Друга стать




Сторінка27/29
Дата конвертації02.12.2016
Розмір4.23 Mb.
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   29
1 Пані Гюійон.
336

Третя частина
ДО ВИЗВОЛЕННЯ
Перший розділ
НЕЗАЛЕЖНА ЖІНКА
Французьке законодавство більше не зараховує послух до числа обов'язків дружини кожна громадянка стала виборцем. Однак ці політичні свободи лишаються абстрактними, якщо вони не підтримуються економічною автономією утриманка — дружина чи куртизанка — не стане незалежною від чоловіка лише завдяки виборчому бюлетеню. Вольності зі знаком мінус, спричинені послабленням моралі, не змінюють докорінно її становища васальної залежності. Завдяки праці жінка змогла значною мірою подолати відстань, яка відділяла її од чоловіка, і лише праця здатна гарантувати їй конкретну свободу. Відколи вона перестала вести паразитуючий спосіб життя, рушиться вся система, заснована на її залежності у взаєминах із всесвітом їй більше не потрібен посередник чоловічої статі. Прокляття, котре тяжіє над залежною жінкою, забороняє їй будь-що робити ото вона й затялася на безнадійних спробах реалізувати себе через нарцисизм, любов, релігію. Виробник, активна постать, вона знову виборює свою трансцендентність утверджується конкретно як суб'єкт у своїх планах піддає випробуванню свою відповідальність — ставленням до визначеної мети, через привласнені гроші та права. Багато жінок цілком свідомі своїх переваг навіть з-поміж тих, котрі перебувають на найнижчому щаблі суспільної драбини. Одного разу я чула, як поденниця, миючи підлогу в холі готелю, заявила Я ніколи нікого ні про що не просила. Я всього домагалася сама. Вона пишалася своєю самодостатністю, ніби Рокфел- лер. Однак не слід вважати, що саме лиш поєднання права голосу і професії спричиняє справжнє визволення праця сьогодні не є свободою. Хіба що в соціалістичному світі жінці, котра має такі права, гарантовано
12
Сімона де Бовуар, т. 2
337
повноцінне існування. Більшість трудящих сьогодні експлуатовані. З другого боку, із зміною умов існування жінки соціальна структура не зазнала глибоких змін світ, який завжди належав чоловікам, досі зберігає звичний образ. Не слід випускати з поля зору ці факти, з якими безпосередньо пов'язана складність проблеми жіночої праці. Одна поважна й розумна дама нещодавно провела анкетування серед робітниць заводів Рено: вона стверджує, що останні залюбки лишалися б удома, коли б мали таку можливість.
Безумовно, вони досягають економічної незалежності лише в межах економічно гнобленого класу, до того ж праця на підприємстві не звільняє їх від хатнього ярма. Коли б їм запропонували вибирати між
40 годинами щотижневої праці на підприємстві
або вдома, вони, звісно, дали б зовсім інакші відповіді і, можливо, навіть погодилися б з легким серцем на сумісництво, оскільки, як робітниці, ввійшли б у світ, який був би їхнім світом, у перетворенні якого вони брали б участь з радістю й гордістю. Нині більшість трудящих жінок — не кажучи вже про селянок — не можуть уникнути традиційних жіночих обов'язків; їх не визнають ні суспільство, ні власні чоловіки, чиєї допомоги вони потребують, щоб досягти справжньої рівності. Лише ті з них, які мають політичні переконання, беруть активну участь у профспілках, вірять у майбутнє, здатні надати етичного змісту стомливим невдячним будням. Однак цілком закономірно, що позбавлені відпочинку жінки, котрі успадкували традицію підлеглості, щойно починають розвиватися в плані політичному й соціальному. Природно, що, не дістаючи засвою працю жодного морального й соціального відшкодування, вони мали б право жити в кредиті примус сприймають без ентузіазму. Зрозуміло також, що майстриня, службовка, секретарка не бажають відмовлятися од переваг, які надає чоловіча підтримка. Я вже казала, що існування привілейованої касти, прилучитися до якої можна,не роблячи нічого, лише продаючи своє тіло для молодої жінки спокуса майже невідпорна. Вона поступається чоловічим домаганням через те, що заробітки малі, а життєвий рівень, якого суспільство вимагає від неї, дуже високий. Якщо жінка вдовольниться тим, що заробляє, то буде лиш парією погане житло, поганий одяг, жодних зав
розваг, вона буде позбавлена навіть кохання. Добродійники радять їй вдатися до аскетизму. І справді, раціон її харчування не менш убогий, ніжу кармеліток, але жне всі дівчата здатні офірувати свою цноту Богові аби успішно вибудувати своє жіноче життя, вона має подобатися чоловікам. Жінка сама собі дає раду її добробут цинічно оплачує роботодавець, котрий прирік її на нужденну платню. Інколи таким шляхом вона поліпшує своє становище і досягає справжньої незалежності інколи, навпаки, відмовляється од свого фаху і стає утриманкою. Нерідко жінка поєднує ці два варіанти визволяється від свого коханця завдяки роботі й уникає роботи завдяки коханцеві а втім, вона зазнає також і подвійного гніту. Для заміжньої жінки заробітна платня — лише додаткова підтримка для жінки, котра сама собі дає раду, чоловіча допомога — щось другорядне, неосновне однак ні перша, ні друга неспроможні досягти повної незалежності лише власними зусиллями.
А проте, сьогодні існує доволі велике число привілейованих, чию економічну й соціальну незалежність забезпечує їхня професія. Саме на них посилаються, коли йдеться про можливості жінки та її майбутнє. Ось чому, хоча вони поки що становлять меншість, особливо цікаво детальніше поглянути на їхнє становище саме довкола них точаться суперечки між феміністами й антифеміністами. Останні наполягають, що сьогочасні емансиповані жінки не домоглися в світі нічого суттєвого, а от внутрішню рівновагу майже втратили. Перші перебільшують досягнуті результати і заплющують очі на безлад. Насправді ніщо не дає підстав казати, що вони блукають манівцями, і водночас вони безумовно — новачки на цьому шляху. У сферах моральній, соціальній, психологічній жінка, яка економічно визволилася від чоловіка, не почувається так упевнено, як він. Прилучення її до обраної професії, утвердження як фахівця залежать від загального контексту її життя. Тож коли вона вступає в своє доросле життя, тоне має за плечима того минулого, що його має хлопець. Суспільство дивиться на неї інакшими очима, всесвіт вимальовується їй в інакшій перспективі. Той факт, що вона є жінкою, висуває сьогодні перед автономною людською істотою особливі поблеми.
12*
339
Привілей, яким володіє чоловік і який він відчуває з дитинства, полягає втому, що його покликання як людської істоти не суперечить його чоловічій долі. Оскільки фалос розглядають як втілення трансцендентності, виявляється, що соціальні або інтелектуальні успіхи надають йому вірильного престижу. Чоловік є одним цілим. Тоді як жінка, щоб реалізувати свою жіночність, мусить бути об'єктом і здобиччю, тобто — відмовитися од природних вимог суверенного суб'єкта. Саме цей конфлікт виразно характеризує становище визволеної жінки. Вона відмовляється замкнутися на ролі самиці, бо не хоче калічити себе, але ж зречення своєї статі — також каліцтво!
Чоловік — це людська істота з певними статевими ознаками. Жінка буде повноцінним індивідуумом, рівним чоловікові, лише тоді, коли її розглядатимуть також як людську істоту з певними статевими ознаками. Відмовитися од своєї жіночності означає відмовитися од частини своєї людської сутності. Жінконенависники часто дорікали раціональним жінкам, мовляв, ті нехтують собою, і водночас радили якщо хочете зрівнятись з нами, відмовтесь од макіяжу та манікюру. Остання порада абсурдна. Насамперед через те, що ідея жіночності означена штучно — звичаями й модою, які накидаються кожній жінці іззовні і розвиваються в напрямі, бажаному для чоловіків так, на пляжах штани стали жіночим одягом. Це нічого не міняє в принципі індивідуум невільний моделювати за своїми уподобаннями. Жінка, котра не дотримується приписів, знецінюється у сексуальному й відповідно соціальному плані, оскільки суспільство інтегрувало сексуальні цінності. Відмовляючись од атрибутів жіночності, не набуваєш вірильних атрибутів навіть травесті не вдається зробити з себе чоловіка травес­
ті — вона і є травесті. Ми бачили, що гомосексуалізм також є явищем цілком специфічним нейтральність тут неможлива. Немає жодної негативної позиції, якій би не відповідав позитивний еквівалент. Дівчина часто гадає, що може просто знехтувати умовності, однак вона тут-таки створює нову ситуацію, яку їй доведеться розплутувати. Той, хто зневажає чинне законодавство, стає інсургентом. Жінка, котра екстравагантно вбирається, бреше, коли простодушно каже, що їй просто подобається таке вбрання вона добре
340
знає, що жити за принципом просто подобається — якраз і є екстравагантність. І навпаки жінка, котра не бажає прибирати ексцентричну позу, мусить дотримуватися загальних правил. За винятком беззастережно позитивних вчинків, їй назагал варто, перш ніж обрати виклик, помізкувати, що вигідніше і чи не забагато така поза забере силі часу. Жінка, котра не бажає шокувати і не боїться девальвуватися соціально, мусить нести свій хрест дуже часто навіть її професійний успіх вимагає великих зусиль. Однак, якщо конформізм цілком природний для чоловіка — звичай пристосовується до його потреб як незалежного й активного індивідуума жінка, котра також є суб'єк­
том, активним началом, скрадається у світ, що прирікає її на пасивність. Кабала тим тяжча, що, дотикаю­
чись до властиво жіночої сфери, жінки надають їй надмірного значення з туалету, господарства вони витворили складне мистецтво. Чоловік анітрохи не мусить дбати про свій одяг. Його вбрання зручне, пристосоване до активного життя, він не потребує вишуканості, одяг заледве становить частину його особистості. Крім того, ніхто не вимагає, щоб він сам дбав про свій одяг завжди знайдеться жінка, котра добровільно або за гроші перебере на себе цей клопіт. Жінка, навпаки, знає, що коли на неї дивляться, то вирізняють лише її зовнішність, про неї судять, її шанують, її бажають з огляду на її туалет. Її вбрання було просто- таки призначене для бездіяльного способу життя й завше лишалося нетривким панчохи дерлися, закаблуки збивалися, блузи й світлі сукні бруднилися, зборки розходилися. Однак вона здебільшого сама мусила латати свої дірки подруги з власної волі на допомогу не прийдуть, а вона не може дозволити собі обтяжувати власний бюджет витратами на працю, яку здатна виконати сама перманент, плісе, рум'яна, нова сукня й без того коштують доволі дорого. Повертаючись увечері додому, секретарка або студентка неодмінно мають підтягти спущене вічко на панчосі, випрати блузку, випрасувати спідницю. Жінка, котра з лишком заробляє на життя, вивільняє себе від невдячної хатньої праці, проте вона змушена дбати про елегантність вищого гатунку і витрачатиме час на кравчиню, перукарку, поїздки тощо. Традиція також змушує жінку, навіть самотню, потурбуватися про затишне житло.
341
Приїхавши до нового міста, службовець-чоловік оселиться в готелі, а його колега-жінка шукатиме власне помешкання вона мусить скрупульозно упорядкувати те помешкання, адже їй не пробачать жодної недбалості, такої природної в квартирі чоловіка. Однак не лише острах перед громадською думкою змушує її віддавати стільки часуй зусиль своїй зовнішності, господарству. Вона бажає заради себе самої — лишатися справжньою жінкою. А для цього належить поєднати теперішнє з минулим, життя, започатковане долею її матері, з її дитячими іграми та дівочими фантазіями. Вона вигодувала нарцистичні мрії, протиставляючи фалічній гордості самця культ свого образу вона прагне виставлятися напоказ, чарувати. Мати і старші сестри прищепили їй смак до «тіздечка»: власна хата — це первісний вияв її мрій про незалежність, вона не годна відмовитися одних, навіть якщо знайшла свободу на інших шляхах. Почуваючись досить незатишно у чоловічому світі, жінка потребує прихистку, що його звикла шукати в собі самій. Вірна жіночій традиції, вона натирає паркет, куховарить, замість того щоб за прикладом колег обідати в ресторації. Вона хоче жити водночас як чоловік і як жінка, збільшуючи таким чином кількість своїх обов’язків і — свою втому.
Якщо вона має намір лишатися повноцінною жінкою, це означає, що вона має намір найрішучіше атакувати чоловічу стать. І саме у єексуальній сфері виникнуть найскладніші проблеми. Щоб бути повноцінним індивідуумом, рівним чоловікові, жінка мусить пробитися у чоловічий світ, доступитися до іншого, але ж вимоги і на к шості в цих двох випадках несиметричні. Одного разу здобуті статок, ім’я, постаючи як іманентні чесноти, можуть збільшити сексуальну привабливість жінки, але її існування як незалежної активної особистості суперечить її жіночності вона знає про це. Незалежна жінка, надто інте- лектуалка, котра усвідомлює своє становище, страждатиме як самиця від комплексу нижчості їй бракує часу, аби дбати про свою зовнішність так само ретельно, як дбає кокетка, котра немає іншого клопоту вона виконуватиме поради фахівців, але завжди лишатиметься в царині жіночої елегантності лиш аматоркою. Жіночий шарм вимагає, щоб трансцендентність, при­
342
нижуючись до іманентності, прозирала лишень у невловимому тремтінні плоті слід бути дарунком долі, а інтелектуалка свідома того, що пропонує себе. Неможливо отак собі, з доброго дива, вбити її погляд, перетворивши очі на калюжку води чи два клаптики неба неможливо безборонно зупинити порив її тіла, спрямованого в широкий світ, перетворивши його на нерухому статую, збуджену прихованим хвилюванням. Інтелектуалка докладатиме тим більших зусиль, оскільки боїться поразки, але це усвідомлене завзяття не досягає мети, постаючи лише ще одним різновидом діяльності. Вона робить помилки, подібні до тих, які провокує менопауза силкується відкинути свою сексуальну байдужість, як старіюча жінка — свій вік вбирається по-дівочому, перевантажує свої туалети квітами, шлярками, зловживає яскравими барвами, вдається до дитячої міміки, кокетування. Вона пустує, стрибає, лепече, зображує невимушеність, легковажність, імпульсивність. Творячи усе це дійство, жінка нагадує акторів, які вміють вольовим зусиллям увімкнути ті чи тім язи, аби відтворити сміх, плач, відчай. Вона відчуває неприродність ситуації і дратується. На розпашілому по-дитячому обличчі раптом зблисне спалах надто гострого розуму багатообіцяючі звабливі губи раптом стискаються. Бажання спокусити, хай би яким сильним воно було, непритаманне їй внутрішньо брак щирості і очевидну незграбність вона намагається компенсувати, вдаючись до чоловічої зброї жінка починає говорити замість того, щоб слухати, виставляє напоказ потаємні думки, приховані почуття заперечує своєму співрозмовникові, коли слід погодитися, себто всіляко силкується взяти гору над партнером. Пані де Сталь поєднувала обидва ці методи, досягаючи, як кажуть, приголомшливих результатів мало хто з чоловіків був здатен чинити їй опір. Але виклична позиція, така поширена поміж американками, найчастіше лиш роздрочує чоловіків вони, до речі, нерідко самі провокують її своєю недовірою. Якщо чоловіки погоджуються кохати не рабиню, а вільну жінку (це вдається тим представникам сильної статі, котрі позбавлені зверхності й комплексу нижчості водночас, то їхня обраниця значно менше дбає про свою жіночність, поводиться природніше, простіше і зрештою стає справжньою жінкою.
343
Незаперечний факт чоловіки починають призвичаюватися до нового становища жінки не почуваючи себе більше засудженою апріорі, остання поводиться вільніше, спокійніше нині працююча жінка не занедбує свою жіночність і не втрачає сексуальної привабливості. Цей успіх, хоч і позначає шлях до рівноправності, лишається неповним жінці ще й тепер значно важче, ніж чоловікові, встановити з іншою статтю стосунки, яких вона прагне. Її еротичне й чуттєве життя утруднюють численні перешкоди.
З цієї точки зору жінка-рабиня немає жодних привілеїв, у плані сексуальному й чуттєвому більшість дружині куртизанок повністю ошукані. Якщо труднощі очевидніші на прикладі незалежної жінки, то лиш тому, що вона обрала непокірливість, а боротьбу. Всі проблеми живих знаходять німотне розв'язання у смерті жінка, яка прагне життя, потерпає більше засвою подругу, котра відмовляється од власної волі і власних бажань, а проте не погодиться на безпечну пасивність. Вона почувається ошуканою лише порівняно з чоловіком.
Жінка, котра докладає зусиль, котра бере на себе відповідальність і пізнає суворість боротьби за місце під сонцем, має потребу — які чоловік — не тільки вдовольнити фізичні бажання, ай розслабитися, відволіктися найліпший рецепт тут — щаслива сексуальна пригода. Подекуди такої свободи за нею й досі не визнають вона ризикує заплямувати свою репутацію і погубити свою кар'єру; щонайменше звинувачена у лицемірстві, вона неминуче страждатиме. Чим більших успіхів досягне жінка в царині соціальній, тим охочіше заплющуватимуть очі на її гріхи, однак, особливо у провінції, за нею здебільшого стежать, і дуже пильно. Навіть за найсприятливіших обставин, коли мовчить громадська думка, становище жінки нерівнозначне становищу чоловіка. До такої різниці спричиняються водночас традиція та особлива природа жіночого еротизму.
В обіймах, які ні до чого не зобов'язують, чоловік може легко і просто вгамувати свою плоть, зняти напругу. Бували жінки, щоправда^ебагато, які вимагали борделів для жінок у романі під назвою Номер
17» героїня пропонувала створити заклади, де жінки могли б сексуально вдовольнитися, скориставшись
344
послугами таких собі «таксі-бой». Подібний заклад, здається, існував колись у Сан-Франціско; єдиними його відвідувачками були дівчата з борделю, котрі тішилися з того, що платили (адже зазвичай платять їм !): на вимогу сутенерів той будинок припинив існування. Це утопічне і не найкраще рішення безперечно зазнало б краху річ утім, що жінка не досягає задоволення так легко, сказати б, механічним шляхом, як чоловік, вона потребує певних умов для лю- босних поривань. А тих умов якраз і нема. Рішення, яке полягає втому, щоб підібрати на вулиці партнера на ніч або на годину якщо припустити, що обдарована дужим темпераментом жінка, подолавши всі психологічні бар’єри, уявить таке без відрази значно небезпечніше для неї, ніж для нього. Йдеться насамперед про ризик венеричного захворювання, а крім того, у стосунках між незнайомими людьми, стосунках, які розгортаються на брутальному тлі, багато важить різниця у фізичній силі партнерів. Чоловік немає вагомих підстав боятися жінки, котру він веде до себе досить звичайної пильності. Інша річ — коли жінка веде чоловіка додому. Мені розповідали про двох молодих жінок, жадібних до життя новоявлених парижанок, які запросили пообідати двох монмартрсь- ких звабників тих шукачок пригод пограбували, згвал­
тували, шантажували. Ще показовіший випадок стався з сорокарічною жінкою, розлученою, яка тяжко працювала, щоб прогодувати трьох дітей і стареньких батьків. Ще гарна і приваблива, вона зовсім немала часу для особистого життя — спілкування, знайомств, кокетування тощо всіх тих благопристойних способів зваблення, які їй до того ж здавалися нудними й непотрібними. Однак організм вимагав свого, і вона гадала, що має право, які чоловік, задовольнити свої потреби. Інколи ввечері вона довго блукала вулицями і зрештою «підчеплювала» чоловіка. Та якоїсь ночі, після однієї чи двох годин, проведених у гущавині Булонського лісу, коханець не схотів відпускати її, зажадавши нового побачення, адреси, гарантійна майбутнє оскільки вона відмовила, він її по-звірячому побив і покинув. Що ж до постійного коханця, як це часто буває в чоловіків, які утримують чи підтримують жінку, то такий варіант придатний лише для заможних. Виторгувавши собі чоловіка, жінка корис­
345
тується ним із зневажливою невимушеністю він — лише інструмент, знаряддя. А втім, треба бути дуже немолодою, щоб так різко роз'єднувати еротизмі почуття дві сили, нерозривно пов'язані в жіночій молодості. Деякі чоловіки також ніколи не приймуть цього розподілу між плоттю й свідомістю. У платних стосунках між статями існує ошуканство, до якого жінка чутливіша, ніж чоловік. Клієнт повії — також інструмент, вона для нього — засіб існування. Чоловіча гордість приховує перебіг еротичної драми самця, котрий сам себе дурить. Жінка уразливіша, але міцніше стоїть на землі, її нелегко ввести в оману. Думка проте, щоб купити собі чоловіка, здебільшого не надто вабить жінку, хай би вона і мала гроші.
Адже більшості жінок, так само як чоловіків, ідеться не лише проте, щоб задовольнити свої бажання, але, задовольняючи їх, не втратити свою людську гідність. Дістаючи насолоду від жінки, даючи їй відчути насолоду, чоловік постає як владний переможець, великодушний дарувальник, або і те, і те водночас. Жінка, в свою чергу, хоче показати, що партнер добровільно скорився їй, що вона щедро нагородила його. Коли жінка нав'язує себе чоловікові — обіцянками журавля в небі або провокуючи його залицяння вона почуває себе доброчинницею. Завдяки цьому вона може продовжувати свої домагання з високо піднятою головою, нібито керуючись великодушністю. Відтак дама у білому з роману Нестиглий плід, котра прагне Філових пестощів, каже йому зверхньо Я люблю тільки жебраків та голодних. Вона влаштовує все таким чином, що він і справді опиняється в ролі прохача.
Отож, пише Колетт, вона поквапилася до непевного інтимного царства, прихистку її гордості, де острах засвідчував розгубленість або й тугу, а прошаки-каню- ки тішилися ілюзією щедрості. Пані де Варан належить до того різновиду жінок, які вибирають коханців з-поміж молодих, безталанних, людей нижчого соціального стану, надаючи таким чином своїм ницим бажанням видимості благородства, великодушності. А проте, існують також відважні жінки, котрі атакують наймогутніших представників сильної статі і зачаровують себе ілюзією щедрого дарунку, тоді як насправді поступаються лише через ввічливість або
346
страх. І навпаки якщо жінка, котра ставить тенета на чоловіка, видає себе за доброчинну дарувальницю, то її подруга, котра віддається, прагне довести, що не дає, а бере. Я належу до жінок, які беруть сказала мені якось одна молода журналістка. Насправді в цій ситуації, за винятком випадків згвалтування, жоден не бере іншого по-справжньому, тільки ж жінка дурить саму себе подвійно. Нерідко чоловіка спокушає саме її шаленість, її агресивність він радо підхоплює ініціативу партнерші. За окремими винятками (серед інших — вже згадувана пані де Сталь, жінка врешті-решт спроможна лише запропонувати себе. Оскільки більшість чоловіків ревниво обстоюють свою провідну роль, вони бажають передусім збудити в жінці особливе хвилювання, а не бути бранцем її великодушності чоловік, якого обирають, почувається експлуатованим Жінка, котра не боїться чоловіків, їх лякає сказав мені один юнак. Від дорослих чоловіків я не раз чула Я вжахнувся б, коли б жінка перебрала ініціативу до своїх рук. Якщо жінка пропонує себе надто сміливо, чоловік ухиляється він звик завойовувати. Жінка може взяти, лише ставши здобиччю пасивною річчю, обіцянкою покірливості. Якщо їй це вдасться, вона вважатиме себе автором магічного заклинання, почуватиметься суб'єктом. Водночас вона ризикує перетворитися на непотріб з огляду на чоловічу зневагу. Ось чому жінка зазнає такого приниження, коли відштовхують її пропозиції. Чоловік також інколи гнівається, вважаючи себе ошуканим, однак у цьому разі йдеться лише про поразку у грі, не більше. Саме втілення плоті, що хвилюється, чекає, обіцяє, жінка може завоювати, лише втративши себе вона приречена. Треба бути зовсім сліпим або винятково прозірливим, аби грати в ці ігри. Адже навіть якщо чари подіяли, перемога лишається непевною громадська думка віддає лаври переможця чоловікові. За нею не визнають чоловічого права на задоволення своїх бажань вона здобич. Усі згодні, що чоловік володіє окремішністю, специфічною індивідуальністю, тоді як жінка — раба свого виду, ото й усе. Її виставляють насамперед як чисту пасивність. Щось на зразок:
1 Це почуття — дублікат іншого, що, як зазначалося, притаманне


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   29


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал