До 5-го класу Шановні батьки!



Скачати 401.7 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації08.01.2017
Розмір401.7 Kb.
  1   2   3

Дитина іде

до 5-го класу



Шановні батьки!


Ось і пройшли чотири роки навчання вашої дитини в початковій школі. Хвилюються діти, хвилюєтеся і Ви. Це природно, адже вашу дитину зустріли у 5-му класі нові вчителі, нові предмети, нові взаємини з товаришами.

Батьки повинні пам’ятати, що будь-які перехідні періоди в дітей висувають специфічні проблеми, що потребують особливої уваги з боку батьків. Відбуваються зміни у психіці дитини. Перебудовуються сформовані раніше життєві поняття. Якщо в початковій школі діти тільки знайомилися з навчальною діяльністю, то в середній – опановують основи самостійних форм роботи, більш активно розвиваються пізнавальна й інтелектуальна сфери. Будьте готові до того, що, якщо не допомагати дитині в цей період, може відбутися зниження інтересу до навчання. А в результаті – виникнення конфліктів із учителями, батьками.

Пам’ятайте: «Якщо дитину підтримують, вона вчиться впевненості в собі».

Вашій дитині в перші місяці навчання потрібна Ваша пильна увага. Увага – це так просто, але дуже необхідно:



  1. Контакт очей – дивіться на дитину з любов’ю і впевненістю.

  2. Ласкавий дотик – частіше доторкайтеся до дитини.

  3. Пильна увага – умійте слухати дитину, а не тільки чути.

Будьте прихильні до ії дитячих проблем. Згадуйте частіше себе в ії віці.

Успіхів Вам, терпіння. Віримо, що у Вас усе вийде!



ПЕРЕХІД З ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ В СЕРЕДНЮ
Перехід з початкової школи в середню – це рубіж 4–го і 5-го класів. 4-й клас – достатньо спокійний період, коли вже все склалося: навчання, оцінки, взаємини. Це період відносної стабільності, коли психолог може з успіхом продовжувати займатися пізнавальним розвитком дітей. Саме із-за своєї стабільності 4-й клас часто випадає з поля зору педагогів і психологів.

Але це незвичайно важливий етап життя для дитини, оскільки о б ' є к т и в н о закінчується молодший шкільний вік і його підсумком є глибокі зміни і позитивні перетворення в психіці дитини.

Молодший шкільний вік є сензитивным:


  • для розвитку пізнавальних потреб і інтересів, для формування мотивів учення;

  • для розвитку продуктивних прийомів і навиків учбової роботи, так званого «уміння вчитися»;

  • для формування особи дитини, розкриття його індивідуальності, формування самооцінки, самоконтролю і саморегуляції;

  • для засвоєння соціальних норм і зав'язування міцних дружніх зв'язків.

Всі ці зміни відбуваються в рамках учбової діяльності, оскільки вона в цьому віці – ведуча. Результатом змін є психологічні новоутворення, які стануть фундаментом для розвитку особи на наступному віковому етапі.

Які ж це новоутворення? Питання принципове, оскільки нові якості і особливості, що розвиваються у дитини, можуть служити обгрунтуванням для вибору діагностичних методик.

Перш за все, у молодшого школяра в центр свідомої діяльності висувається мислення. Саме розвиток словесно-логічного мислення перебудовує всі інші пізнавальні процеси. Оволодіння понятійним мисленням веде до розвитку рефлексії, аналізу і внутрішнього плану дій. Словесно-логічне мислення – це перше новоутворення, завдяки якому розвивається рефлексія і внутрішній план дій.

Другий важливий момент – в цей період якісно змінюється здібність до довільної регуляції поведінки. Від довільності в ситуаціях, пов'язаних тільки з учбовою діяльністю, дитина переходить до довільного регулювання спілкування і поведінки, він стає здатний керуватися нормами і правилами спілкування. Новий рівень довільності – це друге новоутворення молодшого шкільного віку.

Третє новоутворення пов'язане з переходом до наочного навчання. Наочне навчання створює умови для розвитку нових пізнавальних потреб і нових інтересів. Тобто, формується нове пізнавальне відношення до дійсності.

До кінця молодшого шкільного віку починає складатися новий тип відносин з навколишніми людьми. Безумовний авторитет дорослого поступово втрачається, всього більшого значення починають набувати однолітки, зростає роль дитячого співтовариства. Тобто, четверте новоутворення – орієнтація на групу однолітків.

Окрім позитивних новоутворень з'являються і інші вікові зміни в особі дитини.

Одне з них прямо пов'язане з орієнтацією на групу однолітків. Річ у тому, що в 10-11 років істотно міняється характер самооцінки дитини. Якщо раніше вона складалася під впливом оцінок вчителя і ці оцінки стосувалися, в основному, навчання, то тепер на характер самооцінки все більше впливають інші діти. Причому, їх оцінки пов'язані з неучбовими характеристиками, якостями, що виявляються в спілкуванні. Можна говорити про виникнення в цей період кризи самооцінки. У дітей різко росте кількість негативних самооцінок.

Ще одна важлива зміна в особі дитини стосується мотиваційної сфери. Рубіж 4-5 класів характеризується значним зниженням учбової мотивації. На тлі нового пізнавального відношення, що формується, до дійсності часто спостерігається негативне відношення до школи в цілому, конфлікти з вчителями, зниження успішності.

Таким чином, в перехідний період важливо отримати інформацію про наступні якості і особливості дитини:



  • інтелектуальний розвиток;

  • учбові і позашкільні інтереси;

  • учбова мотивація;

  • поведінкова саморегуляція;

  • система відносин дитини (самооцінка, відношення до інших людей);

  • емоційний стан; останній параметр важливо досліджувати, оскільки перехід до нового етапу життя природно викликає деяку напругу.

Всі вищеперелічені якості і визначають вибір психодіагностичних методик.

ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ПОЧАТКОВОЇ

Й ОСНОВНОЇ ШКОЛИ, СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ УЧНІВ П’ЯТИХ КЛАСІВ

ДО ПРЕДМЕТНОГО НАВЧАННЯ


  

• причини труднощів п’ятикласників;

• показники дезадаптації школярів;

• поради щодо підготовки вчителів до переходу учнів у 5-й клас.

Кожен учитель, незалежно від того, працює він із молодшими школярами чи з підлітками, запитує себе: «Чому діти, які прийшли в 5 - й клас, відчувають великі труднощі в адаптації до основної ланки школи? Хто винен у тому, що в багатьох п’ятикласників (а потім і в учнів 6-го класу) спостерігається зниження успішності, втрата інтересу до навчання, неадекватність поведінки, погіршення взаємин з однолітками й дорослими?».

Є дві групи причин цих явищ. Перша (психофізичні причини) характеризує стан організму дитини й процеси, які відбуваються в ньому. Друга — педагогічні причини, пов’язані з організацією навчально-виховного процесу в 5—6-х класах.

Говорячи про психологічні особливості учня 10-12 років, необхідно коротко зупинитись на таких, які, у кращому випадку, ігноруються при побудові навчального середовища для 4—6-х класів, а в гіршому — є підґрунтям для виникнення конфліктів між учителем і учнем, а також учня із самим собою.

Відчуття дорослості, не підкріплене ще реальною відповідальністю, — ось особлива форма самопізнання, яка виникає в перехідний період і визначає основи стосунків молодших підлітків зі світом.

Відчуття дорослості виявляється в потребі рівноправ’я, поваги й самостійності, серйозного, довірливого ставлення з боку дорослих. Нехтування такими вимогами, незадоволення цієї потреби загострює негативні риси підліткової кризи. Якщо школа не пропонує учням засобів реалізації їхнього почуття дорослості, воно все ж проявляється, але найбільш невигідним способом — упевненістю підлітка в несправедливості й необ’єктивності вчителя.

Здатність до фантазування, некритичного планування свого майбутнього — ще одна типова риса молодшого підлітка. Результат дії стає другорядним, на перший план виступає власний авторський задум. Якщо вчитель контролює лише результат навчальної роботи школярів і не знаходить місця для оцінки дитячої творчості, ініціативи, самостійності, то процес навчання втрачає для учня свою актуальність і привабливість.

Молодшому підліткові притаманне прагнення експериментувати, використовувати свої творчі можливості. Якщо школа не забезпечує відповідних умов, то ця здатність реалізується лише в поверховій і примітивній формі — в експериментах зі своєю зовнішністю.

Починаючи роботу з учнями 5-х класів, необхідно брати до уваги вікові особливості раннього підліткового віку.

У зв’язку з початковим етапом статевого дозрівання істотні зміни відбуваються в пізнавальній сфері молодших підлітків: гальмується темп діяльності; на виконання певної роботи тепер їм потрібно більше часу; вони часто бувають роздратованими, примхливими; настрій постійно змінюється. Усе це стає причиною зауважень, покарань, призводить до зниження успішності й появи конфліктів у взаєминах.

Процес статевого дозрівання вливає негативно й на процеси гальмування та збудження. Підлітки частіше відволікаються, негативно реагують на зауваження, іноді поводяться зухвало. У психологічній літературі зазначається, що в дітей 10—12 років спостерігається неорганізованість, навчальна розгубленість, недисциплінованість, знижена самооцінка. Причина полягає в особливостях вікового періоду: підлітки швидше втомлюються, втома переходить у стійку перевтому. Ці процеси негативно впливають на поведінку школяра в цілому.

Ще на початку XX ст. італійський учений Моссо й німецькі науковці Верхарн, Гакер, Лоренц та ін. довели, що втома й перевтома — це явища фізіологічного й хімічного порядку. Вони подібні отруєнню організму. Учені відкрили отруту перевтоми — кенотоксин, що негативно впливає не тільки на працездатність людини, а й на її загальний стан. Наші діти вже від народження жителі, так би мовити, нервового століття, і більшість явищ, які призводять до втоми, не завжди вдається зняти. До того ж, ми підсилюємо її й не передбачаємо умови, які не допускають або знижують перевтому. Підсилює процеси дезадаптації ще й той факт, що діти немовби «розгубилися», не знають, як поводитися, до кого звернутися за допомогою, які вимоги є обов’язковими для виконання, а які — ні.

Отже, показниками дезадаптації школярів до умов навчання в 5—6-х класах є:

• зниження успішності навчання;

• відсутність інтересу до навчання;

• поява ознак стурбованості, неадекватних поведінкових реакцій на зауваження й репліки вчителя;

• погіршення взаємин з однолітками.

Водночас учитель має знати, що всі ці особливості об’єктивні, швидко минають і не спричиняють негативного виливу на навчання, якщо не стають предметом особливої уваги педагога. Він повинен ураховувати типологічні й індивідуальні особливості дітей цього віку й будувати навчально-виховний процес відповідно до них.

Організаційний бік процесу навчання також може спричиняти проблеми. Зміна форм навчання для п’ятикласників відбувається несподівано: замість одного вчителя початкової школи, який поповнював усі необхідні для дитини контакти з дорослими, з’являється багато вчителів-предметників, взаємини з котрими стосуються в основному питань успішності й поведінки на уроках. Замість одного «свого» класу, у якому проходили уроки, з’являється явище «бездоглядності» дітей у приміщенні школи (ходіння по кабінетам).

Досить поширеним є явище, коли вчителі-предметними приходять у п’ятий клас, випустивши зі школи старших школярів. Вони переносять на учнів 10—12 років методи навчання, характерні для старшої школи: висувають дуже серйозні вимоги до самостійності, різко збільшують темп вивчення навчального матеріалу, вводять одразу багато нових понять із різних навчальних галузей, розібратися в яких діти неспроможні. Усе це негативно впливає на результати навчання школярів.

Відповідь на запитання «Як допомогти учневі прожити цей складний період із мінімальними втратами?» пов’язана із серйозною підготовчою роботою вчителів як початкової школи (особливо 4-го класу), так і тих, хто починає працювати з учнями 5-го класу.

Як учитель початкової школи має підготуватися до переходу учнів у 5-й клас?

Перш за все, учитель має знати порівняльні вікові характеристики дітей 10—12 років (потреби, інтереси, необхідні обмеження, рівень пізнавальної діяльності та ін.); позитивні новоутворення цього періоду дитячого розвитку, а також результати навчання на початковому й основному етапах; бачити перспективні лінії в змісті навчання початкової й основної школи в усіх навчальних галузях.

Якщо молодший шкільний вік — період ознайомлення з навчальною діяльністю, то головна мета основної школи — розвиток інтелектуальноїпізнавальної, комунікативної активності й навчальної самостійності учня; формування якісно нової мотивації навчальної праці, що спрямована на оволодіння різними способами отримання інформації. І нарешті, педагогові треба вміти аналізувати причини неуспішності адаптаційного періоду й можливості (шляхи) корекції труднощів адаптації школяра.

 

Адаптація — це процес пристосування індивіда до вимог нового середовища, умов життя та діяльності. Її результат — пристосованість як особистісна якість, що виступає показником життєвої компетентності індивіда.



Адаптація дитини до навчання в середній ланці школи відбувається не одразу. Це довготривалий процес, пов’язаний зі значним навантаженням усіх систем організму.

Необхідно приділяти увагу використанню новаторських методів навчання, які сприяють благополучній адаптації дитини до умов організації навчання, які змінюються: навчальним діалогам, письмовим дискусіям, різновіковому співробітництву, роботі з карткою знань та ін.

Особливе значення для успішної адаптації на початковому етапі навчання має сформованість таких загальнонавчальних умінь:

• обдумано читати художні, науково-популярні й публіцистичні тексти, виділяти в них головну думку; переказувати текст; віднаходити інформацію в навчальній літературі, словниках і довідниках (у тому числі з використанням комп’ютера);

• виконувати роботу за нескладним алгоритмом; індивідуально і з усім класом ставити нове завдання; установлювати послідовність дій щодо його вирішення; доводити розпочату справу до кінця;

• описувати об’єкт спостереження; проводити класифікацію окремих об’єктів за спільною ознакою; порівнювати об’єкти для того, щоб знайти їх спільні й специфічні якості; висловлювати судження за результатами порівняння;

• бачити межу між відомим і невідомим; зіставляти результати власної діяльності зі зразком; знаходити й усувати помилки в навчальній праці; виробляти критерії для оцінки навчальної роботи; оцінювати свої дії й дії інших учнів за заданими критеріями; звертатися до дорослого із запитом про недостатню інформацію або з проханням дати консультацію, як усунути навчальні труднощі, визначені самою дитиною; і головне — виявляти схильність до того, щоб віднаходити способи й засоби вирішення завдань, яких не вистачає, а не отримувати їх у готовому вигляді;

• вступати в навчальне спілкування; брати участь в обговореннях; організовувати свою роботу в невеликих групах; володіти прийомами й навичками навчального співробітництва (уміння регулювати конфлікти, розуміти точку зору іншої людини, об’єктивно оцінювати роботу ровесників та ін.)

Необхідно, щоб учителі поступово ускладнювали зміст навчання в 4—5-х класах, особливу увагу приділяли особистісній значущості для школярів тих чи інших знань, намагалися враховувати їхні пізнавальні інтереси й можливості. Потрібно застосовувати введені в усі навчальні предмети (з урахуванням їх специфіки) знання про особливості вікового розвитку підлітків, їхні соціальні й особистісні очікування. Наявність у школярів цих знань — умова успішного дорослішання й подолання проблем перехідного віку.

Учителі як початкової (особливо в 4-му класі), так і основної школи мають працювати над розвитком рольової поведінки учнів, поступово вводити у процес навчання нові навчальні ролі («дослідник», «критик», «опонент», «керівник навчальної діяльності» та ін.). І, звичайно, необхідним є відпрацювання різних форм підліткової навчальної співпраці на основах паритету (рівності сторін), підкорення, розподілу тощо, а також використання нових форм організації навчання, наприклад, лабораторно-семінарської, дискусій, проектної діяльності, навчального експериментування та ін.

Велика робота чекає на вчителів щодо зміни ставлення до контрольно-оцінної діяльності учня. Вони мають забезпечити інтеграцію думки учня про себе з думками інших людей про нього; використовувати у процесі навчання конкретні навчальні ситуації, у яких відбувається розвиток самоконтролю, об’єктивної самооцінки.

Таким чином, вирішення питань наступності початкової й основної шкіл пов’язане зі створенням перспективного навчального середовища як школи «дорослішання підлітка», яка стала б, за висловом Л. С. Виготського, «не обстановкою, а джерелом розвитку» кожного школяра. А для цього потрібна психологічна перебудова особистості вчителя початкової школи.

Який місток прокласти між 4-ми й 5-ми класами, щоб не знищити прагнення учнів до знань та інтерес до навчання? Що треба взяти до уваги класоводу? До яких порад класоводів мають дослухатися вчителі старших класів?

Серед найважливіших порад учителям початкових класів можна назвати такі:

• у II семестрі знизити надмірну опіку над дітьми;

• збільшити обсяг різних видів самостійної роботи;

• обмежити використання яскравих наочних посібників;

• проводити більше тренувальних вправ із глибоким аналізом;

• систематично домагатися логічних доведень, висновків, узагальнень;

• у ході повторення й узагальнення основних тем проводити самостійні роботи з різним навантаженням;

• виявляти прогалини в знаннях, установлювати причини, сплановувати індивідуальну роботу, здійснювати диференційований підхід.

Значне місце на уроках слід приділяти вдосконаленню зв’язного мовлення дітей. Оскільки повторенню з мови відводиться незначна кількість годин у кінці року, то його потрібно розпочати одразу ж на початку квітня паралельно з вивченням нових тем.

Вчителям-предметникам варто ознайомитися з методикою роботи вчителів 4-х класів. Заздалегідь домовившись із класним керівником 4 класу, відвідувати уроки повторення й узагальнення програмового матеріалу, ознайомлюватися зі змістом самостійних робіт наприкінці навчального року та їх результатами, узяти на облік дітей зі зниженою здатністю до навчання, поцікавитися їхнім станом здоров’я й фізичним розвитком.

Батькам необхідно усвідомлювати, наскільки важливою для дитини у період адаптації є увага, підтримка, навіть маленька порада з їхнього боку. Тому для них класний керівник проводить збори, на які запрошує учителів – предметників. Під час обговорення проблеми переходу з початкової до основної школи увагу батьків насамперед звертаємо на необхідність збереження позитивного ставлення дітей до навчання. Дуже важливо не ставити до дітей завищених вимог та допомогти їм знайти особистий інтерес до вивчення нових предметів. Кожній дитині необхідно відчувати безумовне прийняття батьками, які вірять у неї, підтримують і допомагають долати труднощі, важливо знати, що батьків цікавлять її школа, клас, шкільне життя, перемоги та невдачі.

  Атмосфера підтримки, довіри, розуміння у сім’ї допомагає дитині ефективно розв’язувати проблеми у школі та досягати успіхів.

Проте готових рецептів щодо вирішення окресленої проблеми в педагогіці не існує. Учитель завжди має бути у творчому пошуку, адже у процесі навчання постійно виникають ситуації, що породжують нові проблеми, які й вирішувати треба по-новому.

 

Поради класному керівнику  5 – го класу

         Приймаючи керівництво класом, ви стаєте людиною, яка створює умови для адаптації дітей, настрій, задає темп у роботі. Це відповідально, тому:



  • поважайте дитину, терпляче ставтеся до її недоліків, заохочуйте ініціативу,

  • прислухайтеся та довіряйте класному колективу, прагніть у всьому досягти взаємності, адже долати недовіру доводиться роками,

  • відстоюйте інтереси дитини, якщо це необхідно, умійте поставити себе на її місце,

  • будьте об’єктивними за будь – яких обставин.

 

Пам’ятка для батьків п’ятикласників
1.Спілкуйтеся зі своєю дитиною, цікавтеся її життям, розповідайте їй про своє шкільне життя. Діліться власними переживаннями, це допоможе досягти взаєморозуміння.
2.Спостерігайте за сином чи донькою. Ви, як ніхто інший, знаєте свою дитину. І саме Вам її «йорзання» на стільці чи закушена губа можуть багато про що розповісти і без слів.

 

3.Дбайте про зовнішній вигляд дитини, її чистоту, охайність. Пам’ятайте, що для підлітків зовнішність є дуже важливою.


 4.Створюйте сприятливі умови для навчання дитини і повсякчас поліпшуйте їх. Учні основної школи часто звертаються до додаткових джерел інформації, виконуючи домашнє завдання. У наш час є багато пізнавальної, енциклопедичної, навчальної літератури, дисків. Придбавши потрібне, Ви полегшите дитині навчання.
5. Цікавтеся життям дитини у школі. Регулярно спілкуйтеся з класним керівником, особливо на початку навчального року.
6. Не гарячкуйте під час розв’язання конфліктних ситуацій! Вислухайте думку всіх учасників конфлікту. Будьте послідовними, думайте про наслідки. Попереду у дитини ще не один рік навчання.
 7. Не карайте дитину за низькі оцінки. Пам’ятайте, що зниження успішності під час переходу до основної школи – явище природне, очікуване. Ліпше допоможіть дитині! Не варто наголошувати при цьому, що Вам ніхто не допомагав, Ви самі з усім управлялись.
 8. Контролюйте навчання, відпочинок, дозвілля своїх дітей. Регулярно перевіряйте роботу в зошитах та записи у щоденнику. Важливо, щоб усі домашні завдання були виконаними, проте ще важливіше не допустити перевтоми дитини.
9. Співпрацюйте з класним керівником, допомагайте за потреби, адже він нещодавно познайомився з дітьми: всього одразу не охопиш.
ЩЕ ПОРАДИ )))

У процесі навчання у школі дитина проходить через ті чи інші кризові етапи, кожний із яких має свою специфіку, свої проблеми, що потребують особливої уваги педагогів, батьків та психологічної служби навчального закладу.

Одним із цих етапів є перехід учнів початкової школи у середню. П’ятий клас – кінець дитинства, період, що безпосередньо передує підлітковому. У цей час діти відкриті і довірливо ставляться до дорослих, визнають їх авторитет, чекають від учителів, батьків та інших дорослих допомоги і підтримки. Це відкриває великі можливості для виховних впливів.

Але 5-й клас – це період адаптації до середньої ланки школи.



Адаптація - процес пристосування до нових умов чи вимог середовища, результатом якої має бути пристосування, що є показником життєвої компетентності індивіда.

У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник – учителі-предметники», уроки проходять у різних кабінетах. Інколи діти навіть змінюють школу, у них з’являються нові однокласники.

Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя».

Незважаючи на таку гадану дорослість, п'ятикласник потребує ненав'язливого контролю, підтримки та допомоги, оскільки не завжди може сам зорієнтуватися в нових вимогах шкільного життя.

Адаптація дитини до навчання у середній ланці школи відбувається не одразу. Це досить довгий процес, пов’язаний зі значними проблемами як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру.

Саме педагоги, батьки, фахівці психологічної служби мають допомогти дітям.



Адаптація учнів 5 класу до навчання в основній школі
Упродовж усього життя нам (і дорослим, і дітям) доводиться адаптуватись до різних ситуацій. Переступаючи поріг школи, дитина також увесь час адаптується: до дітей, до вчителів, до уроків, до нового режиму дня. Одним зі складних адаптаційних періодів є навчання у 5-му класі.

Перехід із молодшої школи до основної пов’язаний із внесенням змін у динамічні стереотипи спілкування, діяльності, а також зі збереженням окремих компонентів попереднього соціального досвіду.

Адаптація дитини до навчання в середній школі відбувається не одразу. Це досить тривалий процес, пов’язаний зі значним навантаженням на всі системи організму.

Як свідчить аналіз, учителі, які викладають у 5-х класах, часто не бачать різниці між п’ятикласниками й іншими школярами основної школи. І як результат – завищені вимоги до цих учнів, зниження рівня навчальних досягнень, мотивації навчання. Такий підхід до навчання може ускладнити процес адаптації школярів.

Здається, тільки-но діти і батьки адаптувалися в початковій школі, як необхідно переходити до п’ятого класу, до середньої школи. На жаль, у цей період (10-11років) у дітей втрачається інтерес до навчання. Для учнів 5-го класу багато що стає новим і непізнаним: нові вчителі, нові предмети, форми навчання, а іноді і однокласники. Звичайно ж, є діти, які легко й вільно вливаються в шкільну систему вимог, а є діти, які відчувають потребу в допомозі вчителів, батьків, психолога. Проводячи уроки у 5-му класі та відвідуючи їх у інших учителів, я побачила, що п’ятикласникам у школі цікаво: вони прагнуть бути активними, розумними, вони хочуть, щоб їх побачив, оцінив новий учитель і помітив у них усе найкраще.  

Але ж і ми, вчителі, також проходимо період адаптації: нам потрібно запам’ятати нових учнів, вивчити їхні особливості, переключитися на роботу з п’ятикласниками, враховуючи основні психологічні особливості дітей цього віку. І чим швидше ми, вчителі, і учні знайдемо ті спільні шляхи, тим швидше пройде адаптація в учнів 5-го класу. А це є (я маю на увазі спільні шляхи):

- вміння вчителя ставити посильні вимоги зі свого предмета;

- уміння класного керівника згуртувати колектив, сформувати культуру поведінки й навички спілкування;

- уміння учнів реально оцінювати свої можливості.

У Державному стандарті базової та повної загальної середньої освіти зазначено, що відбір змісту предметів 11-річної школи ґрунтується на принципі наступності між початковою й основною школою. Проблема наступності між початковою й основною школою є складовою загальної проблеми наступності в навчально-виховному процесі.

Більшість дітей переживає перехід у основну школу як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя». Адаптація у 5-му класі багато в чому схожа з адаптацією у 1-му класі.

Що викликає стрес у п’ятикласників? Різкі зміни умов навчання, різноманітні та більш ускладнені вимоги, які ставлять до дітей середньої навчальної ланки, навіть зміна «статусу» у початковій школі на «наймолодшого» у середній – все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими.

П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.

Усі зазначені причини нерідко виступають не ізольовано, а спільно, поєднуючись у досить складні комбінації, і потребують зазвичай спільної активної роботи не тільки психолога й педагога, а й батьків, а головне – самого підлітка.

Забезпечення наступності є однією з основних умов успішної адаптації молодших школярів до навчання в основній школі та важливою передумовою успішного навчання у 5-му класі. Для розв’язання проблем наступності в навчально-виховному процесі, особливо в період адаптації молодших школярів до нових умов навчання у 5-му класі, адміністрації, учителям, батькам необхідно:

-         ураховувати індивідуальні та психологічні особливості 10-11-річних школярів;

-         постійно спиратись на попередні знання, уміння та навички і на основі зазначеного забезпечувати їх удосконалення, осмислення вже на новому, вищому рівні;

-         здійснювати обов’язкову підготовку школярів до засвоєння нових навчальних компетентностей;

-         забезпечити систему взаємозв’язків у змісті, формах і методах педагогічного процесу, оптимальне співвідношення та зв’язок між окремими етапами навчального процесу;

-         створювати освітньо-дидактичні ситуації, в яких дитина почувала б себе невимушено, комфортно, не боялась розкривати світ власних емоцій;

-         забезпечити систему оптимальних вимог до знань і поведінки учнів, їхніх моральних якостей, форм і методів роботи з ними на всіх етапах навчання;

-         упроваджувати засоби стимулювання та заохочення дітей до пізнавальної діяльності;

-         розвивати рефлексивні вміння дивитись на себе з «боку»;

-         формувати навички самоконтролю й самооцінки:

-         аналізувати причини неуспішного адаптаційного періоду;

-         запроваджувати способи, спрямовані на подолання труднощів у навчанні учнів 5-х класів.

 Отже, успішній адаптації учнів 5-х класів до навчання в основній школі сприятимуть цілеспрямована координація дій учителів, їхній професіоналізм і досвідченість.



Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал