Дотримання прав люДини у пенітенціарній системі україни ХаркіВ «праВа людини»




Сторінка28/46
Дата конвертації25.12.2016
Розмір4.69 Mb.
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   46
2
За результатами відвідування Комітет відзначив:
В’язням треба забезпечити змогу оскаржувати ті чи інші дії яку межах пенітенціарної системи, такі поза ними, та право звертатися з дотриманням конфіденційності до відповідного органу.
Процедура ефективного розгляду скарг та здійснення перевірок є основними гарантіями проти жорстокого поводження у в’язницях. Засуджені повинні мати можливість звертатися зі скаргами як всередині самої пенітенціарної системи, такі поза межами системи, а також користуватися можливістю конфіденційного звернення до відповідного органу влади. Комітет приділяє особливу увагу тому, щоб регулярні візити до всіх подібних закладів здійснювалися незалежним органом, який матиме повноваження розглядати скарги від ув’язнених та інспектувати всі приміщення закладу. Такі органи можуть, окрім іншого, відігравати важливу роль у налагодженні взаємовідносин та в усуненні протиріч, що виникають між тюремною адміністрацією і ув’язненим
230
У своєму п’ятому періодичному докладі про заходи, спрямовані на виконання Конвенції ООН проти катувань Україна стверджувала, що з часу виведення Державного департаменту України з питань виконання покарань з підлеглості Міністерства внутрішніх справ, звернення громадян про жорстоке поводження з ними в кримінально-виконавчих установах є виключенням. Всі вони ретельно перевіряються та у разі виявлення порушень, які можуть привести до проявів негуманного ставлення до особи, застосовуються заходи для їх фактичного усунення
231
Здавалося б можливість засудженого звертатись з вказаними документами до компетентних органів, установ, організацій передбачена та регламентована. Але тут є недолік. Цей недолік полягає, перш за все, втому, що особам, позбавленим волі не надають допомогу в складанні звернень, заяв та скарг. Звернення, заяви та скарги ув’язнених складаються таким чином, що з їх змісту не можна дійти однозначного висновку проте, що саме бажає ув’язнений і, відповідно, не завжди така особа може бути обізнана проте, кому необхідно адресувати таке звернення, заяву або скаргу. Все це може привести до того, що звернення ув’язненого
230
Бущенко А. П. Проти катувань / Харківська правозахисна група. — Харків Права людини С. 163.
231
Конвенція ООН проти катувань / Харківська правозахисна група. — Харків 2007. — С. 34.

3 Проблеми забезпечення правового статусу засуджених
25
або не буде розглянуто (на нього надійде відписка, або не надійде до потрібного адресата, або можуть бути пропущені строки звернення до відповідного органу (якщо подання таких заяв, звернень та скарг обумовлено строками. З огляду нате, що в умовах волі для складання таких документів кожна особа має можливість скористатися допомогою юриста або іншого фахівця, необхідно на законодавчому рівні, для запобігання дискримінації ув’язнених осіб та забезпечення принципу рівності перед законом, передбачити обов’язок посадових осіб установ виконання покарань надавати ув’язненим необхідну допомогу при складанні звернень, заяв та скарг. Такий порядок допоможе вирішити й питання про перегляд кореспонденції ув’язнених, який, до речі, є другим проблемним моментом інституту подання звернень, заяв та скарг особами, взятими під варту.
Однією із суттєвих ознак реалізації права на подання звернень, заяв та скарг ув’язненими міжнародні стандарти визначають ознаку конфіденційності подання вказаних документів. Щоправда, міжнародні акти не дають визначення меж цієї конфіденційності. Але вітчизняне законодавство всупереч міжнародним нормам та власній Конституції (в якій міститься заборона будь-якої цензури) вводить таке поняття як перегляд кореспонденції засуджених. Об’єм цього поняття чинне законодавство не визначає, що не дає змоги вести мову про забезпечення права на листування та можливість його порушення, оскільки не можна встановити чиє перегляд кореспонденції порушенням умов листування, чині. Розділ
4 Інструкції з організації перегляду кореспонденції осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, дозволяє зробити висновок проте, що фактично кореспонденція засуджених осіб підлягає цензурі, яка, зрозуміло, не передбачає ніяких можливостей для конфіденційності листування ув’язнених. Таке становище є порушенням вимог міжнародних нормативних актів.
Взагалі система подання звернень, заяв та скарг побудована таким чином, що за допомогою інституту перегляду будь-яке звернення, заява або скарга ув’язненого може бути відправлена або не відправлена адресату, їй або дадуть хід або ні, в залежності від того, чи загрожує вона посадовим особам кримінально-виконавчих установ чи ні.
З огляду вищенаведеного можна стверджувати, що чинне законодавство України не забезпечує засудженим особам можливості подання звернень, заяв та скарг компетентним органам, установам, організаціям
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України
2
та посадовим і службовим особам, оскільки врегулювання цього питання носить ознаки дискримінації та відсутності ефективного механізму реалізації права на звернення, подання заяви або скарги.
Крім того, як відзначає ММ. Мінаєв, глибоким недоліком чинного кримінально-виконавчого законодавства, яким регулюються права засуджених є майже повна відсутність можливості використання судового захисту
232
Доступ до правосуддя цим особам забезпечується лише в частині, яка стосується законності застосування до цих осіб процесуальних заходів та покарання, — через інститут судового оскарження рішень органів дізнання, слідства та суду, а також через оскарження рішень суду першої інстанції.
Можливість звернення до суду особи, яка перебуває у одному з перелічених вище процесуальних статусів, з питань оскарження неналежного поводження з нею збоку персоналу відповідної установи, випливає із ст. 55 Конституції України, як норми прямої дії. Однак порядок такого звернення безпосередньо непередбачений жодним законом чи підзаконним нормативно-правовим актом.
Іншим недоліком, який властивий механізму розподілу засуджених в Україні, є процедура оскарження рішення Комісії з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі (далі — комісія) щодо визначення засудженому виду установи. Процедура оскарження рішення регламентована Положенням про Апеляційну комісію з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі. Законодавець, визначаючи процедуру оскарження, обмежився вказівкою нате, що її подання та розгляд здійснюється у порядку, передбаченому Законом України Про звернення громадян. Таке положення фактично зводить скаргу на рішення Комісії до рівня звернення. Це, в свою чергу, тягне за собою такі наслідки як дуже повільний строк розгляду скар- ги-звернення (30 днів, форма реагування — відповідь на звернення, подання такої скарги-звернення не призупиняє дії оскаржуваного акту. І саме головне — це те, що таке звернення і процедура його розгляду
232
Мінаєв ММ. Аналіз кримінально-виконавчого законодавства щодо права ув’яз- нених на оскарження рішень, дій та бездіяльності працівників правоохоронних органів і кримінально-виконавчої системи // Проти катувань / Харківська правозахисна група. — Харків Права людини, 2007. — С. 153.

3 Проблеми забезпечення правового статусу засуджених
2
роблять скаргу не процесуальним документом, надають йому інший правовий статус, та в кінцевому підсумку виводять його з-під юрисдикції адміністративного суду, в якому можна оскаржувати акти органів влади (суб’єктів владних повноважень. Тобто така процедура — це не оскарження, а скоріше лист засудженого до Апеляційної комісії. До речи, Положення про Апеляційну комісію містить посилання наст КВК, як таку, на підставі якої засуджені оскаржують рішення Комісії, а ця стаття, в свою чергує законом, який регламентує порядок направлення засудженими листів.
Тому, з огляду на вищенаведене, можна констатувати, що процедура оскарження до Апеляційної комісії є неефективною, і доцільніше засудженому оскаржувати рішення Комісії безпосередньо до суду. А ось про таке своє право, на жаль, знають недуже багато засуджених, а ступінь їх поінформованості є недуже високою.
Крім того, як свідчить офіціальні відповіді органів прокуратури, майже всі скарги, які органи прокуратури отримують від засуджених, не підтверджуються. Виходячи з цього можна зробити висновок, що порушення, які виявляються органами прокуратури і про які йдеться в офіціальних листах, або не торкаються безпосередньо прав засуджених, або приховуються органами Департаменту
233
.. право на правову допомогу
2
Одним з основних та невід’ємних прав засуджених, безперечно, є право на отримання правової допомоги. Забезпечення реалізації цього права набуває особливо важливого значення з урахуванням недосконалості кримінально-виконавчого законодавства та існуючої практики його застосування в сучасній системі виконання кримінальних покарань. Частиною ст. 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. Основний закон визначає, що у випадках, передбачених законом, ця допомога повинна надаватися безоплатно. Відповідно до статті зазначеного Закону, засуджений користується всіма правами люди Конвенція ООН проти катувань / Харківська правозахисна група. — Харків 2007. — С. 81.
234
Автор розділу — Ірина Яковець.
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України
2
ни та громадянина, за винятком обмежень, визначених законами України та встановленим вироком суду.
Право засуджених на правовому допомогу закріплене одразу ж у декількох статтях КВК України. Воно згадується у ч. 2 ст. 8 та ч. 1 ст. 107 КВК серед інших прав. При цьому дані норми визначають коло осіб, від яких така допомога може виходити адвокати або інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Уст КВК визначається про необмеженість кількості і тривалості побачень з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права. І хоча КВК не містить прямих обмежень щодо реалізації названого права, практика свідчить про фактичну неможливість його реалізації, а також про існування багатьох способів перешкоджання засудженому в користуванні цим правом. Це зумовлено рядом обставин.
Перш за все ні КВК України, ні інші нормативні акти не передбачають процедури запрошення адвоката чи фахівця у галузі права на вимогу особи, що відбуває покарання у виді позбавлення волі. У теперішній час єдиним актом, який визначає дане питання є КПК України, за яким захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв’язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв’язку для запрошення захисника. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника (ст. Означена норма може стосуватися осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, якщо їх знову притягнуто до кримінальної відповідальності. Що ж до допомоги в інших питаннях — то на адміністрацію установ виконання покарань не покладається прямого обов’язку забезпечити допомогу адвоката чи фахівця у галузі права на вимогу засудженого у інших випадках.
Відсутність законодавчо визначеного механізму надання правової допомоги, ускладнена специфікою виконання покарання у виді позбавлення волі. Головною ознакою будь-якого права є те, що йому завжди кореспондує відповідний обов’язок державного органу або посадової

3 Проблеми забезпечення правового статусу засуджених
2
особи. Проголошуючи право засуджених на правову допомогу КВК, натомість, нічого не містить про обов’язок адміністрації установи виконання покарань забезпечувати надання такої допомоги. Про нього не згадується й серед обов’язків посадових і службових осіб органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, перелічених уст Закону України Про Державну кримінально-виконавчу службу України, а також у жодному відомчому нормативному акті. Єдиним положенням, яке з певною часткою умовності можна віднести до обов’язку адміністрації забезпечити реалізацію права на правову допомогу, є ч. 15 ст. 134 КВК, в якій закріплено, що при накладанні стягнення на засудженого адміністрація колонії надає йому можливість у встановленому порядку повідомити про це близьких родичів, адвоката або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Проте порядок такого повідомлення ніяким актом також непередбачений, в результаті чого ця законодавча нормана практиці не виконується.
Стаття 110 КВК установлює, що для одержання правової допомоги засудженим надається побачення з адвокатом за письмовою заявою засудженого, його родичів або громадських організацій. Проте, для реалізації цієї норми необхідно спочатку вступити у контакт з тим же адвокатом, рідними чи громадськими організаціями, але засуджені практично позбавлені цієї можливості. Покарання у виді позбавлення волі, як визначено у КК України, полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи. Отже, одною з основних ознак покарання даного видує саме ізоляція, тобто, зміст позбавлення волі знаходить своє вираження саме в ізоляції засудженого від суспільства шляхом його поміщення до кримінально-виконавчої установи закритого типу. Позбавлення волі визначає застосування до засудженого доволі вагомих правообмежень, здатних суттєво змінити правовий статус особи, бо ізоляція об’єктивно призводить до обмеження) можливості пересування) можливості спілкування) можливості вільного обрання місця проживання) вибору характеру та роду занять) право вільно визначати свій уклад життя) права розпорядження своїм часом тощо. Серед перелічених найбільш вагомим елементом ізоляції є обмеження спілкування
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України
20
засудженого з особами, що перебувають на свободі, за межами установи виконання покарань. КВК передбачає можливість спілкування засуджених з рідними, завдяки яким вони в окремих випадках можуть реалізувати право на правову допомогу (саме рідні можуть знайти адвоката або звернутися до правозахисних організацій. Однак контакти з рідними значно обмежені (побачення та телефонні дзвінки надаються у певній кількості доставляння листів потребують часу, з огляду нащо особи, що перебувають в місцях позбавлення волі не зможуть отримати правову допомогу оперативно та своєчасно. Іще складніше отримати необхідну правову допомогу особам, які не мають рідних або не підтримують з ними контакт, а також тим, які через фізичні або інші вади нездатні на самостійні дії. Це нагадує замкнуте коло адміністрація установи виконання покарань має можливість, але не зобов’язана законом забезпечити реалізацію права на правову допомогу (простіше — підшукати та забезпечити спілкування засудженого з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, засуджений має таке право, але об’єктивно не може цього зробити через перебування в умовах ізоляції та необхідність здійснювати всі дії через адміністрацію. У результаті адміністрація обмежується такими способами сприяння реалізації названого права, як, приміром, надання можливості направити листа з відповідним проханням дорідних. Тому норма про правову допомогу залишається мертвою, а засуджені — незахищеними, втому числі й від свавілля адміністрації. Можливо, саме тому кримінально-ви- конавча служба України залишається чи неєдиною структурою, що жодного разу не піднімала питання про необхідність створення механізму та врегулювання порядку оплати безкоштовної правової допомоги засудженим.
У цілому погоджуючись з твердженням, що реалізація засудженими права на правову допомогу полягає у створенні умов, відзначимо, що останні повинні не тільки сприяти безпосередньому спілкуванню з адвокатом чи фахівцем у галузі права, ай забезпечувати можливість встановлення контакту засудженого з відповідними суб’єктами. Це можливо шляхом доповнення чинного КВК України нормою стосовно обов’язку адміністрації колонії запрошувати адвоката чи фахівця у галузі права на вимогу засудженого, якщо останній немає власних зв’язків з ними.

3 Проблеми забезпечення правового статусу засуджених
21
У ході дослідження, що проводилось громадськими організаціями ще уроці було встановлено, що респонденти-в’язні неодноразово наголошували на їх потребі у правовій допомозі в період перебування в місцях позбавлення волі. На цю проблему під час проведення фокус-груп звертали увагу й адвокати. Ми вже неодноразово посилалися на майже абсолютну залежність засуджених від персоналу місць позбавлення волі, а також на обмеженість в можливостях спілкування поза межами колонії. За таких обставин, лише встановлення обов’язку адміністрації стосовно запрошення на вимогу засудженого адвоката, фахівця у галузі права або іншого суб’єкта, спроможного на надання правової допомоги буде створювати вихідні умови для реалізації зазначеного права. Особливо актуальним це питання є з огляду нате, що за визначенням фахівців практично понад 30% засуджених відбувають покарання поза межами тієї області, девони проживали до засудження або в них залишись корисні соціальні зв’язки. Інакше кажучи, процедура запрошення адвоката рідними особи ускладнюється ще й віддаленістю виправної колонії від місця дислокації рідних та знайомих засудженого, а також значно підвищує витрати на надання правової допомоги, оскільки до них буде включено й вартість виїздів до установи виконання покарань. Що ж до можливості
235
Моніторінг системи безоплатної правової допомоги в Харківській області Текст : результати соціологічного дослідження // Д. Кобзін, Ю. Білоусов, А. Черноусов, О. Сердюк, А. Бущенко, Г. Токарєв, Ю. Кутєпов. — Х Міжнародний фонд Відродження, Харківський інститут соціальних досліджень. 2007. — С. 40.
236
Для ілюстрації наведемо витяг з інтерв’ю з членами фокус-групи (наводиться мовою оригіналу Я бы хотела обратиться к этому еще раз, мы сегодня поднимали вопрос доступа к бесплатной правовой помощи заключенных. Они в более невы- годном свете. Почему? Простой пример — давайте заберем у каждого из нас сей- час телефоны и каждый, не выходя из этой комнаты, как сможет реализовать свое право на защиту? Если нет к тому же родственников, то это становится практически невозможным. Более того, несмотря на то, что администрация колонии всегда бу- дет говорить, что она обеспечивает это право, или не мешает его реализации, мы понимаем, что есть много объективных причин, которые этому мешают — адми- нистрация не заинтересована, чтобы доступ к адвокату все-таки был. Потому что это будет лишней на нее нагрузкой, заключенные будут ходить, качать какие-то права, а колония в этом совсем не заинтересована. Администрация ответит, что в каждой колонии есть юристи, в принципе, этого вполне достаточно. Хотя всем известно, что юрист занимается другими вопросами и скорее оказывает правовую помощь самому управлению. Это тоже ненормально. Это второе. И третье, что ос- ложняет — это то, что адвокат теряет интерес к своему клиенту с момента, когда он попадает в места лишения свободы. Потому что дальше никакой перспективы для адвоката нет».
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України
22
листуватися з адвокатом без перегляду таких листів представниками адміністрації то за умови, що послання зазвичай здаються саме співробітникам колонії та ними направляються адресату — можна припустити, що звернення, які на думку персоналу можуть містити хоч якусь загрозу, до адресата, безперечно, не дійдуть.
Отож, ми стверджуємо, що без обов’язку адміністрації надати засудженому адвоката чи запросити на його вимогу фахівця у галузі права чи іншого відповідного суб’єкта не будуть мати вагомого значення для реалізації права на правову допомогу й закріплення права на інформацію, листування (навіть без цензури) чи телефонні розмови.
Потрібно звернути увагу й нате, що усі права засуджених, закріплені у Загальній частині КВК України (ст. 8), в подальшому знайшли свій розвиток у нормах Особливої частини цього Кодексу. Приміром, механізм реалізації засудженими права на медичну допомогу, нехай й у загальних рисах, але все ж таки визначений уст «Медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі, право на звернення — уст Листування засуджених до позбавлення волі. Право на правову допомогу є чи неєдиним правом засудженого, стосовно якого у КВК України відсутній такий механізм. Нині єдиним положенням, яке з певною часткою умовності можна віднести до обов’язку адміністрації забезпечити реалізацію права на правову допомогу, є ч. 15 ст. 134 КВК, в якій закріплено, що при накладанні стягнення на засудженого адміністрація колонії надає йому можливість у встановленому порядку повідомити про це близьких родичів, адвоката або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи (курсив мій — І. Я. Проте порядок такого повідомлення ніяким актом також непередбачений, в результаті чого ця законодавча норма не працює, а працівники місць позбавлення волі у своїй більшості (82%) вважають, що для виконання наведеного законодавчого положення достатньо не перешкоджати засудженому писати листи родичам або адвокату. Саме у цьому, на їх думку, й полягає надання засудженому можливості для повідомлення».
Слід дещо зупинитися й на функціональних можливостях створити умови для реалізації права на правову допомогу такого елементу механізму реалізації гарантій, як інформування засуджених про їх права та свободи. Дійсно, КВК України (ст. 8) передбачає, що засуджені мають право на отримання інформації про свої права і обов’язки. Але поряд із

3 Проблеми забезпечення правового статусу засуджених
2
цим, законодавство не передбачає права засуджених на отримання інформації про механізм їх реалізації, закріпивши, що засуджені мають право на отримання інформації про порядок і умови виконання та відбування призначеного судом покарання (курсив автора. Подібне законодавче підґрунтя аж ніяк не сприяє підвищенню ролі інформування у механізмі реалізації гарантій забезпечення права засуджених на правову допомогу.
Як наслідок, тільки 20% засуджених відмітили, що вони вважають себе поінформованими про права людини, а інші — або ж зовсім ні, або ж дуже мало поінформованими. Доступ до літератури з прав людини таз питань захворювання мають лише 18%, інші — або зовсім ні, або дуже мало. Особи, які зараз знаходяться на волі, відповіли наці питання так Про права людини і дотримання їх в місцях позбавлення волі не інформовані — 78%, щось таке чули — 22%»
237
. Інші правозахисники посилаються на подібні результати проведених ними досліджень Стаття КВК України надає засудженим право на отримання інформації про свої права та обов’язки, порядок і умови виконання та відбування призначеного судом покарання, однак не ставить за обов’язок адміністрації надавати її в письмовому вигляді. Це призводить до того, що часто тюремний персоналу самому кращому випадку тільки зачитує засудженим їхні права, тим самим позбавляючи їх можливості звертатися до точних формулювань закону в будь-який зручний для них час, коли така потреба виникає. У кожному випадку, коли необхідно звернутися до норм закону, засуджений змушений просити про це адміністрацію. Цією ж статтею засудженим надається право звертатися, відповідно до законодавства, з пропозиціями, заявами й скаргами до адміністрації органів та установ виконання покарань, до їх вищих органів, а також до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, місцевого самоврядування та об’єднань громадян. Незважаючи нате, що засуджений має право звернутися до суду, Кодексне містить процедури та гарантій для такого звернення. У засудженого немає гарантованої можливості звернутися до адвоката, відправити скаргу до суду тощо 237
Права людини в Україні — 2005. XVII. Права засуджених, хворих на туберкульоз // http://www.khpg.org/index.php?id=1157568435.
238
Моніторинг стану дотримання прав ув’язнених і засуджених осіб в Україні / За заг. ред. Т. Яблонської. — К Сфера, 2006. — С. 26.
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   46


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал