Доба київської русі християнство як чинник нових культурних процесів



Скачати 360.91 Kb.

Сторінка1/2
Дата конвертації10.04.2017
Розмір360.91 Kb.
  1   2

32
В.М. Шейко, Л.Г.Тишевська. Історія української культури
ДОБА
КИЇВСЬКОЇ РУСІ
Християнство як чинник нових культурних процесів.
Розвиток освіти та наукових знань.
Розвиток літератури.
Архітектура та монументальний живопис.
Мистецтво оздоблення книги та художнє ремесло.
Культура Галицько Волинської Русі.
’ËÒÚˡÌÒÚ‚Ó ˇÍ ˜ËÌÌËÍ
ÌÓ‚Ëı ÍÛθÚÛÌËı Центром зародження східнослов’янської державності було середнє Подніпров’я,
що мало давні традиції політичного розвитку. У І VІІ ст. тут виникло велике об’єднан ня полян, яке згодом перейняло назву одного з місцевих племен — Рос або Рус. До цього періоду відносять заснування Києва.
У VII ст. слов’яни вже займали величезну територію, підтримуючи зв’язки з різними країнами і народами. Дорогами, які йшли через Давню Русь, йшла торгівля зі Сходом
і Заходом. У давньоруських містах залишилися витвори іноземного мистецтва, які слугували зразками для місцевих художників, збагачуючи їх творчість новими мотивами і
формами. Зв’язки слов’янських земель зі Сходом були досить значними, особливо у
VІІІ Х ст.
Київська Русь охоплювала територію від Балтики до Чорного моря і від Закарпаття до Волго Окського межиріччя. Вона відіграла визначну роль в історії східних сло в’ян. За час її існування відбулися процеси політичної, економічної і культурної консолідації східних слов’ян.

33
Доба Київської Русі
Високий зліт культури за часів Київської Русі був зумовлений глибокими соціально економічними процесами, що на той час відбувалися на землях східних слов’
ян, — відокремлення ремесла від сільського господарства, виникнення і забудова міст як центрів ремісничого виробництва й торгівлі, розвиток феодальних відносин.
ІХ ст. в історії Русі було переломним етапом. Цей час завершується складний і
тривалий процес формування феодалізму у східних слов’ян та Давньоруської держави,
де столицею був Київ. Цього часу у Києві на місцевій слов’янській основі складалася нова міська культура. У Повісті временних літу др. половині IX ст. згадуються київські
князі Аскольд і Дір. Згідно з літописними повідомленнями ці князі були нащадками
Кия, останніми представниками місцевої династії. Часи князювання Аскольда і Діра позначилися цілою низкою визначних подій. Аскольд, змінивши при владі свого брата
Діра, здійснював сміливу і далекоглядну програму заходів, спрямованих на зміцнення
Київської держави та усталення її авторитету в очах середньовічної Європи. Заради піднесення свого політичного авторитету, київський володар перейняв на себе титул кагана,
що дорівнював імператорському. Таким актом Русь ставала врівень з Візантією та Хаза рією – найсильнішими тогочасними державами. Головний напрям політичної зацікавленості київського кагана був спрямований на південь та південний схід, де були най розвинутіші на той час країни. Київські дружини беруть участь у військових діях у
Закавказзі, в Ірані. Та найбільшою акцією Аскольда були знамениті походи на Візантію та укладені ним мирні угоди з греками. Особливого розголосу набув похід руських дружин під проводом Аскольда на Константинополь у 860 р. Цей похід відіграв вирішальну роль в утвердженні міжнародних позицій Київської Русі. Облога Царгорода стала своєрідним пунктом відліку руської історії у грецьких хроніках із посиланням на «летопи санье греческое». Повість временних літ відзначає, що від цього часу «начася прозивати Руська земля. Тобто відбулося, по суті, дипломатичне визнання Візантією східнослов’янської держави.
Величезну увагу Аскольд приділяв ідеологічному та культурному поступу своєї
країни. На Русі починаються процеси християнізації. Константинопольський патріарх
Фотій посилає на київську землю архієпископа Михайла Сірина і шість єпископів. На принципово новий щабель підноситься давньоруська культура. Починається будівництво церков, виникає література. Взимку 860 861 років славетний просвітник Кирило під час своєї хазарської місії мав нагоду бачити у Херсонесі Євангеліє і Псалтир руськими письменами писані. Це було за рік до винайдення ним особливої слов’янської
абетки. Але впливова верхівка у Руській державі противилася прийняттю християнства
і, організувавши заколот, убила Аскольда і Діра.
Отже, Київська Русь другої половини IX ст. являла собою значну військово політичну структуру, що впевнено входила вколо європейських держав.
У Х ст. відбувалися якісні зрушення у розвитку ремесла, пожвавилася торгівля. Вкраїні виникали все новій нові міста, що були осередками ремесла і торгівлі, центрами державно адміністративного управління. Ранньофеодальне місто з характерними для нього соціально економічними функціями підривало родоплемінний поділі справляло значний вплив на формування відносно єдиної державної території Київської Русі. Русь

34
В.М. Шейко, Л.Г.Тишевська. Історія української культури
ставала цілісною державою з відносно єдиною монархічною формою правління й набувала дедалі більшого авторитету на міжнародній арені.
Соціально економічний і політичний розвиток Давньоруської держави неминуче вимагав відповідних зрушень і в сфері ідеології. Відтак коли Володимир Святославич посів великокнязівський престол, то спробував спершу упорядкувати й централізувати язичницькі вірування на основі традиційних слов’янських культів. Приведення форм язичницьких вірувань східних слов’ян до єдиної давньоруської релігійної системи не увінчалася успіхом. Язичницька віра неспроможна була ідеологічно задовольнити потреби молодої держави. Вона недостатньо сприяла потребам об’єднання держави, підвищенню її міжнародного авторитету. Київська Русь серед інших країн виглядала як держава варварська, тобто язичницька, хоча вона ні в чому не поступалася своїм могутнім сусідам і, зокрема, Візантійській імперії. Ранньофеодальна держава, якою на кінець
Х ст. вже була Київська Русь, потребувала такої ідеології, яка б виправдовувала нові
соціально політичні порядки, слугувала б потребам панівної верхівки. Ставало дедалі
очевиднішим, що давньоруська державність мала потребу у монотеїстичній релігії.
Літопис розповідає нам про спробу створення єдиного пантеону для всіх східнослов’янських племен. Це був серйозний політичний акт київський князь Володимир під свою об’єднувальну діяльність спробував підвести релігійну основу, освятити свій політичний авторитет авторитетом найбільш шанованих богів. Звертає на себе увагу той факт, що у число цих богів увійшли не тільки слов’янські. Між Перуном і
Даждьбогом був поставлений Хорс, бог сонця народів Середньої Азії. У пантеон були включені також Симург бог, який згадується у сказаннях народів Середньої Азії, і Мо кош – богиня фінських племен. Ці факти очевидно свідчать проте, щодо складу давньоруської держави входили фінські племена і народи зі сходу.
Знайомлячись з християнським віровченням і поступово прилучаючись до нього,
панівна верхівка впевнилася у придатності саме цієї релігії для потреб зміцнення і подальшого об’єднання держави.
Слідом за наверненням киян до християнства розпочалося хрещення мешканців
інших давньоруських земель. Хрещення Русі викликало гостру реакцію народу, що виявлялася нерідко у формі фізичної розправи. Запровадження християнського вірування було складною і суперечливою подією в історії Київської Русі. Людина раптом почала усвідомлювати свою особливу роль у світі, розуміти власну відмінність від іншої природи. Віднині вона є образом та подобою Божою, і звідси випливає її нова роль у світі.
Прийняття християнства, звичайно, було прогресивним для Русі. Саме ця обставина остаточно визначила входження Русі до загального європейського ландшафту, розширивши економічні, політичні і культурні зв’язки з християнськими державами Європи.
Християнство справляло значний вплив на процес формування давньоруської народності, сприяло єднанню всіх руських земель. Разом з феодалізмом і християнством на
Русі утверджується новий світогляд, який наголошує на сприйнятті значущості людини
і людства у навколишньому світі. Природа віднині розглядається як така, що слугує
людині, допомагає їй матеріальними благами.

35
Доба Київської Русі
Східні слов’яни з прийняттям християнства постали не як варварське плем’я, що протистоїть навколишнім народам, а як особливий народ, який має рівні права з іншими державами і народами.
Результати прийняття християнства східними слов’янами були досить багатими.
Християнство постало як наслідок все більшої соціалізації життя, коли людина з мікро колективу стала виростати до соціуму. Християнство допомагає жити людині в соціумі,
проте почасти порушуючи при цьому язичницьку гармонію з природою.
Не підлягає сумніву, що прийняття християнства сприяло розвитку писемності,
освіти, мистецтва, розвитку філософської, політичної, соціальної думки. Писемність на
Русі з’явилася ще до введення християнства. Але новий виток розвитку не лише вимагав, алей давав відповіді на нові запитання буття. Через християнську літературу на
Русь прийшла вся мудрість, раніше накопичена європейським світом.
Християнство, на відміну від античної раціоналістичної філософії, звернулося не стільки до розуму, скільки до почуття, до душі. Православ’я, що прийшло в стародавню
Русь, промовляло не стільки раціоналістичними словесними формами, скільки образами, одухотвореними символами, притчами, що були більш зрозумілими. Поетичність,
чуттєвість, сентиментальність — ці характерні риси українського народу знайшли своє
вираження у християнстві ÓÒ‚iÚË Ú‡
̇ÛÍÓ‚Ëı Вплив християнства на культурний розвиток Київської Русі був досить складним
і суперечливим. Фактично церквою визначалися напрями розвитку культури. Храми і
монастирі стали головними осередками розвитку освіти, науки, мистецтва. Християнізація Русі стала важливим стимулом поширення книжного знання. При давньоруських храмах і монастирях створювалися бібліотеки, приміщення для переписування книг.
Перша бібліотека у Київській Русі була заснована за часів Ярослава Мудрого у Софійському соборі ( 1037 р, згодом з’явилася бібліотека і в Києво Печерському монастирі. Книжне знання розцінювалося тоді як головна ознака гідності людини.
Розвиток освіти у Київській Русі будувався на власних традиціях із використанням античного та болгаро візантійського досвіду шкільного навчання. До того ж прийняття християнства у його східному, православному варіанті сприяло поширенню грамотності, адже на відміну від католицизму богослужіння у православному храмі проводиться рідною мовою Шкільна освіта за часів князювання Володимира Великого і Ярослава Мудрого стала частиною загальнодержавної та церковної політики. Цього часу у Київській державі
утворюються три типи шкіл навчальний заклад, що утримувався за рахунок князя, так звана палацова школа підвищеного типу приватна школа домашнього навчання навчальний закладу якому готували священиків – школа книжного вчення».

36
В.М. Шейко, Л.Г.Тишевська. Історія української культури
У давньоруських школах обов’язковим було навчання основам письма, читання та рахунку. А оскільки література, що надходила з закордону, була написана здебільшого грецькою та латинською мовами, то важливого значення надавали вивченню цих мов. Крім того, вивчали музику та спів, розглядаючи їх як одне з семи вільних мистецтв. Писали на дерев’яних дощечках, вкритих воском, роговою або металевою паличкою, яка називалася стилем.
Поширенню грамотності сприяла меценатська діяльність київських князів Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха. Уже в ХІ ст. важливим елементом ідеології давньоруського суспільства стала педагогічна думка, хоч як самостійна галузь знань вона ще не існувала. Своєрідність давньоруської педагогічної думки виявляється в її орієнтації на суспільно корисні цінності. Ідеї патріотизму, єдності руської землі, морального вдосконалення особистості стають основним змістом просвітництва на київських землях. З цього погляду непересічне значення має така пам’ятка давньоруської літератури, як «Поучення» Володимира Мономаха, що містить цілу низку моральних настанов, спрямованих на утвердження гуманістичного світогляду. Особливої
уваги з погляду педагогіки заслуговують Ізборники Святослава 1073 та 1076 років. У
«Ізборнику» 1073 р. містилися фрагменти творів візантійських богословів, філософів,
письменників. Ця книга стала своєрідним підручником з біології, медицини, астрономії, математики, логіки. Ізборник 1076 р. містив повчання на морально етичні теми.
Завдяки культурним зв’язкам з Візантією, на Русі стають популярними такі галузі знань, як філософія, діалектика, граматика. Твори Платона, Аристотеля, Сократа,
Епікура стають основними джерелами формування давньоруської філософської думки.
Запровадження християнства малоістотне значення для розвитку тогочасної філософської думки. У межах києворуської культури складався притаманний українській духовній традиції тип мислення, що несхильний до абстрактного філософського теоретизування.
Згідно з цим у києворуській культурі виробилося розуміння філософії і філософа. Саме в епоху Київської держави закладалися підвалини філософського мислення, відбувалися засвоєння та творча переробка елементів візантійської та східної філософських культур. Саме націй основі формувалися елементи духовної культури Русі, зростало уявлення про людину та її гармонію з навколишнім світом. Київські книжники пропагували мир між народами, обстоюючи ідею спільності людства, рівності народів, духовного вдосконалення людства.
Водночас, будучи далекою від абстрактних проблем, філософська думка Русі не знала схоластики і не замикалась на функції служниці богослов’я, позаяк саме богослов’я усвідомлювало себе як слугу князівської влади.
Особливістю соціально економічного і політичного життя Київської держави обумовлювались і особливості її філософської культури, що проявилося в розмаїтті підходів до розв’язання тих чи інших питань. Основою філософських пошуків у Русі стає філософія історії, основним сюжетом — світова історія, а провідною темою — сенс людського буття.
Прийнявши хрещення від Візантії, Русь звертається ідо її літературних джерел. У
загальному масиві перекладної літератури Русі того часу переважають візантійські

37
Доба Київської Русі
автори. Це твори отців церкви, книги із всесвітньої історії. Із візантійської культурної
спадщини вибирається те, що відповідає інтересам культурного розвитку Русі. Із патристики тут в основному перекладаються пам’ятки IV—VI ст., в яких християнство зближається з філософією. Це, насамперед, твори Іоанна Дамаскіна, де викладено граматику і діалектику, Іоанна Златоуста, Василя Великого, Григорія Богослова, Єфрема Сірина та ін. Крім візантійської літератури, набули поширення праці болгарських авторів со лунських братів Кирила та Мефодія, Іоанна Екзарха, Костянтина Преславського, Климента Охрідського та інших представників золотого віку болгарської культури.
Свідоцтва про будову Всесвіту та космологічні уявлення черпалися із «Шестидневів»
(Василя Великого, Георгія Песиди, Іоанна Екзарха) — оповідань про створення світу з розгорнутими коментарями богословського, філософського та природничо наукового характеру Фізіолога — збірки відомостей про звірів, птахів, комах, риб тощо, зібраних із різних джерел східних переказів, з Талмуду, Біблії та ін.; Християнської топографії Козьми Індикоплова — оповідань із космографії та географії християнського погляду, творів Єпіфанія Кіпрського, апокрифічних творів. У цих творах розглядалась,
насамперед, християнська наука. Вони містили цілий ряд найнеймовірніших вигадок
(твердження про плоскість Землі, проте, що левиця приводить мертве левеня, а вже потім оживляє його своїм духом, ствердження, що змія поститься сорок днів і сорок ночей, перш ніж скинути шкіру, тощо. По суті це було кроком назад порівняно із здобутками античних мислителів, проте поряд з вигадками, далекими від дійсності, в них вкраплялися і елементи істинного знання.
На основі творчого осмислення перекладних джерел світової культури того часу формувалася філософська культура Русі. Маючи полемічний характер, ці твори містили ряд глибоких філософських ідей про співвідношення віри і розуму, сутність і сенс людського буття, місце і призначення людини у світі, її пізнавальні можливості. Період їх появи належить до XI — першої половини XII ст.
Особливою просвітницькою і культурною атмосферою відрізнявся двір Ярослава Мудрого. Просвітницька діяльність князя і членів його родини залишила помітний слід в історії вітчизняної культури. Київська Русь не поступалася в освіченості тогочасним країнам Європи. При дворі київського князя виховувалися й здобували освіту діти багатьох королів європейських держав.
Своєю освіченістю славився син Ярослава Мудрого Всеволод, який знав п’ять
іноземних мові був обізнаний у багатьох галузях знань. Саме Всеволод Ярославович був засновником Видубицького монастиря. Інший син Ярослава – Святослав був фундатором Успенського собору Києво Печерського монастиря і замовником Ізборників і 1076 рр. Відомою постаттю в історії Європи стала Анна Ярославна, яка отримала при дворі освіту і стала дружиною французького короля Генріха. Донька Всеволода Ярославовича Ганна відкрила у 1086 р. при Андріївському монастирі школу для дівчаток,
де навчали письму, музиці, співу, рукоділлю.
Найпомітнішими культурними центрами на київських землях цього часу стали монастирі. Значну роль у справі просвітництва відігравала Києво Печерська лавра. Заснований монастир був уроці у печерах над Дніпром. А назву лавра отримав уже у

38
В.М. Шейко, Л.Г.Тишевська. Історія української культури
ХІІ ст. Таку назву мали великі монастирі у Палестині та Греції ще уст. (Слово
«лавра» означає міська вулиця, квартал. Культурно просвітницьку діяльність здійснював Видубицький монастир, побудований у другій половині ХІ ст. князем Всеволодом Ярославичем. До цих осередків освіти з усіх країв прямували люди, щоб отримати знання. З розвитком освіти Київська Русь ставала однією з найбагатших і найосвіченіших країн Європи Християнство, яке прийшло на давньоруські землі, інтенсифікувало містобудування і храмобудування, розвиток образотворчого мистецтва, художнього ремесла. Водночас, прийняття християнства стимулювало зростання спочатку церковного, а потім і
світського письменства, відкрило шлях проникненню на Русь здобутків візантійської
літератури, а також літератур східних і західноєвропейських народів.
Основою писемної мови Київської Русі була жива давньослов’янська мова східних слов’ян. Вона почала формуватися у І Х ст. з праслов’янської мови. Із введенням християнства на Русь приходить і книжна церковнослов’янська мова, яку називають ще старослов’янською. Із становленням давньоруської літературної мови утверджувалася і
література Київської Русі. Письменство розвивалося у тісному єднанні з уснопоетич ною народною творчістю, яка мала переважно синкретичний і дуалістичний характер,
поєднуючи язичницький світогляд з християнством. Отже, усна народна творчість, поява писемності, запровадження християнства прискорили процес становлення літератури Київської Русі з притаманним їй історизмом, громадянською активністю та публіцистичністю стилю. За два з половиною століття (до монголо татарської навали) вона досягла високого ідейного і художнього рівня.
Літературу Київської Русі прийнято ділити на перекладну й оригінальну, що обумовлено історичною закономірністю.
Оскільки Київська Русь прийняла християнство за греко візантійським зразком, той перші церковні книги були візантійського походження. Переписувалася і перекладалася, насамперед, біблійна література вибрані тексти зі Старого заповіту — пара мійник, збірка псалмів царя Давида — псалтир, діяння апостолів — Апостол, тлумачення біблійних текстів — палеї та ін. Біблійні книги, або святе письмо, були обов’язковою церковною літературою. До Київської Русі потрапила порівняно незначна частина біблійних книг із Моравії та Болгарії в перекладах старослов’янською мовою, зроблених Кирилом та Мефодієм. Особливу популярність мав Псалтир, який використовувався як підручник для навчання письма. Набув поширення також Парамійник,
великою популярністю користувалися новозавітні твори, зокрема Євангеліє, Апостол, Апокаліпсис (Одкровення Іоанна»), які були основним джерелом утвердження християнської церковної ідеології. З них укладалися апракосні (неповні) євангелія і
апостоли, які були розраховані на читання під час церковних службу визначені дні
тижня та релігійних свят.

39
Доба Київської Русі
Найдавнішими апракосними євангеліями, переписаними на Русі, були кирилич на частина Реймського євангелія Анни Ярославни (перша половина XI ст.), Остромиро ве євангеліє. Архангельське євангеліє (1092 р, Новгородські службові лінії (1095 1097 рр.)
та кілька Апостолів другої половини XII ст. Повні переклади усіх книг біблії у вітчизняній писемності з’явилися набагато пізніше.
Чималого поширення на Русі набули твори релігійного змісту — апокрифи
(гр. — прихований, таємничий. Вони уточнювали і доповнювали святе письмо. На зорі
християнства апокрифи призначалися для людей обраних, посвячених у таємниці релігії.
Згодом їх почали використовувати різні опозиційні єретичні угруповання, які вели внутрішньо церковну боротьбу. Це спричинило перегляд таких творів ортодоксальною церквою. За тематикою апокрифи поділяють натри групи старозавітні, новозавітні та есхатологічні. Старозавітні були найдавнішими апокрифами. Це були легенди про створення світу, про Бога і Сатанаїла, про Адама і Єву, про всесвітній потоп, ковчег Ноя,
царів Давида і Соломона. Новозавітні апокрифи розповідали прожиття і діяльність
Ісуса Христа, про народження Христа, про діяння апостолів. І, нарешті, найпопулярнішими були апокрифи есхатологічні — про загробне життя, про кінець світу, про рай і
пекло. Найвідомішим есхатологічним апокрифом з часів Київської Русі стало «Хождєніє
богородиці по муках. У процесі довготривалого переписування й редагування цей апокриф обростав соціально побутовими елементами, образ богородиці опоетизовувався.
Пізніше фабульна основа апокрифів увійшла окремими темами, образами у художню літературу.
Традиції Біблії у створенні життєписів продовжувало житійне, або агіографічне письменство (гр. — святий і пишу. Найпершими відомими в Київській Русі агіог рафічними творами були переклади житій Антонія Великого, Федора Студита, Іоанна
Златоуста, Георгія Побідоносця. Найбільшою популярністю у києворуських землях, а пізніше і в Україні, користувалися житія Миколая та Олексія — чоловіка божого».
З Візантії прийшла до нас також патристика (гр. — батько, отець, або ора торсько учительська література отців церкви — богословів і проповідників християнства. Це були твори Іоанна Златоуста, Григорія Богослова, Василя Великого, Єфрема
Сирина та ін. Твори патристики сприяли зміцненню основ християнської моралі та феодальної ідеології. Вони популяризували основні принципи християнської догматики,
тлумачили біблійні тексти, прославляли біблійних героїв і діячів церкви.
Великою популярністю на Русі користувався збірник Іоанна Златоуста «Златост руй», де були вміщені проповіді і повчання видатного візантійського богослова. Твори
Іоанна Златоуста приваблювали читачів не тільки релігійно моралізаторським змістом,
а й певними соціальними проблемами, в яких автор викривав пороки тогочасного візантійського суспільства.
Серед перекладних творів помітне місце посідали полемічні твори Василя Кеса рійського, Афанасія Александрійського, проповіді Єфрема Сірина. Із слов’янських проповідників популярністю користувалися повчання Клемента Охрідського — учня Кирила і Мефодія.

40
В.М. Шейко, Л.Г.Тишевська. Історія української культури
У зв’язку з інтенсивним розвитком знань у Київській Русі досить поширеною стала природничонаукова література енциклопедичного характеру. В ній містилися відомості про навколишній світ, про флору і фауну відповідно дохристиянського віровчення з широким використанням античних джерел.
З візантійської літератури на Русь прийшли «шестидневи», які докладно коментували біблійний переказ про створення світу за шість днів. Застерігаючи читачів від захоплення античними теоріями про сутність природи, такі твори все ж користувалися здобутками античної науки, зокрема, працями Аристотеля і Плутарха, астрономічними та атомістичними дослідженнями. Найбільш відомим у Київській Русі був Шести днев» Іоанна Екзарха, в якому, крім біблійної міфології, містилися оригінальні роздуми автора про велич слов’янської мови, побут слов’ян тощо. Вважається, що цей твір мав значний вплив на Слово про Законі благодать Іларіона, «Поучення» Володимира Мо номаха та інші давньоруські твори.
Географічною енциклопедією була Християнська топографія Козьми Індикоп лова, яка мала космографічний характер. У книзі наводяться цікаві географічні, історичні, археологічні відомості легендарно казкового характеру і реальні описи тих країн,
де побував Козьма. Автор викладає свої уявлення про будову всесвіту на засадах догматики християнського віровчення. Дослідники вважають, що деякі фрагменти твору увійшли до давньоруських літописів.
Видатними пам’ятками перекладної літератури візантійсько болгарського походження є хронографи, в яких викладено епізоди всесвітньої історії. Матеріалом для
історичних хронік слугували твори античних і середньовічних істориків, античні міфи,
язичницькі і християнські переклади та легенди і, звичайно ж, Біблія.
У Київській Русі поширення набули хроніки Іоанна Малали, Георгія Синкелла і
Георгія Амартола. Хроніка Іоанна Малали була перекладена в Болгарії і складалася з передмови і вісімнадцяти невеликих книг чи розділів. Утворі викладається історія Єгипту, Ассірійського царства, Вавілону, Греції, Риму, Візантії, Персії. Крім того, подаються оповіді про античних богів і героїв. Помітним явищем доби перекладної літератури стала велика за обсягом хроніка Георгія Амартола, що складалася з чотирьох книг і містила виклад подій від Адама до Олександра Македонського, історії Римської імперії, Візантії
і закінчувалася 864 роком. Стилістично хроніка ця близька до проповідницької та вчительської літератури.
Отже, через перекладні візантійські хроніки давньоруський читач мав змогу ознайомитися з історичними подіями, з візантійською і римською культурою та культурами інших народів. До того ж вони спонукали давньоруських літописців до визначення місця Руської землі у світовому історичному процесі.
Швидкими темпами запроваджувалася у Київській Русі література світського характеру — белетризовані воїнські повісті та романи. Серед них повість Йосифа Флавія
«Іудейська війна, Троянські діяння Іоанна Малали, воїнський роман «Александрія»,
лицарський роман «Девгенієве діяння та ін. Якщо релігійна література перекладалася адекватно, з максимальним наближенням до оригіналу, то белетристична література зазнавала творчої переробки, якісного переосмислення.

41


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал