Доктори наук, професори Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Біобібліографічний покажчик



Сторінка7/27
Дата конвертації06.12.2016
Розмір5.31 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   27

ІІІ. Про С.Е. Баженову

  1. Баженова Стефанія Едуардівна // Баженов Л.В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ-ХХ ст. /Л.В. Баженов. – Кам’янець-Подільський, 1993. – С. 120-121.

  2. Будзей О. Польська українка [C.Е. Баженова] / Олег Будзей //Подолянин (м. Кам’янець-Подільський). – 2007. – 31 серп. – С. 5.

  3. Прокопчук В.С. С.Е. Баженова – єдина на Хмельниччині жінка – доктор історичних наук / В.С. Прокопчук // Духовні витоки Поділля : жінки в історії краю: матер. всеукр. наук.-краєзн. конф. – Хмельницький: ХГПА, 2012. – С. 236-242..

  4. Григоренко О.П. Доктор історичних наук, професор С.Е. Баженова – сучасний український історик / О.П. Григоренко // Краєзнавець Хмельниччини: наук.-краєзн. зб. – Кам’янець-Подільський: К-ПНУ ім. І. Огієнка, 2012. – С. 171-175.




Брицин Михайло Якимович,

доктор філологічних наук, професор, у 60-х роках ХХ ст. завідувач кафедри української та російської мов Кам'янець-Подільського

державного педінституту

(1922-2012)


Народився 20 листопада 1922 року в родині робітника в селищі Ямська Слобода Можайського району Московської області. Навчався в середній школі №1 міста Можайська. Коли йому виповнилося 12 років, померла мати, і хлопець взяв на себе нелегкі господарські турботи, допомагав братам і сестрам, батькові. 17-річним юнаком вступив на 10-місячні курси підготовки вчителів при Московському облВНО. Дисципліни філологічного і психолого-педагогічного циклів на цих курсах викладали професори і доценти Московського обласного педагогічного інституту. Після закінчення курсів розпочав викладацьку діяльність у середній школі селища Баутіно Форт-Шевченківського району Гур'євської області (Казахстан), але війна зруйнувала всі мирні плани.

З перших днів війни Михайло Якимович вступив до лав Червоної Армії. Брав участь у боях під Москвою, був двічі поранений. Нагороджений орденом Вітчизняної війни 1 ступеня, медалями “За відвагу”,”За оборону Москви”, “За перемогу над Німеччиною у Вітчизняній війні 1941-1945 рр.”

Мужньо перенісши воєнні випробування, пройшовши важкими шляхами війни до самого кінця, приїхав до Харкова, де кілька місяців працював керівником ремісничого училища № 2. 1946 року вступив на факультет російської мови та літератури Харківського державного педагогічного інституту ім. Г. Сковороди. З великою вдячністю згадував М.Я. Брицин своїх учителів, відомих науковців професорів М.М. Баженова, В.П. Бєсєдіну-Невзорову, доцентівЄ.С. Магуру, Ю.Р. Гепнера.

Після закінчення навчання в інституті був направлений на роботу старшим викладачем кафедри російської мови і літератури Кам'янець-Подільського педагогічного інституту, в якому читав лекції і вів практичні заняття з мовознавчих дисциплін історичного циклу, брав участь у громадському житті закладу і міста, активно включився у науково-дослідну роботу. 1955 року в Київському університеті імені Т.Г. Шевченка захистив кандидатську дисертацію на тему “Російські говірки Віньковецького району Хмельницької області”. Професор В.І. Борковський, який очолював тоді Інститут мовознавства АН СРСР, відзначив її як одну з кращих серед дисертацій, захищених 1955 року.

У вересні 1957 р. М.Я. Брицин перейшов на роботу до Харківського педагогічного інституту імені Г.С. Сковороди на посаду завідувача кафедри російської мови, а з вересня 1959 року, у зв'язку з реорганізацією інституту, працював в.о. доцента кафедри російського мовознавства цього ж інституту. На високому теоретичному і методичному рівні читав курси старослов'янської мови, російської діалектології та історичної граматики. Зарекомендував себе ерудованим викладачем, сумлінним у ставленні до роботи, вимогливим до себе і студентів.

З вересня 1960 року доля знову пов'язала його з містом над Смотричем, де він обійняв посаду старшого викладача кафедри російської мови і літератури педінституту. У січні 1961 року ВАК СРСР присвоїв йому вчене звання доцента. У вересні 1964 року був обраний на посаду завідувача кафедри російської мови і літератури, а через рік – завідувача новоствореної кафедри української і російської мов. У цей період роботи в інституті Михайло Якимович читав лекції з сучасної російської мови, російської діалектології та історичної граматики, вів семінарські заняття, спецкурси і спецсемінари та ін. Використовував ефективні методи викладання програмового матеріалу, добивався глибоких і міцних знань, умінь і навичок студентів. Багато уваги приділяв методичній роботі, розробив і опублікував посібники для студентів і вчителів, був наставником молодих викладачів. Сумлінно виконував різні громадські доручення.

У цей час М.Я. Брицин продовжив вивчення проблем російської діалектології, історичної лексикології східнослов'янських мов. Він обрав один із найскладніших і найменш досліджених фрагментів словника східнослов'янських мов – юридичну термінологію. Докторська дисертація “Юридична термінологія у східнослов'янській писемності до ХV ст.” була захищена 12 жовтня 1967 року при відділенні літератури, мови і мистецтвознавства АН УРСР. Викладацький склад Кам'янець-Подільського педінституту поповнився другим доктором наук (першим 1965 року став історик Л.А. Коваленко). Докторська дисертація Михайла Якимовича стала значною віхою в історії вітчизняного мовознавства, оскільки була першим комплексно-лінгвістичним дослідженням юридичної термінології на матеріалі найважливіших писемних пам'яток східнослов'янського права ХІ – ХІVст. Дисертаційна робота і монографія “З історії східнослов'янської лексики”, наукові статті зробили ім'я М.Я. Брицина широко відомим не тільки в Україні, але й за її межами. Наукові дослідження високо оцінили такі визначні мовознавці, як Л.А. Булаховський, І.К. Білодід, Б.О. Ларін, Ф.П. Філін та інші. Рішенням ВАК СРСР від 4 серпня 1968 р. М.Я. Брицину було присвоєно вчене звання професора.

1969 року професора М.Я. Брицина запросили на роботу до Київського державного педагогічного інституту ім. М. Горького (нині – Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова). Наполегливий, трудолюбивий, з рідкісним даром інтуїції, широкими лінгвістичними знаннями Михайло Якимович протягом 20 років (1969 – 1989) очолював кафедру російської мови, сформував творчий науково-педагогічний колектив і власну школу східнослов'янської лексикології. Серед його колег такі провідні фахівці, як Г.В. Содоль, Г.П. Вишневська, М.П. Проніна та інші.

У столиці вчений продовжив свою науково-дослідницьку і педагогічну діяльність. Цей період виявився надзвичайно плідним, ним написано і видано понад 80 наукових праць і науково-методичних розробок, у т.ч. навчальні посібники для студентів “Російська мова”, “Фонетична система і граматична будова російської мови”, численні наукові статті, рецензії тощо. Спеціаліст широкого лінгвістичного діапазону Михало Якимович неодноразово виїжджав на прохання ректорів університетів для надання практичної допомоги кафедрам російської мови в НДР, Болгарію, Литву, Казахстан, читав студентам лекції з актуальних питань російського мовознавства, консультував молодих викладачів, які працювали над дисертаціями з російського мовознавства. Протягом двадцяти років виконував обов'язки члена наукової ради ВАК України при Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні. Під науковим керівництвом М.Я. Брицина підготовлено 50 кандидатів філологічних наук для України, Болгарії, Польщі, Казахстану. Протягом 28 років редагував щорічний тематичний збірник наукових праць мовознавчих кафедр цього ж університету. Він став ініціатором і організатором багатьох всеукраїнських і міжнародних наукових конференцій, читань, нарад з актуальних проблем сучасного мовознавства. Конференції “Актуальні питання мовознавства у світлі праць Б.О. Ларіна і Ф.П. Філіна”, “Вивчення наукової спадщини професора Г.О. Винокура” збирали відомих учених і молодих мовознаців України та інших країн.

Проблеми російської діалектології, лексичний склад східнослов'янських мов, юридична термінологія – ось ті напрями, яким вчений присвятив своє творче життя. Інтерес до них звів М.Я. Брицина з видатними вченими ХХ століття Б.О. Ларіним, Ф.П. Філіним, Л.А. Булаховським, І.К. Білодідом, пам'ять про яких він зберігав усе життя.

За свою багаторічну працю та успіхи в педагогічній і науково-дослідній роботі М.Я. Брицин нагороджений орденом “Знак Пошани”, “Медаллю А.С. Макаренка”, знаками “Відмінник освіти України”, “Відмінник освіти СРСР”, “Відмінник народної освіти Узбекистану”, Почесними грамотами Верховної Ради Узбекистану тощо. 2010 року за великий особистий внесок в розвиток вищої освіти України, підготовку висококваліфікованих спеціалістів, багаторічну наукову і педагогічну діяльність нагороджений медаллю Національної академії педагогічних наук України імені К. Д. Ушинського.

Життєвий шлях ученого був нелегким, як у більшості людей, що пережили голод, війну, розруху. Але Михайло Якимович завжди був оптимістом і вважав свою долю щасливою. Він був буквально закоханий у свою роботу, бережливо ставився до рідної мови і до останніх днів залишався почесним професором і консультантом кафедри російської мови Інституту іноземної філології НПУ ім. М.П. Драгоманова, брав участь у роботі кафедри.

Пройшов по життєвій дорозі разом з Ольгою Іванівною, вірною дружиною, яка також працювала на викладацький роботі, була кандидатом наук, доцентом, але, на жаль, передчасно пішла з життя. Разом з дружиною виховали, дали путівку в життя двом синам – Віктору і Володимиру. Нині Віктор Михайлович – доктор філологічних наук, професор, заступник директора з наукової роботи Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Володимир Михайлович – старший науковий співробітник Міністерства культури України.

Менше чотирьох місяців не дожив Михайло Якимович до 90-річного ювілею. 30 липня 2012 року зупинилося серце вченого з світовим ім'ям.



Наукові праці М.Я. Брицина

І. Окремі видання

  1. Вопросы методики обучения орфоэпии русского языка в V-VII классах / М. Я. Брицын ; Хмельницкий обл. ин-т повышения квалификации учителей. – Хмельницкий, 1954. – 24 с.

  2. Русская диалектология : контрольные работы / М. А. Брицын. – К. : Рад. школа, 1964. – 16 с.

  3. Из истории восточнославянской лексики / М. А. Брицын. – К. : Наук. думка, 1965. – 160 с.

  4. Старославянский язык : контрольно-тренировочные упражнения / М. А. Брицын, А. Л. Лебедик. – К. : Рад. школа, 1966. – 36 с.

  5. Русская диалектология : тематика контрольных работ с методикой их виполнения по спец. “Русский язык и литература” / М. А. Брицын. – К. : Выща школа, 1971. – 76 с.

  6. Сергеев Ф.П. Русская дипломатическая терминология ХІ – ХVІІ вв. / Ф. П. Сергеев ; под ред. М. Я. Брицына ; М-во образования МССР, Кишиневский гос. пед. ин-т им. И. Крянгэ. – Кишинев : Картя молдовеняскэ, 1971. – 219 с.

  7. Сергеев Ф.П. Русская терминология международного права ХІ – ХVІІ вв. / Ф. П. Сергеев ; под ред. М. Я. Брицына ; М-во образования МССР, Кишиневский гос. пед. ин-т им. И. Крянгэ. – Кишинев : Картя молдовеняскэ, 1972. – 258 с.

  8. Диалектология. Фонетическая система и грамматический строй русских народных диалектов: спец. “Русский язык и литература” / М. А. Брицын ; М-во просвещения УССР, Учеб.-метод. кабинет заоч. пед. образования. – К., 1973. – 75 с.

  9. Вступление к истории русского языка : программа педагогических институтов по специальности 2101 “Русский язык и литература” с дополнительной специальностью “Педагогика” / М. А. Брицын [и др.]. – М., 1977. – 17 с.

  10. Порівняльна граматика української і російської мов : програма для філол. ф-тів / упоряд.: М. А. Жовтобрюх, М. Я. Брицин. – К., 1977. – 16 с.

  11. Русский язык : программа для укр. отд. филол. ф-тов пед. ин-тов УССР / авт. М. А. Брицын. – К., 1977. – 16 с.

  12. Теория и практика перевода : программа педагогических институтов по спец. 2101 «Русский язык и литература» с дополнительной специальностью “Педагогика” / авт. кол.: М. А. Брицын [и др.]. – М., 1977. – 15 с.

  13. Подготовка студентов-филологов к воспитательной работе в национальной школе : метод. рек. / подгот. М. А. Брицын [и др.]. – М., 1978. – 24 с.

  14. Порівняльна граматика української і російської мов : навч. посіб. для студ. філол. і пед. ін-тів / М. Я. Брицин, М. А. Жовтобрюх, А. В. Майборода. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К. : Вища школа, 1978. – 270 с.

  15. Русский язык : учеб. пособ. для студ. пед. ин-тов по спец. 2102 “Укр. яз. и лит.” / В. И. Кононенко, М. А. Брицын, Д. И. Ганич. – 2-е изд., доп. – К. : Выща школа, 1978. – 431 с.

  16. Методичні вказівки до проведення екзаменів, заліків, контрольних, курсових, дипломних і лабораторних робіт та норм оцінок із сучасної української та російської мов у педагогічних інститутах України / М. А. Жовтобрюх, М. Я. Брицин ; М-во освіти УРСР, Респ. наук.-метод. каб. вищої та серед. освіти. – К., 1979. – 24 с.

  17. Современный русский язык : учеб. пособ. для пед. ин-тов по спец. 2121 “Педагогика и методика начального обучения” / М. А. Брицын, В. И. Кононенко. – К. : Вища школа, Головное изд-во, 1983. – 456 с.

  18. Организация и проведение занятий по практическому курсу русского языка : в 2-х ч. : метод. рек. / сост.: М. А. Брицын, Г. П. Вишневская, Г. В. Содоль ; М-во просвещения УССР, Респ. учеб.-метод. каб. пед. учеб. завед. – К. : РУМК, 1985. – Ч. 1. – 51 с. ; Ч. 2.. – 42 с.

  19. Русский язык : учеб. пособ. для студ. пед. ин-тов по спец. 2102 “Укр. яз. и лит.” / В. И. Кононенко, М. А. Брицын, Д. И. Ганич. – 2-е изд., доп. – К. : Вища школа, 1986. – 414 с.

  20. Порівняльна граматика української і російської мов : навчальний посібник для спец. № 2102 “Українська мова і література” / М. Я. Брицин, М. А. Жовтобрюх, А. В. Майборода. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К. : Вища школа, 1987. – 263 с.

  21. Историческая лексикология и лексикография русского языка : метод. матер. в помощь студ. и препод. филол. ф-та (ответы на вопросы института русского языка АН СССР) / авт.: М. А. Брицын [и др.] ; Вологодский гос. пед. ин-т. – Вологда, 1988. – 28 с.

  22. Порівняльна граматика української і російської мов : програма для студ. спец. 2102 “ Українська мова та література” філол. ф-тів педін-тів УРСР / М. Я. Брицин, М. А. Жовтобрюх [та ін.] ; Міносвіти УРСР, Респ. навч.-метод. каб. з вищ. і серед. пед. освіти. – К. : РНМК, 1988. – 14 [1]с.

  23. Синхронический и диахронический анализ языковых единиц русского языка : сб. науч. тр. / Киев. гос. пед. ин-т им. А. М. Горького ; редкол. : М. А. Брицын (отв. ред.) [и др.]. – К. : КГПИ, 1989. – 179 с.

  24. Изучение лексики русского языка в трудах отечественных и зарубежных лингвистов : план-проспект академической “Исторической лексикологии русского языка” / авт.: М. А. Брицын [и др.] ; Ин-т рус. яз.АН России. – М., 1993. – 27 с.

  25. Система і структура східнослов’янських мов: до 85-річчя доктора філологічних наук, професора М. Я. Брицина : зб. наук. пр. / НПУ імені М. П. Драгоманова ; редкол. : В. І. Гончаров (відп. ред.), М. Я. Брицин [та ін.]. – К. : Знання України, 2008. – 346 с.

ІІ. Статті в журналах і збірниках наукових праць

  1. Некоторые особенности фонетической системы русских говоров на Подолье / М. А. Брицын // Научные записки Харьковского пед. ин-та им. Г. С. Сковороды. – Х., 1958. – Т. 29. – С. 131-148.

  2. Организация практических занятий по русской диалектологии на филологических факультетах педагогических институтов УССР / М. А. Брицын // Межреспубликанский научно-методический семинар заведующих кафедрами языков педагогических институтов : докл. и сообщения. – К., 1959 . – С. 174-181.

  3. Особенности категории имени в некоторых русских говорах на Украине / М. А. Брицын // Научные записки Харьковского государственного педагогического института. – Х., 1960. – Т. 29. – С. 107-122.

  4. Терминология «послушества» у восточных славян до XVв. / М.А. Брицын // Тези доповідей викладачів на звітній сесії про наукову роботу за 1960 р. / Кам’янець-Поділ. пед. ін.-т; [редкол.: С. Ю. Сокрутенко, М. Д. Березовчук, С. І. Білецький]. – Кам’янець-Подільський, 1961. – С. 29-30.

  5. Номенклатура преступлений у восточных славян до ХV века / М. А. Брицын // Тези доповідей викладачів на звітній сесії про наукову роботу за 1961 рік / Кам’янець-Поділ. держ. пед. ін-т ; відп. за вип. І. В. Івах. – Кам’янець-Подільський, 1962. – С. 49-50.

  6. Номенклатура преступников у восточных славян до ХV века / М. А. Брицын // Тези доповідей викладачів на звітній сесії про наукову роботу за 1961 рік / Кам’янець-Поділ. держ. пед. ін-т ; відп. за вип. І. В. Івах. – Кам’янець-Подільський, 1962. – С. 51-53.

  7. Терминология “послушества” у восточных славян древнерусского периода / М. А. Брицын // Наукові записки Кам’янець-Подільського педагогічного інституту. [редкол.: С. Ю. Сокрутенко, М. Д. Березовчук, С. І. Білецький] Сер. історико-філологічна. – Кам’янець-Подільський, 1962. – Т. 11. – С. 24-49.

  8. Юридическая номенклатура наследственного права в восточнославянских языках до ХУ века / М. А. Брицын // Доповіді та повідомлення на звітній науковій сесії кафедр інституту за 1962 рік (тези) / Кам’янець-Поділ. пед. ін-т ; [редкол.: М. Д. Березовчук, С. І. Білецький, М. Й. Семиліт]. – Кам’янець-Подільський, 1963. – С. 36-38.

  9. Из истории восточнославянской юридической номенколатуры древнерусского периода / М. А. Брицын // Мовознавство і літературознавство : зб. вибраних праць пед. ін-тів ; редкол. : Б. М. Кулик (відп ред.) [та ін.]. – К. : Рад. школа, 1964. – С. 87-102.

  10. Древнерусские термины на обозначения судебных доказательств / М. А. Брицын // Тези доповідей викладачів на звітній науковій сесії за 1964 рік (серпень, 1965 р.) / Кам’янець-Поділ. держ. пед. ін-т ; [редкол. : С. І. Білецький, В. П. Житкович, О. Ф. Осетров (відп. за вип.]. – Кам’янець-Подільський, 1965. – С. 98.

  11. Из истории древнерусских судебных терминов / М. А. Брицын // Научные доклады высшей школы. Филол. науки. – 1965. – № 3. – С. 141-149.

  12. Юридический термин «вера» в древнерусском языке / М. А. Брицын // Дослідження з лексикології та лексикографії. – К., 1965. – С. 200-222.

  13. Робота кафедри української та російської мов Кам’янець-Подільського педінституту в 1966 році з топоніміки / М. Я. Брицин [та ін.] // Повідомлення Української ономастичної комісії. – К., 1967. – Вип. 4 . – С. 61-62.

  14. Із спостережень над розвитком російських говірок Хмельниччини в умовах українського оточення / М. Я. Брицин // Матеріали Другої подільської історико-краєзнавчої конференції. – Львів, 1968. – С. 211-212.

  15. Стійкі словосполучення в юридичній термінології східнослов'ян давнього періоду (ХІ-ХV ст.) / М. А. Брицин // Питання фразеології східнослов’янських мов : тези респ. конф. – К., 1972. – С. 96-98.

  16. Генетическое и типологическое родство русского и украинского языков / М. А. Брицын // Методика преподавания русского языка и литературы в школе : респ. науч.-метод. сб. – К., 1973. – Вып. 8. – С. 55-65.

  17. Использование алгоритмов при изучении вокализма 1-го предударного слога русских народных говоров / М. А. Брицын // Методика преподавания русского языка и литературы в школе : респ.- науч.-метод. сб. – К., 1974. – Вып. 9. – С. 103-108.

  18. Метафоризація дієслів руху в романі М. О. Шолохова “Піднята цілина” / М. А. Брицин [та ін.] // Болгарская русистика. – 1979. – № 6. – С. 21-22..

  19. «Грамматика» М.Смотрицкого и «Российка грамматика» М. В. Ломоносова / М. А. Брицын // Русское языкознание : респ. межвед. науч. сб. / КГУ им. Т. Г. Шевченко ; редкол. : М. А. Брицын [и др.]. – 1981. – Вып. 2. – С. 18-26.

  20. Синтаксис “Грамматики” М. Смотрицкого и “Российской грамматика” М. В. Ломоносова / М. А. Брицын // Східнослов’янські граматики ХVІ-ХVІІ ст. : матеріали симпозіуму / АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні ; МО УРСР, Кам’янець-Поділ. пед. ін-т. – К., 1982. – С. 78-82.

  21. Историко-лингвистические дисциплины на филологическом факультете педагогического вуза / М. А. Брицын // Русский язык и литература в школах УССР / редкол.: В. Л. Олешко (гл. ред.), М. А. Брицын [и др.]. – 1983. – № 1. – С. 61-63.

  22. Развитие словарного состава русского языка в ХVІІ веке / М. А. Брицын // Лексическая и синтаксическая синонимика русского языка : сб. науч. тр. / редкол. : М. А. Брицын (отв. ред.) [и др.] ; Киевский государственный педагогический институт им. А. М. Горького. – К. : КГПИ, 1984. – C. 3-13.

  23. Терминология строительного дела в русской деловой письменности ХVІІ века / М. А. Брицын // Семантика языка и текста (к проблеме изучения русского языка в союзных республиках) : тез. межвуз. науч. конф., г. Кировоград, 15-17 мая 1984 г. / Науч. совет по лексикологии и лексикографии АН СССР, Кировоград. гос. пед. ин-т им. А. С. Пушкина [и др.]. – Кировоград, 1984. – С. 14-17.

  24. Лексическое взаимодействие языков в историко- лингвистических исследованиях Ф. П. Филина / М. А. Брицын // Актуальные проблемы исторической лексикологии и лексикографии восточнославянских языков : тез. докл. всесоюз. конф., 12-14 окт. 1988 г. – Днепропетровск, 1988. – Ч. 1. – С. 10-11.

  25. Общеславянская лексема «баба» в русском языке / М. А. Брицын // Всесоюзная конференция “Методология и методика историко-словарных исследований, историческое изучение славянских языков, славянской письменности и культуры”, 28-29 янв.1988 г. : тез. докл. к 175-летию И. И. Срезневского / Ин-т рус. языка АН СССР ; Ин-т языкознания им. А. А. Потебни АН УССР. – Ленинград, 1988. – С. 70-80.

  26. Борис Олександрович Ларін (1893-1982) / М. Я. Брицин, В. І. Гончаров, Н. В. Артикуца // Актуальні питання мовознавства у світлі праць Б. О. Ларіна і Ф. П. Філіна : тези наук. конф. – К., 1993 . – С. 3-5.

  27. Федот Петрович Філін (1908-1982) / М. Я. Брицин, О. В. Прискока, Н. І. Зикун // Актуальні питання мовознавства у світлі праць Б. О. Ларіна і Ф. І. Філіна : тези наук. конф. – К., 1993 . – С. 6-7.

  28. Юридичні терміни зобов’язального права у східних слов’ян до ХVІ ст. / М. Я. Брицин // Київська старовина. – 2002. – № 6. – С. 9-17.

ІІІ. Про М. Я. Брицина

  1. Гончаров В. В. Життя, присвячене науці / В. В. Гончаров // Освіта. – 2001. – 21-28листоп. – С. 12.

  2. Артикуца Н. Брицин Михайло Якимович / Н. Артикуца, В. Гончаров, А. Суровий // Кам'янець-Подільський державний університет в особах. – Кам'янець-Подільський, 2003. – Т. 1. – С. 580-589.

  3. Михайло Якимович Брицин // Завальнюк О. М. Кам'янець-Подільський державний учительський інститут у роки Великої Вітчизняної війни: дослідження, документи і матеріали, спогади / О. М. Завальнюк, В. С. Прокопчук, А. П. Гаврищук. – Кам'янець-Подільський, 2010. – С. 75-80.

  4. Гончаров В. Хороший учитель пояснює, великий учитель – надихає / В. Гончаров // Освіта. – 2011. – 16-23 листоп.(№46-47). – С. 10.

  5. Михайло Якимович Брицин : біобібліогр. покажч. / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова, Ін-т іноз. філол., Наук. бібліотека ; [упоряд.: Н. І. Тарасова ; наук. ред. Л. В. Савенкова]. − К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2012. − 63 с. – (Серія “Вчені НПУ імені М. П. Драгоманова”).


Винокур Іон Ізраїлевич,винокур_іон_срульович

доктор історичних наук, професор, професор кафедри історії народів Росії і спеціальних історичних дисциплін


Народився 4 липня 1930 року у Ружині на Житомирщині. Його першими учителями були батьки – Сруль Гершкович, житель Ружина, що на Житомирщині, відомий в окрузі майстер бляхарської справи, та Марія Хаїмівна, добра господиня, привітна, лагідна людина. Вони й формували в своїх дітей Євгенії та Іона любов до праці, повагу до людей, уміння долати труднощі й перешкоди. А скільки їх було на життєвій дорозі...

Тридцяті роки принесли і голодомор, і страх репресій. 1936 року батьки переїхали до Житомира, щоб дати дітям ґрунтовну освіту. Багато в чому сім’ї треба було починати спочатку, обживатись, вростати в нове середовище. Тут майбутній вчений розпочав шкільну сторінку біографії, досить скоро закриту страхіттями Другої світової. Від них рятувалися в евакуації, у м. Ашгабаті, що в Туркменії. 1941-1944 роки стали часом нових випробувань, школою посиленої праці, виживання в екстремальних умовах, де малолітній хлопчик був активним помічником батька й матері.

З визволенням Житомира сім’я повернулася на попереднє місце. 1948 року Іон Винокур завершив середню освіту в школі №25.

Того ж 1948 року став студентом історичного факультету Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича. Сумлінно вчився, а ще – пр.актикував у ролі керівника гуртків - краєзнавчого, фотографічного в Дитячій екскурсійно-туристичній та технічній станціях Чернівців. Юнака підтримав відомий археолог і педагог Борис Тимощук, тоді музейний працівник і викладач університету. Він брав допитливого студента на археологічні розвідки по Буковині, дослідження давньоруського Василева Заставнівського району, 1951-1952 рр. включив до складу Галицької археологічної експедиції Академії наук України, яку очолював В.Й. Довженок. Два сезони археологічних робіт у літописному Галичі дали значний досвід, склали основу дипломної роботи «Нові археологічні матеріали з історії Галицько-Волинської Русі».

Цікавою школою для молодого фахівця став Житомирський обласний краєзнавчий музей, куди 1953 року повернувся після закінчення університету. Тут набував досвіду музейника, організатора археологічних досліджень.

У Житомирі під благотворним впливом завідувача кафедри педінституту доцента Л.А. Коваленка, який запросив Іона Срулевича читати на істфаці курс археології, проходив школу викладацької майстерності.

1957 року у зв’язку з переносом історичного факультету Житомирського державного педінституту до Луцька за порадою свого вчителя і земляка, виходця із с. Лука Житомирського району Б.О. Тимощука Іон Срулевич повернувся до Чернівецького держуніверситету, але вже в якості організатора і завідувача університетського музею та викладача курсу музеєзнавства на історичному факультеті. Цей етап у становленні науковця й педагога І.С. Винокура був вирішальним. Багаторічні археологічні дослідження 1962 року вивершились захистом у Ленінградському відділенні Інституту археології АН СРСР дисертації «Старожитності Східної Волині першої половини І тис. н.е.», виходом монографії, здобуттям наукового ступеня кандидата історичних наук. Тут з Надією Григорівною Литовченко, кандидатом біологічних наук, започаткували сім’ю.

Удосконалював археологічні знання, уміння й навички в археологічних експедиціях по Чернівеччині, Середньому Подністров’ю, Поділлю й Волині, у співавторстві з Б.О. Тимощуком видав ряд нарисів, методичні розробки «Що повинен знати юний турист про археологічні пам’ятки Буковини» (1958), «Слов’янські пам’ятки Буковини» (1961), «Пам’ятки епохи полів поховання на Буковині» (1962).

У березні 1963 року на запрошення ректора Кам’янець-Подільського державного педінституту І.С. Зеленюка та завідувача кафедри історії все того ж Л.А. Коваленка, доктора історичних наук, професора, І.С. Винокур з дружиною і дочкою Танею переїхав до Кам’янця-Подільського. Місту над Смотричем віддав 42 роки життя. Увесь цей час Іон Срулевич продовжував посилено працювати над собою, розширенням, поглибленням теоретичних знань, освоєнням нових курсів, удосконаленням археологічної практики. Пройшов усі сходинки науково-викладацької роботи: у березні 1963 року призначений асистентом, у листопаді того ж року – старшим викладачем, 1966 року став доцентом, 1980-го – професором.

У навчальний процес привніс високу якість викладання археології та інших історичних дисциплін, упорядкування студентської археологічної практики, заснував єдину в педагогічних ВНЗ України археологічну лабораторію, нав’язав плідні наукові контакти з Інститутом археології, Інститутом історії АН України, іншими академічними установами, музейними закладами як України, так і зарубіжжя.

1963 року І.С. Винокур започаткував археологічну експедицію для стаціонарного дослідження давніх поселень, могильників, курганів, жертовників, капищ та інших пам’яток. Довів, що східнослов’янське населення лісостепового Дністро-Дніпровського межиріччя було автохтонним за своїм походженням і пройшло протягом І тис. нової ери великий еволюційний шлях від рубежу нової ери – до давньоруського часу й доведено, що ніякої перерви в заселенні Лісостепу Південно-Східної Європи в V ст. н.е., як вважали деякі вчені, у реальній історії не існувало. Це довів своїми дослідженнями саме І.С.Винокур.

1978 року Іон Срулевич захистив докторську дисертацію «Історія та культура черняхівських племен лісостепового Дністро-Дніпровського межиріччя (перша половина І тисячоліття н.е.)» в Інституті археології АН Української РСР. Основні положення докторської дисертації були викладені в монографії.

1980 року І.С.Винокуру присвоєно наукове звання професора, а 1981-го-почесне звання Заслуженого працівника вищої школи Української РСР. 1985 року побачила світ монографія про давню та середньовічну історію лісостепового Подністров’я та Південного Побужжя.

Протягом 1997-2006 років І.С.Винокур разом зі своїми учнями В.І.Якубовським, О.І.Журком, В.П.Мегеєм вів розкопки на місці городища літописного болохівського міста Губина, що в Старокостянтинівському районі Хмельницької області, і виявив надзвичайно цінні й цікаві матеріали щодо історичної топографії, конструкції фортифікаційних споруд, житлових будинків і т.п. ХІІ-ХІІІ століть. Результати археологічного дослідження одного з важливіших центрів Болохівської землі знайшли глибокий аналіз у колективній монографії (І.С. Винокур, О.І. Журко, В.П. Мегей, В.І. Якубовський) «Літописний Губин ХІІ-ХІІІ ст. Болохівська земля» (2004), написані за матеріалами археологічних досліджень 1997-2003 рр.

Професор І.С. Винокур був лідером наукової школи. Серед його послідовників – М.Б. Петров, колишній завідуючий кафедрою історії України Кам’янець-Подільського державного університету, доценти А.Ф.Гуцал, О.Л. Баженов, колишній завідуючий археологічною лабораторією В.П.Мегей. Гордістю учителя був послідовник його справ доктор історичних наук Олег Михайлович Приходнюк, кандидати історичних наук Л.В.Вакуленко, О.І.Журко, Б.С.Строцень, А.І.Мусевич та ін.

Як член спеціалізованої вченої Ради при Інституті археології Національної академії наук України професор І.С.Винокур опонував понад 20-ти кандидатам і 15-ти докторам історичних наук, а отже - благодатно доторкнувся і до їх наукової долі.

Досить швидко вписався Іон Срулевич у колектив Славістичного університету, до якого влився 2005 року після переїзду до Києва, очолив кафедру країнознавства.

І у цей дуже короткий в часі київський період життя і науково-педагогічної діяльності він не збавляв темпів. Щоб не так різко розірвати з Кам’янцем-Подільським, вів курс археології на історичному факультеті, а на запрошення Житомирського державного університету імені Івана Франка – аналогічний курс і там, опублікував низку наукових праць.

Науковий діапазон професора І.С.Винокура характеризували і його міжнародні наукові зв’язки, участь у різноманітних міжнародних наукових форумах з питань археології. З 1965 по 1996 рр. він був учасником семи міжнародних наукових конгресів (Варшава, Берлін, Братислава, Софія, Прага, Київ, Новгород), ряду симпозіумів (Софія, Рила, Псков), читав спецкурс «Черняхівська культура» для студентів кафедри археології Люблінського університету ім. Марії Кюрі-Склодовської, опублікував у виданнях цього ВНЗ кілька своїх статей з проблем слов’янської археології. Тому 1992 року був нагороджений медаллю «Другу Люблінського університету ім. Марії Кюрі-Склодовської» за плідну співпрацю з кафедрою археології Польщі цього університету. Чимало наукових праць І.С.Винокура опубліковані в Москві, Санкт-Петербурзі, Кракові, Берліні, Софії.

Іон Срулевич – один із зачинателів повоєнного краєзнавства на Волині, Буковині і Поділлі. У 60-ті роки опрацював археологічну частину всіх нарисів і довідок хмельницького тому «Історії міст і сіл Української РСР», був співавтором нарисів про м. Кам’янець-Подільський, Чемерівці. 1964 року разом з С.К.Гуменюком очолив обласне історико-краєзнавче товариство. А 1965 року започаткував проведення подільських історико-краєзнавчих конференцій, які за його різносторонньої участі збирались уже 12 разів. Цього року відбудеться наступна - тринадцята наукова історико-краєзнавча конференція.

1990 року І.С.Винокур був серед фундаторів Всеукраїнської спілки краєзнавців від Хмельниччини, делегатом усіх наступних з’їздів, обирався членом правління ВСК. Тільки в 90-ті роки брав участь у науково-краєзнавчих конференціях у Києві, Житомирі, Харкові, Луцьку, Хмельницькому, Меджибожі, Старій Синяві, Дунаївцях. Тому заслужено Іону Срулевичу присвоєно звання Почесного члена Всеукраїнської спілки краєзнавців.

Він брав активну участь у загальнодержавних науково-організаційних заходах. Був членом спеціалізованої ради із захисту докторських і кандидатських дисертацій Інституту археології НАН України, членом редакційної колегії журналу «Археологія», Ради Українського національного комітету Міжнародної унії слов’янської археології.



1997 року І.С.Винокура обрали академіком Академії наук вищої школи України, того ж року він став лауреатом Хмельницької обласної премії ім. Ю.Сіцінського за значну науково-дослідницьку, викладацьку, археологічну діяльність, розвиток історичного краєзнавства, збереження і популяризацію пам’яток історії та культури. Новостворена Українська академія історичних наук 1999 року обрала його своїм дійсним членом.

  • Востаннє Іон Срулевич приїжджав до Кам’янця-Подільського 2006 року, у березні відчитав теоретичний курс, а влітку очолив чергову 43 археологічну експедицію для продовження розкопок губинського городища.

З Староконстянтинівської лікарні Тетяна Іонівна і Віктор Миколайович забрали його до Києва. Важка хвороба вже не піддавалася й операційному лікуванню, хоча операція все ж була зроблена. У перші післяреанімаційні дні він зробив низку дзвінків – ніби прощався. А через кілька днів покинув світ земний. Кам’янчани віддали данину пам’яті Іону Срулевичу – на похорон приїхали викладачі, студенти, магістранти, щоб сказати щире слово, попрощатись з Учителем, колегою. Однак вогонь пам’яті не гасне, у кожного, хто мав контакти з ним, свій Іон Срулевич.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   27


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал