Друга стать




Сторінка15/29
Дата конвертації02.12.2016
Розмір4.23 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   29
І сонце неназване, але його могутність присутня поміж нас.
Разом вони помщаються чоловікові, розставляють на нього тенета, клянуть його, глумляться над ним, та все ж чекають на нього. Вони знудьгувалися в гінекеї, їх просто затопила реальність, накрила хвиля банальності й буденності. Це своєрідне передвістя раю зберегло у пам'яті трішки материнського тепла, але це лише передвістя раю. Жінка затримується в ньому з радістю тільки тоді, коли впевнена, що невдовзі неодмінно вирине на поверхню. Таку їдких випарах лазні вона уявляє яскраво освітлену вітальню, поріг якої ось-ось переступить. Жінки є друзями у нещасті, вони допомагають одна одній зносити тяготи їхньої в'язниці, навіть підготувати їхню втечу однак визволитель прийде тільки із світу чоловіків.
Для більшості жінок і після одруження цей світ зберігає свій блиск, навіть якщо авторитет чоловіка й похитнувся. Жінка виявляє, що справжня сутність чоловіка в ньому занепала, проте він від цього не став менш загадковим, ніж абсолютна істина, верховна влада, дивовижа, пригода, учитель, погляд, здобич, радість, порятунок він все ще втілює трансцендентність, він є відповіддю на всі питання. І справді, вірна дружина ніколи не погодиться зректися його, щоб усамітнитися на Голгофі з випадковою особою.
Ще з днів дитинства в ній живе пекуча потреба у поводиреві. Коли її чоловік не здатен перебрати на себе цю роль, вона йде до іншого. Інколи батько, брат, дядько, якийсь родич, давній друг, котрі якимось чином зуміли зберегти свій колишній престиж саме на когось із них вона й покладається.
Існують дві категорії чоловіків, яким їхній фах дає змогу стати довіреною особою чи наставником священики і лікарі. Перші мають ту велику перевагу, що їм не треба платити за їхні поради. Обов'язок вислухати сповідь залишає їх беззахисними перед віруючими.
188
Священики якнайбільше уникають святош, попівських прихвоснів», але їхній обов'язок полягає втому, щоб скеровувати свою паству на праведний шлях завдання тим важливіше, що жінки набирають дедалі більшої соціальної і політичної ваги, тож церква і намагається зробити з них слухняний інструмент. Духівник дає настанови грішниці, що кається у своїх політичних поглядах, схиляє її до голосування на користь того чи іншого кандидата, хоча чоловіки й гніваються, коли хтось втручається в їхнє подружнє життя. Саме чоловікові належить право здійснювати релігійні обряди. Священик знає всі таємниці алько­
ва — дозволеній недозволені. Він цікавиться вихованням дітей і радить жінці, як та має триматися зі своїм чоловіком. Вона повинна бачити в ньому божество, ставати перед ним навколішки, цілувати його стопи адже він — намісник Бога на землі. Лікар ліпше захищений утому розумінні, що він за свої послуги вимагає платню і може зачинити двері перед надто нескромними пацієнтами. Але він править за мішень у домаганнях одвертіших і затятіших три чверті чоло- віків-еротоманів є лікарі. Оголяти своє тіло перед чоловіком, який мав справу не з однією жінкою, велика втіха ексгібіціоністки.
«Я знав кількох жінок розповідає Стекель,— які діставали велику втіху, коли їх обстежував лікар, що йому вони симпатизували. Зокрема, серед старих дів подибуємо багато хворих, котрі приходять до лікаря, аби дуже ретельно обстежитися через якісь незначні відхилення або звичайнісіньке слабування. Інші страждають від ракової або інфекційних фобій (страх заразитися через туалет, що дають їм привід для обстеження».
Стекель наводить такі два випадки:
«Стара діва Б. В.г сорока трьох років, заможна, ходила на прийоми до лікаря раз на місяць після регул, вимагаючи дуже ретельного обстеження, оскільки вважала, що у неї щось негаразд. Вона щомісяця міняла лікаря і щоразу ламала ту саму комедію. Лікар її просить роздягнутися і лягти на стіл чи канапу. Вона відмовляється, мотивуючи тим, що надто сором'язли­
ва, що не може зробити чогось подібного, бо це протиприродно Лікар її примушує або лагідно вмовляє, нарешті вона роздягається, пояснюючи йому, що
189
незаймана і що він не повинен її травмувати. Він обіцяє їй лише доторкнутися до прямокишечника. Часто від такого обстеження вона зазнавала оргазм, який повторювався, підсилюючись у момент доторку. Жінка завжди приходила під вигаданим прізвищем і одразу ж розплачувалася. А чинила вона так, маючи надію, що лікар її згвалтує...»
«Пані Л. М, тридцяти восьми років, одружена, розповіла мені, що чоловік її зовсім не збуджує. Вона прийшла обстежитися і вже після двох сеансів зізналася, що має коханця. Алей з ним їй не вдавалося досягти оргазму. Вона його могла відчути лишена обстеженні в гінеколога (її батько був гінекологом. Упродовж двох чи трьох сеансів вона ходила до лікаря. Час од часу просила лікарняний, і це були найщасливіші дні, бо вона мала опущення матки, і останнього разу гінеколог довго її масажував. Кожний такий масаж спричинявся до кількох оргазмів. Вона пояснювала це тим, що перший оргазму її житті викликав доторк гінеколога під час обстеження...»
Такій жінці легко уявити, що чоловік, перед яким вона постає як пацієнтка чи прихожанка, вражений її фізичними принадами або душевною красою. У цих патологічних випадках жінці здається, що священик чи лікар закохався в неї. Навіть якщо в жінки з психікою все гаразд, вона може навіяти собі, що між ним інею існує якийсь невловимий зв'язок. Її цілком задовольняє шаноблива покірливість, проте вряди-годи вона з цього черпає наснагу, яка допомагає їй сприйняти своє життя.
Тим часом трапляються жінки, котрим замало такого почуття, аби змиритися зі своїм існуванням вони потребують якихось сильніших емоцій, скажімо, романтичного захоплення. Якщо вони не хочуть ні обдурювати, ні кидати своїх чоловіків, то вдаються до такого самого засобу, що й молода дівчина, настрахана чоловіками до уявних пристрастей. Стекель пропонує багато таких прикладів Одна заміжня жінка, вельми порядна, з вищого світу, нарікала на свою знервованість і депресивний стан. Якось в опері на вечірній виставі вона зізналася, що нестямно закохалася в тенора. Слухаючи його спів,
1
Стекель, Фригідна жінка».
190
вона відчувала незбагненне хвилювання. Жінка стала ревною шанувальницею співака. Не пропускала жодної вистави з його участю, купила його фотографію, мріяла про нього і навіть надіслала букет троянд із запискою Від вдячної незнайомки. Зрештою зважилася йому написати листа, підписаного так само Незнайомка. Але вона аж ніяк не намагалася зблизитися з ним. І коли їй трапилася нагода познайомитися із співаком, то відмовилася од неї. Жінка не хотіла близького знайомства і немала потреби в постійному спілкуванні з ним. їй давало втіху таке романтичне кохання, котре створювало їй можливість залишатися вірною».
«Одна пані поклонялася Кенцові, славнозвісному віденському акторові. Вона облаштувала у своєму помешканні кімнату Кенца зчисленними портретами великого майстра. В кутку у книгозбірні було все, що вона могла зібрати про Кенца: книжки, брошури та радіозаписи свого героя. Ці речі дбайливо зберігалися так само, які колекція театральних програм Кенца — від перших до ювілейних. Дарохранильницею був фотознімок, підписаний великим актором. Коли її кумир помер, жінка носила по ньому жалобу протягом року і їздила в далекі мандри, аби послухати публічні лекції, присвячені Кенцу. Культ Кенца імунізував її еротику й хтивість».
Пригадується, як була сприйнята смерть Рудольфа
Валентіно, скільки було пролито сліз. Заміжні жінки більше, ніж юні дівчата, поклоняються кіногероям. їхні образи вони викликають у пам'яті, коли віддаються втіхам на самоті. Інколи навіть у подружніх обіймах вони волають до них. Часто ці видіння оживають в образі діда, брата, вчителя тощо, в якому-небудь дитячому спогаді.
Тим часом жінка перебуває в оточенні чоловіків із плоті і крові. Якби вона була сексуально цілком задоволеною, якби вона була фригідною або ошуканою, крім дуже рідкісного випадку взаємного кохання, абсолютного, виняткового, то погодилася б стати найвищою винагородою їхніх схвалень. Надто буденний погляд чоловіка вже неспроможний більше збудити її. їй потрібні очі, які б дивилися на неї як на незбагненну таємницю. їй необхідна незалежна свідомість поруч неї, щоб почерпнути свої таємниці, оживити бліді
191
фотографії, змусити грати цю ямку в кутику рота, тріпотіти вії і сяяти очі як ні в кого іншого. Вона жадана, зваблива тільки тоді, коли її кохають. Якщо вона майже пристосовується до свого заміжжя, то це є особливо марнотні втіхи, коли вона шукає стосунків з іншими чоловіками жінка запрошує взяти участь у культі, яким вона стає. Вона зваблює, спонукає, живить мрії про заборонені любовні втіхи, думки Якби я хотіла вона прагне зачарувати якомога більше залицяльників, аніж глибоко заприязнитися з кимось. Палкіша, полохливіша, ніж дівчина, жінка кокетливо намагається переконати чоловіків у своїй вартості і силі влади. І часто вона є тим зухвалішою, чим більше прив'язана до свого домашнього вогнища. Завойовуючи прихильність чоловіка, вона веде гру без особливих сподівань і великого ризику.
Буває, що після більш чи менш тривалого періоду вірності жінка перестає обмежуватися залицянням і кокетством. Зазвичай вона зважується на перелюбство лише через злість. Адлер наполягає на тому, щодо зради жінку підштовхує бажання помсти, яке заходить надто далеко. Але насправді вона рідше підкоряється спокусі коханця, ніж бажанню нехтувати свого чоловіка Він неєдиний чоловіку світі — є інші, котрим я можу подобатися, я не його рабиня, він має себе завеликого розумника, але дозволяє пошитися в дурні. Буває, що осміяний чоловік зберігає в жіночих очах первісну значимість. Як інколи дівчина заводить коханця всупереч обуренню своєї матері, нарікаючи на своїх батьків, не підкоряючись їм, утверджуючись, так само жінка навіть своє зло пов'язує зі своїм чоловіком, шукає в коханцеві довірену особу, свідка, який споглядає свою жертву, спільника, котрий допомагає їй принизити її чоловіка. Вона туркоче йому без кінця про це під приводом віддати його на поталу своєї зневаги. А якщо коханець кепсько грає свою роль, вона з досадою відвертається од нього, повертаючись до свого чоловіка, або шукає іншого розрадника. Проте дуже часто не стільки через зміст, скільки через розчарування вона кидалася в обійми полюбовника. В шлюбі жінка не знаходить кохання. Вона впокорюється через силу, так ніколи й не спізнавши насолод, радощів, котрих сподівалася в юності. Заміжжя, позбавивши жінок будь-яких еротичних утіх, заперечивши в них
192
свободу і своєрідність їхніх почуттів, веде через неминучу і глузливу діалектику до адюльтера.
«М и їх підносимо з дитинства до любовних справ писав Монтень,— їхня краса, вміння чепуритися, вченість, мова, вся їхня освіченість спрямовані лишена бажання подобатися. їхні гувернантки не залишають їм нічого іншого, як обличчя закоханих, власне це їм постійно вбивалося в голову, аби таким лином викликати до цього огиду...»
І трохи далі:
«Усе-таки це божевілля — намагатися погамувати в жінок це бажання, таке нестримне й таке природне».
У свою чергу Енгельс оголошує:
«З моногамією перманентно з'являються дві соціально відмітні постаті коханець жінки і рогоносець. Поряд із моногамією і гетеризмом, адюльтер стає інституцією соціально неминучою, забороненою, суворо караною, але незнищенною».
Якщо подружні обійми зацікавили жінку, не давши їй задоволення, як, наприклад, у Розпусній простач­
ці» Колетт, героїня якої прагне завершити свою освіту в чужому ліжку, якщо чоловікові вдалося збудити сексуальність жінки, оскільки тане була до нього особливо прив’язаною, вона захоче спробувати з іншими втіх, що він їй відкрив.
Моралісти обурюються, що перевагу віддано коханцеві, і я помічаю зусилля буржуазної літератури реабілітувати чоловіка. Але абсурдно захищати його, показуючи так часто передусім суспільством — себто в товаристві інших чоловіків буцім він вартує більше, ніж його суперник що тут важливо, це те, що він знову відтворює себе для жінки. Є дві головні причини, з яких чоловік стає огидним жінці. Насамперед він бере на себе невдячну роль ініціатора. Суперечливі вимоги цнотливиці, котрі маряться водночас як насильницькій шановані, неодмінно засуджують його на поразку. Жінка назавжди залишається фригідною в його обіймах, аз коханцем не зазнає ні жахів дефлорації, ні принижень переможеної чесноти. Несподіванка її теж не травмує, оскільки вона приблизно знає, що її очікує. Щиросердіша, менш вразлива й наївна, ніжу першу шлюбну ніч, жінка більше не сплутає кохання з фізичною хіттю, справжнє почуття з душевним неспокоєм якщо вона заводить коханця
С ім он а де Б овуар, т 2
193
то саме такого, якого хоче. Цей вчинок є свого роду виявом свободи вибору. Саме через цю другу ваду, яка тиснена чоловіка, він звичайно зазнає невдачі і не є обраний. Чи вона сприйняла його як покірність долі, чи зрадила його через свою сім'ю, в кожному випадку вона вийшла за нього заміж з любові й зробила своїм хазяїном. їхні стосунки стали обов'язком, через що він часто здається їй тираном. Звичайно, вибір коханця обмежений певними умовами, але є в цьому відношенні вимір свободи. Взяти шлюб — це обов'язок, завести коханця — це розкіш. Саме тому чоловік домігся, щоб жінка корилася йому вона впевнена щодо свого коханця, принаймні в своєму бажанні. І кориться не задля того, аби підкоритися законам, яким підкоряється він. Чоловік має також той привілей, що не вдається до спокусі його престижу щоденних спілкуваннях утому, що він перебуває на відстані, тобто він інший. Жінка також — чи виникає уній при зустрічах бажання вийти із себе, чи погодитися на нові багатства — почувається іншою. Саме цього декотрі жінки передусім шукають у любовних стосунках бути зайнятими, враженими, відірваними од самих себе іншим. Розрив залишає в них почуття безнадійної порожнечі. Жане 1 наводить чимало випадків таких похмурих настроїв, які відкриваються нам у період депресії, що жінка шукала і що знаходила в коханцеві:
«Тридцятидев'ятилітня жінка глибоко зажурена з того, що її покинув один літератор, який упродовж п’яти років залучав її до своєї праці Він вів життя таке багате і був таким тираном, що я могла займатися лишеним і не думати про щось інше».
«Інша, тридцяти одного року, захворіла внаслідок розриву з коханцем, якого вона обожувала. Я б воліла бути чорнильницею на його письмовому столі, аби тільки бачити його і чути пише вона. І далі пояснює Єдиний, хто наганяв на мене нудьгу це мій чоловік, який не давав поживи моєму розумові, нічого не знав, нічому мене не вчив і нічим не дивував. зосталося тільки якесь нікчемне почуття, що наганяє на мене смертельну нудьгу. А про коханця писала зовсім інше Це дивовижний чоловік, я жодного разу не бачила його похмурим, збудженим, весе­
1
Настирливі думки і психастенія».
194
лим, зледачілим, а лише зібраним, насмішкуватим, спокійним, який вас може примусити сумувати. Своїм чубом, витриманістю, тонким смаком, жвавим розумом він змушував мене втрачати голову...»
Трапляються жінки, які, збуджуючись, відчувають насолоду та радість, що переповнює їх, лише в перші хвилини любовних стосунків. Якщо ж коханець не вдовольнить їх одразу, а це часто буває з партнерами, які зустрічаються вперше і не звикли один до одного вони озлоблюються й починають зневажати такого чоловіка. Такі жінки часто перебирають коханцями і покидають їх. Але буває й таке, що жінку, травмовану невдалим шлюбом, привабить чоловік, котрий її задовольняє і зв'язок з яким триває багато років. Часто він їй подобається, оскільки абсолютно несхожий на її чоловіка. Саме таким контрастом Вікторові Гюго був
Сент-Бев, який причарував Адель. Стекель розповідає про такий випадок:
«Пані П. Г. уже вісім років була одружена з чоловіком, членом атлетичного клубу. Вона ходила на консультації до гінекологічної клініки через легкий сальнінгіт і скаржилася, що її чоловік, жорстокий і брутальний, не дає їй спокою. вона відчуває лише біль. Закінчилося тим, що він завів собі коханку, яка була щаслива з ним. Пані П. Г. вирішила розлучитися і в конторі адвоката познайомилася з секретарем, зовсім несхожим на її чоловіка худим, навіть хирлявим, тендітним, проте вельми люб'язним і лагідним. Вони зблизилися секретар упадає за своєю коханкою і надсилає їй ніжні, з глибокою пошаною листи. В них знайшлися спільні духовні інтереси. Перший поцілунок зняв наркоз. Відносно слабка потенція цього чоловіка спричинилася до інтенсивніших оргазмів у жінки. Після розлучення вони побралися й зажили дуже щасливо. доходило навіть до того, що оргазм викликали навіть поцілунки й пестощі. І це булата сама жінка, яку колишній чоловік, котрий мав набагато більше чоловічої наснаги, звинувачував у фри- гідності!»
А ле не всі стосунки мають такий кінець, яку казках про фей. Як дівчина мріє про визволителя, котрий забере її з батьківського дому, такі жінка сподівається, що коханець врятує її від шлюбного ярма. Дуже часто експлуатують тему, коли один із палких кохан­
V
195
ців, охолонувши, втікає, якщо жінка починає натякати на заміжжя. Часто вона буває ображена, зумисно щось недоговорює, вдається до сварок, через що їхні взаємини нерідко псуються. Якщо якийсь зв'язок і налагоджується, то він часто прибирає характеру подружнього знову та ж нудьга, ревнощі, обережність, підступність — одне слово, всі вади заміжжя. І жінка марить іншим чоловіком, котрий вирве її з цієї рутини.
Проте перелюбниця будить дуже різноманітні риси характеру щодо моралі та обставин. Подружня невірність з'явилася на зорі нашої цивілізації, коли ще зберігалися патріархальні традиції, які набагато важливіші для жінки, ніж для чоловіка.
«Несправедлива оцінка пороків — казав Монтень.— Ми робимо пороки й отруюємо ними не природу, анашу цікавість, через що вони такі мінливі. Суворість наших декретів стосовно наших жінок в цьому пороці патологічніша й порочніша, не надає їй становища, а покладає на неї відповідальність за шкідливі наслідки, причиною котрих вона не є».
Відомі первісні мотиви цієї суворості адюльтер жінки ризикує, впускаючи в родину чужого сина, позбавити обманом законних спадкоємців. Чоловік — хазяїн, дружина — його власність. Соціальні зміни, використання «birt-control» 1 значною мірою позбавили ці мотиви їхньої сили. Але бажанню утримати жінку в залежному стані допомагають заборони, якими вона оточена. Часто жінка приховує їх, закриває очі на шлюбні пустощі, хоча її релігійність, моральність, чесноти дають їй змогу дивитися на такі речі простіше. Такий контроль у вигляді оточення — зокрема в містечках і Старого, і Нового Світу — набагато суворіший, ніж той, що тиснена чоловіка він більше буває в товаристві, мандрує, ідо його промахів ставляться з більшою поблажливістю. Вона ж ризикує знеславити себе і втратити становище заміжньої жінки. Часто описують хитрощі, завдяки яким жінка обходить ці суворі нагляди я знала одне португальське містечко зі строгими звичаями, де молоді жінки виводили лише в супроводі свекрухи або своячки. Аде втому ж містечку винахідливий перукар винайм^в кімнати над своєю майстернею, і між завивками, і
1
Протизаплідні засоби
(англ.).
196
причісуванням коханці нашвидкуруч вдавалися долю ­
бощів. У великих містах в жінки набагато менше наглядачів. Поспіхом, таємно адюльтер не творить зносин гуманних і вільних вигадки, які виникають при адюльтері, завершуються запереченням у шлюбних стосунках будь-якої гідності.
У багатьох країнах жінки сьогодні завоювали до певної міри сексуальну свободу. Алей для них ще існує проблема в поєднанні шлюбного життя із сексуальними втіхами. Заміжжя не передбачає головно фізичного кохання, воно здаватиметься поміркованим, щоб чітко розрізнити одне від другого. Допускають, що чоловік може бути чудовим мужем і водночас легковажним його сексуальні примхи не заважають насправді водити дружбу з власною жінкою в справі подружнього життя. Ця дружба буде ще чистішою, менш двоїстою, якщо жінка не стає путами. Можна допустити, що чоловік для дружини також не є тягарем. Часто вона почуває бажання розділити життя свого чоловіка, разом з ним облаштовувати домашнє вогнище для своїх дітей, і водночас бути обізнаною з іншими чоловіками. Такі поміркованій лицемірні компроміси породжують ганебний адюльтер. Угода щодо свободи й щирості скасувала б один з пороків заміжжя.
Проте треба визнати, щось о го дні ш ній подразник, висловлений тим, хто надихнувся Франкі- льйоном Дюма-сина: Для жінки це не одне й теж саме, має певну рацію. Відмінність немає нічого природного. Дехто запевняє, що в жінки менші потреби в сексуальній активності, ніжу чоловіка нічого нема безглуздішого. Відкинуті жінки роблять подружжя сварливими, матерів садистичними, домогосподарок маніакальними істотами, нещасними і небезпечними. У всякому разі, її бажання, якщо вони й були надто нечасті, не є підставою, щоб шукати зайве, яким вона втішалася б. Відмінність виникає од сукупності еротичного стану чоловіка й жінки, так як традиція і сучасне суспільство її точно визначають. Акт кохання розглядається в жінки ще як й ослу га, яку вона надає чоловікові і яка змушує його все ж стати над нею хазяїном. Відомо, що чоловік може завжди взяти підлеглу, але втому випадку, якщо вона принижується або віддається чолові­
197
кові, який не є їй рівнею. Її згода в будь-якому випадку нагадує капітуляцію, падіння. Жінка часто щиро погоджується нате, щоб її чоловік мав інших жінок вона цьому навіть потурає. Здається, що Адель Гюго не надто б збентежилася, якби побачила свого палкого чоловіка в ліжку з коханкою. А декотрі, наслідуючи пані де Помпадур, навіть погоджуються стати звідницями ,. І навпаки, в обіймах жінка міняється на об'єкт, на здобич. Чоловікові здається, що вона насичена дивовижним мана, перестала бути собою, що її в нього викрали. І річ утім, що в ліжку жінка часто відчуває себе, бажає собі, а отже, підноситься. Причиною також може бути чоловічий престиж, який вона схильна схвалювати, наслідувати чоловіка, який, оволодіваючи нею, втілює в її очах цілковито довершеного мужчину. Чоловік гнівається не без підстав, учуваючи в фамільярних словах відлуння чужої думки і йому мало не здається, що це ним хтось володів, згвалтував. Якщо пані де Шарр'єр пориває з молодим Бенжаменом Констаном — який між двох мужніх жінок грав жіночу роль то лише тому, що не витримала, відчувши у ньому ненависний вплив пані де Сталь. Якщо жінка стає рабинею і відсвітом чоловіка, якому віддається, вона має визнати, що її перелюбство вириває її докорінніше від свого чоловіка, ніж невірність взаємна.
Якщо вона береже свою недоторканість, то може однак боятися, щоб чоловік не скомпрометував себе в свідомості коханця. Навіть якщо жінка ладна уявити себе в обіймах якогось чоловіка — хоч то було раз, поспіхом, на канапі то вона вже вивищилася над законною дружиною. З тим більшим правом чоловік, який мріє оволодіти своєю коханкою, вважає, що він глузує над її мужем. Ось чому в Ніжності Батая, в Красуні дня Кесселя жінка має клопіт шукати коханців з нижчого стану вона шукає з ними хтивих утіх, але не хоче їм віддати кермо влади на шанованого чоловіка. В Людському існуванні Мальро показує нам подружжя, де чоловік і жінка вкладають угоду про взаємну свободу тимчасом коли Май розповідає
Кіо, як вона переспала з одним приятелем, він страж­
1 Тут я маю на увазі заміжжя. В коханні побачать, як змінилася
поведінка подружжя.
198
дає, думаючи, як її полюбовник уявляє собі, що він оволодіває її чоловіком, тобто ним. Зрештою, він поклав шанувати свою незалежність, оскільки добре затямив, що в такому випадку ним більше ніхто й ніколи не володітиме. Але самолюбиві й пестливі думки одна за однією ранили й пронизували його через іншого й завдяки Май.
Суспільство плутає жінку вільну і жінку легковажну. Навіть коханець охоче не визнає свободу, якою користується сам. Йому приємніше думати, що його коханка підкорилася, він дозволив відволікти себе, здолав її, причарував. Гордовита жінка може особисто взяти свою частку гонору від свого партнера, але тоді він їй буде ненависний, якщо шанований чоловік стерпить це зухвальство. Дуже важко жінці чинити подібно чоловікові, бо ця рівність не є загальноприйнятою і ніколи не дотримується.
У всякому разі, адюльтер, дружні стосунки, світське життя створюють у шлюбних взаєминах лише розваги. Вони можуть допомогти подолати різні обмеження, сіле не знищують їх. Це лише фальшиві втечі, які в жодному разі не дають змоги жінці достовірно знову заволодіти своєю долею.


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   29


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал