Друга стать




Сторінка4/29
Дата конвертації02.12.2016
Розмір4.23 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29
ється віч-на-віч зі своєю долею чоловік, якому вона
буде завжди належати, уособлює в її очах Чоловіка
32

взагалі, він постає перед нею в зовсім іншому вигляді,
набуває великого значення тому, що відтепер вона
житиме з ним пліч-о-пліч. Проте й чоловік проймаєть­
ся тривогою щодо турбот, які починають тиснути на
нього. Він має власні проблеми і комплекси, через які
стає боязким, незугарним або, навпаки, брутальним.
У багатьох чоловіків урочистість одруження паралізує
сексуальну потенцію. В праці «Нав’язливий стані
психостенія» Жанет пише:
«Хто не зустрічав щойно одружених молодиків, ко­
трим не вдається оволодіти молодою дружиною і котрі
через це впадають у розпач, почуваються зганьблени­
ми? Торік нам довелося бути присутніми при досить
цікавій трагікомічній сцені розгніваний тесть приво­
лік у клініку Сальпетрієр свого сумирного і покірливо­
го зятя. Тесть наполягав на медичному обстеженні, яке
дало б змогу подати позовна розлучення. Бідолашний
молодий чоловік пояснював, що раніше в нього було
все гаразд, але після весілля через ніяковіння й сором
він нінащо нездатний Занадто палка пристрасть лякає незайману дівчину,
занадто шанобливе ставлення принижує. Декотрі жінки до кінця своїх днів ненавидять чоловіка, який
егоїстично дбав лише про своє вдоволення і не звертав
уваги на їхні страждання, але вони також усе життя
таять образу на того, хто, як їм здається, знехтував
ними 1 або на того, хто не вважав за потрібне позбави­
ти їх незайманості першої ж ночі або не зміг цього
зробити. Г. Дейч відзначає, що декотрі полохливі
і невмілі чоловіки просять лікаря позбавити своїх
дружин незайманості хірургічним шляхом, посилаю­
чись при цьому на яку-небудь фізичну ваду. Однак
звичайно жодних ваду дружини немає. Жінки, пише
Дейч, усе життя відчувають образу і зневагу до чолові­
ка, котрий не вміє оволодіти ними. Один з випадків,
описаних Фрейдом 3, показує, що імпотенція чоловіка
може травмувати дружину:
«Одна хвора зазвичай бігала з однієї кімнати в
другу, посеред якої стояв стіл. Там вона особлйвим
1 Див. спостереження Стекеля, наведені в попередньому розділі.
2 «Psuchology of Women» — Психологія жінок».
3 Ми наводимо його короткий виклад, грунтуючись на праці
Стекеля Фригідна жінка».
2
Сімона де Бовуар, т 2
33

робом складала скатертину, кликала покоївку, а коли
та наближалася до столу, відсилала її. Вся ця сцена
відтворювала її першу шлюбну ніч, коли чоловік ви­
явився безпорадним як мужчина. Він багато разів
прибігав у її спальню зі своєї, аби зробити нову
спробу. Він соромився покоївки, котра стелила постіль,
і тому забруднив простирадло червоним чорнилом, аби
та подумала, що це кров».
«Перша шлюбна ніч перетворюється для молодят
на полігон випробування долаючи його, кожен з них
побоюється ославитися. І кожен з них настільки закло­
потаний своїми власними проблемами, що у них не
виникає думки про необхідність шляхетного ставлення
до другого. Цієї ночі статевий акт набуває урочистого
й через те небезпечного значення. Недивно, що часто
її наслідком стає довічна фригідність жінки. Цієї ночі
чоловік стикається з важкою проблемою якщо він
буде надмірно хтивий з дружиною, це може шокува­
ти й образити її. Цей страх, мабуть, паралізує амери­
канських чоловіків, особливо, як зазначено в доповіді
Кінсі, вродинах, де чоловік і жінка мають вищу
освіту: що глибша самосвідомість жінки, тим більша її
загальмованість. Якщо ж чоловік надто «шанобливо»
поводиться з дружиною, йому не вдасться збудити її
чутливість. Ця дилема виникає через подвійну позицію
молодої жінки, котра й прагне втіхи, й відкидає її,
вимагає стриманості, алей потерпає від неї. Якщо не
брати до уваги випадки виняткового щастя, чоловік
уявляється жінці або розгульником, або безпорадним
хлопчиськом. У зв'язку з цим недивно, що для жінок
«виконання подружнього обов'язку» нерідко стає важ­
ким і неприємним обов'язком.
«їй тяжко підкорятися нелюбому володареві пи­
ше Дідро Я бачив, як одна порядна жінка здригала­
ся від огиди, коли до неї наближався чоловік я бачив,
як після виконання подружніх обов'язків вона довго
лежала у ванні, бо їй здавалося, що вона ніяк не може
змити цей бруд. Нам майже невідомо подібне почуття
огиди. Ми менш уразливі. Багато жінок помирають, не
звідавши захвату любощів. Вони зрідка зазнають це
відчуття, яке б я порівняв з нападом епілепсії і яке ми
можемо зазнавати щоразу, коли цього побажаємо.
Навіть в обіймах коханого чоловіка їм не судилося
досягти вищої насолоди. Мине можемо відчути його
34

в обіймах послужливої жінки, яка зовсім намне подо­
бається. Вони гірше, ніж ми, володіють своїми почут­
тями, і тому найвище вдоволення приходить до них
повільно і зрідка. Сотні разів їхні сподівання виявляю­
ться обманутими '.
Справді, чимало жінок стають матерями і бабусями,
ніколи не зазнавши ні втіхи, ні навіть бажання. Вони
намагаються ухилятися від виконання цього «брудного
обов'язку» і ради цього добувають медичні довідки або
вигадують якісь інші відмовки. В доповіді Кінсі йдеть­
ся проте, що багато американських жінок «вважають,
що їм доводиться надто часто злягатися з чоловіком,
вони б воліли, аби у чоловіків рідше виникало бажан­
ня займатися любов’ю. Мало хто з жінок хоче злягати­
ся частіше. Тимчасом як нам відомо, що еротична
потенція жінки майже невичерпна. Це протиріччя на­
очно показує, що шлюб, котрий, як стверджують,
упорядковує жіночу еротику, насправді вбиває її.
У романі Тереза Декейру» Моріак описує ставлен­
ня молодої жінки, котра вийшла заміж без кохання, до
шлюбу взагалі ідо своїх подружніх обов’язків зо­
крема:
«Практична дівчина, хазяйновита дитина, вона по­
спішала зайняти певне становище, знайти своє чітко
визначене місце ужитті. Ніколи вона не була такою
розсудливою, якуті часи. Удень вінчання в тісній
церкві Сен-Клера, де млосний запах парфумів і поту
забивав пахощі кадила, Тереза раптом відчула свою
згубу. Немов причинна, зайшла вона в цю клітку йод
жахливого скреготу дверей, які зачинялися за нею,
нараз прокинулась. Здавалося б, нічого не змінилося,
але в неї виникло почуття, що відтепер вона може
призвести до загибелі не лише саму себе. У складному
плетиві родинних зв'язків вона тлітиме, як той вогник,
що вибивається з-під вересу і, перекидаючись все далі
й далі, перетворює лісна суцільний факел. Ввечері,
коли це напівсільське весілля вирушило додому, юрби
людей, серед яких яскраво виділялися яскраві плаття
дівчат, примусили сповільнити хід автомобіля і гучно
вітали молодих.
Пригадуючи ту ніч, Тереза бурмоче:
— Це було жахливо...
' Про жінок».
2
*
35

Потім поправляє себе:
— Тані. Не так жахливо...
А під час медового місяця на італійських озерах
вона тільки й думала, аби якось не зрадити себе. Легко
ошукати нареченого, але не чоловіка, ні. Не кожен
може удавати бажання, радість, блаженну втому. Те-
реза вміла примусити себе обманювати і знаходила
в цьому гірку приємність.
Як легко було одурити Бернара, цього хлопчиська,
завжди занепокоєного лише тим, щоб числа збігалися
з бедеккером, задоволеного, що в найближчому часі
побачить усе, що треба. Він любить стежити, як чудові
поросятка радо похрюкують над своїм коритом. Таким
коритом була для нього і я думає Тереза»
А ось ще одне, відвертіше, свідчення. Це сповідь про
подружнє життя, яку розповіла Стекелю двадцяти-
восьмилітня жінка, вихована у висококультурному се­
редовищі. Наводимо уривок з цієї розповіді:
«Я була щасливою нареченою. В мене нарешті з'яви­
лося відчуття захищеності, всі звертали на мене увагу.
Наречений захоплювався мною, пестив мене, для мене
це було чимось новим. Від поцілунків (наречений
ніколи не пестив мене інакше) я так збуджувалася, що
не могла дочекатися весілля. Ранком удень весілля
я почувалася просто нестямно, моя сорочка промокла
від поту. І все це від думки, що невдовзі те незвідане,
якого я так жадаю, перестане бути для мене таємни­
цею. Я по-дитячому уявляла собі, як чоловік справляє
малу нужду в піхву. Колими опинилися у спальні,
все почалося з невеликого розчарування чоловік спи­
тав, чи не вийти йому. Я попросила вийти, бо справді
соромилася його. Але в моїй уяві сцена роздягання
відігравала важливу роль. Коли я лягла в ліжко, він із
зніяковілим виглядом зайшов до кімнати. Згодом він
зізнався, що відчував жах, дивлячись на мене, тому що
я була уособленням молодості, сповненою радісного
чекання. Швидко роздягнувшись, він погасив світло.
Майже не приголубивши мене, він одразу спробував
оволодіти мною. Мені було дуже лячно, і я попросила
його не чіпати мене. Мені хотілося опинитися далеко
від нього. Мене пойняв жах від його спроби знаскоку Франсуа Моріак, Тереза Декейру».— Радянський письмен­
ник», 1967, переклад Ст. Пінчука.
36

без пестощів, взяти мене. Мені здавалося, що він
грубий, і по якомусь часі я дорікнула йому за це. Але
це булане грубість, а звичайна нетактовність, відсут­
ність чуйності. Цієї ночі всі його домагання були
марними. Мене почав охоплювати розпач, я соромила­
ся власної безпорадності, гадаючи, що винна я, що
в мене незугарна статура. Одне слово, цієї ночі дове­
лося вдовольнятися його поцілунками. Через десять
днів йому вдалося позбавити мене незайманості, стате­
вий акт тривав кілька секунді я нічого не відчула,
крім ледь чутного болю. Яке це було розчарування!
Пізніше в мене були приємні відчуття під час зляган­
ня, але досягти цього було нелегко, і чоловікові дово­
дилося докласти чимало зусиль, щоб зазнати втіхи...
У Празі ми зупинялися в холостяцькій квартирі мого
дівера, і уява вимальовувала мені відчуття, яких він
зазнає, дізнавшись, що я спала в його ліжку. Там
я вперше зазнала оргазму і почувалася щасливою. У перші тижні чоловік щоночі злягався зі мною. Яне одноразово досягала оргазму, та це мене не втішало,
оскільки відчуття було дуже короткочасним, а я
збуджувалася до того, що ладна була плакати. Після
двох пологів. злягання чимраз менше мене вдовольня­
ло. Оргазму зазнавала коли-не-коли, чоловік завжди
кінчав раніше за мене. Щоразу я напружено чекала
(скільки часу він ще зможе. Коли він діставав втіху,
а я ні, я ненавиділа його. Інколи під час злягання
я уявляла, що лежу з дівером або лікарем, котрий
приймав у мене пологи. Чоловік намагався збудити
мене за допомогою пальця. Я справді пройнялася
сильним збудженням, але водночас мені здавалось, що
це ганебний і ненормальний спосіб, отож він не давав
мені жодної втіхи. Протягом усього часу, поки ми
жили разом, чоловік ніколи не пестив моє тіло. Якось
він сказав, що зі мною він не міг наважитися нінащо
Він ніколи не бачив мене оголеною, оскільки мине
знімали нічного вбрання, а здійснював він статевий акт
тільки вночі».
Нам лишається тільки додати ця жінка насправді
була вельми чутлива, згодом вона знайшла щастя в
обіймах коханця.
Період заручин існує для того, щоб прилучення
дівчини до сексуального життя було поступовим. Про­
те нерідко звичаї вимагають граничної цноти. Якщо ж
37

незаймана наречена віддається своєму майбутньому
чоловікові в цей період, то вона переживає приблизно
те ж саме, що й шлюбної ночі. Наречена наважується
на такий крок лише втому разі, коли взятий обов'язок
нареченого здається їй таким же непорушним, які вже
завершений шлюб. І в цій ситуації перше злягання
також сприймається як перше випробування. Віддав­
шись нареченому, навіть якщо їй вдалося не завагітні­
ти, наречена лише в крайньому разі наважується від­
мовитися од даного слова.
Труднощі початкового етапу сексуального життя
легко подолати, якщо між двома закоханими партнера­
ми, які жадають одне одного, існує цілковита згода.
Сила і велич фізичного кохання полягає втому, що
коханці, не зазіхаючи на свободу одне одного, дарують
одне одному блаженство. В цьому разі жоден їхній
вчинок не може бути сороміцьким, оскільки вони
нічого не накидають одне одному, навпаки, обоє щиро­
сердно віддаються одне одному. Шлюб же в принципі
є чимось непристойним, оскільки впроваджує поняття
прав і обов'язків у стосунки, в основі яких має лежати
вільне поривання. Прирікаючи людей на сексуальні
взаємовідносини без урахування їхніх індивідуальних
нахилів, шлюб надає тілу сороміцьку подібність зі
знаряддям. Часто чоловік ніяковіє від думки, що він
виконує свій обов'язок, а дружині нестерпно соромно
від того, що чоловік, котрий перебуває поруч з нею,
всього-на-всього користується своїм правом. Звичайно,
трапляється, що на початку подружнього життя сексу­
альні стосунки набувають індивідуального характеру.
Іноді прилучення до сексуального життя відбувається
повільно, але буває й так, що першої ж шлюбної ночі
в подружжя виникає гармонійний фізичний потяг.
Усвідомлення того, що вона перебуває в шлюбі, роз­
слаблює жінку, усуває думки про гріх, які ще так
часто з'являються в зв'язку з усім, що торкається
плоті, регулярні і часто повторювані статеві акти збли­
жають подружжя, що сприяє сексуальному дозріван­
ню.
Чимало жінок бувають щасливі в перші роки по­
дружнього життя. Слід особливо підкреслити, що вони
назавжди зберігають вдячність чоловікові за це щастя
і часом прощають йому будь-які провини. «Жінки,
котрі були вдоволені сексуальними стосунками з чоло­
38

віком, не знаходять у собі сил, аби розірвати невдалий
шлюб»,— свідчить Стекель. У цьому разі жінка нара­
жається
на
велику небезпеку,
беручи
на
себе
обов'язок усе життя спати з одним і тільки одним
чоловіком, сексуальні можливості якого їй невідомі.
А дже її еротична доля у великій мірі залежить від
індивідуальності партнера. Саме цей парадокс цілком
обгрунтовано засуджує Леон Блюм у книзі «Шлюб».
Вважати, що шлюб, заснований на звичаях, може
перерости в кохання — це лицемірство. Зовсім безглуз­
до вимагати, аби чоловік і дружина, пов'язані практич­
ними, соціальними і моральними інтересами, все жит­
тя жадали одне одного. Разом з тим прибічники шлюбу
з розрахунку без зусиль можуть довести, що в тих, хто
одружується кохаючи, не так уже багато шансів на
щастя. Передусім ідеальне кохання, яке відчуває дів­
чина, не завжди сприяє сексуальному. Її платонічне
обожнювання, її мрії і пристрасті, в яких відбиваються
її дитинство і дівочі думки і уявлення, недовговічні,
вони не витримують випробування повсякчасним жит­
тям і не можуть тривати довго. Навіть якщо між нею
і її чоловіком виникає щирий і глибокий еротичний
потяг, він не може стати міцною підвалиною для
побудови тривалого спільного життя.
«У безмежному просторі кохання вогнище чуттєво­
сті, світло якого заступає попервах усе інше, обіймає
насправді дуже мало місця пише
Колетт.— Це
тремтливе полум'я оточене невідомістю, в якій чату­
ють небезпеки. Отямившись після перших міцних обій­
мів або навіть після тривалого періоду насолод, нам
доведеться почати жити поруч одне з одним, одне для
одного» !.
Крім того, плотське кохання, навіть коли воно існує
після весілля або виникає одразу після нього, майже
ніколи не триває роками. Звичайно, для сексуального
кохання вірність необхідна адже взаємне бажання
двох закоханих робить їхні стосунки особливими, не­
повторними. Вони не бажають, щоб сексуальні стосун­
ки з третіми особами зруйнували цю неповторність,
вони хочуть бути незамінними одне для одного. Проте
вірність має сенс лише доти, доки вона спонтанна. Але
спонтанна магія еротики досить швидко розвіюється.
1 «Бурлака».
39

Диво еротичних чар полягає втому, що перед кожним
з коханців постає в своєму тілесному втіленні істота,
сутність якої полягає в безкінечній ірраціональності.
Звичайно підкорити собі таку істоту неможливо,
але з нею можна злитися в особливому, трепетному
пориві. Коли ж два індивідуума більше не прагнуть до
злиття, бо між ними виникла ворожнеча, огида або
байдужість, еротичний потяг зникає. Майже так само
неминуче він зникає і втому разі, коли коханців
зв’язує взаємна повага і дружба. Адже дві людини,
котрі відчувають однаковий надчуттєвий потяг одна до
другої в життєвих обставинах і спільних справах, не
обов'язково відчувають потребу в тілесному злитті.
Більше того, подібне злиття, що втратило свою колиш­
ню звабу,
викликає
в них огиду.
Слово кровозмішення, яке вживає Монтень, дуже влучно
визначає суть сказаного. Еротичний потяг — це рух до
І н ш о гов цьому його основний зміст. Однак родин­
не життя приводить до того, що подружжя стають
одне для одного мовби одним і тим же, однією осо­
бою: їм нема чим обмінюватися, вони нічим не можуть
обдаровувати одне одного, в їхніх взаєминах немає
місця боротьбі і перемогам. Тому, якщо між ними
зберігаються плотські стосунки, вони нерідко сприй­
маються як щось сороміцьке подружжя відчуває, що
для них статевий акт перестав бути формою піднесе­
них міжособистих стосунків і перетворився в щось на
зразок взаємної мастурбації. Із ввічливості подружжя
приховує той факт, що вони дивляться одне на одного
як на знаряддя, необхідне для вдоволення їхніх по­
треб, та коли не дотримують подібних правил ввічли­
вості, він стає абсолютно очевидним. Саме це ми
бачимо в праці Лагаше Природа і виявлення ревно­
щів». Він зауважує, що для жінки чоловічий статевий
член є її власним джерелом насолоді вона ставиться
до нього з такою ж ревністю, які до домашніх консер­
вацій, що зберігаються в комірчині. Якщо чоловік
обдаровує сусідку втіхою, то їй самій нічогісінько не
зостанеться. Тому вона прискіпливо оглядає його тру­
си, аби дізнатися, чи не розтринькав він часом своє
дорогоцінне сім'я. Жуандо в Нотатках чоловіка го­
ворить про повсякденний контроль законної дружини, котра перевіряє ваш одяг і стежить за вами під час
сну для того, аби знайти докази вашої зради. Чоловік,
40

у свою чергу, задовольняє свої потреби з дружиною,
не питаючи про її бажання.
Утім, таке грубе вдоволення потреб неспроможне
втамувати людську сексуальність. Тому нерідко в цих
найзаконніших, здавалося, сексуальних стосунках від­
чувається присмак зіпсутості. Часто жінка, злягаючись
з чоловіком, поринає в еротичну уяву. Стекель розпо­
відає про одну двадцятип’ятилітню жінку, котра «мо­
ж е зазнати легкий оргазм з чоловіком, просто уявляю­
чи собі, що якийсь дужий і вже немолодий мужчина
грубо оволодіває нею супроти її волі. Вона уявляє, що
ії гвалтують, б ’ють, що вона перебуває не з чоловіком,
а з іншим мужчиною. Чоловік так само поринає в
подібні мрії пестячи дружину, він уявляє, що пестить
стегна якоїсь танцюристки, яку він бачив у мюзик-хол-
лі, або груди якої-небудь гарненької жіночки, фото­
графією якої він милувався. Поживою для уяви може
прислужитися спогад або якийсь образ. Трапляється,
що він уявляє собі, що хтось жадає його дружину,
оволодіває нею або гвалтує її, і внаслідок таких картин
знову бачить уній іншу людину, тобто повертає їй
втрачену властивість. Подружні стосунки свідчить
Стекель,— здатні спричиняти химерні зміни і спотво­
рення, партнери стають тонкими акторами, котрі розі­
грують такі комедії, які спроможні зруйнувати будь-
які межі між уявністю і реальністю. В крайніх випад­
ках виникають цілком певні пороки чоловік починає
вдаватися до скопофілії, йому необхідно бачити свою
дружину оголеною або знати, що в неї є коханець,—
тільки за цих умов вона набуває для нього певної
чарівності. Інколи він із садистською затятістю при­
тлумлює в ній потяг до себе, жадаючи бачити її знову
незалежною і вільною, аби мати можливість заволоді­
ти справжньою людською істотою. В жінок, котрі
прагнуть розбудити в чоловікові володаря і тирана,
який у ньому дрімає, навпаки, виникають мазохістські
нахили. Я знала одну даму, виховану в монастирі,
вельми побожну, яка вдень владарювала і не терпіла
заперечень, а вночі палко благала чоловіка відбатожи­
ти її, що йому й доводилося робити, долаючи жах. Але
й сам порок набуває в шлюбі організованої, холодної
і серйозної форми — це найсумніший наслідок по­
дружнього життя.
Істина полягає втому, що фізичне кохання не може
41

бути ні самоціллю, ні простим засобом. Воно не може
стати змістом життя, але водночас його зміст тісно


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал