Духовне та національне відродження учнів під час вивчення курсу за вибором «Українознавство» у 5-6 класах



Сторінка1/3
Дата конвертації08.01.2017
Розмір0.6 Mb.
  1   2   3

Чорноморська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Голопристанський район

Херсонська область



Духовне та національне відродження учнів під час вивчення курсу за вибором «Українознавство» у 5-6 класах
c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg


Кривонос Валентина Іванівна – керівник музею Побуту Чорноморської ЗОШ І-ІІІ ступенів, вчитель української мови та літератури, «Українознавства», директор школи.

Освіта – вища, «спеціаліст І категорії»,

педстаж – 36 років

2011р.
Україна – це рідний край,

наша земля з багатовіковою

історією, мальовничою

природою, чарівною піснею….
Музей Побуту Чорноморської ЗОШ, керівником якого я являюся, дає фундаментальні засади та базу для читання факультативного курсу «Українознавство». «Аура» любові до звичаїв, обрядів, способу життя наших предків, розвиток української історії – все це зосереджується у експонатах музею та його матеріально-виховної бази.

Починаючи з 2004 року у школі мною ведеться курс «Українознавства» для учнів 5-6 класів. Діти його відвідують за бажанням, прагнучи поповнити свої знання з історичного минулого нашого українського народу. У роботі Музею побуту школи простежується велике різномаїття форм і методів використання музейних матеріалів в організації навчально-виховного процесу, збагачення змісту роботи новими формами, які підказує сучасність в процесі ведення факультативних занять. Ці спеціальні уроки народознавства об’єднують в собі таку тематику:



5 клас: «Народні прикмети», «Народні ігри», «Колядки, щедрівки», «Народні легенди», «Народні іграшки», «Календарні обряди та звичаї», «Давні українські ремесла», «Народна вишивка», «Фольклорно-етнографічна практика»

6 клас: «Пам'ять родоводу», «Мамина пісня», «Колискові», «Зелені свята», «Обряди», «Обжинки», «Вертеп», Давні сільські звичаї», «Хліб в обрядах і звичаях», «Сімя, родина», «Весілля на Україні», «Український рушник», «Народні промисли в Україні».

Використовуючи матеріали та експонати шкільного Музею побуту, прагну побудувати заняття факультативного курсу так, щоб для дітей це було справжнім святом, яке вони відвідують із великим задоволенням. З цією метою продумую кожне заняття так, щоб зацікавити дітей, щоб кожне слово і розповідь були значимими для них.

Уроки «Українознавства» часто приурочую до конкретних подій, знаменних дат чи свят народного календаря. Цикл уроків народознавства на базі шкільного Музею побуту будую доступно, наочно, емоційно, постійно поглиблюючи їх зміст та вдосконалюючи форми проведення. Прагну розширювати і поглиблювати знання учні з історії України, рідного краю через пізнання землі, де кожен родився, живе і росте. Створюю можливість усвідомлювати на основі набутих знань, історію свого роду, України, нерозривні зв'язки між поколіннями, щоб чіткіше учні визначили своє місце та роль в житті. Окремі заняття присвячую вивченні народної творчості.

Експонати та матеріали шкільного Музею побуту є невичерпною базою та джерелом натхнення в оргінізації читання курсу «Українознавства». Це ілюстративні засоби розкриття українського духу, які допомагають розкрити суть, призначення, роль тієї чи іншої історичної події, звичаю, прикмет, традицій народу.

У практику кожного заняття ввела «фотохвилинки», які зібрала із матеріалів сучасної преси, зокрема із «Газета по – українськи» (зразки фотохвилинок додаються). Переконалася, що вони надзвичайно цікаві дітям. Фотохвилинки – правдиве дзеркало із минулого нашого народу, дають змогу довести наочно до свідомості дітей одяг, звичаї, мудрість народу. Вважаю дані фографії унікальними. Це необхідний матеріал для доповнення інформації, яка є у експонатах Музею побуту.

На занятях факультативного курсу використовую розроблені власноруч екскурсії. Їх всього 16 : «Джерело тепла та віддачі», «Очі» хати», «Скрине мая мальвана», «Посаджу я вас за стіл тисовий», «Колисонька», «Український рушник», «Українська хустка», «Вишивка – джерело мистецтва», «Народні іграшка», «Про посуд», «Переступи з добром», «Лікувальні трави», «Покуть», «Український посуд», «Ткацький ветстат» (зміст екскурсій додається). Організовую заняття так, що екскурсійний матеріал не просто звучить. а виконується дітьми в дії. Це одна із важливих складових – як зробити заняття цікавим, а саме: покласти коромисло на плечі і , почепивши на його крючки деревяні відра, піти до криниці; посадити підоймою хліб у піч; погладити речі рублем та качалкою, потовкти підсушене зерно гречки у ступі, послухати «музику» прядки; розтерти розпарений мак макагоном у макітрі; заспівати колискову, погойдуючи колисочку, приміряти бабусину сорочку – все це впливає на емоції дітей, залишає довгий слід у пам'яті, викликає цікавість (фотофрагменти таких занять додаються).

На заняттях факультативного курсу використовую матеріали, зібрані шкільними експедиційними загонами, які знаходяться у Музеї побуту. Це є стимулом для дітей в тому, що їх роботи використовуються вчителем.

З досвіду роботи переконалася, що слід використовувати реферати учнів-старшокласників, які черпають матеріали у бібліотеці літератури кімнати Побуту.

Посіяне зерно тяги до минулого, до звичаїв, свят рідного краю дає сходи – творчі роботи, реферати учнів (зразки рефератів додаються),

Однією з важливх форм роботи на заняттях «Українознавства» вважаю проведення зустрічей з майстрами села та старожилами. Тому часто практикую цей вид роботи. Такі зустрічі залишають слід у серцях дітей, дають змогу доторкнутися до народного таланту. Діти мають змогу запитати, подивитися, поспілкуватися із старшими людьми, пізнати значення народних ремесел та художніх промислів. Учні переконуютьтся, що українці від покоління в покоління займалися килимарством, рушникарством, рукоділлям.

Частина факультативних занять присвячена знайомству дітей з народним календарем. Використовую підбірки матеріалів кімнати Побуту: альбоми, малюнки, описи (зразки додаються).

В основу побудови занять про Новий, Старий рік, Василя, щердрівок та колядок покладаю прослуховування пісень та їх аналіз. З цією метою використовую підібрані диски.

Особливу увагу приділяю заняттям з родинної етнопедагогіки. Сім'я – це народ, нація у мініатюрі. Від рівня культури родини залежить рівень культури і вихованості дітей. Вчу дітей обізнаності в сімейних традиціях, звичаях, святах. народження. Родина, родичі, рід, родовід – ці поняття супроводжують людину протягом усього життя. Практикую створення родовідного дерева сім'ї. Родовідне дерево, яке діти приносять на заняття – це фундамент особистості дитини: фотографії батьків, дідусів, їх грамоти, нагороди, весільне фото, листівки – все залучає до спільної діяльності батьків і дітей у питанні родоводу.

Викладаючи курс «Українознавства», переконалася, що розширюючи і поглиблюючи фольклорно-етнографічну діяльність учнів, у процесі якої діти збирають приказки, прислів’я, колискові пісні, забавлянки. Створюючи добірки таких матеріалів, розвиваю у дітей почуття цікавості до етнографії. У процесі такої роботи діти стають добрішими, серйознішими, відповідальнішими. Зібрані матеріали використовую на заняттях (добірки таких матеріалів додаються).

Під час проведення занять дотримуюся диференційованого підходу до учнів, принципу індивідуалізації, відповідально ставлюся до інтересів і можливостей кожного учня, адже діти приходять на заняття з бажанням дізнатися про щось нове.

Впроваджуючи ідеї народознавства, учитель повинен не тільки глибоко усвідомлювати, що без опанування учнями духовних скарбів народу зникне його історія, а й сам знати особливості народознавчої роботи, володіти її методами та засобами, створювати необхідну базу, любити дану справу.

У нашій школі база є – це шкільний музей Побуту.

Все те краще , що

витворили протягом століть

попередні покоління,

ми маємо не тільки зберегти,

але й передати у спадок своїм нащадкам.

В.Скуратівський

Матеріали цих дисків використовуються на заняттях факультативу «Українознавство»



c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg

c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg


Фотохвилинка

до заняття про чумакування та впрягання волів у ярмо


c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение 002.jpg

Волами везуть буряки на цукроварню. Черкащина. Початок ХХ століття.

Фотохвилинка

до заняття про сільські звичаї та обряди

Старців і калік на Пантелеймона частували кашею

c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg

Щорічний обід для сільської бідноти у день святого Пантелеймона – 9 серпня – у с.Самовиця Золотоніського повіту на Київщині, 1895р.

Фотохвилинка

до заняття «Українське весілля»



c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg


Молодий і молода із с.Стовп'яги

Переяслав-Хмельницького р-н Київської області, 1950р.




До Пилипівки в Україні тривала пора весіль.«Зять миє тещі ноги. А молода миє свекруху: чисте їй зуби, вмиває, рушником так тре, шо та аж пищить».

Фотохвилинка

до заняття «Андріївські вечорниці»




Надкушена калита у дохристиянські часи символізувала сонце

, що наприкінці року показується щораз менше.
c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg

Фотохвилинка

до заняття «Проводи до армії»

На проводах до армії гроші кидають у трилітрову банку

Рекрута до військкомату везли колгоспною машиною




1

2

Проводи до армії

1 – Дівчата із с.Піски на Чернігівщині проводжають хлопця

в армію, 1962р.

2 – Проводи в армію у Волинській області, 1968р.
c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg

Фотохвилинка

до заняття «Бондарство на Україні»




Дерев’яне колесо до воза служило без ремонту 5 років. Майстер робив його за день. У 1970-х роках заробляв 100 карбованців у місяць.

Від чуми та холери село обкочували запаленим колесом.

Передні колеса треба робити на кілька сантиметрів меншими - так віз краще котився.

Майстер із Черкащини з готовим колесом,

1960-ті роки
c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg

Фотохвилинка

до заняття «Покрова в Україні»



c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg

Покрова в Україні була ще й порою весіль

На Покрову не забудьте помолитися за свій народ, вшанувати козаків і повстанців, а також допомогти вдовам і сиротам.

Фотохвилинка

до заняття «Чумакування на Україні»



c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg

Пара волів могла тягнути до двох тон

Воли ставали задом один до одного «ромашкою» і рогами відганяли вовків. Волами їздили у Крим по сіль, на ярмарки. На віз навантажували до 120 пудів

(один пуд 16,4кг) Сам віз важив від 20 до 30 пудів.

Волами в українських селах працювали до 1970-х років.

Фотохвилинка

до заняття «Народна іграшка»



c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg

Обрядові ляльки з домотканого полотна. Сучасні подібні ляльки беруть початок від давньої чигиринської обрядової ляльки.
Фотохвилинка

до заняття «Свято Трійці»



c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg

Бабуся вбирає кленовими гілками дівчинку-кущ. 2004р.

Ряджену кущем дівчинку водять лише в одному селі.

Фотохвилинка

до заняття «Виготовлення полотна на Україні»




2
c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg

Тіпали коноплі аж до Пилипівки. Черкащина, початок ХХ століття. 1- Давиця 2 – Терниця.

Коноплі в деяких селах сіяли аж до початку перебудови. Найчастіше на мотузки.


Фотохвилинка

до заняття «Український рушник»



c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg

Який же «вишиваний» фестиваль без українських рушників!

На День незалежності в Луцьку 3068 людей у вишиванках вишикувалися у формі тризуба. Цей «живий герб» занесений у Книгу рекордів України. 2007р.


Фотохвилинка

до заняття «Святий Миколай»



c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg

Головний Миколай України 40-річний Мирослав Соколюк із помічниками на відкритті своєї резиденції у гуцульському селі поблизу Косова, 20007р.

Фотохвилинка

до заняття «Добрий вечір тобі, Пане - господарю!»



c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg

Побажання здоров’я і добробуту господарям (атрибути: зірка та коза).


* Про що розповідають нам області бабусині рушники!

* Як іще донедавна носили намисто наші мами!

' Чим розмальовували скрині для наречених!

* До яких свят із пухкого тіста пекли голубів і жайворів!

* Які з народних звичаїв пішли в небуття, а які продовжують живити нас своєю красою!

Про все це ви дізнаєтесь із серії розповідей Лідії Григорівни ОРЕЛ наукового співробітника Музею народної архітектури і побуту Української РСР. Після навчання в університеті й кількох років педагогічної праці вона знайшла своє покликання у вивченні, дослідженні й активній пропаганді народної культури. Має понад сто публікацій у різних періодичних виданнях. Завдячуючи її ініціативі й великій організаторській праці, широкого розголосу набули етнографічні ярмарки, музеї просто неба, розмаїті свята, Дні ремесел тощо

. c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg
c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpgУкраїнські рушники

Фрагменти полтавських рушників кінця ХІХ століття
c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg

Поліські рушники, початок ХХ століття
c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg


Легенда про українську пісню.

"Якось Господь бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці - любов до господарювання, німці - дисципліну і порядок, поляки -здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики. Одарувавши всіх, підвівся Господь Бог із святого трону і раптом побачив у куточку дівчину.

- Хто ти? Чого плачеш?- запитав Господь.

- Я - українка. Я плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. Сини мої - на чужині, на чужій роботі. Вороги знущаються з вдів та сиріт. У своїй хаті немає правди й волі... Безталанна я.

- Чого ж ти не прийшла до мене раніш? Я всім уже таланти роздав. Як тобі зарадити?

Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

- Є в мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це - пісня.

Взяла дівчина-українка дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою несла пісню в народ».

Відтоді пісенність України - це видатне явище слов'янської та світової культури. Це - слава народу, предмет національної гордості.

Світова слава української пісні відома ще 500р. тому.

До неї зверталися Бетховен, Вербер, Ліст. Нашу пісню «Місяць на небі» виконують американці Джозеф і Мірінда Маре.

Прославили й Лисенко, Крушельницька, Гмиря, Є.Мірошниченко, Дмитро Гнатюк, Н.Матвієнко.



Чорноморська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Реферат

«Українська вишивка.

Рушник»

Група учнів 9 класу: Гриценко Катерина, Брюхович Орися, Демченко Тетяна



c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg

с.Чорноморське, 2010р.



Рушник, що мати вишивала,

Пісні співаючи мені,

Надовго я запам'ятала,

Висить він в хаті на стіні.

Висить рушник, а роки йдуть –

Вже почала я вишивати,

А рушничок матусин нам

Завжди оселю буде прикрашати

План реферату

«Українська вишивка. Рушник»

  1. Історія української вишивки

Гриценко Катерина

  1. Рушник – літопис життя

Брюхович Орися

  1. Символіка вишивки

Демченко Тетяна

  1. Список використаної літератури

  2. Додатки



c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg
Заняття факультативу «Українознавство»

на тему «Вишивки»



Фрагмент виступу: Українські вишивки барвисті, як сад навесні, мереживі, як світанки над річкою. Вони несуть осяйні мелодії нашого життя.



Українське народне мистецтво має глибоку і велику історію. Його художня мова глибоко виразна і передає над звичайну любов до природи, життя, добра. Все це передається із покоління в покоління.

Про портрет Шевченка ,

вишитий вчителем французької мови Біжко Є.І.

розповідає учениця Мацик Т.


c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg
Заняття факультативу «Українознавство»

на тему «Прядіння на Україні»



Фрагмент розповіді:



Посіяли коноплі та льон. Виросли вони. Їх вибрали, вимочили, витіпали, вичесали і , нарешті, прядуть, полотно виробляють. Довгий і складний шлях проходять коноплі та льон, аж поки перетворяться в працьовитих жіночих руках на сорочку та рушник.
Розповідь веде учениця 11 класу

Данільченко Галина



c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg
Заняття факультативу «Українознавство»

на тему «Криниченька »



Зібралася до криниці дівчина Тетяна і розповідає:



Ой у полі верба,

під вербою вода.

Ой там дівчинка водиченьку брала

сама молода.

Воду носили з криниць жінки та дівчата. Чоловіки по воду не ходили. Біля криниці молодиці та жінки дізнавалися новини, гомоніли, жартували і про свою біду розповідали. Крім води приносили повні відра «новин».

c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg


Заняття факультативу «Українознавство»



Колисонько, колисонько,

Колиши нам дитиноньку,

А щоб спало, не плакало,

А щоб росло, не боліло

Ні голівонька, ні все тіло

Колиска – перша домівка дитяти.

Щоб захистити дитину від холоду чи спеки, комах, «зглазу», колисочку завішували полотном – одиначкою з вибіленого тонкого домотканого полотна. Робили колиски із співучого дерева: калина, тополя, верба. Засинала дитиночка під ніжну мелодію колискової материної пісні.

Розповідає про колиску та співає колискову

учениця 11 класу Приміч Катерина
на тему «Колисонька »c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg

Фотофрагмент факультативу «Українознавство»

на тему «Скриня моя мальована »c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg



Фотофрагмент факультативу «Українознавство»

на тему «Сорочку білу вишию шовком »c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg




Фотофрагмент заняття факультативу «Українознавства» «Джерело тепла та віддачі»

Піч – джерело тепла, віддачі, єдиний рятівник родини. Цілу добу вона обігравала сім'ю, годувала і зігрівала, а також гуртувала.

Коли у печі сидів хліб, то у хаті не повинно бути сварок, бо хліб не вийде.

Коли дитина простуджувалася, то вигрівалася у гарячому просі на черені.

Коли приходили сватати дівчину, то вона ховалася за піч.

У день весілля дівчина в горнятці переносила жаринку з материної печі до чоловічої оселі, щоб жіноче тепло і мудрість матері їй допомагали вжитися в новій сімї і бути справжньою господинею.

Бубонять рогачі і кочерги,

щось пригадають з давнини,

і чекають покірно черги

засмаглі горщики й чавуни

Захищає розповідь про піч

учениця 11 класу Данільченко Галина
c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg

c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg

Фотофрагмент заняття факультативу «Українознавства» «Український посуд»

c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg
Фотофрагмент заняття факультативу «Українознавства»

«Хатня ступа»


Хатня ступа знаходилася майже в кожній оселі. Проста, важка, дерев’яна вона незмінно слугувала родині. Працювали на ній молоді хлопці, бо товкач був важкий і ним треба було товкти висушену гречку чи просо, щоб очистити зерно від лушпиння.

Щоб ті кури поздихали,

а хата згоріла!

Ой як мені приймацькеє

життя надоїло!

Зять ішов у прийми, якщо батьки нареченої мали тільки дочок і у хаті не було господаря, а також принестаках, які не дозволяли молодому чоловікові збудувати власну хату і привести дружину в дім.

Біля хатньої ступи «вправляється»

«зять» - учень 11 класу Соловянов Сергій
c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg
Фотофрагмент заняття факультативу «Українознавства»

«Цікаві знаряддя праці українців»



Стара українська хата з низеньким порогом та маленькими віконцями. У ній багато речей господарського призначення: кінська збруя, коромисло, деревяне колесо від воза, товкачка, ступа, стара пилка, ярмо для волів, серп, коса – все потрібне у господарстві. Значно полегшує працю людей.

Кукурудзосажалка призначена для висаджування кукурудзи,соняхів, кавунів, огірків, динь, кабаків. Цей чудовий пристрій використовують і сьогодні.


c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg

d:\копия\документи\колектив\укрмова\кривонос валентина іванівна\музей побуту\dscn0225.jpg

Експозиція музею «Піч, мисник»

d:\копия\документи\колектив\укрмова\кривонос валентина іванівна\музей побуту\dscn0228.jpg

Експозиція музею «Вишивка портретів. Народні іграшки»

d:\копия\документи\колектив\укрмова\кривонос валентина іванівна\музей побуту\dscn0226.jpg

Експозиція музею «Ліжник. Покуть»

d:\копия\документи\колектив\укрмова\кривонос валентина іванівна\музей побуту\dscn0229.jpg

Експозиція музею «Вишивки»

d:\копия\документи\колектив\укрмова\кривонос валентина іванівна\музей побуту\dscn0227.jpg

Експозиція музею «Господарський куточок. Ліжник»

c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg
Зустріч слухачів факультативного курсу «Українознавство» із майстринею вишивання Кремзер Надією Іванівною. 2009р.

c:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\изображение.jpg

Досвід вишивання хрестиком передає майстриня Юшко Віра Опанасівна дівчаткам – слухачам факультативу «Українознавства». 2007р.

Розповідь про родичівство

(Хто кому ким доводиться)

Матеріали про родичівство

зібрані сімєю Гідулянова Кості,

учня 6 класу, слухача факультативного курсу

«Українознавство»

Родичівство — зв'язок між людьми, з наявністю якого закон пов'язує виникнення, зміни або припинення прав і обов'язків.

Є два види родичівства: кровне, яке існує між людьми, що походять від одного предка, та свояцтво — родичівство за шлюбом, між родичами подружжя.



Кровне родичівство:

Прадід — батько діда, батькового або материного батька.

Дід, дідусь, дідо — батьків або материн батько.

Прабаба — мати батькової або материної мами.

Баба, бабуся, бабця, бабуня — батькова або материна мати.

Внук, онук — син сина або дочки

Внучка, онучка — дочка сина або дочки.

Брат — кожен із синів щодо інших дітей тих же батьків.

Сестра — кожна з дочок щодо інших дітей тих же батьків.

Дядько — брат батька або матері.

Тітка — сестра батька або матері

Стрий — дядько по батькові, брат батька.

Стрийна — тітка, сестра батька,

Вуйко — дядько по матері, брат матері.

Вуйна — сестра по матері, материна сестра.

Племінник, небіж — син брата або сестри.

Племінниця — дочка брата або сестри.

Братич — племінник по братові, небіж.

Двоюрідний брат — син дядька або тітки.

Двоюрідна сестра — дочка дядька або тітки.

Троюрідний брат — син двоюрідного дядька або тітки.

Троюрідна сестра — дочка двоюрідного дядька або тітки.

Внучатий племінник — син племінника або племінниці щодо дядька або тітки.

Внучата племінниця — дочка племінника або племінниці щодо

братів і сестер батьків.

Нерідні батьки та діти:

Вітчим — чоловік, що стає батькам дітей своєї дружини від іншого шлюбу; нерідний батько.

Мачуха — дружина батька щодо його дитини від іншого шлюбу; нерідна мати.

Єдинокровні — син або дочка, брат або сестра, які мають із кимось спільного батька, але різних матерів.

Пасинок, пасереб - нерідний син одного з батьків, рідний іншому.

Пасербиця — нерідна дочка одного з батьків, рідна іншому.

Зведенята, зведенюки — зведені брати і сестри.

Свояцтво — родичівство за шлюбом:

Свекор — батько чоловіка дружині.

Свекруха — мати чоловіка дружині.

Тесть — батько дружини чоловікові.

Теща— мати дружини чоловікові.

Свати — батьки одного з подружжя щодо батьків або родичів іншого.

Зять - чоловік дочки, сестрин чоловік, чоловік зовиці.

Синова - дружина сина.

Невістка - дружина сина для його батьків, братів, сестер, чоловіків сестер і дружин братів,

Дівер - брат чоловіка.

Зовиця — сестра, чоловіка.

Діверка — дружина дівера.

Свояк, шурин, шуряк — брат дружини, чоловік сестри.

Швагер — чоловік сестри.

ІІІвагрова — своячка.

Братова — дружина брата.

Дядина — дружина дядька, дружина батькового брата або материного.

Заняття з «Українознаства»

5 клас




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал