До 2016/2017 навчального року



Сторінка3/6
Дата конвертації08.01.2017
Розмір1.13 Mb.
ТипПерелік навчальних програм
1   2   3   4   5   6

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА





  1. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – К.: Вежа, 1994.

  2. Дудик П.С. Стилістика української мови. – К.: Академія, 2005.

  3. Пономарів О.Стилістика сучасної української мови. – Тернопіль: Навчальна книга “Богдан”, 2000.

  4. Пономарів О. Культура слова. Мовностилістичні поради. – К.: Либідь, 2001.

  5. Антонечко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К.: Радянський письменник, 1970.

  6. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови. – Львів: Світ, 2003.

  7. Вихованець І.Р. Таїна слова. – К.: Радянська школа, 1990.

  8. Клименко Н.Ф. Як народжується слово. – К.: Наукова думка, 1991.

  9. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. – К.: Видавництво КДУ, 1987.

  10. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. – К.: Вища школа, 1982.

  11. Коваль А.П. Слово про слово. К.: Радянська школа, 1986.

  12. Кравець Л. Стилістика сучасної української мови (лексика і фразеологія): Збірник вправ. – К., 2002.

  13. Кравець Л. Стилістика сучасної української мови (фоностилістика, стилі): Збірник вправ. – К., 2002.

  14. Культура української мови: Довідник / За редакцією В.М.Русанівського. – К.: Либідь, 1990.

  15. Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови. – К.: Вища школа, 2003.

  16. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика. – К.: Вища школа, 2003.

  17. Сучасна українська літературна мова. Стилістика / За редакцією І.К.Білодіда. – К.: Наукова думка, 1973.

  18. Чабаненко В.А. Стилістика експресивних засобів української мови. – Запоріжжя, 1993.

  19. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К.: Літера, 2002.

  20. Ужченко В.Д. Народження і життя фразеологізму. – К., 1988.

  21. Чак Є.Д. Барви нашого слова. – К., 1989.

  22. Губенко Л.Г. Ораторське мистецтво: практичний посібник. – К.: Парламентське видавництво, 2002.

  23. Сербенська О.А. Культура усного мовлення. Практикум: Навчальний посібник. – К., 2004.

  24. Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2002.

  25. Українська мова. Енциклопедія. – К.: Видавництво «Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана», 2000.

Авторська програма

факультативного курсу

Слов’янська міфологія



у творчому доробку українського письменства”

Лист ІІТЗО від 20.03.2015 № 14.1/12-Г-122
Автор: Богачук Катерина Василівна, вчитель української мови та літератури спеціалізованої загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів № 1з поглибленим вивченням слов’янських мов м. Білої Церкви
Пояснювальна записка

Методологічною основою загальної середньої освіти є пріоритет загальнолюдських і національних цінностей, переорієнтація навчально-виховного процесу на особистість дитини. Школа має створити умови для інтелектуального розвитку молоді, виховання відповідальної особистості, формування в учнів цілісного наукового світогляду. В контексті гуманізації та гуманітаризації освіти пріоритетними стають гуманітарні дисципліни, які покликані допомогти молоді стати компетентними, активними, відповідальними громадянами своєї держави.

Сучасна освіта має сприяти розвиткові демократичної культури, формуванню необхідних для проживання в Європейському співтоваристві компетентностей, наданню молодому поколінню знань про спільну європейську спадщину, спільне слов'янське коріння та свою національну ідентичність.

Становлення суверенітету, розбудова державності України, відродження духовності її народу вимагають докорінних змін у справі освіти й виховання громадян нової генерації, здатної втілювати в життя загальнолюдські ідеали добра, справедливості, права кожної особистості та нації на вільний, гармонійний розвиток, духовний та матеріальний розквіт Вітчизни, гармонізацію суспільних відносин та рівних прав представників усіх націй.

Слов’янська міфологія дає можливість від найдавніших часів відчути пращурівські корені, осягнути багатство і самобутність етносу, представниками якого ми є. Міф – це оповідь про богів і героїв, які брали участь у творенні світу. Поняття “міфологія” має кілька значень: сукупність оповідей однієї культурно-історичної традиції (скажімо, індоєвропейської, слов’янської, української); особлива форма світосприймання; наукова дисципліна, яка досліджує міфи й міфологічні системи. Для реконструкції міфів використовують дані психології, етнографії, археології, лінгвістики, інших наук.

Міф – спосіб пізнання світу. Всесвітньо відомі давньогрецькі й давньоримські міфи про Зевса-Аполона, Афродіту-Венеру, Діану-Артеміду, Прометея, Геракла тощо. Насильницьке і тотальне запровадження християнства, агресивна боротьба з поганськими віруваннями слов’ян, з язичництвом, спалення дерев’яних та потоплення кам’яних ідолів, яким поклонялися наші предки, призвели до того, що нинішні покоління майже втратили зв’язок з багатющою скарбницею слов’янської міфології. Поганські боги наших предків – це насамперед образи природи, втілення опроміненої життєстверджуючим духом троїстої природної сили. Міфологія генетично споріднена з фольклором і літературою, міф актуальний для людини в усі часи.

Міфологія українців пронизує всі пори національного буття, пронизує всі фази людського існування від народження до смерті. Вона відбиває не тільки стан людської душі, але й гаму її взаємин з природою. Крізь тисячоліття дійшли до нас десятки богів. Вони були уособленням сил природи і охоронцями життя людей. Християнська церква, бажаючи вкоренитися навічно, учинила дуже мудро: не змігши стерти з пам’яті народу свята, обряди, звичаї, вона узаконила їх. Різдво, Вербна неділя, Зелені свята, Івана Купала, Маковея, Спас та інші – всі мають язичницьке походження. Проте в таких перетвореннях немає нічого дивного, бо на новому етапі розвитку людської цивілізації старі форми культури наповнюються новим змістом, але залишаються цікавими й актуальними.

В умовах поступового переходу старшої школи до профільного навчання актуальною є проблема якісної розробки та наповнення програм спецкурсів та факультативів у класах філологічного та суспільно - гуманітарного профілів. У 8 – 9 класах ступінь використання варіативної складової навчального плану теж можна збільшити за рахунок упровадження факультативів та спецкурсів, що зміцнюватимуть філологічну та суспільно – гуманітарну підготовку школярів, озброюватимуть їх фаховою термінологією та методикою здійснення досліджень. Велику роль у процесі професійної зорієнтованості учнів цього віку, у набутті ними чіткіших уявлень про майбутній фах, його специфіку та професіограму спеціаліста з цього фаху, у закладення основ найголовніших фахових навичок відіграє й керована та спрямовувана вчителем самостійна робота школярів (науково – дослідницька діяльність, опрацювання додаткової літератури, підготовка проектів, мультимедійних презентацій, публікацій, участь у дебатах, конкурсах тощо).

Пропонована програма факультативного курсу “Слов’янська міфологія у творчому доробку українського письменства” дає змогу формувати особистість, яка була б спроможна до самореалізації своїх здібностей та нахилів в умовах реформування сучасного суспільства.

Основною метою факультативного курсу є:



  • залучення учнів до витоків європейської культури через вивчення слов’янської міфології та використання її у творах українських письменників;

  • виховання громадян України, здатних до діалогу культур з іншими слов’янськими народами;

  • сприяння всебічному культурному розвитку покоління, якому належить розбудовувати нашу державу в наступні роки;

  • сприяння розвитку творчих здібностей підростаючого покоління.

Складники цієї мети реалізуються через завдання:

  • ознайомлення учнів із витоками слов’янської міфології;

  • розглянути рівні слов’янської міфології;

  • поглиблення знання учнів щодо вірування східних, західних та південних слов’ян;

  • дослідження спільних та відмінних рис у міфологічному світогляді слов’янських народів;

  • усвідомлення учнями своєї приналежності до українського народу, сучасної європейської цивілізації;

  • дослідження невичерпного і вічного джерела античної міфології;

  • використання слов’янської міфології в усній народній творчості;

  • ознайомлення з героями слов’янської міфології на сторінках прадавньої та давньої літератури;

  • використання язичницьких богів, духів, священних і чарівних рослин, птахів і звірів у творах письменників нової літератури;

  • ознайомлення із літературним доробком письменників рідного краю;

  • встановлення зв’язків між слов’янськими легендами та “Метаморфозами” в Овідія;

  • розвивати вміння аргументувати власну точку зору та систему життєвих цінностей, в основі якої лежить пріоритет духовного начала над матеріальним;

  • виховання громадянина демократичного світогляду, який дотримується громадянських прав і свобод, із повагою ставиться до традицій, культури, віросповідання та мови спілкування народів світу.

Основними формами і методами роботи з учнями є лекція вчителя, бесіда з учнями, семінар, практичне заняття, творча дискусія з обговорюваної проблеми, виступи учнів з повідомленнями, рефератами на основі опрацювання додаткової літератури, учнівська конференція тощо. Даний курс стимулює інтерес старшокласників до історії, культури, традиції, вірувань як українського народу, так й інших слов’янських націй.

Програма факультативного курсу “Слов’янська міфологія у творчому доробку українського письменства” складається з пояснювальної записки, вступу та п’яти розділів:



  1. З історії міфології.

  2. Використання слов’янської міфології в усній народній творчості.

  3. Герої слов’янської міфології на сторінках прадавньої та давньої літератури.

  4. Язичницькі боги, духи, священні й чарівні рослини, птахи і звірі у творах письменників нової літератури.

  5. Мандрівка сторінками творів письменників рідного краю.

Програма факультативного курсу “Слов’янська міфологія у творчому доробку українського письменства” орієнтована на учнів випускних класів загальноосвітніх, спеціалізованих навчальних закладів, гімназій та ліцеїв. Навчальний курс може бути реалізований за один навчальний рік (11 клас) із розрахунку одна година на тиждень (35 годин). До програми додається орієнтовне календарне планування та список літератури, яку вчитель зможе використати під час підготовки до занять.

Очікувані результати компетентнісного навчання за рівнями відбувається з урахуванням основних вимог щодо знань і вмінь учнів, визначених чинними програмами: “Українська література 5-11 класи” 2004 р. (за ред. Р. В. Мовчан, керівник авторського колективу М. Г. Жулинський) та “Українська література 5-12 класи” 2005 р. (за ред. Р. В. Мовчан, керівник авторського колективу М. Г. Жулинський).



Високий рівень:

  • здатність до самостійного пошуку, аналізу й інтерпретації історико-культурного та літературного матеріалу відповідно до теми та навчальної ситуації;

  • уміння використовувати фоновий матеріал, життєві та навчальні асоціації у власному висловлюванні;

  • здатність до узагальнення й абстрагування;

  • вміння лаконічно й виразно висловлювати власну думку, аргументувати її;

  • вміння вести полемічні бесіди;

  • здатність зіставляти, порівнювати міфологічні образи та теми, оцінювати їх значення для національної самоідентифікації.


Достатній рівень:

  • здатність добирати та критично осмислювати фольклорний, історичний та літературний матеріал відповідно до теми;

  • вміння точно і повно відтворювати, описувати й порівнювати історико-культурні та літературні факти;

  • здатність до узагальнення навчального матеріалу;

  • вміння грамотно й лаконічно висловлювати думки, брати участь в обговоренні навчальної проблеми;

  • здатність оцінювати епічний твір як зразок словесного мистецтва.

Середній рівень:

  • фрагментарне й загальне розуміння історичного та фольклорного матеріалу відповідно до теми;

  • вміння використати окремий історико-культурний та літературний матеріал у процесі навчальної бесіди;

  • здатність брати епізодичну участь в обговоренні навчальної проблеми, часткове відтворення фактичного матеріалу;

  • загальне усвідомлення української міфології як складової частини давньої слов’янської міфології .

Низький рівень:

  • слабке розуміння історико-культурного та фольклорного матеріалу з теми;

  • незнання інформації й низька здатність до фрагментарного відтворення фактичного матеріалу;

  • пасивність в обговоренні навчальної проблеми;

  • відсутність інтересу до предмета обговорення.

11 клас
(35 годин, 1 година на тиждень)
Зміст навчального матеріалу та вимоги до навчальних досягнень учнів


п/п

Кількість год.


Зміст навчального матеріалу

Вимоги до рівня навчальних досягнень учнів

1

2

3

4

1

1

Вступ. Міфологія та література. Міфологія – первісне уявлення прадавньої людини про навколишній світ. Міфи – народні перекази про явища природи, богів, уявних істот. Визначення поняття «міф». Структура міфології. Міфологічні сюжети в літературі, живописі, театрі та інших видах мистецтва. Синкретичний характер міфології.

Художня література як мистецтво слова. Генетична спорідненість міфології і літератури.



Учень:

  • розуміє зміст понять «міфологія», «міф»;

  • обґрунтовує тезу про міфологію як первісне уявлення людини про світ;

  • усвідомлює літературу як мистецтво слова;

  • розкриває генетичну спорідненість міфології та літератури.

І. З історії міфології 2

2

1

Невичерпне і вічне джерело античної міфології. Міфологія стародавніх греків та римлян. Олімп – головне місце перебування богів. Герої античної міфології. Роль античної культури у становленні та розвитку української літератури.

Учень:

  • усвідомлює невичерпність і вічність античної міфології;

  • знає імена і трактування богів античної міфології;

  • розкриває роль античної культури у розвитку української літератури.

3

1

Скарби слов’янської міфології, підняті з глибини століть. Розуміння Верховного Бога. Ранньослов’янська міфологія. Герої слов’янської міфології. Вірування в духів. Водяні істоти. Дана – богиня води, Ічетник – земний водяний дух, Той, що греблю рве; русалки, потерчата, Водяник – дух рік і озер, Болотяник – дух болота; Водяниця – дружина Водяного. Земні духи – Мати-Сира-Земля, скарби, скарбники.

Повітряні духи (Вітри, Повітря, Віли – повітряні жіночі духи, Планетники – демони хмар)

Лісові духи (Лісовик, Хуха, мавки (нявки), Перелісник, Баба-Яга)

Польові духи (Польовик, Луговик, Русалка Польова).



Учень:

  • знає і розуміє основні поняття слов’янської міфології;

  • сприймає розуміння Верховного Бога;

  • набуває знань про героїв слов’янської міфології, вірування в духів, водяних істот.

ІІ. Використання слов’янської міфології в усній народній творчості

4

1

Календарно-обрядові дійства зимового циклу. Різдво – центральне свято зимового циклу. Колядки, щедрівки. Вертепна драма. Народно драма. Колядки та щедрівки господарю та його родині: «В пана господаря», «Стоїть же, стоїть…», «Ой чи є, чи нема пан господар вдома».

Колядки та щедрівки господині: «Ой ясна, красна на небі зоря», «Ой у нашої господині».

Колядки та щедрівки дівчині та парубкові.

Колядки церковні «Нова радість стала».



Учень:

  • дає визначення календарно-обрядових пісень, колядок, щедрівок;

  • знає і розуміє зміст таких колядок і щедрівок: «Дай же, Боже», «Добрий вечір тобі, пане господарю»;

  • розповідає про героїв слов’янської міфології зображених на сторінках колядок і щедрівок;

  • аналізує драми.

5

1

Календарно-обрядові дійства весняного циклу. Веснянки (гаївки, гагілки).

Зустріч весни «Благослови, мати», «Весняночко – паняночко», «А вже весна». Хороводні та ігрові веснянки: «А ми просто сіяли, сіяли», «Зайчику, зайчику», «Льон», «Овес», «Подоляночка», «Довга лоза».



Учень:

  • дає визначення веснянок;

  • читає напам’ять і аналізує веснянки;

  • трактує доцільність використання слов’янської міфології.

6

1

Календарно-обрядові дійства літнього циклу. Боги хліборобського культу східних слов’ян. Світлі боги, бог Господар, богиня Сонця, Громовик – пастух, хлібороб, воїн. Маївки, русальні пісні, петрівчані пісні, купальські пісні. «Сиділа русалка на березі», «На святій неділі», «Тополя», «Прилетіла зозуля», «На Івана, на Купала».

Учень:

  • дає визначення маївок, русальних петрівчаних, купальських пісень;

  • малює уявні образи міфічних істот: мавок, русалок, лісовиків тощо.

7

1

Календарно-обрядові дійства осіннього циклу. Жниварські (зажинкові, жнивні, обжинкові), косарські, гребовицькі пісні. Образи Лади, Спаса, Берегині, Дажбога у піснях осіннього циклу. Житець – Бог Осені та осінніх польових робіт Овсень і Коляда. Дух (перший сніг, символ роду, предків), борода (останній сніг). «Кругом женчика, кругом», «Ой вижали житечко в добрий час.

Учень:

  • проявляє розуміння обрядів осіннього циклу;

  • знає зміст жниварських, косарських, гребовицьких пісень;

  • трактує вдале використання міфічних образів на сторінках обрядових пісень осіннього циклу.

ІІІ. Герої слов’янської міфології на сторінках прадавньої та давньої літератури

8

9


2

«Велесова книга» - найдавніша пам’ятка слов’ян.

Ідея єдиного бога. Сліди імені Велеса в топоніміці слов’янських земель на південь по Дунаю.

Велес – бог усієї Русі, його опікування хліборобами, купцями, покровитель книжників, бог музики і пісень.

Бог Велас у Рігведах, Священних книгах знань – опікун закоханих, співач благополуччя.

Велес – покровитель волхвів, прабатьківських співців та поетів. Світорозуміння русів, їхнє ставлення до Яви, Прави й Нави, уславлення Перуна, Дажбога, Сварога. Концепції походження слов’ян.


Учень:

  • досліджує історію відкриття «Велесової книги»;

  • знає і коментує зміст «Велесової книги»;

  • розповідає про три концепції походження слов’янських народів;

  • розповідає про бога Велеса, зачитує уривки їз «Велесової книги»;

  • аналізує назви слов’янських земель на південь по Дунаю та їх спільність з іменем Велеса.

10

1

Світ слов’янської міфології на сторінках поеми «Слово о полку Ігоревім».

Учень:

  • знає і цитує текст поеми «Слово о полку Ігоревім»;

  • доповідає про міфічнічних героїв: Бояна, Стрибога, Карни, Дажбога;

  • трактує символічно-міфологічне змалювання Руської землі;

  • презентує міфологічний словник.

11

1

Боян – міфічний поет-співак давніх слов’ян, Дажбог – бог Сонця, син Сварога, бог-даватель усякого добра, опікун Людської долі.

12

1

Карна – богиня суму, Стрибок – бог неба і Всесвіту, повелитель вітрів.

13

1

Символічно-міфологічне змалювання Руської землі.

ІV. Язичницькі боги, духи, священні й чарівні рослини, птахи і звірі у творах письменників нової літератури

14

1

Таємничі поетичні перекази у поемі Т. Г. Шевченка «Причинна».

Трави: Іван – та – Марія, Сон – трава, Блекота, Зозулині сльози, Чортополох, часник. Збирання та викопування чарівних трав.



Учень:

  • знає зміст поеми, цитує рядки із твору;

  • розуміє казково-фантастичний характер поеми;

  • розкриває суть слова «причинна», малює уявний образ русалки.

15

1

Греко-римський мотив балади «Тополя» Т. Г. Шевченка. Міфи східних слов’ян про появу тополі.

Символіка самотності, сприйняття тополі чумаком та чабаном, їх роздуми про дерево-сироту. Образи птахів: голуб – птах чистий, святий, улюблена пташка господаря, птах миру й любові, пера голубів символ кохання і вірності; соловейко. Перетворення людей на дерева у греків і римлян:

Дафна – лаврове дерево.

Аттіс – сосна.

Нарцис – квітка без запаху.

Геліада – тополя.



Учень:

  • визначає греко-римські мотиви балади;

  • цитує уривки із поеми;

  • розповідає міфи східних слов’ян про появу тополі.

16

1

Балада Т. Г. Шевченка «Утоплена». Образ русалки-матері. «Потойбічний світ» у баладах «Смерть – це сестра кістлява, баба або кістяк. Душа – вразливе місце людини, яке важко захищати самому без молитви і віри. Русалка-мати – втілення негативних рис злої жінки.

Учень:

  • трактує образ русалки-матері;

  • трактує змалювання поетом «потойбічного світу»;

  • розкриває зв'язок твору із усною народною творчістю;




17

1

Балада Т. Г. Шевченка «Лілея». Русалки, водянці. Перевтілення дівчини у квітку. «Стрига» або «покритка». Волосся, коса – символ незайманості, святості. Покриття «ганчіркою». Образ Лілеї – символ цноти, душевної чистоти, невмирущості людського духу й непорочної краси.

Учень:

  • досліджує міфологічні перетворення, описані у творі;

  • розкриває образи русалки та водянці;

  • презентує міфологічний словник за творами Т. Г. Шевченка.

18

1

«Лісова пісня» Лесі Українки – «химерний Олімп слов’янської міфології», гімн єднання людини і природи.

Феєрія (драма-казка) – використання міфічних фольклорних образів, неймовірні перетворення.

Вовкулака – людина, здатна перевтілюватися у вовка або стає ним за тяжкі провини чи від чарів злого відьмака.

Мара – богиня зла, темної ночі, ворожнечі і смерті, донька Чорнобога.

Перевертень (вовкулака) – людина з подвійним життям: то як людина, то як звір.

Потерчата, русалки.



Учень:

  • коментує поему Лесі Українки «Лісова пісня»;

  • називає міфологічних істот, які змальовані у поемі;

  • представляє лісове царство: Мавку, Лісовика, Водяника та інших;

  • презентує міфологічний словник за поемою Лесі Українки «Лісова пісня»

19

1

Лісове царство: Мавки – душі померлих дітей. Живуть у лісах, полях і в траві, а не у воді, як русалки.

Лісовик – дух лісу, його господар.

Водяник – водяний цар, що володіє всією водою у світі: ріками, озерами, болотами, морями тощо. Дух рік та озер.

Порівняльний аналіз українського міфобачення істот та західних і південних слов’ян.



20

1

Перелесник, Русалка Водяна, Той, що греблі рве, Русалка польова. Літературні та міфічні образи.

21

1

Той, що в скалі сидить, Пропасниця, Потерчата, Злидні. Літературні та міфічні образи.

22

1

Реальне і фантастичне у повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків». Демонічні істоти. Відьма – відун, відьмак, відьмувати, - жінки, які продали душу чортові. Чорт – нечистий, дідько, біс, нечиста сила.

Учень:

  • розкриває історію написання повісті «Тіні забутих предків»;

  • виділяє реальне й фантастичне у творі;

  • з’ясовує етимологію слів.

23

1

Міфологічні істоти: душа – внутрішня сутність людини, вона вічна і безсмертна. Чугайстер – заклятий чоловік, волохатий, голий, з рогами. Повість Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків».

Діалектика життя і смерті.



Учень:

  • розкриває зміст слів «відьма», «чорт», «душа», «культ предків», «чугайстер»;

  • досліджує поєднання язичництва та християнства;

  • декламує напам’ять уривки із повісті;

  • розкриває творчі здібності шляхом написання творів.

24

1

Збірка Б. – І. Антонича «Три перстені». Розшифровування назви збірки.

Учень:

  • ознайомлюється із збірками Б. – І. Антонича «три перстені», «Книга Лева»;

  • досліджує поезії «Зелена Євангелія», «Різдво»;

  • усвідомлює творче поєднання християнської та язичницької традиції у вірші «Різдво»;

  • визначає основні характеристики язичництва.

25

1

Міфологічна основа «Книги Лева» і «Зеленої Євангелії».

26

1

Вірш «Різдво» - поєднання християнської та язичницької традиції.

Берегиня – богиня захисту людини.

Вод освячення – вод освітлення.

Дерево життя – райське дерево, що росте посеред Вирію – Раю, богиня Ладу.



V. Мандрівка сторінками творів письменників рідного краю

27

1

«Сім мелодій творчості» А. Гудими. Міфологічні істоти на сторінках поезії. Українські вищі боги: Перун, Хорс – Дажбог, Волос, Сварожич – вогонь. Система міфологічних протиставлень у творчості А. Гудими: суша – море, вогонь – волога, білий – чорний.

Учень:

  • робить огляд мистецької палітри А. Гудими;

  • досліджує використання слов’янської міфології у поезії А. Гудими;

  • цитує вірші поета.

28

1

Герої слов’янської міфології на сторінках поезій Ніни Опанасенко.

Триєдинство – три рівні мирового дерева, використання магічних чисел.

Всевишній – вічний бог космосу.

Род – його син, народжений як ідея творення.

Хорс – бог сонячного світла, покровитель землеробів.

Священні птахи: голуб, фенікс, ластівка, зозуля.



Учень:

  • презентує творчий доробок Ніни Опанасенко;

  • розкриває філософський зміст «о четвертій над ранок»;

  • розкриває образ Ярила;

  • досліджує використання священних рослин і птахів.

29

1

Поезія Петра Розвозчика «Вустами віків»

Учень:

  • аналізує поезії Петра Розвозчика;

  • розкриває образ бога війни – Святовида (Світовида);

  • трактує образ Мокоші у поезії «До Мокоші»;

  • цитує і порівнює вірші із збірки «Земля Світовида»;

  • презентує міфологічний словник.

30

1

Чур – хатній бог , добрий дух дому, охоронець домашнього вогнища.

Мокоша – богиня милосердя, заступниця вагітних.

Чур, Мокоша, Юний Божич – герої збірок Петра Розвозчика.


31

1

Збірка Петра Розвозчика «Земля Світовида»

Святовид (Світовид) – бог минулого, сучасного і майбутнього.



32

1

Практичне підсумкове заняття. Захист дослідницьких робіт, наукових проектів, рефератів.

Учень:

  • презентує власні дослідження;

  • розкриває спільні та відмінні риси міфології слов’янських народів;

  • підтверджує генетичний зв'язок літератури та міфології;

  • підтверджує знання і розуміння слов’янської міфології;

  • складає та розв’язує ребуси, кросворди, сканворди.

33

1

Практичне підсумкове заняття. Складання та розв’язування кросвордів, ребусів, сканвордів тощо.

34

1

Підсумкові уроки. Захист творчих учнівських проектів з використанням ІКТ.

Учень:

  • розкриває творчі здібності;

  • інсценізує уривки із творів;

  • виразно читає поезію і прозу напам’ять;

  • засвідчує свою причетність до культури слов’янських народів;

  • розкриває глибокі знання слов’янської міфології.

35

1


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал