Духовні цінності в структурі національної самосвідомості: українські реалії



Скачати 121.04 Kb.

Дата конвертації09.02.2017
Розмір121.04 Kb.

1
Карлова В.В.,
кандидат наук з державного управління,
доцент кафедри соціальної
і гуманітарної політики НАДУ

Духовні цінності в структурі національної самосвідомості:
українські реалії
У межах статті з’ясовується

місце духовних цінностей у структурі національної само
- свідомості, аналізуються особливості ціннісних процесів сучасного українського суспіль
- ства та їх взаємозв’язок з функціонуванням національної самосвідомості, визначаються пріоритетні напрями державної політики щодо формування та розвитку духовних цінностей українського суспільства на сучасному етапі державотворення.
Ключові слова:
цінності, нація, національна самосвідомість, духовні цінності, національні цінності, світоглядно
- ціннісні орієнтації, державотворення.

Карлова В.В.

Духовные ценности в структуре национального самосознания:
украинская реальность
В статье определяется место духовных ценностей в структуре национального самосознания, анализируются особенности ценностных процессов современного украинского общества, их взаимосвязь с функционированием национального самосознания, определяются приоритетные направления государственной политики по формированию и развитию духовных ценностей украинского общества на современном этапе построения государства.
Ключевые слова:

ценности, нация, национальное самосознание, духовные ценности, национальные ценности, мировоззренческие и ценностные ориентации, построение государства.


Karlova V.V. Spiritual values in the structure of national identity: the Ukrainian realities
Within the article turns the place of spiritual values in the structure of national identity, analyzed the value processes of modern Ukrainian society and their relationship with the formation of national identity, defined the priority directions of the state policy formation and the development of spiritual values of Ukrainian society at the present stage of the creation of the state.
Key words: values, spiritual values, national identity, national values, world view values of orientation, creation of the state.

Постановка проблеми. Національна самосвідомість через унікальну систему цінностей та ідеалів забезпечує духовний, ідеологічний фундамент функціонування держави, сприяє виробленню перспективних орієнтирів суспільного розвитку. Проте незважаючи на тисячолітнє коріння українського народу і майже двадцятирічну
історію державної незалежності, ціннісна основа загальносуспільного поступу не є цілісною, узгодженою і консолідуючою, що позначається на формуванні української політичної нації, формулюванні національних інтересів, процесах сучасного державотворення. "Крах радянської ідеології та відповідної системи духовних цінностей створили своєрідний ціннісний вакуум, який значною мірою заповнюється псевдоцінностями, породженими масовою культурою. Такі процеси криють у собі руйнівний потенціал, оскільки зсередини розкладають національну свідомість, нищать самобутню духовність українського народу" [7, с. 1]. Сьогодні є цілком очевидним, що без створення й утвердження нових ідеалів суспільного розвитку з певними цінностями, нормами, орієнтирами неможлива побудова незалежної
Української держави. Таким чином, процес формування й розвитку духовних цінностей сучасного українського суспільства як важливого структурного елемента національної самосвідомості виступає актуальною проблемою, яка потребує окремого розгляду.

2
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у вивчення ціннісної проблематики зробили вітчизняні і зарубіжні науковці, зокрема сутність та проблеми походження цінностей, їх класифікацію та систематизацію досліджували С.Аваліані,
В.Андрущенко, І.Бичко, Н.Бондаренко, В.Блюмкін, В.Василенко, М.Каган,
І.Надольний, О.Ручка, В.Тугаринов, В.Шинкарук та ін. Важливе значення мають розробки вітчизняних і зарубіжних учених, що присвячені сутності духовних цінностей, зокрема, С.Анісімова, В.Бакірова, М.Головатого, С.Гончаренка,
О.Дробницького, А.Здавомислова, Ю.Сурміна та ін. Проблемі систематизації українських національних духовних цінностей присвячені наукові праці
М.Боришевського, І.Ващенко, С.Возняка, О.Вишневського, Л.Мисіва, Г.Ситника,
П.Ситніка та ін.
Невирішені раніше частини загальної проблеми. Віддаючи належне теоретичній і практичній значущості зазначених наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених, слід, однак, зауважити, що в них не приділялося належної уваги вивченню духовно- ціннісної складової національної самосвідомості українського суспільства як важливого чинника сучасного українського державотворення, що й обумовлює зацікавленість зазначеною проблемою.
Метою статті є: з’ясування місця духовних цінностей у структурі національ- ної самосвідомості, проведення аналізу особливостей ціннісних процесів сучасного українського суспільства та виявлення їх взаємозв’язку з функціонуванням національної самосвідомості, визначення пріоритетних напрямів державної політики щодо формування та розвитку духовних цінностей українського суспільства на сучасному етапі державотворення.
Виклад основного матеріалу. Для початку слід зазначити, що в науковій літературі не існує єдиного підходу до визначення поняття "цінність". Проблемі пошуку соціальної сутності цінностей приділяють увагу філософи, соціологи, економісти, педагоги, психологи, що свідчить про багатогранність та складність цього поняття. У переважній більшості наукових праць цінності розглядаються як матеріальні та ідеальні предмети, які є важливими для людини, суспільства з позицій задоволення їхніх потреб та інтересів, і які усвідомлюються ними як необхідні, значущі для їх життєдіяльності та самореалізації. Такий підхід уможливлює виокремити матеріальні цінності, або ті, що задовольняють матеріальні потреби, і духовні цінності, які визначають духовний розвиток індивіда, групи чи суспільства.
У контексті визначеної мети нашого дослідження важливим є з’ясувати сутність духовних цінностей та їх місце у структурі національної самосвідомості, а також роль у життєдіяльності суспільства. Насамперед, слід зазначити, що духовні цінності відрізняються від інших тим, що вони є продуктом духовного виробництва, а, отже, належать до феноменів свідомості й виявляються у формі провідних, значущих соціокультурних орієнтирів: ідеалів, норм, символів, образів, почуттів тощо, що зумовлюють духовний розвиток індивіда чи суспільства в цілому.
На думку А.Здравомислова, світ цінностей – це, передусім, світ культури в широкому розумінні слова, це сфера духовної діяльності людини, її моральної свідомості, її прихильність до тих оцінок, у яких виявляється міра духовного багатства особистості [6, с. 127]. З точки зору О.Вишневського, духовні цінності поділяються на: абсолютні (вічні), національні, громадянські, сімейного життя та особистого життя [2, с. 45]. Інший дослідник, М.Боришевський, переконує, що систему духовних цінностей особистості утворюють ряд підсистем, а саме: 1) моральні цінності; 2) громадянські цінності; 3) світоглядні цінності; 4) екологічні

3 цінності; 5) естетичні цінності; 6) інтелектуальні цінності; 7) валеологічні цінності [1, с. 24-25].
На думку К.Клакхона і Ф.Стродбека, особистісні цінності відображаються у свідомості у формі ціннісних орієнтацій – складних, певним чином згрупованих принципів, які надають злагодженості і спрямованості різноманітним мотивам людського мислення й діяльності в процесі розв’язання спільних людських проблем
[13]. Ціннісні орієнтації є найважливішими елементами внутрішньої структури особистості, закріплені її життєвим досвідом, завдяки їм у суспільстві формуються різного рівня мотиви і цілі людей, визначаються засоби їх забезпечення.
Важливою в контексті нашого дослідження є точка зору відомого американ- ського вченого Т.Парсонса, який зазначає, що цінності – це найвищі принципи, які виробляє будь-яка соціальна система для збереження своєї єдності й цілісності, забезпечення саморегуляції і консенсусу як в різних підсистемах, так і в системі в цілому [8, с. 30]. Виходячи із зазначеного цінності виступають соціально-норматив- ними регуляторами суспільного і громадського життя людей і саме через це цінності дуже часто виконують ідеологічні функції, стаючи складовою частиною суспільних
ідеологій.
Кожній людині, суспільству притаманна своя специфічна ієрархія цінностей, які виступають зв’язуючою ланкою індивідуального і суспільного життя. За твердженням
Е.Дюркгейма, "суспільство – творець і сховище всіх цінностей, причому кожне суспільство має набір самих різних, інколи абсолютно протилежних ціннісних уявлень, і лише одна визначена аксіологічна модель утворює конкретний тип соціальних відносин даного суспільства. Така модель відображає цілі й спрямованість суспільного поступу, утворює його внутрішню основу" [5, с. 19]. Таким чином, незважаючи на свою ієрархічність, важливу роль у розвитку суспільства виконують базові цінності, зокрема ті, що виступають у формі національно-політичних ідеалів,
ідей, ціннісних настанов, орієнтацій, надцінних ідей на зразок національної ідеї.
Головний тип (модель) ціннісних орієнтацій суспільства реалізується у визначеному
ідеалі суспільного устрою. Наявність такого ідеалу сприяє стабільності суспільства, визначає специфіку цілей і шляхів реалізації різних проблем його життєдіяльності.
Домінуюча ціннісна модель укорінюється в інститутах, нормах, звичаях, традиціях, установках даного суспільства і виступає інструментом соціального регулювання, критерієм оцінки життєдіяльності людини і соціуму.
Усвідомлення і засвоєння духовних цінностей пов’язано з осмисленням особистістю, групою чи суспільством мети і змісту своєї діяльності в аспекті постановки й вирішення різноманітних завдань. Духовні цінності як специфічні сенсоутворюючі джерела існування людини та серцевина механізму самоорганізації суспільства виступають соціально значущими орієнтирами суспільства, важливим чинником його соціально-політичної стабільності й відкривають широкі перспективи для успішних перетворень у країні, стають провідними критеріями її сталого розвитку.
Духовні цінності, що належать народові, національній спільноті й становлять основу їх існування та розвитку, є національними духовними цінностями, які в житті суспільства відіграють роль особливих інтегруючих, соціалізуючих, комунікативних засад і, виступаючи у формі ціннісних настанов, орієнтацій, соціально-політичних
ідеалів, ідей, утворюють духовно-ціннісне ядро національної самосвідомості.
Національні цінності формуються в ході історичного розвитку нації, розвитку її матеріальної і духовної культури, у цілком визначеному економічному та геоеконо-

4 мічному середовищі під прямим та опосередкованим впливом існуючих політичних та економічних відносин і національних традицій.
Досліджуючи особливості української ціннісної системи, Г.Ситник до основних українських національних цінностей відносить: державний суверенітет, територіальну цілісність, демократичні основи розвитку, працелюбство, духовність, сім’ю, рівноправність народів, які населяють Україну, самовідданість під час захисту
Батьківщини, соціальну справедливість, колективізм, матеріальне та духовне надбання народу України, миролюбність, толерантність, доброзичливість [11, с. 369].
Підставою для класифікації пріоритетних національних цінностей інші дослідники вважають форми духовного життя і духовної діяльності такі як: суспільно-політична сфера, правові відносини, мораль, релігія, мистецтво, науково- теоретична діяльність та інші ділянки духовної культури. До цінностей політичного життя, на їхню думку, належать: розбудова національної державності, досягнення злагоди в суспільстві, соборність, утвердження демократичних принципів співжиття, забезпечення реального суверенітету. До правових цінностей вони відносять: досягнення гармонії прав і обов’язків громадян, повагу до закону, правове забез- печення функціонування української мови тощо. Вищими цінностями (абсолютами) вони вважають добро, справедливість, гідність, гуманізм, патріотизм, працелюбність, дружбу, любов, вірність. Саме на вищих цінностях ґрунтуються моральні пріоритети українського народу [3, с. 27].
Основними духовними цінностями нашого народу дослідники називають такі цінності, як національна державність, християнська віра та українська мова. На їхню думку, ця система є поєднанням елементів загальнолюдського та національного і, при цьому "національне" не протистоїть "загальнолюдському", а є, по-суті, "модифікацією останнього, втіленням загальнолюдського в канву українського менталітету, українського національного духу [3, с. 27].
На думку Ю.Сурміна, базовими цінностями сучасного українського суспільства
є: духовність, сімейні цінності, свобода, мир і злагода, національно-культурні цінності, патріотизм [10, c. 152-153].
У визначенні духовних цінностей української нації також важливою є думка
П.Ситника, який вважає, що до них, передусім, належать: державна мова, спільна
історична пам’ять, народні традиції й звичаї, національна символіка, психологічні стереотипи суспільної поведінки, система освіти й науки, гуманістично спрямовані світоглядні орієнтири та моральні норми, державотворча політична свідомість. У свою чергу, зазначає дослідник, названі духовні цінності формують загально- національний суспільний ідеал, єдину національну ідею, загальновизнану (пара- дигмальну) ідеологію державотворення, розвинену національну самосвідомість [12].
Якщо ціннісна модель суспільства є визначеною, відносно стійкою, базові духовні цінності поділяються і усвідомлюється всіма, чи, принаймні, переважною більшістю членів суспільства, таке суспільство і держава стабільно розвиваються.
Переконливим прикладом у цьому плані є розвиток багатьох країн. На власну систему цінностей, які становлять основу національної ідентичності, орієнтуються у визначенні шляху розвитку такі потужні держави, як США, Китай, Індія та ін.
Європейський Союз, зокрема, за основну мету проголошує необхідність збереження і захисту таких неподільних і універсальних цінностей, як людська гідність, свобода, рівність й солідарність, що має бути досягнуто лише у повазі до національних
ідентичностей його учасників.

5
Але зовсім інша ситуація розгортається в перехідні, кризові періоди, коли найбільш інтенсивно відбувається зміна ціннісної ієрархії суспільства. Такий стан характеризується падінням актуальних базових цінностей, незавершеністю ціннісних норм і установок, відсутністю ідеалів суспільного розвитку, наявністю суперечностей
і протиріч у національній самосвідомості суспільства.
Зміна ціннісних пріоритетів особливо гостро дає про себе знати в сучасних умовах розвитку українського суспільства, яке після розпаду СРСР опинилося в умовах "ціннісного вакууму", коли цінності та ідеологічні засади радянського суспільства були зруйновані, а нова чітка система цінностей не визначена, що не дає можливості для стабілізації суспільства.
Сьогодні у суспільстві відсутній консенсус відносно фундаментальних національних цінностей, ідеалів і орієнтирів його розвитку, що породжує високу конфліктність та соціальну напруженість. У масовій свідомості існує значний ціннісний розкол, який виявляється в зовнішньополітичних орієнтаціях різних суспільних груп (у які союзи вступати і куди йти, хто стратегічні партнери, а хто вороги), у духовно-культурній сфері, повсякденному житті, дотриманні норм демократії, моралі тощо. Відмінні духовно-ціннісні орієнтації окремих частин населення України обумовлюються її історичним минулим, оскільки різні частини українських земель протягом тривалого часу перебували під впливом інших держав, які проводили різну економічну, мовно-культурну, демографічну, церковну політику щодо українського населення, що привело до регіональних, культурних, ментальних, конфесійних розбіжностей у суспільній свідомості. І саме цим значною мірою пояснюються
існуючі й сьогодні відмінності у рівнях національного самоусвідомлення українців різних регіонів держави.
У масовій свідомості українського суспільства значною мірою диференційовані такі ціннісні пріоритети, як: державна незалежність, демократія, форми державного устрою та територіальної організації, спільне історичне минуле, державна мова, національна безпека. Великою мірою зазначене обумовлюється економічним, політичним і культурним станом різних соціальних і етнічних груп українського суспільства в сучасних умовах, а також є результатом зовнішніх впливів на державу та її громадян.
Сьогодні у суспільстві відбувається трансформація кількох ціннісних систем: водночас зі збереженням цінностей радянського суспільства відбувається стихійне запозичення цінностей західного суспільства без урахування особливостей розвитку власне українського, цілеспрямоване нав’язування невластивих українцям цінностей.
Отже, в Україні паралельно існують різні культури, системи оцінок, норм, різне бачення історії та політичного устрою – авторитарного і демократичного, різні геополітичні орієнтації – євразійська та європейська. Різні прошарки населення, особливо в регіональному вимірі, керуються досить відмінними, а іноді суперечливими ціннісними настановами, що свідчить про існуючий розкол національної самосвідомості за ціннісно-орієнтаційною ознакою і ставить під загрозу
єдність суспільства і майбутнє незалежної України.
Наслідком цього стало різке загострення ціннісних конфліктів, що проявляється насамперед у втраті загальних цілей подальшого розвитку, посиленні песимізму, загостренні міжособистісних взаємовідносин і навіть ворожнечі між різними соціальними групами, в інших негативних явищах і, як наслідок, у підвищеній конфліктності повсякденної поведінки переважної більшості суспільства. Проявом системної кризи суспільних цінностей є насамперед неузгодженість дій та

6 суперечностей у діяльності державних органів різних гілок влади, зокрема Верховної
Ради України, яка певним чином є відбиттям структури, світоглядних уявлень та суспільно-політичних орієнтацій нашого суспільства [3, с. 27].
Фундаментальними національними цінностями можуть бути тільки "високі" цінності, які є конструктивними і виступають основою національної консолідації, що охоплює всіх громадян, незалежно від їхніх ідеологічних чи релігійних переконань,
їхнього соціального становища та етнічного походження. Сучасна Україна й досі не сформувалася як повноцінна держава-нація зі своїми чітко окресленими національними інтересами, визначеними національними цінностями, щодо яких склався би консенсус як усередині політичної еліти, так і переважної частини її громадян, незалежно від їхніх політичних, релігійних та інших поглядів і переконань, становища в суспільстві. Оформленої загальнонаціональної ідеології в Україні зараз практично немає, є лише окремі, фрагментарно розроблені й безсистемно впроваджувані її елементи, і у цьому полягає одна з основних причин суспільної дезінтеграції, розмитості національної самосвідомості, що позначається на державотворенні. Тому вироблення консолідованого розуміння спільної для суспільства системи цінностей стає нагальною потребою та необхідною умовою подальшого розвитку Української держави.
У поліетнічній, багатоконфесійній, соціально розрізненій країні, якою є сьогодні
Україна, з різним історичним минулим її регіонів, не до кінця розв’язаною мовною проблемою, потрібно знайти таку систему духовних цінностей, які були б сприйняті та підтримані не тільки титульною нацією, а й іншими етносами, суспільними групами, що створить умови для визначення єдиної національної ідеї, загальновизнаної ідеології державотворення, формування цілісної національної самосвідомості.
Слід зазначити, що проблема пошуку базової системи духовних цінностей як чинника національної консолідації стала однією з найважливіших та дискусійних проблем в науковому та експертному середовищі в Україні. Так, зокрема, автори навчального посібника "Управління соціальним і гуманітарним розвитком" вважають, що цінністю, яка очевидно могла б об’єднати сучасне українське суспільство, є загальнонаціональна ідея утвердження соціальної єдності, соціальної злагоди суспільства, соціального миру та стабільності, створення умов для високого рівня добробуту, соціальної безпеки людини і суспільства [12, с. 106].
На думку академіка М.Жулинського, для всіх соціальних груп, етносів, партій, громадських організацій, конфесій українського суспільства ідеалом виступає сильна, демократична, правова, незалежна Україна. Саме такий ідеал є об’єктивним виразником волі українського народу і тих національних меншин, які пов’язали з ним свою долю, вважає вчений [12].
На нашу думку, виходячи із сучасних складних реалій українського державотворення формуванням політичної нації, становленням громадянського суспільства, особливостей трансформації світоглядних і ціннісних орієнтацій базові цінності суспільства мають визначатися шляхом гармонійного узгодження загальнолюдських цінностей та специфічних національних цінностей України, з одного боку, і з цінностями та інтересами соціальних та етнічних груп суспільства – з другого. Основою національної консолідації на сучасному етапі має бути утвердження передусім таких цінностей, як: справедливість, чесність та відпо- відальність; збереження української культурної спадщини та культур національних

7 меншин; авторитет сумлінної чесної праці та добробут; патріотизм; соціальна безпека, добросусідство, незалежність у відносинах з іншими народами та державами.
У системі цінностей української нації як поліетнічної спільноти, яку складають представники титульної української нації (етнонації) та усіх етнічних спільнот, що проживають в Україні і вважають її своєю батьківщиною, чільне місце мають посісти: громадянські права та свобода, рівноправність, спільність позицій громадян щодо стратегічних напрямів і цілей розвитку держави й суспільства, взаємна толерантність
і соціальна солідарність між різними (за будь-якими ознаками) суспільними групами; гордість за свою Батьківщину, лояльність до Української держави, повага до її символів та атрибутів (включаючи державну мову), шана до нації, що утворила державність, національна гідність у поєднанні з повагою до всіх етносів, які є патріотами України. У підтвердження цієї позиції можна навести результати досліджень
Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова, які свідчать про те, що нині у свідомості жителів усіх регіонів нашої держави превалює розуміння цінностей громадянського змісту, а саме: праця на благо України, готовність боротися за дотримання прав і свобод усіх українських громадян, прагнення до рівності прав усіх національностей, знання історії і культури України та бажання виховувати в дітях любов до неї, повага до законів та інститутів влади [9]. Подібний синтез соціальних, ліберальних і національно-патріотичних цінностей може стати несучою конструкцією суспільства і забезпечити модернізацію суспільних відносин та
інститутів.
Визначення базових цінностей допоможе визначити національні інтереси і сформулювати українську національну ідею, яку поділятиме все суспільство, загальновизнану ідеологію державотворення, що приведе до позитивних зрушень у суспільній свідомості. Вирішення цього завдання має здійснюватися засобами реалізації державної гуманітарної політики, шляхом суспільного діалогу, гармонійної та активної взаємодії органів державної влади, громадських організацій, наукових закладів з метою формування об’єднаного духовного простору української нації.
Завдання органів державної влади полягають, насамперед, у тому, щоб створити належні умови для укорінення у свідомості громадян соціально значущих цінностей – почуття гордості за Вітчизну, поваги до культури, мови й історичного минулого української нації, до національних традицій, формування расової, національної, релігійної терпимості, розвиток дружніх відносин між народами, що стане запорукою проявам націоналізму, шовінізму тощо. Невідкладними завданнями є формування правової культури, поваги до законів, символів держави, підвищення престижу державної і військової служби. Міцною основою формування національної самосвідомості, могутньою силою посування державотворчих процесів має стати громадянський патріотизм.
Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, можна зробити такі висновки.
Основою існування і розвитку будь-якого суспільства, національної спільноти, держави виступає відповідна система цінностей як своєрідний моральний орієнтир загальносуспільного поступу, завдяки якій і навколо якої організується життя всього соціуму. Духовні цінності формують загальнонаціональний суспільний ідеал, єдину національну ідею, загальновизнану ідеологію державотворення, розвинену націо- нальну самосвідомість.
У національній свідомості українського суспільства поки що несформована значуща для всіх громадян України узагальнена система цінностей, без якої важко сподіватися на можливість швидкої національної консолідації. За цих умов

8 невідкладним завданням постає формування нових ціннісних орієнтацій суспільства, концептуальним ядром яких має бути власна національна ідея, яка б охоплювала всі сфери економічного, інтелектуального і духовного життя суспільства. По суті мова йде про відповідну ідеологію, за допомогою якої можна було б формувати нові структури свідомості, нову ментальність нації в її національно-культурній єдності та духовній суверенності. Нова нормативно-ціннісна система українського суспільства повинна відображати цінності, інтереси й ідеали всіх соціальних груп суспільства та виступати результатом їх реальної взаємодії.
Вирішення цього завдання має здійснюватися засобами реалізації державної гуманітарної політики, шляхом суспільного діалогу, гармонійної та активної взаємодії органів державної влади, громадських організацій, наукових закладів з метою формування об’єднаного духовного простору української нації.
Перспективи подальших досліджень. Визначальну роль у системі мобілізуючих націю фундаментальних цінностей відіграє національно-державницька ідеологія, яка задає основні напрями і мету практичної діяльності нації і держави. Тому виникає потреба у вивченні ідеологічного простору сучасної України, пошуку об’єднавчої
ідеології українського суспільства та визначення її основних елементів, що сприятиме підвищенню рівня національної самосвідомості, загальносуспільному поступу.
Список використаних джерел
1.
Боришевський М. Духовні цінності як детермінанта громадянського виховання особистості /
М. Боришевський // Цінності освіти і виховання : наук.- метод. зб. / за ред. О. В. Сухомлинської. – К. :
АПН України, 1997. – С. 21-25.
2.
Вишневський О. Теоретичні основи сучасної української педагогіки : навч. посіб. / О. Виш- невський. – Дрогобич : Коло, 2003. – 528 с.
3.
Возняк С. М. Духовні цінності українського народу / С. М. Возняк. – К. ; Івано-Франківськ :
Плай, 1999. – 293 с.
4.
Гудби Дж. Стратегия стабильного мира. Навстречу Евроатлантическому сообществу безопасности / Дж. Гудби, П. Бувальда, Д. Тренин. – М. : Междунар. отношения, 2003. – 208 с.
5.
Дюркгейм Э. Ценностные и "реальные" суждения / Э. Дюркгейм // Социол. исслед. – 1991. –
№ 2. – С. 17-26.
6.
Здравомыслов А. Г. Потребности. Интересы. Ценности / А. Г. Здравомыслов. – М. :
Политиздат, 1986. – 223 с.
7.
Мисів Л. В. Особливості державного управління в сфері духовно-ціннісного розвитку українського суспільства : автореф. дис. … канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.02 "Механізми державного управління" / Л. В. Мисів. – К., 2006. – 20 с.
8.
Парсонс Т. Общетеоретические проблемы социологии / Т. Парсонс // Социология сегодня. –
М., 1965. – С. 30.
9.
Регіони України: шляхи формування спільної національної ідентичності // Національна безпека і оборона. – 2007. – № 9.
10.
Сурмін Ю. Ціннісні процеси пострадянського суспільства: методологічний аспект / Ю. Сурмін //
Зб. наук. пр. НАДУ. – К. : Вид-во НАДУ. – 2003. – Вип. 1. – С. 87-98.
11.
Ситник Г. Національні цінності як основа прогресивного розвитку особистості, суспільства, держави / Г. Ситник // Вісн. НАДУ. – 2004. – № 2. – С. 369-374.
12.
Управління соціальним і гуманітарним розвитком : навч. посіб. / В. А. Скуратівський,
В. П. Трощинський, Е. М. Лібанова та ін. ; за заг. ред. В. А. Скуратівського, В. П. Трощинського : у 2 ч. –
К. : НАДУ, 2009. – Ч. 1. – 456 с.
13.
Kluckhon C., Strodtbeck F. L. Variations invalue orientation. – Evanston, IL : Row Peterson,
1961.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал