву колишнього Дунаєвецького волосного правління, підписаному головою Дунаєвецького райвиконкому Крешенковим, секретарем Панасом, головою Могилівської сільради Буяром, є також підпис «відповідального за архів співробітника райвиконкому» Гайдамашка. Можливо, він відповідав не тільки за залишки – 1-2 пуди – документів волосного правління, а й був відповідальним за архівну справу в районі. Однак його прізвище в наявних документах більше не зустрічається, тому важко стверджувати це однозначно.

Зате у фонді 1534 Кам’янець-Подільського окружного архівного управління у справі «Листування з Дунаєвецьким архівом про концентрацію і приведення в порядок архівних матеріалів, статистичний звіт, відомості і пояснювальна записка про роботу районного архіву» в додатку у вигляді таблиці до звіту Дунаєвецького районного архіву за І півріччя 1936 року в п. 2 вказано: «Райархів існує з 1932 року». Дату в друкований на машинці текст вписано чорнилами. Цю дату у відомостях про себе підтвердив Станіслав Йосипович Пущицький, вказавши, що «працює по архівній справі з 7.011936 р. в Дунаєвецькому райархіві», а в примітці добавив: «По архівній справі працює 4 роки». Тобто – з 1932 року.

З приходом на посаду районного архіваріуса С.Й. Пущицького архівна справа в районі набула системного характеру: на місцях архівна документація була відокремлена від поточного діловодства, визначені відповідальні за архів, був налагоджений документальний потік з установ до райархіву, з райархіву до обласного архівосховища у Кам’янці-Подільському. Вона була успішно продовжена після Великої Вітчизняної війни Р.С. Карвацькою, О.О. Василенко, у 60-90-і роки – Н.І. Костогриз, Н.І. Підгурською, Н.А. Севастьяновою, Н.В. Надвірняк, а сьогодні – А.І. Камінською, начальником архівного відділу Дунаєвецької райдержадміністрації, та А.С. Закревським, завідувачем комунальної установи «Трудовий архів».



Дальшого наукового пошуку потребує історія становлення архівної справи на Дунаєвеччині в 1917-1920 рр., у 20-30-і, стан архівної справи в роки нацистської окупації, у час перебування Дунаєвецького райдержархіву в Новій Ушиці.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   40   41   42   43   44   45   46   47   ...   50


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал