Друга стать




Сторінка28/29
Дата конвертації02.12.2016
Розмір4.23 Mb.
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   29
молодій дівчині. Але ж вона зрештою кориться своїй долі.
347
Марі, ляж-но отам, або Вона не спала хіба що з автобусом. Завжди готова до роботи, вона знаряддя, інструмент м'яка, поступлива, зачарована чоловіком, достиглий плід, який йому належить зірвати. Інколи її розглядають як відчужену активність диявол стугонить у її матці, а в глибинах піхви чатує змія, охоча до чоловічої сперми. В кожному разі їй відмовляють у звичайній свободі, надто у Франції, де настійливо плутають вільну жінку з жінкою легкої поведінки ідея легкості передбачає відсутність опору і контролю, брак, навіть заперечення свободи. Жіноча література намагається подолати ці пересуди наприклад, у Грі- зелідісі» Клара Мальро наполягає на тому, що її героїня не поступилася чоловікові, а реалізувала, втілила свій намір. В Америці визнають право жінки на сексуальну активність, тим самим сприяючи її самовираженню. Але зневага, яку виявляють у Франції щодо жінок, з якими сплять чоловіки, котрі якраз і сплять з ними, викликає заціпеніння у багатьох жінок. Вони жахаються зауважень, настанов, до яких мимоволі спричиняються.
Навіть якщо жінка нехтує анонімні пересуди, вона відчуває у взаєминах з партнером конкретні труднощі адже він уособлює громадську думку Ліжко для чоловіка дуже часто поле бою, де він має утвердитися в своїй агресивній вищості. Він хоче взяти, а не прийняти не обмінятися, а забрати силою. Він прагне здобути більше того, що вона йому дає вимагає, щоб її згода була відступом, поразкою а слова, які вона шепоче, лише відголосом навіяних партнером думок щоб, задовольняючи його, вона визнавала своє рабство. Коли кмітлива Клодіна кидає виклик Рено, той випереджає її. Рено поквапився взяти її силоміць, тоді як Клодіна збиралася запропонувати себе. Він змушує її не заплющувати очей хай бачить його тріумф. Так самовладний Ферраль (Умови людського існування) наполягає на тому, щоб запалити світло, тоді як Валері хоче його загасити. Горда вимоглива жінка атакує чоловіка як супротивника. Однак у цьому двобої вона озброєна значно гірше за нього насамперед він дужчий фізично, отже, має більше шансів накинути свою волю ми бачили також, що його активність гармонійно поєднується з еротизмом, тоді як жінка, відкидаючи пасивність, руйнує чари — джерело насолоди біль­
348
шість жінок, які обрали горду зверхність, стали фригідними. Чоловіки рідко дозволяють коханці задовольнити владні або садистські нахили, але ще рідше зустрічаються жінки, котрі дістають від такої покірливості повне еротичне задоволення.
Для жінки існує ще один шлях, який здається не таким тернистим шлях мазохізму. Коли цілоденно працюєш, воюєш, ризикуєш, береш на себе відповідальність, уночі можна розслабитися, вдаючись до різних химерних забаганок. Досвідчена коханка або наївна простачка, жінка справді не раз залюбки віддається на волю тирана. Але при цьому вона має почуватися справді вивищеною. Постійно спілкуючись з чоловіками, живучи в чоловічому оточенні, жінці важко вірити у примат самця. Мені розповідали про одну особу, котра не була справжньою мазохісткою, але надмір жіночності змушував її розчинятися в чоловічих обіймах починаючи від сімнадцятирічного віку вона мала кількох чоловіків і численних коханців, дістаючи від них усіх неабияку втіху досконало навчившись керувати чоловіками, вона, однак, скаржилася, що стала фригідною, втратила безпосередність сприйняття через те, що звикла панувати надсильною статтю, чар якої розвіявся. Коли в жінки з'являються сумніви щодо чоловічої вищості, претензії партнера ще зменшують повагу, яку вона могла б попри все до нього почувати. У ліжку, в хвилини, коли чоловік особливо прагне виявити себе самцем, продемонструвати чоловічу міць, досвідчені сторожкі жіночі очі фіксують його інфантильність тінь задавненого комплексу кастрації, тінь його батька, якийсь інший фан- тазм. Гордовита коханка не завжди відмовляється вдовольняти забаганки свого коханого, хоча безумовно бажає мати справу не з малим фантазером, аз дорослою людиною, котра живе в реальному світі. Мазохіст- ка вкінець розчарована материнське потурання, вимучене або поблажливе це зовсім не те забуття, про яке вона мріє. Перед нею вибір або вдовольнитися незначними забавами, притлумлюючи своє прагнення панувати і коритися водночас, або до переможного кінця шукати супермена, або стати фригідною.
Ми бачили, що уникнути проявів садизму й мазохізму можна лише тоді, коли обидва партнери визнають себе рівними. Якщо чоловік і жінка мають бодай
349
дещицю скромності та великодушності, думки про перемогу й поразку не виникають акт кохання стає вільним обміном. Парадоксально, але жінці важче погодитися на такий варіант, ніж чоловікові. Оскільки чоловіча каста займає панівні позиції, чоловік ладний пошанувати кількох окремих жінок. Жінку любити легко спершу їй надається привілей ввести коханця у свій таємничий світ, який вони досліджуватимуть разом якийсь час вона спокушає його, бавиться її помилки можна пробачити, а успіхи привітати з огляду на безумовну жіночу підпорядкованість. Стендаль у захопленні від пані де Реналь і пані де Шатле попри їхні дурні забобони що більше має жінка фальшивих ідей, тим менше в неї ясного розуму, відваги. Чоловік не звинувачує її бідолаха — лишень жертва свого становища, думає він і часто-густо має рацію. Він мріє проте, якою вона могла б бути, якою вона, можливо, буде чому жне дати їй шанс, чому не пробачити недоречність, адже вона не
є
щось визначене, завершене. Коханець нудиться цією недоконаністю, а проте від неї віє таємницею, шармом, які зачаровують і схиляють до необтяжливої ніжності. Значно важче доводиться жінці. Чоловік такий, яким створив себе тут нічим не зарадиш. І любити його мусиш сьогочасного, з його правдою, відповідального за свої вчинки, свої переконання — беззастережно, відкинувши обіцянки і неясні можливості. Близькість із ним можлива лише тоді, коли жінка схвалює його дії, цілі, упередження.
Жюльєн може покохати легітимістку; Лам'єль негод на віддати свою ніжність чоловікові, переконання якого зневажає. Навіть готова до компромісу жінка навряд чи займе поблажливу позицію. Зелений рай дитинства лишився позаду, коли в її житті з'являється чоловіку них спільний світа назустріч він приносить лише себе самого. Рішучий, упевнений, самодостатній, він мало сприяє мріям коли він промовляє, їй належить слухати він ставиться до себе вельми серйозно якщо йому нецікаво, він нудиться, жіноче товариство його гнітить. Лише дуже молоді люди ще дозволяють собі невимушеність, органічність спілкування, в них ще можна шукати таїну й обіцянку, знайти вибачення, пристерегти необачність ці риси невипадково ваблять зрілих жінок. Проте найчастіше молоді віддають перевагу саме молодим. Тридцятиліт­
350
ня жінка в цьому гурті чужа. Серед дорослих чоловіків вона безумовно зустріне партнерів, гідних її поваги і дружби можливо, їй навіть пощастить, якщо ті партнери не виявлятимуть жодної зверхності. Проблема виникає тоді, коли жінка прагне історії, пригоди, в якій могла б поєднати і серце, і тіло, а це означає зустріч з чоловіком, якого вона б мала за рівного собі і який би не вважав себе істотою вищого порядку.
Мені скажуть, що назагал жінки не так уже й прагнуть історій вони ловлять момент, не ставлячи зайвих запитань, а потім якось дають собі раду зі своїми гордістю, чулістю, жагою. Певно, що так. Але інша правда полягає втому, що вони ховають у глибині своїх сердець чимало розчарувань, принижень, жалів, злоби зазвичай у чоловічому серці не знайдеш нічого подібного. Адже для чоловіка будь-яка пригода — щонайменше втіха, а жінка таку втіху дістає далеко не завжди. Нерідко вона байдуже, проте щиро поринає в обійми, коли настає вирішальна хвилина інколи коханець виявляється неспроможним до виконання чоловічого обов'язку, і вона страждає, почуваючи себе скомпрометованою кумедною ситуацією якщо партнер не задовольнить її, то це сприймається як ошуканство якщо задовольнить, вона схоче затримати коханця. Годі чекати від жінки щирості, коли вона змальовує чергову пригоду ніби таку собі миттєву розвагу без жодних перспективна майбутнє насолода припинає, а не звільняє розрив, навіть полюбовний, її боляче уражає. Жінка значно рідше по-дружньому згадує колишнього коханця, ніж чоловік своїх коха­
нок.
Природа її еротизму, труднощі вільного сексуального життя спонукають жінку до моногамії. Однак їй значно важче, ніж чоловікові, поєднати зв'язок чи шлюб з кар’єрою. Трапляється, коханець або чоловік вимагають, щоб вона відступилася жінка вагається, як от Мандрьоха в Колетт, яка палко бажає чоловічого тепла, але лякається подружніх уз; відступившись, вона повернеться в рабство незалежна, прирече себе на довічну самотність. Сьогодні чоловіки здебільшого не заперечують проти того, щоб жінка вибудовувала свою кар'єру. Романи Колетт, де молода героїня змушена офірувати свій фах на олтар родинної злагоди, дещо застаріли спільне життя двох вільних істот зба-
•(".і
гачує обох, у заняттях подружжя кожен його член вбачає запоруку власної незалежності самостійна жінка звільняє чоловіка від подружнього рабства — своєрідної кари за її власне рабство. Якщо чоловікові притаманна добра воля, якщо він сумлінний, коханці та дружини зрештою досягають у царині шляхетності й щиросердя цілковитої рівності Чоловік інколи навіть відіграє роль відданого слуги як пише Дж. Еліот,
Люїс подбав про затишок ухаті, що його зазвичай створює дружина довкола чоловіка-пана. Але переважно жінка і досі піклується домашнім вогнищем. Чоловікові здається цілком природним, що саме жінка порядкує в хаті, займається вихованням дітей. А жінка своєю чергою вважає, що, виходячи заміж, мусить взяти на себе клопоти, сказати б, не пов'язані напряму з її особистим життям. Вона не хоче, щоб її чоловік був позбавлений переваг, які йому забезпечила б справжня жінка, і намагається опанувати роль доброї господині, відданої матері, не втрачаючи при цьому жіночої чарівності. Дуже швидко виявляється, що цей тягар їй не під силу. Вона його тягне водночас з поваги до свого партнера і заради себе самої прагнучи випити до дна чашу жіночої долі. Вона стане чоловіковим двійником, візьме на свої плечі його клопоти, поділятиме його успіхи й зацікавлення як свої власні, коли не більше. Вихована в дусі поваги до чоловіка як істоти вищого порядку, вона у всьому поступається своєму володареві інколи побоюється власного вимогливістю зруйнувати шлюб. Розриваючись між бажанням утвердити себе і відійти набік, вона почувається непевно.
Однак навіть її принижене становище має певні переваги оскільки стартові можливості жінки гірші за чоловічі, вона не почуває себе винною перед ним апріорі компенсувати соціальну несправедливість не її клопіт. Добропорядний чоловік свідомий свого обов'язку берегти жінок сумлінний, жалісливий, він ризикує потрапити в тенета, розставлені беззбройними представницями слабкої статі. Жінка, котра перемогла чоловічу незалежність, здобуває неабияку перевагу в сексуальному плані. Адже її партнер, попри свою
1 Здається, за приклад тут може правити подружжя Клари
й Роберта Шуманів.
352
активність, не паразитуватиме на її слабкості. На жаль, вжитті рідко подибуємо жінок, здатних творити вільні стосунки з чоловіком вони самі кують собі кайдани, квапливо прибираючи позу закоханої. Впродовж двадцяти років очікування, мрій, надій молода дівчина плекала міф про героя — визволителя й рятівника здобута тяжкою працею незалежність не годна знищити її прагнення славного самозречення. Аби здолати юнацький нарцисизм, вона мусить бути вихована достоту як хлопчик \ та здебільшого увічнює в своєму дорослому житті культ власного я, що сповідувала в молодості. Свої професійні успіхи вона перетворює на заслуги, які мають додати їй ваги, мов ордени на парадному мундирі вона потребує сторонньої оцінки і схвалення. Навіть виявляючи суворість до чоловіків, з якими змагається повсякденно, вона не позбувається благоговіння перед Чоловіком і, якщо зустріне такого, ладна впасти перед ним навколішки. Певніше покластися на Провидіння, ніжна власні зусилля, світ заохочує її вірити в Спасителя, і вона радо пристає на це. Інколи жінка повністю відмовляється од своєї незалежності вона тільки закохана найчастіше намагається поєднувати обидва свої образи, але ж кохання, самовіддане, до самозречення руйнівне воно заполонить усі думки, кожну мить життя, нав'язливе, деспотичне. У разі професійних невдач жінка гарячково шукає прихистку в коханця її поразки спричиняють сцени і вимоги, часто-густо нестерпні для нього. Втім, сердечні жалі аж ніяк не дублюють її фахового запалу назагал вона повстає, чи принаймні дратується, проти способу життя, що перекриває їй королівський шлях великого кохання. Одна жінка, котра десять років працювала в політичному журналі під жіночою орудою, розповідала мені, що в редакції рідко розмовляли про політику і постійно — про кохання котрась скаржиться, що зневажають її інтелект, віддаючи перевагу тілу, інша зітхає, що не помічають її жіночих принада цінують лиш розум. Для того, щоб жінка могла кохати як чоловік, тобто без жодних сумнівів у правомірності свого власного буття в умовах свободи, їй належить усвідомити свою
1 Тобто не лише тими самими методами, ай утому ж суспіль­
ному
кліматі,
що нині неможливо попри всі зусилля вихователя.
353
рівність у конкретних життєвих обставинах, рішуче втручаючись у сферу чоловічих інтересів, що, як ми бачимо, ще не так часто трапляється.
Материнство — це та жіноча функція, що створює донині найбільше проблем. Якщо в Англії та Америці принаймні практикується «birth-control», то у Франції, як ми бачили, жінка нерідко поставлена перед вибором тяжкий і дорогий аборт або дитина, котра унеможливить її професійне життя. Моральне дозволяє жінці народжувати, сказати б, за бажанням мати- одиначка — постать скандальна, а для дитини — незаконність народження — довічне тавро найчастіше шлюбні узи — передумова материнства. Тож коли ідея штучного запліднення так цікавить жінок, то йдеться не проте, що вони прагнуть уникнути чоловічих обіймів. Вони прагнуть зовсім іншого аби вільне материнство швидше стало повсякденною практикою суспільства. Слід додати, що, попри належним чином організовані ясла і дитсадки, досить однієї дитини, щоб повністю паралізувати материнську активність мати може продовжувати працювати, лише покинувши своє чадо на батьків, друзів, прислугу. Вона мусить обирати між безплідністю, яка нерідко сприймається ніби ошуканство, та нестерпними перевантаженнями, несумісними з її кар’єрою.
Таким чином, незалежна жінка сьогодні роздвоюється між професійними зацікавленнями і покликанням статі ці два крила своєї жіночої долі вона ледве год­
на врівноважити. Якщо навіть їй вдасться досягти омріяної рівноваги, то тільки ціною поступок, жертві неймовірних зусиль, які вимагають від неї постійного напруження. Саме тут — а не у фізіології — слід шукати передусім пояснення її нервовості й хворобливості. Серед іншого виникає і питання про менструації. Жінки, котрі займаються спортом, виявили себе в активній діяльності, здається, не надають цьому жіночому лихові особливого значення. Чи через те тільки, що їхні місячні проходять благополучно з медичної точки зору А може, навпаки обравши активний спосіб життя, прагнучи здійснити честолюбні настанови, жінка менше звертає уваги на свої регули? Звичайно, органічні причини даються взнаки мені не раз доводилося бачити, як найзавзятіші жінки щомісяця мусили цілодобово лежати лежма, терплячи невимовні страж­
354
дання, але це анітрохи не гальмувало їхні справи. Я переконана, що переважна більшість слабувань і хвороб, які так гнітять жінок, спричинені психічним станом цю думку, до речі, поділяють і гінекологи. Моральна напруга, викликана надміром узятих на себе обов'язків, несприятливе середовище, необхідність разу раз обстоювати свої права хіба цього недосить для виснаження, фізичного й духовного Це не означає, що їхні недуги вигадані вони реальній зловісні, які ситуація, в якій опинилися жінки. Однак ситуація не залежить від організму, тоді як організм залежить від ситуації, та ще й як Отож фізичні, сказати б, можливості другої статі не завадять їй активно працювати навпаки, праця сприятиме внутрішній рівновазі, звісно, коли суспільство надасть жінці відповідне місце.
Коли поціновують професійні набутки жінки і, виходячи з цього, намагаються передрікати її майбутнє, слід зважати на всю сукупність обставин. Жінка береться вибудовувати свою кар'єру, будучи закабалена жіночністю і традицією. Об'єктивні обставини тим більше не сприяють їй. Новачкові, котрий намагається прокладати собі шляху ворожому чи принаймні недружньому оточенні, завжди важко. Річард Райт у романі «Блек Бой показав, скільки перешкод довелося подолати молодому честолюбному американському негрові, перш ніж він наблизився до тих проблем, які розв'язує його білий одноліток. Негри, котрі прибули до Франції з Африки, зазнають труднощів, аналогічних тим, з якими зустрічаються жінки.
Уже в період навчання жінка зазнає принижень, нащо я вказувала, розповідаючи про молоду дівчину, однак до цієї теми слід повернутися. Впродовж навчання, надто у перші, такі важливі для майбутньої кар'єри роки, жінка здебільшого немає можливості спробувати щастя багатьох збивають з ніг ще на старті. У віці між вісімнадцятьма й тридцятьма роками конфлікти з оточенням бурхливо розвиваються, сягаючи найвищого напруження а це час формування фахівця. Незалежно від того, чи живе жінка в батьківській родині, чи з чоловіком, її зусилля рідко знаходять підтримку вдома їй разу раз накидають ті чи ті хатні обов'язки, утискають її свободу. Вона ще перебуває під впливом свого виховання, ще сповнена шани до
355
цінностей, які утверджують її старші сестри, ще не позбулася дитячих і юнацьких мрій і погано узгоджує спадок свого минулого з інтересами свого ж таки майбутнього. Інколи вона раптом відкидає свою жіночність, вагаючись між цнотливістю, гомосексуалізмом і становищем козир-дівки; вбирається безсмаку або переряджується: одне слово, витрачає багато часуй сил на виклик, забаву, гнів. А проте частіше вона хоче утвердитися як жінка кокетує, фліртує, закохується, вагається між мазохізмом й агресивністю. В кожному разі вона шукає, борсається, кидається у різні боки. Перебуваючи в полоні своїх примарних клопотів, вона немає часу на головне, занедбує працю, а відтак дістає од неї менше користі, маючи більшу спокусу покинути розпочате. Особливо деморалізує жінку, котра прагне утвердитися як незалежна особистість, жіноче оточення йдеться про її подруг, які належать до того самого соціального прошарку, що й вона, мають ті самі стартові можливості, ті самі шанси, а проте живуть паразитуючим життям. Чоловік може відчувати злість до привілейованих щасливчиків, але він діє заодно із своїм класом, та й здебільшого однокашники зрештою досягають однакового життєвого рівня. А от життєвий рівень жінок одного кола значною мірою залежить від чоловіків. Заміжня або добре влаштована подруга — постійний подразник і спокуса для сміливиці, котра мусить сама-одна домагатися успіху їй здається, що доля несправедливо прирекла її на муки, кожен новий камінь спотикання спонукає її переглянути своє рішення може, й справді варто пошукати іншого шляху Одна студентка з незаможної родини якось сказала мені з відчаєм Невже геть усе я змушена буду видобувати зі своєї голови Чоловік скоряється конечній необхідності жінка без кінця, знову і знову, мусить переглядати своє рішення вона не простує домети, як чоловіка просувається з осторогою, тож рух її уповільнений і непевний. Її постійно непокоять нездійснені можливості перетворившись на синю панчоху, вона втратить чоловічу прихильність або принижуватиме коханця надто блискучими своїми успіхами. А зосере­
дившися на жіночності, прагнучи виглядати чарівною, розкутою, гальмуватиме свій професійний лет. Надія на рятівника, котрий звільнить її від клопоту про саму
356
себе, побоювання, що, взявши на себе цей клопіт, вона прогавить порятівника, неабияк заважають жінці заглибитися в навчання, будувати кар'єру.
Оскільки жінка хоче бути жінкою, незалежне становище спричиняється до загострення в неї комплексу нижчевартості; і навпаки — жіночність збуджує сумніви щодо професійних шансів. Це один з найважливіших моментів. Як ми вже знаємо, під час опитувань чотирнадцятирічні дівчата заявляли майже одностайно Хлопцям краще, ніж нам, їм легше працювати. Молода дівчина переконана, що має обмежені здібності. Слідом за батьками й учителями учні радо пристають на думку, ніби рівень дівчат нижчий від хлопчачого і справді, незважаючи на ідентичність програм, їхня підготовка у ліцеях не така грунтовна. За кількома винятками, жіночий філософський клас, приміром, значно поступається чоловічому багато учениць не збираються продовжувати навчання, працюють дуже поверхово, іншим бракує конкуренції. Поки йдеться про доволі легкі екзамени, недостатність їхніх знань не надто дається взнаки, але коли доходить до серйозного конкурсу, студентка усвідомлює свої лакуни, однак пов'язує їх не з посередністю свого виховання, аз клятою несправедливістю жіночої долі. Беззастережно підкоряючись запрограмованій нерівності, вона поглиблює її культивуючи терпеливість і старанність якнайвищі жіночі чесноти, вирішує щонайбільше заощаджувати сили звідси — бридка обачність. У заняттях, які потребують вигадки, оригінальності, якихось дрібних знахідок, утилітарний підхід згубний. Цікава бесіда, читання поза програмою, прогулянка, під час якої вільно ширяє думка, можуть бути значно кориснішими навіть для перекладу грецького тексту, ніж вимучене заучування і компілювання. Розчавлена шанобою до авторитетів і тягарем ерудиції, зашорена, надто сумлінна студентка вбиває у собі критичне чуття, навіть здатність мислити. Її захоплення методикою нудне й силуване у тих класах, де ліцеїсти готуються до севрського конкурсу, панує задушлива атмосфера, що вбиває будь-яку живу індивідуальність. Створивши сама собі каторгу, абітурієнтка мріє лише здихатися ненависної науки вона не відає тих плідних хвилин, коли навчання і розвага зливаються водне ціле, щоб надати живого тепла механічним знанням. Пригнічена
357
невдячністю своїх зусиль, вона відчуває дедалі менше снаги до праці. Пригадую студентку, котра, готуючись до кандидатського екзамену, скаржилася Хлопці впораються з цим за рік чи два, а нам потрібно принаймні чотири роки. Її подруга, котрій вказали на необхідність прочитати працю Канта, зауважила Це надто складна книжка, це для хлопців Певно, вона сподівалася на екзамен із знижкою. Отак, заздалегідь вважаючи себе переможеними, дівчата без боротьби віддавали представникам сильної статі всі шанси на успіх.
Внаслідок такої упередженості жінка легко пристає на другорядну роль вона не наважується замірятися на більше. Інколи їй здається доволі значним досягненням вже те, що вона заробляє собі на прожиття. Подальше утвердження незалежності потребує додаткових виснажливих зусиль вона ладна вдовольнитися вже тим, що зробила вибір. Для жінки це не так мало міркує вона. Одна жінка, котра мала рідкісну професію, казала Коли б я була чоловіком, то мусила б пробиватися у перші лави але ж я єдина жінка у Франції, що обіймає таку посаду для мене цього дослть». У цій скромності відчувається обачність. Жінка побоюється, зробивши наступний крок, зазнати поразки. Слід зазначити також, що її гнітить думка про недовіру. Назагал вища каста ставиться вороже до вихідців з касти нижчої білі не підуть консультуватися з чорношкірим лікарем, а чоловіки не звернуться до лікаря-жінки. Водночас особи, які належать до нижчої касти, охоплені відчуттям їхньої специфічної нижчості, а нерідко й сповнені злості щодо вискочнів, які перемогли долю, також віддають свої симпатії і гроші метрам. Так, більшість жінок, вихованих на традиціях, будь-що шукатимуть адвоката, лікаря, урядовця тільки з-поміж чоловіків. Ні чоловіки, ні жінки не люблять, коли ними керує жінка. Начальство ставиться до неї поблажливо, навіть коли шанує бути жінкою — це якщо не тавро, то принаймні особливість. Жінка повинна без кінця завойовувати довір'я, що в ньому їй відмовлено одвічно вона мусить подати докази. Кажуть, що варта уваги жінка такі докази подасть. Але ж її цінність — не скам'яніла даність, це наслідок щасливого розвитку. Тягар упередженості, ворожого ставлення, що постійно тиснена неї, навряд чи сприяє такому розвиткові. Комплекс довічної неповноцінності викликає здебільшого захисну реакцію перебільшене захоплення владою. Так, жінки-медики найчастіше або командують, або знічуються. Якщо вони поводитимуться природно, тоне справлять враження хворий, котрий любить коритися, буде розчарований, почувши зовсім звичайні поради, висловлені спокійно-доброзичливо. Свідома своєї відповідальності, лікарка говорить підкреслено серйозно, найрішучіше, але тоді вона немає впевненої добродушності, притаманної справжньому лікареві. Чоловік зазвичай уміє подати себе клієнти-пацієнти певні його компетентності він може почуватися цілком вільно. Жінка не вселяє такого почуття безпеки вона приндиться, пнеться, тримається вимушено. У справах, особливо пов'язаних з адмініструванням, вона виявляється прискіпливою, сумлінною, дріб'язковою, запальною. Яків навчанні, їй бракує невимушеності, польоту, відваги. Вона усього досягає з натугою. Її діяльність — наслідок викликуй безпредметного самоствердження, що й породжує невпевненість.
Суб'єкт не може забути про свої вигоди. Він не лучить у ціль навмання, а прагне здобути підтвердження своєї цінності, котрих від нього вимагають. Кидаючись безоглядно домети, можна вскочити у халепу, але можна також досягти несподіваних результатів обережність прирікає на посередність. Нечасто зустрічається жінка з вогником, яка б мала смак до пригоді виявляла безкорисливу зацікавленість. Вона прагне зробити кар'єру», як інші вибудовують своє щастя, лишаючись уярмленою, у ворожому чоловічому світі їй бракує відваги взяти гору. Вона розглядає життя як іманентний стані не поринає з головою у свої плани прагне не заволодіти об'єктом, але з його допомогою забезпечити свій суб'єктивний успіх. Така позиція особливо вражає, коли йдеться про американок їм до вподоби мати «job » 1 на підтвердження своїх здатностей доз місту виконуваної праці вони цілком байдужі. Водночас жінка має схильність надавати перебільшеного значення дрібним поразкам, скромним успіхам разу раз вона або занепадає духом, або Пр^ця, посада.
359
бундючиться від марнолюбства; її очікувана перемога, сприймається спокійно, але вона почувається справжнім тріумфатором, якщо були бодай якісь сумніви стосовно такого результату. Жінка постійно озирається назад, аби виміряти пройдений шлях це підсікає їй крила. Таким робом можна досягти певного становища, але не вершити великі справи. Слід додати, що безліч чоловіків також здатні вибудувати лише пересічну долю. Жінка — за дуже рідким винятком пасе задніх тільки супроти найкращих серед них. Наведені мною причини пояснюють таке становище доволі повно, аж ніяк не віддаючи в заставу майбутнє. Щоб вершити великі справи, сучасній жінці бракує головним чином самозабуття. Але щоб забути про себе, треба спершу бути певним себе. Новачок у світі чоловіків, жінка, утверджуючись з їхньою недолугою підтримкою, ще надто зайнята пошуками себе.
Існує категорія жінок, яких ці зауваги не стосуються, оскільки їхні «кар'єрні» зацікавлення не тільки не суперечать жіночності, алей підсилюють її. Йдеться про тих актрис, танцівниць, співачок, які прагнуть артистичними засобами удосконалити дані природою властивості. Протягом трьох сторіч вони лишалися майже єдиними серед жіноцтва, хто мав реальну незалежність вони і нині посідають у суспільстві привілейоване місце. Колись комедіанток прокляла Церква надмірна суворість вироку неабияк посприяла свободі моралі вони часто стають об'єктом залицянь і так само, як куртизанки, перебувають здебільшого в чоловічому товаристві однак, самотужки заробляючи собі на прожиття, знаходячи у праці сенс свого існування, уникають чоловічого ярма. Суттєва перевага, якою вони вправно користуються, полягає втому, що сцена підвищує їхню сексуальну оцінку реалізуючи себе як людські істоти, вони збуваються як жінки. їх не роздирають суперечливі настанови, навпаки, фах обумовлює і виправдовує їхній нарцисизм увага до своєї зовнішності, туалети, чари становлять частину їхніх професійних обов'язків. Жінка, закохана у свій власний образ, з насолодою виставляє себе напоказ втім, таке виставляння вимагає водночас артистизму й уміння, щоб, за словами Жоржетт Леблан, справити враження діяльності. Велика актриса ставитиме ще вищу мету засобами виразності вона перевершить жіночі дані
360
і постане справжнім творцем, який надає сенсу власному життю, віддаючи його на загальний огляд.
Однак ці рідкісні привілеї приховують також пастку не спромігшись поєднати з артистичним життям свої нарцистичні уподобання й співзвучну їм сексуальну свободу, актриса дуже часто стає жертвою культу власного я або залицянь. Я вже казала про псевдо- актрис, яким потрібне кіно чи театр лише для того, щоб зробити собі ім'я» — капіталу чоловічих руках. Спокуса підтримки збоку сильної статі — майже непереборна, коли на другій шальці терезів — непевність кар'єри і виснажливий режим, якого вимагає серйозна праця. Жіноче покликання — чоловік, домашнє вогнище, діти — і чари кохання не завжди збігаються з прагненням кар'єри. І все ж артистичному таланту найбільше загрожує захоплення власним я. Перебільшуючи значення своєї зовнішності і самої своєї присутності на сцені, вона не вважає за потрібне серйозно працювати замість втілення образу ми нараз подибуємо кривляння. В ній нема щирості самозабуття Рашель або Дузе, здатні підпорядковувати себе мистецтву, а не мистецтво собі винятковість. Упри ватному житті пересічної актриси кривляння підсилить усі хиби нарцисизму вона постане марнославною, нещирою, розглядатиме цілий світ як сцену.
Сьогодні не лише виразні мистецтва відкриваються перед жінками багато хто з них пробує свої сили у творчості. Становище жінки спонукає її шукати порятунку в літературі й мистецтві. Живучи на узбіччі чоловічого світу, вона сприймає його по-своєму: світ для неї — не сукупність інструментів і концепцій, а джерело почуттів та емоцій вона цікавиться предметами і явищами остільки, оскільки їм притаманні таємничість і невмотивованість. Приставши на позицію заперечення, відмови, вона не дає реальності поглинути себе вона протестує проти неї за допомогою слів, вдається до природи, щоб віднайти образ своєї душі, поринає в мрії, хоче зрозуміти своє єство. У реальній дійсності жінка зазнає краху, взяти реванш вона може лише в царині уявного. Рятуючи від небуття свій внутрішній світ, утверджуючись супроти даного, творячи інший світ, відмінний од того, в якому їй не вдається нічого досягти, вона потребує самовираження. Ні для кого не секрет, що вона балакуча
361
й писуча: виливає душу в розмовах, у листах, щоденниках. Жінка, котра має бодай дещицю честолюбства, залюбки писатиме мемуари, перетворить свою біографію на роман, вихлюпне почуття у поезіях. Такій бурхливій діяльності дуже сприяє майже неозоре до­
звілля.
Але ті самі обставини, що націлюють жінку на творчість, зводять перешкоди, які вона дуже часто не в змозі подолати. Коли жінка вирішує малювати або писати для того лишень, щоб якось заповнити порожнечу буднів, її картини та есе розглядатимуться як дамська творчість. І це відповідатиме дійсності. До пензля і пера жінка найчастіше вдається саме у хвилини менопаузи, аби компенсувати незворотні змінив організмі. Запізно не маючи серйозної підготовки, вона назавжди залишиться тільки аматором. Навіть прилучившись до мистецтва у молодому віці, вона дуже рідко починає по-справжньому працювати. Нічого дивного. Жінка звикла жити без діла, не відчуваючи кончої потреби дисципліни, отож і нездатна на тривале неослабне зусилля її верне від нудних невдячних вправ, які належить знову і знову повторювати, сто разів переробляти зроблене, щоб опанувати складну техніку. А оскільки від самого дитинства, навчаючи дівчину догоджати, її навчили крутійства, вона тепер сподівається вийти зі скрутного становища, вдаючись до хитрощів. Саме про це пише Марія Башкирцева: Так, я не докладаю зусиль, малюючи. Сьогодні я спостерігаю за собою. Я шахрую Жінка охоче бавиться у працю, але не працює повіривши у дивовижні чесноти пасивності, вона перемішує заклинання і вчинки, символічні чесноти і конкретні дії. Удаючи із себе ученицю Художньої Академії, озброюється пензлями ось вона стоїть перед мольбертом, її погляд перебігає з білого полотна до люстерка, а букет квітів, ваза з яблуками такі лишаються ненаписаними. Сидячи за секретером, обмірковуючи різні сюжети, жінка забезпечує собі погідне алібі, уявляючи, ніби вона — письменниця тільки ж бо слід змусити себе накреслити на білому аркуші якісь знаки, і треба, щоб ті знаки мали сенс бодай для когось іще. Тоді виявляється шахрайство. Щоб подобатися і догоджати, досить творити марева але мистецький твірне марево, це реальний об'єкт; щоб його створити, треба знати
362
свій фах. Колетт стала видатною письменницею не лише завдяки своїм здібностям або темпераменту. Вона нерідко мусила заробляти собі на прожиття пером, а це вимагало ретельної праці — праці доброго ремісника. Шлях від «Клодіни» до Народження дня засвідчує вигоди суворого навчання аматорка стала професіоналом. Переважна більшість жінок тимчасом не розуміє проблем, які висуває їхнє прагнення спілкування саме це значною мірою пояснює жіночі лінощі. Сприймаючи себе як даність, вбачаючи свою головну заслугу в природженій чарівності, вони не уявляють, що цінність можна вибороти. Щоб спокусити, вони знають лиш один спосіб виставити себе. Чари або спрацюють, або ні вислід — успіх, поразка — не залежить від них. Вони гадають, що, за аналогією, для самовираження достатньо показати, хто ти є. Замість того, щоб вдосконалювати майстерність свідомою працею, вони покладаються на свою безпосередність писати і всміхатися — для них те саме. Вони випробовують свій шанс, а успіх або прийде, або ні. Певні себе, вірять, що картина чи книга будуть успішними без жодних зусиль несміливі, лякаються будь-якої критики. Вони не уявляють, що помилка може прислужитися поступу, вважають її непоправним лихом на зразок природної вади, а через це часто ображаються. Така уразливість згубна для них нездатні зробити плідних висновків із своїх помилок, вони дратуються і занепадають духом. На жаль, стихійність, безпосередність враження не така проста річ, як здається. Польян у Квітах із Тарба» пояснює, що суб’єктивне враження часто накладається на стереотипі жінка разу раз лише відтворює банальне кліше, хоча й певна свого відкриття. Якщо їй скажуть про це, вона здивується, зажуриться й покине писати. Вона не здає собі справу з того, що люди читають її твір своїми очима, мають власну думку про цей твір і що такий свіжий епітет може виявитися давно відомим, зношеним. Звичайно, уміння віднайти в надрах душі і вивести на поверхню мови живі безпосередні враження — безцінний дар безпосередність Колетт, якої не зустрінеш у жодного письменника-чоловіка, викликає щире захоплення, однак уданому випадку йдеться про обмірковану безпосередність (хоча ці два поняття, здається, виключають одне одного вона зумисне відкидає деякі свої
363
знахідки заради інших. Слова для аматора — не суто індивідуальне звертання до співрозмовника, а форма вияву особистих почуттів відтак щось відкинути, закреслити — це ніби добровільно відмовитися від частки свого я. Письменниця-аматор подобається собі такою, якою вона є вона, власне, не прагне стати інакшою. Її марнославство спричинене тим, що вона неабияк любить себе і водночас не насмілюється творити свою особистість.
Таким чиномг серед легіону жінок, які випробовують свої сили у белетристиці й образотворчому мистецтві, дуже мало хто виявляє наполегливість навіть ті, котрі подолали першу перешкоду, найчастіше лишаються на роздоріжжі між власним нарцисизмом і комплексом меншовартості. Нездатність забути про себе — вада, тягар якої особливо відчутний у царині творчості. Якщо головна мета жінки — абстрактне самоствердження, формальне досягнення успіху, вона не вдовольниться спогляданням світу і водночас ніколи не зможе творити його наново. Марія Башкирцева вирішила малювати, оскільки хотіла уславитися нав'язли­
вий образ слави постає між нею та дійсністю. Насправді вона не любить малювати мистецтво для неї — лише засіб, честолюбні марнотні мрії не відкриють їй глибини кольору чи людського характеру. Замість того, щоб повністю віддатися розпочатій праці, жінка зазвичай убачає в ній обрамлення свого життя книжка і картина — тільки невидатний посередник, який допомагає виставити на загальний огляд єдино суттєве свою власну персону. Ця власна персона — головний, а інколи єдиний сюжет, який цікавить авторку пані Віже-Лебрен не стомлюється фіксувати на полотні своє усміхнене материнство. Про щоб не писала жінка-письменник, вона обов'язково згадає про себе читаючи театральну хроніку, дізнаєшся про зріст і принади авторки, колір її волосся й особливості характеру. Звісно, випинання свого я не завжди таке нестерпне. Небагато романів можуть позмагатися із сповідями, але потрібно, щоб вони були щирими і щоб автор мав за душею щось путнє. Нарцисизм не збагачує, а збіднює жінку постійне самоспоглядання руйнівне навіть кохання не уникло трафарету у своїх писаннях вона не відтворює свій власний досвід, а змальовує уявного ідола, відтвореного за допомогою
364
кліше. Не дорікатимемо авторці, коли вона виставляє себе у своїх романах, як це робили Бенжамен Констан,
Стен даль: сумно те, що вона надто часто бачить свою історію як нісенітну феєрію молода дівчина, вдаючись до різних дивовиж, тікає від дійсності, жорстокість якої її жахає на жаль, навіть подорослішавши, вона, які раніше, занурює світ, людей і себе саму в поетичний туман. Якщо ненароком крізь цей маскарад прозирне дійсність, наслідки бувають несподівані однак поряд з Пилом та Німфою з Вірним Серцем скільки позбавлених смаку млявих романів — утеч од дійсності!
Цілком природно, що жінка намагається вирватися з цього світу, де вона часто почувається зневаженою, не знаходить розуміння, однак шкода, що вона не наважується на відчайдушні злети Жерара де Нерваля, Едгара По. Існує безліч переконливих пояснень її несміливості. Подобатися — її найбільший клопіт час­
то-густо, тільки-но взявшись за перо, вона вже злякалася чи не втратить свої жіночі принадив очах публіки Прізвисько синя панчоха, хоча й заяложене, ще викликає неприємні асоціації крім того, вона боїться не сподобатися в ролі письменниці. Оригінальний письменник, якщо він не небіжчик, завжди має скандальну репутацію новизна бентежить і псує настрій. Щойно прилучена досвіту думки, світу мистецтва, жінка почувається улещеною вона поводиться розважливо не наважується дратувати, руйнувати, заглиблюватися їй здається, що належить спокутувати свої літературні претензії скромністю, гарним смаком вона покладається на перевірені цінності конформізму звичайно, жінка вносить у літературу власну ноту, якої від неї сподіваються, нагадуючи, що вона таки жінка з вишуканою граційністю, чаром. Таким чином вона продумуватиме бестселери, але не слід чекати від неї мандрівок незвіданими стежками. Це аж ніяк не означає, що жінкам бракує оригінальності у поведінці, почуттях вони нерідко несподіваніші, ексцентрич­
ніші за чоловіків, дисциплінованість яких відкидають. А проте вони дозволяють проявитися своєму дивному генію лише у приватному житті, розмовах, листуванні коли вони намагаються писати, то почуваються розчавленими всесвітом культури, оскільки це чоловічий всесвіті спромагаються лиш на белькотіння. І навпа­
365
ки, жінка, котра обрала чоловічий шлях, вважатиме за необхідне притлумити свою окремішність, якої соромиться вона буде старанною і педантичною, мов студентка, імітуватиме суворість, чоловічу суворість. Вона зможе стати блискучим теоретиком, сягнути вершин, але муситиме добровільно зректися того відмінного, що мала. Існують божевільні жінки, існують жінки талановиті жодна, однак, не поєднує божевілля з талантом, що зветься генієм.
Розумна скромність передусім і визначала досі межі жіночого таланту. Багато жінок — і число їх зростає зруйнували пастки нарцисизму і фальшивих зваб, але жодна не подолала цілком і остаточно обачність, аби піднестися над цим світом. По-перше, не бракує творчих особистостей, що приймають суспільство навіть таким, яким воно є. Апологети буржуазії представляють найконсервативніший елемент цього загрожувано- го класу. Викликаючи в пам'яті вишуканість так званої титулованої цивілізації, вони оспівують буржуазний ідеал щастя і приховують за поетичними рядками інтереси свого класу. Аби переконати жінок у необхідності лишатися жінками, вони оркеструють вражаю­
чу містифікацію. Стародавні маєтки, парки, галявини, пращури, патріархальні звичаї, пустотливі діти, прання, приготування варення, родинні свята, туалети, салони, бали, вимучені, але зразкові подружжя, самозречення і жертви, дрібні прикрощі і великі радості подружнього кохання, мрії молодості, мудрість зрілості, покірливість долі — всі ці сюжети романістки Англії, Франції, Америки, Канади і Скандинавії вичерпали до дна. Вони заробили на них славу й гроші, проте анітрохи не збагатили нашого бачення світу. Значно цікавіші бунтівниці, котрі звинувачують несправедливе суспільство. Література протесту здатна народити сильній щирі твори. Дж. Еліот черпала у своєму бунтарстві дріб'язкові і водночас драматичні візії вікторіанської Англії. Однак, як показала Вірджінія Вульф, жінки- письменники Джейн Остін, сестри Бронте, Дж. Еліот змушені були витратити стільки енергії, щоб визволитися і подолати зовнішні перешкоди, що неабияк видихалися власне на старті, там, де починають письменни- ки-чоловіки великого масштабу. В них не лишалося вже сил, аби скористатися зі своєї перемоги і розірвати якірний ланцюгу творах жінок не знайдеш іронії,
366
безпосередності Стендаля, ані властивої йому спокійної відвертості. Жінки не запропонують багатства експериментування Достоєвського або Толстого: ось чому гарна книжка «Middlemarch» не зрівняється з Війною і миром, a «Les Hauts de Hurlevent» 1
попри всю свою велич поступається Братам Карамазовим». Сьогодні жінкам легше утвердитися однак вони ще не подолали тисячолітньої традиції, котра обмежувала їх сферою жіночності. Ясність, тверезість погляду, приміром це одне із завоювань, якими вони справедливо пишаються, але яким вдовольнилися зашвидко. Незаперечний факт традиційна жінка — це містифікована свідомість і знаряддя містифікації вона намагається не признаватися самій собі у своїй залежності, а отже, погоджується з такою залежністю. Усвідомити і показати своє підлегле становище — це вже визволення проти принижень, ганьби, цинізму є захист. Тверезий погляд письменниці робить неабияку послугу жіночій справі, але здебільшого вона, не усвідомлюючи цього цілком, надто ревно обстоює емансипацію і нездатна поглянути на світ з ширшої перспективи.
Розсунувши завісу ілюзій і брехні, вона вважає своє завдання вичерпаним. Однак ця сміливість із знаком мінус спричиняється до нової загадки, адже сама правда — двозначність, таємниця, прірва недосить засвідчити її наявність — слід її витлумачити, відтворити. Звичайно, не піддатися на ошуканство — це вже щось, а проте, не більше ніж відправна точка. Жінка вичерпує свій ресурс відваги, розбиваючи міражі, і зупиняється нажахана на порозі дійсності. Ось чому, зокрема, жодна щира і захоплююча жіноча автобіографія не може зрівнятися з Сповіддю або Спогадами самозакоханого. Жінки ще надто заклопотані власним ясновидінням, аби, роззирнувшись, проникнути у сутінь, яка постає за тією ясністю.
«Жінку завжди цікавить лише зачіпка сказав мені один письменник. ї він має рацію. Діставши дозвіл досліджувати світ, зачарована незнаними досі можливостями, жінка береться до інвентаризації довкілля, не намагаючись розкрити сенс подій і явищ. Вона виявляє неабияку спостережливість. Жоден репортер-чоловік


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   29


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал