Дотримання прав люДини у пенітенціарній системі україни ХаркіВ «праВа людини»



Pdf просмотр
Сторінка5/46
Дата конвертації25.12.2016
Розмір4.69 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   46

За п. 4.5 Розділу 1 заборонено зберігати хімікати. Що розуміти під цим терміном залишається лише здогадуватися, адже під нього може потрапити навіть мило, піна для бриття і т. ін.
«Гуманізація» торкнулася й обмеження дозволених для зберігання при собі сигарет з 30 пачок до 10, кількості чаю дозволеного для зберігання, яка раніше була необмежена, а тепер обмежена 1 кілограмом, причому до цієї ваги включаються і сухі кондитерські вироби (наприклад, печиво).
Якщо відволіктись від безмежних заборон то можна звернути увагу також на деякі інші нововведення. Наприклад, персонал СІЗО має звертатися до ув’язнених навита «ув’язнений» або «ув’язнена» та прізвище
(«ув’язнений Іванов») замість існуючого раніше правила, згідно з яким їх треба було називати їх за прізвищем (громадянин Іванов»). Така зміна в перспективі не може дати нічого іншого як шляхом постійного нагадування особі їхнього статусу приниження їх гідності. Разом з тим співробітників СІЗО ув’язнені повинні будуть називати на ім’я та по батькові або громадянин, громадянка і далі за званням чи займаною посадою.
Окремо стоїть питання про побачення із близькими та родичами. Які раніше такі побачення виключають можливість безпосереднього контакту із ними, а спілкування відбуватиметься за допомогою телефонної трубки та через скло, що неодноразово засуджувалося КЗК, а також Європейським судом з прав людини (див. наприклад Trosin v. Ukraine (2012),
Horych v. Poland (2012). Так само залишилася норма, яка передбачає обладнання скляних перегородок так званими декоративними ґратами», що не може не лише додати декорації, а хіба що привнести додаткове страждання у без того нелюдську процедуру побачення. Відомий спеціаліст з тюремної реформи Ендрю Койл вважає, що застосування таких обмежень протягом тривалого часу неминуче призводитиме до підвищеного напруження відносин в установах
33
Ув’язненим дозволяється бачитися з захисником в умовах що виключають можливість прослуховування чи підслуховування при цьому побачення проводяться в умовах, що дозволяють адміністрації СІЗО бачити ув’язненого або засудженого і захисника, але не чути. Нажаль, такі умови все ще не стосуються побачень із родичами та близьким, які здійснюється у присутності посадових осіб СІЗО».
33
Койл Э. Подход к управлению тюрьмой с позиций прав человека: пособие для тюремного персонала. — Лондон Международный центр тюремных исследований,
2002. — С. 72.
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України

Особливою є процедура побачення із особами, які вивезені з СІЗО до лікувального закладу. Для побачення із ними родичам необхідно буде отримати дозвіл від начальника СІЗО, або його заступника за наявності письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, а пізніше ще отримати письмовий висновок від лікаря відповідного закладу охорони. Причому, як захисника такі родичів ув’язненого варта може допустити лише з урахуванням розпорядку дня закладу охорони здоров’я.
Правила деталізують ідею закладену в ЗУ Про попереднє ув’язнення», яка передбачає фактично відкритий дозвіл читання кореспонденції ув’язнених та засуджених. Так п. 3.10 Розділу 7 Правил передбачає, що листи і телеграми, адресовані співучасникам на волі, потерпілим, свідкам злочину, що містять будь-які відомості, які стосуються кримінального провадження, образи, погрози, заклики до розправи, вчинення кримінального або іншого правопорушення, інформацію про охорону СІЗО, його персонал, способи передачі заборонених предметів й інші відомості, які можуть перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні або сприяти вчиненню кримінального правопорушення. містять державну або іншу таємницю, що охороняється законом, адресату не відправляються, ув’язненим і засудженим не вручаються і передаються особі або органу, які здійснюють кримінальне провадження. Але ж для визначення того чи містить лист таку інформацію необхідно його прочитати Як тоді можна вести мову про простий перегляд листів, а не про звичайнісіньке читання?
Так само фактично узаконеним є читання скарг, заяв ув’язнених (п. 3.15 Правил, 3.16 Розділу 7) за винятком, якщо вони спрямовуються до окремих органів (3.5, 3.6 Розділу 7). Більше того, адміністрація СІЗО матиме право вирішувати, які з них можуть бути вирішені на місці, а також вирішувати їх навіть, якщо вони адресовані не їй. Хоча все ж передбачена можливість у разі наполягання відправника відправити таке звернення, але вже із долученим листом (довідкою, у якому адміністрацією СІЗО даються пояснення по суті порушених питань і вжитих заходів для їх вирішення.
Правило проте, що усі відповіді на заяви, скарги, клопотання та листи ув’язнених і засуджених реєструються, оголошуються під розписку та долучаються до їх особових справ (п. 3.18 Розділу 7) позбавляє можливості зберігати відповіді, належним чином вести процедуру оскарження дій чи бездіяльності, рішень персоналу СІЗО.

1 Реформування кримінально-виконавчої служби України
5
Такий тотальний контроль кореспонденції, основи якого закладені вже у ЗУ Про попереднє ув’язнення» є свідченням того, що ні про яку відкритість у діяльності українських СІЗО вести мову не доводиться.
Відомі своєю жорстокістю правила тримання в карцері дещо видозмінилися. В’язням все ще не дозволяється брати з собою продукти харчування та особисті речі, крім рушника, мила, зубної пасти та зубної щітки, інших засобів особистої гігієни. Хоча тепер дозволено брати з собою літературу релігійного характеру, але під час перебування в карцері все ще узаконене покарання максимальною ізоляцією (заборонено читати будь-що окрім літератури релігійного характеру, писати, мати побачення) та навіть змушуванням вживати лише ту їжу, що готується у в’язничній кухні, адже забороняється мати при собі будь-які продукти харчування.
Нелюдським залишається й обладнання карцеру. Таку Додатку 30 Правил визначається, що в карцері підлога заасфальтована (sic!), забетонована або дерев`яна. Тобто в приміщенні де людині доведеться жити замість підлоги допускається звичайнісінький асфальт.
Показовим є збереження норми проте, що карцер повинен мати вікно заґратоване металевими звареними ґратами, тоді як КЗК під час своїх двох останніх візитів до України вказував на неприпустимість обладнання вікон такими ґратами. До речі, начальникові Харківського СІЗО уроці довелось обіцяти Комітету, що решітки з вікон будуть зняті якомога швидше, про виконання чого пізніше Український Уряд запевнив КЗК. Складається враження, що для того, щоб реформувати певні проблеми попереднього ув’язнення в Україні потрібно, щоб хтось постійно висловлював свої зауваження щодо конкретних порушень, замість того щоб просто розв’язати системну проблему, наприклад, протягом реформування законодавства, яке відбувається і аналізується у цій роботі. Достатньо було б простого прийняття норми, яка забороняла б встановлення ратна вікнах приміщень де перебувають ув’язнені, засуджені 34
КЗК ще у своїй 11-ій Загальній доповіді 2001 року у п. 30 недвозначно надав своє бачення цієї проблеми у відвіданих країнах:
«Представники Комітету часто бачили на вікнах камер металеві ставні, щити чи жалюзі, які позбавляють ув’язнених природного світла і не пропускають упри- міщення свіже повітря. Такі засоби особливо часто зустрічаються у закладах, де тримають осіб, які чекають суду. Комітет повністю визнає, що по відношенню до певних категорій позбавлених волі доцільно вживати додаткових заходів безпеки з метою відвернення ризику змови і або злочинних дій однак, вжиття таких заходів має скоріш бути винятком, аніж правилом. Це означає, що відповідні ор-
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України

Регулюючи відносини у сфері надання медичної допомоги, Правила, нажаль, не визначили перелік лікарів, які обов’язково мають бути у СІЗО, всупереч наявній проблемі постійного некомплекту окремих категорій спеціалістів.
гани мають окремо досліджувати справу кожного ув’язненого на предмет визначення виправданих по відношенню нього особливих засобів безпеки. Проте, навіть за доцільності таких заходів вони неповинні позбавляти ув’язнених природного світла і свіжого повітря. Світло і повітря необхідні для життя, право на яке має кожний в’язень; більш того, відсутність сонячного світла і свіжого повітря створює умови, сприятливі для поширення хвороб — зокрема, туберкульозу.
Комітет розуміє, що забезпечення належних умов життя у пенітенціарних закладах може означати чималі витрати і що в деяких країнах покращанню тюремних умов заважає нестача коштів. Однак, усунення засобів, які не пропускають світло в камери (і устаткування камер додатковими засобами безпеки належної конструкції в тих рідких випадках, коли це є справді необхідним) не потребує значних витраті водночас принесе чимало переваг усім, кого це стосується».
Разом з тим українське в’язничне відомство періодично відзначається небажанням виконувати відповідний стандарт. Прикладом цього є численні зауваження Комітету під час його візитів до пенітенціарних установ.
Зауваження щодо встановлення ґрат у пенітенціарних установах вперше було висловлено Україні у п. 80 доповіді за результатами візиту уроці. Під частого ж візиту Комітет позитивно оцінив той факт, що ґрати були зняті незадовго до візиту, що допомогло не тільки добре освітлити приміщення, ай забезпечити кращу вентиляцію (п. 87). У п. 93 так само було наголошено на необхідності вчинення таких дій у окремих блоках СІЗО, де на відміну від блоків для жінок та неповнолітніх вікна були обладнані металевими решітками. Так само делегація Комітету позитивно оцінила те, що адміністрація установи почала зняття ґратів на цих блоках ще під час візиту (п. 96). У своїй відповіді на цю доповідь український уряд запевняв, що решітки були зняті з приміщень, щодо яких висловлювалися занепокоєння.
Під час візиту уроці стосовно арештного дому при СІЗО м. Києва було також вказано про необхідність зняття металевих решіток, у відповідь нащо національна влада запевнила Комітет своїм листом, що з вікон камер в арештних домах були зняти ці ґрати (п. 102). У доповіді щодо цього ж візиту КЗК з задоволенням відмітив, що на його зауваження щодо встановлених решіток у СІЗО м. Дніпропетровська його керівництво негайно почало здійснення заходів щодо їх зняття п. 110). На проблему доступу до природнього освітлення у зв’язку з обладнанням вікон, особливо у колонії № 89, вказувалось і у доповіді за результатами візиту в Україну уроці (п. Як видно, адміністрація установ виконання покарань та ДПтС України готова миритися з прийняттям одиночних рішень по цій проблемі помірі її виявлення Комітетом замість зміни нормативних положень. Неодноразово щоб задовольнити його вимоги вчинялися такі дії як негайне зняття або початок зняття ґрат в присутності його делегації. Це робилося навіть незважаючи на протилежні вимоги нормативних актів, які, насправді, і треба було змінювати, що було цілком доступною можливістю для в’язничного відомства. Однак те, що по сьогодні ця норма закріплена у ПВР УВП та СІЗО без зміни їх змісту так, щоб закріпити гарантії свідчить тільки про одне — умисне ігнорування рекомендацій КЗК.

1 Реформування кримінально-виконавчої служби України

Що стосується застосування спеціальних засобів, то у Правилах перенесено нелюдську норму українського законодавства, яка визначає забороняється нанесення ударів гумовою палицею по голові, шиї, ключичній ділянці, животу та статевих органах, а кийком типу «тонфа» — по голові, шиї, сонячному сплетінні, ключичній ділянці, низу живота, статевих органах, нирках, куприку. Це, як видно, дозволяє бити гумовою палицею по сонячному сплетінні, нирках та навіть куприку.
Закріплюється обов’язкове застосування службових собак під час виведення ув’язнених із своїх камер, всупереч рекомендаціям КЗК, що були зроблені за результатами візиту в Україну уроці. Тоді Комітет звернув увагу на надмірність таких заходів безпеки навіть щодо осіб, які довічно позбавлені волі.
Ще деякі суттєві зауваження щодо застосування спецзасобів висловлюються вітчизняними дослідниками, які звертають увагу нате, що тепер допускається застосування зброї навіть при нападі на інших осіб за відсутності безпосередньої загрози їх життю (п. 2.13 Розділ 5). А також нате, що наручники тепер згідно з п. 2.7 Розділу 5 Правил можуть застосовуватися на підставі наявності інформації, що ув’язнені або засуджені можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим» всупереч тим підставам, що закріплені у законах України.
Правила закріпили необхідність наявності нічного освітлення, не вказавши якою потужністю мають бути лампи розігріву, що може у майбутньому призвести до ситуації коли ввечері буде горіти лампа розігріву- потужністю 100 Вт, а вночі, під час сну, 80 Вт, що навряд чи матиме особливе значення для покращення комфорту сну
35
Траплялось і так, що у своїй відповіді на зауваження щодо грату п. 110 Доповіді КЗК за візит 2009 року Уряд України звітував про масове зняття грат (що, як було сказано, є водночас формально неправомірним) з метою вільного доступу до камер Київського слідчого ізолятора природного світла демонтовано усі металеві грати з семи камер будівлі слідчого корпусу, де розміщено приміщення арештного дому.
У Дніпропетровському слідчому ізоляторі на вікнах камер відділень № 9 і № 10 демонтовані всі металеві грати у кількості 156 штук. Незважаючи на це, змінити нормативну вимогу про обов’язкове встановлення грат влада такі не спромоглася, а, швидше за все, на це просто немає політичної волі вищого керівництва ДПтС України Таке положення суперечить міжнародним стандартам.
У п. 2.2 ПВР СІЗО вказується, що кожна камера обладнується робочим (денним) та черговим (нічним) освітленням, а також штепсельними розетками для підклю-
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України

Підсумовуючи, можна відзначити, що за новими Правилами інститут попереднього ув’язнення в Україні залишається негуманним, таким що порушує фундаментальні права людини, спрямованим на покарання чення електроприладів. Керування освітленням та розетками здійснюється вимикачами, що встановлюються збоку коридору біля вхідних дверей. Розетки вмикаються адміністрацією СІЗО у час, визначений розпорядком дня. У нічний час доби з ї години до ї години) камери повинні освітлюватись за допомогою чергового нічного) освітлення. Отже, на нормативному рівні визнано вимогу застосування чергового освітлення у всіх СІЗО, підпорядкованих ДПтС України.
Наприклад, КЗК однозначно виступає проти цілодобового освітлення. Вже у доповіді щодо візиту в Україну 2000 року він рекомендував переглянути систему постійного освітлення вночі (п. 73). На це зауваження українська влада відповіла, що система електричного освітлення була обладнана (після візиту) пристроєм для того, щоб її вмикати за необхідності вночі (стор. 28 англомовної відповіді уряду на доповідь. Також на сторінці 32 цієї відповіді уряд вказав, що було забезпечено подання освітлення низького та звичайного вольтажу у відповідності до графіку. Тобто було забезпечено так зване чергове нічне освітлення».
Як наслідок, у доповіді щодо візиту уроці Комітет висловив два зауваження з цього приводу. По-перше, влада у відповіді на доповідь Комітету про візит
2000 року надала хибну інформацію щодо зміни практики постійного освітлення вночі в окремих установах (п. 95): В обох установах у камерах для довічно ув’язнених штучне освітлення було включено постійно, хоча в Житомирі яскравість світла вночі зменшувалася. Це суперечить відповіді Уряду України на звіт КЗК про візит 2000 року, де було зазначено, що в камерах для довічного ув’язнення була встановлена система електричного освітлення, що дозволяє, за необхідності, увімкнути світло вночі для контролю надув язненими. По-друге, було рекомендовано, щоб освітлення не включалося в нічний час взагалі (навіть зі зміненням яскравості, за винятком випадків гострої потреби (п. У доповіді про візит 2005 року Комітетом було ще раз нагадано цю рекомендацію (п. 108): Штучне освітлення задовільне, але світло залишається включеним, хоча й приглушеним, у нічний час. Щодо проекту нового відділення (йдеться про створення нового відділення, яке би мало відповідати міжнародним стандартам авт.), КЗК не рекомендує ніяких удосконалень даних камер, крім перегляду практики постійного освітлення камер вночі. Світло вночі варто включати тіль-
ки за потребою (виділення тексту додано. — авт.)».
На сьогодні існує низка рішень Європейського суду з прав людини, в яких використання постійного штучного освітлення в установах виконання покарань розглядається як одна зумов, які у своїй сукупності становлять порушення статті 3 Конвенції, що забороняє катування, нелюдське чи таке, що принижує людську гідність, поводження чи покарання. Наприклад, у рішенні Степуляк проти Молдови (Stepuleac, application no. 8207/06) Суд розглядав цю умову серед таких, що суперечать статті 3 Конвенції. У рішенні Арефьєв проти Росії (Arefyev, application no. 29464/03) Суд визнав порушенням статті 3 умови тримання у слідчому ізоляторів Івановському 37/1, до складу яких входило й освітлення, яке функціонувало цілодобово. В рішенні
Любименко проти Росії (Lyubimenko, application no. 6270/06) було встановлено порушення статті 3 Конвенції. Заявник скаржився на погані умови тримання в слідчому ізоляторі, серед яких він називав постійно ввімкнене освітлення, що заважало йому

1 Реформування кримінально-виконавчої служби України

осіб, які очікують вирішення питання щодо їхньої винуватості у вчиненні злочину. Мінюст ще більше викривив підхід до презумпції невинуватості, адже перебування у СІЗО залишатиметься набагато обтяжливішим, ніж відбування покарання у виправних колоніях.
Окрім того, як було показано, тепер перебування у СІЗО стане ще більш гнітючим в порівнянні з минулим. Жахлива реформа є наслідком бездарності в першу чергу розробників правил — Міністерство юстиції України та ДПтСУ, які не спромоглися закріпити майже нічого із того позитивного, що було запропоновано науковцями та неурядовим сектором. Натомість за основу було взяте бачення окремих осіб, які, як свідчать Правила, є далекими від розуміння як призначення СІЗО, теорії ув’язнення такі міжнародних стандартів прав осіб, що перебувають у місцях несвободи.
Недарма цей підзаконний акт викликав гостру критику зі сторони науковців, зокрема, співробітників Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені ВВ. Сташиса, правозахисних активістів та організацій, які безрезультатно зверталися з відкритими листами до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Мінюсту, Генпрокуратури, для вжиття заходів щодо його скасування (станом на теперішній час Правила залишаються без змін).
Не відрізнявся своєю якістю й проект Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Хоча цей документ вважається на практиці Біблією співробітників УВП, від якого практично залежить організація всього життя засуджених в кримінально-виконавчих установах, його вирішили не обговорювати як слід з громадськістю. Тимчасом експертиз кримінально-виконавчого права негативно висловлюються з приводу нововведень, що пропонуються у цьому нормативному акті.
Необхідно також сказати, що за ініціативи Офісу Омбудсмана вдалось провести одну зустріч з метою обговорення цього документу із керівництвом ДПтСУ. Фахівці Харківської правозахисної групи підготували свої зауваження та пропозиції щодо ключових недоліків Правил, однак переважна їх кількість була відразу відкинута, причому, більшість з них без особливих пояснень чи обґрунтувань. Пізніше ці ж фахівці підготували безпосередні зауваження до норм Правил, які очевидно йшли врозріз із спати. У рішенні Губкін проти Росії (Gubkin, application no. 36941/02) заявник також серед іншого скаржився на постійне цілодобове освітлення в слідчому ізоляторі як таке, що заважає йому спати. Загалом практик Суду свідчить, що цілодобово ввімкнене світло в камерах є однією із проблем колишніх країн Радянського Союзу.
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України
50
конкретними положеннями Європейських в’язничних правил та Доповідей Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню
(КЗК). Після кількох місяців з моменту передачі цього документу через Офіс Омбудсмана жодної ініціативи для продовження діалогу ДПтСУ продемонстровано не було, що серед іншого, посприяло тому, що проект Правил був прийнятий без належного врахування думки громадськості. На додаток, із проекту були виключені положення стосовно будівельних норм, які є обов’язковими для пенітенціарних установ. Ми володіємо інформацією, що вони будуть затверджені окремим відомчим актом, який, не дивлячись на суттєве значення його норму сфері прав людини (умови проведення побачень, обладнання місць проживання і т. ін), до цього часу відсутній у відкритому доступі і, напевно, навіть не буде обговорений.
Для прикладу зазначимо лише окремі недоліки Правил, з точки зору міжнародних стандартів (правила прийняті Так, п. 2.1 Правил визначає, що під час прийняття засуджених персонал установи виконання покарань перевіряє наявність особових справі встановлює приналежність їх засудженим, які прибули до установи. Медичний працівник проводить зовнішній огляд засуджених відповідно до Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я Державної кримінально-ви- конавчої служби України із закладами охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги засудженим, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України від 10 травня
2012 року № 710/5/343, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України
15 травня 2012 року за № 769/21082. Результати огляду, а також прикмети фіксуються в медичній картці засудженого.
Однак ця норма не відображає міжнародні стандарти, які вимагають, що медичне обстеження повинно бути проведено не пізніше, ніж 24 години після прибуття засудженого до установи. У разі виявлення у засудженого фізичних ушкоджень має складатися медичний рапорт, зміст якого повинен містити) твердження засудженого, які стосуються медичного обстеження включаючи опис ним його стану здоров’я, а також будь-які твердження щодо неналежного поводження) вичерпний опис об’єктивних медичних показників) міркування медичного працівника з огляду на твердження засудженого та об’єктивні медичні показники, а також обґрунтування

1 Реформування кримінально-виконавчої служби України
51
того чи знаходяться вони у стані відповідності між собою. Додатково до медичного рапорту повинна складатися карта тілесних ушкоджень, в якій позначається розташування тілесних ушкоджень, а також здійснюється фотографування ушкоджень. Знімки та карта тілесних ушкоджень повинні додаватися до рапорту. Після складання рапорту його копії та копії додатків обов’язково мають направлятися до відповідних органів прокуратури (стандарти вимагають відправки до незалежного органу розслідування, однак наданому етапі створення такого органу лише планується. Дуже важливо, щоб ці документи надсилалися незалежно від бажання засудженого чи адміністрації установи виконання покарань протягом трьох діб. Усі медичні обстеження мають проводитися поза межами чутності і, якщо медичний працівник не бажає іншого в кожному конкретному випадку, поза межами видимості неме- дичного персоналу. Засуджений повинен мати доступ до рапорту та додатків до нього, а також мати можливість знімати копії.
Такі стандарти були висловлені, наприклад, у пої Загальної доповіді 1992 року (Ref.: CPT/Inf (92) 3); 3-ої Загальної доповіді 1993 року
(Ref.: CPT/Inf (93) 12), а саме у п. Найбільш комплексно вони були викладені у нещодавній загальній доповіді 2013 року (CPT/Inf (2013) 29), у якій були спеціально розглянуті питання порядку медичного документування будь-яких тілесних ушкоджень. Наприклад, про зміст рапорту йдеться у п. 74 цього документу, а про необхідність автоматичного надсилання медичним працівником рапорту відповідальним за розслідування незалежним органам навіть без згоди самого засудженого, якщо у нього виявлено тілесні ушкодження, вказується у п. 77. При цьому необхідність надсилати такий рапорт, невраховуючи бажання засудженого, підкреслюється особливо.
Про потребу складання карти медичних ушкоджень, а також фотографування ушкоджених ділянок тіла йдеться й у п. 74 цієї ж доповіді. Проте, що обстеження має бути проведено протягом 24 годи після прийняття до установи вказується у п. 73. Про необхідність проведення обстеження поза межами чутності в видимості зазначено у п. Варто зауважити, щоці ж стандарти неодноразово висловлювалися Комітетом за результатами візитів в Україну. Наприклад, у п. 30 Доповіді за результатами останнього візиту уроці детально окреслюються не-
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   46


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал