Друга стать




Сторінка18/29
Дата конвертації02.12.2016
Розмір4.23 Mb.
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   29
221
двадцятилітньою початківкою і банкіром сорока п'яти років, який провадить всі дні і вечори поряд з нею.
Молох, якому гетера приносить у жертву втіху, кохання, свободу це її кар'єра. Ідеал матрони — непорушне щастя, яким оповиті її стосунки з чоловіком і дітьми. «Кар'єра» розтягується на роки, але вона не є її анінайменшим іманентним об'єктом, що стисло вкладається в ім'я. Ім'я красується на афішах і постійно на вустах публіки в міру того, як гетера дедалі вище підноситься вгору соціальними щаблями. Залежно від свого темпераменту жінка кермує своєю долею обережно або сміливо. Одна відчуває втіху, віддаючись клопотам домогосподарки, перекладаючи чудово випрану білизну в шафі, інша — прагне пригоди. Тепер жінка обмежується тим, що намагається мати своє становище, яке стає загрозливим і зрештою руйнується. Тепер вона вибудовує, мов Вавилонську вежу, постійно позираючи на небо, своє добре ім'я. Деякі, змішуючи галантність з іншими вчинками, постають як справжні пройдисвітки: вони і шпигунки, як Мата
Харі, і таємні агентки. В основному вони є не ініціаторами своїх дій, а швидше засобами у чоловічих руках. Але в цілому поведінка гетери має дещо спільне з поведінкою пройдисвітки. Вона, власне кажучи, є часто на півдорозі між статечністю та авантюрою вона має наметі готові цінності гроші і славу. Однак вона об'єднується, по суті, щоб їх завоювати ціною власної одержимості іг нарешті, вища цінність у її очах — це особистий успіх. Вона доводить також цей індивідуалізм через більш-менш систематичний нігілізм, але чим більше живе з переконанням ворожості до чоловіків, тим більше бачить в інших жінках ворогів. Якщо в неї вистачає мудрості відчути потребу в захисті моралі, вона посилатиметься на порівняно асимільоване ніцшеанство вона підтверджуватиме право елітної особи надзвичайною. Її особа постає перед нею, як скарб, який дарує звичайний спосіб життя ще краще,якщо це присвячується їй самій, вона прагнутиме служити спільноті. Доля жінки, котра присвятила себе чоловікові, часто не позбавлена кохання та, яка використовує чоловіка, спочиває в культі, якому вона віддається. Якщо жінка досить міцно зв'язана з цінністю своєї слави, і не лише через
222
економічний інтерес, тоді вона в ній шукає апофеоз свого нарцисизму.
П'ятий
розділ
ВІД ЗРІЛОСТІ ДО СТАРОСТІ
Доля жінки, яка, по суті, полягає у виконанні жіночих обов'язків, залежить значно більше, ніж, скажімо, доля чоловіка, від фізіологічних чинників. І крива цієї долі ламаніша, переривчастіша, ніж крива чоловіка. Кожен період, жіночого життя є одноманітним і монотонним, але переходи від однієї стадії до іншої надзвичайно складні. Вони знаменуються кризами, причому набагато глибшими, ніжу чоловіка це статева зрілість, статеве посвячення, клімакс. З плином часу жінка поступово й невідворотно старіє, аж поки враз позбувається своєї жіночності ще змолоду вона втрачає еротичну привабливість, згодом здатність родити, в чому в очах суспільства, та й у своїх власних жінка знаходила виправдання своєму існуванню, а також запоруку свого щасливого існування. Майже половину свого дорослого життя вона приречена доживати без майбутнього.
«Небезпечний вік визнають за певними органічними розладами \ але для того, хто надає їм надто великої ваги, саме такого символічного значення вони набувають. Криза має наслідки менш трагічні в жінок, котрі не покладалися лишена свою жіночність. Ті, які тяжко працюють — у себе вдома чи поза ним з полегшенням сприймають звільнення від менструальної кабали. Селянка, робітниця, над якими постійно нависає страх нової вагітності, стають щасливими, коли ця небезпека вжене загрожує їм. За цього збігу обставин, які в значній кількості інших, жіночі нездужання здебільшого спричинені занепокоєнням, аніж справжнім станом організму. Моральна драма позначається переважно до того, як фізіологічні зміни ще не наступили, і завершується тільки тоді, коли вони давно позаду.
Передусім жінку остаточно спотворює невідступний
1
Порівняйте т. 1, розд. 1.
223
страх перед старінням. Зрілий чоловік залучений до справ набагато важливіших, ніж кохання. Його еротична жага слабша, яку роки юності. А оскільки від нього не вимагається пасивних властивостей об'єкта, то старіння його обличчя й тіла не впливають на його здатність зваблювати. Навпаки, саме в тридцять п'ять років жінка, подолавши нарешті всі свої упередження, досягає найповнішого еротичного розквіту. Саме тепер її бажання є найнестримнішими, і жінці на одчай душі хочеться їх погамувати. Вона більше, ніж чоловік, покладається на свою сексуальність. Щоб утримати чоловіка, забезпечити його підтримку на терені своєї професії, необхідно, аби вона була задоволена. Жінка може впливати на світ тільки опосередковано — через чоловіка ким би вона стала, якби немала на нього впливу Це питання тривожить її чимраз більше, в безпорадній присутності при старінні цього тілесного об'єкта, з яким вона злилася. Жінка бореться, але фарбування, макіяж, пластичні операції тільки подовжують агонію її молодості. Вона може обманути лише дзеркало. Та коли неминучий, згубний і необоротний процес знищить уній все те, що творилося впродовж років статевої зрілості, жінка може бути настільки вражена своєю приреченістю, що ладнана віть померти.
Не слід гадати, що жінка, яка егоїстично впивалася власною красою й молодістю, зазнає найбільшого розчарування. Тані ж бо Нарциска надто заклопотана своєю персоною, щоб мучитися передчуттям неминучості кінця й появи зморщок. Вона страждатиме, за­
певне, від свого спотворення, але принаймні не буде залицятися й не пристосується досить швидко. Жінка, яка забувала про себе, аж до самозречення приносила себе в жертву, буде значно більше приголомшена цим раптовим одкровенням Я живу лише разі ось яка мені випала доля, ось так На подив свого оточення, вона раптово змінюється. Щоб позбутися самоти й своїх прикрих думок, жінка починає гарячково шукати вихід, самотужки, наодинці з собою. Коли вона подолає межу, в яку несподівано вперлася, їй здається, що вона більше зробить лише тоді, як переживе саму себе. Її тіло вжене буде комусь обіцянкою. Нездісненні бажання назавжди залишаться порожніми мріями. В такому стані жінка оглядається на своє минуле.
224
Настав час ставити крапку, підбити підсумки й звести баланс. Тоді вона починає панікувати від тих тісних обмежень, у рамки яких її втиснуло життя. Поруч з цією короткою й облудною історією, яка стала її, вона знову пізнає поведінку юнацького віку на порозі ще недоступного майбутнього вона не хоче змиритися з невідворотністю такого кінця. Вона протиставляє убозтву свого існування примарне багатство своєї особи. Далебі, якби жінка змирилася зі своєю долею, їй здалося б, що її позбавили шансів, ошукали, що вона досягла зрілості, поминувши юність, навіть не усвідомивши цього. Жінка раптом починає осягати, що чоловік, середовище, заняття негідні її, і від того почувається ніяково. Вона відгороджується од зовнішнього світу, вважаючи себе вищою за нього, усамітнюється із таємницею, яку носить у серці і яка є чарівним ключиком від її нещасної долі. Жінка прагне використати всі ті можливості, які свого часу прогавила. Вона заводить щоденник і якщо знаходить кому довіритися, то виливає душу в безкінечних розмовах. Всенький день і всеньку ніч тільки й нарікає на свою долю. Як юна дівчина мріє проте, яким буде її майбутнє, такі жінка уявляє, яким могло б бути її минуле. Вона згадує всі свої невикористані можливості й вибудовує чудові ретроспективні романи. Г. Дейч описує випадок із жінкою, яка розлучилася дуже молодою, вважаючи свій шлюб нещасливим, і яка провела довгі безтурботні роки біля свого другого чоловіка, а в сорок п'ять років, проймаючись сумом, почала гірко шкодувати за першим чоловіком. Дні дитинства й юності знову оживають перед нею, жінка безкінечно прокручує в пам'яті спогади тих літі згаслі почуття до своїх батьків, братів, сестер, друзів дитинства розгораються знову. Інколи цілі години вона проводить у мрійливій і бездіяльній зажурі. Але найчастіше намагається у цьому своєрідному стрибку порятувати своє недолуге існування. Ця особа, коли вона приходить розкритися через протилежність із жалюгідністю своєї долі, то афішує її, виставляє напоказ, вихваляє в ній заслуги, настійно вимагає, щоб її судили справедливо. Змужніла завдяки досвіду, вона гадає, що нарешті спроможна вигідно себе показати й знову хоче отримати свій шанс. А насамперед у патетичному зусиллі вона намагається зупинити час. Жінка-мати
8 Сім он а де Бовуар, т. 2
225
хоче довести, що спроможна ще родити, із пристрастю творить нове життя. Хтива жінка прагне завести собі ще одного коханця. Кокетка більше ніж будь-коли жадає сподобатися. І кожна з них запевняє, що ніколи не почувалася такою юною. Вони хочуть довести іншим, що плин часу їх майже не зачепив, починають чепуритися під дівчат, вдаються до дитячої міміки. Старіюча жінка добре усвідомлює, що перестає бути еротичним об'єктом, і не тільки через те, що її тіло більше не вражає чоловіка свіжою пишнотою, а також тому, що її минуле, її досвід роблять з неї волею-нево- лею особу. Вона боролася, кохала, жадала, страждала, втішалася своїми перемогами. Така автономність викликає острах вона прагне її відкинути, перебільшує свою жіночність, чепуриться, фарбується, сяє принадністю, чарівністю, чистою іманентністю. Наївно, зовсім по-дитячому тримається з чоловіком-співбесідни- ком, велемовно ділиться спогадами про свої дитячі роки. Вона не говорить, а щебече, сплескує руками, гучно сміється. І цю комедію жінка грає цілком щиро. У новому захопленні вона намагається реалізувати бажання, вирватися з рутини життя й рушити вперед, повністю оновленою.
А в реальній дійсності це не є справжній поступ, про який мовилося. Жінка не бачить цілей, яких би їй хотілося вільно й ефектно досягти. Її занепокоєння набирає ексцентричної, непослідовної і марнотної форми, оскільки вона прагне тільки символічно компенсувати минулі помилки й невдачі. Між іншим, жінка намагатиметься, покине пізно, реалізувати всі свої дитячі і юнацькі бажання. Одна знову починає вправлятися у грі на піаніно, інша ліпить скульптури, ще інша пише, мандрує, вчиться ходити на лижах, вивчає іноземні мови. Вона зважується на все, у чому раніше відмовляла собі, і хоче притьмом, щоб не було запізно, обійняти все це. До чоловіка, котрого ще недавно сяк-так терпіла, почуває відразу і стає фригідною в його обіймах. Трапляється, навпаки, що жінка віддається тій жазі, яку притлумлювала в собі, вона діймає чоловіка своїми забаганками і вдається до забутого щез років дитинства онанізму. Гомосексуальні нахили, які притаманні майже всім жінкам у більшій чи меншій мірі, заявляють про себе. В цьому разі суб'єктом її уваги стає дочка чи подруга, яка викликає
226
незвичайні почуття. У своїй праці Секс, життя і вірність Ром Ландау розповідає таку історію, яку йому довірила одна особа*.
«Пані X. мала близько п'ятдесяти років двадцять п'ять з них прожила в шлюбі, виростила трьох дітей і посідала чільне місце в громадських і доброчинних організаціях свого міста. В Лондоні зустріла одну жінку, пані У, молодшу за себе на десять років, яка присвятила себе, які вона, доброчинній діяльності. Вони заприятелювали, і пані У. запропонувала наступного разу зупинитися в неї. Пані X. погодилася й на другий же вечір свого гостювання раптом опинилася в палких обіймах хазяйки. Згодом вона багато разів твердила, що і в гадці немала нічого того, що трапилося. Пані X. провела ніч із своєю подругою і повернулася до себе у жахливому стані. До того їй і на думку не спадало про якусь гомосексуальність і навіть не знала, що щось подібне може існувати. Вона думала пропані У. з палким почуттям, і вперше в своєму житті щоденні чоловічі пестощі і поцілунки здалися їй неприємними. Вона вирішила знову зустрітися зі своєю подругою, щоб пролити світло на речі, а її жага тільки збільшилася. Ці зустрічі були сповнені втіх, яких вона ніколи раніше не зазнавала. Але її постійно діймала думка, що вона чинить гріх, і тому пані X. звернулася до лікаря, щоб дізнатися, чиє наукове пояснення її почуттям і чи можна виправдати це якимось моральним аргументом».
У цьому разі суб'єкт піддався мимовільному пориву, за що розплатився глибоким сум'яттям душі. Але часто жінка сама рішуче шукає вжитті романів, прагне почуттів, яких не спізнала і яких швидше за все ужене зможе спізнати. Вона віддаляється од свого домашнього вогнища, тому що воно, як їй здається, викликає в неї обурення. Вона хоче самотності й любовної пригоди. Якщо вона зустрічає коханця, то палко віддається йому. Нащось подібне натрапляємо в історії, викладеній Стекелем:
«Пані Б. 3., сорока років, після двадцятирічного подружнього життя мала трьох дітей. Раптом їй почало здаватися, що її ніхто не розуміє й що вона просто змарнувала своє життя. Тоді вона почала займатися різноманітною діяльністю, ходити вгори на лижах. Одного разу здибалася там з молодиком років
8*
227
тридцятий згодом стала його коханкою. Проте невдовзі він закохався в дочку пані Б. 3. Вона дала згоду на їхнє одруження лише задля того, щоб утримати біля себе свого коханця. Матір і дочку зв'язувало гомосексуальне кохання, невисловлене, але вельми живуче, яким частково й пояснюється таке рішення. Незабаром ситуація стала нестерпною коханець, покидаючи ліжко матері, де проводив усеньку ніч, повертався до дочки. Пані Б. 3. спробувала накласти на себе руки. їй було вже сорок шість років, коли вона звернулася до лікаря. Зрештою вона зважилася на розрив, а її дочка розірвала заручини. Після цього пані Б. 3. знову стала зразковою дружиною, до того ж вельми набожною».
Проте далеко не завжди вдається до подібних вчинків жінка, на котру тиснуть приписи пристойності й порядності. Її мрії плодять еротичні марева, що спричиняються до безсоння. Зі своїми дітьми вона екзальтовано ніжна й чула. Що ж до сина, то жінку переслідує настирлива думка про кровозмішання. Вона потай закохується то водного молодого чоловіка, то в іншого. Як те дівчисько, ніяковіє від думок про згвалтування; зазнає також душевного розладу повії. Вона роздвоюється між бажанням і страхом зачаття. Такий стан душі інколи спричиняє неврози вона обурюється тоді своїми близькими, поводиться дивно, виражаючи насправді своє уявне життя. В цей період сум'яття межа між уявним і реальним стає ще прозорішою, ніж під час статевого дозрівання. Одна з рис, яку здебільшого приписують старіючій жінць це знеособлювання, втрата всіх об'єктивних орієнтирів. Цілком здорові люди, які бачили смерть зовсім поряд, також пережили дивне відчуття роздвоєння. Коли відчувається сумління, діяльність, свобода, пасивний об'єкт, котрий забавляється у приреченість, неодмінно виступає як інший це не мене збив автомобільне я ця літня жінка, котра віддзеркалюється в люстрі. Жінка, яка ніколи не почувалася молодою і яка ніколи не бачила себе в дзеркалі літньою, не може поєднати два зовнішні вигляди самої себе саме вві сні плине часі тривалість діймає її. Таким чином реальність віддаляється й сточується тому вона більше не відрізняється од ілюзії. Жінка більше покладається на свій очевидний внутрішній світ, ніжна цей чужий світ, де час плине навспак, де копія більше несхожа на оригінал,
228
де події не справджують сподівань. Чи не тому жінка стає схильною до захоплень, ілюмінацій, впадає в несамовиті радощі. А оскільки в цей період кохання чи не найбільше полонить її думки, то цілком природно, що вона вдається до мрії, яку плекала. Дев'ять десятих серед еротоманів — жінки, причому майже всі у віці від сорока до п'ятдесяти років.
Тим часом не всім судилося так відважно здолати мур реальності. Ошукані навіть у своїх мріях про вселюдське кохання, багато жінок звертаються до Бога. Кокетка, коханка, повія стають особливо набожними в період клімаксу. Хвилі роздумів про долю, таємницю буття, загадковість індивіда, в які поринає жінка на порозі своєї осені, знаходять в релігії раціональну єдність. Святенниця розглядає своє змарноване життя як випробування, послане Господом її душа черпала в нещастях виключну гідність завдяки особливій милості Божій. Вона охоче вірить, що небо посилає їй осяяння чи навіть — як пані Крюденер — наказ стати місіонеркою. В тій чи іншій мірі втративши почуття реальності, жінка упродовж цієї чуттєвої кризи поринає в мрійливі роздуми духівник має повну можливість реально впливати на її душу. Вона з великим піднесенням схиляється перед сумнівними авторитетами і стає жертвою різних релігійних сект, спіритів, лжепророків, зцілителів — одне слово, всіляких шарлатанів. Вона не тільки втрачає будь-яке відчуття самокритики, обриваючи зв’язок із реальним світом, ай стає ще жадібнішою до кінцевої істини їй потрібні ліки, рецепт, ключ, який враз її врятує, рятуючи тим самим і світ. Вона більш, ніж будь-коли, нехтує логікою, рішуче відкидаючи її. Єдиними переконливими аргументами їй здаються ті, що призначені виключно їй свідчення, навіювання, послання, знамення, чуда починають розквітати довкола неї. її шукання часом спричиняються до того, що вона стає на шлях активної діяльності поринає в справи, різні заходи, авантюри з чиєїсь поради або за покликом внутрішнього голосу, який підказує їй ідею. Інколи вона обмежується, по ­
святивши себе у держательку абсолютної істини й мудрості. Та все одно, веде жінка діяльний чи спсл’ля- дальний спосіб життя, для її поведінки характерна гарячкова квапливість. Клімактична криза грубо ділить життя жінки навпіл. Подолання цього рубікону
229
викликає в неї ілюзію якогось нового життя. Власне інше життя відкривається перед нею вона до нього приступає з наверненою ретельністю. Жінка повертається до любові, віри, мистецтва, гуманності в цих сутностях вона живе й звеличується. Жінка була мертвою й знову воскресла, вона дивиться на світ поглядом, який розгадує таємниці буття, і мріє подолати неприступні вершини.
Земля тимчасом не міняється вершини залишаються недосяжними прийняті послання — це абсолютно очевидно — залишилися нерозгаданими внутрішнє світло вгасає перед дзеркалом стоїть жінка, яка зіста- рілася ще на один день після безсонної ночі. На зміну хвилинам піднесення заступають похмурі години депресії. Організм реагує на цей ритм, оскільки за­
слаблення гормональних секрецій компенсується підвищеною активністю гіпофізу, але саме психологічний стан керує цими змінами. Через хвилювання, ілюзії, піднесення залишається тільки захищатися від тої фатальності, яка була. Знову тривога хапає за горло ту жінку, життя якої вже й так завершене й вона вся в очікуванні смерті. Замість того, щоб боротися проти безнадії, вона часто вдається до наркотиків, постійно чимось невдоволена, нащось нарікає, когось звинувачує, пліткує щодо сусідів, близьких, у всьому вбачає чиїсь мерзенні підступи. Якщо вона має сестру або однолітку-подругу, яка була її товаришкою, трапляється, що вони разом впадають у манію переслідування. Жінка мордує свого чоловіка нападами хворобливих ревнощів вона ревнує до його друзів, сестер, до роботи, і, справедливо чині, звинувачує будь-яку суперницю у всіх бідах. Саме у віці від п'ятдесяти до п'ятдесяти п’яти років патологічні випадки ревнощів найчастіші.
Труднощі, пов'язані із клімаксом — іноді до самої смерті переживають жінки, які не піддаються старінню. Якщо в неї нема інших засобів причарувати, окрім своїх принад, жінка вперто боротиметься, щоб їх зберегти. Вона несамовито боротиметься і втому разі, якщо її сексуальні бажання надто живучі. Такі випадки непоодинокі. Коли в принцеси Меттерніх запитали, в якому віці жінка припиняє піклуватися про своє тіло, та відповіла Яне знаю, мені тільки шістдесят п'ять років. Заміжжя, яке, на думку Мон-
230
геня, додає жінці хіба що трішки свіжості, стає ліками тим недостатнішими, чим більше вона старіє. Часто вже у зрілому віці жінка розплачується за спротив, стриманість уроки молодості. І коли вона нарешті починає пізнавати хвилююче бажання, то чоловік уже давно змирився зі своєю байдужістю він вдоволений. Втративши усі чари — звичка і час роблять своє у дружини немає жодних шансів роздмухати подружній вогонь. Роздосадувана, сповнена рішучості прожити своє життя, вона буде менш перебірливою, ніж донедавнього часу як ніколи, вона свого доб'ється — заводитиме коханців. Але є ще одна суттєва річ, якби тільки чоловіки цього бажали — це своєрідне полювання на чоловіків. Вона розставляє тисячі пасток удаючи, що пропонує себе, стає конче потрібного. Із ввічливості, дружби, вдячності вона лаштує пастки. І не тільки задля приємності споглядати і відчувати свіже тіло вона накидається на молодиків, ай тому, що тільки від них може сподіватися на цю безкорисливу ніжність, якою інколи сповнюється кохання юнака. Вона ж стає агресивною, владолюбною як, скажімо, покірливість Шері, яка щедро обдаровує
Леа всім що може, а тим більше своєю красою. Пані де Сталь після сорока років добирала такі сторінки, які б знищили її авторитеті тоді якогось боязкого, недосвідченого чоловіка куди легше буде заманити. Коли всілякі спокуси й хитрощі виявляються безсилими, залишається вдатися до крайнього засобу платити. Казка про канібалок, популярна в часи Середньовіччя, розповідає про долю цих ненаситних людожерок. Одна молода жінка, висловлюючи подяку за прихильність кожного коханця, просила в кожного з них маленьку статуетку канібала, котрих вона складала у своїй шафі. Настав день, коли шафа була заповнена вщерть, і відтоді її полюбовники після кожної ночі кохання почали просити в неї по статуетці канібала через деякий час шафа спорожніла — всі канібали були роздані треба було купувати інші. Деякі жінки сприймають таке становище з певною часткою цинізму тобто вони відбувають свій час, оскільки це їхня черга дарувати канібалів. Гроші можуть грати в їхніх очах навіть зворотну роль, як, скажімо, для куртизанки, але роль очищувальну вони обертають чоловіка на засіб і приносять жінці ту еротичну свободу, яку колись
231
відкинула її юна погорда. Проте ще романтичніше, ніж зрозуміле, коли коханка-благодійниця часто пробує купити заміжжя ціною ніжності, захоплення, поваги, вона навіть уявляє собі, що дає, оскільки їй приємно давати, чого б тільки в неї не попросили. В цьому разі молодик ще є коханцем вибору, оскільки жінка стосовно нього може пишатися материнською великодушністю. А буває інколи ще й така дивовижа, коли чоловік також просить у жінки, якщо він допомагає, бо таким чином базарна непристойність маскується в таємницю. Але рідко коли нечесність була милостивою тривалий час. Боротьба двох статей переростає в дуель між експлуататором та експлуатованою, де жінка ризикує бути ошуканою, осміяною, зазнавши нещадної поразки. Коли жінка розсудлива, вона змириться з «обеззброєнням», не сподіваючись більше на успіх, навіть якщо її завзяття ще не згасло.
Відколи жінка змирилася з неминучим старінням, її становище змінюється. До того вона була ще молодою жінкою, завзятою в герці проти зла, яке потай спога­
нювало її і деформувало. Тепер вона стає зовсім іншою істотою, безстатевою, проте довершеною літньою жінкою. Саме тепер стає очевидним, що криза її перехідного віку до старості закінчилася. Але не варто гадати, що відтепер їй буде легше жити. З тих пір, як вона оголосила боротьбу проти фатальності часу, збігло немало років, і настала інша битва за своє місце на землі.
Власне, в свою осінню й зимову пору жінка звільняється від ланцюгів і користується своїм віком як приводом, щоб уникнути важкої праці, що гнітить її. Вона надто добре знає свого чоловіка, аби й далі боятися його, уникає обіймів і укладає з ним своєрідну угоду — про дружбу, нейтралітет, або ж оголошує війну на подальші роки. Якщо він старіс швидше, ніж вона, тоді жінка перебирає на себе верховенство в подружньому житті. Вона може також дозволити собі не зважати на моду, громадську думку, ухиляється від світських обов'язків, не дотримується жодного режиму, не дбає про свою зовнішність. Щодо її дітей, то вони вже досить дорослі, аби обходитися без неї, одруженій покинули домівку. Поринувши у свої справи, вона нарешті здобуває свободу. На жаль, вжитті кожної жінки простежується закономірність, яку ми


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   29


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал