Другі читання пам’яті академіка Платона Білецького (1922–1998)



Сторінка5/5
Дата конвертації01.01.2017
Розмір0.75 Mb.
1   2   3   4   5

Леокадія Анчишкіна, магістр мистецтвознавства.

Місце академічних творів Станіслава Хлєбовського у європейському орієнталізмі.



Ключові слова: польські дослідники, незаслужено забутий художник, орієнталізм, історичний і батальний жанри, етнографічна манера, турецький султан Абдул-Азіз, портрети султана, картини для султанської збірки, східні пейзажі, побутові сцени, жіночі образи, тема гарему, колекціонування предметів східного мистецтва.

Представник орієнталістичного напряму Станіслав Хлєбовський (1835–1884) належить до художників відомих за життя, але, на жаль, незаслужено забутих потім І це попри те, що його твори зберігаються у відомих музейних колекціях Москви, Санкт-Петербургу, Парижу, Видня, Кракова, Познані, Стамбула.

Художник народився в Україні, художню освіту отримав у Петербурзькій академії мистецтв, шість пенсіонерських років провів у Мюнхені і Парижі, виставляв історичні картині у французькому салоні, удосконалював майстерність у студії одного з лідерів французького орієнталізму Ж.Л.Жерома (1824–1904). Після цього з 1864 року дванадцять років прожив у Стамбулі у якості придворного художника султана Абдул-Азіза (1830–1876) і всю свою творчість до кінця життя присвятив Сходу. Мистець створив десятки робіт на орієнтальну тематику в різних жанрах і техніках. Помер Хлєбовський у містечку Кованувек під Познанню. Його творчість – помітна сторінка в історії не лише польського, а й турецького малярства.

Заочні учасники:

Людмила Сауленко, директор Одеського музею західного та східного мистецтва, кандидат філологічних наук, мистецтвознавець.

Картина італійського художника 19 ст. Франческо Манчіні-Ардіццоне «Очікування рибалок на Сицилії».



Дмитро Величко, викладач кафедри образотворчого мистецтва, аспірант ПНПУ ім. К.Д.Ушинського, (наук.керів. О.А.Тарасенко).

Етюди квітів як підготовчий етап у формуванні стилістики художньої мови М.О. Врубеля.



Ключові слова: Врубель, квітка, символ, модерн, колір, образ.

У зібранні Київського національного музею російського мистецтва знаходяться етюди квітів М.О. Врубеля. Зображення квітів стало важливим етапом у складанні індивідуального стилю митця. У дослідженнях М.М. Алленова, О.О. Федорова-Давидова, П.К. Суздалева вже розглядалася ця невичерпна для вивчення тема. Мотив квітки цікавий як за символічним змістом, так і за формою, чистотою кольору, виразністю ліній і пластики. Звернення до мотиву квітки, характерне для мистецтва прерафаелітів і модерну в цілому, пов'язане із завданням перетворення навколишнього світу. Квітка є образом для втілення ідеї гармонії, втрату якої так гостро відчували художники кінця 19 – початку 20 століття.

На прикладі створених типологічних рядів творів М.О. Врубеля показано, що квітка стала своєрідною матрицею для створення образів, наприклад, дружини – білий ірис, Ангела з кадилом та свічкою – білі азалії, Ворожки – троянда. Якості квітки переносяться на образ людини, поетизуючи його. Завдяки тонкості світлотіньового і колірного моделювання, декоративності рішення форми досягається музична виразність творів основоположника модерна.

Наталія Порожнякова, кандидат мистецтвознавства, викладач Одеського художнього училища ім. М.Б.Грекова.

Модель духовного перетворення у художній творчості М.К. Рериха (на прикладі монументально-декоративного оздоблення храмів України).



Ключові слова: архетип “світове дерево”, мозаїка.

Выявлено, что использование архетипа «Мировое Древо» в качестве основной модели, структурирующей пространство мозаик храмов Украины на символические части-миры-планы, является основным для творчества Н. Рериха. В произведениях мастера на православную тему, он является стержнем их содержательной основы.

Модель «Мирового Древа» имеет трёхчастную структуру. Проецируя древний образ на православное понимание человека и мира, можно проследить тот же принцип троичности – «тело, душа, дух». В соответствии с этим пониманием Н. Рерих символически организовывает пространство монументально-декоративного оформления храмов.

В создании новых произведений Н. Рерих пользуется уже найденными им моделями-модулями, складывая их в единую композицию, подобно мозаичисту. Не случайно мозаика была любимой техникой мастера.

Рассмотрены мозаики, выполненные по эскизам Н. Рериха в селе Пархомовка Киевской области и надпортальная мозаика Троицкого собора Почаевской Лавры.

Функцию оберега и композиционную трёхчастность несёт мозаика на фасаде церкви села Пархомовка «Покров Богородицы» (1906). Идею трёхчастности поддерживают символически обусловленные цвета фона – зеленый (земной, телесный план), белый (чистота души), золотой (цвет духовной сферы, Божественного присутствия). Фигура Богородицы является axis mundi, соединяющей миры-сферы. Богоматерь показана внутри крепостной стены, символизируя собой крепость духовную. К мотиву белокаменной крепости мастер прибегал в разные годы творческой деятельности, используя его как модуль. Предстоящие в «земной сфере» святые изображены в таких же синих одеждах, как и Святая Дева. Синий, по словам Исаака Сирина означает «чистоту ума при молитвенном изумлении», то есть, состояние духовно просветлённого человека с расцветшим духом, на что дополнительно указывают красные нимбы. Алый цвет в новгородской традиции, которую любил Н. Рерих, олицетворял «свет вечности». То есть, как композиционная схема, так и символика цвета мозаики выражает идею модели преображённого мира.

Показано, что содержательной основой монументально-декоративного оформления Н. Рерихом храмов Украины является модель пути духовного преображения человека.

Ганна Андрес, кандидат історичних наук, доцент кафедри ТІМ НАОМА.

Збереження рухомої спадщини в документах міжнародних організацій (ЮНЕСКО та Рада Європи).



Ключові слова: ЮНЕСКО, Рада Європи, спадщина, конвенція, рекомендація, ідентифікація, переміщення, міжнародна співпраця.

Міжнародне об’єднання, яке почало регулювати питання охорони рухомої спадщини, було створене у складі Ліги Націй. У 1925 р. створена Міжнародна музейна служба (IMO) та розроблено перші документи. Проект Конвенції «Про захист історичних будівель і творів мистецтва» був представлений у 1938 р., проте, робота не була завершена.

Одним із завдань UNESCO, Ради Європи, ЄС, UNIDROIT є формування законодавчої бази, що регулює міжнародні відносини у галузі. Розроблені Конвенції: «Про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту» (1954); «Про заходи спрямовані на заборону і запобігання незаконному імпорту, експорту і передачі права власності на культурні цінності» (1970); «Про правопорушення щодо культурних цінностей» (1985); «Про викрадання або нелегальний експорт культурних об’єктів» (1995); директиви ЄС.

Незаконні дії, що загрожують пам'яткам визначаються Рекомендаціями «Про охорону рухомої спадщини» (1978); 1172(1992) «Про ситуацію з культурною спадщиною в Центральній і Східній Європі»; 1372(1998) «Про викрадені та незаконно експортовані культурні цінності»; 1375(1998) «Про забезпечення колекцій перед розпорошенням»; №R(96)6; «Про охорону культурної спадщини проти злочинних дій»; №R(98)4 «Про заходи щодо цілісного збереження пам’яток, у складі яких знаходяться рухомі та нерухомі культурні цінності».

Визначаються ключові вимоги, щодо охорони рухомої спадщини: Визначення видів (класифікація дана в Директиві ЄС№3911/92 «Про вивіз культурних цінностей») та Документація і ідентифікація. Радою Європи розроблена в 2001 р. «Ідентифікаційна карта обліку об’єктів».

Підведення підсумків Платонівських читань



Час проведення 17.00 – 17.20

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал