Друга стать




Сторінка3/29
Дата конвертації02.12.2016
Розмір4.23 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29
ємно уподібнювати такий гідний поваги інститут, як
шлюб, звичайній оборудці, у якій із жінкою поводять­
ся мов з річчю. Отож, читаючи його роман ^Фізіологія
шлюбу», ми постійно стикаємося з дивовижною не­
послідовністю:
«З політичного, громадянського і морального погля­
дів шлюб можна розглядати як закон або контракт, як
інститут... Отже, він має викликати загальну повагу.
Дотепер суспільство бачило лише ці, очевидні, сторо­
ни шлюбу і саме їх вважало основою подружніх сто­
сунків.
Більшість чоловіків стають до шлюбу з метою про­
23

довження роду, вони хочуть мати власних дітей. Але
ні продовження роду, ні власність, ні діти не можуть
скласти щастя людини. Le crescite et multiplicami не
рівнозначно коханню. В ім'я закону, короля і справед­
ливості вимагати кохання від дівчини, яку вибачили
чотирнадцять разів за два тижні, це безглуздя, якого
припускаються більшість наречених».
Здавалося б, тут усе так само ясно, яку гегелівській
теорії. Проте Бальзак без будь-якого переходу веде
далі:
«Зміст кохання — у згоді між потребою і почуттям,
подружнє щастя — в абсолютному взаєморозумінні
чоловіка і дружини. З цього випливає, що мужчина,
котрий хоче бути щасливим, має дотримуватися пев­
них правил честі і делікатності. Маючи право, дане
йому законом суспільства, освяченим потребою, він
повинен дотримуватися потаємних законів природи,
під впливом яких розквітають почуття. Якщо він ба­
чить своє щастя втому, щоб бути коханим, він мусить
сам щиро кохати. Адже ніхто не може протистояти
справжній пристрасті. Але той, хто сповнений при­
страстей, завжди відчуває бажання. Чи можна постій­
но бажати свою дружину?
— Так».
Після цього Бальзак викладає науку про шлюб.
Однак ми невдовзі помічаємо, що головною метою
чоловіка має бути не кохання дружини, а її вірність,
і для того, щоб захистити свою честь, чоловік повинен
постійно вказувати дружині на її слабості, пере­
шкоджати її культурному розвитку, тримати в стані
морального отупіння. І це називають коханням Ос­
новний зміст цих туманних і безладних міркувань
зводиться, певно, до того, що чоловік, користуючись
своїм правом вибирати дружину і вдовольняючи з нею
свої потреби, повинен вносити в стосунки з нею якомо­
га менше індивідуального. Саме в цьому Бальзак ба­
чить запоруку вірності дружини. Водночас чоловік,
користуючись певними засобами, повинен збудити ко­
хання дружини. Та якщо чоловік одружується задля
власності і нащадків, чи можна назвати його закоха­
ним? А якщо він не закоханий, то звідки візьметься
всепереможна пристрасть, у відповідь на яку спалахне
пристрасть дружини Невже Бальзакові справді неві­
домо, що кохання без взаємності не тільки не породжує тотожних почуттів, алей надокучає і викликає
огиду? Вся його несумлінність ясно проступає в про­
грамному романі Виховання молодих, написаному
у формі листування. Луіза де Шальйо хоче збудувати
подружні взаємини на коханні. В результатів пориві
жаги вона вбиває свого першого чоловіка. Сама ж
помирає через ревнощі до другого чоловіка. Рене де
л'Естораль жертвує своїми почуттями з міркувань роз­
важливості. В нагороду вона зазнає материнських ра­
дощів і створює міцну щасливу родину. Незрозуміло,
по-перше, внаслідок якого прокляття — якщо, звичай­
но, це неволя автора закохана Луїза, котра при­
страсно бажала втішитися радощами материнства, по­
збавлена їх адже кохання ніколи не заважало зачат­
тю. По-друге, неможливо позбутися думки проте, що
радість, з якою Рене приймає обійми чоловіка, свідчать
про її лицемірство, за яке Стендаль так ненавидів
«порядних жінок. Ось як Бальзак описує її першу
шлюбну ніч:
«Тварина, яку ми називаємо чоловіком, за твоїм
висловом, зникла пише Рене своїй подрузі Одно­
го чудового вечора, не знаю вже якого, я побачила
коханця, слова якого западали мені вдушу і на руку
якого я опиралася з невимовною насолодою. цікавість
зароджувалася в моєму серці. Отож, знаєш, усього
було сповна, чого вимагає найвитонченіше кохання
і те непередбачене, що є кульмінацією цього моменту:
і таємнича вишуканість, якої потребує від нього наша
уява, і всепрощаючі захоплення, і вичавлену згоду,
ідеальні, давно передчувані втіхи, які покоряють нашу
душу ще до того, як ми повертаємося у реальний світ.
Усі форми зваби були чарівні тієї миті».
Це прекрасне диво, певно, недуже часто повторяло­
ся, оскільки в наступних листах Рене скаржиться:
«Раніше я була живою істотою, а тепер стала річчю».
Після ночей подружнього кохання вона втішається,
читаючи Бональда. Хотілося б у крайньому разі знати,
за яким рецептом у найважчий момент прилучення
жінки до сексуального життя чоловік перетворився на
чарівника. Рецепти, які дає Бальзак у Фізіології шлю­
бу», або надто загальні (Ніколи не починайте по­
дружні стосунки з насильства, або туманні («Талант
чоловіка полягає втому, щоб уміло вловлювати відтін­
ки вдоволення, розвивати їх, надавати їм нове спряму­
25

вання й оригінального виявлення. Втім, він одразу ж
додає, що в стосунках між двома істотами, котрі не
люблять одне одного, таке вміння перетворюється в
розпусту». Але ж Рене якраз і не кохає Луї. Та
й звідки в нього може з'явитися цей талант, якщо він
справді такий, яким зобразив його автор По суті,
Бальзак цинічно ухилився від розв'язання проблеми.
Він недооцінив того факту, що нейтральних почуттів
не існує, що відсутність кохання, примусі нудьга
здебільшого викликають аж ніяк не ніжну дружбу,
а озлобленість, нетерпіння і ворожість. В Лілії в
долині» він щиріший, і тому доля нещасної пані де
Мортсоф не така повчальна.
Злагода і кохання у шлюбі — це така складна річ,
яка вимагає не більше і не менше, як божого втручан­
ня,— такої думки дотримується К'єркегор, який висло­
вив її з натхненням:
«Шлюб, який дивний винахід Але що в ньому най-
дивніше, так це те, що його вважають стихійним вчин­
ком. Насправді ж це один із тих вчинків, над яким
довго роздумують. Хіба можна собі уявити, щоб
такий важливий крок робили стихійно 1
Трудність полягає ось у чому кохання і любовні
захоплення
з'являються
абсолютно
стихійно,
а
шлюб — це обдуманий крок. Разом з тим любовний
потяг повинен пробуджуватися після шлюбу чи після
того, коли домовлено про вступ до шлюбу, тобто в разі
виникнення бажання одружитися. Це означає, що най-
стихійніша на світі річ повинна водночас здійснитися
внаслідок абсолютно вільного прийнятого рішення. Те,
що через свою стихійність є до такої міри таємним
і може бути проясненим лише завдяки божому втру­
чанню, повинно звершитися внаслідок тривожних роз­
думів, які неминуче спонукають до ухвалення рішен­
ня. Крім того, все має відбуватися певним чином:
рішення повинно випливати за любовним потягом, і те,
і друге повинні з'являтися водночас, в момент
розв'язки» 2.
Інакше кажучи, кохання і шлюб — це не одне й те
ж, і зовсім незбагненно, як кохання може перетвори­
тися в обов'язок. Проте К'єркегор не боїться парадок­
1 In vino veritas.
2 Бесіди про шлюб».
26

сів, і його есе про шлюб в цілому написане для того,
щоб з'ясувати цю загадку. Він не заперечує, що справ­
ді:
«Розміркування убивають стихійність. Якби розмір­
кування насправді викликали любовне захоплення, то
шлюбу не існувало б. Але рішення почасти прийма­
ється несвідомо, хоча йому передують тривалі розду­
ми. Воно сприймається як щось абсолютно ідеальне,
хоча так само стихійне, які любовний потяг. Це
рішення — релігійна концепція життя, його побудова­
но на етичних принципах, і воно повинно відкривати
шлях
любовному
захвату,
захистити
його
від
зовнішньої і внутрішньої небезпеки. Тому «чоловік,
справжній чоловік — це теж диво. Уміти зберегти
радість кохання в той час, коли життя навалюється
всім тягарем серйозних проблемна нього і на його
кохану!»
Що ж до жінки, то її розумне найсильніший її
бік, вона не вміє розмірковувати, тому вона пере­
ходить від безпосереднього кохання до безпосередньо­
го релігійного почуття. Якщо перекласти цю доктри­
ну на ясну мову, це означає, що рішення закоханого
чоловіка про вступ до шлюбу є актом вірив Бога,
якого покликано гарантувати йому згоду між почуття­
ми та обов'язками. Щодо жінки, то вона, якщо кохає,
просто хоче вийти заміж. Я знала одну літню пані,
католичку, котра вірила в сакраментальне кохання
з першого погляду вона запевняла, що коли майбут­
нє подружжя коло вівтаря каже остаточне таку
їхніх душах спалахує кохання. К'єркегор, щоправда,
допускає існування потягу до цієї миті, та було
б дивом, якби подружжя відчувало цей потяг упро­
довж усього свого життя.
Проте французькі письменники і драматурги мину­
лого століття, що недуже вірили в силу таїнства
шлюбу, прагнули віднайти зрозуміліші для людини
засоби забезпечення подружнього щастя. В поєднанні
еротики і подружнього кохання вони сягнули набагато
далі, ніж Бальзак. У романі Закохані Порто-Ріш
висловлює думку про несумісність сексуального ко­
хання і родинного життя чоловік, стомлений палкою
пристрастю дружини, шукає спокою в обіймах менш
вибагливої коханки. Таз легкої руки Поля Ервью
«подружнє кохання перетворилося в законодавчому
27

порядку в обов'язок. Марсель Прево повчає молодого
чоловіка, що він має поводитися з дружиною як з
коханкою, і описує в приховано ласолюбних висловах
палкі обійми подружжя. Бернестен оспівує подружнє
кохання в своїх п'єсах: поруч з безпутною, брехливою,
хтивою і злою шахрайкою-дружиною чоловік постає
як мудра і шляхетна людина в ньому також угадуєть­
ся досвідчений і невтомний коханець.
Як реакція на романи, що розповідають про адюль­
тер, з'являються твори, у яких вихваляють романтику
шлюбу. Навіть Колетт віддає данину цій мораліза­
торській хвилі, коли в книзі Безпутна простачка»,
описавши цинічні пригоди щойно одруженої героїці,
не дуже вміло позбавленої незайманості, приводить її
врешті-решт в обійми законного чоловіка, в яких вона
і дістає втіху. М. Мартен Маріс у книзі, що мала
певний успіх, також розповідає про історію молодої
дружини, котра після короткого зв'язку зі спритним
полюбовником повернулася до чоловіка і ділиться
з ним набутим досвідом. Сьогодні американці, які
шанують подружні взаємини, але є також індивідуалі­
стами, з інших причин та іншими засобами роблять усе
можливе для того, щоб запровадити сексу подружнє
життя. Щороку з'являється безліч книжок про родинне
життя, що мають наметі полегшити призвичаювання
одне до одного подружжя і, що особливо важливо,
навчити чоловіка будувати щасливі і гармонійні взає­
мини з дружиною. Психоаналітики та лікарі виступа­
ють у ролі радників подружжя. Загальновизнано, що
жінка так само, які чоловік, має право на вдоволення,
і чоловік зобов'язаний знати засоби, які допоможуть
йому дати їй втіху. Проте, як ми бачили, щасливі
сексуальні стосунки — це непросто справа техніки.
Навіть якщо молодий чоловік вивчив напам'ять кілька
десятків підручників на зразок Що має знати кожен
чоловік», Таємниці подружнього щастя, «Кохання
без страху, то цілком очевидно, що він не зможе
викликати кохання своєї молодої дружини. Вона ре­
агує на психологічну ситуацію в цілому, а традиційций
шлюб аж ніяк не створює сприятливих умов для про­
будження й розквіту жіночої еротики.
Колись у спільнотах, котрі жили за законами матрі­
архату, від щойно одруженої жінки не вимагали, щоб
вона була незайманою. Навпаки, за релігійними кано­
28

нами її позбавляли цноти до весілля. В декотрих сіль­
ських районах Франції досі збереглися пережитки цієї
давньої вільготи звичаїв від дівчат не вимагають
бездоганної поведінки до вступу в шлюб, навпаки,
дівчата, котрі «согрішили», і навіть матері-одиначки
легше знаходять чоловіка, ніж незаймані. В колах, які
схвалюють ідею емансипації жінок, дівчатам, так само
як і юнакам, надають сексуальну волю. Але патерналі-
стська мораль настійно вимагає цнотливості від
нареченої. Чоловік хоче бути певним утому, що вона
не носить у собі чуже сім'я. Він перетворює її плоть
у свою власність \ хоче повністю і неподільно володі­
ти нею. Незайманість перетворилася в моральну, релі­
гійну і містичну цінність, що має й понині повсюдне
визнання. У Франції є місцевості, де друзі нареченого,
жартуючи і співаючи пісень, чекають за дверима по­
кою молодят тієї миті, коли чоловік винесе їм для
оглядин простирадло, забруднене кров'ю; інколи вран­
ці батьки демонструють його сусідам 2. Дотепер поши­
рені також звичаї, щоправда, у не такій грубій формі,
пов'язані з першою шлюбною ніччю. Невипадково
з'явилося чимало грайливих літературних творів, при­
свячених цій темі річ утім, що тваринна сторона
подружніх стосунків, взята окремо від соціально
значимої сторони, завжди сприймається як щось не­
пристойне. За законами гуманістичної моралі будь-
який життєвий досвід може бути людяним і заснова­
ним на вільних порухах душі. Справді моральне еро­
тичне життя — це або вільний сплеск жадання і вдово­
лення, або трепетна боротьба за здобуття свободи
у сексуальності. Але все це можливе лише втому разі,
коли кохання або бажання спонукають індивідуума до
думки про неповторність партнера. Коли ж
сексуальні стосунки перестають бути справою індиві­
дуумів і передаються у відання суспільства або Госпо­
да Бога, статеві взаємини стають суто тваринними.
Саме тому шляхетні матрони з огидою відзиваються
про плотські вдоволення вони порівнюють їх з не­
1 Див. перший том, «Міфи».
2 Дотеперішнього часу іммігранти першого покоління деко­
трих регіонів Сполучених Штатів надсилають забруднене кров'ю
простирадло родичам, котрі залишилися в Європі, як доказ того,
що шлюб справді відбувся йдеться в доповіді Кінсі.
29

пристойними функціями тіла, про які не зовсім приєм­
но говорити вголос. З тієї ж причини весільні обряди
супроводжуються двозначними жартами. Є щось пара­
доксально непристойне втому, що виконанню грубої
тваринної функції передує пишна церемонія. Універ­
сальне і абстрактне значення шлюбу полягає втому
що на очах у всіх згідно із символічними ритуалами
відбулося єднання чоловіка і жінки, а в ліжку вони
стають конкретними і неповторними індивідуумами,
котрі зближаються, і всі погляди відвертаються од
їхніх обіймів. Колетт, яка тринадцятилітньою була
присутньою на селянському весіллі, пройнялася неаби­
яким збентеженням, завітавши до покою молодят:
«Спальня молодят. Там стояло високе і вузьке
ліжко з кумачевими завісами, високими перинами і
безліччю пухових подушок. Тут завершиться цей день
з його запахами поту, ладану, скотарні і весільних
страв... Незабаром сюди прийдуть молодята. Ця думка
щойно зароїлася в голові. їхні тіла потонуть у цій
пухкенькій перині. І почнуть загадкову боротьбу, про
яку завдяки відважній щирості моєї матері і спостере­
женням над тваринами я знала і надто багато, і надто
мало. А потім Мені стало боязко в цій кімнаті, поруч
з ліжком, про яке раніше й гадки немала Перейнята страхом, дівчинка відчула контраст між
родинним торжеством і тваринно ницою таїною, при­
хованою за завісами цього ліжка. В країнах, де жінку
не розглядають як особистість (наприклад, на Сході,
в Греції, Римі, ніхто не вбачає у весіллі нічого смішно­
го або непристойного. Тваринна функція людини єна
загальну думку, такою ж буденною, як давні соціальні
традиції. Але в сучасному західному світі чоловіки
і жінки сприймаються як індивіди, і солені жарти
весільних гостей адресуються власне чоловікові і жінці, яким невдовзі випаде пережити неповторний до­
свід: звершити акт, котрий ретельно маскують ритуа­
лами, промовами і квітами. Звичайно, можна також
говорити про контраст між урочистістю пишного по-
гребіння і розкладом трупа в могилі. Однак небіжчик
не прокидається, коли його опускають у домовину. Що
ж до нареченої, то вона, зіткнувшись з незрозумілим
і несподіваним для неї життєвим випробуванням, на
яке її прирекло напутнє слово мера в трибарвній
стрічці та урочисте церковне благословення, пережи­
30

ває шок і жах. Не тільки у водевілях дівчата після
першої шлюбної ночі в сльозах повертаються до мате­
рів, про це можна прочитати і в психіатричних дослі­
дженнях. Мені самій не раз розповідали про подібні
випадки. Звичайно це буває з дівчатами, вихованими
з дотриманням надто суворих приписів, котрі не мають
жодного поняття про сексуальні стосунки і приголом­
шені раптовим відкриттям еротики. Минулого століття
пані Адам вважала, що зобов'язана вийти заміж за
чоловіка, котрий поцілував її в губи, оскільки, як вона
гадала, в цьому й була довершена форма сексуального
злиття. Подібні випадки траплялися й зовсім недавно.
Ось що розповідає Стекель про одну тільки-но одру­
ж ену жінку Коли під час весільної подорожі чоловік
позбавив її незайманості, вона вирішила, що він з'їхав
з глузду, й підкорилася йому, боячись суперечити
божевільному» *. Дівчата бувають настільки необізна­
ні, що виходять заміж за лесбіянок і довго живуть
з цим псевдочоловіком, не здогадуючись, що поруч
з ними зовсім не чоловік.
«Ваша поведінка в ніч після весілля приголомшує
жінку так, начебто на неї вилили відро холодної води.
Навіть якщо до весілля в неї був похмурий настрій...
Ага! Так ось що таке шлюб, гадає вона. Тому так
ретельно приховують, що відбувається насправді. Мене ошукали.
Але від образи вона нічого не вимовляє вголос. І ви
зможете знову й знову обливати її водою, вона не
потурбує сусідів жодними скандальними вибриками».
Цей уривок із поеми Мішо Перша шлюбна ніч 2
досить точно передає ситуацію. Багато сучасних дівчат
краще обізнані з тим, що на них чекає, але і їхня згода
має абстрактний характер. І тепер позбавлення незай­
маності часто нагадує гвалтування. Немає сумніву
в тому, що гвалтують здебільшого в шлюбі, ніж поза
ним»,— свідчить Хавелок Елліс. У праці Ньогебауера
«Monatsschrift für Leburtshilfe» 3 (1889, т. IX) описано
понад стоп ятдесят випадків, коли чоловіки завдавали
жінкам болю під час злягання. Причинами цього були
грубощі, сп'яніння, неправильна поза, нерозмірність
1 Стан нервового страху».
2 Пор. Ніч у русі».
3 Щомісячне видання з акушерства
(нім.).
31

статевих органів. Хавелок Елліс розповідає, що в
Англії одна жінка провела опитування шістьох досить
розумних жінок середнього прошарку про їхнє вра­
ження від першої шлюбної ночі. Для всіх злягання
було шоком. Дві з них зовсім нічого не знали, дві інші
вважали, що знають, алей вони зазнали психічної
травми, Адлер також підкреслював психологічну зна­
чимість акту позбавлення цноти.
«Перший момент, коли чоловік вступає у свої по­
дружні права, нерідко визначає все наступне життя.
Недосвідченість і надмірне збудження чоловіка мо­
жуть стати першою причиною байдужості жінки. Як­
що ж чоловік протягом тривалого часу поводиться
з дружиною грубо і невміло, він може приректи її на
цілковиту фригідність».
У попередньому розділі ми розглянули кілька при­
кладів такого невдалого прилучення до сексуальних
стосунків. Ось іще один випадок, про який розповів
Стекель:
«Мадам Г. Н, вихована у вельми строгих правилах,
із жахом чекала на першу шлюбну ніч. Чоловік зірвав
з неї одягне дозволивши їй лягти в постіль. Сам він
так само роздягнувся й запропонував їй помилуватися
його оголеним тілом, глянути, який у нього пеніс. Вона
закрила обличчя руками. Тоді він вигукнув «Навіщо
ти, дурепа, вийшла заміж Потім він звалив її на
ліжко і грубо оволодів нею. Вона, ясна річна все
життя лишилася фригідною».
Справді, ми вже писали проте, який величезний
внутрішній опір має подолати незаймана дівчина, всту­
паючи в сексуальне життя. В цей періоду ній відбува­
ється величезна фізіологічна і психічна «перебудова».
Безглуздо й жорстоко вимагати від неї, щоб цей про­
цес відбувався протягом однієї ночі. Абсурдно вважа­
ти виконанням обов'язку таку складну операцію, як
перше злягання. Страх жінки збільшується ще й тому,
що незбагненна операція, яку їй доведеться перенести,
освячена традицією. Суспільство, батьки, родина, дру­
зі урочисто доручили піклуватися нею чоловіку-воло-
дареві. Крім того, їй здається, що від першої шлюбної
ночі залежить усе її майбутнє, оскільки досі вступа­
ють у шлюбна все життя. В цей момент вона почува­


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал