Довідка Історична назва (якщо є відомості)



Скачати 453.12 Kb.
Сторінка1/4
Дата конвертації20.03.2017
Розмір453.12 Kb.
  1   2   3   4

з/п

Район


Назва вулиці,

що підлягає перейменуванню


Історична довідка

Історична назва

(якщо є відомості)

1

Ж

вул. Анголенка

Анголенко Олександр – уродженець міста Олександрівськ (нині Запоріжжя). Член підпільного групи партії більшовиків на заводі авіадвигунів, далі член міського комітету РСДРП(б), командир місцевого загону Червоної гвардії. Активний учасник встановлення радянської влади в регіоні. Загинув у 1920 р. під час бою з махновцями (за іншою версією – з білогвардійцями).

Базарна

2

Ж

вул. Артема

Артем (справжнє ім’я – Сергєєв Федір Андрійович) – російський більшовик, активний учасник встановлення радянської влади в Україні протягом 1917-1920 рр. Один з керівників збройних формувань радянської Росії під час війни проти Української Народної Республіки. Ініціатор проголошення та голова Ради народних комісарів Донецько-Криворізької Республіки, створеної для розчленування та поступової окупації території України. Брав участь у організації та здійсненні «червоного терору». . Член РСДРП з 1901 р., один із засновників Донецько-криворізької республіки.

Ніколаєвська

3

Л

вул. Андросова

Андросов Михайло Васильович – учасник радянського партизанського руху, комсомольський діяч, письменник. 1938 – лаборант механічної лабораторії Запорізького заводу "Комунар". 1939–1941 – завідувач відділу Запорізького обкому комсомолу. З жовтня 1942, після закінчення Саратовської спецшколи ЦК ВКП(б), у партизанському об’єднанні С.А. Ковпака. Помічник комісара з комсомольської роботи. З травня 1944 – заступник командира з комсомольської роботи 1-ої Української партизанської дивізії. 1944–1954 – секретар Запорізького обкому ЛКСМУ. 1954–1958 – секретар Сталінського райкому КПУ м. Запоріжжя.

Садова

4




вул. Анрі Барбюса

Барбюс Анрі (1873-1935) – французький журналіст, письменник, громадський діяч в міжнародному комуністичному русі. Член Французької комуністичної партії з 1923 р. Автор антивоєнного роману “Вогонь”. Критикував капіталістичну експлуатацію і буржуазну цивілізацію, пропагував процеси будівництва соціалізму СРСР, апологет діяльності Сталіна.




5

Ш

вул. Бабушкіна

Бабушкін Іван Васильович – професійний революціонер-більшовик, соратник В.І.Леніна, учасник революції 1905-1907 р. Виходець з Вологодської губернії. З 1894 р. брав участь у засіданнях марксистського гуртка під керівництвом В. Леніна. Організатор Катеринославського відділення РСДРП, кореспондент газети «Іскра». Один з керівників збройного повстання у м. Чита. Вбитий 1906 р.

Ставкова

6

К

вул. Баумана

Бауман Микола Ернестович (1873-1905) – професіональний революціонер, в революційному русі з 90-х років. Член «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» з 1896 р. Член редакції підпільної газети «Іскра». 18 (31) жовтня 1905 р. під час робітничої демонстрації М. Е. Баумана вбито агентом охранки.

Канкринівська перша

7

Л

вул. Бакинських комісарів

Бакинські комісари” (“26 бакинських комісарів”) – революційні діячі Бакинської комуни, уряду, що діяв в Баку і його околицях в квітні-липня 1918 р. Увійшли в історіоографію своєю загибеллю в ніч на 20 вересня 1918 року, вони були розстріляні під Красноводськом по рішенню місцевої влади за здачу Баку турецько-азербайджанським військам.




8

Л

вул. Благоєва

Дмитро́ Благо́єв Николов - засновник і керівник Болгарської комуністичної партії. Підтримуючи зв'язки з російськими революційними організаціями, в тому числі з ленінською газетою «Іскра», Благоєв став першим пропагандистом ідей соціалізму в Болгарії.

Димитрова

9

Л

вул. Блюхера

Блюхер Василь Костянтинович – російський більшовик, військовий. Командував партизанським загоном, згодом 30-ю стрілецькою дивізією під час громадянської війни на Південному Уралі. З 1920 р. на чолі 51-ї стрілецької дивізії воює на території України. Зіграв значну роль у захопленні Криму радянськими військами та у встановлення влади більшовиків на Півдні України. У 1921 р. служив начальником Одеського гарнізону та командувачем радянських військ у Одеській губернії. 1938 р. репресований, помер у в’язниці.

Фрунзе

10

Х

вул. Будьонного

Будьонний Семен Михайлович – виходець з Області Війська Донського, радянський воєначальник. З 1919 р. командував Першою кінною армією, що зіграла важливу роль у війні Української Народної Республіки та Радянської Росії 1919-1920 рр. Брав активну участь у встановленні влади більшовиків на Півдні України, зокрема захопленні Криму та переслідуванні колишніх союзників-махновців. Один з перших маршалів Радянського Союзу. Входив до складу Спеціальної військової присутності Верховного суду СРСР, що засудила до страти верхівки військового командування Червоної армії в 1937 р. Під час Другої світової війни – командувач Південно-Західним напрямом, Резервного та Північнокавказького фронтів. З 1943 р. – командувач кавалерією Червоної армії. Помер у1973 р.




11

Ш

вул. Боженка

Боженко Василь Назарович – український більшовик. Член РСДРП(б) з 1917 р. У 1918 р. бере участь у Київському січневому повстанні на чолі загону червоногвардійців. Командир Таращанського полку, що воював у складі 44-ої стрілецької дивізії М. Щорса. Учасник боїв з армією УНР, захоплення Києва в лютому 1919 р. Загинув у 1919 р.




12

Ж

вул. Володарського

Володарський Володимир (справжнє ім’я Гольдштейн Мойсей Маркович) – політичний діяч, російський більшовик єврейського походження, причетний до боротьби проти незалежності України, організації голодоморів та політичних репресій. З 1905 р. був членом єврейської соціалістичної партії «Бунд». З 1917 р. головний агітатор Петербурзького комітету партії більшовиків, член Всеросійського центрального виконавчого комітету. Відповідав за пропаганду та друк партійної періодики. Застрелений 1918 р.




13

Ш

вул. Войкова

Войков Петро Лазаревич (13.08.1888 – 7.06.1927) - російський революціонер, радянський державний і партійний діяч, дипломат. Член КП з 1903р., у 1917 — член Єкатеринбурзької ради та ВРК, у 1918 — комісар постачання Уральської області, один з організаторів вбивства царської сім'ї у липні 1918, брав участь у розстрілі і займався знищенням тіл убитих. У 1919 — в Наркомпроді, потім у Центросоюзі, з жовтня 1920 — член колегії Наркомзовнішторгу, з 1924 — повноважний представник СРСР у Польщі, убитий білоемігрантом Б. Ковердою у Варшаві 7 червня 1927.




14

Ш

вул. Волочаївська




Передаточна

15

Л

вул. Вільгельма Піка

Фрідрих Вільгельм Рейнхо́льд Пік— німецький комуніст, один з засновників германської компартії, керівник германських більшовиків, видатний діяч Комінтерна. Вильгельм Пік став співзасновником Соціалістичної єдиної партії Німеччіни і з 1949 года до своєї смерті в 1960 році був першим та єдиним президентом ГДР.

Тельмана

16

К

вул. Гаврилова

Гаврилов Іван Андрійович (1886-1940) -революціонер (з 1903); з 1913 р. на підпільній партійній роботі у м. Олександрівськ; голова Олександрівської профспілки будівельників (1917), голова Олександрівського підпільного парткому (1918), голова Олександрівського ревкому (1919), голова Запорізької ради профспілок (1922), нарком державного комітету України.




17

Ж,Ш

вул. Грязнова

Грязнов Іван Кенсоринович – командувач 30-ї Іркутської дивізії імені Всесоюзного центрального виконавчого комітету. Воював у Першій світовій війні як прапорщик царської армії. З 1917 р. активний учасник більшовицького руху. Відзначився під час боротьби з білогвардійцями. Восени 1920 р. разом з 30-ю Іркутською дивізією був переведений до Катеринославської губернії й взяв участь у захопленні Криму. Надалі протягом 1920-1922 рр. виконував завдання з придушення махновського руху на Запоріжжі, входив до складу Запорізького губвиконкому. 1938 р. був розстріляний через звинувачення у підготовці військової змови.

Кріпосна

18

Ж

вул. Горького

Максим Горький (А.М. Пєшков)– російський письменник, драматург, громадський діяч. Прийняв активну участь у революційних подіях 1905. Влітку 1905 вступ в в Російську соціал-демократичну робочу партію. Приймав участь в організації першої більшовистської легальної газети "Новая жизнь", якою керував В.І. Ленін. Під час Грудневого збройного повстання у 1905 у Москві забезпечував робочі дружини зброєю та грошима. В 1906 – за дорученням партії нелегально виїхав до Америки, де агітував в підтримку революції в Росії. У 1915р. - заснував антивійськовий журнал "Летопись". Лютневу революцію 1917 зустрів захоплено. Входив до складу "Особливої наради у справах мистецтва", був головою Комісії з питань мистецтва при виконавчому комітеті Петроградської Ради РСД.

Єкатеринославська

19

Л

провулок Гая

Га́я Д(и)митрович Гай (справжнє ім'я Гайк Бжишкя́н(ц), арм. (1887—1937) — радянський воєначальник, Комкор, участник Громадянської війни. З 1903 року приймав участь у революційному русі. Член РСДРП з 1904 року. Після Жовтневої революції вступив в РКП(б). Навесні 1920 року командував 2-м Кавказьким кавалерійським корпусом Південного фронту РСФСР. В 1922 році наркомвоєнмор Арменії. В 1924—1925 роках - начальник воєнного гарнізону Мінська. В 1933—1935 роках – профессор, начальник кафедри історії війни та воєнного мистецтва в Військово- повітряній академії ім. Жуковського. У червні 1935 року був знятий з усіх постів, звільнений з армії, виключений з парії та був заарештований по звинуваченню в «створенні воєнно-фашистської організації в РККА». 15 жовтня 1935 року був засуджений до 5 років таборів. 11 грудня 1937 розстріляний в ході кампанії массових репресій в РККА. Після смерті Сталіна - реабілітований.



20

З

вул. Готвальда

Клемент Готвальд - політичний діяч Чехословаччини, лідер Комуністичної партії Чехословаччини, прем'єр-міністр Чехословаччини і президент Чехословаччини.

У 1921 став одним із засновників Комуністичної партії Чехословаччини, в 1921-1926 - редактор партійної газети і партійний функціонер в Словаччині, з 1925 - член ЦК партії, в 1926-1929 очолював Центральний політичний і пропагандистський комітет ЦК КПЧ, в 1929-1948 депутат парламенту , в 1929-1945 генеральний секретар КПЧ, в 1935-1943 секретар Комінтерну, в 1939-1945 один з лідерів чеського комуністичного опору (в Москві), у 1945-1953 голова КПЧ, в 1945-1946 віце-прем'єр, 1946-1948 прем'єр-міністр уряду Чехословаччини (уряди Національного фронту), 1948-1953 Президент Чехословаччини.



Послідовний сталініст.




21

Х

вул. Гудименка

Гудименко Петро Омелянович Народився 11 січня 1898 року в селі Попова Слобода Херсонської губернії (нині Сумська область, Україна). У радянській армії з 1918 року, учасник Громадянської війни, брав участь у боях проти німецьких інтервентів, білочехів, військ отамана Дутова, Колчака та еміра бухарського. У 1921 році закінчив Київську вищу об'єднану школу, в 1930 році закінчив Військову академію ім. М. В. Фрунзе. З серпня 1937 року начальник штабу пункту ППО Баку. З грудня 1941 року командувач Закавказької зоною ППО, а з квітня 1943 року і до кінця війни командувач, військами Закавказького фронту ППО. В ході військових дій організовував протиповітряну оборону міст Баку, Махачкала, Грізний, Краснодар, Батумі та інших. Після закінчення війни на командних посадах у системі ППО СРСР. Пішов у відставку в 1949 році. Помер 21 березня 1953 року в Москві, похований на Ваганьковському кладовищі.




22

Ш

вул. Димитрова

Димитров Георгій Михайлович (18.06. 1882 – 2.07.1949 ) - діяч болгарського і міжнародного комуністичного руху. Його називали «болгарським Леніним». 1902 року вступив до лав Болгарської робітничої соціал-демократичної партії (БРСДП), а 1903 року увійшов до її більшовицької частини — «тісних соціалістів». З 1909 року — член ЦК БРСДП (тісних соціалістів), яка 1919 року була перетворена на Болгарську комуністичну партію (БКП). У 1909–1923 роках — секретар Загальних зборів робітничої профспілки, організатор страйків. У 1913–1923 роках — депутат болгарського парламенту. 1921 року брав участь у роботі III конгресу Комінтерну й того ж року був обраний членом Центральної ради Профінтерну. У вересні 1903 року — один з керівників збройного повстання проти уряду Олександра Цанкова в Болгарії. За участь у збройному заколоті був заочно засуджений до смертної кари.




23

Ж

вул. Дзержинського

Дзержинський Фелікс Едмундович – політичний діяч, причетний до боротьби проти незалежності України, організації голодоморів та політичних репресій, голова Всеросійської надзвичайної комісії (рос. абревіатура «ВЧК») та Державного політичного управління (рос. абревіатура «ГПУ») протягом 1917-1926 рр. Народився 1877 р. у Віленській губернії Російської імперії. Брав активну участь у діяльності Російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків), зокрема в організації диверсій. У дореволюційний період провів близько 11 років на каторзі та засланні. З грудня 1917 р. очолив створену Надзвичайну комісію по боротьбі з контрреволюцією та саботажем, на яку було покладено функцію переслідування політичних противників більшовиків. Як керівник органів державної безпеки радянської Росії відповідав за організацію кампанії «червоного терору», одним з епіцентрів якої стали українські землі.

Олександрівська

24

Л

вул. Дніпродзержинська

На честь міста Дніпродзержинськ

Піонерська

25

Л

вул. Дніпропетровське шосе

На честь міста Дніпропетровськ




26

Л

вул. Дибенка

Дибенко Павло Юхимович – уродженець Чернігівської губернії, член РСДРП. Командував загоном Червоної гвардії під час Жовтневої революції, брав участь у арешті генерала Петра Краснова. Очолював війська, що обороняли м. Нарву від німецької армії в лютому 1918 р. Здав місто без бою, за що був виключений з партії та відданий під суд. Влітку 1918 р. направлений в Україну, де став одним з командирів Української радянської армії. Зокрема очолював Першу задніпровську українську дивізію, до якої були тимчасово включені загони Нестора Махна та Ничипора Григор’єва, знищені згодом. Брав участь у придушенні Кронштадтського та Тамбовського повстань проти радянської влади, протягом 1928-1937 рр. командував військами Середньоазіатського, Приволжського, Ленінградського військових округів. Брав участь у репресіях проти вищого командного складу Робітничо-Селянської Червоної армії. Розстріляний у 1938 р.

Запорізька

27

Л

вул. Дем'яна Бідного

Дем’ян Бідний (справжнє ім'я Придворов Юхим Олексійович) – радянський поет. Член РСДРП з 1912 р. Працював агітатором, згодом почав писати вірші, що прославляли Леніна та Троцького. Протягом 1926-1930 рр. активно підтримував політику Сталіна, що дозволило отримати визнання та матеріальне забезпечення. У 1930 р. потрапляє в опалу, однак продовжує писати оди партії та вождю. Помер 1945 р.

Маяковського

28

Ж

вул. Дроб’язка

Дроб'язко Василь Іванович – уродженець м. Олександрівськ. Народився 1900 р. (за іншими даними 1902 р.). Працював учнем токаря, згодом токарем на підприємстві «Катерининські залізничні майстерні» (нині Запорізький електровозоремонтний завод). Один з перших комсомольців міста. Воював протягом 1918-1919 рр. на боці більшовиків. Працював у складі Всеросійської надзвичайної комісії (рос. абревіатура «ВЧК») та брав участь у репресіях противників радянської влади у запорізькому регіоні. За офіційною версією, загинув навесні 1919 р. на станція Ворожба під час бою з білогвардійцями.

-

29

Ж

парк ім. Дроб'язка




30

К

вул. Енгельса

Енґельс Фрідріх (1820-1895) – пролетарський революціонер, організатор і вождь міжнародного комуністичного і робітничого руху, друг і соратник К. Маркса, німецький філософ, один з основоположників марксизму, перший систематизатор та видавник творів Карла Маркса, історик, публіцист. В Україні 1958—1985 видано твори Маркса й Енгельса в 50 томах.





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал