Дотримання прав люДини у пенітенціарній системі україни ХаркіВ «праВа людини»




Сторінка3/46
Дата конвертації25.12.2016
Розмір4.69 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   46
2
Термін контроль визначають як спостереження з метою перевірки або нагляду перевірку. Тобто, ДПтСУ вжене є тим суб`єктом, що має здійснювати визначальний вплив на діяльність із забезпечення правлю- дини в органах і установах виконання покарань.
Досить слушно з цього приводу зауважила І. С. Яковець, яка, критикуючи нове Положення, вказала, що, можливо, хтось не погодиться з вказаними сумнівами, посилаючись, що саме контрольна діяльність має стати основною для ДПтСУ як центрального органу виконавчої влади. Проте, чому тоді відносно оперативно-розшукової діяльності та інших функцій
ДПтСУ значно розширює свою сферу впливу організовує і контролює оперативно-розшукову діяльність органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, налагоджує взаємодію з органами, до складу яких входять підрозділи, що провадять таку діяльність»
18
?
У зв’язку з цим, показовим є і те, що із переліку основних завдань ДПтСУ виключено таке завдання як забезпечення дотримання посадовими та службовими особами органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів вимог законодавства в органах і установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, запобігання вчиненню злочинів і дисциплінарних проступків засудженими і особами, узятими під варту, та щодо них, їх припинення.
Скасовані також такі завдання ДПтСУ як виявлення і розкриття злочинів, учинених в органах і установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, проведення дізнання у справах про такі злочини, провадження оперативно-розшукової діяльності спрямування, координація та здійснення контролю за діяльністю органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів. Незрозуміло, що обумовило такі зміни, чи розрахунок на майбутнє не здійснювати відповідну діяльність, чи якісь інші мотиви?
Насправді важко зрозуміти логіку розробників проекту Положення беручи до уваги скасування такого завдання ДПтСУ, як налагодження відповідно до законодавства міжнародного співробітництва з питань, що належать до його компетенції. Враження посилюється і тим, що із повноважень ДПтСУ виключено таке право, як здійснення в межах своїх повно Большой толковый словарь русского языка / Сост. и гл. ред. С. А. Кузнецов. — СПб.:
Норинт, 1998. — С. 452 18
Яковець І. С. Пенітенціарна служба — мімікрія чи бажання змін // Теоретичні та практичні проблеми удосконалення діяльності кримінально-виконавчої системи України матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (4 травня 2011 р) — К Нац. акад.. внутр. справ. — 2011. — С. 174.
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України
2
важень заходів щодо адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу та імплементації в національне законодавство положень міжнародних договорів, стороною яких є Україна подання Міністрові юстиції пропозиції щодо розвитку міжнародного співробітництва та укладення міжнародних договорів України (п. 4.35 колишнього Положення).
Неоднозначно можна оцінювати скасування таких колишніх функцій Департаменту як розробка проектів прогнозних і програмних документів з питань, що належать до його компетенції (п. 4.1); розробка та подання на затвердження Міністром юстиції плану заходів щодо реалізації основних напрямів діяльності Департаменту на відповідний рік (п. 4.2); подання щороку Міністрові юстиції пропозиції до проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України (п. 4.4); контроль виконання актів законодавства з питань, що належать до його компетенції (п. 4.10); виконання функцій головного розпорядника коштів державного бюджету, що передбачені на утримання кримінально-виконавчої служби забезпечення фінансування органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів у межах затверджених асигнувань і коштів, що надходять від виробничо-господарської діяльності організація роботи зведення бухгалтерського та статистичного обліку (п. 4.20); здійснення відповідно до Закону управління майном кримінально-виконавчої служби (п. 4.22); забезпечення згідно із Законом правовий і соціальний захист персоналу кримінально-виконавчої служби, членів їх сімей (п. 4.31). Однак, з приводу останніх трьох функцій виникає логічне запитання хто має виконувати функції головного розпорядника коштів держбюджету хто має здійснювати управління майном кримінально-виконавчої служби і, що найцікавіше, як здійснюватиметься правовий і соціальний захист персоналу кримінально-виконавчої служби та членів їх сімей, який, як відомо, і так сьогодні не здійснюється належним чином.
Підводячи підсумок вищесказаного, можна зазначити таке. По-перше, у новому Положенні скасовано багато позитивних норм попереднього часу таких як, наприклад, забезпечення дотримання прав людини і громадянина, вимог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізації законних прав та інтересів засуджених і осіб, узятих під варту здійснення правового та соціального забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України та членів їх сімей норм, які закріплювали питання міжнародного співробітництва ДПтСУ. По-друге, посилюється вплив Президента України на ДПтСУ, адже він тепер призна-

1 Реформування кримінально-виконавчої служби України
25
чає Голову, його заступників. Крім того, Голова додатково несе персональну відповідальність перед ним. Виходячи з цього, послаблюється роль Кабміну у спрямуванні та координації діяльності ДПтСУ. По-третє, незважаючи на певні норми, які дають підстави стверджувати про послаблення ролі Міністра юстиції у спрямуванні та координації діяльності ДПтСУ, є і норми (здебільшого, у яких закріплені повноваження Голови, що свідчать про значне посилення співпраці та зв’язку між ДПтСУ та Міністром юстиції.
1.1.2. питання нормативного врегулювання правового статусу
основних суб’єктів виконання кримінальних покарань
в Україні
1
Окремого розгляду потребують питання нормативного врегулювання правового статусу основних суб’єктів виконання кримінальних покарань в Україні. Приміром, правовий статус такого суб’єкту, як Міністерство юстиції України, та його зв’язки з органами законодавчої та судової влади, а також ДКВС України відзначаються невизначеністю та відсутністю цілеспрямованості або не відповідають покладеним на цей орган завданням. Так, Мін’юст України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації політики у сфері виконання кримінальних покарань, що і становить основне завдання цього органу щодо кримінально-виконавчих правовідносин у свою чергу на ДПтСУ покладається завдання з забезпечення реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань
21
За загальним значенням термін формувати означає облаштовувати щось в певну форму, надавати завершеність, визначеність чомусь
22
Звідси формування політики можна визначити як вироблення такої концепції державної політики у сфері виконання покарань, що задовольняла б потреби держави та суспільства на сучасному етапі та в перспективі. Формування державної політики — це складний та багатоетапний про Автор розділу — Ірина Яковець.
20
Положення про Міністерство юстиції України, затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 395/2011 // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ 395/2011 21
Положення про Державну пенітенціарну службу України, затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 394/2011 // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/
show/394/2011 22
Формувати // http://что-означает.рф/формировать.
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України
2
цес. Для того щоб відобразити цей процес цілісно, потрібно починати з вихідної категорії, тобто конкретного суспільного інтересу, що відоб- ражає певні потреби чи проблеми. Тому за загальним правилом, для реалізації державної політики суттєвими є три фази отримання та аналіз інформації про існуючий стан, ухвалення рішень і втілення їх вжиття. Формування політики — це процес політичний, тоді як її реалізація являє собою суто виконавську діяльність. При цьому стратегічне мислення щодо процесу і результатів (користування інтересами та цінностями інших задля досягнення власної мети) сприяє недопущенню того, щоб державна політика перетворилася на декларативну
24
Основні напрями взаємодії Міністерства юстиції та ДПтСУ окреслені в наказі Мінюсту від 17.11.2011 р. № 3339/5 Про затвердження напрямів взаємодії між територіальними органами Міністерства юстиції України та органами і установами, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України, зокрема, до них віднесено надання місцевим держадміністраціям пропозицій щодо включення кандидатур представників територіальних органів Міністерства юстиції України до складу спостережних комісій проведення начальниками Головного управління юстиції міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі виїзних прийомів персоналу органів і установ, що належать до сфери управління ДПтСУ, з особистих питань на базі органів і установ виконання покарань участь головних управлінь юстиції в організації правової освіти засуджених, які тримаються в установах виконання покарань проведення представниками Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини в Автономній Республіці Крим та областях правороз’яснювальної роботи серед засуджених, які тримаються в установах виконання покарань участь головних управлінь юстиції в організації правової освіти членів спостережних комісій, що утворюються місцевими
23
Система розробки і здійснення публічних політик в Україні / Під загальною редакцією О. П. Дем’янчука. — К Факт, 2004. — С. 123.
24
Тертичка В. Механізм формування і здійснення державної політики / В. Тертичка //
Вісн. держслужби України. — 2000. — № 4. — С. 87.
25
Наказ Міністерства юстиції України Про затвердження напрямів взаємодії між територіальними органами Міністерства юстиції України та органами і установами, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України, Міністерство юстиції України // http://news.yurist-online.com/laws/43757/

1 Реформування кримінально-виконавчої служби України
2
держадміністраціями; надання головними управліннями юстиції консультацій органам і установам, що належать до сфери управління ДПтСУ, під час розгляду в судах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя справ, пов’язаних з їх діяльністю підвищення кваліфікації юристів органів і установ, що належать до сфери управління ДПтСУ, організація їх стажування на базі головних управлінь юстиції та запрошення для участі у відповідних семінарах надання головними управліннями юстиції сприяння установам виконання покарань в організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) щодо засуджених реєстрації актів цивільного стану засуджених участь представників головних управлінь юстиції у конференціях, семінарах, прес-конференціях з питань діяльності органів і установ, що належать до сфери управління
ДПтС, які проводяться на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя здійснення головними управліннями юстиції контролю за додержанням положень своїх статутів місцевими громадськими організаціями, які співпрацюють з установами виконання покарань та здійснюють громадський контроль за дотриманням прав засуджених.
Виходячи з наведеного, можемо констатувати відсутність ґрунтовних засобів та способів отримання оперативної інформації про стан процесу виконання кримінальних покарань та, відповідно, й необхідного підґрун- тя для розробки необхідних рішень, спрямованих на реальну зміну становища в цій сфері.
Не дозволяє забезпечити ефективну взаємодію й та обставина, що
ДПтСУ та Міністерство юстиції перебуває у певній негласній протидії, що виникла внаслідок незгоди ДПтСУ з встановленням контролю за власною діяльністю. Це відбулося внаслідок того, що приєднавшись 9 листопада
1995 року до Ради Європи, Україна взяла на себе зобов’язання дотримуватись загальних обов’язків згідно зі статутом Ради Європи, а також погодилась виконати в зазначені терміни ряд спеціальних зобов’язань, перелічених у висновку Парламентської Асамблеї Ради Європи № 190, втому числі щодо демілітаризації кримінально-виконавчої системи та передачі її у відання Міністерства юстиції. На виконання цих зобов’язань, праг-
26
Тут слід зазначити положення висновків та інших документів, в яких згадувалась така передача Висновок № 190 (1995) Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо заявки України на вступ до Ради Європи. Страсбург, 26 вересня 1995 року «vii. відповідальність за управління пенітенціарною системою, за виконання судових рішень таза реєстрацію осіб, які прибувають до країни або від’їжджають з неї, буде пере-
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України
2
нучи до вдосконалення управління системою виконання покарань, створення передумов для її реформування та наступного виведення зі складу Міністерства внутрішніх справ України, 22 квітня 1998 року Президентом України було видано Указ № 344/98, відповідно до якого на базі Головного Управління з питань виконання покарань Міністерства внутрішніх справ України, яке ліквідовувалось, було створено Державний департамент України з питань виконання покарань. 12 березня 1999 року Указом Президента України № 248/99 з метою подальшого реформування системи виконання покарань Державний департамент України з питань виконання покарань був виведений з тимчасового підпорядкування Міністерства Внутрішніх Справ України.
Фактично створення автономного відомства, як перехідного етапу у виконанні взятих уроці Україною на себе зобов’язань при вступі до Ради Європи про підпорядкованість кримінально-виконавчої служби Міністерству юстиції України, до цього часу не набуло свого логічного задано Міністерству юстиції до кінця 1998 року (http://www.coe.kiev.ua/uk/dogovory/
N190(1995).html); Резолюція 1179 (1999) Парламентської Асамблеї Ради Європи Дотримання Україною зобов’язань». Страсбург, 27 січня 1999 року, Резолюція 1262
(2001) Парламентської Асамблеї Ради Європи Виконання обов’язків та зобов’язань Україною «11. Асамблея закликає українську владу i. підпорядкувати Державний департамент з виконання покарань Міністерству юстиції і завершити передачу різних досудових центрів утримання під арештом, які все ще знаходяться у підпорядкуванні Міністерства внутрішніх справ або служб безпеки, також Міністерству юстиції Резолюція 1346 (2003) Парламентської Асамблеї Ради Європи Виконання Україною своїх обов’язків та зобов’язань»: і. завершити переведення всієї пенітенціарної системи в підпорядкування Міністерства юстиції, а також завершити переведення різних установ попереднього ув’язнення, які все ще знаходяться в підпорядкуванні Міністерства внутрішніх справ або Служби безпеки, у підпорядкування Державного департаменту з питань виконання покарань згідно зі змінами до відповідних законів України, прийнятими Верховною Радою України 6 лютого 2003 p.;» (http://www.coe.kiev.ua/uk/dogovory/RN1346(2003).
html); Резолюція 1466 (2005) Парламентської Асамблеї Ради Європи Про виконання обов’язків та зобов’язань Україною 5 жовтня 2005 року «13.7.... завершити переведення Державного департаменту з виконання покарань до відання Міністерства юстиції, як це вимагається підпунктом 11.vii. Висновку № 190 (1995)» (http://zakon.
rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_611); Пункт 5.15 Ми рекомендуємо- припинити всі організаційні та оперативні зв’язки з військовими та міліцією і приділяти першочергову увагу необхідності створення пенітенціарної служби як автономної соціальної організації припинити використання військових звань та військової уніформи співробітниками пенітенціарної служби надати співробітникам пенітенціарної служби уніформу, яка відрізнялась би за стилем та кольором від уніформи військовослужбовців та міліції (http://www.coe.kiev.ua/uk/att/att.htm).

1 Реформування кримінально-виконавчої служби України
2
вершення. Якщо в 1990–1998 роках існування Державного департаменту України з питань виконання покарань, як самостійного органу, могло бути виправданим необхідністю поступової підготовки до нового підпорядкування, то з часом почали з’являтись заяви, починаючи від керівника комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, повноваженого ВРУ з прав людини до керівництва Державного департаменту України з питань виконання покарань проте, що вже самим фактом виведення кримінально-виконавчої служби із структури Міністерства Внутрішніх Справ України виконані зобов’язання України перед Радою Європи, що не відповідає реальному стану речей. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2006 року № 683 Про внесення змін до переліку центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів було визначено, що діяльність Державного департаменту України з питань виконання покарань спрямовується та координується через Міністра юстиції.
При цьому зі змісту ніяк не витікало, що означала така координація, оскільки відповідно до Закону України Про Державну криміналь- но-виконавчу службу, яким визначався статус Департаменту як центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань, між ним і Міністерством юстиції були відсутні відносини будь-якої субординації, ці органи у своїй субординації визнавалися рівними. І хоча в подальшому Указом Президента України від 9 грудня 2010 року Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади було утворено Державну пенітенціарну служба України та одночасно визначено, що її діяльність спрямовується і координується через міністра юстиції України, вона дотепер є які Міністерство юстиції України, центральним органом виконавчої влади, що входить до системи органів виконавчої влади України. Так, нині
ДПтСУ має тотожні з Міністерством юстиції завдання, зокрема, щодо реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань участі у процесі її формування шляхом внесення пропозицій, самостійне формування системи наглядових, соціальних, виховних та профілактичних заходів, які застосовуються до засуджених та осіб, узятих під варту, а також впровадження контролю за дотриманням прав людини і громадянина, ви Бадира В. Проблеми соціального захисту персоналу кримінально-виконавчої системи Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України
0
мог законодавства щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізацією законних прав та інтересів засуджених і осіб, узятих під варту.
Окрім існування певного дублювання напрямів діяльності ДПтСУ та Міністерства юстиції, слід звернути увагу на невідповідність проведеного перетворення та визначення статусу ДПтСУ вимогам чинного законодавства. Таку Законі України Про центральні органи виконавчої влади передбачається, що систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України. Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику водній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики (ст. На перший погляд, ніяких суперечностей не вбачається ДПтСУ — центральний орган виконавчої влади, який виконує завдання з забезпечення реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань. Але це не зовсім так. По-перше, слід звернути увагу, що центральні органи виконавчої влади можуть виконувати лише окремі функції з реалізації державної політики, тоді як на ДПтСУ покладається (які на Міністерство юстиції України) завдання повного забезпечення її реалізації. По-друге, уст вказаного Закону встановлено Основними завданнями центральних органів виконавчої влади є) надання адміністративних послуг) здійснення державного нагляду (контролю) управління об’єктами державної власності) внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики на розгляд міністрів, які спрямовують та координують їх діяльність) здійснення інших завдань, визначених законами України та покладених на них Президентом України. У разі якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління, центральний орган виконавчої влади утворюється як
28
Відповідно до ст. 1 Закону України Про адміністративні послуги, адміністративна послуга — результат здійснення владних повноважень суб’єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків такої особи відповідно до закону.

1 Реформування кримінально-виконавчої служби України
1
агентство. Якщо ж більшість функцій складають контрольно-на- глядові функції за дотриманням державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними та фізичними особами актів законодавства, — центральний орган виконавчої влади утворюється як інспекція. Найменування служба може надаватися лише втому разі, коли більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають функції з надання адміністративних послуг фізичним і юридичним особам.
Звідси витікає абсурдний висновок — дптСУ, переважно, надає
адміністративні послуги фізичним і юридичним особам!
Безперечно, в Положенні про ДПтСУ також передбачена реалізація цією службою завдання внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики на розгляд міністрів, які спрямовують та координують їх діяльність, а також здійснення інших завдань, визначених законами України та покладених на них Президентом України. Проте для головного спрямування й цільової орієнтації ДПтСУ — виконання кримінальних покарань — жодної форми існування в якості окремого органу виконавчої влади чинним законодавством непередбачена. У підсумку все вказує на недоцільність подальшого функціонування ДПтСУ як окремої структури в чинному виді.
1.2. нормотворча діяльність Міністерства юстиції України
та державної пенітенціарної служби України
у сфері регулювання кримінально-виконавчих
правовідносин
1.2.1. імітація прогресу, яка приховує негативні тенденції
правотворчості нарівні підзаконних актів
2
Досвід пенітенціарних систем світу підтверджує тезу якщо є бажання, щоб почались реформи в’язниць — потрібно, щоб хтось із VIP політиків туди потрапив, хоча б із політичних мотивів. Так сталося й у нас.
Саме ув’язнення вищих політичних фігур стало тригером реформувань, а також привернуло увагу до того безладу, що коїться у в’язничній
29
Автор розділу — Вадим Човган.
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України
2
системі. Все частіше можна було почути про проблеми діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, що обумовлено справжніми політичними пристрастями, які розгорілись навколо її діяльності. Підвищений інтерес, який стосувався як ДПтСУ, такі органів та установ, що їй підпорядковані, не міг не вилитись у підняття величезного масиву існую- чих проблем виконання-відбування покарань в Україні. І хоча проблеми ці не були новими для фахівців, пересічними громадянами вони сприймалися як свого роду новина.
Напевно, усе це обумовило появу низки ініціативу реформуванні вітчизняної системи виконання покарань. Разом з тим ці ініціативи здебільшого не були виваженими, їх втілення характеризувалося прийняттям нашвидкуруч, що відображалося на якості змін правового регулювання.
Активну роль у реформуванні взяло на себе Міністерство юстиції України, яке ніби прокинулось після тривалої сплячки, незважаючи нате, що саме це відомство у відповідності до законодавства, займало і займає особливе місце у координації діяльності ДПтСУ. Однак, незважаючи на різке підвищення інтересу до діяльності ДПтСУ, втому числі шляхом надання допомоги, реальність останньої варто поставити під великий сумнів через те, що нерідко вона навпаки погіршує існуючий стан справ. В зв’язку з цим пропонується власний аналіз лише окремих, далеко не всіх останніх реформ правового регулювання кримінально-виконавчої сфери актами Мін’юсту.
Протягом 2013 року законодавство у сфері виконання покарань розроблялося та змінювалося настільки бурхливо, як це, напевно, ще не робилось за жоден із історичних періодів розвитку вітчизняного в’язничного законодавства. Інтенсивність цього процесу була настільки великою, що вчені та практикуючі юристи, правозахисники ніяк не встигли оговтатись та проаналізувати велику їх частину. Їм ще належить стати предметом обговорення наступних років.
Очевидно також, що прискорення було безпосередньо пов’язано із вимогами Порядку денного асоціації Україна — ЄС. Проте кількість прийнятих нормативно-правових актів та змін до них, не тільки позначилася на їх якості, ай взагалі, частіше за все, тільки погіршувала і без того неякісне національне законодавство, що регулює питання прав людини під час тримання під вартою в СІЗО та установах виконання покарань (УВП).
Коротко з результатами нормотворчої діяльності у цих сферах можна ознайомитись у Інформації Про імплементацію уроці Порядку

1 Реформування кримінально-виконавчої служби України


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   46


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал