Додатки Опис вправ, поданих у програмі



Сторінка1/4
Дата конвертації17.02.2017
Розмір1.02 Mb.
  1   2   3   4
Додатки

  1. Опис вправ, поданих у програмі.

Вправа «Ім’я-якість». Мета: входження в атмосферу групи; створення позитивного налаштування на роботу. Матеріал: м’яка іграшка. Сидячи в колі, учасники, по черзі, тримаючи м’яку іграшку, називають своє ім’я та 2-3 позитивні якості на першу букву імені. Наприклад: «Я – Наталя, наполеглива, надійна». Якщо виникають ускладнення в учасника, йому можуть допомагати інші, але при цьому ведучий має допомогти завершити словесний ряд позитивними якостями.

Вправа «Подібне й різне». Мета: підвищення згуртованості, знайомство. Вправа виконується стоячи. Учасникам пропонується порухатись і ділитись на групи, відповідно до почутого. В результаті можна побачити, наскільки учасники подібні і на скільки відрізняються. Наприклад: ведучий каже: «Підійдіть до мене і станьте праворуч ті, хто полюбляє гучну музику, а хто не любить, лишайтесь на місці». Далі продовжує хтось з учасників: «Я не люблю манну кашу, підійдіть до мене, хто не любить, а хто любить – лишіться на місці». Далі продовжує наступний.

Правила групи.

1. Невинесення обговорюваних питань за межі групи.

2. Критиці підлягає не людина, а її вчинок, до того ж у формі, що не допускає зневаги особистості.

3. Відвертість.

4. Відкритість новим враженням.

5. Взаємопідтримка.

6. Визнання прав кожного на висловлювання власної думки.

7. У кожного учасника є право сказати «стоп», якщо він не готовий обговорювати свою проблему або думає, що запропонована вправа може його психологічно травмувати.

Після інформування підкреслюється, що основне завдання занять – збагатити кожного учасника засобами й методами оптимального спілкування та ефективної міжособистісної взаємодії. А оволодіння ними залежить від особистої активності всіх учасників тренінгу. Потреба спілкування є однією із провідних для людини. Вміння спілкуватися – справжній дар, який потрібно в собі розвивати та вдосконалювати. Дані правила можуть бути доповнені і розширені за допомогою учасників групи.

Вправа «Сніговий ком».Мета: закіпити знайомство, краще дізнатись про кожного учасника групи, згуртувати колектив. Перша людина називає своє ім'я . Друга людина називає ім'я першої, потім своє. Третій - ім'я першого, другого, своє . І так до останньої людини. Гру можна зробити цікавіше, якщо до кожного імені додавати прикметник на першу букву імені. Наприклад: артистична Аня, таємнича Таня, лінивий Льоша і т.д.

Вправа «Мене звати… і я хочу… і я не хочу». Учасник називає своє ім’я і те, чого б йому хотілось на даний момент або ж у перспективі, так само чого б не хотілося. До нього приєднуються двоє, один, в якого збігіються бажання, інший – збігаються небажання, називаючи свої бажання або небажання, при цьому підтверджуючи спів падіння. Наприклад: «Я – Аня, я хочу літа і не хочу морозива.». До Ані приєднуються Міша, який так само не хоче морозива, і Саша, який теж хоче літа. Саша: «Я, як і Аня, хочу літа, не хочу отримати двійку». Міша: «я так само, як Аня не хочу морозива, а хочу сноуборд» і т.д.

Вправа «Комплімент». Ведучий кидає м'яч комусь із учасників. Цей учасник повинен швидко сказати йому будь-який комплімент, потім кинути йому м'яч назад. Якщо учасник не зміг швидко зорієнтуватися і сказати комплімент чи не встиг вчасно віддати м'яч, він повинен вийти з кола. (краще залишити учасника в колі, інші ж учасники допомагають підібрати комплімент). Компліменти можуть бути різними. «Ти дуже сильний, розумний, елегантний, спортивний, чесний, винахідливий, веселий» тощо. Якщо це - дівчинка, їй можна говорити такі слова: «Ти дуже красива, ніжна, мила, чарівна, ошатна».



Соціодраматична вправа. Дає можливість згуртуватись, зайти людей із подібними вподобаннями, побачити наскільки ми різні та схожі. Сформувати спільне психологічне поле. Наприклад: ведучий говорить: «Хто є однією дитиною в сім’ї станьте від мене праворуч, а хто має братів чи сестер – ліворуч. Подивіться, хто навколо вас, привітайтеся з ними. Хто має світлі очі – відійдіть до вікна, хто темні – до дверей. Хто вміє їздити на велосипеді присядьте, хто не вміє – плесніть у долоні. Хто любить м’ясо гавкніть, хто овочі – скажіть «огірооок». Питань та диференціацій може бути багато, як і відповідно способів реакцій на них. Але важливим є останнє запитання, яке б об’єднувало всіх. Наприклад: «Хто на даний час знаходиться на занятті – підійдіть до мене, хто на вулиці – до дверей».

Вправа «В дитинстві я хотів бути…». Мета: формування в групі довірливих відносин, пробудження інтересу до теми професійного самовизначення.

Кожному учаснику протягом трьох хвилин пропонується написати на картці, ким він хотів бути в дитинстві і чому. Потім анонімні картки здаються ведучому, який їх перемішує і знову роздає учасникам у випадковому порядку. Кожен учасник повинен "вжитися" в отриманий образ невідомого автора, зачитати написане, припустити, чи змінилося його думка зараз, коли він встав дорослішим. Якщо змінилося, то чому? Решта учасників уважно слухають, задають питання.

Вправа «Розженемо потяг». По колу кожен учасник робить по два хлопки в долоні. Завдання групи - поступово зменшувати інтервал між ударами до команди ведучого, потім зворотний процес. Важливо, щоб учасники чули хлопки (місце).

Вправа «Знавці почуттів». Візьміть м'яч і почніть передавати його по колу. Той, у кого в руках м'яч, повинен назвати одну емоцію (позитивну чи негативну) і передати м'яч наступному . Повторювати сказане раніше не можна. Якщо виникають труднощі – група допомагає.

Вправа «Країна почуттів». Згадайте з групою ще раз, які почуття ви знаєте. Запишіть назви емоцій, які вам пригадуються, на окремих аркушах паперу. А тепер запропонуйте уявити, як виглядають ці "жителі внутрішнього світу"? Нехай учасники намалюють портрет кожного на аркуші з відповідною назвою. Процес створення таких образів дуже цікавий і показовий. Зверніть увагу, як уявляє собі дитина ті чи інші почуття, як пояснює свій вибір Особливо інформативним може бути наступне доповнення до намальованому портрету. Запропонуйте юному художнику зобразити, як виглядає будиночок кожного почуття і які речі в ньому зберігаються . Можливо, в нових образах ви побачите щось схоже з життям самої дитини. Отримані портрети найкраще якось оформити. Можна створити з них "галерею почуттів", розвісивши на стіні, можна зробити художній альбом, з'єднавши листи разом і зробивши обкладинку.

Бесіда на тему «Емоції та почуття». Мета:


  • сформувати поняття про психологічне благополуччя підлітків, емоції, відчуття, почуття; поняття про культуру прояву почуттів та керування ними, розуміти емоції інших людей;

  • розвивати здатність до самооцінки і самоаналізу; розвивати навички свідомо впливати на свій емоційний стан.

  • Щоб ви зрозуміли про що ми сьогодні будемо говорити пропоную вам уявити ситуацію: Оксані випав важкий день: автобус затримався і вона запізнилася до школи; сусід по парті смикнув ії зошит і не навмисно порвав його; а в буфеті Оксана розбила склянку зі щойно купленим соком. Але Оксана подумала й вирішила, що не варто засмучуватися й не переживати. Адже вона невинна, що транспорт ходить не регулярно, що ії сусід такий неакуратний, а склянка із соком мокра і слизька.

  • Як ви думаєте, чи правильно вирішила Оксана?

Отже, сьогодні наша мета виявити як зберігати психологічне благополуччя у нашому не завжди вдалому житті і яку при цьому роль можуть відігравати почуття, відчуття та емоції.

Людина має органи чуття, які допомагають їй відчувати те, що її оточує. Навколишній світ впливає на наші органи чуття, і, як наслідок, виникають ті чи інші відчуття. Давайте перевіримо. (виходять бажаючі, заплющують очі, роздаємо предмети) «Охарактеризуйте предмети, що яви отримали одним словом.» Отже, люди здатні відчувати. Через відчуття ми пізнаємо не предмет у цілому, а тільки його окрему властивість. Наприклад, смак, колір, запах.

З відчуттів формуються сприйняття. Сприйняття відображає не окремий бік предмета, а предмет в цілому. Якщо ми їмо малину, то органи чуття одночасно повідомляють про її колір, смак та запах. У нас з`являється якесь ставлення до малини. Це ставлення називається емоцією.

Емо́ція (от лат. emoveo — потрясаю, волную) — емоціональний процес, відображаючий відношення до існуючих або можливим ситуаціям. (записати у зошит, 2 учня повторюють).

Емоція супроводжує сприйняття, вона виникає незалежно від нашого бажання. Це нормально, природньо. Від емоцій позбавитися не можливо.

І знову перевіремо. Ідіть до мене….дам вам щось солодке. Заплющте очі(перший -отримає лимон, а другий -банан).

Емоція- психічний стан, чуттєве переживання. Як ви думаєте, кому з учасників сподобалося, а кому – ні? Чому ви так вирішили?

Отже, емоції можуть бути як позитивними(які виникають внаслідок задоволення потреб людини), так і негативні (незадовільнення потреб). Наприклад, 1 учень отримав те, що хотів, а 2- ні.

Питання до учасників: які емоції належать до позитивних? Які до негативних?

Емоції пов`язані з потребами та особливостями ситуації. Емоції можна виражати за допомогою рухів, міміки, жестів, інтонації, як ми бачили під час експериментів.

Окрім емоцій людині притаманні ще й почуття. Почуття людини – це її ставлення до світу, до того, що вона робить, що з нею відбувається.

Основна функція емоцій і почуттів – це регуляція поведінки людини.

Як зв`язати емоції з психічним благополуччям?(вони його відображають). Відображати емоційний стан можна вербально (тобто словами) або невербально (тобто мімікою, жестами та поведінкою)

Вербально , тобто словами, ми виражаємо до 25% інформації, а не вербально(за допомогою міміки, жестів, інтонації та навіть за тембром голосу) - 75% .

З практичного боку, для чого необхідно вміти визначати емоції інших людей? (для того щоб сприймати їх психологічний стан і правильно себе вести з ними).

3. Виховання культури почуттів та способи їх прояву

Але потрібно не тільки вміти визначати чужі емоції, а і вміти правильно використовувати власні. Людина може переживати дуже різні емоційні стани, різні почуття. Почуття – це форма переживання людиною свого ставлення до навколишнього світу.(записати у зошит, 2 учня повторюють)

Етичні почуття, наприклад, відображають ставлення людини до інших людей і до самої себе.

Інтелектуальні почуття відображають ставлення до пізнання. Інтерес, допитливість, подив, відчуття таємниці – це інтелектуальні почуття.

Почуття людини визначаються іі стосунками з іншими людьми. Існує культура почуттів, яка допомагає виражати їх у прийнятних для суспільства формах.

Як же людина виражає свої почуття? Перш за все це міміка(виразні рухи обличчя).

Але почуття проявляються ще й у виразних рухах тіла, і в інтонації, і навіть у тембрі голосу. Роздивимось, що ж таке культура почуттів.

Обговоримо ситуацію: трирічний хлопчик попросив у мами в магазині купити йому іграшку. Мама відмовила. Малюк почав голосно плакати, кричати, вимагати іграшку. Як ви думаєте чи правильно хлопчик поводився і чому?(тому що маленька дитина не володіє цією культурою почуттів, такий прояв емоцій неприпустимий для дорослої людини).

А наприклад, семикласник отримав двійку й почав плакати бажаючи розжалобити вчителя. Але вчитель може поставити гарну оцінку лише коли буде виконано завдання. Що робити хлопцю? Значить емоція заважає учневі у досягненні мети і йому необхідно заспокоїтися, зібратися і знайти сили виправити помилки.

Отже,підліток стає по-справжньому дорослим тоді, коли навчиться керувати своїми емоціями, перш за все негативними. Про що свідчить негативна емоція?(про те, що людина не отримує бажаного). Згадаємо 1 учень з`їв кислий лимон, хоча очікував на щось солоденьке.

Тобто, уміння контролювати емоції – це обов`язкова частина психологічного благополуччя.

4. Взаємозв`язок почуттів і здоров`я

Чи впливають емоції на наше здоров`я? Як?

Дивіться, ми з вами виявили, що негативні емоції впливають негативно на наше здоров`я. А може вони взагалі не потрібні? Чи можуть вони принести якусь користь? (наприклад, злість це негативна емоція, але в спорті вона допомагає перемогти). Тому негативні емоції приносять не менш користі, ніж позитивні. Адже негативні емоції є сигналом тривоги і попереджають нас про наявність небезпеки.

Але, пам`ятаймо людину можна вважати емоційно благополучною, тільки якщо вона вміє справлятися зі своїми емоціями. Але якщо це зробити важко, тому можу вас познайомити з одним із найбільш ефективних методів подолання психологічного дискомфорту:

Отже, щоб бути психологічно благополучним треба не соромитися своїх емоцій, але контролювати і вміти емоційно розслаблятися.

Контрольне коригувальне тестування (Гра «Так – Ні»)

- Приготуйтесь уважно слухати та відповідати тільки «Так» чи «Ні».

Виконувати потрібно дуже швидко.

Питання:

1. Своє ставлення до навколишньої дійсності людина передає за допомогою емоцій.

2. Емоції бувають позитивні та негативні

3. Людина може позбавити себе емоцій.

4. Виразні рухи м’язів обличчя людини називають графікою.

5. Уміння керувати емоціями- основа психологічного благополуччя

6. Про почуття людини можна дізнатись не тільки поговоривши з ним

7. Якщо події у вашому житті розгортаються згідно вашого бажання, то виникають позитивні емоції.



Групова дискусія «Навіщо нам гнів?». Корисно було б усвідомити, як ви звичайно поводитесь у ситуаціях, які викликають гнів; як ви реагуєте на розчарування, що вас спіткало. Нижче розміщений список можливих запитань, на які ви повинні відповісти цілком спонтанно. За бажання ви можете продовжити цей список, якщо виникнуть інші запитання.

Робоча анкета: мій підхід до гніву

1. «Частіше за-все я гніваюсь через те, що...».

2. «Особливо мене роздратовує те, що...».

3. «Гнів викликає в мене такі почуття і реакції... Я дію при цьому таким чином...».

4. «Гнів вже викликав у мене такі ускладнення...». .

5. «Сам я хотів би в майбутньому..».

6. «Останній раз, коли я гнівався...».

7. «Коли хтось у розлюченому стані, він повинен...».

8. «Коли мій батько гнівався, то...».

9. «Коли моя мати гнівалась, то...».

10.«Коли я був дитиною, я почував...».

11. «У даний момент я почуваю...».

12.«Що стосується гніву, я з радістю навчився б...».

Знайдіть час ще раз дуже добре подумати над тим, що ви тут написали і що можна з цього використати. Тому що те, чому ви вчитеся через пізнання, вам не потрібно пізнавати шляхом засвоєння негативного досвіду. І якщо коли-небудь вас щось знову розгніває, уявно абстрагуйтесь від того, що відбулося і уявіть собі, що ви і той, хто вас розгнівав, є акторами які стоять на сцені і виконують ті ж ролі ще раз, але спостерігайте за всім цим немов би збоку, ніби глядач, який сидить у залі і спокійно дивиться спектакль. В цю мить ви більше, не учасник, все дійсно є спектаклем. Так, будучи зовсім безстороннім, я можу робити належні висновки. А також зумію усвідомити, чому режисер (життя) вирішив поставити свій спектакль, зумію зрозуміти значення загального і цілого. А ще уявіть собі, що обидві душі дійшли згоди: душа людини, через яку ви розгнівались, і ваша душа. Ви інсценували дану ситуацію для того, щоб обоє змогли зробити крок одне до одного і назавжди забути про гнів.
Вправа «Розповідь по фотографії» Ця гра - чергова сходинка в емоційному розвитку дитини, місток від її інтересу й уваги до власного внутрішнього світу до розуміння чужих емоцій і співпереживання.

Для того щоб почати грати, вам знадобляться будь-які фотографії людей, що відображають їх настрій. Їх неважко підібрати, перегорнувши будь-які журнали або переглянувши репродукції картин. Покажіть дитині одну з цих фотографій і попросіть визначити, які почуття переживає людина на фото. Потім запитайте, чому вона так думає; нехай дитина спробує словами висловити, на які зовнішні ознаки емоцій вона звернула увагу. Можна також запропонувати їй пофантазувати, придумавши, які події в житті сфотографованих чоловіка чи жінки передували цьому моменту. Краще, якщо таких причин буде декілька. Далі можна обговорити з дітьми, чи відчували вони самі подібні почуття, і якщо так, то за яких обставин. Важливо, щоб кожна дитина висловився і була почута .

Вправа «Танець з листком». Мета : робота з командою , розвиток міжособистісної чутливості, взаєморозуміння. Правила проведення: Вправа виконується в парах. Для виконання вправи краще використовувати відповідну музику.

Кожній парі пропонується взяти по одному листку паперу, стати обличчям один до одного і стикнутися головами лоб в лоб. Листок паперу при цьому прокладається між лобами. Завдання кожної пари - рухатися по кімнаті, утримуючи свій листок лобами. Руки при цьому необхідно закласти за спину. При цьому учасникам не можна довго стояти на місці і не можна розмовляти.

Парам необхідно знайти канали інтуїтивного розуміння партнера. Партнери, які упустили листок, повинні завмерти в тих позах, в яких вони знаходяться в момент, коли їх листок торкнеться підлоги. І повинні залишатися в них до закінчення загальної процедури. Процедура закінчується тоді, коли залишиться тільки одна пара.

Виконання вправи в невеликих кімнатах ускладнюється, тому що учасникам необхідно робити багато врожай, щоб не зіткнутися з іншими учасниками або зі стінкою. При цьому учасникам необхідно постійно «відчувати один одного», розуміти, хто першим «входить в поворот»! У великих приміщення можна ускладнити вправу, безладно розставивши по кімнаті стільці.

У завданні є ніша, яку не відразу помічають учасники. Завмерти потрібно тільки в той момент, коли листок торкнеться підлоги. А поки він падає, можна встигнути прийняти більш зручну позу, хоча б випростатися. Хтось навіть встигав сісти на стілець. Але іноді учасники так і стоять, лоб в лоб. На ці моменти слід звернути увагу в процесі обговорення.

Вправа «Де живуть емоції». Мета: усвідомлення тісного взаємозв’язку між думками, емоціями і тілесними проявами, підвищення рівня емоційного самоусвідомлення, ознайомлення з технікою ідентифікації

емоцій.

Обладнання: фліпчарт, аркуш зі схематичним зображенням людського тіла; олівці синього, червоного, жовтого та чорного кольорів.



Опис. Організм людини є своєрідним архівом всієї її життєвої історії. Він наділений мудрістю і пам’ятає почуття, переживання, важливі події, причому з моменту народження. Подумаємо над тим, де і як в тілі відкладаються емоції?

Ведучий пропонує учасникам по черзі підійти до аркуша паперу із схематичним зображенням людського тіла і заштрихувати ділянки тіла на малюнку так: чорним кольором ті місця, які реагують на почуття страху (наприклад, холоне в шлунку – замальовуємо область живота); синім кольором – місця, які реагують на смуток, жовтим – на радість, червоним – на злість. Шерінг обов’язковий.

Обговорення. Які частини тіла найбільше реагують на страх, смуток, злість, радість? Що відбувається, якщо ці емоції повторюються часто? Де знаходиться радість, і як вона впливає на організм? (радість пронизує кожну клітинку, додає людині сил, наснаги, натхнення).

Коментар. Емоції, думки, тілесні процеси взаємопов’язані. Виникнення думок, емоцій викликають зміни в тілі. Механізм простий: кожна зміна думки спричиняє емоцію, активізує діяльність мозку. Ця активізація нервових клітин викликає в них електричні та хімічні імпульси, які передаються в органи й тканини, та впливають на їхні функції. Глибока пристрасть, ненависть, ревнощі, занепокоєння, спалахи роздратування реально роз’їдають душу, руйнують клітини тіла і призводять до хвороб серця, печінки, нирок, селезінки та шлунка. Клітини постійно «прислухаються» до думок і реагують на емоції. Отже міркування, переконання, настрій, емоції та почуття «втілюються» в організм людини. Це означає, що не можна з упевненістю відокремити біологію від психології. Спогад про неприємності, який є лише потоком думок, викликає ті ж руйнівні процеси, що і сама неприємна подія.

Вправа «Заборона на емоції». Мета: усвідомлення відповідальності за власні почуття, формування готовності до управління емоційними реакціями.

Обладнання: шарфи, хусточки (5 штук). Попросіть зголоситися і вийти у центр кола одного добровольця. За допомогою хусток, шарфів «заблокуйте» йому послідовно всі канали сприйняття та передання інформації: рот – щоб не сварився і не кричав (зав’яжіть хусточкою рот); очі – щоб не бачили нічого недостойного, не виказували ненависть, гнів, невдоволення, щоб не плакали (пов’яжіть хусточку на очі); вуха – щоб не чули нічого зайвого (затуліть шарфом вуха); ноги – щоб не копалися і не ходили в погані компанії (перев’яжіть хусточкою ноги); душу – щоб не страждала (пов’яжіть шарф на тулуб в ділянці серця).

Після завершення процедури запитайте учасників: «На що спроможна така людина? Чи може висловити свою думку? Спостерігати, бачити прекрасне? Творити, обіймати, висловлювати радість? Йти по життю (можна легко підштовхнути)? Співчувати, радіти, довіряти?».

Поступово звільняйте учасника, супроводжуючи свої дії оптимістичними висловлюваннями. Наприклад: «Розв’яжемо очі, щоб ви могли бачити прекрасне і насолоджуватися ним» тощо.

Обговорення. Спочатку запитайте добровольця: «Як ви себе зараз почуваєте? Що відчували впродовж виконання вправи?» Потім перейдіть до обговорення усією групою. Що робити з негативними емоціями? Що нас очікує, коли стримуємо емоції, тобто забороняємо собі їх виказувати? (Неви- словлені емоції породжують страх і руйнують душу). Якщо пригнічувати емоції недоцільно, тоді як бути? (Емоції варто висловлювати і робити це в коректній формі). Емоції – це енергія, якою можна мудро скористатися для позитивних змін. Виникає природнє запитання: як конструктивно управляти емоціями, використовувати їхню енергію?

Вправа «Мішечок криків». По черзі або за бажанням діти підходять до ведучого і якнайгучніше кричать у спеціальний мішечок. А після заняття вони можуть, якщо захочуть, "забрати" свій крик назад.

Діти не завжди обмежуються бурхливою словесною реакцією, а іноді пускають у хід кулаки. У таких випадках варто їх учити контролювати свою фізичну агресію. Учитель, бачачи, що діти занадто активні на перерві, може організувати рухливі ігри, змагання. У класах шестирічок можуть бути підручні засоби: легкі м'ячі, які дитина може жбурляти в мішень; м'які подушки, які розгнівана дитина може бити; газети, які можна зім'яти і жбурляти у певне місце. Усі ці предмети можуть сприяти зниженню емоційної і м'язової напруги.

Групова дискусія «Агресивна людина». Мета: пізнання і прояв власного ставлення до проблеми агресивної поведінки, навчання розпізнавати спрямованості власних агресивних імпульсів.

Процедура: «Кожна людина від природи має агресивну енергію. Проте різні люди використовують її по-різному. Одні — щоб творити, і тоді агресивну енергію можна назвати конструктивною. Інші — щоб знищувати або руйнувати, і тоді їхня агресія — деструктивна. Конструктивна агресія — це активність, прагнення до досягнень, захист себе й інших, власної гідності, завоювання свободи і незалежності. Деструктивна агресія — це насильство, жорстокість, ненависть, недоброзичливість, злість, прискіпливість, сварливість, гнів, роздратування, упертість, самозвинувачення. Тому, щоб розуміти, що з нами відбувається, дуже важливо розпізнавати свої агресивні імпульси, керувати ними і спрямовувати в бажане русло, не заподіюючи нікому шкоди.

Проаналізуйте власну поведінку і постарайтеся відповісти на запитання:

У якій формі (деструктивній чи конструктивній) найчастіше виявляється Ваша агресивна енергія?

Подумайте, яким способом, як Ви справляєтесь зі своєю агресивною енергією?

Як Ви ставитесь до власної агресивної енергії? Які Ваші звичні способи розрядки цієї енергії?».





Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал