Дослідно-експериментальна робота



Скачати 131.01 Kb.
Дата конвертації19.12.2016
Розмір131.01 Kb.
І. М. Шепенюк,

викладач кафедри методики викладання

природничо-математичних дисциплін

Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області

Дослідно-експериментальна робота

як засіб формування здоров`язбережувальної компетентності ПЕДАГОГІЧНИХ працівників
Стаття присвячена проблемі формування здоров’язбережувальної компетентності педагогічних працівників в умовах інноваційного розвитку навчального закладу, одним із ключових елементів якого є дослідно-експериментальна робота. Реалізація завдань дослідно-експериментальної роботи передбачає професійний розвиток педагогів та вдосконалення їх майстерності.

Ключові слова: професійна компетентність, здоров’язбережувальна компетентність, дослідно-експериментальна робота.
The article deals with the problem of forming  saving health competence of teaching staff in terms of innovative development of the institution. Experimental work is one of the key elements og this problem. Implementation of  tasks of the experimental work involves professional development of teachers and improving their skills.

Keywords: professional competence,  saving health competence, experimental work.
Основним аспектом соціально-економічного зростання будь-якої країни і визначення її ролі у світовій спільноті на сьогодні є інтелектуально-освітній потенціал. Тому одним із пріоритетних напрямів державної політики є сучасна ефективна система освіти, здатна задовольнити соціальне замовлення суспільства на надання якісних освітніх послуг.

В умовах сьогодення освітні заклади швидко реагують на зміни, що відбуваються на кожному етапі суспільного розвитку. Відповідно до стратегічних цілей освіти оновлюються й цілі навчальних закладів щодо якості навчального процесу та управління ним.

Розвиток системи освіти характеризується підвищенням її якості відповідно до цілей, зазначених в Національній доктрині розвитку освіти. Зміни в різних сферах життєдіяльності сучасного суспільства спричинили зміни в галузі виховання та освіти дітей. Сучасні тенденції в розвитку освіти об'єднані одним, дуже значущим і важливим критерієм – її якістю, що залежить від професійної компетентності педагогів.

Професійна компетентність педагогічного працівника – це його готовність якісно здійснювати свої посадові обов’язки (коло повноважень, компетенції), що забезпечуються сукупністю відповідних професійних знань, умінь і досвіду, здобутих під час навчання, практичної діяльності, мотивації й особистісних якостей [4, c. 7–10]. Професійна компетентність – інтегральна професійно-особистісна якість, що характеризує здатність педагога вирішувати професійні проблеми і типові професійні завдання, що виникають в реальних ситуаціях професійної педагогічної діяльності, з використанням своїх знань, а також, професійного та життєвого досвіду, цінностей і нахилів. Професійна компетентність формується лише в тому випадку, коли на зміну рецептурно-інформаційному підходу приходить компетентнісний, який робить педагога найбільш активним учасником пошуку рішень типових проблем, що виникають у його діяльності.

Досліджуючи структуру професійної компетентності, виділяють такі види педагогічної компетентності: спеціальна (у галузі дисципліни, що викладається); методична (у галузі засобів формування знань, умінь і навичок, розвитку особистості); психолого-педагогічна (у сфері навчання та виховання); диференційовано-психологічна (у галузі мотивів, здібностей, спрямованості тих, кого навчають); аутопсихологічна (рефлексія педагогічної діяльності); загальнокультурна; валеологічна (здоров’язбережувальна); комунікативна; діагностична; соціальна; особистісна; компетентність у сфері інформаційних технологій тощо [2, c. 12–20]. Зупинимось детальніше на проблемі формування здоров’язбережувальної компетентності, оскільки це поняття наразі активно впроваджується у педагогічну практику навчальних закладів.

Розглядаючи зміст здоров’язбережувальної компетентності серед багатьох робіт, на наш погляд, варто виділити підхід О. Дзятковської [1], яка вважає, що зазначена компетентність включає в себе здатність:


  • формувати у педагогів мотивацію здорового способу життя і цінності здоров’я, довголіття, творчої самореалізації у трудовій діяльності, сімейному житті й соціальної активності;

  • регулювати функціональний стан (способами, що не шкодять здоров’ю) з метою підтримки оптимальної працездатності;

  • визначати та застосовувати індивідуально раціональні для людини прийоми навчальної (професійної) діяльності;

  • будувати індивідуальну здоров’язберігаючу траєкторію освіти (професійної діяльності);

  • забезпечувати еколого-психологічну безпеку педагогічного середовища, включаючи регуляцію міжособистісних стосунків, дотримання санітарно-гігієнічних вимог тощо.

Педагог, який працює на засадах педагогіки здорового способу життя (за В. М. Оржеховською), вирізняється індивідуальними здібностями та якостями, що визначають його можливості та вміння самостійно шукати, збирати, аналізувати, представляти, передавати інформацію про здоров’я, здоровий спосіб життя; моделювати та проектувати об’єкти та процеси, в тому числі – власну індивідуальну діяльність; здійснювати превентивну роботу; приймати правильні рішення, творчо та ефективно розв’язувати завдання, які виникають перед ним у процесі діяльності; запроваджувати у своїй повсякденній і професійній діяльності сучасні здоров’язбережувальні технології [3].

Здоров’язбережувальну компетентність педагога, на наш погляд, потрібно розглядати як інтегральну якість особи, що проявляється у загальній здатності і готовності до здоров’язбережувальної діяльності в освітньому середовищі, засновану на інтеграції знань, умінь і досвіду.

Для побудови теоретичної моделі формування здоров’язбережувальної компетентності педагогічних працівників необхідно виявити її структурні компоненти. На підставі аналізу компонентів структур компетентності, представлених в науковій літературі, ми визначили структуру здоров’язбережувальної компетентності педагога, що включає такі компоненти:


  • ціннісно-мотиваційний – система цінностей особистості педагога (провідна цінність – здоров'я), що мотивують його на здоров’язберігаючу діяльність, виявляється в інтересі і потребах педагога до формування здоров’язбережувальної компетентності;

  • когнітивний – спрямований на формування системи знань про закономірності збереження і розвитку здоров'я та прагнення до самоосвіти в питаннях збереження здоров'я;

  • операційно-технологічній – орієнтований на опанування педагогами методик здоров’язбережувальної діяльності, що проявляється в готовності реалізації поведінкових моделей здорового способу життя і здоров’язбережувальних технологій та здатності до вдосконалення власного здоров'я;

  • компонент особистих і професійних якостей педагога, що включає особисті (організованість, відповідальність за власне здоров'я, доброзичливість, вимогливість до себе, працьовитість, працездатність, ініціативність, енергійність, наполегливість, рішучість та ін.) та професійно-значимі якості (інтерес до людей, любов до дітей, тактовність, емпатія, толерантність, рефлексія та ін.) [5].

Формування здоров’язбережувальної компетентності педагогічних працівників – складний і багатогранний процес, що передбачає реалізацію комплексу заходів. Завдяки сучасним дослідженням учених у сфері професійної педагогіки, були відкриті нові аспекти підвищення професійної компетентності педагогів, серед яких особливого значення набуває дослідно-експериментальна робота.

В сучасних умовах педагог, перш за все, дослідник, який володіє високим рівнем педагогічної майстерності, науковим психолого-педагогічним мисленням, розвиненою педагогічною інтуїцією, критичним аналізом, розумним використанням передового педагогічного досвіду, а також потребою у професійному самовдосконаленні. Отже якісно здійснювати навчально-виховний процес може тільки педагог, який постійно підвищує рівень своєї професійної майстерності, здатний до впровадження інновацій.

Науковці й педагоги-практики зазначають, що поряд із вмотивованими нововведеннями в діяльності закладів освіти є такі, що потребують ретельної апробації та наукового обґрунтування. Діалектика освітянської діяльності зумовлює необхідність проведення експериментальної роботи в спеціально визначених навчальних закладах під керівництвом науковців і контролем органів управління освітою з метою апробації й експертизи інновацій.

Дослідно-експериментальна робота у навчальних закладах — метод пізнання, що обумовлює в природних і керованих умовах вивчення педагогічного явища, пошук нових способів вирішення.

Саме завдяки експериментальній діяльності навчальних закладів стають можливими:


  • розробка науково-методичного забезпечення виявлення та розвитку творчої особистості дітей;

  • створення системи впровадження інформаційних, інтерактивних, здоров’язбережувальних педагогічних технологій;

  • створення оновленої системи виховної роботи;

  • упровадження системи проектно-цільового управління інноваційним закладом на основі співробітництва та соціального партнерства з педагогічними працівниками;

  • створення системи підвищення професійного рівня педагогів на основі інформаційного освітнього простору;

  • реконструкція матеріально-технічної бази та оновлення обладнання навчального закладу тощо.

Впровадження інновацій в роботу навчального закладу є важливою умовою реформування та вдосконалення системи освіти. Розвиток закладів освіти не може здійснюватися інакше, ніж через впровадження нововведень, при цьому зміст освіти повинен орієнтуватися на індивідуальність кожної дитини, її особистісний ріст, розвиток здібностей. А виховати творчу, самодостатню, а головне – здорову особистість може тільки талановитий педагог, який іде шляхом самовдосконалення і саморозвитку.

Діти завжди потребували створення сприятливих умов для їхнього життєвого самовизначення й самореалізації, становлення соціально ціннісної, адаптивної й продуктивної особистості, успішної людини. Суспільство має забезпечувати цю потребу повною мірою.

Природні, соціальні, культурні фактори впливають на розвиток особистості, і цей вплив не завжди є позитивним. Стан здоров’я підростаючого покоління викликає занепокоєння.

Дослідження, проведені Українським інститутом охорони здоров’я дітей та підлітків АМН України, і дані медичної статистики свідчать, що здоровими є лише 27 % дітей дошкільного віку; 90 % випускників шкіл мають відхилення в стані здоров’я.

Саме тому, в навчальних закладах Чернівецької області особлива увага приділяється збереженню та зміцненню здоров’я вихованців. Для нас важливо формувати активну життєву позицію кожної дитини щодо ставлення до власного здоров’я, оскільки відповідно до Базового стандарту дошкільної освіти, Державних стандартів початкової та загальної середньої освіти однією із ключових компетентностей людини, що мають бути обов’язково сформованими у кожної особистості для її повноцінної життєдіяльності й життєтворчості, визнається здоров’язбережувальна компетентність. Вона розглядається як основа буття людини, де головним є усвідомлення важливості здоров’я, здорового способу життя.

Проведений аналіз психолого-педагогічної літератури і вивчення досвіду педагогічної діяльності дозволив виокремити протиріччя на таких рівнях:



  • соціально-педагогічний: між соціальним замовленням суспільства на виконання освітою функцій, пов’язаних із розвитком особистості, яка свідомо ставиться до власного здоров’я, розуміє значення здорового способу життя, вплив соціоприродного середовища на здоров’я людини, і недостатньою готовністю освітніх структур до їх реалізації;

  • науково-теоретичний: між домінуванням теоретико-методологіних розробок проблеми здоров’я, характерних для медицини і потребою у розробці психолого-педагогічних технологій розвитку здоров’язбережувальної компетентності підростаючого покоління;

  • науково-методичний: між значимістю здоров’я і здорового способу життя людини і пізнім залученням дітей до засвоєння цих понять як регуляторів їх життєдіяльності через відсутність теоретично обґрунтованого і експериментально апробованого комплексу педагогічних умов, які б цьому сприяли.

Зазначені проблеми стосуються і навчальних закладів Чернівецької області. Саме тому у грудні 2012 року на базі 5 навчальних закладів області (ДНЗ №41 «Центр розвитку дитини» м.Чернівці Неполоковецький ДНЗ Кіцманського району Хотинський НВК Хотинської міської ради Годинівський НВК Герцаївського району, Мамалигівська ЗОШ І – ІІІ ст. Новоселицького району) розпочато дослідно-експериментальну роботу за темою «Формування здоров’язбережувальної компетентності дітей дошкільного і молодшого шкільного віку»

Головна ідея – виховання морально, фізично, психічно і духовно здорової особистості, здатної до самовизначення у суспільстві та впевненої у особистій відповідальності за стан власного здоров’я.

Об’єкт дослідження – процес формування здоров’язбережувальної компетентності дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження – система роботи педагогічних колективів дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів щодо формування здоров’язбережувальної компетентності дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Мета дослідження – теоретико-методологічне обґрунтування, розробка і експериментальна апробація системи роботи педагогічних колективів дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів щодо формування здоров’язбережувальної компетентності дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

На разі триває ІІ етап дослідно-експериментальної роботи (діагностико-концептуальний), підсумками якого будуть результати діагностики цільової групи експерименту (педагоги, батьки, вихованці ДНЗ та учні початкових класів) щодо початкового рівня здоров`язбережувальної компетентності.



Залучення педагогічних працівників закладів до дослідно-експериментальної роботи є важливою умовою підвищення їх професійної компетентності в цілому, і здоров`язбережувальної компетентності зокрема. Варто відзначити, що навчальні заклади, що беруть участь у експерименті, ще задовго до його початку вивчали питання здоров’язбереження у навчально-виховному процесі та запроваджували його в практику своєї роботи. Проте нам необхідна цілісна система формування, збереження та зміцнення здоров’я дітей у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах.

Проведення нашого дослідження передбачає:

І. Визначення основних напрямків роботи педагогів у рамках ДЕР. До них належать:

  1. участь в організації та проведенні психолого-педагогічного моніторингу суб'єктів освітнього процесу;

  2. корекція педагогічного процесу в рамках дослідно-експериментальної діяльності;

  3. проведення педагогічного аналізу досягнень і недоліків (оцінка ступеня реалізації можливостей, ефективності використовуваних підходів і засобів);

  4. узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду на рівні району, міста, області;

  5. сприяння зближенню навчального закладу і сім'ї, і як наслідок, –забезпечення психоемоційного комфорту дитини.

ІІ. Урізноманітнення форм роботи з розвитку здоров`язбережувальної компетентності педагогів зокрема, і професійної компетентності в цілому:

  1. вивчення методичної, педагогічної та спеціальної літератури з теми дослідження;

  2. участь у роботі постійно діючих семінарів за напрямками експериментальної діяльності;

  3. взаємодія учасників ДЕР через інтерактивні форми навчання: соціоігрові тренінги комунікативного впливу; педагогічні майстерні; майстер-класи; консультації сучасного рівня; підготовка авторських виставок та ін.;

  4. проведення і перегляд відкритих занять для самоаналізу та аналізу з боку колег;

  5. вивчення інформаційно-комп'ютерних технологій з метою їх застосування у педагогічній практиці;

  6. участь у конкурсах педагогічної майстерності;

  7. розміщення власних розробок на сайтах в Інтернеті.

ІІІ. Виявлення основних критеріїв формування здоров`язбережувальної компетентності педагогів:

  1. ефективність педагогічної діяльності за напрямком дослідження;

  2. готовність до розуміння і співпереживання психічних станів вихованців, і потреба в соціальній взаємодії;

  3. творче зростання педагогів у плані інноваційної діяльності;

  4. впровадження нових педагогічних технологій в освітній процес.

ІV. Створення умов для роботи педагогів у рамках ДЕР:

  1. формування картотеки психолого-педагогічної, методичної та спеціальної літератури за напрямком ДЕР;

  2. оформлення виставки матеріалів періодичної преси певної тематики;

  3. ознайомлення з інноваційною діяльністю педагогів ДНЗ району, міста в рамках теми експериментального дослідження;

  4. оформлення тематичних стендів за основними напрямками ДЕР;

  5. організація інформаційних стендів «Інноваційна діяльність сучасного педагога», «Організація експериментальної роботи», «Самоосвіта педагога» тощо;

  6. постійне оновлення і поповнення фонду довідкової та методичної літератури.

Чим більше інформації, методів та інструментів у своїй роботі використовує педагог, тим вищий рівень його професіоналізму. Найголовніша умова – це бажання педагога працювати над собою і здатність педагога творити, вчитися, експериментувати і ділитися своїми знаннями та досвідом, набутими у процесі самоосвіти.

Таким чином, процес формування здоров`язбережувальної компетентності педагогів буде ефективним за умов:



  1. Зміни напрямків роботи в бік вдосконалення рівня професійної компетентності педагогів, які реалізують завдання оздоровлення дошкільнят та школярів.

  2. Створення професійно-педагогічної атмосфери співпраці в навчальному закладі.

  3. Виявлення рівня здоров`язбережувальної компетентності як особистого компонента готовності педагога до роботи з оздоровлення дошкільнят на основі сукупності двох методів: самооцінка – самоаналіз і зовнішня оцінка – зовнішній аналіз.

  4. Використання аналізу результатів діагностики з виявлення рівня знань педагогів в галузі здоров`язбереження для вибору форм оздоровчої роботи з вихованцями.

І тоді стануть реальними очікувані організаційні, методичні, психофізіологічні та особистісні результати дослідно-експериментальної роботи, що прогнозуються на різних рівнях.

Література

  1. Дзятковская Е. Н. Здоровьесберегающие образовательные технологи : новые акценты [Электронный ресурс] // Психология здоровья и личностного роста. – 2010. – №1. – Режим доступу до журн.:http://www.healthmusicpsy.ru/ index.php?page=psychologiya_zdorovya&issue (29.09.11). – Назва з екрану.

  2. Компетентнісний підхід у сучасній освіті : світовий досвід та українські перспективи : Бібліотека з освітньої політики / під заг. ред. О. В. Овчарук. – К. : К.І.С, 2004. – 112 с.

  3. Оржеховська В. М. Превентивна педагогіка : навчальний посібник / В. М. Оржеховська, О. І. Пилипенко. – Черкаси : Вид. Чабаненко Ю., 2007. – 284 с.

  4. Освітній менеджмент : навч. посіб. / за ред. Л. І. Даниленко, Л. М. Карамушки. – К. : Шкільний світ, 2003. – 400 с.

  5. Шатрова Е. А. Теоретическая модель формирования здоровьесберегающей компетентности педагога / Вестник ТГПУ. – 2012. – №2. – С. 111 – 116


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал