Дотримання прав люДини у пенітенціарній системі україни ХаркіВ «праВа людини»



Pdf просмотр
Сторінка8/46
Дата конвертації25.12.2016
Розмір4.69 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   46
2
конавчої інспекції про результати перевірки (утому числі щодо тих осіб, у яких місце проживання не збігається з адміністративно-територіальним розташуванням місця роботи).
Невиваженими є і зміни, відображені у п. 1.16 Порядку щодо того, що після остаточного з’ясування місця проживання чи перебування, обраного засудженим, який звільняється і є хворим на заразну форму туберкульозу, не пізніше ніж за 25 днів до звільнення УВП направляє до органів охорони здоров’я інформацію про засуджених осіб, які звільняються і є хворими на заразну форму туберкульозу за обраним звільненою особою місцем проживання, хоча раніше у п. 2.1. відповідного Порядку вимога щодо направлення такої інформації стосувалась не тільки засуджених осіб, ай тих, що звільняються з під варти. Теж саме стосується і проведення профілактичного медичного огляду на туберкульоз, який раніше потрібно було проводити і щодо осіб, які звільняються з під варти, а тепер тільки щодо засуджених (п. 1.20 Порядку).
Не можна не відмітити декілька невеличких проте позитивних нововведень. У відповідності до п. 1.21 Порядку копії усіх запитів та відповідей на них, а також інші матеріали, що стосуються підготовки засудженого до звільнення, долучаються до його особової справи. За п. 1.22, 1.23 Порядку УВП здійснює моніторинг проблем засуджених, які готуються до звільнення, та звертається до органів праці та соціального захисту населення за місцезнаходженням установи виконання покарань з приводу надання інформаційних послуг засудженим з питань, що стосуються компетенції органів праці та соціального захисту населення, а також сприяє залученню до надання послуг засудженим, які готуються до звільнення, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, утому числі благодійних організацій, а також окремих громадян.
Також окремі позитивні зміни виразились у розширенні обов’язків органу праці та соцзахисту населення, який у разі надходження з установи виконання покарань повідомлення про звільнення особи, яка направляється для влаштування до спеціалізованої установи для звільнених осіб, сповіщає установу виконання покарань про прибуття або неприбуття цієї особи до такої установи у місячний термін після звільнення (п. 4.4); направляє до установи виконання покарань спеціалістів з метою надання інформаційних послуг засудженим у процесі підготовки їх до звільнення за умови звернення керівництва цієї установи до органів праці та со-

1 Реформування кримінально-виконавчої служби України

ціального захисту населення та надання попереднього переліку питань, що потребують роз’яснень (п. 4.5); сприяє залученню до надання послуг звільненим особам об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, утому числі благодійних організацій, а також окремих громадян (п. Місцями можна шляхом порівняння помітити дуже цікаві зміни, які характеризують формальний підхід до зміна також цілей, які ними переслідувались. Якщо наприклад спробувати порівняти наступні положення Адміністрація УВП:... на засудженого, який звільняється за рішенням суду, інформацію подає протягом трьох робочих днів з моменту оголошення судом рішення про звільнення (п. 1.16 Порядку) та На засудженого, який звільняється за рішенням суду, інформація подається протягом трьох робочих днів з моменту оголошення судом рішення про звільнення, тоне побачимо ніякої смислової різниці. Теж саме стосується, приміром, норм, в яких замінено термін туберкульозна хвороба за кодами
А15–А19 за Міжнародною класифікацією хвороб та проблем, пов’язаних зі здоров’ям», хоча по суті це теж саме захворювання на туберкульоз, адже у відповідності до вказаної класифікації кодами А15–А19 охоплюються всі різновиди туберкульозу. Можна відмітити, що має місце безглузда перестановка слів (прикладом чому є, окрім вказаної, багато інших норм Наказу) або заміна певних термінів аналогами. Складається враження, що здійснена банальна імітація змін, які проявились у перестановці доданків при яких сума не змінюється.
Однак автори Наказу загрались у гру з перестановки додатків і не помітили окремих наслідків такої гри, які проявились у суттєвій зміні окремих процедурних норм. Приміром, змінена норма, яка була сформульована При зверненні звільненої особи до органів праці та соціального захисту населення, центрів соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, або закладів для бездомних громадян останні повинні вимагати від неї результати профілактичного медичного огляду на туберкульоз або довідку протитуберкульозного закладу про стан здоров’я» на При зверненні звільненої особи до органу праці та соціального захисту населення, центру соціальної адаптації звільнених осіб або закладу для бездомних осіб (орган праці та соціального захисту населення. — В. Ч) вимагає від неї результати профілактичного медичного огляду на туберкульоз або довідку протитуберкульозного закладу про стан здоров’я» (п. 4.9 Порядку. Виходить, що раніше результати профілактичного медичного
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України

огляду на туберкульоз або довідку протитуберкульозного закладу про стан здоров’я при зверненні до них звільнених із УВП мали вимагати органи праці та соціального захисту населення, центри соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, або заклади для бездомних громадян, а тепер таку довідку має вимагати лише орган праці та соціального захисту населення. Теж саме стосується п. 4.10 Наказу, де вказано, що при зверненні звільненої особи, хворої на заразну форму туберкульозу, втому числі соціально дезадаптованої, до органу праці та соціального захисту населення, спеціалізованої установи для звільнених осіб або закладу для бездомних осіб (орган праці та соціального захисту населення В. Ч) направляє її до протитуберкульозного закладу для взяття на облік та інформує про це органи охорони здоров’я та органи внутрішніх справ, хоча раніше це могли і мали робити також центри соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, або заклади для бездомних громадян.
Незрозумілим з гігієнічної точки зору є прийнятий Мінюстом наказ
№ 2/5 про норми витрат мила та мийних засобів для осіб, які
тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах,
курсантів і слухачів навчальних закладів, осіб рядового і молод-
шого начальницького складу та працівників державної криміналь-
но-виконавчої служби». Так нормою витрат мила на туалетні, санітарно-гігієнічні потреби і миття в лазні для осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах для одного повнолітнього чоловіка встановлюється 100 грам мила на туалетні потреби іграм на миття в лазні, тобто загалом 200 грам. В той же час, згідно з цією з нормою на одного службового собаку виділяється 250 грам мила на місяць. Для порівняння на одного курсанта навчальних закладів, осіб рядового і молодшого начальницького складу та працівників Державної кримінально- виконавчої служби ця норма встановлюється у розмірі 200 та 100 грам відповідно, тобто 300 грам разом, в той час як для дорослих жінок засуджених ця цифра становить 250 грам на місяць кухарям навчальних закладів на санітарно-гігієнічні потреби має видаватись 200 грам мила, а кухарям в установах виконання покарань 100 грам.
Такі анекдотичні порівняння є одночасно й сумною констатацією того, що нарівні нормативного акту ув’язнені особи фактично дискримінуються та ще й у такому чутливому з точки зору гідності людини питанні як гігієна.

1 Реформування кримінально-виконавчої служби України
5
З цього ж приводу шокує інший наказ Міністерства юстиції. На заміну наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 10.08.2000 року № 162 Інструкція про порядок забезпечення речовим майном засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань, та осіб, які утримуються у слідчих ізоляторах був виданий
наказ Мінюсту від 20.02.2012 № 20/5 про затвердження порядку
забезпечення речовим майном та норм належності речового майна
для засуджених, які відбувають покарання в установах виконання
покарань та слідчих ізоляторах». Не внісши суттєвих зміну норми забезпечення речовим майном, Мінюст залишив дикі норми щодо забезпечення засуджених речами. Таку відповідності до Наказу засудженим жінкам видаються дві пари бавовняних панталонів (трусів) на два роки Така ж норма у чоловіків. Останнім видається всього одна сорочка на два рокита пари шкарпеток на два роки. І це все притому, що й до сьогодні у відповідності до Правил внутрішнього розпорядку існує антигігієнічна норма, яка гарантує право на прийняття душу засудженими вього раз на тиждень Ця норма існує попри неодноразову його критику Комітетом із запобігання катуванням
46
Підсумовуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що нормот- ворчість Міністерства юстиції України створює враження імітування ре Ще у доповіді 1999 року КЗК рекомендував (п. 41) здійснити заходи, щоб засуджені мали можливість приймати гарячий душ один на тиждень. Це включає також необхідність збільшення кількості прийомів душу на тиждень»!
У доповіді про 2009 рік (п. 89) КЗК рекомендував розглянути можливість збільшення частоти доступу ув’язнених до душу яку відвіданих ним установах, такі вуста- новах по всій Україні з урахуванням правила 19.4 Європейських в’язничних правил цей пункт передбачає стандарт кількості прийомів душу: «достатньо для того, аби кожен ув’язнений міг користуватися ними при температурі, яка відповідає клімату,
по можливості щодня, але не менш двох разів на тиждень (виділення тексту — авт.) або частіше, якщо це необхідно для підтримки гігієни»).
У п. 135 цієї ж доповіді рекомендується забезпечити більш частий доступ до душу і бажано щоденно для ув’язнених, хворих на туберкульоз.
Чинне ж законодавство передбачає миття в лазні не менше одного (!) разу на тиждень (п. 27.4 ПВР). Не передбачається зміни цієї норми й у проекті нових ПВР. Мало того, вказівка не менше одного разу, як правило, тлумачиться один раз. Не можна не сказати, що засудженим, які працюють, зазвичай дозволяється приймати душ після кожної робочої зміни. Але той факт, що інші можуть приймати душ лише один раз на тиждень, а особливо що стосується хворих, як-то на туберкульоз, м’яко кажучи, дивує у сучасні дні. Краім того це негативно впливає на гігієнічну обстановку в установі. Враховуючи усе зазначене, ПВР мають збільшити кількість прийомів душу мінімум до двох разів на тиждень і щоденно для хворих в’язнів.
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України

формування кримінально-виконавчого законодавства збоку окремих державних органів. Разом з тим окремі зміни вносять лише негативні перетворення до регулятивної бази. Принципову роль у цій нормотворчості відіграє ДПтСУ. Які раніше Служба практично сама вирішує як регулювати свою діяльність, а Мін’юст не виконує свою роль запобіжника у антипра- вових ініціативах пенітенціаріїв.
1.2.2. пріоритети і тенденції нормативного регулювання
кримінально-виконавчих правовідносин

Останніми роками у нормотворчій діяльності у сфері виконання кримінальних покарань спостерігається певний регрес та повернення до положень, які піддавались нищівній критиці в минулі роки. За радянських часів окремим напрямком досліджень у галузі тоді ще виправно-трудово- го права була критика (критичний аналіз) основних концепцій буржуазної системи виконання кримінальних покарань. Дослідники цих аспектів відмічали, що основною тенденцією буржуазної каральної політики була її певна непослідовність намагання поєднання та сполучення посилення репресії з пошуками прогресивних систем тюремного режиму, який переслідує мету впливу на засуджених шляхом надання різноманітних пільг. Разом із тим вказується на готовність буржуазної пенітенціарної науки виправдовувати будь-які форми погіршення тюремного режиму як писав у зв’язку з цим Б. С. Утевський, «теоретики-тюремники невідступно слідували за тюремниками-практиками»
49
Починаючи з 2010 року названий підхід фактично став характерним для національної практики виконання кримінальних покарань та виявляється у постійному зменшенні прав засуджених та посиленню каральної сторони режиму виконання-відбування покарань, причому доволі часто відбувається це під загальним гаслом гуманізації умов відбування покарання. У цьому році було прийнято закон України Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо забезпечення
47
Автор розділу — Ірина Яковець.
48
Криминология. Исправительно-трудовое право. История юридической науки монограф. / Отв. ред. В. Н. Кудрявцев. — М Изд-во Наука, 1977. — С. 169.
49
Утевский Б. С. Тюремная политика фашизма / Тюрьма капиталистических стран: сбор- ник статей / под. ред. А. Я. Вышинского. — М Сов. законодательство, 1937. — С. 193.

1 Реформування кримінально-виконавчої служби України

прав засуджених осіб в установах виконання покарань (дата прийняття р, вступ в силур. Цим актом подекуди було здійснено зменшення обсягу прав засуджених та покладання на них додаткових обов’язків з одночасним розширенням прав адміністрації.
Найбільш спірний момент змін — це оновлення частини 3 ст. 121
КВК України. До ухвалення Закону ця норма передбачала, що із засуджених, які злісно ухиляються від роботи, вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг утримується з коштів, які єна їхніх особових рахунках. У разі відсутності в засудженого коштів на особовому рахунку виправна колонія має право пред’явити йому позов через суд. Очевидно, що вона стосувалася лише тих засуджених, які злісно ухиляються від роботи. Саме за відмову працювати — звісно за умов, коли було де працювати, що робити — за таких умов вартість їх перебування в колонії за відсутністю коштів на особових рахунках могла стягуватися судом з їх доходів, які вони отримуватимуть після звільнення, на волі. Нова редакція ч. 3 ст. 121 КВК передбачає, що із засуджених, які не працюють (крім осіб, зазначених у частині четвертій статті 115 цього Кодексу, вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг утримується з коштів, які єна їхніх особових рахунках. У разі відсутності в засудженого коштів на особовому рахунку виправна колонія має право пред’явити йому позов через суд. Зі вступом Закону вдію адміністрація установ отримала право стягувати через позови до суду вартість утримання в колонії з усіх засуджених, які не працюють. І вжене має значення, чи забезпечує установа (держава) можливість засудженим заробляти кошти чині, чи бажає працювати особа чині платити за перебування в колонії прийдеться усім.
Не може визнаватися прогресивною й нова редакція частини шостої ст. 151 КВК України а після відбуття п’ятнадцяти років строку покарання брати участь у групових заходах освітнього, культурно-масового та фізкультурно-оздоровчого характеру, оскільки раніше за відомчими нормативними документами з’являлась у засуджених до довічного позбавлення волі через 10-ть років.
Змінами до КВК фактично узаконено такий вид установи виконання покарань, як сектор. З огляду на це видається, що Україна немає наміру будівництва окремих установ для певних категорій засуджених, що не може не відбитися й на стані організації роботи з ними стаття 11 КВК
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України

України доповнена положенням У виправних колоніях середнього рівня безпеки можуть створюватися сектори максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засудженими до довічного позбавлення волі. У виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання можуть створюватися сектори середнього рівня безпеки для відбування покарання жінками, засудженими до довічного позбавлення волі».
Значно обмежено роль громадськості в діяльності органів і установ виконання покарань. Так, в новій редакції ст. 25 КВК України «Об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації, окремі особи в порядку, встановленому цим Кодексом і законами України, можуть надавати допомогу органам та установам виконання покарань у виправленні засуджених і проведенні соціально-виховної роботи. Повноваження щодо можливості брати участь у виправленні і ресоціалізації засуджених та проведенні соціально-виховної роботи з ними скасовані. Нова редакція абзацу 2 ч. 6 ст. 59 КВК України передбачає можливість відвідування без судових рішень представниками адміністрації виправного центру жилих приміщень, де проживає засуджений з сім’єю. У зв’язку з цим виникає питання стосовно дотримання права членів сім’ї засуджених на недоторканість житла.
В подальшому тяжіння до невиправданих обмежень лише посилюється приміром, наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2013 року
№ 460/5 затверджено Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України. Можемо констатувати, що прийняття подібного нормативного акту, безумовно, було актуальним, оскільки мало забезпечити уодноманітнення практики діяльності слідчих ізоляторів та впорядкування різних аспектів поводження з особами в цих установах. Останніми роками діяльність слідчих ізоляторів в Україні постійно піддавалася критиці, оприлюднювались численні факти грубих порушень умов тримання ув’язнених, прав людини й жорстокого поводження. Їх існування прямо визначене і в актах
50
Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-ви- конавчої служби України 51
Українські СІЗО: залиш надію кожен, хто сюди потрапляє // http://humanrights.
com.ua/130; Український ГУЛАГ, або Сім кіл Бублика // http://helsinki.org.ua/index.
php?id=1290417834; СІЗО. Роздуми над побаченим й почутим // http://nbnews.
com.ua/blogs/75327/; Про право безправної людини // http://xn--80ankme7e.com/

1 Реформування кримінально-виконавчої служби України

Президента України, зокрема, в його Указі № 631/2012 від 8 листопада
2012 року Про Концепцію державної політики у сфері реформування Державної кримінально-виконавчої служби України. Про невідповідність умов тримання засуджених та осіб, узятих під варту, нормам національного законодавства та європейським стандартам неодноразово відзначалося в доповідях Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також у доповідях авторитетних міжнародних інституцій — Комітету ООН проти катувань, Комітету ООН з прав людини, Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню. Зокрема, неодноразово зверталась увага України на переповненість установ виконання покарань, неналежні кількість та якість продуктів харчування, медичну допомогу, умови перевезення, нестачу денного світла та свіжого повітря, невиправдані режимні обмеження тощо»
52
Саме на усунення усіх цих недоліків, на нашу думку, й мали б впер- шу чергу спрямовуватись положення нещодавно прийнятих Правил. Це є особливо важливим в умовах реалізації стратегічних конституційних принципів верховенства права та законності, що, у свою чергу, безпосередньо пов’язане з необхідністю забезпечення неухильного дотримання праві свобод громадян, їх надійного захисту. Більше того, в нових умовах держава бере на себе підвищені зобов’язання щодо їх гарантування. Проте більш детальний розгляд цього документу свідчить не про намагання Міністерства юстиції України та Держаної пенітенціарної служби України запровадити необхідні гарантії дотримання прав людини й міжнародних print:page,1,623-pro-pravo-bezpravnoyi-lyudini.html; Країна за колючим дротом // http://archive.wz.lviv.ua/articles/100000; Валерія Лутковська: Народні депутати хочуть бачитись із Луценком, аби сприяти його виправленню // http://tyzhden.ua/
Politics/62379; Лутковская устрашає одеситів жахами СІЗО // http://www.ukrgazeta.
com/ua/41149/; Сумні рекорди України в Євросуді з прав людини // http://www.
bbc.co.uk/ukrainian/mobile/politics/2013/01/130110_european_court_judgment_
ukraine_sd.shtml; Подання Голові Державної пенітенціарної служби України Лісіц- кову О. В. про усунення брутальних порушень у слідчих ізоляторах конституційних прав ув’язнених жінок та їх дітей на охорону здоров’я, гідне поводження та життя // http://www.ombudsman.gov.ua/en/index.php?option=com_content&view=article&id
=978:2011-10-19-08-43-45&catid=74:2011&Itemid=96 тощо.
52
Указ Президента України № 631/2012 Про Концепцію державної політики у сфері реформування Державної кримінально-виконавчої служби України»//http://www.
president.gov.ua/documents/15127.html.
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України
0
стандартів в цій сфері, а, навпаки, фактично повертає слідчі ізолятори у часи ГУЛАГу, тоталітаризму та протизаконності.
Правила обмежують право на отримання правової допомоги та захисту особи. Однією з форм отримання такої допомоги є побачення із захисником. Закон України Про попереднє ув’язнення» чітко та недвозначно встановлює Особа, взята під варту, має право на побачення з захисником наодинці, без обмеження кількості побачень та їх тривалості, у вільний від виконання слідчих дій час (ст. 12). Тобто, законодавство передбачає лише одне обмеження права на побачення з захисником — проведення слідчих дій. Правила значно обмежують час побачень з захисником, встановлюючи, що вони проводяться не лише у вільний від слідчих дій час, а виключно у години, встановлені розпорядком дня. В них передбачається. Побачення, передбачені пунктами 2.1 та 2.2 цієї глави, надаються без обмеження їх кількості та тривалості у вільний від виконання слідчих дій чи участі в судових засіданнях часу години, визначені розпорядком дня СІЗО». Типовий розпорядок дня наведений у Додатку № 6 до Правил. В ньому передбачається, що слідчі дії та побачення проводяться в період між 9.00 та 18.00. При цьому Правила забороняють виведення ув’язнених на побачення під час обіду з 12-30 до 14-00: «4.2. Забороняється виведення ув’язнених і засуджених з камерна побачення, а також за викликами під час прийому-здачі чергування (не більше однієї години, прийому їжі сніданок, обід, вечеря) згідно з розпорядком дня, а також у нічний час з ї години до ї години. Таким чином, у разі, якщо слідчі дії затягнуться, або ув’язнений буде залучений до інших соціально-виховних заходів у слідчому ізоляторі, включаючи й приймання їжі, він буде позбавлений можливості спілкування за захисником.
Водночас Правила встановлюють додаткові дозволи для побачення захисника з ув’язненим: «2.6. Побачення захиснику з ув’язненим або засудженим, який перебуває в закладі охорони здоров’я, надаються з письмового дозволу начальника СІЗО або його заступника».
Стаття 11 Закону України Про попереднє ув’язнення» передбачає, що особам, взятим під варту, забезпечуються побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Націй підставі до катування можна прирівняти положення, що у палатах-ізоляторах, де утримуються хворі засуджені-порушники, не використовують рушників, простирадл тощо Додаток 31 до Правил. По-перше, через невизначеність поняття тощо можна взагалі заборонити будь-яку річ або предмет, включаючи, при-

1 Реформування кримінально-виконавчої служби України
1
міром, і посуд з питною водою. По-друге, подібний підхід свідчить про намагання створити якомога більш каральні умови тримання осіб, які проходять лікування, тане мають жодного відношення до проголошеної гуманності.
Правила покладають на ув’язнених обов’язки, непередбачені законом. Так в статті 10 Закону України Про попереднє ув’язнення» визначені вичерпні обов’язки ув’язнених: додержуватись порядку, встановленого в місцях попереднього ув’язнення, і виконувати законні вимоги адміністрації дотримуватись санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно підтримувати чистоту в камері бути ввічливими до працівників місця попереднього ув’язнення, а також поміж собою не вступати в суперечки з представниками адміністрації, не принижувати їх гідність, не протидіяти виконанню ними своїх обов’язків; бережливо ставитися до інвентарю, обладнання та іншого майна місця попереднього ув’язнення. Проте Правила зобов’язують ув’язнених додатково виконувати наступні вимоги, що жодним чином не пов’язані з метою функціонування слідчих ізоляторів та запобіжного заходу у виді взяття під варту п. 4.2.): вставати з ліжок, шикуватися в шеренгу та вітатися при входів камеру персоналу СІЗО; на вимогу персоналу СІЗО повідомляти своє прізвище, ім’я та по батькові, давати письмові пояснення дотримуватися тиші, встановлених правил поведінки і чистоти у дворах для прогулянок під час пересування за межами камери в приміщеннях і по території СІЗО тримати руки за спиною після підйому заправляти свої ліжка за єдиним зразком, встановленим адміністрацією СІЗО
54
, і здійснювати вологе прибирання приміщення. Ці обов’язки не лишене відповідають обов’язкам, встановленим в законі, а принижують людську гідність через їх непро-
53
Відповідно до чинного раніше наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань Про затвердження нормативно-правових актів з питань тримання і поведінки осіб, узятих під варту, і засуджених у слідчих ізоляторах Державного департаменту України з питань виконання покарань, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2000 року за № 751/4972 (із змінами, ув’язнені були зобов’язані лише дотримуватись встановлених правил поведінки і чистоти у дворах для прогулянок Згідно з раніше чинним наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань Про затвердження нормативно-правових актів з питань тримання і поведінки осіб, узятих під варту, і засуджених у слідчих ізоляторах Державного департаменту України з питань виконання покарань, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2000 року за № 751/4972 (із змінами, ув’язнені були зобов’язані лише заправляти свої ліжка.
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   46


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал