Дослідження суб



Pdf просмотр
Сторінка1/4
Дата конвертації01.01.2017
Розмір0.57 Mb.
  1   2   3   4

Житомирський державний університет
імені
Івана
Франка
Кафедра соціальної
та практичної
психології
ДОСЛІДЖЕННЯ

СУБ

ЄКТИВНОГО

РОЗУМІННЯ

КЛІЄНТОМ

ЕФЕКТИВНОСТІ

КОНСУЛЬТАТИВНОЇ

РОБОТИ






Курсова робота з
психології
студентки
56 групи спеціальності

Психологія
” соціально
- психологічного факультету
(
заочної
форми навчання
)
Дембіцької

Оксани

Василівни

Науковий керівник
: кандидат психологічних наук
, доцент

Горбунова

В
.
В
.
Житомир
-2009

2
ЗМІСТ
Вступ.................................................................................................................... 3

Розділ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ РОЗУМІННЯ
КЛІЄНТОМ ЕФЕКТИВНОСТІ КОНСУ ЛЬТАТИВНОЇ РОБОТИ

1.1. Поняття про психологічне консультування
1.1.1.
Історичні передумови і розвиток консультування…................... 8 1.1.2. Види психологічного консультування...........................................14 1.1.3. Критерії ефективності консультативної роботи……..…………..18 1.2. Особистість клієнта у консультуванні
1.2.1. Типи клієнтів……………………………………………….............20 1.2.2. Розуміння клієнтом процесу консультування................................23 1.2.3. Модель ефективного консультанта в очах клієнта………………27
Розділ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ
ОЧІКУВАНЬ КЛІЄНТА ВІД ОСОБИСТОСТІ КОНСУ ЛЬТАНТА

2.1.
Методологічні засади експериментального дослідження очікувань клієнта…………………………………………………………………………35 2.2.
Методика та процедура проведення дослідження...................................37
Розділ ІІІ. АНАЛІЗ РЕЗУ ЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ
КОНСУ ЛЬТАТИВНИХ ОЧІКУВАНЬ КЛІЄНТА

3.1.
Результати дослідження особливостей очікувань клієнта від консультанта……………………………………………………………....38 3.2.
Результати дослідження особистості консультанта з різним професійним стажем роботи……………………………..........................39
Висновок………………………………………………………………………….43
Список використаної літератури………………………………………………..46
Додатки…………………………………………………………………………...48


3
ВСТУП
Актуальність дослідження. Актуальність дослідження зумовлюється тим, що на сьогодні проблема ефективності консультативної роботи є недостатньо вивченою. Кожен клієнт по-своєму розуміє процес консультативної роботи. Одні очікують, що консультант сам за них вирішить проблему, інші прагнуть з’ясувати і знайти розв’язання проблеми, яка виникла.
Очікування – це те, що клієнти хочуть від себе, інших, від світу в цілому. Це їх власні погляди на те, як вони повинні поводити себе, критерії якими вони користуються, щоб вирішити, чи були вони успішними чи ні. У клієнтів можуть бути занижені чи завищені очікування, стосовно себе, інших чи світу. Коли вони потребують досягнення бажаного, то очікування стають вимогами. Часто нереалістичні очікування стають єдиною причиною емоційних проблем.
Клієнт — це нормальна, фізично і психічно здорова людина, у житті якої виникли проблеми психологічного чи поведінкового характеру, яка нездатна вирішити їх самостійно і тому потребує сторонньої допомоги [7].
Коли людина не може справитися зі своєю проблемою, вона йде до спеціаліста., тобто на консультацію.
Традиційно психологічне консультування розглядається як процес, спрямований на допомогу людині у вирішенні (в пошуку шляхів вирішення) проблем і труднощів психологічного характеру, що виникають у неї.
Існують три основних підходи до психологічного консультування: а) проблемно-орієнтоване консультування, яке фокусується на аналізі сутності внутрішніх і зовнішніх причин проблеми, пошуку шляхів її вирішення.
Біхевіоризм і сімейне консультування (наприклад, К. Вітакер) віддають перевагу саме цьому підходу; б) особистісно-орієнтоване консультування спрямоване на аналіз індивідуальних, особистісних причин виникнення проблемних і конфліктних ситуацій і шляхів запобігання їх у майбутньому.
Фундатором напряму традиційно вважається Карл Роджерс. У цьому випадку

4 консультант не займається психотерапією, а лише сприяє особистісному дозріванню клієнта, фасилітує його; в) консультування орієнтоване на рішення, спрямоване на виявлення ресурсів для розв'язання проблеми. Сюди відносять Короткострокову позитивну терапію Пезешкіана, Нейро- лінгвістичне програмування Бендлера і Гріндера, Zen, Психотерапію нового рішення Гулдінгів тощо [4; 9].
Консультування можна розглядати як особливий вид допомоги, як деякий репертуар можливих дій і як психологічний процес [6]:
- як особливий вид допомоги. Роджерс і прихильники теорії і практики особистісно-центрованого консультування вважають, що надання допомоги психологом не тільки необхідна, а й достатня умова того, щоб із клієнтами відбулися конструктивні зміни (Rogers, 1957). Надати допомогу можна шляхом емпатійного розуміння, уважного ставлення до потенційної можливості клієнта самому будувати своє життя, конгруентності, чи дійсності (щирості), а також "активного слухання" чи "слухання в поєднанні з винагородою";
-як деякий репертуар можливих дій. Фактично всі консультанти погоджуються з тим, що гарні відносини допомоги необхідні для ефективної роботи з клієнтами, але більшість консультантів не вважають використання відносин допомоги досить ефективним для того, щоб у клієнта відбулися конструктивні зміни. Тому багато фахівців змушені використовувати, як правило, визначений репертуар специфічних впливів, що відбивають їхню теоретичну орієнтацію (психоаналітичні впливи, раціонально-емотивні поведінкові впливи, гештальтвпливи). Консультанти, що мають репертуари впливів, повинні визначити, які впливи варто застосовувати стосовно різних клієнтів і яка ймовірність успіху. На думку Корсіні, "у психотерапії має значення, хто робить, як і кому, — кому — як — кому фактор" (Corsini, 1989, p. 10);
- як психологічний процес. Р. Нельсон-Джоунс вказує на основні причини фундаментального зв'язку між психологією і консультуванням [6].

5
По-перше, цілі консультування мають позв'язаний зі свідомістю аспект.
Різною мірою всі консультаційні підходи фокусуються на зміні почуттів, думок і дій людей таким чином, щоб люди могли жити більш ефективно. По- друге, процес консультування є психологічним. Консультування не є чимось статичним, воно має на увазі обмін думками між консультантами і клієнтами, а також проходження розумових процесів окремо в консультантів і клієнтів.
Крім того, значна частина інформації, отриманої при консультуванні, виявляється у свідомості клієнтів в інтервалах між заняттями, а також у періоди, коли клієнти намагаються допомогти собі самі після закінчення консультування. По-третє, основні теорії, з яких "виростають" цілі консультування і впливи, що використовуються в ньому, є психологічними.
Багато головних теоретиків консультування, наприклад Роджерс і Елліс, — психологи. Деякі провідні теоретики, як Бек і Берн, — психіатри. По- четверте, великий внесок у створення теорій консультування зробили фахівці, що проводять психологічні дослідження; крім того, результати психологічних досліджень використовуються при оцінці процесів консультування і його результатів.
Отже, ефективність консультативної роботи багато в чому залежить від особистості консультанта, від його вмінь знайти спільну мову з клієнтом, виокремити його проблему та поділити її на елементи для кращого сприймання, а також ефективність консультативної роботи залежить від особистості клієнта, від того, чого він прагне досягти, яких зусиль хоче прикласти.
Незважаючи на значну кількість наукових розробок, питання процесу розуміння ефективності консультативної роботи на сьогодні залишається недостатньо вивченимю
Відтак, соціальне значення поставленої проблеми та її недостатнє вивчення зумовили вибір теми дослідження: “Дослідження суб’єктивного розуміння клієнтом ефективності консультативної роботи ”.

6
Об’єкт дослідження – процес розуміння ефективності консультативної роботи.
Предмет дослідження – психологічні особливості консультативних очікувань клієнта.
Мета дослідження: дослідити психологічні особливості суб’єктивного розуміння (консультативні очікування) ефективності консультативної роботи клієнтом.
Гіпотеза дослідження: ефективність консультативної роботи залежить від очікувань клієнта та особистості консультанта.
Завдання дослідження:
1)
Здійснити теоретичний аналіз психологічної літератури з обраної проблеми.
2)
Дослідити психологічні особливості консультативних очікувань клієнта за допомогою опитування.
3)
Провести порівняльний аналіз особливостей сприймання особистості консультанта клієнтами (консультативні очікування).
4)
Зробити висновок про психологічні особливості консультативних очікувань клієнтів.
Методи дослідження: теоретичний аналіз психологічної літератури з окресленої проблеми, діагностичні методи (опитування, психологічний експеримент, порівняльний аналіз результатів дослідження).
Наукова новизна. Теоретична значущість дослідження полягає в розширенні
і поглибленні знань про загальні закономірності

7 консультативних очікувань клієнта, а також у розкритті ефективності консультативної роботи.
Практичне значення. Отримані в результаті виконання курсової роботи дані щодо особливостей консультативних очікувань клієнта можуть бути покладені в основу розвивальної програми.

Надійність і вірогідність результатів. Дослідження забезпечувалося застосуванням методів, адекватних меті і завданням дослідження, поєднанням кількісного та якісного аналізу.


8
Розділ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ РОЗУМІННЯ
КЛІЄНТОМ ЕФЕКТИВНОСТІ КОНСУ ЛЬТАТИВНОЇ РОБОТИ
1.1.

Поняття про психологічне консультування
1.1.1.
Історичні передумови і розвиток консультування
Консультування – порівняно молода професія. Унікальність консультування полягає в тому, що воно з’явилося в надрах багатьох дисциплін (філософії, педагогіки, психіатрії, психології, соціології) і розвивалося разом з ними.
Перші психотерапевтичні втручання, запропоновані більше тисячі років тому Гіппократом, лягли в основу більшості сучасних технік: системного діагностичного інтерв'ю, збирання анамнезу, побудови психотерапевтичних відносин довіри і навіть інтерпретації снів та усвідомлення затамованих почуттів.
У середні віки проблему лікування душі від психічних захворювань вирішували, як відомо, спалюванням на вогнищі. Очевидно, тому філософи середньовіччя, не маючи нових знань, не сприяли розвитку консультування наперед.
Однак, починаючи з XVIII століття, теорії, запропоновані Гіппократом, почали допрацьовуватися, своїм народженням консультування і психотерапія зобов'язані психіатрам Й. Брейєру і 3. Фрейду. Саме вони розробили метод "лікування розмовою" через катарсис і заклали основи психіатричного консультування.
Як уже зазначалося, консультування – порівняно молода професія
(Aubrey, 1977, 1982). До початку 1900-х років консультування здійснювалося у формі поради чи інформації.
Більшість основоположників консультування вважали себе вчителями і соціальними реформаторами. Їх основним завданням було навчати дітей та молодь, представляти їм знання, які дозволяли краще орієнтуватися в собі, в
інших людях і в світі професій.

9
Джерсі Б. Девіс був першою людиною, який ввів систематизовану програму персонального керівництва в муніципальних школах (Aubrey,
1977). Він запропонував викладачам англійської літератури раз в неділю проводити уроки персонального керівництва з ціллю виховання характеру учнів і профілактики можливих проблем.
Франк Парсонс, «батько керівництва», організував Бостонське бюро зайнятості, щоб допомогти молоді в виборі професії. Він брав за основу положення, що вибір професії обумовлюється трьома факторами: уявлення про роботу, уявлення про себе і подібність один одному (Drummond & Ryan,
1995).
XX століття ознаменувалося також народженням профконсультування.
Френк Парсонс запропонував трикомпонентну модель, яку можна використовувати при виборі професії:
- аналіз інтересів, здібностей і схильностей індивіда;
- підбір доступних спеціальностей;
- використання логічних міркувань для визначення найкращої альтернативи.
Завдяки тому, що Парсонс із колегами використовували нову технологію тестування й інтерв'ювання, вони, з одного боку допомогли бостонським молодим безробітним знайти придатну роботу; з другого — заявили про профконсультування як престижне заняття, що дає змогу консультантам спеціалізуватися у визначеному напрямі надання допомоги
[5].
Кліффорд Бірс став ініціатором напрямку за психічне здоров’я в США, а його діяльність стала передуванням консультування в сфері психічного здоров’я.
В 1910-му році виникла Національна асоціація професійної орієнтації
(NVGA), попередниця Американської асоціації консультування.
Також був прийнятий Закон Сміта-Хьюза, який забезпечував фінансування професійної освіти для масових шкіл.

10
Одразу після Першої світової війни психометрія була прийнята як професійно-орієнтований напрямок.
В 1920-му році була прийнята перша сертифікація консультантів в
Бостоні і Нью-Йорку (Lee, 1966).
Була опублікована нова психологічна методика, як опитувальник
Стронга, спрямований на виявлення професійних інтересів (SVII). Публікація цього опитувальника стала етапом для формування майбутнього (Strong,
1943).
Абрахамом і Анной Стоунами був створений перший консультативний центр з питань шлюбу та сім’ї в Нью-Йорці.
В 1930-му році Е. Г. Уільямсоном і його колегами розроблений консультант-центрований трест-факторний підхід для роботи з учнями і безробітними. Це перша теорія консультування, що називається
Міннесотською точкою зору. Консультування базувалося на застосуванні гаукових, проблемно-орієнтаційних, емпіричних методів, які індивідуально адаптувалися до кожного клієнта для того, щоб допомогти йому позбавитися від непродуктивного мислення і навчитися приймати ефективні рішення
(Lynch & Maki, 1981).
Джон Брюер виступає за те, щоб навчання розглядалося як персональне керівництво, з прийняттям рішення про вибір професії в якості частини процесу.
В 1930-х роках влада США стала приділяти все більше уваги консультуванню, часто шляхом заснування Національної служби зайнятості
(U.S. Employment Service).
В 1939 році ця організація випустила перше видання «Словника професій» («Dictionary of Occupational Titles» — ВОТ). Словник, який став основним джерелом професіографічної інформації для спеціалістів з персонального керівництва, працюючих з учнями та безробітними, містив опис відомих в США професій.

11
Ще одним відкриттям XX століття в сфері консультування стала теорія
Карла Роджерса про те, що люди з проблемами в емоційній сфері не є
"психічно хворими", більшості людей просто необхідне безпечне оточення, де вони можуть "пережити" свої проблеми. Він підкреслював важливість особливих, гарних стосунків "клієнт — психотерапевт".
В 1940-х роках Карс Роджерс розвиває клієнт-центрований підхід. В
1942-му році стає відомим після публікації книги «Counseling and psyсhotherapy» (Rogers, 1942). Роджерс надавав велике значення особистості клієнта і запропонував не директивний підхід в консультуванні. Роджерс відстоював точку зору, згідно якої клієнтам необхідно передати відповідальність за їх розвиток. Він вважав, що якщо клієнти мають можливість бути прийнятими і вислуханими консультантом, вони починають краще себе розуміти, стають більш гармонійними і поводять себе звичайно і правдоподібно. Він описував роль професійного помічника не як судді, а як співчутливу людину. Таким чином, консультант був ніби дзеркалом, яке відображувало вербальні та емоційні прояви клієнта.
Адміністрація ветеранів США (V A) фінансувала підготовку консультантів та психологів.
Був введений термін психологія консультування, яка почала вважатися професією.
На протязі десятка років пройшли чотири визначні події, які стали поворотним пунктом в історії консультування:
1.
Створена APGA – попередниця Американської асоціації консультування.
2.
Відкрите 17-те відділення (консультаційної психології) АР А.
3.
Прийнятий Національний закон про підтримку освіти (NDEA)
Розділ V-B присвячений забезпеченню фінансуванням підготовки консультантів.
4.
Сформульовані нові теорії, такі як транзактний аналіз і раціонально-емотивна терапія.

12
На початку 60-х років переважав погляд на консультування як на розвиваючу професію. На розвиток консультування вплинула феноменальна популярність групових методів (Gladding, 1999). Акцент в консультуванні перемістився від взаємодії один на один до взаємодії в малій групі.
В 1963 році був прийнятий Закон про суспільні центри психічного здоров’я, який санкціонував заклади суспільних центрів психічного здоров’я. ці центри розширили можливість роботи консультантів за межами освітніх закладів.
В 1961 році APGA випустила «детальний етичний кодекс для консультантів» (Nugent, 1981, p.28).
В 1964 році 17-те відділення АР А провело Грейстоунську конференцію, присвячену подальшому уточненню поняття консультуючого психолога, а в 1969 році це відділення почало видавати професійний журнал
«The Counseling Psychologist», головним редактором якого став Гілберт Ренн.
Стрімкий вихід консультування за межі сфери освітніх закладів розпочався в 1970-х роках, коли центри психічного здоров’я і суспільні агентства почали широко використовувати консультантів, до цих пір майже всі консультанти працювали в системі освіти.
Диверсифікація консультування означала, що в програмі підготовки консультантів стала включатися підготовка по спеціалізація. Це також означало розробку і нових концепцій консультування. Наприклад, Льюіс і
Льюіс (Lewis & Lewis, 1977) ввели термін «суспільний консультант» для консультантів нового типу, які могли виконувати різноманітні ролі, незалежно від напрямку роботи. Було відкрито багато програм суспільного консультування.
Сімдесяті роки були свідками розвитку програм навчання професійних помічників, які концентрувалися на навчанні комунікативним навикам.
Вважалось, що існують певні базові навики, якими необхідно володіти, щоб встановлювати особистісний контакт. Перевага консультантів, які досягли рівня досконалості, полягає в тому, що їм значно легше навчати цьому

13
інших. Таким чином, консультанти можуть консультувати, навчаючи при цьому деяким із своїх навиків тих, з ким вони працюють.
В 1973 році Асоціація викладачів консультування і супервізорів, що входять до відділу АРСА, представила стандарти для отримання степені магістра консультування. В 1977 році АСЕS запровадило основні вимоги для отримання докторського ступеня з консультування (Stripling, 1978).
Напротязі вісімдесятих років спостерігається подальший розвиток консультування як професії.
СAСRЕD стандартизував програми підготовки консультантів на ступінь магістра і доктора для учнів коледжів зі спеціальностями шкільного, суспільного консультування з питань психологічного здоров’я, шлюбного і сімейного консультування і терапії, а також служб зайнятості.
В 1983 році Державним «Советом» з сертифікації крнсультантів було розпочато сертифікацію консультантів на державному рівні. Він розробив стандартизований тест і визначив вісім основних параметрів, за якими повинні оцінюватися консультанти:
1.
особистісний ріст і розвиток
2.
соціальна та культурна компетентність
3.
здатність допомогти
4.
групова робота
5.
життєвий стиль та кар’єрний ріст
6.
оцінка
7.
дослідження і вимірювання
8.
професійна орієнтація
Консультування – це розвиваюча професія, яка висвітлює певні аспекти, питання, проблеми розвитку в співвідношенні з потребами обслуговування клієнтів і суспільства. На протязі відносно короткої історії консультування як професія на передній план висвітлює різні аспекти цієї діяльності.

14 1.1.2. Види психологічного консультування
Основний метод консультування – бесіда, побудованопевним чином.
Психологічне консультування часто буває короткочасним і може включати одну консультацію чи (за необхідності) більше, однак рідко перевищує 5-6 зустрічей з клієнтом.
Психологи–консультанти працюють з окремими людьми чи групами.
Тому розрізняють індивідуальне та групове консультування.
Індивідуальне консультування – це бесіда консультанта з клієнтом наодинці, обговорення з ним життєвої проблеми, яка його турбує. Психолог- консультант допомагає клієнту поглянути на свої проблеми зі сторони, обговорює з ним ті особливості його поведінки і міжособистісних відносин, які стали джерелом його життєвих труднощів. В процесі консультативної бесіди клієнт отримує можливість усвідомити це, ширше поглянути на ситуацію,і на цій основі змінити своє відношення до того, що відбувається і до своєї поведінки.
Групове консультування може заключатися, наприклад, у вирішенні проблеми чи в заохочуванні вираження подавлених емоцій в психотерапевтичній групі. Такою групою може бути сім’я, виробнича група чи група людей, яка не пов’язана один з одним в повсякденному житті, однак має спільні проблеми. При груповому консультуванні психолог- консультант часто використовує такі види роботи, як сімейне консультування, консультування з проблеми професійної діяльності. Також використовує роботу для вирішення міжособистісних конфліктів і проблемних ситуацій в колективах.
З ціллю вирішення міжособистісних конфліктів в трудових чи інших колективах може застосовуватися так звана посередницька консультація.
Використання психологічного посередництва основане на дуже відомому факті: участь в переговорному процесі третьої особи, яка займає нейтральну позицію, підвищує його ефективність.

15
Консультації можуть бути очними чи анонімними. Традиційні консультації проходять в процесі неопосередкованої зустрічі консультанта і клієнта. Однак в останнє десятиріччя достатньо відомим став «телефон довіри» як форма анонімної психологічної допомоги і консультування
(Моховіков,1999).
Консультація по «телефону довіри» забезпечує оперативність спілкування, нормальні умови для клієнта. Цей вид консультації характеризується наявністю наданої допомоги і дозволяє людині, що звернулася до психолога, запобігти ролі «пацієнта», в якій, на думку деяких, вони знаходяться при очному консультуванні.
В психотерапевтичній енциклопедії під редакцією Б.Д. Карвасарського описані наступні види психологічного консультування:
1) Проблемно-орієнтаційне консультування. Акцент робиться на модифікації поведінки, аналізі зовнішніх причин проблеми. Ціль роботи з клієнтом: формувати та закріплювати здатність клієнта до адекватних ситуації дій, оволодіти техніками, що дозволяють покращити самоконтроль.
2) Особистісно-орієнтаційне консультування. Спрямоване на аналіз
індивідуальних, особистісних причин проблеми, на процес складання деструктивних особистісних стереотипів, що запобігають подібним проблемам в майбутньому. Консультант принципово стримується від порад і організаційної допомоги. В цьому напрямку використовуються такі техніки, як гештальтерапія, гуманістична психотерапія.
3) Рішучо-орієнтоване консультування. У вага звертається на активацію власних ресурсів клієнта для вирішення проблеми. Представники цього підходу звернули увагу на факт, що аналіз причин проблеми призводить до посиленого відчуття провини у клієнта, що є перешкодою у співпраці психолога-консультанта і клієнта.
Овчарова Р.В. виділяє шість бінарних позицій, в співвідношенні з якими можна скласти калейдоскоп видів психологічного консультування:

16
§
Індивідуальне та групове консультування.
Групове консультування проводиться після попередніх індивідуальних консультацій для клієнта з подібними проблемами.
§
Однократні та багатократні консультації.
§
Консультації з особистісного звернення – концепції в результаті виклику, направлення.
§
Без додаткового тестування і з допоміжним тестуванням.
§
Без методів психологічної корекції та з ними.
§
Консультації ізольовані та комбіновані з іншими методами психологічної допомоги (наприклад, соціально-психологічний тренінг між консультантами).
Крім того, виділяти види психологічног консультування можна за характером вирішення завдань: віково-психологічне, професійне, психологічно-педагогічне, сімейне та
інші види психологічного консультування.
У країнах Співдружності, зокрема в Україні, останнім часом переважно розвиваються чотири галузі, де психологи виконують консультативні функції чи працюють як консультанти [2].
Шкільні психологічні служби і служби вищих навчальних закладів
("психолог в установах освіти"). Шкільний психолог надає психологічну підтримку учням, у яких виникають труднощі, пов'язані з процесом адаптації; бере участь у розробці найбільш ефективних методів навчання
(зокрема, він використовує при цьому досягнення когні-тивних психологів і теоретиків, які займаються дослідженням процесів навчання); допомагає викладачам виробити в собі такі психологічні й соціальні навички, що дозволяють створити в школі приємну і продуктивну атмосферу.
Шкільне консультування охоплює проблеми стосунків учителя й учнів, учнів між собою, питання стосунків учнів з батьками, шкільної успішності, розвитку здібностей, відхилень поведінки тощо [2; 3].

17
Профконсультація ("психолог центру профконсультації") допомагає учням або службовцям вибрати спеціальність чи роботу, яка найбільш відповідає їхнім інтересам та здібностям. Найчастіше їхні рекомендації бувають надані на підставі результатів співбесід чи психологічних тестів.
Професійне консультування, що містить у собі як загальне орієнтування у виборі тієї чи іншої професії, так і частково питання: як скласти "резюме", як і де одержати другу професію, де знайти роботу відповідно до своїх можливостей і т. ін. [2; 3; 9].
Психологічні служби підприємств
("соціальний психолог").
Управлінське консультування (консультування в організаціях) має широкий спектр можливостей, а саме: допомога в прийнятті управлінських рішень, тренінг комунікативних умінь, простежування і вирішення конфліктів, робота з персоналом тощо.
У цій сфері психолог бере участь: а) у вирішенні конфліктів між робітниками та підприємцями; б) у реалізації навчальних програм, спрямованих на підвищення продуктивності праці й розвиток почуття причетності до справи підприємства у службовців і робітників; в) у дослідженні оптимальних умов для просування товарів на ринок, для реклами та найкращого використання торгових площ [2; 3; 11].
Сімейна консультація. Однією з найбільш наповнених сфер діяльності психологів-консультантів і сімейних психотерапевтів є інститут сім'ї.
Сімейне консультування традиційно розглядає проблеми взаємин між майбутнім подружжям, між чоловіком і дружиною у молодій сім'ї або вже сформованій родині, між іншими членами сім'ї (батьки і діти, подружжя та
їхні батьки), а в останні десятиліття ще й проблеми психологічної допомоги розлученим, незаміжнім і неодруженим, так само, як і консультування й психологічна підтримка при повторному одруженні [1; 2; 8].

18 1.1.3.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал