Досвід педагогів школи з питань впровадження гендерного підходу в навчально-виховний процес Упорядники методичної розробки: директор кнз «Лозуватська зш І-ІІІ ступенів №1 імені Т. Г. Шевченка»



Скачати 371.74 Kb.
Дата конвертації25.12.2016
Розмір371.74 Kb.
Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації

Відділ освіти Криворізької районної державної адміністрації


Досвід педагогів школи з питань впровадження гендерного підходу в навчально-виховний процес






Упорядники методичної розробки:

директор КНЗ «Лозуватська ЗШ І-ІІІ ступенів №1 імені Т.Г.Шевченка»

Фуголь Надія Русланівна,

заступник директора з навчальної роботи



Шабелян Ірина Миколаївна


2015 рік





Упорядники:
Фуголь Н.Р.

Шабелян І.М


директор Комунального навчального закладу «Лозуватська ЗШ І-ІІІ ступенів №1 імені Т.Г.Шевченка»
заступник директора з навчальної роботи Комунального навчального закладу «Лозуватська ЗШ І-ІІІ ступенів №1 імені Т.Г.Шевченка»



Рецензенти:


Дороніна Т.О.

Ланчковська Т.А.


доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки ДВНЗ «Криворізький національний університет» Криворізький педагогічний інститут

директор Криворізького районного науково-методичного кабінету


Досвід педагогів школи з питань впровадження гендерного підходу в навчально-виховному процесі. Наукові статті. – село Лозуватка, Криворізький район, 2015 р., 21 с


В посібнику зібрано наукові статті педагогічного колективу школи, в яких розкрито досвід із впровадження гендерного підходу в початковій школі, природничо-математичній та філологічній освіті.

Матеріали, представлені в посібнику, можуть бути корисними педагогічним працівникам, старшокласникам та їх батькам, всім, хто цікавиться гендером як суспільним явищем.

Схвалено науково-методичною радою Криворізького районного науково-методичного кабінету

Протокол №______від__________________




ЗМІСТ


Передмова………………………………………………………………………....

4

Т.М.Шевченко. Гендерна рівність в початковій школі………………………..

5

С.О. Стеблянко. Гендерне виховання в початковій освіті та його втілення в

підручниках другого класу………………………………………………………



7

Ю.О.Сахновська. Гендерний підхід на уроках географії з урахуванням психофізіологічних особливостей учнів та учениць…………………………...

10

І.М.Шабелян. Гендерний аспект на уроках математики………………………

12

Н.Р.Фуголь. Вплив гендерних стереотипів на характер міжособистісного спілкування старшокласників під впливом української літератури………….

14

О.А.Деревянко. Гендерна проблематика в світовій літературі………………..

16

Т.В.Соколовська. Гендерне виховання учнів в системі шкільної освіти……..

18

Ю.С.Гудзь. Українська сім'я – гендерний стереотип?

20

ПЕРЕДМОВА




Гендер – соціальна поведінка

чоловіків та жінок та

стосунки між ними
Комплексне вирішення проблем розвитку суспільства забезпечує створення рівних можливостей для самореалізації особистості незалежно від її статі в будь-якій сфері життєдіяльності.

Гендерний підхід в освіті є одним із складових особистісно-орієнтованого підходу до навчання і виховання особистості, враховує її індивідуальні особливості у відповідності зі статтю і припускає на основі цього вибір змісту, форм і методів навчання і виховання, створення розвивального освітнього середовища у відповідності з її природнім потенціалом.

Для традиційної педагогіки характерним є формування в процесі освіти і виховання типу особистості, бажаної для існуючої системи соціальних стосунків, а для ґендерної - ставлення до особистості в її розвитку і вихованні вище за традиційні рамки статі.

Ґендерна педагогіка гуманітаризує освіту, робить її особистісно - орієнтованою, значущою для кожного, хто навчається. Перевага ґендерного підходу в процесі навчання порівняно з традиційними підходами полягає у наданні учням можливості розвивати індивідуальні здібності й інтереси незалежно від належності до конкретної статі, протистояти негативним проявам ґендерних стереотипів, сприяти розвитку ґендерної чутливості, під якою ми розуміємо обізнаність старшокласників з ґендерною тематикою, формування у них егалітарного мислення, здатність реагувати на порушення ґендерних принципів.



Шевченко Тетяна Миколаївна,

вчителька  початкових класів


ГЕНДЕРНА РІВНІСТЬ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
Анотація. Авторка статті знайомить з проблемою гендерної рівності в початковій школі, визначає сутність і поняття гендерної рівності, розглядає проблему дискримінації прав хлопчиків і дівчаток у школі.

Ключові слова: гендерна рівність, хлопчики, дівчата, поведінка, вчитель.
Чи завжди ми усвідомлюємо, що ж саме ми хочемо виховати у наших дітях, якими хочемо бачити їх через п’ять, десять, двадцять років? Однозначно, наші учні повинні відповідати загальноприйнятим соціальним нормам. Та зараз став популярним напрям виховної роботи, на який ми з вами кілька років тому і не звертали особливої уваги – гендерний. У цій ситуації і виникають певні протиріччя, адже в загальноприйняті норми давно і надійно вжилися гендерні стереотипи. Великою проблемою є фемінізація вітчизняної школи, особливо, початкової, яка привела і до фемінізації вимог до учнів, встановлення жіночих еталонів поведінки. Ініціатива й автономія, притаманні хлопчикам, не заохочуються, ритуал взаємовідносин переважає над змістом, а зовнішня дисципліна – над самореалізацією. Вчительки схильні заохочувати в учнів обох статей скоріше жіночі, ніж чоловічі якості. Від учнів очікують (і вимагають), щоб вони сиділи тихо, слухняно виконували вказівки, уважно слухали вчителя. Саме таку поведінку суспільство оцінює як типово “жіночу”. В таких випадках закономірно, що дівчатка вчитимуться краще. Проте, бувають і зовсім протилежні випадки. Під час шкільного навчання активно продовжується започаткована батьками традиція формування різного типу поведінки хлопчиків і дівчаток. Тут важливою є поведінка самого вчителя. Те, з якими словами звертається вчитель до хлопчиків і дівчаток, які вчинки він схвалює і за які карає, все це орієнтує хлопчиків і дівчаток на відповідну діяльність. Реакції вчителів на порушення дисципліни школярами у більшості випадків теж різна. Відомо, що хлопчики створюють більше проблем з дисципліною, ніж дівчата. Навіть за звичайних умов частіше зауваження отримують хлопці. Але як реагують вчителі, коли дисципліну починають порушувати дівчата? Чи така ж вона, як по відношенню до хлопців?

Сказане вище демонструє, що обстановка в сучасній школі може бути однаково “недружньою” як до хлопчиків, так і до дівчаток. Отже, актуальною постає проблема запровадження гендерних підходів в сучасну початкову систему освіти.

Отже, слід і починати з нас - вчителів. Адже займаючись вихованням учнів ми, вільно чи невільно, проектуємо на них свою модель поведінки, свої риси характеру, своє бачення світу, своє відношення до оточуючих. І саме ми були і залишаємося для вихованців певною моделлю дорослої людини, і тому основний процес виховання триває кожну секунду і кожну хвилину нашого спілкування з дітьми.

Мабуть, кожен з нас - вчителів пригадає власні висловлювання: «Не плач, ти ж хлопчик!» або «Не бігай, ти ж дівчинка!». Саме такі необдумані репліки і приводять до підвищеної тривожності в учнів, яка часто проявляється у надмірних зусиллях бути «справжнім» чоловіком або «стовідсотковою» жінкою.

Невже чоловік не може повноцінно виховати дитину? Невже він не може бути чуйним і ніжним? Знову гендерні стереотипи, тільки вже у законних рамках? Жінки безстрашно беруть на себе увесь тягар виховання дітей, іноді усвідомлено відгороджуючи від нього чоловіків. А де ж у цей час чоловіки? Реалізують себе на роботі, не впускаючи нас, жінок, у цей світ. І саме з сімей із таким розподілом соціальних ролей йдуть наші вихованці у школу. А хто зустрічає їх там? Люди, які вчать одному, але живуть за геть іншими правилами.

Тому в своїй педагогічній діяльності я дотримуюсь певних правил: дивлюсь на своїх вихованців як на представників певної статі, аналізую, що саме допоможе кожній дитині реалізувати себе у майбутньому, будую стосунки з учнями так, щоб не сіяти двоякості та протиріч. Не так уже й багато. Якщо ми виконаємо цей мінімум, то, можливо, саме собою відпаде поняття «виховання гендерної рівності», тому що діти будуть жити з цим, вважаючи нормою, а не нав’язаним компонентом виховання. Адже скільки б ми не говорили про те «як треба», діти все рівно бачитимуть як воно є насправді.

Гендерний аспект повинен бути присутнім у всіх напрямах виховання. Слід лише більшу увагу звертати на ті чи інші сторони взаємолюдських стосунків та особистісні якості учнів. А з поняттям «гендер» знайомити дітей у старшому підлітковому віці, коли йдеться про гендерну ідентифікацію особистості і учні психологічно готові до таких бесід.

Але найчастіше роблю так, як підказує серце, просто люблю дітей і приймаю такими, як вони є – неповторними.




Список використаних джерел:

  1. Берн Ш. Гендерная психология. – СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2001.

  2. Введение в гендерные исследования. Ч.1.: Учебное пособие / Под ред. И.А. Жеребкиной. – Харьков: ХЦГИ, 2001; СПб.: Алетейя, 2001.

  3. Гендерні студії: освітні перспективи (навчально-методичні матеріали). – К.: ПЦ “Фоліант”, 2003.

  4. Основи теорії гендеру: Навчальний посібник. – К.: “К.І.С.”, 2004.







Чоловік та жінка – ось соціальний індивід.

А. де Сен-Сімон





Стеблянко Світлана Олександрівна,

вчителька початкових класів


ГЕНДЕРНЕ ВИХОВАННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ОСВІТІ ТА ЙОГО ВТІЛЕННЯ В ПІДРУЧНИКАХ ДРУГОГО КЛАСУ
Анотація: В статті авторка висвітлює питання гендерного виховання в початковій школі. Акцентує увагу на врахуванні фізіологічних і психологічних особливостей школярів. На підставі аналізу підручників другого класу пропонує рекомендації щодо застосування різних форм роботи на уроках вчителя школи І ступеня.

Ключові слова: ґендерне виховання, гендерна соціалізація,молодший шкільний вік, рівноправ’я.

Гендер у психології - соціально-психологічна характеристика, за допомогою якої люди дають визначення поняттям «чоловік» та «жінка». Психологи надають перевагу поняттю «ґендер» , підкреслюючи тим самим , що багато відмінностей між чоловіком і жінкою створюються культурою , а поняття «стать» передбачає, що всі відмінності є безпосереднім наслідком біологічної статі. Культура – це поняття , установки, звичаї й особливості поведінки , спільні для значної кількості людей , що передаються із покоління в покоління . Багатьом гендерним відмінностям ми завдячуємо культурі й соціалізації, а не вродженим відмінностям між чоловіками та жінками.

Формування соціальної і психологічної статі відбувається в процесі ґендерної диференціальної соціалізації. Диференціальна соціалізація – процес, у ході якого ми вчимо чоловіків і жінок тому, що властиво одним і не властиво іншим, залежно від статі. Диференціальна ґендерна соціалізація – явище панкультурне: дівчат і хлопчиків в усіх культурах завжди соціалізують по-різному.

Вивчати умови , що формують і підтримують соціальну поведінку, означає вивчати те, як культура вибудовує ґендер. Адже, для жінок і чоловіків існують різні норми, і щоб одержати схвалення суспільства, людині краще дотримуватися їх. Соціальні норми – це основні правила , які визначають поведінку людини в суспільстві. Пояснення багатьох гендерних відмінностей пов’язане не з гормонами і хромосомами, а з суспільними нормами , що приписують нам різні типи поведінки, атитюди, інтереси відповідно до біологічної статі. Набори норм , що містить узагальнену інформацію про якості, властивості кожної статі, називаються статевими або ґендерними ролями. Гендерна роль – набір очікуваних зразків поведінки (норм) для чоловіків та жінок . Частина цих соціальних норм насаджується свідомості телебаченням і популярною літературою низку інших ми одержуємо безпосередньо, наприклад, відчуваючи несхвалення з боку суспільства, коли відхиляємося від очікуваної гендерно-рольової поведінки.

Важливими компонентами ґендерної соціалізації особистості є ґендерна освіта та ґендерне виховання. У шкільному віці відбувається формування ролевих позицій чоловіка і жінки. І те, в яку жінку перетвориться дівчинка чи яким чоловіком виросте хлопчик, значною мірою залежить від батьків дитини і від нас, педагогів.

          У процесі гендерного виховання дітей молодшого шкільного віку мають враховуватись фізіологічні і психологічні особливості. Для нормального статевого розвитку і встановлення правильних стосунків між хлопчиками і дівчатками в цьому періоді важливо розвивати такі моральні якості, як соромливість, стриманість, готовність завжди надати допомогу тощо. Встановленню здорових стосунків між хлопчиками і дівчатками сприяють спільні відвідування музеїв, театрів, походи та інші заходи. Часом у дітей молодшого шкільного віку може виникати почуття симпатії і зазвичай воно спрямоване на старшу людину. При цьому діти намагаються бути ближче до цієї людини, лестяться, доглядають за нею. У таких випадках не слід фіксувати увагу дитини на її почуттях, оскільки така закоханість з часом проходить сама собою.

Настав час змін. Потрібно починати робити їх з родини, школи та використовувати нові підходи до виховання дітей. Що ж говорить нам Новий державний стандарт ? Як він втілюється в підручниках і висвітлює гендерне питання? Яке ставлення до дівчат і хлопців у підручниках початкових класів?

Здійснивши гендерний аналіз семи навчальних підручників для 2 класу, отримала наступні результати.

Тільки в двох підручниках із семи автори до дітей звертаються в множині:


  • в підручнику з природознавства ( автор Ірина Грущинська ) наявне звертання: «Любі школярики! Щасливої дороги і корисних відкриттів кожному з вас!»;

  • в підручнику з основ здоров’я ( автор Ольга Гнатюк ) є вірш-звертання, який починається наступними рядками: «Ось і минув канікул час, і ви прийшли у другий клас…»

В трьох підручниках із семи автори звертаються саме до хлопчиків:

- в підручнику з трудового навчання ( автори І.М. Веремійчик, В.П. Тименко): «Любий Пізнайку-другокласнику!»;



  • з української мови ( автори М.С. Вашуленко, С.Г. Дубовик ):

«Порада другокласникові» та вірш-звертання :

«Допитливим, цікавим будь,

Та тільки не байдужим.

В Країну знань велику путь

Долай уперто, друже»;

- з літературного читання ( автор О.Я. Савченко ): «Мій друже !».

В двох підручниках ( «Математика» та «Образотворче мистецтво») автори взагалі не звертаються до дітей.

Також я проаналізувала ілюстрації в підручниках. На обкладинках шести підручників зображені образи обох статей: хлопчики і дівчатка на обкладинці підручника з основ здоров’я, української мови та природознавства; котики й білочка на обкладинці підручника з трудового навчання; білочка і їжачок на обкладинці підручника з математики. Дівчинка, образ калини, мишенята та півник на обкладинці підручника з літературного читання. Абстракція та рибки зображені на обкладинці підручника з образотворчого мистецтва.

Проаналізувавши 45 текстових задач з математики можна назвати такі факти :


  • в 13 із 45 задач автор звернувся до образу і жіночої, і чоловічої статі. Наприклад: Олег та Інна принесли до класної бібліотеки книжки; на прогулянку вийшли хлопчики та дівчатка;

  • в 1 із 45 – іменник виражений в множині спільного роду: обідати сіли 9 осіб;

  • в 10 із 45 автори використали образ в жіночому роді. Наприклад : білка зірвала 3 гриби; у дівчинки було 5 зошитів; у Валі 8 червоних стрічок та 4 зелених; Катруся засушила листочки; Надійка, мама та бабуся збирали грибочки; у вінках дівчат потрібно було знайти кількість квіток;

  • у 21 задачі із 45 використано образ у чоловічому роді. Наприклад: господар виростив; Петрик відпочивав; 10 хлопчиків грали в піжмурки; Андрій накреслив; Богдан накреслив; ведмедик посадив; хлопчик поклав у пенал 4 олівці; в Івася було 2 чотирикутники і т. д.

Одразу видно, що до чоловічої статі автори звертаються частіше, при цьому наділяючи їх багатьма вміннями та відповідальністю. Образ в жіночій статі автори використовують в 2 рази рідше. Та й то, складається враження, що дівчатка вміють лише сушити листочки, зривати грибочки та носити віночки.

Тому на своїх уроках я використовую додаткові завдання, в яких наділяю дівчат інтелектуальними та життєвими знаннями та вміннями. Впроваджую такі види роботи, які «колективізують» дітей, надаю такі завдання, в яких як хлопчики, так і дівчатка можуть розкритися повністю та показати свої вміння. І хлопчикам , і дівчаткам прививаю любов до краси, до природи, до занять хореографією. Виховую естетичні смаки у всіх дітей. Діти в моєму класі рівні в своїх правах. І стать дитини ролі ніякої не грає. Адже в реальному житті потрібно розуміти один одного, доповнювати, пробачати слабкості і користуватися лише перевагами.


Список використаних джерел:
1. Зайцев А. Г., Зайцев Г. К. Педагогика счастья (Валеология семьи). – СПб: Союз, 2002. – 320 с.

2. Хубер Д. Теория ґендерной стратификации // Антология ґендерной теории. – Минск: Пропилен, 2000.

3. Ушинський К. Д. Про народність в громадському вихованні // Вибрані пед. твори. в 2-х томах. – Т. 1. – К.: Рад. Школа, 1983. – С. 43–103.

4.Шимко І.М. Соціалізація особистості молодшого школяра : навчально-методичний посібник/І. Шимко, І. Талаш. - Кривий Ріг, 2013. – 140с.







Ґендерна рівність є передумовою подолання бідності, сприяння сталому розвитку та впровадженню ефективного управління.

Кофі Аннан





Сахновська Юлія Олегівна,

вчителька географії



ГЕНДЕРНИЙ ПІДХІД НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ З УРАХУВАННЯМ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ УЧНІВ ТА УЧЕНИЦЬ
Анотація. В статті авторка розкриває проблему гендерного виховання у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи. Уточнює сутність, принципи гендерного виховання, конкретизує методи його реалізації. Висвітлює педагогічні умови, які необхідні для підвищення ефективності гендерного виховання учнів при врахуванні їх психофізіологічних особливостей
.

Ключові слова: гендер, гендерне виховання, психофізіологічні особливості, інтерактивні методи, педагогічні умови.

У сучасних умовах реформування системи освіти в Україні увагу акцентовано на необхідності вивчення та осмислення різних аспектів гендерної проблематики, зокрема, формування гендерної ідентичності молодого покоління в процесі виховання. Одним з пріоритетних напрямів державної політики в розвитку основної школи є її спрямованість на виховання учнів різної статі, урахування вікових та статевих особливостей хлопців і дівчат у процесі формування знань. Тому неможливо ставитись до особистості без урахування соціокультурних особливостей статі.

Тому необхідно при підготовці до уроків враховувати особливості хлопчиків і дівчаток та доцільно використовувати різні методи, прийоми, засоби і форми роботи з урахуванням гендерного підходу.

По-перше, слід спиратися на творчий характер ігрових завдань, на візуально - просторові здібності, психічну активність, яка активізує роботу всіх психічних функцій. По-друге, в процесі навчання необхідно розвивати емоційно-вольову сферу, вміння довільно керувати собою. По-третє, під час уроку необхідно проводити роботу з підвищення навчальної мотивації учнів. Тут важливо враховувати, що провідні мотиви поведінки дитини пов'язані з інтересом до процесу гри.

При підготовці матеріалу до уроку, необхідно спиратись на провідний тип мислення учнів, що значно полегшує вибір і розробку класних і домашніх завдань оптимальних як для дівчат, так і для хлопців, підвищує якість засвоєння навчального матеріалу.

Особливо сприяє гендерному вихованню дітей використання інтерактивних методів навчання. Ці методи передбачають постійну рефлексію, тому безперечно сприяють формуванню в дівчат і юнаків гендерної чутливості та егалітарного мислення.

Одним з інтерактивних методів є робота в малих групах. Але потрібно утворювати групи з різнорідним складом учнів, включаючи туди дітей із різним рівнем навчальних досягнень хлопців і дівчат, що стимулює творче мислення й інтенсивний обмін ідеями. Робота в малих групах будується на особливостях гендерного розвитку з урахуванням емоційного, поведінкового та когнітивного показників розвитку хлопців та дівчат.

Ефективним інтерактивним методом у гендерному вихованні є „рольова гра”, яка подобається всім учасникам навчального процесу. Саме в грі діти через виконання певних ролей засвоюють уявлення про гендерну поведінку. Гра дає змогу засвоїти не лише соціальні ролі, але й набути навички спілкування та взаємодії з однолітками протилежної статі. Гендерна гра як форма відображення предметного й соціального змісту діяльності відповідно до статі спрямована на формування адекватної гендерної ідентичності. Інтерактивні методи є ефективними при здійсненні гендерного виховання на уроках географії дівчат та хлопців підліткового віку, тому що надають можливість створити принципово нові виховні ситуації як основи для педагогічної взаємодії на засадах особистісно зорієнтованого підходу.

Таким чином, педагогічні умови на уроках повинні спрямовуватись на створення на уроці гендерно-збалансованого простору, коли в процесі засвоєння змісту програмного матеріалу на перше місце виходять взаємини хлопців та дівчат на основі взаємодопомоги, взаємоповаги, постійного аналізу та оцінки знань, умінь та навичок, відповідно до особистісних цінностей. Така позиція спонукає хлопців та дівчат у колі мікро та макросередовища демонструвати зразки позитивного ставлення до самого себе, інших людей, діяльності, спілкування, матеріальних та духовних цінностей.

  Гендерний підхід в освіті, як механізм досягнення гендерної рівності та утвердження рівних можливостей для самореалізації кожної особистості передбачає: відсутність орієнтації на «особливе призначення» чоловіка чи жінки; заохочення видів діяльності, що відповідають інтересам особистості; пом’якшення гендерних стереотипів; врахування соціально-статевих відмінностей. Гендерний підхід є необхідною передумовою реалізації гендерного виховання і виступає складовою особистісно зорієнтованого навчально-виховного процесу.   


Список використаних джерел:
1. Вихор С. Т. Виховання школярів різної статі та гендерний підхід у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи // Педагогічний пошук. Науково-методичний вісник управління освіти і науки Волинської облдержадміністрації та Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти. — 2005. — № 1 (45). — С. 6 — 9.

2. Вихор С.Т. Гендерне виховання: паралелі крізь століття // Наука і сучасність. Наука і сучасність: Зб. наук. пр. Національного педагогічного університету ім. м. П. Драгоманова. — К.: Логос, 2003. — Том XІI. — С. 82 — 90.

3. Кравець В.П. Гендерна педагогіка : навч. посіб. / В.П. Кравець. – Т. : Джура, 2003. – 416с.

«Якщо жінка має право піднятись на ешафот, то вона повинна мати право піднятись і на трибуну»

Олімпія де Гуж





Шабелян Ірина Миколаївна,

вчителька математики та інформатики


ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ
Анотація: В статті авторка показала результати гендерного аналізу підручників з математики для 5 класу та запропонувала шляхи впровадження гендерного підходу на уроках математики.

Ключові слова: гендер, підручник, форми навчання.

Гендерна проблема є дуже актуальною проблемою сьогодення. Світове співтовариство піднялося на такий рівень самоусвідомлення й розвитку, коли історично склалися передумови для рівного і рівноправного утвердження жінки поряд і нарівні з чоловіком в усіх сферах соціального життя. Організація Об'єднаних Націй розглядає Гендерну проблему як одну з найважливіших проблем сучасності. Україна взяла на себе зобов'язання виконувати всі міжнародні документи з питань рівних прав і можливостей. Ось чому в 2005 році уряд ухвалив Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

Викладаючи математику, я зустрічаю у підручниках дуже багато текстових задач на різну тематику. Тому, взявши два підручники з математики для 5 класу авторів Мерзляка А.Г., Полонського В.Б., Якіра М.С., 2005 року видання і Істера О.С., 2013 року видання, провела їх гендерний аналіз. Ці підручники взято не випадково, адже, по-перше, вони різних років видання (навчання за старим і новим державним стандартом освіти), по-друге, містять велику кількість текстових задач і ілюстрацій.

Підручник першого автора був випущений 2005 року, тобто до прийняття Закону «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

Він починається фразою «Любий друже!», що є прикладом маркування статі. На обкладинках та форзацах цього підручника зображено замислених хлопчиків, що розмірковують над змістом математичних формул.

Опрацювавши зміст задач, можна зробити висновок, що їх основними персонажами є чоловіки. Дуже багато задач із казковими героями і героями із мультфільмів, а саме: Котигорошко, Карабас-Барабас, Вакула, Барвінок, Івасик-Телесик, Соловей-розбійник, Незнайко, Лісовик. Також в задачах зустрічаються імена хлопчиків: Михайлик, Петрик, Федір, Василько, Євген, Сашко, Дмитрик, Панас, Данилко, Сергійко, Тарас, Сергійко, Богдан, Олесь, Остап.

Як позитив треба відзначити, що персонажі-чоловіки опікуються традиційними, і нетрадиційними видами діяльності. Дід Панас засолює капусту, касир приймає й видає гроші, кухар робить крем. Проте дещо дивним є намагання авторів зробити акцент на тому, що лише хлопці розв'язують задачі, отримують високі бали, готуються до олімпіади з математики. Такі задачі неявно формують думку учнів про те, що математика не жіноча справа, а навчання - прерогатива хлопців. Окремо варто звернути увагу на представлені в підручнику малюнки. Кожний параграф містить зображення хлопчиків, які думають, розв'язують, вимірюють, аналізують Співвідношення зображень хлопчиків і дівчат у пропонованому підручнику - 20:4. Тенденція зробити жіночу стать невидимою очевидна, що не сприяє повноцінному розвитку особистості як жіночої, так і чоловічої статі. Отже, в підручнику - у текстах і зображеннях - домінує «сильна» стать.

Дещо інша ситуація в підручнику «Математика. 5 клас автора Істера О.С.». На обкладинці підручника зображений хлопчик, але на його сторінках зовсім відсутні малюнки із зображенням дітей. З’явилося більше задач, в яких мова йде про дівчаток. Використовуються такі загальні назви як «художниця», «кухарка», «працівниця», «майстриня».

В текстах задач використовується менше чоловічих імен, ніж у першому підручнику, і вони не носять пестливий характер: Микола, Степан, Сашко, Сергій. В підручнику використано також чотири жіночих імені, а саме: Марія, Ольга, Олеся, Тетяна.

Проаналізувавши зміст задач, можна відмітити те, що в деяких задачах і хлопці і дівчата читають книжки, розв’язують задачі, працюють разом. Також зустрічаються задачі з казковими героями, в них присутні і жінки, і чоловіки. Наприклад, задача, в якій є Буратіно, П’єро і Мальвіна.

Констатуючи той факт, що хоч і є певні зрушення у гендерному підході, проте вони є незначними. Оскільки в підручниках наявна більшість задач, в яких говориться про чоловічу стать і діяльність чоловіків, то є потреба розширити зміст текстів задач, коли, наприклад, дівчатка ловлять рибу чи працюють за комп'ютером, а хлопчики вивчають англійську мову, прибирають чи допомагають батькам по господарству.

Також на уроках потрібно використовувати інтерактивні форми навчання, які позитивно впливають на гендерну соціалізацію дітей. Учні/учениці та вчителі виступають партнерами, що спільно й активно планують зміни, оцінюють якість досягнутого, відкрито обговорюють конфлікти і знаходять способи їхнього вирішення. Сама організація навчального процесу припускає відкритість і гнучкість, можливість експериментів і альтернативних рішень поряд із традиційними. Робота в групах забезпечує індивідуальний контакт і скорочує владну дистанцію. Схований навчальний план при цьому випадку «працює» на формування толерантності, сприяє критичному мисленню, творчості і повазі до людської гідності.



Список використаних джерел:

  1. Гендерний розвиток у суспільстві / Конспект лекцій/ Відповідальний редактор К.М. Лемківський. – 2-е видання. – Київ., 2005. – с. 18.

  2. Істер О.С. Математика. 5 клас. – К. Генеза, 2013 р.

  3. Мерзляк А.Г., Полонський В.Б., Якір М.С. Математика. 5 клас. – Харків, 2005 р.



«Заміжня жінка може обирати, працювати їй чи ні, тоді як чоловіка, який вирішив бути «домогосподаркою», вважають просто ледарем.»

Д.Майерс.





Фуголь Надія Русланівна,

вчителька української мови та літератури


ВПЛИВ ГЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ НА ХАРАКТЕР МІЖОСОБИСТІСНОГО СПІЛКУВАННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ ПІД ВПЛИВОМ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Анотація: В статті авторка показала вплив стереотипів образів персонажів художньої літератури та необхідність подолання стереотипів у формуванні ключових компетентностей старшокласників

Ключові слова: гендер, підручник, стереотип, соціальні ролі.

У сучасних умовах формування нової школи ми можемо не помічати, не обговорювати гендерні питання, замовчувати це, робити вигляд, що освітяни це завантажені люди, які працюють над реалізацією державних освітніх стандартів і їх ця проблема не обходить. Не залежно від нас, гендерна проблема існує і живе в кожному навчально – виховному закладі і чим раніше ми визнаємо це і почнемо враховувати гендерний підхід у своїй діяльності, тим успішнішими і спроможнішими ми будемо до динаміки суспільних процесів.

Виходячи з завдань, що стоять перед гендерною освітою в загальноосвітньому процесі соціалізації, ознайомлення підростаючого покоління з цінностями, нормами, правилами міжстатевого спілкування (норм релігії, літературні персонажі, розпорядження) педагоги так чи інакше стоять на шляху вирішення цих завдань, а особливо на уроках літератури.

Формування мовно – літературних компетентностей старшокласників - невід’ємний аспект гендерних проблем випускника школи, аналізуючи образи персонажів, які часто – густо ототожнюються з авторським «Я» і є носіями національної культури, ментальності та є прикладом для моральних вчинків. Гендерна соціалізація є процесом засвоєння гендерних ролей і відтворення типів поведінки очікуваних суспільством від чоловіків та жінок. Людина не може без спілкування. Спілкування передбачає дотримання певних правил ,норм спілкування. Таким чином формується комунікативна компетенція через комунікативний набір, що відбувається в літературі, як способу відображення життя. Закріплення і трансформація певних ролей від покоління до покоління створює стереотипи, якщо борець, захисник, правдошукач - то це обов’язково представник чоловічої статті. Типові чоловічий образ та типовий жіночий образ, що створюється суспільством штучно, є перешкодою до «великих» можливостей, прийняття рішень… І якщо вчитель на уроці допоможе учням звернути увагу на дане стереотипне сприйняття образів, це спонукатиме не лише до критичного мислення , а й дієвості всупереч стереотипам.

Нестримність, емоційність, неврівноваженість прийнято вважати, що характерно жінкам. Наприклад І.С. Нечуй – Левицький соціально – психологічна повість – хроніка «Кайдашева сім’я». Спостерігаємо образи сварливих жінок Марусі Кайдашихи, Мотрі, Мелашки, а згодом такі ж поведінкові дії проявляються і в чоловіків (Карпа, Лавріна), а ще згодом бачимо агресію у спілкуванні й їх дітей. І не важливо хто перший з персонажів стане на сторону здорового глузду чоловіки, чи жінки, а важливо, щоб просто і жінки й чоловіки, підростаюче покоління дотримувались загальнолюдських норм спілкування, моралі. Бо кожна людина прагне ,щоб її цінували, любили.

Наступний стереотип – це місце жінки вдома, в суспільстві. У суспільстві виділяється образ жінки ніжної, якій достатньо бути красивою і бути окрасою чоловіцтва. Другий образ – залишається найтрадиційніший – це «берегиня» - мати роду людського. І в першому і в другому випадку така собі повністю залежна від чоловіка жінка. А третій стереотип, той що рішуче заявляє про свою соціальну активність (жінка борець, активний політичний, культурний діяч). Для прикладу пригадаємо Регіну із повісті І.Я.Франка «Перехресні стежки». До зустрічі її з Євгеном Рафаловичем в «акустичному» містечку бачимо, що доля і суспільство готували їй роль (першого та другого життєвих стереотипів) утриманки, слухняної безвольної жінки. І виховувалася вона й вирощувалася сама для такої мети.

Соціокультурне середовище формує і зміцнює стереотипні моделі. Та реальність сьогодення вимагає уже нові моделі особистості чоловіка й жінки ,враховуючи політичні права і свободи, відкритість, освітченість суспільства. У програмі змістом навчального матеріалу передбачено: розкрити через образ Регіни феміністичні ідеї у творі, їх перегук із творчістю О.Кобилянської. І реалізовуючи, цю змістовну лінію. Старшокласники самі створюють гендерні моделі не жінки – домогосподарки, жінки – споживачки чи чоловіка – бізнесмена, чоловіка – воїна, а чоловіка й жінки, які є життєвими партнерами в усьому: в інтелектуальних, політичних, побутових, професійних ролях.

Ми живемо в такому просторі, де зазвичай прийнято, що чоловік і жінка не схожі одне на одного, і повинні виконувати різні соціальні ролі. Ми звикли до думки, що чоловік і жінка - це дві протилежності і дуже рідко згадуємо, що десь підсвідомо завжди кожен мріє знайти свою половинку. Настав час усвідомити і змінювати гендерні стереотипи, прийняті всіма членами суспільства, тому що, не дивлячись на те, що на рівні свідомості ми від них відмовляємося, все одно діємо у відповідності з ними. Навчати учитися створювати такі умови суспільного життя, щоб жінки і чоловік мали можливість реалізувати себе повноцінно, як у громадському , професійному, так і особистому житті необхідно ще за шкільною партою. І тоді громадяни рівних прав і рівних можливостей зможуть бути рівноправні та щасливі.



Список використаних джерел:

  1. Гендерний розвиток у суспільстві / Конспект лекцій/ Відповідальний редактор К.М. Лемківський. – 2-е видання. – Київ., 2005. – с. 18.

  2. Дороніна Т. Гендерна чутливість і гендерна культура // Т. Дороніна / Директор школи. – 2001. – № 1. – С. 68 – 70.

  3. Шумкова М. А. Методологические подходы к исследованию гендерных стереотипов / М. А. Шумкова. – Ижевск, 2009. – 152 с.





«Жінки не винні в тому, що інколи відмовляються слідувати правилам поведінки, які встановлені суспільством, бо ці правила створили чоловіки, і притому без участі жінок» .

М.Монтень






Деревянко Олена Андріївна,

вчителька світової літератури


ГЕНДЕРНА ПРОБЛЕМАТИКА В СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ
Анотація: В статті авторка висвітлює думку щодо необхідності гендерної освіти в загальноосвітній школі. Також аналізує проблему гендера в світовій літературі на прикладах відомих літературних героїв.

Ключові слова: гендерне виховання, література, герой твору.

Сучасне світове суспільство перебуває на піку свого соціального розвитку, головним пунктом в якому є рівноправність чоловіків та жінок.

В наш час суспільству повинні бути притаманні такі якості як толерантність, критичне мислення і незалежність. І їх важко виховати в учнях без гендерної освіти, оскільки вона вчить правильно ставитися до людей: у шкільні роки - до своїх однокласників, інших однолітків, вчителів та батьків, у майбутньому - до колег або однокурсників, сусідів або до коханої людини.

Важливим питанням сьогодення стає підготовка вчителів, вдосконалення їх професіоналізму. І не менш важливим питанням, яке випливає вже під час навчання, є пошук нових шляхів викладу матеріалу, наведення прикладів, які допоможуть юнакам і дівчатам зрозуміти всі важливі аспекти. У школі гендерна освіта в першу чергу повинна бути спрямована на подолання гендерних стереотипів. Чоловік і жінка - це не дві протилежності. Це всього лише дві різні статі, але одного роду - люди. А тому це повинно не заважати, а навпаки сприяти розвитку кожного хлопчика і дівчинки.

Гендерні стереотипи мають відображення у нашій повсякденній мові, вони мають відображення і в художній літературі. Поняття гендеру в літературі представлено двома аспектами: жіноча тема і жіноча література.

Жіноча література віддалена від проблем соціального характеру, вона скоріше носить характер оспівування почуттів, емоцій. У ній часто висловлюється протест проти традиційних жіночих цінностей - родинного щастя, домашнього господарства, частіше можна зіткнутися з оспівуванням

«заборонених» почуттів, нещасливого кохання.

Жіноча тема знаходить своє відображення, як правило, в чоловічій літературі. Образи «тургенєвських дівчат» Асі, Тетяни Ларіної, безприданниці Лариси та багатьох інших знайомих нам літературних героїнь відомі нам з дитинства. Всі ці образи дуже різняться, але в своїй більшості вони теж заперечують ті ж горезвісні жіночі цінності. Хоча, безсумнівно, існують і зворотні приклади, однак таких прикладів набагато менше.

Якщо розглянути центральні жіночі образи романів Л. Толстого і Г.Флобера, виділивши основну гендерну проблематику творів, то можна побачити відмінності в гендерній проблематиці художніх творів російської та зарубіжної літератури XIX століття, які зумовлені розходженням культурологічних парадигм.

Проблема жінки в романах Толстого і Флобера розглядається по- різному: для Флобера історія героїні - це спосіб розкрити вульгарність міщанського існування , розглянути вплив цього середовища на особистість , на її внутрішній світ; для Толстого особистість героїні є самоцінною, тобто історія Анни Кареніної - це , в першу чергу, історія її душі, її внутрішнього життя. Саме цим і визначаються особливості психологізму Флобера і Толстого і їхні підходи до інтерпретації образу жінки.

Загибель Емми Боварі обумовлена ​​її внутрішнім падінням в вульгарність провінційного життя, що було визначено ілюзорністю, книжності ідеалів і прагнень. Флобер реалістично підкреслює трагізм образу тим, що героїня не могла протистояти навколишнього соціальної дійсності, оскільки сама була її породженням . Загибель Анни Кареніної є наслідком її високої моральності, її відчуття провини перед близькими людьми. Анна не може миритися з навколишнім її брехнею, тому що внутрішньо це сильна і щира жінка; її прагнення і ідеали породжені саме цієї щирістю і силою душі, і зіткнення з реаліями життя для неї має трагічний характер.

Важливе значення має й індивідуальна авторська позиція в « жіночому питанні». Г. Флобер у погляді на жінку дотримувався романтичної концепції: жінка є носителька високих духовних якостей, втілення краси і чистоти. Ставлення ж Л. Толстого до сутності і призначенню жінки широко відомо: в узагальненому вигляді воно формулюється саме як «продовження роду та зберігання сімейного вогнища ».

Отже, особливості гендерної проблематики та її художнього вирішення в літературі визначається не тільки громадською позицією в погляді на жінку, яка панує в даний час, але й особливостями національного світогляду, впливом національної традиції та індивідуальними авторськими поглядами на проблеми взаємини чоловіків і жінок.

Тому, вивчаючи світову літературу, не можна обходити гендерну проблематику. Проводячи гендерний аналіз творів, вчителі світової літератури формують правильне ставлення до людей та розвивають в учнів необхідні життєві якості.


Список використаних джерел:

  1. Дашкова Т. Гендерная проблематика: подходы к описанию - М.: АИРО-ХХ, 2003.

2. Толстой Л.Н. Анна Каренина // Толстой Л. Собрание сочинений в 22 т. - Т.11. - М., 1983.

3. Флобер Г. Госпожа Бовари // Собр. соч. в 3 томах. - М., 1983. - Т. 1







«Большая часть мужчин требует от своих жен достоинств, которых они сами не стоят»

Л.Н.Толстой






Соколовська Тетяна Вікторівна,

вчителька географії


ГЕНДЕРНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ В СИСТЕМІ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ
Анотація: Стаття присвячена питанню гендерного виховання учнів в системі шкільної освіти, пошуку нових шляхів гендерного виховання.

Ключові слова: гендерна політика, гендерне виховання
Рівноправність чоловіків і жінок – болюче питання сьогодення, важливий пункт соціального розвитку сучасного світового суспільства.

Держава прагне демократії, дотримуючись принципів рівноправ’я між чоловіками і жінками у всіх сферах життя.

Тільки виховання, побудоване на рівноправ’ї допомагає сформувати свідомість громадян. Толерантність, критичне мислення, незалежність повинні бути притаманні сучасному суспільству. І такі якості важко виховати в учня без гендерної освіти.

Головна роль у гендерному вихованні належить освітньо – виховним установам. На шкільні роки дитини припадає основний період формування гендерної культури, громадянських цінностей, самоусвідомлення себе чоловіком або жінкою. Ще зовсім недавно шкільні педагоги приділяли питанню гендерної політики лише кілька уроків у спеціальних курсах, вводячи загальні поняття про тему «гендерна політика». І то не в усіх школах, і менш за все, у невеликих селах і селищах. Зараз можна сміливо стверджувати – тенденція змінилася. Спостерігається впровадження курсів у сфері вищої освіти. В загальноосвітній школі в курсі «Основи здоров’я» введено розділ «Гендер і стосунки між статями», успішно освоюється превентивна програма курсу «Рівний рівному».

Гендерне виховання пов’язане з моральним, фізичним, естетичним, розумовим вихованням. Його необхідно здійснювати з використанням усіх традиційних засобів педагогічного впливу. Це, насамперед, такі:


  • своєчасна реакція дорослих на TV, чи інші особливості поведінки дітей чи підлітків, їх взаємини з однолітками протилежної статі;

  • приклади правильного ставлення до представників іншої статі. Приклади також можуть бути взяті з творів художньої літератури, кіно тощо.

Педагог може донести всю суть гендерної політики учням, виховуючи в них вірне поводження з протилежною статтю. У школі гендерна освіта в першу чергу повинна бути спрямована на подолання гендерних стереотипів.

Однією з ефективних форм виховної роботи з старшокласниками є проведення хвилинок спілкування, яке відбувається між першим і другим уроком. На протязі 20 хвилин ми обмінюємося інформацією, знаннями, виявляємо свої почуття, відчуваємо почуття співрозмовника, здобуваємо нові необхідні знання. Стало традицією в рамках міжнародної акції «16 днів проти гендерного насилля» проводити хвилинки спілкування на тему:



  • «Загальні засади гендерної політики»;

  • « Знати, щоб жити» - до дня боротьби зі СНІДом;

  • «Всі ми рівні!» - до міжнародного дня боротьби за скасування рабства;

  • «Життя – це мить, зумій його прожить» - до міжнародного дня Інваліда;

  • «Спіши творить добро, добром воно озветься» Міжнародний день волонтера;

  • День Білої стрічки;

  • «Знаємо права, виконуємо обов’язки» до Міжнародного дня прав людини.

Звісно, за час проведення хвилинок спілкування ми не встигаємо обговорити всі поставлені питання. Завжди залишається недосказаність, інтрига, а це стимул д пошуку, до обговорення незрозумілих питань. Готуючись до проведення хвилинок спілкування треба обов’язково враховувати особистісно – зорієнтований підхід до виховання, глибоку повагу до особистості,врахування її індивідуальності. Заключним етапом є проведення виховної години «Молодь проти гендерного насильства». Такі форми роботи виховують в учнів полікультурні, соціальні, інформаційні компетенції тощо.

Не слід забувати, що важлива роль у формуванні гендерних цінностей належить сімейному вихованню. Саме у родині у світогляді молодої людини формуються базові уявлення про поняття чоловічого і жіночого. Батькам необхідна певна установка на цілеспрямоване гендерне виховання своєї дитини, усвідомлення високої відповідальності за виховання юнака чи дівчини. Вони можуть використовувати сучасний педагогічний досвід, підтримуючи співробітництво з навчальною установою, учителями. Тому вкрай необхідно включити в тематику батьківських зборів гендерне виховання школярів, а на заняттях педагогічного всеобучу батьків обговорити питання гендерної освіти. Сьогодні зрозуміло, якщо гендерне виховання системою у виховному процесі, то сміливо можна стверджувати, що його запровадження змінює не тільки поведінку дитини, батьків, а й їхній спосіб життя.


Список використаних джерел:

  1. Бутурлін Т. Д проблеми формування гендерної культури старшокласників. Рідна школа . -2009, №12 с. 22-25

  2. Ярош О.Б. Громадський простір гендерних перетворень в Україні. «Грані», 2007 №3 с. 138-144

  3. Волкова Я.О. Гендерна рівність у спілкуванні. «Класному керівнику» 2012р. №6 с.27


«Людська гідність – найвища цінність!»



Гудзь Юлія Сергіївна,

вихователька групи продовженого дня


УКРАЇНСЬКА СІМ’Я – ГЕНДЕРНИЙ СТЕРЕОТИП?
Анотація. В статті авторка аналізує стан сучасної української сім'ї. Також акцентує увагу на принципах, на яких повинна ґрунтуватися державна політика, аби українська сім’я не втрачала свої позиції.

Ключові слова: гендер, стереотип, українська сімя.

Сім’я, як спільність людей, пов’язаних подружніми стосунками, взаєминами батьків і дітей, веденням домогосподарства, існує як первинний осередок суспільства з важливими соціальними функціями й посідає особливе місце в житті кожної людини. Сім’я є унікальним соціальним інститутом, посередником між особистістю і суспільством, через неї з покоління в покоління передаються головні цінності, у першу чергу моральні.

Життя в суспільстві підкорено певним стереотипам, що історично склалися і закріпилися в нашій свідомості. У широкому сенсі стереотип – це традиційний, звичний канон думки, сприйняття й поводження. Оскільки сім’я є невід’ємною одиницею в суспільстві, то ж певні стереотипи (куди входять і гендерні) проектуються і на сімейні відносини.

Насправді гендер - це не лише пусті балачки, але серйозна ідеологія, що насамперед змінює закони. Згідно рішення № 12267 Ради Європи, на національному рівні усім країнам-членам Ради Європи, куди входить і Україна, рекомендовано відмовитись від вживання слів «мама» і «тато» та замінити їх безликим словосполучення «один із батьків». Сьогодні можна констатувати той факт, що державні органи влади і органи місцевого самоврядування, більшість громадських організацій, які опікуються проблемами сім’ї, вищі навчальні заклади значну увагу спрямовують на підтримку сімей і вирішення їх проблем, тому що суспільство почало розуміти: причини багатьох проблем, зокрема демографічних, злочинність, торгівля людьми, насильство в сім’ї тощо – усе це є наслідком не тільки економічних негараздів у країні, а і втрати цінностей сімей. Якщо сім’я перестане бути основою суспільства, то майбутнє нашого народу під загрозою.

Хочу навести деякі цифри, які стосуються проблем сім’ї: по Україні заробітна плата жінок у середньому складає 68,6% від заробітної плати чоловіків (більшість високооплачуваних посад у державі займають чоловіки), близько 40% хлопчиків до 16 років не мають шансів дожити до 60 років. Щороку більше, ніж 1000 жінок помирають через домашнє насильство. В Україні постійно скорочується чоловіче населення працездатного віку,за деякими даними за останній рік їх залишилось 38%. Смертність чоловіків працездатного віку становить близько 40%, а жінок пенсійного віку 90%.

Досягти розуміння рівності статей, змінити стереотипи можливо тільки завдяки розвитку сім’ї. Любов, щастя в сім’ї роблять людину творцем своєї долі.

Проте львів’янка Оксана Кісь не соромиться зробити такі заяви: «Традиційної… родини не існує як не існує чогось такого як «українська жінка», «справжній козак», чи скажімо «історична правда». Усе це не більше, ніж поетичні метафори, порожні поняття, або ж міфи…» Або ж інше хворобливе твердження: «мабуть варто нарешті прийняти той факт, що традиційної української родини більше не існує, і, тверезо оцінивши стан речей, смиренно визнати, що теперішнім українцям… ця архаїчна модель сімейного укладу не потрібна і навіть обтяжлива.»

Сьогодні брак часу працюючої жінки, яка прагне успішно впоратися з професійними обов’язками і з домашніми справами, часто призводить до стресу, оскільки таке поєднання є доволі важким. Майже третина дітей в Україні виховується самотніми матерями, не відчуваючи у своєму житті присутності й турботи батька. Руйнуються навіть самі поняття «родина», «сім’я». Розпад сімей, пов'язаний із зростанням чоловічої аморальності, став масовим явищем; 57% чоловіків на другий день після розпаду сімей перестають піклуватися про своїх дітей.

Поширеним є уявлення про те, що родина є останнім притулком для людини, порятунком від стресів, спричинених навколишнім соціальним світом, що саме в родині людина дістає підтримку і опору в житті. Та, як показують соціологічні дослідження, найбільша кількість конфліктів припадає саме на сім’ю. Можна сказати, що родина в наш час стає місцем, де розряджається невдоволення, вихлюпуються скарги і докори.

Ми живемо в дуже складний час, час коли відбувається переосмислення багатьох догм, коли викривлені ролі чоловіків і жінок в сім’ї, коли назріла криза не тільки економічна, фінансова, політична, але і в наших думках і в нашому серці.



Тому сучасна концепція сім’ї повинна полягати в тому, що і чоловік, і жінка рівні як особистості і тому повинні мати рівні можливості для свого розвитку. Державна політика має ґрунтуватися на таких принципах:

  • жінка і чоловік повинні мати однакові права, обов’язки й можливості у всіх сферах життя, зокрема і сімейній;

  • родина має бути суверенною в прийняті рішень щодо економічного та демографічного відтворення.


Список використаних джерел:

  1. Гендерна політика ЄС: виклики для України. – Київ., 2007.

  2. Проект Закону України «Про схвалення Конвенції Загальнодержавної цільової соціальної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року.»

  3. Сучасна українська сім’я: гендерні проблеми та шляхи їх подолання. Матеріали обласної науково-практичної конференції / Голова редколегії І.В. Дорожкіна. – М.Чернігів. - 139 с.


«Сім’я - простір без насильства!»






Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал