Дптнз «Чернігівське вище професійне училище побутового обслуговування»



Скачати 101.73 Kb.

Дата конвертації16.01.2017
Розмір101.73 Kb.

1
ДПТНЗ «Чернігівське вище професійне училище
побутового обслуговування»
















Підготувала:
практичний психолог
Шаш А.Р.
Чернігів,
2013
Психологічний
вісник
Випуск
№ 3

2
Зміст
1. Вступ. Поняття тривожності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
2. Ознаки тривожності. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
3. Причини тривожності. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .4
4. Типологія тривожності. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .7
5. Рекомендації по роботі з тривожними дітьми. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

Список використаної літератури. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .11



































3
Вступ. Поняття тривожності
Тривога — емоційний стан, який виникає в ситуаціях невизначеності й небезпеки і виявляється в очікуванні несприятливого розвитку подій.
Вроджена або сформована схильність учня легко впадати у стан тривоги свідчить про тривожність як рису характеру.
Дуже часто у людини, а тим паче у учня, виникають різні реакції на певні ситуації, зокрема переживання або тривожність. Серед причин, що викликають тривожність, на першому місці — неправильне виховання і несприятливі стосунки з батьками, особливо з матір'ю. Відторгнення, неприйняття матір'ю викликає тривогу через неможливість задоволення потреби в любові, ніжності і захисті. У цьому випадку виникає страх: учень відчуває умовність матеріальної любові («Якщо я зроблю погано, мене не будуть любити»). Незадоволена потреба учня в любові спонукатиме домагатися її задоволення будь-якими способами.
Тривожність може бути наслідком і симбіотичних стосунків з матір'ю, коли мати відчуває себе єдиним цілим з дитиною, намагається відгородити її від труднощів і неприємностей життя. Вона «прив'язує» до себе, оберігаючи від уявних, неіснуючих небезпек. Унаслідок цього учень хвилюється, коли залишається без матері, легко губиться й боїться. Замість активності та самостійності розвиваються пасивність і залежність.
У тих випадках, коли виховання ґрунтується на завищених вимогах, з якими учень нездатен впоратися або йому це дається важко, тривожність може бути викликана страхом не впоратися, зробити не так, як потрібно, нерідко батьки культивують «правильність» поведінки: ставлення до дитини може включати жорсткий контроль, сувору систему норм і правил, відступ від яких спричиняє осуд і покарання. У цих випадках тривожність учня може породжуватися страхом відступити від норм і правил, установлених дорослими
(«Якщо я робитиму не так, як сказала мама, вона мене не любитиме», «Якщо зроблю не так, як треба, мене покарають»).
Отже, вирішальну роль у формуванні тривожності відіграє оточення, в якому зростає учень, характер стосунків із близькими, соціальна ситуація її розвитку.
Тривожність можуть викликати і жорсткі рамки, що встановлюються авторитарним педагогом, високий темп заняття, який тримає учня в постійному напруженні протягом тривалого часу, що породжує страх не встигнути або зробити щось неправильно.
Дисциплінарні заходи, які застосовує такий педагог, найчастіше зводяться до осуду, окрику, негативних оцінок, покарань.
Непослідовний педагога викликає тривожність учня тим, що не дає йому можливості прогнозувати власну поведінку. Постійна мінливість вимог педагога, залежність його поведінки від настрою, емоційна лабільність спричиняють розгубленість у учня, неможливість вирішити, як йому слід вчинити в тому чи іншому випадку.
Якщо учень росте в атмосфері побоювань, хвилювань, тривоги батьків, то ці тривоги підсвідомо, мимоволі передаються дітям. Дитина заражається їхнім настроєм і переймає нездорову форму реагування на зовнішній світ.

4
Ознаки тривожності
Тривожність у учнів виявляється в емоційній вразливості, боязні спілкуватися з незначущими людьми, плаксивості, нитті.
Ознаки тривожності:
— підвищена збудливість, напруженість, скутість;
— страх перед усім новим, незнайомим, незвичайним;
— невпевненість у собі, занижена самооцінка;
— очікування неприємностей, невдач, осуду старших;
— старанність, розвинуте почуття відповідальності;
— безініціативність, пасивність, боязкість;
— схильність пам'ятати більше погане, ніж хороше.

Анкета на визначення рівня тривожності
1. Дитині важко зосередитися на чомусь.
2. Будь-яке завдання викликає надмірну тривогу.
3. Під час виконання завдання дитина дуже напружена, скута.
4. Часто говорить про можливі неприємності.
5. Спить неспокійно, погано засинає.
6. Дитина ляклива, багато що викликає в неї страх.
7. Неспокійна, легко засмучується.
8. Погано переносить чекання.
9. Не любить братися за нову справу.
10. Не впевнена у собі, своїх силах, боїться труднощів.
Висока тривожність — 8—10 балів.
Середня тривожність — 4—7 балів.
Низька тривожність — 1—3 бали.

Причини тривожності
Причини тривожності:
— конституціональна особливість нервової системи (меланхолійний темперамент);
— компонент невротичного стану, що виявляється як страх окремих людей, ситуацій, які спровокували психоемоційну травму дитини, наприклад, страх перед людиною у білому одязі (нагадує білий халат лікаря), страх залишитися на самоті як вияв емоційного диском форту, коли дитину покидала мама чи хтось із близьких людей;
— наслідок інфекційної інтоксикації, виникає на фоні загального нервово-психічного виснаження;
— результат залякування дорослими з метою домогтися послуху («Не слухатимешся, забере Бабай, Змій Горинич, міліціонер...»);

5
— побічний продукт багатої емоційної уяви учня;
— природний страх перед новим, незвичайним, вияв інстинкту самозбереження (страху грози, темряви);
— результат гіперсоціалізованого виховання з надмірною кількістю заборон, правил, оцінок, вимог, поєднується з комплексом провини за свою неспроможність відповідати жорстким соціальним стандартам;
— один із симптомів аутизму.
Педагогу, також необхідно знати ситуації, які можуть викликати тривож- ність, насамперед ситуацію неприйняття однолітків. Учень вважає: у тому, що
її не люблять, є її вина, вона погана («люблять хороших»). Тому вона прагнутиме заслужити любов за допомогою позитивних результатів, оцінок.
Якщо це прагнення не реалізується, то тривожність учня наростає.
Наступна ситуація — суперництво, конкуренція. Особливо сильну тривожність вона буде викликати у учнів, виховання яких відбувається в умовах гіперсоціалізації. У цьому випадку учні, потрапляючи в атмосферу суперництва, намагатимуться стати першими, за будь-яку ціну досягти найвищих результатів.
Ще одна ситуація — підвищена відповідальність. Тривога може бути зумовлена страхом не виправдати сподівань, очікувань дорослого, бути відторгнутою ним.
У таких ситуаціях тривожним учням, як правило, притаманна неадекватна реакція. Якщо учень передбачає, очікує або переживає схожу ситуацію, яка викликає тривогу, то стереотип поведінки, шаблон дозволяють уникнути тривоги або максимально її знизити. До таких шаблонів належить систематичне ухиляння від участі в тих видах діяльності, які викликають занепокоєння, мовчання учня замість відповідей на запитання незнайомих дорослих або тих, до кого дитина ставиться негативно. Загалом тривожність є проявом проблем особистості, а також невисокої самооцінки.
Тривожні учні вкрай чутливі.
Вони гостро реагують на невдачі, схильні відмовлятися від діяльності, в якій відчувають труднощі.
Самооцінка у них нерідко занижена, оскільки батьки ставлять перед ними понадсильні завдання. У випадку невдачі їх, як правило, карають, принижують
(«Нічого ти робити не вмієш! Нічого в тебе не виходить!»).
Поведінка таких учнів на уроках і після них сильно відрізняється. Поза уроками це жваві, товариські та безпосередні діти, на заняттях вони скуті й напружені, відповідають на запитання педагогам тихим і глухим голосом, можуть навіть почати заїкатися. Мова їх може бути як дуже швидкою, квапливою, так і повільною, ускладненою. Як правило, виникає тривале порушення: учень смикає одяг, перебирає щось у руках, відчувається психологічний дискомфорт.
Тривожні учні схильні до шкідливих звичок невротичного характеру
(гризуть нігті, смокчуть пальці, висмикують волосся, займаються онанізмом).
Маніпуляція з власним тілом знижує у них емоційне напруження, заспокоює.
У тривожних учнів серйозний, стриманий вираз обличчя, опущені очі, на стільці сидять акуратно, намагаються не робити зайвих рухів, не галасувати,

6 вважають за краще не привертати до себе уваги. Таких дітей називають скромними, сором'язливими.
Учні з сильною нервовою системою можуть довго працювати, у них, як правило, високий емоційний тонус, стійка увага, хороша здатність орієнту- ватися в незвичній ситуації. Вони порівняно швидко перемикаються на новий вид діяльності, у них високий темп і інтенсивність роботи. Учні зі слабкою нервовою системою мляві, повільні у всіх діях, неохоче включаються в роботу, довго перемикаються і відновлюються. Працюють повільно, зате дуже швидко відволікаються. Темп і інтенсивність діяльності — низькі. Н. Левітов прямо вказує, що тривожний стан — показник слабкості нервової системи, хаотичності нервових процесів. Дослідник пише, що тривога у учнів може породжуватися відкладеним підкріпленням. Коли учню обіцяють щось приємне, наприклад, подарунок, і відкладають виконання обіцянки, то це зазвичай спричиняє очікування, хвилювання, чи він отримає обіцяне. Тривога виникає частіше при відкладанні чогось приємного, значного. Чекання неприємного може супроводжуватися не так тривогою, як надією на те, що все ж неприємностей не буде. К. Хорні відзначає, що виникнення і закріплення три- вожності пов'язане з незадоволенням провідних вікових потреб дитини, які набувають гіпертрофованого характеру.
Автори книжки «Емоційна стійкість школяра» Б. Кочубей і О. Новікова вважають, що тривожність розвивається внаслідок наявності у учня внутрішнього конфлікту, який може бути викликаний:
1. Суперечливими вимогами батьків або педагогів.
2. Неадекватними вимогами (найчастіше завищеними).
3. Негативними вимогами, які принижують учня, ставлять його в залежне становище. Наприклад, педагоги говорять: «Якщо ти розповіси, хто погано поводився, коли мене не було, я не повідомлю маму, що ти побився».
На формування стійкої тривожності впливає хронічна травматизація та фатальний збіг обставин, коли випадково чи по черзі учень переживає психічне потрясіння, що перевищує межу його адаптаційних можливостей. Цілком можливе формування неврозу, страху, деформування рис характеру.




7
Типологія тривожності
Ф. Березін довів факт існування тривожного ряду. Він включає в себе кілька афективних феноменів, які послідовно змінюють одне одного:
1. Відчуття внутрішньої напруженості. Відповідає найменшій
інтенсивності тривоги, не містить відтінку загрози, а є сигналом наближення більш складних тривожних явищ. Має найбільш адаптивне значення, оскільки слугує найбільшій інтенсивності і модифікації активності.
2. Гіперестезичні реакції. При наростанні тривоги вони змінюють або підкріплюють її. Раніше нейтральні символи отримують значне емоційне забарвлення, яке дуже нагадує роздратування. Суть цих явищ полягає в порушенні диференціювання значимих та незначних символів, що призводитиме до неадекватних реакцій.
3. Власне тривога. Є провідним елементом цього ряду; полягає у відчутті невизначеної загрози, розмитої загрози. Характерна особливість - неможливість виділити характер загрози і передбачити час її появи.
4. Страх. Відсутність опредмеченості відчуття тривоги призводить до зміщення її у бік певних об'єктів. Унаслідок невизначена загроза конкретизується і перетворюється на страх. Для його формування необхідно відчуття зв'язку загроз із конкретною ситуацією.
5. Відчуття незворотності катастрофи. Суб'єкт приходить до розуміння неможливості уникнення загрози, навіть якщо вона пов'язана з конкретним об'єктом. Так, скажімо, страх соматичного захворювання при появі незворотності катастрофи змінюється жахом перед смертю.
6. Тривожно - боязливе збудження. Викликана тривогою дезорганізація поведінки досягає максимуму, і можливість цілеспрямованої діяльності зникає.
Найменш стабільний стан явищ тривожного ряду.
Розподіл тривожності на стан (ситуативна тривожність) та властивість особистості (особистісна) найбільш яскраво проявляється в роботах Ч.
Спілбергера та Р. Кеттела. За Ч. Спілбергером ситуативна тривожність виникає, коли індивід сприймає певний подразник або ситуацію як таку, що несе в собі актуальні або потенційні елементи небезпеки, загрози або шкоди. Особистісна тривожність не проявляється безпосередньо в поведінці, але її рівень можна визначити, виходячи з того, як часто та інтенсивно виникає стан тривоги.
Відомий австрійський психоаналітик Ч. Рікрофт у праці «Тривога і нейротизм» поряд з аналізом взаємозв'язку тривожності і страху вводить класифікацію форм тривожних станів:
1) Тривожність - хвилювання. Подібне до відчуття страху, але відрізняється від нього тим, що стосується не особистих інтересів, а інтересів тих осіб, про яких піклується суб'єкт. Характеризується невизначеністю, яка виникає при оцінці важливості реальних подій.

8 2) Тривожність - передчуття. Об'єкт - невідомий та нерозкритий.
Характеризується присутністю ірраціональних факторів. Орієнтується на особисті інтереси.
3) Тривога - настороженість. Є виразом пильності і передбачливості. Дає можливість усвідомлювати і долати перешкоди, які у нього на шляху.
4) Тривога відокремлення. Характеризується відчуттям тривоги перед неможливістю мати нормальні соціальні зв'язки. Таку тривожність можна відобразити за формулою: вігільність (здатність зосередити увагу на нових враженнях) мінус соціальна комунікація.
5) Інтернальна тривога. Виникає внаслідок присутності думок, які підсвідомо знижують авторитет тих осіб, з якими інтерналізується суб'єкт.
Нові психологічні дослідження свідчать про існування таких видів тривожності, як мобілізуюча та демобілізуюча тривожність. Мобілізуючий вид тривожності проявляється в підвищеній активності, аж до агресивності; в підвищеному апетиті. Демобілізуючий вид тривожності - в заціпенінні, здерев'янінні, раптовій втраті інтересу, апатії тощо. Особливо яскраво проявляється при наявності стійкої тривожності.
Дані лонгітюдних досліджень А. Прихожан дозволили трактувати поняття «форми тривожності» як особливе поєднання характеру переживання, усвідомлення, вербального і невербального вираження в характеристиках поведінки, спілкування і діяльності. На основі цього дослідниця виділяє дві основні категорії тривожності:
1) відкрита - свідомо переживається і проявляється в поведінці і діяльності у вигляді стану тривоги;
2) прихована - в різній мірі неусвідомлювана, проявляється або надмірним спокоєм, нечутливістю до реального благополуччя, або ж, навіть, запереченням його.
У межах відкритої тривожності були виділені три її форми:
1. Гостра, нерегульована або слабко регульована тривожність - сильна, усвідомлювана, проявляється ззовні через симптоми тривог, самостійно справитись із нею важко.
2. Регульована і компенсована тривожність. При ній діти самостійно виробляють достатньо ефективні способи, які дозволяють її подолати. В межах
її виділяють дві субформи: а) зниження рівня тривожності; б) використання її для стимуляції власної діяльності, підвищення активності.
3. «Культивована» тривожність. У цьому випадку, на відміну від попередніх, тривожність усвідомлюється і переживається як цінний особистісний конструкт, який дозволяє досягати бажаного. Може проявлятись як: основний регулятор активності індивіда, що забезпечує організованість,

9 відповідальність; певна світоглядна і ціннісна установка; пошук «умовної вигоди» внаслідок посилення симптомів тривожності.
Рекомендації по роботі з тривожними дітьми
Рекомендації педагогам по роботі з тривожними дітьми

уникайте змагань і будь-яких видів робіт, які потребують від учня швидких дій;

не порівнюйте учня з іншими;

частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію;

сприяйте підвищенню самооцінки учня, частіше хваліть його, але так, щоб він знала, за що;

частіше звертайтеся до учня на ім'я;

демонструйте зразки упевненої поведінки, будьте прикладом учню у всьому;

ураховуйте можливості учня, не вимагайте від нього того, чого він не може виконати;

постійно зміцнюйте у учня впевненість у собі, у своїх силах і можливостях;

будьте послідовними у вихованні учня — не забороняйте їй без жодних причин того, що ви дозволяли раніше;

намагайтеся робити учню якнайменше зауважень;

уникайте покарань наскільки це можливо;

не принижуйте учня, караючи її;

спілкуючись із учнем, не підривайте авторитет інших значимих для неї людей — мами, тата, вихователя, друзів;

довіряйте учневі, будьте з ним чесним і щирим, приймайте його таким, який він є.
Рекомендації батькам по взаємодії з тривожними дітьми

постійно підбадьорювати, заохочувати демонструвати впевненість у
їхньому успіху, у їхніх можливостях;

виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно оцінити їх, опосередковано ставитися до власних успіхів, невдач, не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності;

формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;

розвивати орієнтацію на спосіб діяльності;

розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;

щоб перебороти скутість, потрібно допомагати дитині розслаблюватися знімати напругу за допомогою рухливих ігор, музики, спортивних вправ
інсценізації етюдів на прояв сміливості, рішучості;

10

не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на вас. Навпаки, поставтеся до неї, до її обурення з розумінням і повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас;

тільки тоді,коли емоції згаснуть, розкажіть дитині про те,як ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій;

поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати;

набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.






























11

Список використаної літератури:
1. Карпенко З. Експресивні психотехніки для дітей 5-10 років.
2. Лютова Е. К., Монина Г. Б. Шпаргалка для взрослых: Психокоррекционная работа с гиперактивными, агрессивными, тревожными и аутичными детьми. — СПб.: Речь, 2005.
3. Незабаром до школи. Психологічні особливості дітей дошкільного віку. 6-й рік життя / Уклад. О.А. Дмітрієва. – Х.: Вид група «Основа», 2009. – 189 с.
4. Пікуль Н. Тривожність // Психолог. - № 6, 2012. – С. 62-64.
6. Шевчук В. Тривожна дитина // Вихователь-методист дошкільного закладу. - № 6,
2010. – С. 52-59.
7.http://www.socialscience.com.ua/публікація/478_ТИПОЛОГІЯ%20ПРОЯВІВ%20ТРИ
ВОЖНОСТІ%20В%20ОНТОГЕНЕЗІ%20ОСОБИСТОСТІ
8.http://shosta.at.ua/publ/rekomendaciji_praktichnogo_psikhologa/rekomendaciji_batkam_p o_vzaemodiji_z_trivozhnimi_ditmi/2-1-0-1 9. http://lesechko.wordpress.com/2012/11/06/взаємодія-з-тривожними-дітьми-рекоме/


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал