Дотримання прав люДини у пенітенціарній системі україни ХаркіВ «праВа людини»




Сторінка41/46
Дата конвертації25.12.2016
Розмір4.69 Mb.
1   ...   38   39   40   41   42   43   44   45   46
0
У свою чергу засуджені посилаються на відсутність розуміння та однозначності у застосуванні цих заходів
356
То яким же чином слід підходити до встановлення підстав застосування заохочень і стягнень Законодавче формулювання проте, що заходи заохочення і стягнення застосовуються до засуджених за сумлінну поведінку і ставлення до праці або за порушення встановленого порядку відбування покарання дозволяють припустити, що вони є певними наслідками відповідної поведінки засудженого, а остання виступає заслугою у значенні підстави їх застосування. Наведені положення вказують нате, що основною підставою для застосування як заохочень, такі стягнень, є встановлення наявності певної підстави — заслуги у позитивному чи негативному розумінні. Саме певна заслуга являє собою фактичну та юридичну основу або схвалення поведінки, або її несхвалення.
За загальним значенням, підстава — це початок існування чого-не- будь, позиція, вихідний матеріал тощо. Це найбільш важлива сторона чого-небудь, якогось вагомого доводу. Підстава — це ще й вихідні положення, постулати, теорії і т. п У теорії права підстава юридичної відповідальності розглядається удвох значеннях правовому і фактичному. Правова підстава відповідальності — це наявність правової норми, що встановлює юридичну відповідальність за вчинене діяння. Фактичною підставою відповідальності є дія (бездіяльність, яка забороняється правовою нормою, тобто — вчинення власне правопорушення. Підставою дисциплінарної відповідальності в широкому смислі є наявність трьох підстав нормативної, фактичної, процесуальної. Тому в юридичній літературі, нерідко ставитися питання не про підставу юридичної відповідальності, а про її підстави. Нормативна підстава — це наявність норми права, що передбачає можливість покладання відповідальності фактична підстава це наявність факту правопорушення (фактично зробленого діяння, з яким зв’язується виникнення охоронних правовідносин, у рамках якого реалізується юридична відповідальність процесуальна підстава — це
356
Хождение по мукам освобождения // http://www.zakon.kz/4448863-khozhdenie-po- mukam-osvobozhdenija.html
357
Чучаев А. И. Уголовно-правовое воздействие: понятие, объект, механизм, класси- фикация : монография / А. И. Чучаев, А. П. Фирсова ; Моск. гос. юрид. акад. — М. : Проспект, 2010. — 320 с Самощенко И. С. Ответственность по советскому законодательству / И. С. Самощенко, М. Х. Фарукшин. — М. : Юрид. лит., 1971. — С. 71–73.

5 Дисциплінарна практика в установах ДПтСУ
0
наявність правозастосовного акта, що конкретизує загальні приписання охоронної норми права (містить санкції, визначає виді міру юридичної відповідальності
359
З першого погляду, КВК України, нехай у загальному вигляді, проте все ж таки встановлює нормативну та процесуальну підстави притягнення засуджених до дисциплінарної відповідальності. Нормативна підстава міститься у положеннях закону, що покладають на засуджених певні обов’язки та встановлює заборони (ст. 107 КВК України, а також передбачає відповідальність за їх невиконання або порушення (ст. 132 КВК України. Але потрібно відзначити певну невідповідність між названими нормами кримі- нально-виконавче законодавство передбачає можливість притягнення засуджених до відповідальності не за невиконання покладених обов’язків, а за порушення встановленого порядку відбування покарання. Останній, як передбачено ст. 102 КВК України, являє собою не що інше, як режим вико- нання-відбування позбавлення волі, що водночас виступає одним із засобів забезпечення виконання засудженими покладених на них обов’язків (!). Таким чином, чіткі нормативні підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності засуджених у теперішній часу законі відсутні.
Порядок застосування заходів стягнення до осіб, позбавлених волі, закріплено уст КВК України. Так, стягнення може бути накладене лишена особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв’язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Накладене стягнення звертається до виконання негайно, а у виняткових випадках — у строк не пізніше одного місяця з дня його накладення якщо протягом місяця з дня накладення стягнення воно не було звернено до виконання, то це стягнення не виконується. Як витікає з положень названої статті, зміст діяльності адміністрації колонії по покаранню засуджених базується на трьох основних принципах:
а) врахування причин, обставині мотивів вчинення правопорушення, особи засудженого та його попередньої поведінки;
б) відповідність стягнення тяжкості та характеру порушення;
в) заборона накладати декілька стягнень за одне вчинене порушення. Отож, правова природа встановленого у законі порядку
359
Клімова СМ. Юридична відповідальність за корупційні правопорушення : навч. посіб. / СМ. Клімова, Т. В. Ковальова, М. О. Тучак. — Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ Магістр,
2012. — С. 10–11.
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України
10
застосування заходів стягнення обумовлена положеннями ст. 61 Конституції України, у якій зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Крім того, юридична (втому числі й дисциплінарна) відповідальність особи має виключно індивідуальний характер.
При призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку.
Щоб розглядати питання про причини вчинення порушень режиму, потрібно вияснити поняття причини і умови. Причина являє собою підставу, привід до якихось дій це явище, що викликає, зумовлює виникнення іншого явища. Діалектичний матеріалізм визначає причинність як об’єктивний, загальний, генетичний зв’язок між явищами. Процес причинності послідовно розвивається в часі, і причина в часі завжди попереджує наслідок. Причинність полягає в переносі матерії, енергії, інформації від причини до наслідків. Передача інформації — типова властивість причинності в сфері суспільних відносин. Інформація прорізні людські проступки, про правила поведінки, систему цінностей, про дійсність засвоюється особами через різні джерела і канали інформації і формує світогляді психологію суспільства і соціальних груп. Причина — наслідок — безкінечна низка (ланцюг) причинності. У останньої причини є її друга причина, а в наслідку — його наслідок останній, другий, перший і т. п.
Отож, причини порушень режиму — це ті явища дійсності, що викликають (або полегшують) вчинення порушень порядку та умов виконання- відбування покарання.
Взаємозв’язок причина — наслідок залежить й від умов — сукупності явищ, обставин, які утворюють його середовище, супроводжують і забезпечують певний його розвиток. Місце причині умов в механізмі причинності різне причина породжує наслідок, умови цьому допомагають (сприяють, але мова завжди йде про сумісну їх дію, як необхідний зв’язок елементів єдиної системи. Як свідчить практика, інколи працівниками установи фактично створюються умови для того, щоб засуджені вчиняли порушення режиму. Правильне визначення умов вчинення порушення дозволяє зробити висновок про наявність винив діях або без-

5 Дисциплінарна практика в установах ДПтСУ
11
діяльності засудженого та об’єктивно визначити міру його відповідальності за це.
Також при вирішенні питання стосовно притягнення засудженого до дисциплінарної відповідальності обов’язковому розгляду підлягають мотиви вчинення порушення. При вчиненні будь-якого порушення вимог режиму треба шукати його мотив, оскільки поки він є невідомим, невстановленим, не можна сказати, що трапилось- негативний вчинок чи, навпаки, вчинок позитивний. Без встановлення мотиву неможливо ні з’ясувати суспільну сутність дії або бездіяльності засудженого, що формально вилилися у порушення встановлених вимог, ні піддати її правильній кваліфікації та визначити вірно міру покарання. Поняття будь- якої діяльності людини завжди пов’язано з поняттям мотиву діяльності без мотиву не існує немотивована діяльність — це діяльність, що не позбавлена мотиву, а діяльність з суб’єктивно та об’єктивно прихованим мотивом. Без мотиву неможливо розкрити психічну природу діяльності, а, отже, й вплинути на поведінку засудженого в подальшому. Оскільки кожна людська діяльність здійснюється вмотивовано, тобто з певним мотивом, то і в порушенні режиму, яку специфічному різновиді діяльності людини, завжди є присутнім мотив. Під мотивом (від латинського «тоу- ео» — рухаю, штовхаю) у загальній психології розуміють те, що спонукає діяльність людини, те, чому здійснюється така діяльність. Встановлення мотиву злочину досить часто викликає певні труднощі на практиці через те, що психічна діяльність людини, яка народжує цей мотив, — не на поверхні. Можливо саме тому практичні працівники майже ніколи не вказують мотиви вчинку засудженого у матеріалах про їх покарання, незважаючи нате, що вияв мотиву злочину має особливе значення для профілактики порушень в подальшому.
Можливо саме через незначну обізнаність з наведеними положеннями, обставини, що підлягають встановленню відповідно до КВК України, на практиці вивчаються далеко не завжди. Приміром, навіть характеристика, в якій повинні відображатися дані про поведінку особи, готується лише при переведенні до ПКТ, тобто вже після вирішення питання про покарання. Що стосується пояснень засудженого та свідків, а також рапорту працівника, який виявив порушення, то дослідження показують, що у 92% цих документів означені обставини не зазначаються, а зміст пояснень зводиться до констатації окремих фактів. Якщо у рапорті зазначається, що засудженого о певній годині затримали поза межами локальної дільниці, то
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України
12
у поясненні наводиться таке ж формулювання — я був затриманий за межами дільниці. У 67% вивчених матеріалів про застосування до засуджених стягнень, опис самого порушення зведений до словосполучення вчинив порушення пункту № ... ПВРУВП», причому в ряді випадків посилання на норми ПВР були помилковими, оскільки вказані пункти стосувалися зовсім інших питань. У разі, якщо виникають певні складнощі з формулюванням обставин події, пояснення засудженого замінюється актом. Уході нашого дослідження при опитуванні засуджених, багато з них скаржились нате, що інколи стягнення накладаються навіть без їх відома, заднім числом. Окремі працівники вказали на формальність при вирішенні питання покарання засуджених, особливо коли потрібно розглядати питання застосування до особи заохочувальних норм, передбачених статтями 81,
82 КК України, а у неї немає як заохочень, такі чітких підстав для відмовив цьому накладене ж стягнення дозволяє обґрунтувати відмову. Усе це свідчить про відсутність у працівників колоній чітких алгоритмів застосування стягнень та обізнаності з їх роллю у процесі виконання позбавлення волі, що, у свою чергу, створює перешкоди до ефективного застосування даних стимулюючих заходів.
У ході анкетувань перед працівниками ставилось й питання щодо визначення значення тих чи інших показників для обрання заходу стягнення. Відповіді розподілилися таким чином думка керівництва колонії та оперативного працівника (89%); дані про особистість засудженого за власною оцінкою працівника (86%); усі дані про засудженого в сукупності
(72%); вчинене ним діяння (65%); грубість у відношенні до представників адміністрації (59%); попередня поведінка та наявність стягнень (58%); наявність негативної оперативної інформації про засудженого (43%) місце у колективі засуджених (42%); стан здоров’я (31%); наявність у засудженого рідних (8%); інші обставини (5%). Отож, саме по собі діяння засудженого й обставини, мотиви та причини такої поведінки не відіграють значної ролі для працівників УВП. Усе це підтверджує думку про суб’єктивізм процесу покарання засуджених, що є неприпустимим.
КВК України передбачає, що стягнення, які накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. У науковій літературі робиться висновок, що поняття тяжкості і характеру проступку засудженого носять у кожному конкретному випадку індивідуально-оці- ночний зміст, так яку кримінально-виконавчому законодавстві їх визначення відсутнє. Зміст цих термінів по аналогії (схожості, подібності тощо)

5 Дисциплінарна практика в установах ДПтСУ
1
можна з’ясувати з поняття тяжкість злочину — небезпечності для суспільних відносин, які охороняються законом. При цьому у складі правопорушення зміст його тяжкості складають такі об’єктивні ознаки та елементи, як об’єкт посягання, виді форма посягання (дія чи бездіяльність, кількість посягань, їх інтенсивність, суспільно небезпечні (шкідливі) наслідки, т. ін. Характер проступку визначається формою вини, суб’єктом правопорушення (вперше чи неодноразово, систематично, т. ін. вчиняв проступки, мотивом, метою та іншими суб’єктивними ознаками складу правопорушення.
Необхідно відзначити, що питання законності притягнення засуджених до дисциплінарної відповідальності повинні перебувати на постійному контролі, оскільки помилка у застосуванні до засуджених негативних стимулів у вигляді дисциплінарних стягнень може потягти більш тяжкі наслідки, ніж просто негативна характеристика в процесі виконання-від- бування покарання. Так, склад злочину, передбачений уст КК України, встановлює кримінальну відповідальність за злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи. Диспозиція цієї статті викладена наступним чином Злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи або інша протидія адміністрації у законному здійсненні її функцій особою, яка відбуває покарання у виді обмеження волі або у виді позбавлення, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) або переводилася на більш суворий режим відбування покарання. Одною зумов для притягнення засудженого за ст. 391 КК України є попереднє застосування до засудженого стягнення у виді поміщення до ПКТ або ДІЗО за дії, що малина меті уникнення від подальшого відбування покарання. Але ж доволі часто трапляються випадки, коли у вчиненні названого злочину звинувачуються особи, які були поміщені до ПКТ або ДІЗО з інших причин.
Іншою умовою застосування названої статті КК України є наявність у засудженого двох стягнень. Фахівці відзначають, що часто ці стягнення за якісь дрібні порушення, наприклад, не за зразком прибрана постіль, або — некоректно поводився з представником адміністрації, або — поміняв ліжко у камері. Звичайно, є норми, які вимагають і постіль прибирати, і коректно поводитися, є і заборона міняти призначене у камері ліжко, але вважати такі проступки достатніми для того, щоб дії засудженого кваліфікувати як кримінальний злочин, — така позиція далека від
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України
1
адекватності покарання вчиненому злочину. Натомість, вважати складовим елементом кримінального злочину незастебнутий ґудзик або ліжко, прибране не за зразком — для багатьох працівників установ виконання покарань не є дивним. Очевидно, що чимало таких стягнень штучні, і вони застосовуються лише для того, аби формально були витримані умови, за якими можна притягнути особу за ст. 391 КК України.
Порядок прийняття рішень про покарання засуджених невизначений у жодному нормативному акті, за винятком застосування заходів стягнення у виді поміщення осіб, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор або в карцер чи переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери, що є крайніми заходами дисциплінарного реагування. Останній окреслено у відповідних Методичних рекомендаціях ДДУПВП. За цими рекомендаціями за кожним фактом порушення засудженим вимог умов відбування покарання організовується перевірка, при цьому документами, що засвідчують факт порушення умов відбування покарання є акт, складений працівниками колонії рапорт або доповідна працівника колонії пояснення інших осіб, які були свідками порушення інші матеріали, які підтверджують порушення умов відбування покарання (акт обшуку, псування тощо. Документ, який підтверджує порушення умов відбування покарання, повинен містити відомості про особу, яка вчинила порушення (прізвище, ім’я та по батькові, рік народження засудженого, відомості про судимість, номер відділення соціально-психологічної служби, в якому тримається особа, час, місце вчинення правопорушення та його докладний опис. Документ повинен бути підписаний співробітником установи розбірливим підписом. Від засудженого, який вчинив порушення, відбирається письмове пояснення, а в разі відмови давати його — складається відповідний акт за підписом не менш як трьох співробітників, втому числі — особи, якою було виявлено порушення.
Вищевказані документи передаються особою, яка їх склала, черговому помічнику начальника установи, який реєструє їх у той же день в журналі обліку рапортів про порушення установленого порядку відбування покарання, а також скарг, заяв та інших повідомлень про правопорушення, а при наявності підстав — також у книзі обліку інформації про злочини і пригоди. Черговий помічник начальника установи передає зареєстрований матеріал для розгляду начальнику установи, який доручає начальнику відділення соціально-психологічної служби або іншій посадовій особі

5 Дисциплінарна практика в установах ДПтСУ
15
провести подальший збір усіх необхідних матеріалів, які підтверджують порушення установленого порядку відбування покарання. Начальник відділення соціально-психологічної служби після отримання матеріалів про порушення вивчає їх, при необхідності доопрацьовує, а також проводить співбесіду з засудженим
Для прийняття рішення про застосування до засудженого стягнення начальник відділення соціально-психологічної служби забезпечує додатковий збір таких документів:
а) рапорт співробітника, яким виявлено порушення;
б) письмове пояснення засудженого або акт про відмову дачі пояснень в) пояснення свідків (очевидців) порушення;
г) рапорт начальника відділення соціально-психологічної служби з пропозиціями щодо міри реагування за порушення;
д) перевірочні довідки (акти обшуку, псування тощо);
е) акт медичного огляду при алкогольному сп’янінні або одурманю- ючому стані (повинен бути підписаний тільки лікарем, на якого цей обов’язок покладений начальником установи);
ж) акт медичного огляду щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень;
з) медична довідка про стан здоров’я засудженого та можливість тримання в умовах дисциплінарного приміщення;
і) при переведенні до приміщення камерного типу — характеристика та індивідуальна програма соціально-психологічної роботи із засудженим. Дотримання означеної вище процедури, безумовно, забезпечило б ґрунтовне вивчення факту порушення й адекватне реагування на нього.
ДДУПВП свого часу також були розроблені Методичні рекомендації щодо кваліфікації порушень вимог режиму відбування покарання особами, засудженими до позбавлення волі (вказівка ДДУПВП від 19 березня
2002 року № 5–1085/Лв). Згідно з ними при кваліфікації порушень умов відбування покарання рекомендується виходити з наступних положень під невиконанням законних вимог адміністрації установи слід розуміти відкриту відмову засудженого від виконання конкретних законних вимог представника адміністрації установи, що в силу свого посадового становища мав право пред'являти таку вимогу, а засуджений був зобов'язаний і міг їх виконати, але умисно не виконав. Обов'язковими ознаками невиконання законних вимог
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України
1
адміністрації є демонстративність, зухвалість такої відмови. Порушення засудженим встановленого порядку відбування покарання не містить ознак невиконання законних вимог адміністрації, якщо працівник не звертався до засудженого з конкретними вимогами з цього приводу необґрунтована відмова від праці є окремим видом невиконання законних вимог адміністрації. За визначенням Методичних рекомендацій, це порушення пов'язане з ігноруванням засудженим вимог ст. 118 КВК України, і виражається у необґрунтованій відмові від праці особою, яка забезпечена роботою з урахуванням її працездатності. Відмова від праці проявляється яку відкритій формі, коли засуджений, будучи забезпечений умовами для праці, демонстративно заявляє, що він не бажає працювати, такі у прихованій, коли порушник не працює, посилаючись нарізні причини, які не відповідають дійсності. При встановленні причин порушення у виді відмови від праці слід враховувати наявність поважних обставин для неможливості працювати (наприклад, захворювання, засвідчене належним чином тощо, взаємовідносини між засудженими. Факт відмови повинен засвідчуватись актом, який обов'язково підписує посадова особа, відповідальна за організацію праці на виробництві, та начальник відділення соціально-психологічної служби. Але потрібно пам’ятати, що відмова для визнання її порушенням, має бути саме необґрунтованою;
— до порушень, пов’язаних з вживанням, виготовленням, придбанням та зберіганням спиртних напоїв (в т. ч. саморобного виготовлення) відносяться відповідні дії стосовно будь-яких алкогольних напоїв, речовинна спиртовій основі, лаків, фарб та інших хімічних розчинів до порушень, пов’язаних зі вживанням, виготовленням, придбанням, зберіганням та розповсюдженням наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів відносяться відповідні дії стосовно засобів, речовині прекурсорів, визначених в Законі України Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори»;
— порушення у виді виготовлення, зберігання, купування, розповсюдження заборонених предметів кваліфікується у випадку, якщо відповідні дії стосуються предметів, виробів та речовин, які

5 Дисциплінарна практика в установах ДПтСУ
1
визначені як заборонені Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань до дрібного хуліганства відносяться умисні дії засуджених, що порушують правопорядок в установі виконання покарань та виявляють явну неповагу до оточуючих (брутальна лайка, образливе чіпляння до персоналу установи та громадян, які її відвідують, а також інша непристойна поведінка, яка носить демонстративний характер під азартними іграми розуміються ігри, які переслідують одержання засудженими матеріальних доходів, фізичний і моральний утиск інших осіб створення та участь у конфліктних ситуаціях — розуміється така поведінка засуджених, що спрямована на створення або викликала ситуацію, наслідком якої є порушення особистих прав інших засуджених та їх безпеки. Дане порушення проявляється у діях словесна або фізична образа) відносно конкретних осіб, що тягне за собою опір з їх боку під грубим порушенням правил пожежної безпеки слід розглядати невиконання (порушення) вимог правил пожежної безпеки та режиму, за якими працівниками відомчої пожежної охорони
ДПтСУ складено відповідний акт, припис, рапорт.
На нашу думку, ці Методичні рекомендації також не містять чіткого алгоритму оцінки дії засудженого, проте вони хоча б поверхово орієнтують працівників на визначення певних моментів та дають загальне уявлення про кваліфікацію дій засудженого. Алена практиці названі Методичні рекомендації не набули широкого використання — лише 26% працівників вказали, що вони ознайомлювались з цими рекомендаціями, а 17% постійно використовують їх у роботі.
Запроваджена нині процедура розгляду питання про накладення стягнення формально мала б забезпечити об’єктивність та ґрунтовність у вивченні всіх обставин проступку. З метою виваженого підходу при застосуванні до засуджених крайніх заходів дисциплінарного впливу у виді поміщення до ДІЗО (ОК) наказом начальника установи створюється дисциплінарна комісія. До складу комісії входять начальник установи, його заступники та начальники служб установи, які за своїми функціональними обов’язками безпосередньо спілкуються із засудженими. Очолює комісію начальник установи або особа, яка виконує його обов’язки.
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   38   39   40   41   42   43   44   45   46


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал