Дунаєвеччина очима дослідників, учасників і свідків історичних подій



Сторінка37/50
Дата конвертації22.12.2016
Розмір9.2 Mb.
1   ...   33   34   35   36   37   38   39   40   ...   50

Список використаної літератури:


  1. Кац Д. М. Серед земних щоденних див: фотороботи. – К.: Вид-во Сергія Пантюка, 2008. – 54 с.

  2. Його. «Я так люблю оту красу творить»: фотоальбом. – Хмельницький: ТОВ «Поліграфіст – 2», 2010. – 160 с.

  3. Його. Маю честь презентувати: книга – фотоальбом. – Хмельницький: ТОВ «Поліграфіст -2», 2012. – 96 с.

Н.В.Городецька,

с. Рачинці
Бібліотека – музей у Рачинцях
Повідомлення присвячене створенню і діяльності в Рачинцях бібліотеки – музею села.

Ключові слова: село, бібліотека, музей, історія, експонати.
Село Рачинці вперше згадується 1598 року. Історія його насичена багатьма подіями, тому виникло бажання укомплектувати всі матеріали про село і створити музей у сільській бібліотеці.

І 2011 року рішенням сесії Рачинецької сільської ради сільська бібліотека перейменована в поліфункціональний заклад – бібліотеку – музей.

Над створенням музею працювали колеги з районної бібліотеки, районного краєзнавчого музею, сільський бібліотекар та інші представники сільської громади. Створена справжня скарбниця минувшини, наповнена старожитностями – предметами побуту, старовинними речами, реліквіями прадавніх часів, друкованими виданнями та публікаціями. Збирали ці речі односельці, активні читачі бібліотеки. Особливо великий внесок зробив В.П.Глуховатий, краєзнавець, який багато років працює над дослідженням історії рідного села. Свій краєзнавчий матеріал (історичний нарис про село, архівні документи, фотографії та ін.) передав музею саме він. Жителі Рачинець, яким не байдужа історія села, надали спонсорську допомогу на суму 1500 гривень. Зібрані гроші витрачено на виготовлення та оформлення музейних стендів.

Відкриття музею було приурочене 20-ій річниці незалежності України і відбулося 23 серпня 2011 року.

Площа історико – краєзнавчого музею складає 45 м2. На шести стендах відображена багатогранна історія села від найдавніших часів і до сьогодні. Це і легенда про походження назви села, епізоди, пов’язані з У. Кармалюком. У документах, фотографіях, речових пам’ятках представлені часи репресій, голодомору, Великої Вітчизняної війни, радянський період та роки незалежності. У народознавчому куточку зібрано старовині речі, якими користувалися наші діди, прадіди.

Найдавнішими експонатами є церковна книга – том 6-ий «Сочинения преосвещеного Тихона» (1836) та дві святкові гребенні вишиті сорочки 18 століття (чоловіча та жіноча). Усі експонати, подаровані музею жителями Рачинців, записані в інвентарній книзі.

Односельці залюбки приходять, роздивляються, знаходять щось старовинне у себе вдома і приносять до музею. Це наша історія, і ми будемо берегти її завжди.

У музеї проводяться різні заходи – екскурсії, зустрічі, тематичні вечори, презентації. З того часу в бібліотеці збільшилася кількість читачів, у бібліотеку – музей ідуть не тільки жителі Рачинців, але й інших сіл, приїжджають зі своїми родинами вихідці з села. Бібліотека – музей стала центром духовного спілкування, взаєморозуміння, обміну думками. Це місце, де завжди раді відвідувачу, де його завжди чекають.


Список використаної літератури:


  1. Заєць В. Відкриття бібліотек – музеїв – необхідність та вимога часу / Веліна Заєць // Дунаєвецький вісник. – 2011. – 25 серп.

  2. Городецька Н. Робота бібліотеки – музею / Неля Городецька // Там само. – 29 верес.

  3. Іванець О. Щоб пам’ятали: про Рачинецьку бібліотеку - музей / Оксана Іванець // Там само. – 2012. – 26 квіт.

С.О. Бондар,

С.М. Шпаковський,

ДІКЗ “Межибіж”


Пам’ятки архітектури і містобудування Дунаєвеччини

У статті показано процес занесення об’єктів культурної спадщини Дунаєвецького району до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, описано найвизначніші пам’ятки архітектури і містобудування, а також подано переліки об’єктів культурної спадщини.

Ключові слова: Державний реєстр, нерухомі пам’ятки, культурна спадщина, архітектура і містобудування.
Значною частиною культурного надбання Хмельниччини та України є культурна спадщина Дунаєвеччини. Збереження і примноження культурного надбання належить до пріоритетних напрямів державної політики у сфері культури.

Відповідно до чинного пам’яткоохоронного законодавства в Україні державному обліку й охороні підлягає широкий спектр об’єктів, комплексів та визначних місць культурної спадщини: окремі будівлі, їхні комплекси та ансамблі, монастирі і фортеці, квартали, площі й історичні центри стародавніх міст і містечок, сади і парки, історико-меморіальні будинки, городища і вали тощо. Одним із основних напрямів охорони культурної спадщини є захист, збереження, відповідне використання, реставрація та реабілітація об’єктів культурної спадщини, а також захист традиційного характеру архітектурного середовища історичних населених місць від руйнівного процесу активної урбанізації.

Дунаївці (1403 р.) рахуються серед 24 населених пунктів Хмельницької області, що включені до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001р. №878 [1]. У кожному історичному населеному місці розробляється історико-архітектурний опорний план та визначається історичний ареал – частина населеного місця, що зберегла об’єкти культурної спадщини і пов’язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку. На жаль, на сьогодні в м. Дунаївці не розроблено історико-архітектурного опорного плану та не визначено історичний ареал.

Основу формування Державного реєстру Хмельницької області склали пам’ятки культурної спадщини, які набули пам’яткоохоронного статусу на підставі постанов Ради Міністрів Української РСР 1963-1979 років. Значну роботу з формування Реєстру пам’яток архітектури і містобудування Хмельницької області виконано відділом пам’яток архітектури і містобудування Науково-дослідного інституту теорії та історії архітектури і містобудування (НДІТІАМ) Мінрегіонбуду України в 1993 році. В основу зазначеного реєстру покладені матеріали архівного фонду НДІТІАМ, особисті матеріали автора реєстру по пам’ятниках архітектури Хмельницької області Е.В. Тимановича, матеріали, накопичені до “Зводу пам’яток історії та культури”, але головний масив даних становили матеріали, отримані під час загального обстеження усієї території Хмельницької області, яке проводилось в 1992-1993 рр. шляхом організації 8 спеціальних автоекспедицій [2].

Проведена робота дала можливість включити до зазначеного Реєстру 1104 об’єкти як у статусі пам’яток архітектури загальнодержавного (республіканського), регіонального та місцевого значення, так і рекомендованих об’єктів для взяття на держаний облік, лише 172 пам’ятки були занесені до списку пам’яток області в 1963 та 1979 рр.

Науковцями відділу пам’яток архітектури і містобудування НДІТІАМ по Дунаєвецькому району було включено 67 об’єктів культурної спадщини (додаток 1), зокрема по м. Дунаївці включено 9 об’єктів архітектури, по району – 58 [2]. Управлінням культури, національностей та релігій Хмельницької ОДА проведено моніторинг об’єктів архітектурної спадщини, які були визначені НДІТІАМом, врезультаті чого низка щойновиявлених об’єктів культурної спадщини підлягають занесенню до Реєстру.

Протягом 2009-2012 років по Хмельницькій області до Державного реєстру нерухомих пам’яток України занесено 150 пам’яток місцевого значення [3]: 7 пам’яток архітектури, 16 археології, 3 монументального мистецтва та 124 пам’ятки історії. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2012 року №929 до Державного реєстру нерухомих пам’яток України занесено 3 пам’ятки архітектури національного значення, у тому числі костел Св. Йосипа Обручника Пресвятої Діви Марії у с. Підлісний Мукарів (охоронний № 220022-Н). Підготовлено облікову документацію на 159 об’єктів історії, мистецтва та архітектури Хмельницької області для занесення їх до Державного реєстру.

Згідно інформації, наданої управлінням культури, національностей та релігій Хмельницької ОДА, станом на 01.01.2013 року на території Хмельницької області на обліку перебуває 3098 пам’яток культурної спадщини, з них 256 пам’яток археології (11 – національного значення), 345 пам’яток архітектури та містобудування (232 – національного значення), 126 пам’яток мистецтва (одна – національного значення), 2368 пам’яток історії (4 – національного значення) та одна пам’ятка науки і техніки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, яка знаходиться у Хмельницькому та Ярмолинецькому районах [4, с. 530].

Серед пам’яток архітектури Дунаєвецького району можна виділити:

Палацовий комплекс ХVІІІ – ХІХ ст. графів Орловських (с. Маліївці). Пам’ятка культурної спадщини національного значення. Палацовий комплекс разом з парком займає 20 га. До складу комплексу входили: палац, господарський будинок, художня огорожа, міст на під’їзді, флігель (не зберігся) та парк з парковими спорудами, пізніше, з 1900 року – водонапірна вежа з оглядовими майданчиками та флагштоком.

Головний будинок з оранжереєю та флігелем споруджено у 1788 році графом Ігнатієм Орловським за проектом архітектора Доменіко Марміні. В основу архітектурної композиції покладено класицистичну концепцію архітектора А. Палладіо з використанням форм французького раннього класицизму. Внаслідок розташування будівлі на крутому схилі головний її фасад має два, а парковий - три поверхи. Вирішення фасадів – симетричне. Центральна вісь головного фасаду акцентована чотириколонним портиком, франкованим ризалітами з пілястровим ордером. Фасади палацу за своїми пропорціями наслідували античні зразки. Звідси, зокрема, вимушене розташування вікон другого поверху на рівні підлоги, що створює невідповідне для житла освітлення.

Зовнішній вигляд відповідає внутрішньому розплануванню. Це – дворядна анфілада з розташованим на центральній осі парадним вестибюлем та двосвітним залом, якому в цокольному поверсі відповідає домова каплиця з порталом, франкованим оригінальними атлантами. Завдяки цьому, зберігається вироблена ще в період бароко симетрично-осьова система розпланування, що відбиває єдність внутрішнього та зовнішнього об’ємів.

Це вирішення притаманне сформованій ще в другій половині ХVІІ ст. французькій репрезентативній резиденції так званого типу між “двором та садом”. За взірцем Палладіо парадні апартаменти зайняли 1-й поверх, на 2-му поверсі розміщувались житлові приміщення. Таке переміщення є новим етапом розвитку об’ємно-просторових структур палаців, який був завершений у період зрілого класицизму. Це вплинуло й на формування центральної групи приміщень. Сходи у головному вестибюлі палацу не мають колишнього парадного характеру, вони зміщені з центральної осі і зайняли пристінне положення.

В інтер’єрі застосовано повний набір декоративних форм стилю Людовіка ХІ (рококо). Це особливо стосується головного залу, стіни якого прикрашені ліпниною у вигляді музичних інструментів (ріжки, кларнети, гітари тощо), підвішених на стрічках з бантами, перевитих витончено трактованими рослинними стеблами. Стіни були вкриті орнаментальними малюнками (тепер забілені), а міжвіконні простінки декоровані дзеркалами. Північну стіну обіднього залу займало живописне зображення “Виверження Везувію”.

У післяреволюційний час палац намагалися розібрати, але він був врятований завдяки клопотанню перед В. Куйбишевим місцевого лікаря Едуарда Селецького, дружина якого походила з родини Куйбишевих.

З відкритої тераси паркового фасаду палацу відкривався чудовий краєвид на ставок з лебединим озером, водоспадом, гротом (первісно із скульптурою Св. Онуфрія з овечками) та Василіанською Хрестовоздвиженською церквою 1673 року (знищена у 1934-35 рр.) на вершині, а також на масив лісу та відкриті польові простори, які візуально розширювали межі паркової території [5, с. 194].

Іоанно-Богословська церква (с. Маків). Пам’ятка культурної спадщини національного значення. Побудована у 1839-1862 роках.

Планово-об’ємна структура споруди характерна для класицизму. Являє собою ротонду, десять внутрішніх стовпів, які розміщені по кругу і об’єднані арками, несуть циліндричний світовий барабан з куполом. Стрілчаті вікна в стилі неоготики, обрамовані на барабані дрібною профіліровкою. Під карнизом проходить декоративний поясок з різьбою рослинного мотиву. Пам’ятка є витвором в стилі класицизму з характерною для Поділля готичною ретроспективою [5, с. 201].



Флігель палацу (с. Маків). (І чверть ХІХ ст.). Пам’ятка культурної спадщини національного значення. Був частиною архітектурного ансамблю, палац якого не зберігся. Цегляний, двоповерховий, отинькований, прямокутний в плані. Побудований в стилі класицизму. Планування коридорно-секційне. Особливістю планувальної схеми є функціональний розподіл на житлову і службову частини.

Перший поверх і підвал включали комплекс господарських приміщень. Перекриття – хрестові і напівциркульні зводи. Фасади прорізані прямокутними віконними прорізами, декоровані по першому поверху сандриками – поличками і маскаронами на лопатках другого поверху. Фасади приміщення завершені простим антаблементом [5, с. 202].



Садиба Скібневських (с. Голозубинці). Об’єкт культурної спадщини місцевого значення. Реконструйована садиба 1870 року Віктором Скібневським (перший проект виконав відомий адепт класицизму Томаш-Оскар Сосновський). 1905 року збудував одно-двоповерховий палац з оригінальним архітектурним рішенням центрального фасаду та всього комплексу будівель за проектом барона Гороха. До східного крила палацу (флігеля) добудована декоративна оборонна псевдовежа з високим шпилем, з дахом покритим гонтою, яка в оригіналі збереглась до наших днів. Голозубинецький палац було значно розширено, зникла симетрія досить суворої будівлі, змінено інтер’єр палацу.

Роботи з реконструкції прилеглого до палацу парку були закінчені лише 1916 року, про що свідчить викарбуваний з лівого боку пілона в’їздної брами до маєтку Скібневських напис польською мовою.

Після 1917 року Віктор Скібневський залишив Голозубинці і тривалий час палац пустував. У травні 1924 року будівлю зайняла дворічна сільськогосподарська профшкола, з 1946 року – ветеринарно-зоотехнічний технікум, який 1957 року перевели до Кам’янця-Подільського. В 1956 році у приміщеннях садиби розташовувався евакогоспіталь на 250 ліжок для інвалідів Великої Вітчизняної війни [6, с. 72-75].

Костел Св. Йосипа Обручника Пресвятої Діви Марії (с. Підлісний Мукарів). (1859-1872 рр.) Пам’ятка культурної спадщини національного значення.

Костел Св. Йосипа Обручника знаходиться на узвишші в південній частині села Підлісний Мукарів. Костел побудований у 1859-1872 рр. на місці дерев’яного, який існував з 1613 р. За часів турецької окупації (1672-1699 рр.) цілком зруйнований. В 1760 р. заново зведений новий дерев’яний костел, який проіснував ще 100 років. 1859 року на кошти віруючих розпочато будівництво нового кам’яного костелу. Роботи тривали до 1872 р. Саме тоді постав нинішній величний костел. Єпископом Людовідським храм був освячений в 1886 р. З 1933 р. – костел закритий, а через три роки пристосований під клуб. Впродовж 1941-1962 рр. в костелі проводились богослужіння. У цей період був розширений балкон (хори) для хорового співу, відремонтовані вівтар, амвон. 1962 року костел знову закрили, перетворивши його в зерносховище, а згодом на музей. 1989 року храм повернений громаді, 1992 року відремонтований парафіянами під керівництвом о. Юзефа Чопа і реконсекрований (повторне освячення) єпископом Яном Ольшанським [7, с. 53].

Кам’яний, однонавний, довжиною 25,8 м та шириною 10, 6 м. Прямокутна в плані нава завершується видовженим пресвітерієм з п’ятигранною апсидою. До пресвітерію примикають сакристії з двох сторін та новозбудовані в 90-х роках приміщення. Із східного боку в підвалі влаштовано котельню з окремим входом. У північно-західному куті костелу розміщені гвинтові дерев’яні сходи, що ведуть на хори. Хори підтримують дві різьблені дерев’яні стійки в інтер’єрі костелу. Нава перекрита напівциркульним склепінням. В інтер’єрі пілястри розділяють площини стін, що оздоблені сучасними розписами.

Головний фасад має високий ступінчастий фронтон, невеликі вежки з гострими шпилями, розетка над порталом та архітектурні деталі з ажурним різьбленням в камені. Різьблені дерев’яні двері із дерев’яними решітками прикрашають портал головного входу.

В інтер’єрі Костелу збережені дерев’яні елементи: вхідні двері з решіткою, двері в сакристії, двері в ніші, стійки хорів, фрагмент огорожі хорів.

Костел Св. Йосипа Обручника Пресвятої Діви Марії збудований в стилі неоготики і є цінним архітектурним об’єктом [8].

Найбільш гострого проблемного значення в даний час набуває забезпечення збереження, належного утримання, реставрації, ремонту, консервації, відновлення великої кількості пам’яток архітектури та містобудування й здійснення за ними належного державного контролю.

Вирішення цієї проблеми ускладнюється тим, що пам’ятки архітектури, ансамблі та комплекси є невід’ємною частиною структури населених місць, а відтак охорона їх не може вирішуватися відокремлено від вирішення архітектурно-містобудівних та інженерно-технічних питань створення повноцінного середовища життєдіяльності населення, без відповідних державних будівельних норм і належної науково-проектної й реставраційно-будівельної бази.

Обмежене фінансування негативно позначається на стані збереження пам’яток. Об’єкти архітектурної спадщини Дунаєвеччини потребують проведення науково-дослідних робіт, адже статус їх ще не визначений на законодавчому рівні.
Список використаної літератури:


  1. Постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року №878 “Про затвердження Списку історичних населених місць України” // Урядовий кур’єр. – 2001. – 9 серп. (№142).

  2. Реєстр пам’яток архітектури і містобудування Хмельницької області, виконаний відділом пам’яток архітектури і містобудування НДІТІАМ Мінбудархітектури України / під ред. Тимановича Е.В. – К., 1993.

  3. http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/doccatalog/document?id=316075

  4. Лукашук В.С. Методологічні аспекти занесення об’єктів культурної спадщини Деражнянського району до Державного реєстру нерухомих пам’яток України / В.С. Лукашук, С.М. Шпаковський // Матеріали всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції «Деражнянщина: минуле і сучасне». – Хмельницький, 2013. – 656 с.

  5. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: каталог-справочник. – К., 1982. – Т. 4.

  6. Трембіцький А. З історії родового маєтку Скібневського в Голозубинцях // Маєток: наук.-краєзн. зб. Державного історико-культурного заповідника «Самчики». – Самчики, 2009. – 172 с.

  7. Свінціцька Л. Проведення паспортизації нововиявлених пам’яток у Хмельницькій області // Національний історико-архітектурний заповідник Кам’янець: історія, сьогодення, перспективи. – Кам’янець-Подільський, 2012. – 60 с.

  8. Паспорт об’єкта культурної спадщини Костелу Св. Йосипа Обручника Пресвятої Діви Марії // Архів Управління культури, національностей та релігій Хмельницької ОДА. – Кам’янець-Подільський, 2010.


Додаток 1
Перелік об’єктів архітектури м. Дунаївці та Дунаєвецького району (1993 р.)

№ п/п

Найменування,

матеріал,

використання

(сучасне,

первісне)


Адреса

Дата споруд-

ження, автор



Дата, номер постанови (рішення). Ким рекомендовано взяття на облік

Прізвище

дослідника




1

2

3

4

6

14

1.

Садиба, нині районна лікарня

м. Дунаївці, вул. Горького, 7

Др. пол. ХІХ ст.

НДІТІАМ

С’єдін О.І., Ставинська Н.І.

2.

Палац (мур.), нині адмінкорпус

м. Дунаївці, вул. Горького, 7

Др. пол. ХІХ ст.

НДІТІАМ

С’єдін О.І., Ставинська Н.І.

3.

Флігель (мур.), нині рентгенкабінет

м. Дунаївці, вул. Горького, 7

Др. пол. ХІХ ст.

НДІТІАМ

С’єдін О.І., Ставинська Н.І.

4.

Парк




Др. пол. ХІХ ст.

НДІТІАМ

С’єдін О.І., Ставинська Н.І.

5.

Кірха (мур.), нині будинок молитви

вул. 3-го Інтернаціоналу

Др. пол. ХІХ ст.

НДІТІАМ

С’єдін О.І., Ставинська Н.І.


6.

Михайлівська церква (мур.). Діюча

вул. 3-го Інтернаціоналу

1898 р.

НДІТІАМ

С’єдін О.І., Ставинська Н.І.

7.

Суконна фабрика

вул. Шевченка, 59

Др. пол. ХІХ ст.

НДІТІАМ

С’єдін О.І., Ставинська Н.І.

8.

Капуцинський монастир

-

XVIII ст.

НДІТІАМ

Тиманович Е.В.

9.

Костьол (мур.)




1751-1790 рр.

НДІТІАМ

Тиманович Е.В.

10.

Кінний завод

с. Балин

1845 р.

НДІТІАМ

С’єдін О.І., Ставинська Н.І.

11.

Дім керуючого (мур.), нині адмінбудинок

с. Балин

І пол. ХІХ ст.

НДІТІАМ

С’єдін О.І., Ставинська Н.І.


12.

Стайня (мур.), використовується за призначенням

с. Балин

Др. пол. ХІХ ст.

НДІТІАМ

С’єдін О.І., Ставинська Н.І.


13.

Парк

с. Балин

ХІХ ст.

НДІТІАМ

С’єдін О.І., Ставинська Н.І.


14.

Будинок Садовського (мур.), нині селищна рада

с. Балин

Др. пол. ХІХ ст.

НДІТІАМ

С’єдін О.І., Ставинська Н.І.

15.

Садиба Скибневських, нині тублікарня

с. Голозубинці




НДІТІАМ

Тиманович Е.В.

16.

Палац (мур.), нині житловий будинок працівників лікарні

с. Голозубинці

ХІХ ст.

НДІТІАМ

Тиманович Е.В.

17.

Голозубинецький парк (21,0 га)

с. Голозубинці

ХІХ ст.

НДІТІАМ

Рішення Держкомітету УРСР по екології та національного природовикористання № 48 від 30.08.91 р.



-

18.

Будинок керуючого господарством

с. Гірчичне

Др. пол. ХІХ ст.

НДІТІАМ

С’єдін О.І., Ставинська Н.І.

19.

Садиба Крупенських, нині психоневрологічний інтернат

с. Кривчик

Др. пол. ХІХ ст.

НДІТІАМ

Тиманович Е.В.

20.

Палац (мур.), нині спальний корпус

с. Кривчик

Др. пол. ХІХ ст.

НДІТІАМ

Тиманович Е.В.

21.

Флігель (мур.)

с. Кривчик

Др. пол. ХІХ ст.

НДІТІАМ

Тиманович Е.В.

22.

Покровська церква (мур.), діюча

с. Лисогірка

1865 р.

НДІТІАМ

С’єдін О.І., Ставинська Н.І.

23.

Церква Іоанно-Богословська (мур.), діюча

с. Маків

18-30 рр. ХІХ ст. (1839-1862 рр.)

Постанова РМ УРСР від 06.09.79 № 442

Тиманович Е.В.

24.

Садиба Рациборовських

с. Маків










25.

Флігель палацу (мур.), нині середня школа

с. Маків

30-і рр. ХІХ ст.

Постанова РМ УРСР від 06.09.79 № 442

Тиманович Е.В.

26.

Маківський парк (3,0 га)

с. Маків

Кін. XVIII ст.

НДІТІАМ

Рішення облвиконкому від 30.01.69



№ 72




27.

Водяний млин (мур.)

пров. Річний, 6

1846 р.

НДІТІАМ

С’єдін О.І., Ставинська Н.І.

28.

Здвиженська церква (мур.). Діюча

-

1876 р.

НДІТІАМ

Тиманович Е.В.

29.

Будинок станового (мур.), нині житловий

-

Др. пол. ХІХ ст.

НДІТІАМ

Тиманович Е.В.

30.

Цукровий завод А.Журовського

-

І пол. ХІХ ст.

НДІТІАМ

С’єдін О.І., Ставинська Н.І.

31.

Виробничий корпус (мур.)

-

Кін. ХІХ ст.

НДІТІАМ

С’єдін О.І., Ставинська Н.І.

32.

Склад готової продукції (мур.)

-

Поч. ХХ ст.

НДІТІАМ

С’єдін О.І., Ставинська Н.І.

33.

Склад готової продукції (мур.)

-

Поч. ХХ ст.

НДІТІАМ

С’єдін О.І., Ставинська Н.І.

34.

В’їздна брама (мур.)

-

30- рр. ХІХ ст.

НДІТІАМ

Тиманович Е.В.

35.

Склад (мур.)

-

І пол. ХІХ ст.

НДІТІАМ

С’єдін О.І., Ставинська Н.І.

36.

Будинок священика (мур.)

с. Мала Кужелева

ХІХ ст.

НДІТІАМ

С’єдін О.І., Ставинська Н.І.

37.

Млин (мур.)

с. Мала Кужелева

Кін. ХІХ ст., поч. ХХ ст.

НДІТІАМ

С’єдін О.І., Ставинська Н.І.

38.

Парк

с. Маків

-

-

За усними відомостями в натурі не перевірено

39.

Садиба графів Орловських*

с. Маліївці

XVIII ст.

Постанова РМ УРСР від 06.09.79 № 442

Тиманович Е.В.

40.

Палац (мур.), нині обл. дитячий туберкульозний санаторій

с. Маліївці

1788 р.

Постанова РМ УРСР від 06.09.79 № 442

Тиманович Е.В.

41.

Водонапірна башта (мур.)

с. Маліївці

Поч. ХІХ ст.

Постанова РМ УРСР від 06.09.79 № 442

Тиманович Е.В.


42.

Господарський будинок (мур.)

с. Маліївці

ХІХ ст.

Постанова РМ УРСР від 06.09.79 № 442

Тиманович Е.В.


43.

Мур. Огорожі та міст з обелісками (мур.)




XVIII ст.

Постанова РМ УРСР від 06.09.79 № 442



44.

Мур. огорожі*

с. Маліївці

ХІХ ст.

НДІТІАМ

Тиманович Е.В.



45.

Брама фруктового саду (мур.)*

с. Маліївці

1788 р.

НДІТІАМ

Тиманович Е.В.



46.

Міст з обелісками (мур.)*

с. Маліївці

1788 р.

НДІТІАМ

Тиманович Е.В.



47.

Маліївський парк (17,2 га). Належить обласному дитячому санаторію

с. Маліївці

Кін. XVIII-ХІХ ст.

НДІТІАМ

Постанова Держкомітету по екології та раціональному природокористуванню від 30.08.91 № 18






48.

Малі архітектурні форми парку










Тиманович Е.В.

49.

Фонтан «Лев»

с. Маліївці

Кін. XVIII ст.

НДІТІАМ

Тиманович Е.В.


50.

Фонтан «Лебеді»

с. Маліївці

ХІХ ст.

НДІТІАМ

Тиманович Е.В.


51.

Круглий стіл з скам’єю

с. Маліївці

Кін. XVIII ст.

НДІТІАМ

Тиманович Е.В.


52.

Скала з гротом та водоспадом

с. Маліївці

Кін. XVIII ст.

НДІТІАМ

Тиманович Е.В.


53.

Михайлівська церква (мур.)

с. Миньківці

1838 р.

НДІТІАМ

С’єдін О.І., Ставинська Н.І.


54.

Садиба Маковецьких

с.Михайлівка

І пол. ХІХ ст.




Тиманович Е.В.


55.

Михайлівський парк

с.Михайлівка

І пол. ХІХ ст.

НДІТІАМ

Рішення Держкомітету по екології та раціональному природокористуванню від 30.08.91 № 18






56.

Грот (мур.)

с.Михайлівка

І пол. ХІХ ст.

НДІТІАМ

Тиманович Е.В.

57.

Костьол св. Іосипа Обручника (мур.). Діючий

с. Підлісний Мукарів

1859 -1872 рр.

НДІТІАМ

Тиманович Е.В.

58.

Садибний будинок Корф (мур.)

с. Рахнівка

1910 р.

НДІТІАМ

С’єдін О.І.,

Ставинська Н.І.



59.

Водяний млин (мур.)

с. Січенці

XVIII ст.

НДІТІАМ

С’єдін О.І.,

Ставинська Н.І.



60.

Дзвіниця Успенської церкви (мур.)

смт. Смотрич

1833 р.

НДІТІАМ

С’єдін О.І.,

Ставинська Н.І.



61.

Домініканський костьол св. Миколая (мур.)

смт. Смотрич

1796-1837 рр.

НДІТІАМ

Тиманович Е.В.

62.

Костьол Пресвятої Діви Марії

с. Сокілець

XVII ст.

НДІТІАМ

Тиманович Е.В.

63.

Покровська церква (мур.)

с. Сокілець

1857 р.

НДІТІАМ

С’єдін О.І.,

Ставинська Н.І.



64.

Різдво-Богородицька церква (мур.)

с. Тинна

1869 р.

НДІТІАМ

С’єдін О.І.,

Ставинська Н.І.



65.

Стефанівська церква (дер.)

с. Яцьківці

1771 р.

НДІТІАМ

За усними даними наявність та стан натурно не перевірені

Л.А. Іваневич,



м. Хмельницький

Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   33   34   35   36   37   38   39   40   ...   50


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал