Додаток до рішення районної ради від 20 жовтня 2016 року №10-1/vii програма



Скачати 289.91 Kb.
Дата конвертації27.01.2017
Розмір289.91 Kb.
ТипДодаток
Додаток

до рішення районної ради

від 20 жовтня 2016 року № 10-1/VII


ПРОГРАМА
охорони навколишнього природного середовищав Монастирищенському районі

на 2016-2020 роки

1. Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання


природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід’ємнаумова сталого економічного та соціального розвитку Монастирищенського району.

З цією метою натериторії Монастирищенського району здійснюється екологічна політика, спрямована на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища,захисту життя і здоров’я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Посилена увага до охорони навколишнього природного середовища, раціонального
використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності є
головними умовами стійкого економічного та соціального розвитку Монастирищенського району.

Постійний розвиток виробничої діяльності, виникнення нових виробництв та


матеріалів, більшість з яких в процесі свого функціонування та після його завершення, є
джерелами забруднення навколишнього середовища і становлять екологічну загрозу.

На території району реалізується політика, спрямована на захист життя і здоров’я


населення від негативного впливу забруднення навколишнього природного середовища,
досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорона, раціональне використанняі відтворення природних ресурсів.

2. Комплексна програма охорони навколишнього природного середовища в


Монастирищенському районі на 2016-2020 роки (далі – Програма) - розроблена з однією метою – максимально забезпечити ефективне використання та активізацію природного фактора,здорового способу життя монастирищан.Це означає необхідність створення для жителів району умов життя в більш екологічнобезпечному регіоні і дихати чистим повітрям, користуватись чистою водою, екологічночистими продуктами харчування тощо.

3. Для забезпечення цих основних умов здорової життєдіяльності населення в районінеобхідно:

1) ефективно використовувати наявні природні ресурси;

2) проводити постійну роботу з їхнього збереження (захисту від негативного впливуфакторів антропогенного навантаження);

3) розробляти та реалізовувати заходи, спрямовані на постійне поліпшення якостінавколишньогоприродногосередовищав районі та області.
2. ЗАКОНОДАВЧІ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИНАВКОЛИШНЬОГОПРИРОДНОГОСЕРЕДОВИЩА
1. Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є
регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів,
забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарськоїта іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природнихресурсів,генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів,унікальнихтериторій та природних об'єктів, пов’язаних з історико-культурноюспадщиною.

2. Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні


регулюються Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”, а
також розробленими відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством,
законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використаннярослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища“ визначає
правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного
середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

3. Закон України “Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики


України на період до 2020 року” визначає основну мету, принципи, стратегічні цілі і
завдання національної екологічної політики України для гарантування екологічно
безпечного природного середовища для життя і здоров’я населення, впровадження
екологічно збалансованої системи природокористування та збереження природних
екосистем.

4. Земельним кодексом України регулюються земельні відносини, що виникають підчас використання надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферногоповітря. Також вказаним законом забезпечено основні принципиземельногозаконодавства,повноваження центрального органу виконавчої влади з питань екології та природнихресурсів у галузі земельних відносин.

5. Водний кодекс України в комплексі з заходами організаційного, правового,
економічного і виховного впливу, сприяє формуванню водно-екологічного правопорядку і
забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також більш ефективному, науковообґрунтованому використанню вод та їх охороні від забруднення, засмічення та вичерпання.

6. Лісовим кодексом України регулюються лісові відносини, що виникають при


використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтвореннярослинного та тваринного світу.

7. Кодексом України про надра регулюються гірничі відносини з метою забезпеченняраціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральнійсировині та інших потреб суспільного виробництва, охорона надр, гарантування під часкористування надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, атакож охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

8. Закон України “Про охорону атмосферного повітря” спрямований на збереження тавідновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для
життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу
атмосферного повітря на здоров’я людей та навколишнє природне середовище.

9. Законом України “Про відходи” визначено правові, організаційні та економічні


засади діяльності, пов’язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їхзбиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням,
знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на
навколишнє природне середовище та здоров’я людини на території України.

10. Законом України “Про природно-заповідний фонд України” визначено правові


основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду
України, відтворення його природних комплексів та об’єктів.

11. Законом України “Про екологічну мережу України” регулюються суспільні


відносини у сфері формування, збереження та раціонального, невиснажливого використанняекомережі, як однієї з найважливіших передумов забезпечення сталого, екологічнозбалансованого розвитку України, охорона навколишнього природного середовища,задоволення сучасних та перспективних економічних, соціальних, екологічнихта іншихінтересів суспільства.

12. Законом України “Про Червону книгу України” забезпечується комплекс


організаційних, правових, економічних, наукових, інших заходів, спрямованих на
забезпечення збереження, охорони та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під
загрозою зникнення видів тваринного і рослинного світу.

13. Закон України “Про рослинний світ” регулює суспільні відносини у сфері


охорони, використання та відтворення дикорослих та інших несільськогосподарського
призначення судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, їх
угруповань і місцезростань.

14. Законом України “Про тваринний світ” забезпечується інтереси нинішнього і


майбутніх поколінь в Україні за участю підприємств, установ, організацій і громадян в
здійснені заходів щодо охорони, науково обґрунтованого, невиснажливого використання і
відтворення тваринного світу.

15. Законом України “Про мисливське господарство та полювання” визначено


правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі
мисливського господарства та полювання, забезпечено рівні права усім користувачам
мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення
мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання тавідтворення тваринного світу.

16. Законом України “Про охорону земель” визначено правові, економічні та соціальніоснови охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення тапідвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереженняекологічнихфункцій ґрунтового покриву та охорони довкілля.

17. Крім законодавчих актів, природоохоронна діяльність регулюється постановами тарозпорядженнями Кабінету Міністрів України, підзаконними актами міністерств і відомствУкраїни.Постанови Кабінету Міністрів України розкривають механізм дії того чиіншогоЗакону, деталізують і регламентують певні процедури і положення природоохоронногоЗакону.

18. Для забезпечення реалізації в районі природоохоронного законодавства


Монастирищенською районною радою приймаються відповідні рішення, затверджуються
районні програми природоохоронного спрямування, головою Монастирищенської
райдержадміністрації видаються розпорядження та доручення для безумовного виконання
вимог чинного природоохоронного законодавства на території району.
3.ОСНОВНІЕКОЛОГІЧНІПРОБЛЕМИ
1. Використання природних ресурсів і пов’язане з ним відповідне навантаження на
навколишнє природне середовище – це та сфера людської діяльності, яка визначає широке
коло соціальних, економічних та екологічних проблем. Особливо актуальними вони є
сьогодні, оскільки раціональне природокористування і збереження довкілля – ті важливі
чинники, що в умовах вичерпання ресурсів і погіршення екологічного стану навколишньогосередовища можуть сприяти запобіганню подальшій деградації середовищапроживаннялюдини, динамічному розвитку економіки області і задоволенню соціальнихпотреб.

2. Серед найважливіших екологічних проблем, характерних для нашого регіону,


необхідно відзначити такі:

1) утворення та накопичення небезпечних відходів та непридатних до використаннятазаборонених до застосування хімічних засобів захисту рослин;

2) високий рівень техногенного навантаження на навколишнє природне середовищечерез відсутність дієвої системи збору, сортування, утилізації та захоронення твердихпобутових відходів;

3) незадовільний технічний стан каналізаційних очисних споруд;

4) нижчий від оптимального показник заповіданості території району, низький
відсоток винесення меж територій та об’єктів природно-заповідного фонду у натуру (на
місцевість).
4. МЕТА ПРОГРАМИ
Метою Програми є:

1) поліпшення стану довкілля в районі, шляхом зменшення викидів забруднюючих


речовин в атмосферне повітря, зменшення скидів забруднених стічних вод у водойми та
зменшення негативного впливу промислових і побутових відходів на довкілля;

2) забезпечення екологічної безпеки території району, охорона та поліпшення стану


навколишнього природного середовища, раціональне використання та відтворення
природних ресурсів, шляхом здійснення комплексу науково обґрунтованих
природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, мобілізація матеріальних та фінансовихресурсів, координація заходів органів влади, органів місцевого самоврядуваннятагосподарчих суб’єктів, залучення громадськості до природоохоронних дійчерезекологічнеінформування та освіту населення.
5. ОБҐРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ РОЗРОБКИ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОГРАМИ
Довкілля вважається безпечним, коли його стан відповідає встановленим у
законодавстві критеріям, стандартам, лімітам і нормативам, які стосуються його чистоти
(незабрудненості), ресурсомісткості (невиснаженості), екологічної стійкості, санітарних
вимог, видового різноманіття, здатності задовольняти інтереси громадян.
Необхідність розроблення Програми викликана невідповідністю стану навколишнього
природного середовища в Монастирищенському районі сучасним вимогам до якості довкілля тасередовища проживання населення, а також необхідністю координації зусиль з метоюоптимізації його стану.

Монастирищина має високий показник антропогенних навантажень на навколишнє


природне середовище. Забруднюються повітря, води і ґрунти, збіднюється ландшафтне і
біотичне різноманіття, що негативно впливає на живі організми і людей.
Природокористування є нераціональним й екологічно незбалансованим.
Сучасний стан природних ресурсів і навколишнього природного середовища району
змушує змінювати точку зору щодо подальшого економічного розвитку і технічного
прогресу й оцінювати їх з урахуванням екологічних пріоритетів, наявності екологічних
ризиків та стану екологічної безпеки.

Необхідно виробити і здійснювати таку стратегію і тактику природокористування, якіб забезпечили сталий (збалансований) розвиток регіону, покращення стану навколишньогоприродного середовища, інтегроване управління природними ресурсами, їхневиснажливевикористання й охорону від вичерпання і забруднення, формування екологічнобезпечнихумов для життя і здоров’я населення, а також моніторинг за змінами природнихіантропогенних процесів у природно-територіальних комплексах.



6.ХАРАКТЕРИСТИКАСТАНУДОВКІЛЛЯ
Територія Монатирищенського району становить 71949 га, з них
сільськогосподарських угідь – 58636,9543 га, землі природно-заповідного фонду становлять 914,6 га. Рельєф території Монастирищенського району хвилястий, його прорізують річки: на півночі Гірський Тікич, по центральній частині – р. Конела з притоками, долинами річок і глибокими балками. На території району знаходиться значна кількість водойм загальною площею 1086 га.Територією району протікають 5 річок протяжністю 433,1 км :

  • Гірський Тікич – протяжність 165 км. Басейн знаходиться в с. Шабастівка (41,4 м2), с Антоніна (56,1 м2), с. Зюбриха (36 м2);

  • Конелка – 671 м2;

  • Гнилий Тікич (Лівобережний) – 66м2;

  • Тарнавка -39 м2 (відноситься до басейну річки Сорока);

  • Халаїдівка -16 м2 (відноситься до басейну річки Тарнавка)

На території району розташоване Монастирищенське лісництво Уманського державного лісового господарства та Монастирищенське комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство, масиви яких налічують 4891,58 га.

Рослинний світ Монастирищини, незважаючи на вплив людини на нього, є і нині


цікавим та різноманітним. Природна степова рослинність й нині багата та різноманітна, вона збереглася на схилах річкових долин та балок, на узліссях. Досить добре збереглася лучна та болотна рослинність в заплавах річок. В степах району переважають багаторічні трав’янисті рослини, насамперед, злаки. Степи переважно лучні (в травостої їх найбільшу роль відіграють келерія гребінчаста, пирій середній, тонконіг вузьколистий), а на найбільш сухих та освітлених місцях формуються угруповання ковили.

Тваринний світ району є відносно багатим, представлений численною групою ссавців. Дикі тварини розподіляються по території району нерівномірно. Мисливські угіддя представлено «Монастирищенським відділенням Українського Товариства мисливства і рибалок». Фауна району представлена такими основними мисливськими


видами, як кабан, козуля, заєць - русак, лисиця , водоплавними птахами та інші.

В адміністративно-територіальних межах Монастирищенського району рахується 7 об’єктів природно-заповідного фонду загальною площею 914,6 га, а саме: гідрологічні заказники Цибулівський заповідник місцевого значення – 371,0 га; Шуляцьке болото – 318,0га; Степівська Руда площею 169,9 га. Ентомологічний заказникГончарів яр – 5 га в адмінмежах Халаїдівської сільської ради; Пам'ятки природи (ботанічна)Алея вікових лип м. Монастирище – 0,3 га; Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтвапарк Подоського м. Монастирище - 40,0га; Сільський парк с. Бачкурине -10,4 га.ландшафтний заказник Садиба пана Даховського - 88,8 га.Всі вищезазначені об’єкти природно-заповідного фонду мають статус місцевих.


7. СТАН НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА
Сучасний стан природних ресурсів і навколишнього середовища змушує змінювати
підходи щодо подальшого економічного розвитку й оцінювати його з урахуванням
екологічних пріоритетів, наявності екологічних ризиків та стану екологічної безпеки.
Забруднюються повітря, води і ґрунти, виснажуються природні ресурси, збіднюється
ландшафтне і біотичне різноманіття, що негативно впливає на живі організми і людей.

1. Стан і охорона атмосферного повітря

Стан атмосферного повітря на території району в значній мірі залежить від об’ємів


викидів забруднюючих речовин від двох основних джерел забруднення – стаціонарних
(промислових підприємств) та пересувних (автотранспорт).

Охорона атмосферного повітря є актуальною проблемою, як регіонального, так і


світового значення. Слід відмітити, що рівень техногенного навантаження на навколишнє
природне середовище в Монастирищенському районі нижчий, ніж в середньому по області.Охорона повітряного басейну району лишається ключовою проблемою, яка вимагаєнегайного її вирішення, тому для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців,незалежно від форм власності, впроваджується ряд процедур, які необхідні для регулюваннявикидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря:

1) викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами


можуть здійснюватися тільки за наявності дозволів, які видаються органами Мінприроди.
Обсяги цих викидів визначаються наоснові нормативів гранично допустимих викидів
забруднюючих речовин в атмосферу;

2) здійснення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря;

3) розробка планів природоохоронних заходів на підприємствах щодо скороченняобсягів викидів забруднюючих речовин;

4) заходи щодо здійснення контролю за дотриманням затверджених нормативів


забруднюючих речовин.

Основними забруднювачами атмосферного повітря в районі єПАТ «Монфарм», ТОВ «Сфера-Плюс»,ТОВ МВВФ «Енергетик»,ТОВ «Монмас».

За інформацією фінансового управління Монастирищенської райдержадміністрації станомна 01.09.2016року до районного бюджету надійшло екологічного податку в сумі 24,3тис.грн. : - надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарнимиджерелами забруднення – 15,1 тис.грн.; - надходження від скидівзабруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти 2,3тис.грн.; - надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи наоб’єктах, крім розміщення окремих видів відходів, як вторинної сировини – 6,9
тис.грн.В переліку екологічно небезпечних об'єктів України серед підприємств району є ПАТ «Монфарм», ТОВ «Сфера-Плюс»,ТОВ МВВФ «Енергетик»,ТОВ «Монмас»

Екологічна ситуація на території району за останні п’ять років, в основному,


залишається стабільною. Аварійних ситуацій чи катастроф, які б зумовили значні обсяги чинеконтрольоване забруднення навколишнього середовища на території району не було.

Разом з тим, досягти помітного поліпшення екологічної ситуації не вдалося. Для оптимізаціїстану атмосферного повітря необхідно впровадження нових прогресивних технологійвиробництва, планування заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин ватмосферу, переведення котелень на більш екологічно чисте паливо - природний газ.

Зменшення викидів шкідливих речовин від стаціонарних джерел забруднення
повинно вирішуватись за рахунок:

1) впровадження екологічно безпечних технологій;

2) підвищення ефективності роботи установок очистки газу;

3) заміни морально та фізично застарілого обладнання;

4) проведення інвентаризації джерел викидів шкідливих речовин в атмосферне
повітря на промислових підприємствах та взяття на державний облік об’єктів, які
справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей і стан атмосферного
повітря; викидів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу;

5) розвиток виробничих технологій, які б забезпечували мінімальні викиди;

6) підвищення ефективності діючого пило-, газоочисного обладнання;

7) удосконалення існуючої системи спостережень за станом атмосферного повітря в районі;

8) поліпшення контролю за якістю атмосферного повітря і повітряного середовища вжитлових та громадських приміщеннях. Проведення ревізії вентиляційних систем дитячих та навчальних закладів, лікувальних та житлових приміщень;

9) виконання робіт з доведення кратності вентиляції приміщень до санітарних норм;

10) вдосконалення економічних методів управління якістю повітря;

11) розвиток системи оповіщення і реагування на забруднення атмосфери в результатіпромислових аварій, стихійних лих або знищення природних ресурсів.

Комплекс заходів, спрямованих на зменшення обсягів забруднюючих викидів в
атмосферне повітря від пересувних джерел можна розділити на такі основні підгрупи:

1) використання на автотранспорті спеціальних моторних мастил, присадок до них тапалива, впровадження каталітичних перетворювачів палива і т.п., що сприятиме зменшеннювитрат пального, викидів забруднюючих речовин та збільшенню моторесурсів двигунів;

2) контроль заякістю пального, що постачається і реалізується автозаправними
станціями, його відповідність державним стандартам, а також заборона реалізації АЗС в
районіетильованогобензину;

3) заміна на автотранспорті пального нафтового походження більш екологічно чистимприродним газом (комунальний транспорт).



2. Стан і охорона водних ресурсів

Дана Програма визначає нові пріоритети екологічної політики в районі та передбачаєполіпшення охорони довкілля за рахунок вдосконалення регулювання у використанніприродних ресурсів, посилення державного контролю за дотриманням природоохоронногозаконодавства, додаткового залучення коштів з різних джерел на здійсненнязаходівщодоохорони довкілля, координацію дій органів державної виконавчої владиврайонітаорганівмісцевогосамоврядування.

Значна частина населення використовує воду із свердловин, в яких відмічається
підвищений вміст заліза, марганцю, азотних сполук, велика її жорсткість.
Технічний стан практично всіх каналізаційних очисних споруд потребує їх
модернізації або реконструкції. Споруди фізично зношені і не виконують своїх
технологічнихфункцій.

3. Використання та охорона земельних ресурсів і ґрунтів

Земельний фонд Монастирищенського району становить 71949 гектарів, з них


сільськогосподарських угідь 58636,9544 га, рілля займає 53204,8 га або 90,7 %, що свідчить провисокий рівень сільськогосподарської освоєності земель.

Основними антропогенними факторами, що впливають на стан земель та довкілля є


сільське господарство, промисловість, транспорт, енергетика та інше. Більшість
сільськогосподарських угідь піддаються вітровій та водній ерозії. Сільськогосподарські
підприємства не впроваджують протиерозійні технології, не дотримуються сівозмін висіву
сільськогосподарських культур. Залишається проблемою утримання та догляд за
полезахисними лісовими смугами, які на сьогодні входять до земель запасу сільських рад.
Потребує збільшення обсягів фінансування заліснення водоохоронних зон та прибережнихсмуг, яружно - балкової системи, догляд за лісовими насадженнями.
Орні землі використовуються інтенсивно, нерідко з порушенням агротехнічних
заходів в складних умовах рельєфу. Просапні сільськогосподарські культури нерідко
висіваються на схилах крутизною більше 3-5 градусів. Інколи застосовується обробіток
вдовж схилів, що сприяє змиву ґрунту і втраті орних земель. Зустрічаються в обробітку і
землі непридатні для вирощування сільськогосподарських культур, які потрібно в першу
чергу виводити із сівозмін.

Багаторічні насадження розміщені невеликими ділянками на території господарств


району, в основному, на схилових землях до 5 градусів. Кормові угіддя розташовані, в
основному, в заплавах річок (сіножаті), а також на днищах і схилах балок. Нерідко вони
розорюються, що призводить до замулювання річок і струмків, а також до розвитку водної
ерозії. Пасовища в основному, використовуються для випасу худоби. В якісному відношенніце малопродуктивні угіддя, як правило, схили балок крутизною від 5 до 15 градусів, а інодінавіть і більше.

Внаслідок екстенсивного розвитку сільського господарства на сьогодні


відбувається інтенсивний розвиток ерозійних процесів, ущільнення орного шару ґрунту,
зниження його родючості, ослаблення стійкості природних ландшафтів. Сучасний стан
ґрунтового покриву досяг критичного рівня і перебуває на межі виснаження. Це зумовленотривалим екстенсивним використанням земельних угідь, і особливо ріллі, що некомпенсувалося рівнозначними заходами з відтворення родючості ґрунтів, посиленням
процесів деградації ґрунтового покриву, що зумовлено техногенним забрудненням.

Згідно з матеріалами класифікації земель Черкаської області, розробленими


фахівцями ДП “Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”, вобласті нараховується слабозмитих сільгоспугідь - 704,3 тис. га, середньозмитих - 252,2 тис.га, сильнозмитих - 73,8 тис. га і розмитих - 4,4 тис. га, в тому числі орних земель:
слабозмитих - 667,1 тис. га, середньозмитих- 184,02 тис. га, сильнозмитих- 13,1 тис. га.
Значна кількість (більше 50 %) сільськогосподарських угідь піддаються дії водної
ерозії, чому сприяють сильно розчленований рельєф місцевості, інтенсивна система
землеробства та зливовий характер дощів.

Змив ґрунтів веде до втрати гумусу, зниження родючості ґрунтів, погіршення


фізичних властивостей ґрунтів, внаслідок чого знижується врожайність
сільськогосподарських культур. Крім того, змив ґрунтів сприяє замулюванню річок,
водосховищ, де затримуються отруйні речовини та гербіциди, що викликає небезпеку для
здоров’я людини. Високородючі в минулому чорноземи деградують.
Наслідком високої господарської освоєності земельного фонду, без належних заходів
щодо її охорони і відтворення, як виробничого ресурсу та важливої складової
навколишнього природного середовища, є прогресуюча деградація земель, що створює
загрозу екологічній безпеці району.

Основна мета охорони земель - це впровадження правових, організаційних та


економічних заходів, спрямованих на відтворення і підвищення родючості земель,
запобігання необґрунтованому вилученню земель із сільськогосподарського обороту, захиствід шкідливих антропогенних впливів.

Стратегічними цілями в реалізації заходів з охорони земель мають бути:

1) забезпечення раціонального, невиснажливого, ґрунтозахисного та еколого
безпечного землекористування в інтересах ефективного і сталого соціально-економічного
розвитку району, насамперед її агропромислового комплексу;

2) комплексний науково обґрунтований підхід до процесів використання, збереженнята відтворення родючості сільськогосподарських угідь, здійснення збалансованих земельномеліоративних і землеохоронних заходів, з урахуванням особливостей природнокліматичних зон і районних агропромислових комплексів;

3) формування високопродуктивних, ерозійно стійких та еколого безпечних
агроландшафтів, які мали б належні рівні саморегуляції і були збалансовані з довкіллям
завдяки оптимальним співвідношенням між різними елементами природного середовища тайого основними екосистемами (лісовими, водними тощо);

4) удосконалення структури сільськогосподарських угідь і посівів культур, що


вирощуються у напрямі істотного зменшення негативних антропогенних навантажень на
навколишнє природне середовище та підвищення його відновлювального й асиміляційногопотенціалів, а також з метою економії всіх виробничих ресурсів.

Основними напрямками у реалізації стратегічних цілей мають бути заходи щодо:

1) впровадження контурно-меліоративної організації території, яка передбачає
ґрунтозахисну систему землеробства, ряд організаційно-економічних, агротехнічних,
землевпорядних, гідротехнічних, лісомеліоративних заходів, що сприяють уповільненню
ерозійних процесів;

2) вилучення з інтенсивного обробітку деградованих земель, крутосхилів, ерозійно


небезпечних ділянок, з метою їх заліснення, залуження чи істотного поліпшення з
наступним поверненням у склад орних земель;

3) відновлення стану та функцій еродованих і порушених земель, запобігання


заростанню бур'янами, чагарниками і дрібноліссям підвищення родючості ґрунтів (внесеннядобрив, регулювання водного режиму, удосконалення технологій обробітку ґрунту,запровадження еколого безпечних систем землеробства);

4) проведення моніторингу земель по агрохімічних показниках, забрудненню


пестицидами, важкими металами, радіонуклідами;

5) усунення причин та наслідків негативного впливу на земельні ресурси (ґрунти), а


також заходів щодо попередження безповоротної втрати ґрунтового покриву та ліквідації
негативнихпроцесів;

6) будівництво та реконструкція протиерозійних гідротехнічних і протизсувних


споруд, систем і мереж для зрошення земель, створення нових і реконструкція існуючих
захисних лісонасаджень.

4. Поводження з промисловими та побутовими відходами

Комплекс питань, що стосуються зменшення утворення та обмеження негативного


впливу відходів на навколишнє середовище, залишається в районі однією з найбільш гострихсуспільних проблем, яка вимагає неослабленої уваги. Триває процес прогресуючогонакопичення відходів, виникають несанкціоновані звалища, повільно вирішуєтьсяпроблемаповодження з небезпечними відходами.Окремі сільські ради влаштовують місця збору побутових відходів на власний розсуд, що призводить до забруднення джерел, криниць, прибережних смуг. Під впливом забруднення лісові насадження втратили природну стійкість і здатність до саморегуляції. Зростає ураження лісів шкідливими комахами і хворобами. Змінюється видовий склад рослинності внаслідок розорювання прибережних смуг і луків. Зміна ландшафтних умов у результаті господарського освоєння лісових, польових угідь, вплив агротехніки, а в лісі - різних лісотехнічних заходів зумовило коливання кількості тваринного населення, зникнення деяких видів тварин. Все рідше на берегах річок, луках і полях можна побачити гніздування перелітних і осілих птахів.

В структурі промислового виробництва питому вагу займають ресурсоенергоємні технології. Тому високий рівень ресурсовикористання, обумовленийнедосконалістю технологій, що застосовуються у виробництві, сприяє значному утвореннюінакопиченню відходів виробництва і споживання.

Майже всі побутові відходи в районі захоронюються на сміттєзвалищах. Переважнабільшість сміттєзвалищ працює в режимі перевантаження. Водночас вони є джереломінтенсивного забруднення атмосфери та підземних вод. Ні на одномузнихнезнешкоджується фільтрат.

Майже усі сміттєзвалища потребують невідкладної санації й


рекультивації, більшість з них приймають промислові відходи. Не вирішуються питання
створення нових сміттєзвалищ. Крім того, триває процес утворення несанкціонованих
звалищпобутовихвідходів.

У багатьох сільських населених пунктах відсутні спеціалізовані підприємства у сферіповодження з побутовими відходами та санкціоновані звалища відходів. Побутові відходискладуються у природних рельєфних утвореннях - балках, ярах, долинах річок. Це становитьекологічну небезпеку, оскільки стічні води, насичені забруднюючими речовинами,потрапляють у водні об'єкти.

Існуюча структура системи санітарного очищення населених пунктів недосконала, їїфрагментарність, роз’єднаність не забезпечує достатнього контролю за санітарним станомтериторій, а також збиранням, вивезенням, знешкодженням та захороненням побутовихвідходів.

Традиційні способи господарювання побутовими відходами себе вичерпують, як


через свою технічну недосконалість з погляду забезпечення нейтралізації їх негативного
впливу на навколишнє природне середовище, так і через економічну неефективність
громіздких технічних рішень. Ключем розв’язання проблеми поводження з твердими
побутовими відходами є еволюційна зміна суспільного ставлення до відходів, як до об’єктаресурсоцінного господарювання, а не як до сміття. Складові побутових відходів у своїйабсолютній більшості є комерційним продуктом, додатковим ресурсним потенціаломсуспільного господарства.

Головною причиною незадовільного стану у сфері поводження з твердими


побутовими відходами, як в Україні в цілому, так і районі зокрема, є відсутність цілісної
системи вирішення проблеми, де головним критерієм успішності було б постійне зменшеннякількості “кінцевих” відходів, тобто тих, що розміщуються на звалищах і не
використовуються як вторинні ресурси, з метою заміни первинних ресурсів та
енергозбереження.

Необхідно створити умови, що сприятимуть забезпеченню повного збирання,


перевезення, утилізації, знешкодження та захоронення побутових відходів та обмеження їхшкідливого впливу на навколишнє природне середовище і здоров’я людини.

5 . Екологічно небезпечні об’єкти

Екологічна безпека - це такий стан навколишнього середовища, коли гарантується


запобігання погіршенню екологічної ситуації та виникненню небезпеки для здоров'я людини.Вона є органічним складовим компонентом національної безпеки. Її зміст полягаєутому,щоб забезпечити прогресивний розвиток життєво важливих інтересів людини,суспільства,довкілля та держави через здійснення управління реальними або потенційнимизагрозамитанебезпеками, які є наслідком функціонування антропогенних, природнихтатехногеннихсистем.

Стаття 50 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”


визначає екологічну безпеку, як стан навколишнього природного середовища, при якому
забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпекидля здоров'я людей, що гарантується здійсненням широкого комплексу взаємопов'язанихекологічних, політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правовихтаіншихзаходів.

Довкілля вважається безпечним, коли його стан відповідає встановленим у


законодавстві критеріям, стандартам, лімітам і нормативам, які стосуються його чистоти
(незабрудненості), ресурсомісткості (невиснаженості), екологічної стійкості, санітарних
вимог, видового різноманіття, здатності задовольняти інтереси громадян.


8 . МОНІТОРИНГ ДОВКІЛЛЯ

Ціль 1. Поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної
безпеки

Завданнями у цій сфері є:

1) атмосферне повітря : - зменшення обсягу викидів загальнопоширених забруднюючихречовинватмосфернеповітря стаціонарними джерелами на 10%; досягнення нормативів стандартів Євро-4, Євро-5щодо вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів; - оптимізація структури енергетичного сектора економіки, шляхом збільшення обсягувикористання енергетичних джерел знизьким рівнем викидів двоокису вуглецю, скороченняобсягу викидів парникових газів;

2) водні ресурси: - реконструкція існуючих та будівництво нових очисних споруд, з метою зниження на10 % рівня забруднення поверхневих вод (насамперед органічними речовинами,сполукамиазоту і фосфору), а також зменшення скиду у водні об’єкти недостатньоочищенихстічнихвод;

3) земельні ресурси і ґрунти: - розроблення проектів землеустрою з контурно-меліоративноюорганізацієютериторії сільськогосподарських угідь та еколого-економічне обґрунтування сівозміни; - збереження і підвищення родючості ґрунтів; - зменшення розораності території, шляхом виведення зі складу орних земель схилів крутизною більш 5° і земель водоохоронних зон і прибережних смуг, консервація сильно еродованих і малопродуктивних земель (залісення і залуження); - забезпечення обов’язкового врахування природоохоронних вимог у процесі відведення земель для розміщення об’єктів промисловості, будівництва, енергетики, транспортуізв’язку;

4) лісові ресурси: - збільшення площі лісів за рахунок відведених для залісення еродованихімалопродуктивних сільськогосподарських угідь; - створення захиснихлісових насаджень на землях несільськогосподарського призначення і землях, відведених для заліснення, відновлення та створення нових полезахисних лісових смуг, крім природних степових ділянок;

5) захист від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру:

- визначення до 2017 року територій, на яких існує загроза виникнення надзвичайнихситуацій у зв’язку з незадовільним техногенним та екологічним станом, та районуванняїхзакатегоріями небезпеки;

- укріплення берегів водних об’єктів, будівництво дамб у межах населених пунктів;

- модернізація регіональної системи інформування населення з питань


надзвичайнихситуацій;

6) відходи та небезпечні хімічні речовини: - забезпечення безпечного зберігання побутових відходів на полігонах ТПВ; - збільшення обсягу заготівлі, утилізації та використаннявідходівяквторинноїсировини;- запровадження новітніх технологій збору і переробкитвердихпобутовихвідходів(будівництво сміттєпереробних і сміттєсортувальних заводів); - забезпечення вивезення на утилізацію небезпечних відходів; - створення системи безпечного поводження з медичними відходами.



Ціль 2. Досягнення безпечного для здоров'я людини стану навколишнього
природногосередовища

Завданнями у цій сфері є:

1) запобігання порушенням санітарно-гігієнічних вимог доякостіповітрявнаселенихпунктах, шляхом встановлення систем автоматичного контролю за якістю повітря;

2) забезпечення дотримання у повному обсязі нормативних вимог до джерел


централізованого питного водопостачання;

3) забезпечення дотримання санітарно-гігієнічних вимог до якості води, що


використовується для потреб питного водопостачання;

4) виявлення зон екологічних ризиків для здоров’я населення;

5) посилення державного екологічного контролю за дотриманням законодавства у
процесі розміщення, будівництва, експлуатації нових і реконструкції існуючих промисловихпідприємств та інших об’єктів у зонах екологічного ризику для здоров’я населення;

6) інформування населення щодо екологічних ризиків;

7) розширення кола питань санітарно-епідеміологічного та природоохоронного
характеру у програмі екологічної освіти управлінських кадрів та спеціалістів підприємств,
які працюють у сфері охорони навколишнього природного середовища;

Ціль 3. Припинення втрат біологічного та ландшафтного різноманіття і
формуванняекологічноїмережі

Завданнями у цій сфері є:

1) проведення інформаційно-просвітницької роботи щодо цінності екосистемних
послуг на прикладі екосистем області;

2) доведення площі регіональної екомережі до рівня, необхідного для забезпечення


екологічної безпеки, запровадження системи природоохоронних заходів збереження біо- таландшафтного різноманіття, збільшення площі природно-заповідного фонду до оптимальної;

3) створення центрів розведення та реакліматизації рідкісних видів рослин і тварин татаких, що перебувають під загрозою зникнення;

4) вжиття заходів з припинення зменшення чисельності видів тварин, у тому числі
занесених до Червоної книги України;

5)збереженнястепів.




Ціль 4. Удосконалення регіональної екологічної політики

Завданнями у цій сфері є:

1) розроблення та виконання середньострокових регіональних планів дій з охорони
навколишнього природного середовища, як основного інструменту реалізації національної
екологічної політики на регіональному рівні;

2) розвиток партнерства “громадськість - влада - бізнес” на регіональному рівні, з


метою забезпечення соціальних та екологічних стандартів екологічно безпечного
проживання населення;

3) зменшення негативного впливу процесів урбанізації на навколишнє природне


середовище, припинення руйнування навколишнього природного середовища у межах
населених пунктів, підвищення показників озеленення та територій зелених насаджень
загального користування, зниження рівня забруднення атмосферного повітря, водойм,
шумового та електромагнітного забруднення.
9. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПРОГРАМИ
До основних напрямів Програми належить:

1) зменшення викидів і скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне


середовище;

2) безпечне поводження з відходами;

3) охорона земель і ґрунтів від водної ерозії та інших видів деградації;
4) збереження біотичного і ландшафтного різноманіття;

5) формування безпечних умов для життя і здоров’я населення;

6) ліквідація причин виникнення надзвичайних екологічних ситуацій;

7) удосконалення державної системи моніторингу довкілля;

8) створення системи екологічної освіти та інформування населення про станнавколишнього природного середовища.
10.ОЧІКУВАННІРЕЗУЛЬТАТИРЕАЛІЗАЦІЇЗАХОДІВ ПРОГРАМИ
Пріоритетними напрямками екологічної політики в Монастирищенському районі на 2016 – 2020 роки мають бути: - поліпшення екологічного стану повітряного і водного басейнів, земельнихресурсівврайоні та якості питної води; - вирішення питання утилізації побутових і промислових відходів; - збереження біологічного та ландшафтного розмаїття; - благоустрій і озеленення сіл та селища району; - екологічна освіта і виховання; - формування збалансованої системи природокористування та структурної перебудови
виробничого потенціалу економіки.

За умови виконання передбачених Програмою заходів стане можливим:

- зниження ризику для здоров’я людей, пов’язаних з забрудненням водних об'єктів.

Більш надійний захист населених пунктів та сільськогосподарських угідь від шкідливої діїводи;

- системне дотримання нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря;

- ефективне загальне та спеціальне використання природних рослинних ресурсів,


впровадження екосистемного підходу в лісокористуванні;

- створення реальних можливостей для формування регіональної екомережі, що


забезпечить збереження і відновлення ключових екосистем та середовищ існування
багатого різноманіття видів рослин та тварин;

- досягнення умов екологічно безпечного поводження з відходами, розширення їх


використання.

Керівник секретаріату-завідувач відділу організаційного



забезпеченнявиконавчого апарату районної ради Н.С. Шамрай

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал