Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій



Сторінка4/50
Дата конвертації22.12.2016
Розмір9.2 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   50

Список використаних джерел та літератури:


  1. Державний архів Хмельницької області, ф. 228, оп. 1, спр. 5305, арк. 72 – 74.

  2. Див.: Лупан Л.С. Дорога у вічність / Леонід Лупан упоряд., автори вступ. статті й коментарів В.С. Прокопчук, Т.К. Прокопчук. – Хмельницький : Поділля, 1995. – 116 с.: іл.

  3. Шпильова В. «Тернова нива долі» / Віра Шпильова // Голос України. – 2008 – 5 берез. (№43).

  4. Прокопчук В.С. Професор М.П. Чорнобривий: нарис життя й наук.-мед. діяльності / Віктор Прокопчук. – Хмельницький : Міськ. друк., 2003. – С. 41.

  5. Там само. – С. 111-112.

  6. Садлій В.С. Деякі дані лікування трасилолом гострого панкреатиту // Збірник матеріалів наук.-практ. конф. лікарів Хмельницької області. – Хмельницький, 1967. – С. 187-190; Випадок кишкової непрохідності, викликаної камінцем тонкої кишки / В.С. Садлій, Ю.І. Клейман // Клінічна хірургія. – 1971. – № 10. – С. 81-82; Його. Два випадки спонтанного розриву шлунка // Клінічна хірургія. – 1974. – № 9. – С. 72-73; Випадок подвоєння жовчного міхура / В.С. Садлій, Ю.І. Клейман // Вісник рентгенології і радіології. – 1985. – № 2. – С. 79; Защеплення хробакоподібного наростку і сліпої кишки в затильному каналі / В.С. Садлій, В.В. Пілюйко // Клінічна хірургія. – 1988. – № 2. – С. 65; До питання про кишкову непрохідність, визвану кишковими камінцями / В.С. Садлій, Ю.І. Клейман // Актуальні питання хірургії органів черевної порожнини. – К.; Хмельницький; Вінниця, 1997. – С. 97; Можливості ультразвукового обстеження хворих при закритих травмах живота / В.С. Садлій, В.І. Коваль // Там само. – С. 93; Застосування Кенолог-40 та лікування трофічних змін на нижніх кінцівках в умовах Дунаєвецької ЦРЛ / В.С. Садлій, В.О. Іващук, В.І. Парфенюк, В.І. Коваль // Актуальні питання медицини: матер. респ. наук.-практ. конф., присвяч. 50-річчю Хмельниц. обл. клінічної лікарні. – Хмельницький, 1998. – С. 198; Гриб М.М. Досвід лікування гострого панкреатиту в умовах Дунаєвецької ЦРЛ / М.М. Гриб, В.С. Садлій, О.М. Гриб // Там само. – С. 207.

  7. Шинкарчук В.Ф. Видатному хірургу Володимиру Степановичу Садлію – 80! / Віктор Шинкарчук, Володимир Крупко, Віктор Прокопчук // Дунаєвецький вісник. – 2011. – 16 черв. (№ 48-49). – С. 5; Прокопчук В.С. Заслужений лікар України Садлій Володимир Степанович (до 80-річчя від дня народження) / В.С. Прокопчук, В.Ф. Шинкарчук // Клінічна анатомія та оперативна хірургія : наук. –практ. мед. журн. – 2011. – Т. 10, № 3(37). – С. 86-88.

  8. Прокопчук Т.К. Відкриття нових бібліотек – музеїв на Дунаєвеччині // Краєзнавець Хмельниччини: наук. краєзн. зб. – Кам’янець-Подільський: К-ПНУ ім. Огієнка, 2011. – Вип. 2. – С. 44-47.

РОЗДІЛ ІІ. ДАВНЯ ІСТОРІЯ КРАЮ ТА АРХЕОЛОГІЇ
А.Ф Гуцал,

м. Кам’янець-Подільський


Матеріали археологічних розвідок ранньоскіфського поселення в с. Сивороги та городища Маліївці

У статті йдеться про результати археологічних розвідок на поселенні епохи раннього заліза в с.Сивороги і давньоруському городищі біля с.Маліївці Дунаєвецького району.

Ключові слова: Сивороги, Маліївці, пам’ятка, поселелення, городище, глиняний посуд.
Дунаєвеччина за числом відкритих археологічних пам’яток займає одне з чільних місць в області. Без їх комплексного вивчення неможливе дослідження тих історичних процесів, які вирували в минулому на теренах Подільського і загалом Східноєвропейського регіону. Їх перші дослідження розпочалися ще в кінці ХІХ - на поч. ХХ століть. У той час кoгортою подільських дослідників – Ю.Сіцінським, В.Гульдманом, В.Антоновичем та ін. подібні роботи були проведені й на Дунаєвеччині. У другій половині ХХ ст. обстеження продовжили науковці Кам’янець-Подільського педінституту І.С.Винокур, А.Ф. Гуцал, В.П. Мегей та місцеві краєзнавці В.А. Захар’єв, Л.М.Куземський, М.І.Михайлов, О.В.Надвірняк, А.Юнь та ін. У результаті археологічна карта району значно поповнилася нововідкритими пам’ятками, яких зараз нараховується більше сотні1. Серед них чимало ранньоскіфських та давньоруських старожитностей, ареал розповсюдження яких сягає значної території. У пам’яток цих двох культурних горизонтів є ряд спільних ознак. У них, наприклад, однакові топографічні особливості. Так, поселення в основному займають підвищені тераси вздовж річкових долин. Городища, які характерні тільки для цих періодів, як правило, розміщувались на важкодоступних мисах, вдало використовувались для захисту природні урвища, скелі тощо. Для могильників вибирались найвищі рівнинні плато та водорозділи, з яких відкривався чудовий вигляд на оточуючу місцевість.

Одне з таких поселень скіфського періоду знаходиться на західній околиці села Сивороги, в урочищі Попова долина. Воно відкрите О.В. Надвірняком у 80-х роках минулого століття. Не зважаючи на те, що стаціонарних археологічних розкопок на поселенні не велося, збір, проведений по оранці, дав значний фактологічний матеріал. Особливо це стосується кераміки, яку можна розділити на декілька груп.

До першої і найбільш чисельної належать вінчики банкоподібних посудин. Характерним для них є розчленований пальцевими відтисками валик з наскрізними проколами, який поміщали під вінцем (рис. 1, 1, 2,7,8). Треба відмітити, що такий декор у більшості випадків зроблений недбало. Проколи здебільшого робились із середини. Вони можуть бути як під валиком, так і над ним, деякі не наскрізні, а затерті (мабуть, випадково) глиною з одного боку. Інший орнамент має вигляд защіпів, що проходять по самому зовнішньому краю вінця і є, по суті, імітацією валика (рис.1, 6-8). Колір посудин переважно коричневий, місцями з сіруватим відтінком, тісто з домішками шамоту, дрібного піску, поверхня загладжена. Діаметр цих горщиків в місці вінець сягає близько 30 см. Один із фрагментів належав ще більшій посудині, діаметром до 40 см (рис. 2, 3). У горщиків такого типу майже прямі стінки, слабо виражена шийка, вінець майже прямий чи злегка відхилений назовні. Інший фрагмент товстостінної посудини оздоблений по зовнішній стороні виступами-шишечками, які утворились внаслідок неповного проколювання вінець (рис. 1, 4).

Частина горщиків має тюльпаноподібну форму. В них стрункий, злегка розширений на середині висоти тулуб і трохи відхилений назовні вінець (рис.1, 1,2). По плічках йде декор із відтягнутого і розчленованого пальцевими защіпами валика. З уламків можна судити, що діаметри верхніх частин таких горщиків становили до 40 см.

Велику групу посуду складають миски (рис.1,1-3). Їх вінчики в більшості випадків загнуті всередину. Особливо виділяється товстостінний уламок миски з косими канелюрами, чи, скоріше, навіть валиками по зовнішньому краю вінчика (рис.1,3). Проте більшість мисок неорнаментовані. Забарвлення поверхні і черепка на зламі однакове: коричневе або чорне, у ряді місць збереглись сліди підлощення. Діаметри варіюють у межах 30 см. Краї вінець в основному заокруглені (лише в одному випадку він зрізаний), а внутрішній край злегка затягнутий всередину.

Помітний відсоток керамічної колекції із Сиворогів належить невеликим столовим посудинам: черпакам і кубкам (рис.1, 5). У них округле дно, глибока чашечка, вінець відігнутий, у черпаків збоку припасована стрічкоподібна ручка (рис, 2,5).

До кухонного начиння відноситься уламок накривки (рис. 2.6). ЇЇ діаметр становив біля 20 см. Край потовщений та в результаті пальцевих стискань з обох боків хвилеподібний.

Серед інших керамічних виробів трапляється пряслиця. Одна з них невеликого розміру – діаметром 2,9 см та висотою - 2,4 см, внутрішній отвір – 8-10 мм. Вона коричневого кольору, біконічної форми (рис. 2,4).

Навіть такий розвідковий огляд даного місцезнаходження показує, що пласт скіфського часу тут досить потужний. Зібрані матеріали датуються VII-VI ст. до н.е. і разом з іншими пам’ятками засвідчують, що територія Дунаєвечинни була інтенсивно заселена на початку раннього залізного віку. Такі ж керамічні набори відомі безпосередньо як на поселеннях і похованнях Дунаєвецького району,2 так і на багатьох старожитностях, розташованих у сусідніх придністровських3 та придніпровських4 областях.

Досить вагомо в районі представлені пам'ятки Київської Русі. Адміністративними, господарськими, політичними центрами великих округ виступали тоді городища, яких в районі було кілька. Найбільш відомі серед них Міцівці, Городиська, Сокілець та ін. Ще одне знаходиться східніше с.Маліївці, на високому мисі по праву сторону р.Ушки (притока р.Ушиці). У літературі ХІХ ст. воно віднесене до с.Проскурівка. Оборонні споруди складалися з двох ліній валів і ровів, які півколом захищали пам’ятку з напільного боку. Ю.Сіцінський писав, що місцеві жителі постійно проявляли інтерес до городища і намагалися щось там шукати. Відомо, що ще в ХІХ ст. тут було знайдено кістки, залізний кинджал і сокиру, половину мідного хреста – енколпіона5. Регулярні втручання в монолітну структуру культурного шару завдавали йому значної шкоди. Але це не йшло ні в яке порівняння з тими руйнаціями, яких городищу було заподіяно на початку 80-х років під час прокладання газопроводу до Центральної Європи. За свідченнями очевидців бульдозери вивертали із землі різноманітні знаряддя господарського та військового призначення, ювелірні вироби, людські кістяки, основи житлових будівель тощо. Залишки однієї з таких споруд були досліджені 2001 року В.А.Захар’євим.

Нещодавно в археологічну лабораторію Кам’янець-Подільського національного університету ім. І.Огієнка було передано уламки кераміки та кілька предметів із заліза – сокиру, штабку для закривання дверей, ключ від замка, знайдені на городищі.

Фрагменти посудин типові для того періоду. Це кружальні горщики, розширені у верхній частині, з горизонтально відігнутими вінцями (рис.3, 1-2), яких багато на давньоруських об’єктах6.

Із знарядь праці при археологічних дослідженнях давньоруських пам’яток найчастіше зустрічаються сокири. Вони представлені різноманітними формами. За призначенням їх поділяють на бойові, господарські, ритуальні, декоративні. Очевидна умовність такого поділу, оскільки, у разі потреби, вони могли використовуватися з будь-якою метою. Важливою ознакою їх розрізнення вважається вага і розміри. Так більші і важчі використовувалися лісорубами і теслярами, менші і легші – для столярних, бондарних справ. Сокира з Маліївців відноситься до серії господарських7. У неї проста форма. Клиновидне лезо дещо розширюється донизу, обламаний обух міг мати округлий вигляд (рис.3,3). Довжина збереженої частини – 15,5 см, ширина леза – 5,8 см, найменша ширина його нижче обуха – 2,5 см, а товщина у цьому ж місці – 2,7 см, діаметр отвору для ручки дорівнював близько 3 см. Такі сокири більше всього побутували в ХІІ-ХІІІ ст.8

Штабка відкована у вигляді пластини з заокругленими і трохи розширеними кінцями (рис.3,4). На одному із них вибито круглий отвір, куди вставлено скобель, що вбивався в одвірок чи у двері, а на другому зроблено овальний отвір, який слугував для з’єднання з іншим скобелем, на який навішувався замок. Довжина виробу – 16 см, товщина – 0,6 см.

Ключ до трубчатого замка традиційної форми. З одного боку він має кільце для підвішування, з іншого (робочого) – загнутий під прямокутним кутом диск з хрестоподібним вирізом, при допомозі якого і відкривався замок (рис.3, 5). Довжина ключа 15,1 см, діаметр диска – 2,4 см.

Якщо взяти до уваги всю інформацію про залізні вироби, знайдені на городищі в попередні роки, то слід визнати, що вони становлять велику колекцію. Це може говорити про те, що на городищі міг функціонувати свій центр залізоробного виробництва, який забезпечував потреби навколишнього населення необхідною продукцією. На території Дністро-Бугського межиріччя ремесла по обробці заліза мають глибокі коріння, що знаходить реальне підтвердження археологічними матеріалами. При розкопках слов’янських селищ у Городку, Бакоті, Наддністрянському та ін. виявлено руїни сиродутних печей-домниць. Біля м.Гайворона відкрито 25 залізоплавильних горнів. При дослідженні Губинського городища В.І.Якубовським у 2011 р. знайдено відносно добре збережені печі по переплавці залізної руди. У свій час Б.О.Рибаковим була складена карта розповсюдження болотних залізних руд у Східній Європі. З неї видно, що територія, зайнята східнослов’янськими племенами, була багата на такі поклади9. А це створювало оптимальні умови для ремесел чорної металургії. Зрозуміло, що при наступних роботах археологів, це теза отримає ще більше підтвердження.

Загалом, масштаби археологічних досліджень на Дунаєвеччині порівняно незначні. І в зв’язку з тим, що пам’ятки у силу різних причин інтенсивно руйнуються, перед краєзнавцями, вченими наукових установ стоїть невідкладне завдання їх вивчення.
Список використаної літератури:


  1. Археологія Дунаєвеччини: зб. першоджерел, наук. повід., тез краєзн. конф., каталог пам’яток) / упоряд.: М.Д.Шмаєнік, В.А. Захар’єв. – Хмельницький, 1992. – 59 с.

  2. Гуцал А.Ф. Кераміка із поселення скіфського часу в с.Сокілець / А.Ф. Гуцал, В.А.Захар’єв // Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій: зб. наук.-краєзн. праць / редкол.: Винокур І.С. (відп. ред.), Баженов Л.В., Блажевич Ю.І. [та ін.]. – Кам’янець-Подільський: К-ПДПУ, 2000. – Вип. ІІ. – С. 71– 73.

  3. Крушельницька Л. І. Чорноліська культура Середнього Подністров’я / Л.І. Крушельницька. – Львів, 1998. – 223 с.

  4. Ковпаненко Г.Т. Памятники скифской эпохи Днепровского Лесостепного Правобережья / Г.Т. Ковпаненко, С.С. Бессонова, С.А. Скорый. – К: Наук. думка, 1989. – 335 с.

  5. Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии / Е. Сецинский // Труды ХІ археологического създа. – К., 1901. – Т.І . – С. 296.

  6. Винокур І.С. Літописний Губин ХІІ-ХІІІ ст. Болохівська земля / І.С.Винокур, О.І.Журко, В.П.Мегей, В.І. Якубовський. – К.; Кам’янець-Подільський; Хмельницький; Старокостянтинів, 2004. – С. 36 – 38.

  7. Алешковский М.Х. Курганы русских дружинников ХІ-ХІІ вв. / М.Х. Алешковский // СА. – 1960. – № 1. – С. 78.

  8. Кирпичников А.Н. Древнерусское оружие. Вып.2. Копья, сулицы, боевые топоры, булавы, кистени ІХ-ХІІІ вв. / А.Н. Кирпичников // САИ. Е1-36. – М.; Л., 1966. – С. 24 – 44.

  9. Рыбаков Б.А. Ремесло древней Руси / Б.А Рибаков – М.: Издат. АН СССР, 1948. – С. 93.


Рисунки до статті

рис
рисрис

Р.В. Саввов,

м. Хмельницький
Скарб монет ХІV ст. з-під Смотрича
Наприкінці 2012 року стало відомо про знахідку поблизу селища міського типу Смотрич Хмельницької області значного скарбу монет ХІV ст., в основному галицько-руських грошиків. Скарб виявили на орному полі, яке в минулому багаторазово переорювалось, на площі біля ста квадратних метрів, тому частина монет скарбу була деформована й зазнала ушкоджень. Хоча монети скарбу розійшлися серед колекціонерів, зусиллями автора вдалося зібрати достатньо повну інформацію відносно його якісного та кількісного складу. Потрібно зауважити, що науково зафіксованих скарбів монет ХІV ст. з Поділля відомо зовсім мало – лічені одиниці. Це давні знахідки ХІХ ст. з Бобуленець та Великих Борків з Тернопільщини та ще одна – з Кам’янця Подільського, в описах яких згадуються лише руські грошики та празькі гроші ранніх випусків, мабуть, основні групи монет цих скарбів.1 Як показує порівняння знахідок ХІХ ст. з сучасними, щодо перших немає певності, що тоді фіксувався повний склад скарбів, тому нова знахідка, де вдалося це зробити, представляє інтерес у багатьох відношеннях.

Отже, до складу зазначеного скарбу входили такі монети: празькі гроші Яна Люксембурзького (1310-1346) та Карло І (1346-1378) – 128 екз. (з них 120 обрізаних); галицько-руські грошики Казимира ІІІ (1333-1370) – 26 екз. (з них 11 обрізаних); галицько-руські грошики Владислава Опольського (1372-1379) – 41 екз. (з них 6 наслідувань та 6 обрізаних); галицько-руські грошики Людовика Угорського (1342-1382) – 670 екз.; півгроші Подільського князівства Костянтина Корятовича (1380-1388/91) – 35 екз.; молдовські гроші Петру Мушата (1375-1392) – 6 екз.; угорські денарії Марії Угорської (1382 – 1386/1395) – 5 екз.; новгород-сіверське наслідування джучидським дирхемам Корибута (1382 – 1404) – 1 екз.; київське наслідування дирхемам Джанібека (1342-1357) – 1 екз.; джучидські дирхеми – 3 екз. (Токтамиш (1380-1395) та його наслідування).

Також у скарбі виявилися два срібних зливки-гривні човниковидної форми вагою приблизно по 200 г.

До наймолодших монет скарбу можна віднести півгроші Подільського князівства Костянтина Корятовича, молдовські гроші Петру Мушата, дирхеми Токтамиша та угорські денарії Марії Угорської. Усі вони карбувалися у 80-х роках ХІV ст. Серед угорських денаріїв присутні два денарія пізнього типу без ініціала Марії, які, як вважають, почали карбуватися з 1384/5 року (рис 1).2 Вочевидь, ці монети є наймолодшими монетами у скарбі з твердо визначеним датуванням.

Таким чином скарб з-під Смотрича заховали не раніше середини 80-х років ХІV ст. З іншого боку, повна відсутність у скарбі популярних на Поділлі галицько-руських грошиків Владислава Ягайла (1386 – 1434), карбування яких на думку більшості дослідників розпочалося в сусідньому Львові у 1387-1389 роках, надає можливість визначити і верхню дату його заховання і тим самим звузити часові рамки тезаврації скарбу з-під Смотрича до другої половини 80-х років ХІV ст.3

Відносно характеру накопичення скарбу, то наявність у скарбі празьких грошів Яна Люксембурзького та руських грошиків Казимира ІІІ, карбованих ще в першій половині та середині ХІV ст., у даному випадку не означає, що скарб відноситься до категорії скарбів тривалого накопичення. Адже основну масу монет скарбу складають руські грошики Владислава Опольського та Людовика, карбованих у 70-80-х роках ХІV ст., безпосередньо перед його тезаврацією. А більшість монет попередніх випусків – руських грошиків Казимира, Владислава Опольського, як показало зважування монет скарбу, виявилися підігнаними до вагової норми півгрошів 80-х років ХІV ст. шляхом обрізання та відбору, що вказує на їхнє перебування у той час в грошовому обігу. Празькі гроші Яна Люксембурзького та Карло І, включно з обрізаними, теж мають сліди тривалого перебування в грошовому обігу. Таким чином, скарб з-під Смотрича є скарбом короткочасного накопичення, імовірно, що монети в скарб попали безпосереднє з місцевого грошового обігу. На питання, кому міг належати скарб і за яких обставин він був захований, важко дати відповідь, можна лише вказати, що саме у середині другої половини 80-х років відбулися сутички між Угорщиною і Польщею за владу в сусідньому з Поділлям Покутті та Червоній Русі.

Як зазначалось, переважну більшість монет в скарбі складають галицько-руські грошики Львова. Серед них виділяються своїм добрим станом грошики Людовика, що вказує на їхнє короткочасне перебування в обігу. Серед монет Людовика є нові, раніше не описані, відміни, в основному пов’язані з помилками в написані легенд (рис. 2, а, б).

Визначною особливістю скарбу, що розглядається, є наявність у ньому монет Подільського князівства - півгрошів князя Костянтина Корятовича. На їхню присутність у скарбі варто було очікувати, адже він був захований саме в часи карбування подільської монети в безпосередній близькості до столиць Подільського князівства Смотрича та Кам’янця, де найімовірніше і відбувалося карбування подільських півгрошів. Це перша науково зафіксована знахідка значної кількості подільських півгрошів у складі скарбу. До цих пір, за даними автора, лише в одному скарбі, знайденого у Румунії біля міста Нямц, був виявлений подільський півгріш, решта усіх знахідок монет Подільського князівства зафіксовані як одиночні.4 Серед понад трьох десятків подільських півгрошів зі скарбу виявилися усі відомі на цю пору різновиди півгрошів Костянтина: «Вишгород», «Дунаївці-1», «Дунаївці-2», «Черкаси» (рис. 3). Також серед подільських півгрошів виявлені декілька нових штемпельних відмін різновидів «Вишгород» та «Черкаси» (рис. 3, д, е). На жаль, слід зазначити, що помітна частина подільських півгрошів зі скарбу мають ушкодження. Наявність у скарбі декількох подільських півгрошів другого типу «Черкаси» з гарно відкарбованим реверсом надало нарешті можливість з’ясувати сюжет зображення на ньому, не зрозумілий раніше. На реверсах цих монет добре видно короновану голову птаха, яка спирається на іншу корону повернуту до середини монети. Птах у дзьобі тримає підкову (рис. 3, в). Про те, що така композиція з двох корон на реверсі подільських півгрошів другого типу не є помилкою монетаря, як припускалося раніше, свідчить наявність у скарбі ще однієї монети різновиду «Черкаси», де цей сюжет повторений з деякими відмінами (рис. 3, е). Як з’ясували недавно Алфьоров О. та Артюхов О. зазначене зображення на реверсі є дещо зміненим зображенням коронованого страуса - геральдичного нашоломника з герба Людовика Угорського.5 Подібне зображення страуса розміщувалося на монетах першого угорського кроля з анжуйської династії Карла-Роберта.

Як відомо, ще з 70-х років ХІV ст. подільські князі визнавали себе васалами Людовика, про що свідчить розміщення гербового щита угорських королів анжуйської династії на подільських півгрошах першого типу (рис. 3, а).6 Раніше появу подільського півгроша другого типу, на якому крім заміни анжуйського герба на зображення птаха також змінили назву володінь зі «Смотрича» на «Поділля», пов’язували з виходом Костянтина з васальної залежності від Угорщини та поширенням його влади на все Поділля. Відповідно, саме карбування цього типу півгрошу відносили на період часу після падіння в 1386 р. анжуйської династії в Угорщині.7 Тепер, з появою нової інформації про збереження символіки васалітету на півгрошах другого типу, таке датування стає сумнівним. Також ставиться під питання сама послідовність карбування першого і другого типу подільських півгрошів. Незважаючи на ці сумніви, потрібно зауважити, що у будь-якому випадку карбування подільських півгрошів з символами васалітету могло тривати до 1386 р., а як показує приклад сусідньої Молдови і надалі, принаймні, до кінця правління Костянтина. В Молдові анжуйський герб на монетах зберігався і у першій половині ХV ст., незважаючи на зміну династій в Угорщині та на те, що Петру Мушат ще в 1387 р. приніс васальну присягу королю Польщі.

Присутність у скарбі з-під Смотрича грошів Петру Мушата з сусідньої Молдови теж є достатньо очікувана. Його монети доволі часто знаходять на Поділлі. Усі шість екземплярів грошів Петру Мушата зі скарбу знаходяться в доброму стані і відносяться до раннього типу з сімома лілеями на анжуйському гербі, який, як вважають, карбувався на початку його правління в другій половині 80-х років ХІV ст.8

Привертає до себе увагу наявність у складі скарбу однобічного наслідування джучидським дирхемам Новгород-Сіверського князівства зі знаком князя Корибута, рис. 4, б. Наскільки відомо автору, це найзахідніша знахідка новгород-сіверських монет, які до цих пір знаходились лише східніше Києва. Про певні зв’язки Поділля у той час зі східними українськими землями свідчить наявність у скарбі київського наслідування дирхему Джанібека (рис. 4), а. Самих же джучидських дирхемів в скарбі мало, знайдено лише три екземпляра: один недатований данг Токтамиша з повним написом символу віри на реверсі, два інші дирхеми – його наслідування (рис. 5). Усі монети мають вагу близьку до 1,4 г, що дозволяє віднести їхнє карбування до першої половини 80-х років ХІV ст. Незначна кількість дирхемів в скарбі підтверджує ту думку, що у 80-х роках ХІV ст. східна монета ще не проникла у грошовий обіг Центрального Поділля, як це сталося у подальшому в першій половині ХV ст.

Дві гривні скарбу вагою 205 г та 194 г близькі за своєю формою та розмірами 11-12 см до литовських гривен кінця ХІV – першої половини ХІV ст.9

При дослідженні монет скарбу серед грошиків Владислава Опольського виявились монети, які виділяються грубішим стилем виконання, вочевидь, місцевих наслідувань. Складаючи помітну частину монет цієї групи, вони виконані в європейській техніці карбування на достатньо високому, як для наслідувань того часу, рівні. На монетах повторені оригінальні зображення, більш-менш грамотно виконані легенди грошиків Владислава Опольського. При підготовці штемпелів наслідувань, так саме, як і для оригінальних монет, використовувалися пунсони з окремими елементами зображень (хрестики, лапи лева) та літерами. Маса цих наслідувань, можна думати, була близькою до оригіналів, оскільки деякі з них, так саме як і оригінальні монети Владислава Опольського зі скарбу, обрізані до вагової норми 80-х р. ХІV ст. Але в цілому, зображення наслідувань грубіші від оригіналів, у написах більше помилок, у багатьох випадках зображення і літери вирізані на штемпелях від руки, літери написів мають різні розміри, що не зустрічається в оригіналах (рис. 6).

Порівнюючи виявлені в скарбі зазначені наслідування з деякими іншими опублікованими грошиками Владислава Опольського стає зрозумілим, що подібні наслідування були відомі раніше, але їх визнавали за різновиди оригінального карбування. Такі монети спостерігалися за даними автора ще у деяких неопублікованих скарбах кінця ХІV - початку ХV ст. з Поділля та суміжного Правобережного Подністров’я. Зауважимо, що саме явище карбування в кінці ХІV ст. місцевих наслідувань галицько-руським грошикам Людовика, Владислава Ягайла в Східному Поділлі та Київському князівстві вже було зафіксоване раніше.10 Можна припустити, що вказані наслідування грошикам Владислава Опольського випускалися на Поділлі не з метою фальшування, а з метою поповнення дефіциту місцевої грошової маси, як сурогатні гроші.

Як вже зазначалося, значна частина галицько-руських грошиків Казимира та Владислава Опольського включно з подільськими наслідуваннями мають сліди обтинання (рис. 7). Маса обрізаних монет у середньому складає 1,1 г – 0,8 г, що приблизно відповідає ваговій нормі руського грошика Людовика та подільського півгроша, які складали основу грошової маси в середині 80-х р. ХІV ст. на Поділлі.

Маса решти монет цих типів без видимих слідів обрізання теж вкладається у цю норму, тобто попередньо з обігу були вилучені важчі екземпляри монет. Саме явище обтинання грошиків Казимира та Владислава Опольського добре відоме, наприклад, декілька обрізаних грошиків Владислава Опольського було зафіксоване раніше у Кугурештському скарбі першої половини ХV ст. з Придністров’я Молдови.11 Вочевидь, що на периферійних відносно Львова грошових ринках Поділля та суміжних районів обрізання важких монет попередніх випусків було поширеним явищем.

Празькі гроші зі скарбу теж майже усі обрізані, з 128 грошів - 120 екз. Яна І та Карло І. У переважній більшості випадків у монетах повністю зрізаний зовнішній рядок дворядкового напису аверсу гроша до діаметра залишку 1,7 – 1,9 см (рис. 8). Маса обрізаних монет коливається в межах 0,9 – 1,6 г з пологим максимумом у гістограмі розподілу монет за масою біля 1,25 г. Усі обрізані гроші зі скарбу потерті, зі слідами тривалого обігу, як на полі монети, так і на її обрізі, що свідчить про активну участь цих монет після обрізання у грошовому обігу. Подібні знахідки обрізаних празьких грошів Яна Люксембурзького та Карло І траплялися і раніше в скарбах ХІV ст. на Галичині, Поділлі та Волині, однак, у менших кількостях.12 Слід відмітити, що серед дослідників немає одностайної думки щодо мети та причин обрізання празьких грошів, можливо, що подальша обробка даної великої знахідки обрізаних празьких грошів дозволить зробити певні висновки.

Таким чином, скарб з-під Смотрича завдяки своїм властивостям: велика кількість монет, фіксація повного складу, короткий строк накопичення, достатньо точне визначення часу тезаврації, надає можливість достовірно описати стан грошового обігу на Поділлі у 80-х роках ХІV ст. та зробити деякі висновки. Як видно з його складу, основу грошової маси складали галицько-руські грошики Людовика, з невеликою домішкою монет Казимира ІІІ та Владислава Опольського, підігнаних до вагової норми 80-х років. Вагому частку грошової маси складали переважно обрізані празькі гроші Яна Люксембурзького та Карло І. Монети Подільського князівства, вочевидь, складали невелику частку місцевої грошової маси, що відповідає сучасній рідкості цих монет. Також в подільському грошовому обігу у той час були присутні місцеві наслідування руським грошикам Владислава Опольського. Вочевидь, подільські наслідування випускалися в 70-х роках, часи коли карбувалися грошики Владислава Опольського, але залишилися в місцевому обігу до 80-х років ХІV ст. Раніше вже зверталась увага на відсутність на Поділлі звичайного для започаткування власного карбування попереднього періоду з випуском наслідувань. Тепер, після знахідки в Смотрицькому скарбі місцевих наслідувань, стає зрозумілим, що на Поділлі теж випуску власної монети, півгрошів Костянтина Корятовича, передувало наслідувальне карбування.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   50


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал