До проблеми виразного читання на уроках української літератури



Скачати 85.49 Kb.
Дата конвертації09.05.2017
Розмір85.49 Kb.
Кириківська загальноосвітня школа

І – ІІІ ступенів
З досвіду роботи
До проблеми виразного читання

на уроках

української літератури


Учитель Кузьменко О.М.

Успішна робота вчителя великою, якщо не вирішальною, мірою залежить від того, зуміє чи не зуміє він викликати в учнів любов до свого предмета. У вчителів різних шкільних дисциплін є для цього свої специфічні засоби – “ключі”, за допомогою яких вони знаходять шлях до учнівських сердець. Для словесника одним з таких “ключів” є вміння виразно, а то й художньо читати літературний текст.

Звучить на уроці виразне, справді майстерне читання – і клас завмирає, потрапивши в полон створених письменником картин і образів. Саме цим найчастіше й створюється на уроці той емоційний настрій, без якого взагалі немислиме викладання літератури. І навпаки, якщо текст читається невиразно, урок здебільшого перетворюється на нудне, нецікаве заняття. Воно й зрозуміло, адже, як слушно зауважив відомий теоретик виразного читання Б.Буяльський, “не всяке усне слово – живе слово! І воно буває мертвим, коли позбавлене творчого натхнення, що живиться глибоким розумінням і щирим почуттям”.

Що означає виразно прочитати художній текст?

Це передовсім захопити, зворушити слухачів, змусити їх і емоційно, і естетично пережити прочитане. А для досягнення цього є лише один шлях – глибоке проникнення в ідейно-художній зміст твору в процесі підготовки до його читання.

У теорії виразного читання є такий термін – закон бачення. Суть його полягає в тому, що читець повинен чітко і “зримо” уявити собі зображені автором картини – інакше він не зможе відтворити їх, передати засобами живого слова читачам. “Поки виконавець (читець) не побачить усього, про що розповідає (читає),- слушно зауважує один з видатних майстрів виразного читання Д.Журавльов,- він не зможе змусити працювати фантазію слухача, не зможе захопити слухача своїми баченнями”.

Готуючись до читання тексту в класі, вчитель повинен пам’ятати про цей закон. Тоді не лише в його уяві, а й в уяві учнів зримо постануть відтворені письменником картини дійсності, і їх фантазія запрацює в потрібному напрямі.

Не менш важливим є й так званий закон перевтілення. Як відомо, видатні письменники вражають нас винятковим умінням перевтілюватися у своїх героїв. Можна навести немало прикладів, з яких видно, наскільки складним є психологічний процес творення образу, коли автор повністю перевтілюється в героя, цілком проймаючись його почуттями й настроями. І.Тургенєв, наприклад, зізнавався в тому, що коли писав сцену розлучення батька з донькою в романі “Напередодні”, то аж плакав від зворушення.

Мистецтвом перевтілення певною мірою повинен володіти й читець, інакше він не зможе ні сам глибоко пройнятися настроєм автора твору чи його персонажів, ні, тим паче, передати цей настрій слухачам. Читцеві важливо збагнути, чиїми очима дивиться письменник на зображене, чиїми вустами він говорить, як сам ставиться до своїх героїв, їхніх дій, учинків, висловлювань тощо. І все це теж має відобразитися в читанні.

Ще одна важлива передумова, без якої немислиме виразне читання,- це вміння збагнути підтекст у творі, уловити сховані в тексті відтінки людських почуттів ( суму, жалю, співчуття, радості, захоплення, іронії, зневаги, осуду та ін. ) і відтворювати їх за допомогою відповідного інтонаційного акцентування. Справа ця, можна сказати, “ювелірна” і потребує особливої уваги читця, бо кожна фальшива нота негативно позначиться на сприйнятті й розумінні тексту слухачами.

Отже, говорячи про глибоке проникнення в текст у процесі підготовки до його виразного читання, слід відзначити важливість трьох моментів:


    1. відтворення в уяві читця зображених автором картин;

    2. уміння перевтілюватися в процесі читання;

    3. відчуття підтексту.

Одначе цими моментами всі аспекти підготовки до виразного читання не вичерпуються. Читець також повинен уміти визначити тон і темп читання, користуватися логічними наголосами й паузами, правильно інтонувати речення, надавати читанню відповідного емоційного забарвлення.

Тон читання залежить від змісту твору і може бути різним: спокійним, схвильованим, урочистим, тужливим, жартівливим, іронічним, ніжним, мужнім і т.ін. Різним буде і темп читання, що теж диктується змістом, Ті місця в тексті, що відтворюють бурхливу динаміку подій, думок, переживань, читаються зазвичай у прискореному темпі; сумні, трагічні епізоди – в уповільненому; спокійний плин подій і думок передається в середньому темпі. Отже, і тон і темп змінюються залежно від характеру тексту.

У процесі підготовки до виразного читання багато важить уміння правильно визначати логічні наголоси, за допомогою яких виділяються голосом найважливіші для розуміння змісту слова й вирази ( конкретно в кожному реченні і кожній фразі). Полегшити це читцеві допоможе знання певних правил, коли виділення під час читання того чи того слова, виразу зумовлюється його синтаксичною роллю в реченні. Так, логічним наголосом завжди виділяються протиставлення, порівняння, однорідні члени речення, а також здебільшого інверсія.

Потрібно також уміти робити паузи, як логічні, так і психологічні. Логічні паузи необхідні в кінці речень, абзаців, у діалогах ( для відокремлення мови однієї дійової особи від мови іншої ). Невеликі логічні паузи обов’язкові перед вставними словами і реченнями та після них. Ними виділяються відокремлені члени речення. Що стосується психологічних пауз, то вони диктують виключно образно-емоційним змістом тексту і вживаються переважно тоді, коли треба змінити тон читання або виділити особливо важливі зі смислового погляду слова чи фрази. “Психологічна пауза, - відзначав К.Станіславський, - завжди активна, багата внутрішнім змістом. Логічна пауза слугує розумові, психологічна – почуттю”.

Емоційне забарвлення читання повністю залежить від ідейно-образного змісту тексту. Емоційну інтонацію не можна вигадати, вона “виникає наслідок бажання читця якомога правдивіше передати своє ставлення до подій і людей, про яких розповідає автор твору”.

Готуючись до виразного читання тексту, корисно зробити його декламаційний аналіз. Для цього читцеві необхідно:



  • уважно прочитати текст, глибоко зрозуміти його ідейно-образний зміст, чітко уявити зображені автором картини;

  • пройнятися загальним настроєм зображеного, почуттями автора та його героїв;

  • “прочитати” підтекст;

  • визначити загальний тон і темп читання та ті місця в тексті, де тон і темп змінюються;

  • розставити логічні наголоси, визначити паузи, про інтонувати речення;

  • продумати, яким буде емоційне забарвлення голосу.

Проілюструємо сказане на прикладі декламаційного аналізу поезії Т.Шевченка “І золотої й дорогої...”. Почнемо роботу з того, що, вдумливо прочитавши вірш, визначимо його тему та ідейне спрямування. Тема вірша – зображення безрадісного життя дітей в Україні в умовах колоніально-кріпосницького ладу царської Росії. Ідея – осуд цього ладу і вияв глибокого співчуття знедоленим дітям-сиротам, гіркої долі яких поет сам зазнав у дитинстві.

Вникнувши у зміст твору, спробуємо зримо відтворити у своїй уяві образ самотнього хлопчика-сироти, який сидить під чужим тином обідраний, нещасний, голодний. Це допоможе глибше пройнятися почуттями автора, його болями й переживаннями, роздумами не тільки про долю хлопчика, а й про долю всього народу.

Зображена поетом картина – сумна. Отже, й основний тон читання – сумний, мінорний. Темп загалом уповільнений, в окремих місцях трохи пришвидшений, інколи зовсім повільний. Емоційне забарвлення тексту визначити неважко: у вірші звучать в основному ноти туги, душевного болю і лише в заключних рядках (“Щоб він не плакав, не журивсь, щоб він де-небудь прихиливсь, то оддадуть у москалі”) прихована гірка іронія, яку обов’язково треба передати, читаючи.

Цими загальними зауваженнями , зрозуміло, не можна обмежитися, готуючись до читання вірша. Важливо продумати звукове відтворення змісту кожної строфи, кожного рядка, виділення логічними наголосами та паузами найважливіших у смисловому плані слів і фраз.

Перші три рядки вірша читаються повільно, з відтінком роздуму:

І золотої й дорогої

Мені, щоб знали ви, не жаль

Моєї долі молодої.

Логічне наголошення слів золотої, дорогої, не жаль, долі молодої допоможе донести до слухачів важливу думку, яку хотів висловити поет: золота, щаслива пора в житті людини – дитинство, і природно згадувати її з почуттям замилування й тихого жалю (ніколи не повернуться щасливі, безтурботні дитячі роки). Та поетові немає за чим жалкувати, бо його дитинство було дуже гірким, сирітським. І саме тому вже в наступних рядках починають звучати туга й сум:

А іноді така печаль

Оступить душу, аж заплачу.

Перед словами аж заплачу робимо художню паузу, відтіняючи цим їхній емоційний зміст, причому читати їх слід зі спадом інтонації, притишеним (аж до напівшепоту) голосом.

Далі змальована надзвичайно зворушлива картина самотнього хлопчика-сироти, який сидить під тином, образ, викликаний у поетовій свідомості власним сирітським дитинством:

А ще до того, як побачу

Малого хлопчика в селі.

Мов одірвалось од гіллі,

Одно-однісіньке під тином

Сидить собі в старій ряднині.

Цю частину вірша (до слів мені здається) читаємо голосніше, в дещо прискореному темпі, з почуттям глибокого співчуття до сироти, зробивши особливий наголос на словах одно-однісіньке. Голос спадає й уповільнюється темп лише перед рядками, які завершують цей уривок:

Мені здається, що се я,

Що це ж та молодість моя.

Наступні рядки, в яких поет висловлює свої роздуми про подальшу долю сироти, читаємо швидше, пристрасніше:



Мені здається, що ніколи

Воно не бачитиме волі,

Святої воленьки. Що так

Даремне, марне пролетять

Його найкращії літа,

Що він не знатиме, де дітись

На сім широкім вольнім світі,

І піде в найми...

Тут важливо зробити логічний наголос на словах ніколи не бачитиме волі і особливо – святої воленьки, які треба прочитати повільніше, навіть протяжно, задушевно. Це саме стосується і слів найкращії літа, що пролетять для сироти даремно, марно. Логічними наголосами виділяємо також слова де дітись, широкім вольнім світі і найми, які відіграють важливу смислову роль.

Перед словами і колись робимо психологічну паузу, оскільки заключні рядки читатимуться в дещо зміненому тоні й темпі. Голос поступово спадає, темп уповільнюється, в інтонації відчувається ледь вловима іронія.

... і колись,



Щоб він не плакав, не журивсь,

Щоб він де-небудь прихиливсь,

То оддадуть у москалі.

Оскільки іронія висловленої поетом думки сконденсована у словах оддадуть у москалі, необхідно перед словом москалі зробити психологічну паузу, надавши йому відповідного – іронічного інтонаційного відтінку.

Зробити декламаційний аналіз тексту це здійснити лише перший етап підготовки до виразного читання. Другим, не менш важливим етапом є тренування, коли шліфуються і вимова, і дикція, й інтонація, і темп, і відтворення логічних пауз т а наголосів, і навіть міміка. Підготовку до виразного читання тексту можна вважати закінчено. Лише тоді, коли сам читець буде повністю задоволений своїм читанням.

Одначе для вчителя-словесника важливо не лише самому навчитися виразно читати художній текст, а й навчити своїх вихованців. Є два взаємозумовлені шляхи вироблення в учнів навичок виразного читання: приклад і систематичне тренування. Говорячи про приклад, маємо на увазі передовсім приклад учителя, його читання на уроці, яке повинно бути виразним, емоційним, вражаючим. Прикладом для учнів можуть слугувати також магнітофонні записи читання літературних творів досвідченими читцями, зокрема акторами. При цьому демонстрація зразків має супроводжуватися відповідними коментарями, поясненнями, а іноді й окремими критичними зауваженнями, якщо десь у тексті вчитель не погоджується з інтерпретацією читця.



Вправи з виразного читання повинні бути систематичними як на уроках літератури, так і на уроках мови. Учителеві треба постійно стежити за учнівським виразним читанням, робити відповідні виправлення, зауваження. Особливу увагу слід звертати на вироблення в школярів правильної дикції, на вміння інтонувати речення, користуватися логічними паузами та наголосами, відтворювати під час читання втілені в тексті емоції. Цього не можна досягти без наполегливості, терпіння й такту. Лише за таких умов зусилля вчителя у виробленні навичок виразного читання у своїх вихованців дадуть позитивні результати.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал