Духовне та національне відродження учнів під час вивчення курсу за вибором «Українознавство» у 5-6 класах



Сторінка2/3
Дата конвертації08.01.2017
Розмір0.6 Mb.
1   2   3
Тема заняття: Народні музичні інструменти

Мета заняття: Ознайомити учнів із народними музичними інструментами, показати прагнення народу до прекрасного, виховувати повагу до історичного минулого, вчити учнів слухати музику.

Обладнання: Диск «Поліські музики», фотокопії народних музичних інструментів.

Місце проведення: Музей Побуту.

План та хід заняття

  1. Вступне слово вчителя. Визначення теми та мети заняття.

  2. Народні музичні інструменти (повідомлення вчителя).

НАРОДНІ МУЗИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ

Народні музичні інструменти -— частка традиційної культури. Вони різні за формою, звучанням, оздобленням і свідчать про неабиякий мистецький хист нашого народу. Найдавніші знахідки музичних інструментів на території України — глиняні свистунці з кам'яного віку, доби бронзи: ударні та шумові музичні інструменти, виготовлені з кісток тварин за часів пізнього палеоліту (Мізинська стоянка. 15—20 тис. років тому). Можна стверджувати з певністю, що колись вони виконували ритуально-магічну функцію.

Кожний тип інструмента характеризується численними різновидами (за технологією виготовлення, формою, конструкцією, звучанням). Так. маємо багато видів сопілок (денцівка. флояра. дудка, очеретянка, скосівка, свиріль), кобз та бандур тощо.

У колекції МНАП України зібрано понад 600 одиниць музичних інструментів. Тут є бандури, кобзи, ліри, скрипки, сопілки, гуслі, трембіти, вівчарські роги, кози, кувиці, окарини. теленки. сурми, труби, дудки, ріжки, бугаї, дубівки, цимбали, баси, козобаси, дримби, свистунці, колядницькі дзвіночки тощо.

Бандура побутувала колись переважно в Центральній Україні та на Півдні; особливо шанували її на Лівобережжі. Найбільшої популярності вона досягла в козацьку добу. Конструкція бандури розвивалася поступово: відомий майстер Олександр Корнієвський (1889 — 1988) довів діапазон її звучання до 5 октав. З-понад сотні бандур, що зберігаються в музейній колекції, — інструменти невідомих майстрів, а також О.Корнієвського, В.Тузиченка, М.Олексієнка, Г.Андрійчика, Т.Снігірьова, С.Голівця. зібрані по всій Україні. Найбільше їх знайдено на Січеславщині та Конотопщині. Чимало пісень побутувало в народі про цей інструмент:

Гей. кобзо моя.

Дружино моя.

Бандуро моя мальована!

Де ж мені тебе діти:

А чи в чистому степу спалити

1 попілець на вітер пустити,

А чи на могилі положити?..

Скрипка увійшла в музичний побут українців з XV століття і залишалася, по суті, найважливішим інструментом аж до кінця ХІХ століття, коли почали інтенсивно поширюватися гармонії.



На вулиці скрипка й бас.

Пусти, мати, хоч на час!

Кожен хлопець, пасучи худобу, міг зробити собі сопілку з верби, бузини, ліщини, очерету, явора, калини тощо. Про сопілку, як і про скрипку, чи не найбільше складено пісень:



Сопілочка яворова

вже ся поколола.

Що ходила-вигравала

коло оборога...

Або:


Ой ви, вівиі, мої, вівці.

Все чорні та білі.

Хто ж вас буде випасати

Кожної неділі?

Ой буде вас випасати

Молодий молодець.

В правій руш сопілочка,

А в лівій топіреиь.

Не вирушали в дорогу без сопілки й чумаки.


Та вози риплять, а ярма бряжчать,

А воли ремигають,

А попереду та чумаченько

На сопілочку грає.

А сопілочка та з барвіночка,

А горіхове денце.

Ой як заграє та чумак вранці

Та болить моє серце!

Протягом останніх десятиліть народні майстри В.Зозуленко. Є.Бобровников, Д.Ливицький, Д.Деменчук. П.Євченко виготовляли і вдосконалювали народні духові інструменти — сопілку, свиріль, трубу, сурму, ріжок. З'явилися нові конструкції багатьох інструментів, поліпшено їх акустичні властивості. Зокрема, великого поширення нині набула нова конструкція сопілки, розроблена майстром Д.Деменчуком. Такі сопілки виготовляють Мельнице-Подільські експериментальні майстерні.

Гуслі (смичковий інструмент) знала колись уся Україна. Про давнє їх поширення свідчать фрески Святої Софії у Києві. Згадуються гуслі і в народних піснях:

Гей, загусляй ми, гуслярику.

Дай. Марійко, грати!

Гей, як не йдеш, беру другу

Будеш банувати...

Велике поширення у Карпатах має дримба (варган). Це інструмент традиційно жіночий, хоч на ньому грають і чоловіки.



...А я собі дримбу куплю.

Хоч би-м була боса

Мені дримба вадримбає

Коло мого носа!..

Трембіта — дерев'яна труба завдовжки до трьох метрів — здавна побутує у гуцулів: використовували її переважно з сигнальною метою. На Поліссі також побутували труби, за формою і функцією близькі до трембіти. Ними сповіщали про якісь події — вигін худоби на пашу, виїзд сіяти у поле; про смерть, напад ворога чи інше лихо.

По всій Україні відома «троїста музика» — тріо музикантів у різному складі, проте неодмінно зі скрипалем. Нині, зокрема в Східній Україні, його часто заступає баяніст: замість сопілки використовують кларнет, майже зникли цимбали, які свого часу відігравали велику роль. Інколи музикантів збиралося і двоє або четверо, але, за традицією, їх все одно називали «троїстою музикою».

Важливим ансамблевим інструментом є також бубон. Талановитий музика, граючи на ньому, може без кінця варіювати різні технічні прийоми, особливо у швидких танцювальних мелодіях.



На вулииі бубон б'є.

Мені спати не дає!..

Нині на весіллі і при кожній нагоді, особливо у Східній Україні, грають на баянах та акордеонах. Своєю універсальністю ці інструменти витісняють традиційні, нівелюють і «забивають» масовий гуртовий спів. У нинішніх ансамблях народних музик часом захоплюються ложками, рублем і качалкою, пилкою, пічною заслінкою тощо, забуваючи про те, що якщо колись ці предмети і використовували з подібною метою, то це були поодинокі випадки, а зовсім непоширене явище, властиве музичній культурі нашого народу.

З 20—30-х років XX століття за вказівкою «згори» всі свята, урочисті події, навіть похорон стали відзначати з духовими оркестрами, що теж призводило до нівелювання традицій музичного виконавства та народних музичних інструментів на території тогочасної Радянської України.

Втім, незважаючи на усілякі перешкоди, народна інструментальна музика продовжує жити в побуті, хоч і у видозмінених формах і не повсюдно. Нового розвитку вона набула на концертній естраді, в організованих професіональних та самодіяльних колективах.



  1. Розгляд учнями фотокопій інструментів: ліри, поліських труб, цимбал, окарини, дуди.

  2. Слухання гри скрипки та сопілки із диску «Поліські музики».

  3. Узагальнення знань.

  • Про які музичні народні ми з вами говорили?

  • Навіщо людям багато років тому потрібна була музика?

  • Хто з вас чув або знає, хто у селі грає на музичному інструменті?

  • Музику яких інструментів ми з вами чули?

  • Хто з вас розповість про трембіту?

  • Пісня якої сучасної відомої української артистки розпочинається грою трембіт?

  1. Підсумок заняття




c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение 002.jpg
Ліра

c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение 002.jpg

Ліра


c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение 002.jpg
Цимбали роботи майстра В.Луцяка з Косівського району Івано-франківської області, 50-ті роки ХХ ст.c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение 002.jpg

Поліські труби




c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение 002.jpg






Ліра відомого українського лірника А.Гребня. Чернігівщина,

20-ті роки ХХ ст.

c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение 002.jpg

Окарина роботи майстра О.Шльончика. Чернігів,

60-ті роки ХХ ст.
c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение 002.jpg

Дуда роботи невідомого майстра з Верховинського району

Івано-Франківської області. Початок ХХ ст.

Факультативне заняття з «Українознавства»

6 клас

Тема заняття: Андріївські вечорниці

Мета заняття: Розкрити учням зміст святкування свята Андрія Первозванного,

ознайомити із народним звичаєм; вчити дітей артистизму; виховувати повагу до народних звичаїв та традицій.



Обладнання: Українські костюми, предмети домашнього вжитку, магнітофон.

Місце проведення: Шкільний Музей побуту.

Тип заняття: Свято-вистава.
Андріївські вечорниці

Свято Андрія Первозванного (13 грудня)



Українська хата. Біля печі порається господиня.

Господиня: Де ж це ті дівчата, уже й стемніло, а їх немає. Вже й вечеря готова. Не та молодь тепер. От ми було дівували... Як зачуєш було вечорниці, то аж тини тріщать. Зранку ще біжимо, готуємося, бо ж хлопці прийдуть. А тепер... От чекають, доки ніч настане. Сяду спочину хоч.



Сідає. Тихо наспівує: «Ой у полі три криниченьки». Чути сміх. Хтось стукає у двері. Заходять дівчата

1-а дівчина: Добрий вечір, паніматко.

2-а дівчина: Чули, що у вашій хаті сьогодні вечорниці.

Господиня: Добрий вечір, дівчата. Заходьте, аби щастя було в хаті, аби я була багата. Моя хата завжди рада гостям. Сідайте.

3-я дівчина: Ой, давайте скоріше готувати вечерю, бо хлопці

надійдуть.

Господиня: Так я на вас і чекаю, цокотухи. Давно вже все готове. От лишень де наші хлопці?

4-адівчина: А ми самі почнемо вечорниці. Нехай їх завидки беруть.

1-а дівчина: Ось Дарина кашу принесла. Перший раз прийшла на вечорниці.

Господиня: Став горщик у піч, щоб гаряча була, доки всі зберуться.

2-адівчина: Дівчата, а ось ми калиту спекли, давайте повісимо, доки хлопці прийдуть

3-я дівчина: Давайте! Тільки як найвище, хай поскачуть, а ми

їх сажею почастуємо.

Підвішують до стелі калиту.

4-а дівчина: Дівчата, а балабухів усі напекли? Бо я пса цілий день голодного тримала.

5-а дівчина: Аякже, давайте, дівчата, кладіть балабухи сюди, будемо потім ворожити.

6-а дівчина: Можливо, вам ще щось допомогти, паніматко? Ось ми тут принесли пиріжків та вареників.

Господиня: Усе вже в печі. Ось лише вареники допоможіть ліпити. (Дівчата ліплять вареники.) Давайте заспіваємо, дівчата, доки хлопці прийдуть.

Співають «Ой дівчино, шумить гай».

Чути стукіт у двері.

1-а дівчина:Ой, дівчата, це хлопці, напевне.

Хлопець: А-гу, дівчата, до хати пустіть, бо з дороги збився. Гарненько попросіть.

Знову стукіт.

2-а дівчина: Агов! Кого там принесло? Хто такий?

Хлопець: Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клишоногий. Пустіть до хати!

3-а дівчина:Не пустимо в хату, бо дуже вас багато.

Хлопець: (грюкає)

Пустіть ліпше, а то буде гірше.

4-а дівчина: Як візьмемо рогатини, поламаєм ваші спини!

Хлопець: Дівчатонька-голуб'ятонька,та ми не прийшли сваритися, а миритися. Гостинців принесли.

5-а дівчина: То заходьте вже, чого ж.

Хлопець: Добрий вечір вашій хаті. З Андрієм будьте здорові, дівчата, і ви, паніматко.

Господиня: Будьте й ви здорові. А де ж ваш старший — Береза? Хочемо на нього подивитися і перевірити, чи устав свій знаєте.

Андрій: Мене Березою обрали, а устав наш такий: гуляти чесно, тихо та смирно, як слід чесному і поважному парубоцтву, так, як гуляли наші діди й батьки. Господиню на вечорницях шанувати, як матір, з дівчатами поводитися з повагою: не забувати, братця, що чесна дівчина — то є краса і честь усього села. Це і є наш устав.

Господиня: Що ж, гарного Березу вибрали. Вечорниці будуть добрі. Ну що ж, хлопці, сідайте в нашій хаті.

Сідають.

Береза: А чого це сумно у вас, дівчата? А заспівайте козакам.

1-а дівчина: Чого ж, заспіваємо, дівчата?

Дівчата: Заспіваємо!



Співають «Вишиванку». '

Хлопець: Що ж, гарна пісня.

1-й хлопець: А чи вмієте ви хоча б хрестик вишити, дівчата?

Чи руки не стоять?

Господиня: Наші дівчата все вміють. Чи так, дівчата? А покажіть свої вишивки, хай оцінять парубки.

Дівчата демонструють свої вишивки, хлопці оцінюють.

Господиня: Дівчата ще й самі шиють та в'яжуть.



Показують свої роботи.

Береза: Це ми бачимо, що вони вміють, а от які з них господині, чи вміють вони біля печі ходити та їсти варити?

Хлопець: Це недовго, щоб перевірити. Покажіть їм, дівчата,

чи вмієте ви вареники варити.

Дівчина: Та вже й наварили.

Виймає з окропу вареники.

Хлопець: Та ще б скуштувати цих вареників. Може, їх собака їсти не захоче.

Дівчина: Почекайте. Ось заробите, тоді й скуштуєте.

Господиня: Переконалися, хлопці, що наші дівчата все вміють? А тепер покажіть, на що ви здатні? Хлопці здавна на вечорницях розказували смішні історії. А чи ви вмієте розсмішити та розвеселити дівчат?



Хлопці розповідають анекдоти,смішні історії.

3-я дівчина: Іринко, а заспівай но хлопцям коломийки.

Іра: Чого ж, можна. А ну, заграй, музико.

Співає коломийки

2-адівчина: Здавна в українців цінувалися мудрість та дотепність. А ну, хлопці, відгадайте наші загадки.



Загадують загадки, хлопці відгадують. За відгадані загадки даються фішки Хто найбільше набере, той оголошується наймудрішим

Хлопець: А ви наші відгадайте? Боюсь, що жодної не вгадаєте.



Загадують свої

3-я Дівчина: Та досить вам, давайте поспіваємо!



Співають «Ішов козак потайком».

4-а дівчина: А тепер побачимо, які ви спритні. А ну ж бо, хто хоче калити вкусити? Сідайте на коцюбу.

5-а дівчина: Та не забувайте , хто не вкусить — писатиму квачем!

1-й хлопець: Діду, діду, калиту кусати їду!

5-а дівчина: А я буду писати квачем.

1-й хлопець: А я вкушу!

5-а дівчина: А я впишу!

Іде до калити, стрибає, намагається вкусити. Якщо не

вкусив, дівчина пише його квачем.

Грають по черзі, доки хтось не вкусить.

3-я дівчина: А нашая калита {під час гри)

Та й з маком і медом.

Йди до неї, кусай її

Ззаду і спереду.

Йди до неї, кусай її,

Сторожа не бійся.

Кусай, кусай калиту.

Але не засмійся.

Йди до неї, кусай її

І назад вертайся.

Як вдалося відкусить –

Пари сподівайся.

Коли відкусять, знімають калиту, ділять усім по кусочку.

Дівчата: Калита, калита добра була.

Як ми її з'їли, за женихами полетіли.

1-а дівчина: Ой, дівчата, сьогодні ж ворожать! Давайте і ми погадаємо на долю.



Ворожать.

2-й хлопець: А ми теж хочемо знати свою долю!

5-адівчина: Що ж, іди, дізнаєшся, чи будеш щасливим. Якщо дістанеш перстень з тарілки з водою і носа не вмочиш, то знай — дівчина твоя буде, а якщо ні — то дивись, щоб у тебе її не вкрали.

Дістає перстень.

Хлопці: {бублики вносять) А ну ж, дівчата, побачимо, котра з вас найсправніша, до тієї і сватів засилатиму.



На нитці підвішені бублики. Потрібно відкусити без допомоги рук. Дівчата кусають.

3-й хлопець: Дівчата, а де ж ваші вареники, коли ми їх будемо

їсти?

2-а дівчина: Наші дівчата приготували українські страви, тож зараз оціните, які вони господині.



Дівчата пригощають усіх.

Береза: Що ж, пора і честь знати. Спасибі вам, паніматко,

за вечорниці.

Господиня: Спасибі вам, хлопці та дівчата. Заспівайте мені на прощання.



Співають «Гай зелененький».

Береза: Вибачайте, коли що не так. А на цім добрім слові

бувайте здорові.

З піснею виходять.
Факультативне заняття «Українознавство»

«Українська писанка».

5 клас

Мета: Розкрити цінність і символіку унікального витвору української

культури – писанки. Познайомити з технікою розписування

писанок.

Обладнання: Альбом «Українські писанки», малюнки з символами

писанки, різнокольорові фарби, писачок, віск, свічка.



Місце проведення: Музей Побуту

  1. Розповідь вчителя:

Українська писанка- найунікальніший витвір української культури. Вона є символом Великодня свята, коли воскресає природа, коли відроджується все живе для продовження життя на землі.

Сире розписане яйце у віруваннях наших предків символізувало собою Всесвіт. З образом яйця вони пов'язували закон доцільності і всесвітнього ладу, якому підлягає все в природі. Усі ви знаєте казку про яйце-райце. Коли яйце тріскає, настає великий хаос, порушується світовий порядок, втрачається лад і гармонія в усьому.

Про писанку існує багато легенд. Одна з них говорить про те, що доля світу залежить від того, скільки писанок пишуть люди на землі щороку. Доки пишуться писанки, світ буде існувати, а коли не стануть їх писати, тоді зло у вигляді диявола звільниться із своїх пут і знищить увесь світ. Цей диявол живе під землею, прикутий ланцюгами до скелі. Щороку він посилає своїх слуг на землю, щоб вони перевірили, чи пишуться ще писанки і чи багато їх є. Якщо так, то залізні пута затискають його міцно, і він втрачає силу, тому що людська любов перемагає зло.

Писанка має дуже древню символіку. Кожен хрестик, кожна рисочка на ній не вживалися довільно, а всі вони мали якесь значення, усі вони були знаками-оберегами, які захищали людину від усякого зла. Наші предки вірили, що писанка має магічну силу - вона приносить добро, щастя, достаток, тому закопували її в землю, вважаючи, що сила яйця сприятиме щедрому врожаєві. Писанки клали на могили предків, дарували один одному закохані хлопці та дівчата.

Розписували писанки під час Великого посту. Перш ніж почати цю роботу, жінки «освячували» себе молитвою, постом, одягали чисту сорочку, тому що інакше писанка не матиме такої магічної сили.


  1. Розгляд і аналіз символічних знаків

Символічних малюнків у писанці понад сто. Найбільш поширені такі:

c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpgc:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg

c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение 001.jpg


  1. Діалог вчителя та учня

А як називаються однобарвні яйця, які розмальовували на Великдень? Якого кольору зустрічаються вони?

Учень: Крашанка - це яйце, яке фарбували в один колір: червоний, жовтий, зелений, зрідка коричневий, синій.

Учитель: Раніше крашанки фарбувалися лише в червоний колір, тому що він символізував кров Христа, яка пролилася на хресті.

Про крашанки також існує багато легенд. Мені мама розповідала ще в дитинстві таку легенду, яка побутувала на Волині.

Коли Ісус Христос ішов на Голгофу, то його мати - Марія принесла йому сніданок - яєчка. Коли Ісуса розіп'яли, вона поклала їх внизу під хрестом. Кров його стікала на них, і вони стали червоними. Вона забрала їх , коли зняли Ісуса і хреста. А в неділю вранці, дізнавшись, що Ісус Христос воскрес, вона давала кожному червоне яйце зі словами: «Хрестос воскрес!»

З того часу розфарбовують великодні яйця в червоний колір.



Учитель: Хто з вас знає легенди про крашанку?

І учень: На Тернопільщині я чув таку легенду.

Коли Ісус Христос воскрес, то перелякані воїни, які охороняли його гріб, побігли сповістити своєму сотнику про це диво. Сотник в цей час снідав, перед ним лежали варені яйця. Коли воїни сповістили йому, що Ісус воскрес із мертвих, він дуже розлютився і закричав на них: «Як з мертвого може статися живе? Це все одно, щоб ці білі яйця враз стали червоними!»

I враз сталося диво! Яйця на тарілці почервоніли!

Приголомшений сотник промовив: «Вірю вам, що той замучений воскрес і що він був Бог. А на спомин візьміть собі по одному червоному яйцеві. Вони вас врятували від покарання».



II учень: Я читав таку легенду.

Коли Ісус Христос ішов на Голгофу і ніс важкого хреста, то по дорозі йому зустрівся чоловік, що повертався з базару і ніс у кошику яйця. Побачивши, що Ісус впав під вагою хреста, він підбіг і допоміг йому нести ношу. Коли він повернувся за кошиком, то побачив, що яйця в кошику почервоніли.

І чоловік розповів усім про це диво.

Учитель: Якщо червоні крашанки символізували собою кров Ісуса Христа, то інші кольори, в які пізніше почали фарбувати яйця, мають також символічне значення.

Жовтий колір символізував собою сонце, урожай, тепло; зелений - весну, воскресіння природи; бронзовий - матір-землю і її щедрість; чорний з білим - жалобу, пошану до духів.

Сьогодні ми познайомимося з технікою розписування писанок.

1. Спочатку олівцем поділіть яйце на 4 частини, накресліть візерунок, який ви бажаєте.

2. Розігрійте головку писанка над полум'ям свічки і зачерпніть воску. Тоненькою частиною писачка нанесіть усі лінії і візерунки, які мають бути білими.

3. Опустіть яйце у фарбу.

4. Розтопіть віск над свічкою і обітріть м'якою тканиною.

Ви маєте двобарвну писанку.

Якщо ви бажаєте мати багатоколірну писанку, то покриваємо воском увесь візерунок і по черзі опускаємо яйце у жовту, помаранчеву, червону фарби. При цьому закриваємо воском ті місця, які вже пофарбовані.

(Учні розмальовують писанки)



Учитель: Отже, ви бачите, які різноманітні писанки. І кожна з них - це справжній витвір мистецтва. Сьогодні вона повертається до нас знову із сивої давнини. Вона є символом української культури, символом України. І Недаремно у Канаді, в місті Вегревіль (провінція Альберта) у 1981 році збудовано пам'ятник першим українським іммігрантам у вигляді величезної писанки. Вона стоїть на підвищенні і дивує усіх своєю красою.

(Учитель показує фотографію пам'ятника).

Бережімо писанку, вона є нашим символом і оберегом від зла.

Розгляд символіки кольорів та солярних знаків

Практична робота (розпис писанок).

Підсумок заняття.
Заняття

факультативу «Українознавства»

6 клас



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал