Дотримання прав люДини у пенітенціарній системі україни ХаркіВ «праВа людини»




Сторінка45/46
Дата конвертації25.12.2016
Розмір4.69 Mb.
1   ...   38   39   40   41   42   43   44   45   46
5
вплив був основним засобом впливу на особистість ув’язненого. Сучасна пенітенціарна установа розглядається як заклад, який не ставить замету лише тримати протягом певного часу злочинця в ізоляції, а зорієнтований на вирішення його проблем з метою подальшого убезпечення суспільства. Пенітенціарна ідея знайшла широку підтримку серед вітчизняних науковців. Зокрема, уроці творчим колективом Київського інституту внутрішніх справна чолі з ГО. Радовим було розроблено Доктринальну модель Закону України Про пенітенціарну систему України. В сучасній вітчизняній науці державного управління пенітенціарна система визначається як сукупність органів державної влади, місцевого самоврядування та громадських інституцій, об’єднаннях на
інтегрально-функціональних засадах навколо центрального органу пенітенціарного управління, на який покладено обов’язки з вироблення та реалізації єдиної політики у сфері виконання кримінальних покарань, де всі органи і інституції взаємодіють у напрямку забезпечення безпеки суспільства шляхом ресоціалізації осіб, які відбувають або відбули кримінальні покарання (Державне управління пенітенціарною системою України механізми ресоціалізації засуджених. Ягунов Дмитро Вікторович. дис... канд. наук з держуправління Одеський регіональний ін-т держуправління Національної академії держуправління при Президентові України. — О, У Положенні про Державну пенітенціарну службу України, затвердженому Указом Президента України від 6 квітня 2011 року, за № 394/2011, одним з основних її завдань названо забезпечення формування системи наглядових, соціальних, виховних та профілактичних заходів, які застосовуються до засуджених та осіб, узятих під варту, що фактично відповідає визначенню поняття «пробація», пропонованому у проекті Закону України Про пробацію» таз невідомих причин поширений як на всіх осіб, які відбувають кримінальні покарання, такі на осіб, узятих під варту проба- ція — це система наглядових, соціальних, виховних та профілактичних заходів, які застосовуються за рішенням суду до осіб, обвинувачуваних або визнаних судом винними у вчиненні злочинів невеликої або середньої тяжкості. Звідси витікає, що Державна кримінально-виконавча служба
379
Пенітенціарне відомство — на шляху перетворень Електронний ресурс. — Режим доступу http://dmytro-yagunov.at.ua/news/pen_vid_na_sh_per/2010-12-13-143 380
Проект Закону України Про пробацію» Електронний ресурс. — Режим доступу http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JF2MS00A.html
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України

України в теперішніх умовах має наметі забезпечити безпеку суспільства шляхом вирішення проблем засудженого.
Проте, роблячи спробу поєднати, ще й у дещо трансформованому вигляді, поняття, властиві науці педагогіці та державного управління,
ДПтСУ фактично допустила щонайменше дві грубі помилки, від яких застерігають науковці. По-перше, це рецепція норм інших галузей права, що за визначенням І. В. Шмарова, тягне за собою певні негативні правові наслідки, оскільки містить в собі загрозу розмивання самої галузі. По-дру- ге, нібито прагнучи до запровадження європейських підходів до процесу виконання кримінальних покарань, керівництво кримінально-виконавчої служби нехтує застереженнями, висловленими у Пояснювальній доповіді до Європейських в’язничних правил в редакції від 12 грудня 1987 р, що в решті-решт, потягли розробку їх оновленої редакції «Зростаюча стурбованість соціальними та моральними проблемами, пов’язаними з питаннями громадського порядку, людських цінностей та нерідко суперечливими потребами задоволення суспільних інтересів та прав особистості, призвела до переоцінки ролі ув’язнення. Це стосується одночасно концепції ув’язнення як інструменту соціального примушення та функцій в’язниць в системі соціальних установ.
Однією з найбільших зміну підході до процесу виправлення було зрушення від режимів, безпосередньо спрямованих на виправлення поглядів і поведінки в’язнів, до моделей, орієнтованих на розвиток соціально корисних професійних навичок та особистих здібностей, які поширюватимуть перспективи успішної соціальної реінтеграції. При цьому фахівці відмічали, що використання ув’язнення як засобу захисту суспільства та вираження неприйняття злочинної поведінки, перешкоджає, за своєю суттю, його використанню у якості засобу для подальшої ресоціалізації злочинців. Шляхом запровадження пробаційних підходів у наведеному
381
Шмаров И. В. Взаимосвязь и разграничение уголовного и уголовно-исполни-тель- ного законодательства в свете их предстоящей реформы // Правовое и методиче- ское обеспечение исполнения уголовных наказаний Сб. науч. тр. — М НИИ МВД РФ, 1994. — С. 3–10.
382
Європейські пенітенціарні (в’язничні) правила Електронний ресурс. — Режим доступу Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій Амстердам-Київ : Українсько-Американське бюро захисту прав людини с. С. 270.

6 Міжнародні стандарті у пенітенціарній сфері

виді, діяльність ДКВС України по суті спрямовується на досягнення наперед хибних завдань.
Будь-який процес реалізації завдання вимагає певних засобів і способів діяльності, його спрямованість визначається змістом поставленої мети. Таким змістом є предмети і явища, яких у дійсності ще немає вони існують тільки в бажаній і уявній формі) і, які потрібно створити шляхом зміни дійсності відповідно до бажаної форми. Іншими словами, ціль, як передбачення деякого майбутнього стану, можна здійснити тільки шляхом перетворення деякої частини існуючого буття, вступаючи в такий спосіб з ним у протиріччя. Зміст мети діяльності криміналь- но-виконавчої системи, як це витікає з проголошеної провідної тенденції, полягає у забезпеченні безпеки суспільства шляхом виправлення і ресоціалізації осіб, які відбувають або відбули кримінальні покарання. Для того, щоб проголошені цілі та завдання діяльності перетворилися з абстрактних можливостей у реальні, ареальні можливостей стали дійсністю, необхідні відповідні засоби, що на певних етапах виступають цілями нижчого порядку, завданнями діяльності цієї структури. Враховуючи педагогічну спрямованість поставлених завдань з виправлення та ресоціалізації засуджених, можемо припустити, що основні засоби їх досягнення мають також носити педагогічний та психологічний характер, проте вивчення положень концептуальних документів свідчить про зворотне.
ДПтСУ наголошує, що виходячи з завдань Президента України В. Ф. Януковича і Уряду, Прем’єр-міністра України М. Я. Азарова щодо соціальної переорієнтації процесу виконання кримінальних покарань з урахуванням міжнародних стандартів, законності та гуманізму, демократизму, а також пріоритетів у діяльності, визначених Міністром юстиції України О. В. Лавриновичем, головні зусилля керівництва Державної пенітенціарної служби у 2011–2012 р.р. були сконцентровані на реалізації наступних напрямів оперативно-службової
384
та виробничо-господарської діяльності (курсив автора — І. Я Нині поняття «оперативно-службова діяльність не розкрито у жодному нормативному акті. Нарівні дисертаційних досліджень діяльності правоохоронних органів, це та споріднені поняття тлумачаться наступним чином професійна діяльністю в ОВС — це сукупність здійснюваних співробітниками міліції функцій і дій, спрямованих на боротьбу зі злочинністю, правопорушеннями і забезпечення правопорядку за допомогою певних методів і засобів оперативно-службова діяльністю — це така професійна діяльність в ОВС, яка регламентується законом України Про
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України

1) забезпечення додержання конституційних праві свобод осіб, які тримаються під вартою (у значенні подальшої стабілізації ситуації з наповненням слідчих ізоляторів — прим. моя — І. Я) покращення умов тримання засуджених до позбавлення волі проведення поточних ремонтів — прим. моя — І. Я) удосконалення системи охорони здоров’я і медико-санітарного забезпечення засуджених та осіб, узятих під варту) модернізація систем охорони та нагляду в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах) модернізація виробничої сфери діяльності) кадрове забезпечення і підвищення рівня соціального захисту пенітенціарного персоналу. Але названі підходи додатково вказують нате, що система ціле полягання ДКВС України у теперішній час не є вільною від логічних суперечностей.
Проголошуючи педагогічну спрямованість, кримінально-виконавча служба фактично запроваджує заходи для досягнення виключно цілей суто оперативно-службової та виробничо-господарської діяльності, в результаті чого практика виконання кримінальних покарань, незважаючи на проголошення благих намірів та побажань, ще доволі повільно дрейфує убік загальновизнаних стандартів організації процесу виконання кримінальних покарань, характерних для розвинутих країн. Наслідком цього є ряд наявних нині протиріч між) декларованими цілями та застосовуваними архаїчними способами їх досягнення) проголошеними виховними та виправними цілями та матеріаль- но-технічним, ідеологічним, інформаційними та фінансовим рівнем інструментів їх досягнення) визначеними цілями та низьким рівнем підготовки кадрового за- безпечення.
оперативно-розшукову діяльність (дет. див Яворський С. Х. Підготовка курсантів навчальних закладів МВС до професійних дій у нетипових ситуаціях оперативно- службової діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. педаг. наук : спец. 13.00.04 Теорія і методика професійної освіти // С. Х. Яворський. — Одеса,
2004. — 18 с. С. 5.).
385
Державна пенітенціарна служба України — основні підсумки двох років діяльності у нових умовах Електронний ресурс. — Режим доступу http://www.kvs.gov.ua/
peniten/control/main/uk/publish/article/658893

6 Міжнародні стандарті у пенітенціарній сфері

Як видається, основні причини звернення законодавця та керівників
ДКВС України саме до концепції виправлення (пенітенціарної ідеї, ресо- ціалізації тощо) також полягають не в життєдіяльності наведених концептуальних ідейне в їх ефективності чи корисності, а у наближенні певних науковців до керівників органів державної влади, які здатні приймати вагомі рішення з питань орієнтування сфери виконання кримінальних покарань. Крім того, формальне тяжіння домети виправлення й ресоціалі- зації створює позитивний імідж ДКВС України з людським обличчям та дозволяє цій службі висвітлювати власну діяльність з позиції гуманізму та дотримання прав людини. Актуальним для оцінки подібного орієнтування ДКВС України намету виправлення засудженого видається й позиція О. Л. Ременсона, який вважав, що сенс підкреслення виправлення та перевиховання, як основного завдання, визначається потребою надати порівняльний аналіз цього завдання у зіставленні саме з виробничо- господарською діяльністю, а не з якимись іншими задачами виконання покарання. Можливо, саме тому персонал органів і установ виконання покарань йде далі та навіть реанімує виключену з кримінального закону мету перевиховання засуджених. Але нового життя перевиховання
386
Ременсон А. Л. К вопросу о целях и сущности исполнения наказания / Л. А. Ремен- сон // Актуальные проблемы государства и права. — Томск: Изд-во Томск. унта,
1977. — ССУ численних публікаціях, новинах та інтерв’ю персоналу ДКВС України використовується саме термін перевиховання Однім з пріоритетних завдань діяльності Державної пенітенціарної служби України є успішна інтеграція засуджених до суспільства. Особливо наріжним питанням є проблематика перевиховання неповнолітніх правопорушників у законослухняних громадян (Навчальний візит делегації Державної пенітенціарної служби України до Канади у рамках реалізації проекту Реформування системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в України Електронний ресурс. — Режим доступу http://www.
kvs.gov.ua/peniten/control/main/uk/publish/article/644388. — Загол. з екрану Позитивно оцінив очільник області і роботу волинських пенітенціаріїв з малолітніми правопорушниками, висловивши сподівання на їх перевиховання Учасників розширеного засідання колегії Державної пенітенціарної служби України гостинно вітає Волинська земля Електронний ресурс. — Режим доступу http://www.kvs.gov.ua/peniten/control/main/uk/publish/article/643431. — Загол. з екрану Найголовніша мета виховної роботи в установах виконання покарань та, безпосередньо, в Качанівській виправній колонії (№ 54) управління Державної пенітенціарної служби у Харківській області — виправити та перевиховати засуджених з тим, щоб після звільнення вони стали гідними членами суспільства (Виправлення та ресоціалізація засуджених — основні засоби. Напри- кладі Качанівської виправної колонії Електронний ресурс. — Режим доступу
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України
0
набуває не лише у практиці, ай у наукових розробках : у захищеній дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук Є. Ю. Бараш до основних наукових здобутків відносить висновок, що головна мета діяльності органів та установ ДКВС полягає в забезпеченні умов виконання кримінального покарання, що має стати не лише карою, але сприяти виправленню та перевихованню засуджених. І подібні випадки є не одиничними, хоча обов’язковою вимогою при наданні визначення юридичного терміну є його моносемічність, тобто сувора змістовна визначеність, однозначність. Однозначність умові закону та практиці — це неєдине значення слова, а його однакове сприйняття і єдине тлумачення відповідними суб’єктами.
389
Проте усе наведене, вочевидь, лише підкреслює відсутність розуміння використовуваної термінології як практичним працівниками, такі особами, визнаними фахівцями у галузі права, що свідчить й про невиконання наукою кримінально-виконавчого права свого основного завдання стосовно вирішення практичних проблем. Будь-яка наука прагне, щоб кожен термін мав єдине значення, оскільки саме багатозначність http://www.kvs.gov.ua/peniten/control/main/uk/publish/article/659991. — Загол. з екрану У Ковельській ВК перевиховання неповнолітніх було успішно реалізовано за допомогою програми Сходинки (У Ковельській ВК перевиховання неповнолітніх було успішно реалізовано за допомогою програми Сходинки Електронний ресурс. — Режим доступу http://www.kvs.gov.ua/peniten/control/
main/uk/publish/article/658526. — Загол. з екрану Наша мета — зробити процес перевиховання таким, який бив подальшому відповідав вимогам сучасного суспільства та мав наслідком глибинне перевиховання та виправлення особистості (Провідні ЗМІ Сумської області поспілкувалися з першим заступником начальника облуправління ДПтС щодо реалізації Концепції реформування ДКВС України Електронний ресурс. — Режим доступу http://www.
kvs.gov.ua/peniten/control/main/uk/publish/article/658693. — Загол. з екрану Перевиховання проблемних підлітків є невід’ємною частиною роботи кримі- нально-виконавчої інспекції (На Херсонщині підбито підсумки реалізації проекту Налагодження механізмів співпраці в ресоціалізації неповнолітніх, засуджених до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі Електронний ресурс. — Режим доступу http://www.kvs.gov.ua/peniten/control/main/uk/
publish/article/659190. — Загол. з екрану Бараш Є. Ю. Адміністративно-правові засади управління Державною кримінально- виконавчою службою України Дис. докт. юрид. наук 12.00.07 / Є.Ю.Бараш; Харківський нац. унт внутр. справ, 2012 Електронний ресурс. — Режим доступу http://
mydisser.com/en/catalog/view/9024.html. — Загол. з екрану Термінологія. Однозначність терміну та єдність термінології // http://www.csi.org.
ua/www/?p=1846. — Загол. з екрану.

6 Міжнародні стандарті у пенітенціарній сфері
1
термінології призводить до усіляких непорозумінь у суперечках, дискусіях, до помилок яку мисленні, такі в практиці. Неточна термінологія викликає невизначеність у мисленні, сплутування понять і сплутування явищ дійсності, тому питання термінології повинні бути небайдужі будь- якій науці.
Однак науковці — прихильники пенітенціарної та виправної концепції виконання кримінальних покарань не вбачають в існуючому негативному стані справ з визначенням базових понять, термінів та категорій жодних проблем, вважаючи його природною даністю. Приміром, Д. В. Ягунов посилається, що для практичного працівника системи кримінальної юстиції відмінності між виправленням, «ресоціалі- зацією», перевихованням та іншими суміжними категоріями завжди будуть мінімальні, якщо ненульові. Що ж стосується питання назви в’язничного відомства — то це, на думку названого вченого, є виключно питання термінології, практичну цінність якого не слід перебільшувати. Головним же аргументом запровадження у практику терміну пенітенціарний називається його традиційність (курсив автора — І. Я) таза- гальновживаність
390
Подібне викривлене ставлення до базової термінології науки тягне за собою хибні викривлення практики виконання кримінальних покарань. Зокрема, О. Г. Колб, коментуючи подібні явища, влучно зауважує, що у професійній мові персоналу західних колоній цинічне ставлення до виправлення виразилось у іронічній зміні термінів. Тепер ізоляцію порушника в дисциплінарний ізолятор режиму прийнято називати конструктивною медитацією, асам ізолятор — тихою кімнатою. Позбавлення волі без будь-яких реабілітаційних спроб називають терапією середовища, а блоки для виконання цього покарання нумерують як хмарка — 1», хмарка — 2» і так далі. Фактично в кожній окремій установі виконання покарань виник і затвердився свій сленг 390
Ягунов Д. Державна пенітенціарна служба України деякі питання концептуального та термінологічного обґрунтування / Д. Ягунов // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. ОРІДУ / [голов. ред. ММ. Іжа]. Вип. 3 (47). — Одеса : ОРІДУ
НАДУ, 2011. — С. 178.
391
Колб О. Г, Яцишин ММ, Кондратішина ВВ. Організація індивідуального запобігання злочинам у кримінально-виконавчі установі : монографія / О. Г. Колб, ММ. Яци- шин, ВВ. Кондратішина. — Луцьк : РВВ Вежа Волинського державного університету імені Лесі Українки, 2007. — С. 44–45.
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України
2
Доволі критично, проте чітко оцінив ситуацію з бездумним тяжінням української системи виконання покарань до запозичення нових слів без їх належного наукового тлумачення та відповідної зміни змісту діяльності Б. М. Панасюк : яким чином перейменування 1700 начальників загонів у 1700 начальників відділень ресоціалізації засуджених допомогло змінити ситуацію в колоніях на краще без виділення бюджетних ресурсів просто незрозуміло. А чому б не розвинути цей рух за зміну імен до логічного кінця — бараки треба перейменувати в осередки ре- соціалізації, локальні зони — в «ресоціалізаційні», промислові — в «пра- це-ресоціалізаційні», а туалети — в «гігієно-ресоціалізаційні пункти полегшення, асам Департамент — в Департамент ресоціалізації і розвитку особистості. А чому б й ні — звучить прогресивно і дуже науково. Усе це нагадує методи, що використовуються у так званій пара науці (від лат. para — після, при, білянаукове знання, яка на відміну від здорового глузду, що незмінно прагне до ясності, однозначності, ре- цептурності (роби такі нероби так, грішить туманністю і загадковістю визначень, якими вона оперує, нерідко використовуючи твердження, що не підтверджуються в експерименті, не вписуються в прийняті теорії чи просто суперечні загальноприйнятим і перевіреним практикою науковим знанням
393
Доволі часто негативний вплив на стан практики у сфері виконання здійснює й діяльність судових органів, які надають своє тлумачення певних ключових термінів й понять кримінально-виконавчого й інших галузей права. Так, аналіз ряду рішень стосовно сфери виконання кримінальних покарань Верховного Суду України доводить, що висловлені ним у прийнятих рішеннях правові позиції не тільки не полегшують пра- возастосування й оптимізацію практики, а, навпаки, призводять до порушень базових положень відповідних галузей наукових знань та створюють штучній надумані проблеми для практичної реалізації законодавчих положень.
Приміром, Верховний Суд України «розв’язав проблему з притягнення до кримінальної відповідальності за ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, на підставі статей 389–390 КК України,
392
Панасюк Б. М. Проблеми реабілітації ув’язнених: західний досвід / Б. М. Панасюк // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. — К. — 2001. — № 6. — С. 155.
393
Юрій М. Ф. Людина і світ : Підручник // http://libfree.com/157307768-sotsiologiyalyudina_ i_svit__yuriy_mf.html

6 Міжнародні стандарті у пенітенціарній сфері

осіб, яким відповідний вид кримінального покарання призначений не за вироком, а за іншим рішенням суду. Однак дане рішення не лишене розв’язало, а, навпаки, породило ще більшу кількість питань (ми навіть не торкаємося питання невідворотності кримінального покарання аналіз законодавчих положень дозволяє стверджувати — майже в усіх (за деякими незначними винятками) нормах названого Кодексу мова ведеться виключно про осіб, засуджених до названих видів покарань, тобто таких, яким за визначенням Верховного Суду України це покарання призначене вироком суду, а не іншим його рішенням. Різні тлумачення судовими органами положень чинного законодавства зустрічаються й при вирішенні інших питань, пов’язаних із процесом виконання кримінальних покарань оцінки ступеня виправлення засуджених та застосування до них заохочувальних норм, притягнення до кримінальної відповідальності, визначенні кола повноважень та прав адміністрації установ виконання покарань тощо. Судова влада, визнаючи власну незалежність, на нашу думку, дещо викривлено сприймає її зміст, вважаючи, що при розгляді справ при виконанні кримінальних покарань вони не мусять брати до уваги обставини, пов’язані із цим процесом. За названого підходу стан взаємодії у жодному разі не може бути ефективним Постанова Верховного Суду України від 12.04.2012 року // http://reyestr.court.gov.ua/
Review/24068112 395
Яковець І. С. Умовно-дострокове звільнення та заміна невідбутої частини покарання більш м’яким : монографія / І. С. Яковець. — М. : РІС Яковець І. Як суди Конституцію тлумачать. // http://hr-lawyers.org/index.php?id= 127 6005187


Зміст
ВСТУП............................................................................................................................................ 3 1. РЕФОРМУВАННЯ КРИМІНАЛьНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ .......... 6 1.1. Визначення пріоритетів політики в сфері виконання покарань та статусу суб’єктів виконання покарань ................................................... 6 1.1.1. Питання співвідношення пріоритетів Державної кримінально-виконавчої служби України
(ДКВС, Служба) .............................................................................................6 1.1.2. Питання нормативного врегулювання правового статусу основних суб’єктів виконання кримінальних покарань в Україні ...................................................25 1.2. Нормотворча діяльність Міністерства юстиції України та Державної пенітенціарної служби України у сфері регулювання кримінально-виконавчих правовідносин ......................................................................................................31 1.2.1. Імітація прогресу, яка приховує негативні тенденції правотворчості нарівні підзаконних актів ................................31 1.2.2. Пріоритети і тенденції нормативного регулювання кримінально-виконавчих правовідносин ..................................76 1.3. Питання створення служби пробації ...................................................... 100 1.4. Проблеми обґрунтування правообмежень, що застосовуються до в’язнів ..................................................................... 105

5
1.4.1. Стандарти обмежень прав засуджених у практиці Європейського суду з прав людини .....................111 1.4.2. Проблема співвідношення цілей обмежень прав засуджених в українському законодавстві ...................120 1.4.3. Стандарт «правообмежень обумовлених ізоляцією .........129 1.4.4. Нагальні проблеми застосування правообмежень до осіб, взятих під варту. 146 1.5. Проблеми персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України ...................................................................................................157 2. ПРОБЛЕМИ, ЯКІ ВИНИКАЮТь ПІД ЧАС ВИЗНАЧЕННЯ ЗАСУДЖЕНОМУ ВИДУ КОЛОНІЇ, ПЕРЕВЕДЕННІ ЗАСУДЖЕНИХ ТА ЗМІНІ УМОВ ЇХ ТРИМАННЯ ПІД ЧАС ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ ........................................170 2.1. Визначення виду колонії, в якій повинен відбувати покарання засуджений та місця відбування покарання ........................................170 2.2. Переведення засуджених з однієї установи до іншої того ж виду за наявності виняткових обставин ..................................177 2.3. Зміна умов тримання засуджених в межах однієї виправної колонії недоліки правового регулювання та проблеми практичного застосування .............................................. 180 3. ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ЗАСУДЖЕНИХ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ЇХНІХ ПРАВ .......................................................... 199 3.1. Право на медичне забезпечення .............................................................. 199 3.1.1. Стан медичного забезпечення засуджених ............................ 199 3.1.2. Реформування законодавства, що регулює медичне забезпечення засуджених ..................213



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   38   39   40   41   42   43   44   45   46


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал