Дотримання прав люДини у пенітенціарній системі україни ХаркіВ «праВа людини»



Pdf просмотр
Сторінка4/46
Дата конвертації25.12.2016
Розмір4.69 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   46

денного асоціації Україна — ЄС Кабінету Міністрів України, де вказується, зокрема, що з метою приведення до європейських стандартів умов відбування покарання Мін’юстом затверджено 43 накази (з початку
2013 року ідо моменту публікації Інформації. — прим. авт.)...». Станом на 09.12.2013 таких наказів вже було 48, причому за словами Державної пенітенціарної служби України (ДПтСУ) вони були підготовлені нею ж
30
Варто звернути увагу на той факт, що переважна більшість із цих наказів в дійсності або погіршила становище ув’язнених, або просто залишила його без змін. Таку нормотворчість не можна назвати по-іншому, ніж як відомчий плагіат, адже часто це колишні накази Державного департаменту з питань виконання покарань тільки вже з новим грифом Міністерства юстиції таз декількома незначними поправками. Процес відбувається дуже просто ДПтСУ готує підзаконний акт для його прийняття під егідою Мін’юсту, який по суті такий які був раніше, але з незначними поправками, а міністерство, у свою чергу, його приймає. Такий порядок закріплений у Розділі IV «Нормотворча діяльність Наказу ДПтСУ Проза- твердження регламенту ДПтСУ. У ньому ж закріплюються окремі аспекти процесу підготовки нормативних документів Службою.
Вони є доволі прогресивними, оскільки містять певні гарантії якості документів проводиться аналіз стану справу відповідній сфері правового регулювання та причин, що обумовлюють необхідність підготовки проекту визначається предмет правового регулювання, механізм вирішення питання, що потребує врегулювання перевіряється його відповідність актам законодавства вищої юридичної сили, чинним міжнародним договорам України та забезпечується опрацювання проекту з урахуванням acquis communautaire, якщо проект за предметом правового регулювання належить до сфери, правовідносини в якій регулюються законодавством ЄС перевіряється наявність або відсутність у проекті акта правилі процедур, що можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень забезпечується погодження проекту з іншими заінтересованими органами виконавчої влади та у разі потреби вносяться необхідні поправки у разі коли проект стосується розвитку конкретної адміністративно-тери- торіальної одиниці або інтересів окремої територіальної громади, такий проект надсилається відповідному органу місцевого самоврядування
30
До ї річниці з часу утворення Державної пенітенціарної служби України здобутки та перспективи // http://www.kvs.gov.ua/peniten/control/main/uk/publish/article/
699785 (останній перехід по посиланню здійснений 29.05. 2014).
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України

для розгляду і внесення пропозицій вживаються заходи до усунення розбіжностей, зокрема організовується та проводиться за участю зацікавлених органів виконавчої влади, які мають зауваження до проекту, детальне обговорення шляхів вирішення спірних питань. Проект нормативно-пра- вового акта перед поданням на розгляд Голові ДПтС України обов’язково узгоджується з усіма зцікавленими структурними підрозділами, юридичною службою та першим заступником, заступником Голови ДПтС України відповідно до розподілу повноважень).
Разом з тим ДПтСУ видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписуються Головою ДПтС України. Це означає, що повна свобода у користуванні підзаконним свавіллям задля службової доцільності, незважаючи на необхідність їх збалансування із пріоритетами прав людини, гарантована. Приклади не змушують чекати на себе.
Так, нещодавно, Верховною Радою України було прийнято закон Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо адаптації правового статусу засудженого до європейських стандартів, яким з метою зниження рівня корупції, що стосується обігу мобільних телефонів у в’язницях, зниження рівня закритості цих установ, засудженим було дозволено користуватись мережею Інтернет та мобільним типом зв’язку.
Незважаючи на однозначність Закону з цього приводу, Головою Державної пенітенціарної служби 08.05.2014 було прийнято незаконний Наказ ч. Ним С. Є. Старенький, як представник виконавчої влади, фактично поставив себе вище законодавчої влади і закону взагалі. Справа втому, що доступ до мобільного зв’язку у відповідності до Наказу буде надаватись засудженим тільки за відсутності в установі таксофону або стаціонарного телефону. Аз урахуванням того, що такі апарати є практично у всіх кримінально-виконавчих установах країни, право користуватись мобільним зв’язком, яке закріплене Законом, повністю нівельовано, а разом з ним на найвищому рівні нівельовано і цей Закон!
Ще на стадії прийняття Закону п. Старенький у інтерв’ю виданню Главком 24 квітня 2014 31
прямо висловив намір його порушувати зараз мине можемо дозволити, щоб кожен із наших підопічних безконтрольно, коли заманеться користувався мобільним телефоном або ж якщо
31
Сергей Старенький Мы прорабатываем план эвакуации заключенных на случай боевых действий // http://glavcom.ua/articles/19192.html (перехід по посиланню здійснений 30.05.2014)

1 Реформування кримінально-виконавчої служби України
5
нам під цей закон виділять кошти, ми його підключимо. Якщо ні, краще ми ці кошти потратимо на покращення харчування, побутових умов чим на Інтернет. Хоча кожен розуміє, що для забезпечення доступу до Інтернету обладнання установне потрібно, а достатньо лише політичної волі, дозволити забезпечувати себе обладнанням самим засудженим, якій так користуються Інтернетом та мобільними телефонами за що їх натомість притягують до дисциплінарної відповідальності.
Більше того, в перші дні його дії за вказівкою вищого керівництва було заборонено його застосовування в усіх установах покине буде прийнято спеціальний наказ. Такі дії представника виконавчої влади взагалі є нонсенсом з правової точки зору.
Таким чином, прийнявши згаданий Наказ, С.Є. Старенький не тільки знову підтвердив неприхильність ДПтСУ до дотримання прав людини у кримінально-виконавчій системі, ай порушив статті 6, 19 Конституції України. Зокрема, стаття 19 Основного Закону передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лишена підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а стаття 6, що державна владав Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Ставлячи себе над законом та блокуючи його застосування шляхом його переписування за допомогою підзаконних актів, Голова Служби свідомо порушив обидві норми Конституції України.
Повернімось до нормотворчості Мін’юсту. Як вказувалось, часто Міністерство просто переписує колишні накази Державного департаменту з питань виконання покарань. Однак ситуація була ще гіршою, коли
Мінюст справді змінював акти пенітенціарного відомства.
Такої долі зазнали, наприклад, правила внутрішнього розпорядку
слідчих ізоляторів (СІЗО). Прийняті фактично без громадського обговорення, Правила містять дуже велику кількість норм, що спрямовані, впер- шу чергу, на полегшення роботи співробітників СІЗО, при цьому практична користь від їх застосування є далеко неспівмірною із тими втратами, яких мають зазнавати права ув’язнених
32
Перш за все необхідно зауважити, що вже перше ознайомлення із цим документом мимоволі породжує ідею, що, розробляючи його, стави Про критику цього документу див Човган В. Презумпція винуватості від Міністерства юстиції України або кроку минуле в діяльності слідчих ізоляторів // http://
ukrprison.org.ua/expert/1365497506 (перехід по посиланню здійснений 31.05.2014)
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України

лось завдання не гуманізувати попереднє ув’язнення, а, навпаки, залишити його настільки диким наскільки це можливо зробити у 21 столітті.
Вражає те, якими цинічними виглядають Правила на фоні норми передбаченої ч. 3 ст. 183 Кримінально-процесуального кодексу України, яка визначає, що при прийнятті рішення про взяття особи під варту має бути визначено розмір альтернативної застави. Ця норма дозволяє практично більшості із осіб, які потрапили на орбіту кримінального правосуддя і мають достатні кошти, заплативши певну суму, вільно гуляти на волів той час як ті, що не мають можливості заплатити, будуть змушені на собі відчути весь негативний потенціал нових Правил. Отже, є гроші — можеш вільно гуляти на волі, немає — переживай усе те, що тебе чекатиме в українських СІЗО.
Замість того, щоб врахувати те, що діяльність СІЗО тепер ще більше, ніж раніше буде визначати долі найбідніших верств населення, а також щоб іще раз пригадати статтю 62 Конституції України, яка чітко і недвозначно закріплює невинуватість особи у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду Мінюст, розробивши та прийнявши нові Правила, ще раз підтвердив радянський підхід до попереднього ув’язнення, коли кожен, хто потрапив до СІЗО автоматично вважався винним у вчиненні злочину. За логікою Мінюсту покарання особи має починатися вже з СІЗО в той час як весь цивілізований світ розуміє, що СІЗО є лише вимушеним і крайнім заходом, який спрямований насамперед на уникнення перешкоджання розслідуванню злочину та притягнення винної особи до кримінальної відповідальності. Виходячи з цього, завданням СІЗО стосовно узятих під варту лише одне — забезпечити їх надійну ізоляцію, не допускаючи при цьому порушення прав людини. До того ж, будь-яке обмеження їхніх прав наприклад, заборона тієї чи іншої діяльності, користування певними предметами) може обґрунтоватись лише необхідністю забезпечення фізичної (а не духовної) ізоляції, а також забезпеченням дотримання прав інших осіб.
В той же час, Мінюст за допомогою нововведень вирішив зробити все навпаки. У нових нормах втілено мету обмежити людей у всьому у чому це можливо.
Читаючи Правила, виникає два головних пояснення такого підходу) ті, хто писали правила, ставили своїм завданням розробити якомога більше страховок для того, щоб від/до засуджених від-

1 Реформування кримінально-виконавчої служби України

правлялась будь-яка інформація, що стосується кримінального провадження. Це обумовило, на мою думку, чи не найбільше безглуздих обмежень) правила писались під серйозним впливом пропозицій практичних співробітників ДПтСУ. Це пояснюється наявністю у правилах дуже великої кількості норм, що спрямовані в першу чергу на полегшення роботи співробітників СІЗО. Ці положення мають місце навіть незважаючи нате, що практична користь від їх втілення є далеко неспівмірною із тими втратами, яких мають зазнати права ув’язнених. Як наслідок, маса урізань свободи ув’язнених в кінцевому рахунку вплине на суспільство, до якого після таких умов, що максимально дезорієнтують та нівелюють особистість, вони мають повертатися.
Щодо філософії максимального інформаційного обмеження задля забезпечення передачі будь-якої інформації стосовно кримінальної справи, можна сказати декілька аргументів, які показують її помилковість та шкідливість. Перш за все, ні для кого не є секретом, що замість законних шляхів передачі інформації в СІЗО сформувалися і успішно діють шляхи незаконні. У зв’язку із цим, чим більше обмежень у СІЗО, тим більший рівень корупції та порушень законодавства збоку самих ув’язнених можна очікувати. Це означає, що за наявності бажання є можливість передати на волю і отримати звідти будь-яку інформацію, попередженню чого і присвячена велика кількість закріплених обмежень. Крім того, в ув’язнених є цілком законна можливість конфіденційно спілкуватися зі своїм адвокатом, що надає безмірні і необмежені можливості повідомити та отримати потрібну інформацію від потрібних людей.
За таких умов усі намагання Мінюсту забезпечити максимальну інформаційну ізоляцію ув’язнених зводяться нанівець. Інші ж необґрунто- вані обмеження, як-то заборона зберігання певних предметів є непоганою передумовою для підвищення мізерної заробітної плати працівників
СІЗО шляхом легалізації цих обмежень на практиці за окрему плату.
Варто зазначити, що Правила певним чином є дійсно модернізованими, адже в них здійснено заборону всіх можливих засобів комунікації та інших електронних пристроїв з урахуванням всіх тих новинок техніки, які останніми роками з’явилися на українських ринках. Так, Правилами заборонено (п. 4.5 Розділу 1) будь-яка теле-, радіо, аудіо- та відеоапаратура, аудіо, відеокасети, CD та DVD диски (за винятком телевізора — один
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України

на камеру радіоелектронні засоби, призначені для передавання чи приймання радіосигналів (радіостанції, комунікатори, мобільні телефони та зарядні пристрої до них, картки, скетч-картки поповнення рахунку мобільного зв’язку, пейджери, роутери тощо, друкарські машинки, розмножувальні прилади та гарнітура до них комп’ютерна техніка (за винятком комп’ютерної техніки, що встановлена у класах та використовується у навчальному процесі, ігрові консолі та приставки, портативні відеоігри, батарейки та зарядні пристрої до них.
З цього можна зробити висновок, що тепер до заборонених предметів відносяться не тільки засоби зв’язку, ай будь-які накопичувачі інформації, що напевно спрямовано на забезпечення всебічного контролю адміністрації СІЗО над тим, який інформаційний продукт споживають ув’язнені, тобто які фільми, програми, тексти вони дивляться, слухають телебачення, радіомовлення контролюються із спеціального радіовузла. Як видно, серед заборонених предметів портативні відеоігри, портативні консолі і т. д. в той час як українські СІЗО часто не пропонують альтернативної можливості якої-небудь діяльності, що могла б займати вільний час засуджених, нащо неодноразово вказував Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (КЗК). На додаток, забороняється розміщення на території СІЗО відділень будь-яких філій, представництв або інших підрозділів юридичної особи або представників фізичної особи підприємця тощо (п. 1.7 Розділ 1), розміщення яких могло б стати одним із шляхів вирішення кричущої проблеми нестачі корисної занятості в ув’язнених, її різноманіття.
Серед заборон виявились навіть друкарські машинки, що спрямовано на досягнення незрозуміло яких цілей. Чим може нашкодити режиму, наприклад, письменник, що має друкарську машинку, коли завжди є можливість писати кульковою ручкою Хоча заборона друкарських машинок, нічого неварта в порівнянні з тим, що в Правилах залишено норму, яка має коріння майже столітньої давності, про заборону зберігання та користування кольоровими ручками, олівцями, фарбами, копіювальним папером (за винятком простих олівців та ручок чорного, синього або фіолетового кольорів).
Взагалі нові заборони, які закріпили у Правилах вирізняються своєю винахідливістю, що як уже вказувалось може підтверджувати ґрунтуван- ня розробників цього документу на ідеях запропонованих ДПтСУ.

1 Реформування кримінально-виконавчої служби України

Наприклад, хто крім, працівника ДПтСУ міг би здогадатися заборонити ув’язненим непросто грати в карти, а також інші азартні ігри з метою матеріальної вигоди, а також організовувати їх Напевно, що тільки практичний працівник міг би здогадатися заборонити ув’язненим напої енергетичної дії (п. 4.5 Розділ 1). Практичним нововведенням є обов’язок заправляти свої ліжка згідно зі зразком встановленим адміністрацією (п. 4.2 Розділ 1) (до речі таке правило діє у виправних колоніях, раніше ув’язнені та засуджені зобов’язані були просто заправляти свої ліжка після підйому. Також якщо раніше ув’язненим та засудженим в СІЗО під час прогулянки потрібно було дотримуватися правил прогулянки і чистоти, то тепер додали також ще такий, очевидно, практично орієнтований обов’язок як дотримуватися тиші, що віддалено нагадує риси так званої Філадельфійської або Пенсільванської системи виконання покарань, в якій колись в’язнів виховували тишею та мовчанням. Серед прикладів і заборона вступати в суперечки з особами, що відвідують ув’язнених, співробітниками СІЗО. Що позбавляє можливості будь-яким чином дискутувати, наприклад, із родичами під час побачення.
Ці та деякі інші правила безсумнівно свідчать проте, що для гуманізації правил тримання в СІЗО, нажаль, бралися до уваги не пропозиції вчених та громадськості, а ДПтСУ, яка, закономірно, мало зацікавлена у гуманізації та транспарентності свої установ.
Залишення заборони вживати нецензурні слова, жаргонізми, в той час як навіть більшість із вільних громадян так чи інакше застосовують у повсякденному житті ці слова разом із величезною кількістю інших обмежень прав може призвести лише до постановлення усіх, хто утримуються в СІЗО в свого роду стан триваючого порушення закону. Це означає, що фактично всі вчинятимуть дисциплінарні правопорушення, але до відповідальності будуть притягатися лише ті, кого вважатиме за потрібне притягнути адміністрація.
Перенесення норм моралі у нормативні положення часто може призводити до існування недолугих норм права. Це твердження знаходить своє відображення й у Правилах. Відтепер ув’язненим та засудженим у СІЗО заборонено мати та користуватися літературою, яка містить інформацію порнографічного характеру (п. 4.5 Розділ 1) зберігання книжок, брошур, газеті журналів, порнографічного змісту заборонено (п. 4.6 Розділ. При цьому очевидно, що вирішувати що вважати, а що ні порнографічним змістом повністю залежатиме від розсуду персоналу СІЗО, адже
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України
0
ні критеріїв ні навіть якої-небудь орієнтуючої норми Правила не містять. Можна передбачати, що такі критерії залежатимуть від смаків працівників СІЗО, тобто, якщо їм сподобається та чи інша література, то вони її вилучатимуть, а, можливо, й від того які стосунки складуться між ними та конкретним ув’язненим.
Правилами забороняється зберігати при собі шприци, голки (п. 4.5 Розділ 1) замість того, щоб, як це зроблено в деяких розвинутих країнах, визнати наявність наркоманії за гратами та організувати безкоштовну та вільну видачу шприців. Такий захід був би спрямований на боротьбу з інфекційними захворюваннями, а не пропаганду наркоманії.
Забороняється користуватися виробами та посудом з фарфору, скла, кераміки, металу та нержавіючої сталі, утому числі каструлі, сковорідки, казанки, ложки, виделки, кружки, тарілки тощо (п. 4.5 Розділ 1) що ставить питання за допомогою яких предметів тоді можна харчуватися взагалі.
У читача Правил може скластися враження панічного страху їх авторів скла, заліза та ін, і що ув’язнені тільки й думають проте якби когось порізати чи вбити. В той час, як є велика кількість інших способів та предметів, за допомогою яких при наявності бажання можна завдати не менш серйозної шкоди життю та здоров’ю.
Як і раніше усі продукти, що передаються в скляних та металевих банках мають відкриватися та пересипатися в іншу посудину, що значно скорочуватиме строк їх зберігання. Хоча нічого не заважає після відкриття посудини і її перевірки залишити вмісту посудині. Досить цікавою з точки зору потенціалу бути забезпеченою адміністрацією СІЗО є норма, що міститься у п. 3.3 Розділу 9, що передбачає можливість видачі та користування манікюрними ножицями та швейними голками тільки під контролем адміністрації.
Все ще заборонено передавати консервовані продукти із м’яса, риби, овочів, фруктів, виготовлені в домашніх умовах, хоча величезна кількість мешканців СІЗО з малозабезпечених родин, які просто не в змозі купувати магазинну консервацію. Залишається безпідставна норма про заборону продуктів, що потребують додаткового приготування шляхом термічної обробки, що формально виключає передачу макаронів, круп, овочів та ін. Замість того, щоб дозволити мати в камерах холодильники все ще залишається заборона продуктів, які швидко псуються і потребують зберігання у спеціальних умовах. Як вказується у доповіді Human
Rights Watch за результатами моніторингу радянської каральної системи

1 Реформування кримінально-виконавчої служби України
1
(публікація 1991 року) таке безглузде радянське обмеження пояснювалося в ті часи співробітниками пенітенціарних установ тим, щоці продукти є висококалорійними, атому надають можливість добре підготуватися до втечі ув’язненим. В наш час оцінка розумності такого обґрунтування нічого крім посмішки не заслуговує.
Нововведенням є заборона передач готових страв. До того ж тепер перелік продуктів харчування може бути додатково обмежений запри- писом санітарно-епідеміологічної служби.
Усі ці так би мовити санітарно-орієнтовані норми в кінцевому результаті надалі спрямовуватимуться на заохочення купування продуктів ума- газинах СІЗО, а також змушуватимуть харчуватися тією їжею, яка часто не підходить ув’язненим не тільки за смаком, алей за якістю, дієтичними потребами і т. д.
Залишилась також регресивна норма про обмеження кількості грошей, що дозволяється до витрачання за місяць, до розміру однієї заробітної плати. Ця норма взагалі не може мати ніякого іншого обґрунтування окрім каральної цілі. Тобто які багато інших вона підтверджує ідею застосування обмежень лише з ціллю кари навіть до осіб, яким ще не призначене покарання і які вважаються невинуватими.
Більше того, навіть з практичної точки зору багато обмежень є невигідними. Влучно з цього приводу висловлюється згаданий А. Кудін у своїй книзі Як вижити у в’язниці», в якій описуються жахіття перебування автора у Лук’янівському СІЗО: Нікого не обходить, як поліпшити арештантське життя, нехай навіть коштом самих арештантів. Тюремникам глибоко плювати на збільшення якихось обсягів продажу, на якийсь прибуток. Вони й так непогано заробляють. Що більше дефіциту у в’язниці, а в зека проблем — то більше грошей обертається в тіньовому обігу».
Розробники Правил так загралися у гру щоби ще заборонити, що навіть у нормі, яка присвячена переліку прав ув’язнених і засуджених вона починається словами «Ув’язнені і засуджені мають право, всупереч правилам юридичної техніки закріпили обов’язок: «Ув’язнені і засуджені, які тримаються в СІЗО, повинні бути ввічливими з персоналом цих установа також особами, які їх відвідують, звертатися до них на ви, називати їх на ім’я та по батькові або громадянин, громадянка і далі за званням чи займаною посадою (виділення тексту зроблено автором. — В. Ч.).
Між іншим, у Правилах є маса помилок з точки зору юридичної техніки. Наприклад, у п. 3. 7. Розділу 2 Правил вказується, що перелік продуктів
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України
2
харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, які забороняється передавати ув’язненим і засудженим, а також користуватися ними та зберігати при собі, визначено підпунктом 4.6 пункту 4 гл. 4 розділу 1 цих Правил, тоді як цей перелік визначений у п. 4.5 пункту 4 гл. 4 розділу Не зупинячись окремо націй проблемі, що притаманна нормотвор- чим здібностям Мінюсту, звернімо увагу на таке. Відповідно до проз- ділу 1 Правил Одержання цими особами (засудженими, які знаходяться в СІЗО у зв’язку з іншим кримінальним провадженням. — В. Ч) посилок і передача також купівля ними продуктів харчування і предметів першої необхідності здійснюються в порядку, встановленому Кримінально-вико- навчим кодексом України для рівня безпеки виправної колонії. Ця норма списана із ст. ЗУ Про попереднє ув’язнення», яка є застарілою, адже не відобразила зміну законодавстві, які були внесені кілька років тому і передбачають, що кількість посилок та передач, які можуть передаватись засудженим до виправної колонії, є необмеженою і, відповідно, не залежить від рівня безпеки виправної колонії. Це також вказує, що серед розробників Правил була особа, яка погано обізнана із кримінально-ви- конавчим законодавством.
Правила багато в чому відобразили положення ЗУ Про попереднє ув’язнення», і тому в них містяться негуманні норми, більшість з яких, між іншим, не мінялися вже 20 років. Саме тому реформування інституту попереднього ув’язнення мало б здійснюватися не тільки нарівні підзаконного акта, ай законів України, зокрема ЗУ Про попереднє ув’язнення». Серед норм цього закону, що потребують особливої уваги та реформування, знаходяться норми, що визначають правовий статус засуджених та ув’язнених. Чого тільки варті норми, які виключають можливість передачі книг родичами (а лише їх купівлю через книготоргівельну мережу, регулюють порядок перегляду кореспонденції засуджених і т. д.
Якщо раніше було заборонено листуватися, перегукуватися і перестукуватися з особами, які перебувають в інших камерах, а під час прогулянки з особами, які перебувають в сусідніх дворах, то тепер забороняється ще й здійснювати передачу будь-яких предметів (п. 4.3. Розділу 1), що означає формальну заборону поділитись навіть зубною пастою із співкамерником.
Як ідо прийняття Правил заборонено наклеювати, вивішувати будь- що на стіни, вікна і камерний інвентар, що не допускає вивішування навіть фотокартки власної сім’ї.

1 Реформування кримінально-виконавчої служби України


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   46


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал