Дотримання прав люДини у пенітенціарній системі україни ХаркіВ «праВа людини»



Pdf просмотр
Сторінка26/46
Дата конвертації25.12.2016
Розмір4.69 Mb.
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   46
25
Відрахування із заробітку засудженого проводяться для досягнення економічної мети та мети виконання зобов’язань засудженим. Зокрема, із свого заробітку, пенсій та іншого доходу засуджені відшкодовують вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших послуг, крім вартості спецодягу і спецхарчування, які засудженому можуть бути надані відповідно до законодавства про працю.
Відшкодування засудженим витратна його утримання здійснюється після відрахування прибуткового податку й аліментів. Відрахування за виконавчими листами та іншими виконавчими документами провадяться у порядку, встановленому законом.
Загалом, п. 6.3. Інструкції Міністерства Юстиції України, затвердженої наказом від 07.03.2013 № 396/5 встановлена така черговість здійснення утримань із заробітку засудженого податок з доходів фізичних осіб аліменти вартість одягу, взуття, білизни (крім вартості спецодягу вартість харчування, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецхарчування);
— за виконавчими листами на користь громадян за виконавчими листами на користь юридичних осіб відшкодування матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання.
На практиці така послідовність утримань із заробітку та інших коштів засудженого фактично приводить до того, що засуджений або взагалі нічого не отримує, або отримує такі суми, яких не вистачає на їх витрату всередині установи, а тим більш для того, щоб відправляти гроші родичам та забезпечити себе після звільнення хоча б якимись засобами до
існування.
Таке становище суперечить не лише міжнародним актам, ай Конституції України (право нагідні умови існування, справедливу винагороду за працю, іншим актам і програмам, які прийняті органами держави (програма подолання бідності і т. ін.)
У міжнародних стандартах правило щодо винагороди сформульоване дуже однозначно та чітко. Пункт 76.1. встановлює, що необхідно запровадити систему справедливої винагороди за роботу в’язнів. Кримінально- виконавчим законодавством передбачений виняток щодо можливості залучення засуджених до праці без її оплати. Йдеться про випадки, коли

3 Проблеми забезпечення правового статусу засуджених
255
засуджені працюють на роботах з благоустрою колоній і прилеглих територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або на допоміжних роботах із забезпечення колоній продовольством. До цих робіт засуджені залучаються в порядку черговості, в неробочий часі не більше як на дві години на день. Таке положення вітчизняного законодавства порушує вимоги міжнародних актів і дозволяє позбавляти засудженого вільного часу взагалі, оскільки робота з благоустрою можлива у вільний від основної роботи час, а її тривалість якраз дорівнює максимально можливій тривалості вільного часу засудженого.
Є додаткові обмеження щодо прав засуджених на відпочинок та соціальний захист. Наприклад, чергова щорічна відпустка засудженим до позбавлення волі не надається. Крім того, низка статей передбачає використання праці засуджених як покарання (ст. 68, 82, 132, 145 КВК). Це прямо суперечить міжнародним стандартам поводження з ув’язненими, оскільки таке стягнення, як призначення на позачергове чергування по прибиранню приміщень і території колонії порушує вимогу п. 34.1. Мінімальних стандартних правил поводження з засудженими, відповідно до якої ув’язнених не слід карати в дисциплінарному порядку роботою по обслуговуванню самої установи.
Новий наказ Міністерства Юстиції, про який ми згадували вище, нібито дуже ретельно регламентує порядок та систему оплати праці засуджених. Зокрема в розділі 5 встановлено, що праця засуджених оплачується відповідно до її кількості і якості. Підприємства установ розраховують тарифні ставки, посадові оклади для диференціації оплати праці залежно від професії і кваліфікації засуджених, складності й умов виконуваних ними робіт. Заробітна плата, нарахована засудженим, за умови виконання ними норми виробітку (денної, тижневої, місячної) або тривалості робочого часу (утому числі при залученні до робітна підприємствах державної або інших форм власності) не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати.
Праця засуджених оплачується відрядно, погодинно або за іншими системами оплати праці.
Крім того, нормативний акт вимагає, щоб при розробці тарифних ставок дотримувалися міжкваліфікаційних співвідношень розмірів тарифних ставок.
Всі ці положення є новими для кримінально-виконавчого права України, яке до моменту прийняття наказу від 07.03.2013 № 396/5 не знало
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України
25
чіткої регламентації порядку та систем оплати праці засуджених. Тому на сьогодні ще рано говорити проте, як цей наказ працює, і що він внес зміни у сферу трудових прав засуджених.
На жаль, дотеперішнього часу практика залучення засуджених до праці практично неорієнтована нате, щоб засуджений сприймав її позитивно, а винагорода за працю не була поставлена у залежність від економічних показників, таких як кількість та якість виробленого. А відповідно до цього праця й немає того виправного ефекту, який на неї покладається законодавством.
Якщо згрупувати недоліки регулювання праці засуджених, то можна виділити наступні проблемні моменти. Те, що праця остаточно визначена як право засудженого, повинно стати підґрунтям для виведення праці з підпорядкування нормам, які регламентують режим відбування покарання. Праця повинна втратити ознаки режимного заходу і отримати реальні ознаки ефективних трудових правовідносин з всіма правовими наслідками, які властиві трудовим правовідносинам. Це буде сприяти позитивному сприйняттю праці засудженими, надасть імпульс для того, щоб праця стала реальним економічним чинником вжитті засудженого під час відбування покарання. Крім іншого, організація праці як діяльність, яка складається в межах трудових правовідносин остаточно зніме питання про примусовий характер праці засудженого. Засуджений не є повноцінним суб’єктом правовідносин у сфері використання його трудової діяльності, оскільки його правовий статус як працівника суттєво обмежений. Йдеться про неналежне врегулювання питань часу відпочинку засуджених, зокрема відсутності права на відпустку неналежне регулювання питань робочого часу, зокрема можливість залучення засуджених у вільний від роботи час до робіт з благоустрою території місця позбавлення волі. Що, в свою чергу, фактично подовжує робочий час засудженого і позбавляє його вільного часу. Не передбачає чинне законодавство й механізмів захисту засудженого при вирішенні трудових спорів, що також відкриває дуже широкий простір для зловживань трудовими правами засудженого. На сьогодні практично не співпадає порядок та умови оплати праці засуджених та вільних осіб. Такий стан породжений існуванням так званих «понижуючих коефіцієнтів при нарахуванні заробітку засудженому, неврахуванні при виплаті заробітку засудженим суми податкової соціаль-

3 Проблеми забезпечення правового статусу засуджених
25
ної пільги та встановленню підвищених норм виробітку для засуджених, які фактично є недосяжними і невиконання яких дає змогу нараховувати засудженим більш низького заробітку.
Всі визначені проблемні питання не являють собою вичерпний їх перелік. Більшість з них неможливо дослідити за допомогою аналізу законодавства, оскільки вони лежать у практичній площині. Але усунення цих недоліків є необхідною умовою для наближення національного законодавства до світових стандартів та сприянню позитивного сприйняття засудженими праці в установах відбування покарань, як реального чиннику, за допомогою якого можна змінювати свідомість та отримати можливість заробити гроші для утримання себе як під час відбування покарання, такі деякий час після звільнення. Основним принципом регулювання та організації праці засуджених повинно стати позбавлення праці засуджених всіх ознак карального засобу. Тобто праця засудженого повинна повністю відповідати тим нормам і стандартам, які передбачені для праці вільних осіб.
Зміна значення праці засуджених у процесі виконання кримінальних покарань, визнання її суто правом засудженого та поширення на цих осіб правил організації праці, властивих для всіх інших громадян, вимагає й перегляду порядку оформлення трудових відносин. А відбуватися це має з урахуванням наступних ключових положень:
А) КВК України не встановлює спеціальних правил щодо організації прийому на роботу засуджених, він відсилає до Кодексу законів про працю України;
Б) Тепер підприємства установ виконання покарань — це господа- рюючі суб’єкти, що мають наметі отримання прибутку. Відповідно до Господарського кодексу, державне підприємство — це те, що діє на основі державної власності. Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис;
В) Кодексом законів про працю встановлено, що право громадян України на працю, — тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України
25
забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Так само мають прийматися на роботу й засуджені, реалізуючи своє право на працю;
Г) Трудовий договір — це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше непередбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (втому числі матеріальна, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, втому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (ст. 21 КЗпПУ). Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим:
1) при організованому наборі працівників) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я;
3) при укладенні контракту) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187
КЗпПУ);

3 Проблеми забезпечення правового статусу засуджених
25
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію, про стан здоров’я та інші документи це, водночас, дозволить потім уникнути й складнощів з підтвердженням стажу роботи в колонії та оформленням пенсії. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організаційне може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров’я.
Навіть, якщо у відомчих інструкціях чи наказах передбачений інший порядок — всі вони прийняті до внесення останніх зміну КВК України і потребують приведення у відповідність з ними. Однак на практиці жодних зміну процедурі залучення засуджених до оплачуваної праці дотепер не відбулося. Практичні працівники посилаються на незмінність відомчих наказів Міністерства юстиції України, що регулюють це питання. Таким чином, відсутність механізму реалізації стає перешкодою для належної процедури реалізації права на працю.
.2.. право на письмову кореспонденцію
20
Право на кореспонденцію є одним із тих прав, які окрім того, що є самоцінністю одночасно виступають гарантіями інших прав. За допомогою кореспонденції не тільки підтримуються контакти із зовнішнім світом, алей відбувається майже весь обмін інформацією та документами, який стосується захисту чи реалізації прав ув’язнених осіб. Саме тому забезпечення можливості листування без зайвих обмежень є таким важливим Автор розділу — Вадим Човган.
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України
20
02.07.2013 Мінюстом було прийнято Наказ № 1304/5 Про затвердження Інструкції з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах. Ним було замінено попередній аналогічний наказ Держдепартаменту з питань виконання покарань № 13 від 25.01.2006. Незважаючи на існування маси зауважень до норм, що містились у попередньому наказі та безпосередньо призводили до порушень прав людини, їх нездатність забезпечення дотримання конфіденційності, ефективності процедури подачі скарг, вони без змін перекочували до нового наказу.
Одним із головних каменів спотикання цього документує обов’яз- ковість перегляду кореспонденції (за винятком окремих суб’єктів). Чинний КВК України, на відміну відколишнього Виправно-трудового кодексу УРСР, нібито скасував обов’язкову процедуру цензури та замінив її процедурою перегляду (ст. 113 КВК України. За дефініцією перегляд означає, що це процес, який спрямований на виявлення заборонених предметів, а не на читання листів. Тим не менш означений акт зберіг норму проте, що листи. (що містять. — прим. авт.) відомості, що не підлягають розголошенню, адресату не надсилаються, засудженим або особам, узятим під варту, не вручаються, а вилучаються»
209
Це означає, що:
а) адміністрація УВП зобов’язана виявляти таку інформацію, а отже читати кореспонденцію, а не переглядати Правила внутрішнього розпорядку СІЗО ДКВСУ окрім цих передбачають додаткові підстави стосовно осіб, які тримаються під вартою. Так, п. 3.10 Розділу 7 Правил передбачає, що листи і телеграми, адресовані співучасникам на волі, потерпілим, свідкам злочину, що містять будь-які відомості, які стосуються кримінального провадження, образи, погрози, заклики до розправи, вчинення кримінального або іншого правопорушення, інформацію про охорону СІЗО, його персонал, способи передачі заборонених предметів й інші відомості, які можуть перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні або сприяти вчиненню кримінального правопорушення. містять державну або іншу таємницю, що охороняється законом, адресату не відправляються, ув’язненим і засудженим не вручаються і передаються особі або органу, які здійснюють кримінальне провадження».
Так само фактично узаконеним є читання скарг, заяв ув’язнених (п. 3.15 Правил Розділу 7) за винятком, якщо вони спрямовуються до певних органів
(3.5, 3.6 Розділу 7). Більше того, адміністрація СІЗО матиме право вирішувати, які з них можуть бути вирішені на місці, а також вирішувати їх навіть, якщо вони адресовані не їй. Хоча все ж передбачена можливість у разі наполягання відправника ув’язненого таке звернення, але вже із долученим листом (довідкою, у якому адміністрацією СІЗО даються пояснення по суті порушених питань і вжитих заходів для їх вирішення.

3 Проблеми забезпечення правового статусу засуджених
21
б) надає можливість правомірного віднесення до категорії відомості, що не підлягають розголошенню все, що є таким на розсуд адміністрації, що й призводить і призводитиме до масових зловживань на місцях. Як наслідок листи, які невигідні УВП, просто не відправлятимуться і не доставлятимуться.
Тут потрібно додати, що у такому випадку складається акт про вилучення листа, приклад якого наводиться у Додатку 4 до Інструкції. Акт складається водному примірнику і підписується інспектором та працівником оперативного підрозділу і затверджується начальником установи виконання покарань (слідчого ізолятора) або його першим заступником п. 2 Розділ 2 Інструкції. Цей додаток, у свою чергу передбачає, що в акті зазначаються посада, звання, прізвище та ініціали вказаних осіб, які називаються у Додатку членами комісії (насправді, ніякої комісії немає, а є лише три різні службові особи, які підписують акт один за одним законодавство не визначає ні статусу такої комісії, ні порядок та форми організації її роботи, згадується ж вона тільки у Додатку 4 до Інструкції вид поштового відправлення кому адресована письмова кореспонденція прізвище відправника поштового відправлення мотиви вилучення письмової кореспонденції.
Необхідність зазначення мотивів вилучення є позитивною рисою Інструкції, яка була закріплена й у попередньому наказі. Однак мотивація обмеження права на приватність у виді вилучення кореспонденції у цьому разі не стає достатньою гарантією від свавілля. Копія акта навіть не вручається засудженому (чи особі, взятій під варту, якого лише ознайомлюють під підпис із його змістом, атому оскарження саме цього документу у суді є проблематичним через відсутність його ідентифікуючих ознак дата, номері т. ін.)
210
. Акт долучається до номенклатурної справи інспектора по перегляду кореспонденції.
Наш аналіз практики ЄСПЛ однозначно підтверджує, що обов’язковий перегляд усієї кореспонденції є порушенням статті 8 Конвенції.
У справі Лабіта проти Італії Велика палата Європейського суду підтвердила порушення статті 8 Конвенції на тій підставі, що inter alia законодавство не містило чітких підстав для цензурування кореспонденції, а також для не встановлювало з належним ступенем чіткості об Звичайно, засуджений чи особа, взята під варту, теоретично має можливість зробити нотатки для себе, але практично це представляється досить складним завданням Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України
22
сяг дискреції пенітенціарних співробітників у вирішенні питання щодо читання кореспонденції (п. 176)
211
, теж саме було закріплено у рішенні Діана проти Італії
212
Як вказувалося, автоматичність втручання управо на приватність, чим, власне, і є систематичний перегляд, який проявляється у звичайному читанні (оскільки Інструкція вимагає встановлення змісту листів, вважається порушенням статті 8 Європейської конвенції. У справі Нєдба- ла проти Польщі Суд чітко встановив (п. 81–82), що у цій країні точнісінько як в Україні читання кореспонденції було автоматичним, національна влада (пенітенціарні працівники) не зобов’язані були мотивувати рішення щодо такого читання (цензурування, а також вказувати підстави на яких воно відбулося.
Існуючий порядок перегляду листів був засуджений Судом за статтею Конвенції у справі Сергій Волосюк проти України. Порушення сталося у зв’язку із автоматичним моніторингом його кореспонденції під час утримування під вартою. У п. 85–86 рішення зазначається До того ж, оскільки перевірка здійснювалася в автоматичному режимі, органи влади не були зобов’язані виносити вмотивовані рішення із зазначен-
ням підставна яких перевіряється кореспонденція. У законі також не уточнювалося, чи особа під вартою мала право бути поінформованою про
211
С of Labita v. Italy (Application no. 26772/95) // http://hudoc.echr.coe.int/sites/
eng/pages/search.aspx?i=001-58559 (останній перехід по посиланню здійснений
02.06.2014).
212
С of Calogero Diana v. Italy (Application no. 15211/89) // http://hudoc.echr.coe.int/
sites/eng/pages/search.aspx?i=001-58072 (останній перехід по посиланню здійснений С of Niedbała v. Poland (Application no. 27915/95) // http://hudoc.echr.coe.int/sites/
eng/pages/search.aspx?i=001-58739 (перехід по посиланню здійснений Теж саме сталось у рішенні Sałapa v. Poland (п. 97–102), щоправда у ньому уряд пробував довести, що прокуратура нібито мала вплив на автоматичність втручання у кореспонденцію, чого не було достатньо, щоб переконати Суд // http://hudoc.echr.
coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-60854 (перехід по посиланню здійснений
01.06.2014).
214
Чинна Інструкція які попередня встановлює фактично один і той же порядок перегляду листів для осіб, що утримуються у попередньому ув’язненні та для засуджених, атому це порушення рівною мірою може розглядатися системним у українській практиці автоматичним обмеженням права на кореспонденцію шляхом її перегляду. Порушення наявне a fortiori якщо брати до уваги те, що необхідність читання листів в СІЗО є дещо посиленою з огляду на кримінальне провадження стосовно осіб, що тримаються під вартою.

3 Проблеми забезпечення правового статусу засуджених
2
ті чи інші змінив листах, які вона відправляла. У ньому не передбачалося
й конкретних засобів юридичного захисту, за допомогою яких особа, взята під варту, могла б оскаржити спосіб чи межі застосування заходів перевірки, передбачених законом. Суд доходить висновку, що чинні положення національного законодавства не визначали з достатньою чіткістю межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного повноваження, наданого органам державної влади стосовно перевірки кореспонденції осіб, узятих під варту. Тобто оскаржуване втручання здійснювалося незгідно із законом. Тому Судне вважає за необхідне з’ясовувати, чи було дотримано в цій справі інших вимог пункту 2 статті 8, і постановляє, що було порушено це положення (виділення тексту зроблено автором. — В. Ч.).
Навіть коли перегляд кореспонденції застосовується тільки до окремих категорій засуджених, але таке обмеження є автоматичним воно також визнається порушенням статті 8 Конвенції. При цьому Суд підкреслює, що коли відбувається втручання управо на кореспонденцію тобто обмеження права, передбаченого ст. 8 Конвенції, шляхом перегляду кореспонденції) принциповою є необхідність надання мотивів для такого втручання (п. 113, 114)
216
. Підкреслимо, що Інструкція передбачає обов’язок в’язничної адміністрації мотивувати тільки вилучення корес-
понденції, а її перегляд є беззаперечно автоматичним у розумінні Суду, що підтверджено рішенням по справі Волосюка. Важливим стандартом Суду, який має дотримуватися в Україні, є необхідність, щоб кожне таке обмеження було встановлено на визначений строк.
Вищезазначене не залишає сумнівів, що закріплений у законодавстві обов’язковий перегляд кореспонденції порушує Європейську конвенцію. Так само це йде врозріз із стандартами КЗК, неодноразово
215
Це означає, що тодішній порядок перегляду, був недостатньо чітким, атому якість закону була недостатньою, щоб дотриматись стандарту передбаченість законом. Суді сам додатково пояснює вимогу згідно з законом у п. 82 рішення Судна- гадує, що національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві С of Onoufriou v. Cyprus (Application no. 24407/04) // http://hudoc.echr.coe.int/sites/
eng/pages/search.aspx?i=001-96547 (перехід по посиланню здійснений 02.06.2014).
217
Незадовго до публікації цього видання наші твердження щодо недопустимості автоматичних, невизначених у часі та невмотивованих обмежень на кореспонденцію були повністю підтверджені Європейським судомне тільки стосовно осіб, взятих під варту, ай стосовно засуджених у рішенні Вінтман проти України (див. переклад
Дотримання прав людини у пенітенціарній системі України


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   46


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал