Дмитро донцов



Сторінка32/33
Дата конвертації02.12.2016
Розмір7.57 Mb.
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   33

УДК 32-027.21(081)

ББК 66.0я44


1 Донцов Д. Дещо про орієнтації // Донцов Д. Вибрані твори у 10 т.: Т. 1. Політична аналітика (1912–1918 рр.). – Дрогобич–Львів: ВФ «Відродження», 2011. – С. 206.


2 Донцов Д. Сепаратистичний рух на Україні // Донцов Д. Вибрані твори у 10 т.: Т. 1. – С. 255.


3 Івченко М. Робітні сили: Новели, оповідання, повісті, роман. – К.: Дніпро, 1990. – С. 465.


** Я знаю, чому ці байдужі люди, що їх називають розумними, не приймають щирість, з якою я боронив справу нації; та чи це моя провина, що вони немудрі? (Марат Жан-Поль. Дар для нації).


 Вживаю се слово не в його російськім, трохи погордливім значенню, а замість французького «bourgeois».

4 У цілій брошурі підкреслення мої. – Д. Д.


5 Baring Maurice. Russian people. – London, 1911.


6 Bauer O. Die Nationalitätenfrage und die Sozialdemokratie. – Wien, 1908. – s. 42.


7 Трагічна фігура Мазепи, що вже у XVIII ст. пробував розв'язати велике історичне завдання XX віку – розбиття Росії, стала одною з найбільш улюблених особистостей европейської літератури, штуки й навіть музики. Готшаль, Фрайліґрат, Віктор Гюґо, лорд Байрон і сила українських, шведських, польських, чеських і російських письменників писали про нього. Він дав натхнення прекрасним картинам Горація Верне, Луї Буланже, Шасеріяна й инш. Йому присвятив свою захоплюючу симфонію Фр. Ліст.


8 Пор. Семеновскій. Політіческія идеи декабристовъ. – Бібліотека декабристовъ. – Москва, 1906–1907.


9 Деякі факти з життя Наполеона І дозволяють нам припускати, що лише його раптовий упадок перешкодив йому присвятити серйозну увагу українському питанню. По своїм повороті з Росії Наполеон наказав своєму референтові в міністерстві закордонних справ Лезюрові, діяльність якого полягала в тому, щоб подавати цісареві докладні реферати про стан тих або тих частин Европи, які під той час цікавили цісаря, – написати історію України. Се завдання було негайно виконано. Одначе мета його залишилася невідомою. Може бути, що по страшнім 1812 році цісар гадав знайти новий засіб боротьби з Росією й пригадав прохання князя Юзефа Понятовського, який благаюче радив йому повернути на Вкраїну замість Москви. З огляду на цей факт не зовсім позбавленою цікавости є обставина, що в похідній книгозбірні цісаря в Росії була знайдена книжка українського поета Котляревського, що, як сказано, був членом одного з таємних товариств на півдні Росії, метою яких було здобуття незалежної України.


10 Проєкт Гартмана-Бісмарка був загалом лише дальшим розвиненням ідей, які в тодішній Німеччині далеко більше були поширені, ніж се звичайно приймають. Низка політичних часописів і брошур займалися в вісімдесятих роках тим самим питанням війни з Росією. Деякі з сих писань, як, напр., І. Р., вже ясно визнавали, що лише через відсунення російського кордону до Двіни й Дніпра можна осягти тривалих результатів і розв'язати всі непорішені питання.


11 Перша спроба обґрунтувати сепаратистичну програму була зроблена на з'їзді української академічної молоді у Львові в 1913 р. автором, якому доручено було виголосити виклад про політичну ситуацію (Пор.: Донцов Д. Сучасне політичне положення нації і наші завдання. – Львів, 1913).


12 Брак часу, що стояв до розпорядження автора, як також брак відповідної (французької і англійської) літератури, перешкодив йому розглянути також становище Англії й Франції до українського питання. Але вже й використані автором брошури-джерела дозволяють із великою ймовірністю припустити, що повне значення української державної ідеї для великодержавного становища Росії не було зовсім незнане також і кабінетам Лондону, Парижу, особливо під час Кримської війни. Між иншим, незвичайно цікавим є, що вже за часів Хмельницького сама англійська преса якнайсерйозніше перестерігала українців від союзу з Московським царством.


13 Тонна важить 60 пудів.


14 Архидиякон Петро Алепський, що подорожував по Вкраїні в 1653–1654 рр., пише в своїх записках: «У всій руській країні ми спостерігали цікавий факт, що викликав наше зачудування: всі, за малими виїмками, навіть більшість їхніх жінок і дочок, уміють читати й знають порядок служби Божої та церковні пісні, крім того, духовні навчають сиріт. Діти всі вміють читати».


15 Проф. Мілюков П. Очерки из исторії русской культуры. Різниця між греко-католицькою й греко-орієнтальною церквою часто є незнаною навіть серед освічених кіл Західної Европи. Лише в обрядах і в питанні целібату сі церкви наближаються одна до одної. В решті ж греко-католицька церква, що визнає всі догми католицтва й зверхність папи, не має з російською церквою нічого спільного.


16 До цього спричинюється також зростаючий наплив сільського (українського) населення до міст, які через те гублять поволі свій російсько-жидівський характер.


17 Права менших національностей Европи (перекл.). Кожному, хто хоче набрати правильної уяви про любов Англії до «менших національностей», можна рекомендувати «Oxford Pamphlets» й особливу брошуру «The National Principle and the War» (Національний принцип і війна), де українському народові признається лише одне право, а саме – потонути в російськім морі.


18 Відкрито (фр.).


19 збройною рукою (лат.).


20 північна рівновага (фр.).


21 Про се військо писав Фридрих Великий у своїх «Considérations sur l'Etat de la Russie sous Pierre le Grand», що воно «з усіх нерегулярних військ – найзавзятіше і найвідважніше».


22 Крім того, було ще 15000 під генералом Боуром між Дептом і Пековом і 25000 – під Апраксіним в Інгерманляндії.


23 Закидається шведському королеві, що він ще 1701 року, по битві під Нарвою, не пішов дальше походом на Петра І, а обернувся проти Авґуста. Не добачується тут, що сей останній мав ще відносно велику армію на шведській землі, коли Петро хвилево зовсім не був небезпечний. Коли б Карло був дальше гнався за Петром, то наразився б на небезпеку відрізання від Швеції саксонцями і поляками. Зате повна побіда над Данією й Авґустом могла йому дати зовсім вільну руку до війни з Москвою.


24 Див.: Relation de Bataille de Poltawa / Adierfeld G. Historie militare de Charles XII. – Paris, MDCCXLI.


25 Див.: Histoire de Charles XII, Roi de Suède / Traduite de Suèdois Movsieur Nordberg J. A. – A la Haie : MDCCXLVIII. – Т. II–III.


26 Див.: Adierfeld G. Historie militare de Charles XII. – Paris, MDCCXLI. – Т ІІІ.


27 Engel J. Ch. Geschichte der Ukraine und der ukrainischen Kosaken. – Halle, 1796.


28 Jahrhundert von Sarauw Chr[istian] Frederik Conrad. Die Feldzüge Karl's XII: Ein Quellenmässiger Beitrag zur Kriegsgeschichte und Kabinetspolitik Europa's im XVIII Jahrhundert. – Leipzig: B. Schlicke, 1881.


29 Юньков Н. Северная война / Труды Императ. росiйскаго военно-историч.общ: 4 томи. – Спб., 1909. – Розд. 4.


30 «наше море», «своє море» (іт.).


31 Сей відчит прочитано 19 червня 1918 року в Українському клубі в Києві.


32 Про українство соціялістичне тут не говоримо. Український соціалізм, хоч не все як слід узгляднював національний момент, проте завше опирав українство на політичнім русі мас.


33 Винниченко В. Божки: Романъ въ 2-хъ частяхъ. – Москва: Московское Книгоиздательство, 1916.


34 Barrès M. Scènes et doctrines du Nationalisme / Éditeur Félix Juwen. – Paris, 1902.


35 Maurras Charles. La politique Religieuse. – С. 77.


36 Gorgolini Pietro. Le fascisme. – Paris, 1923. – Перек. з італ.


37 Curtius Ernst Robert. Maurice Barrès und die geistigen Grundlagen des französischen Nationalismus. – Bonn, 1921.


38 Матв.: XIII, 24–42.


39 Матв.: XI, 12.


40 Mussolini B. Discorsi politici. – Milano: Esercizio tipografico del «Popolo d'Italia», 1921.


41 Мешлер М. Божеств. Спаситель. – Жовква: Друк оо. Василіан, 1921. – С. 229.


42 Мешлер М. Op. cit. – С. 125.


43 Матв.: ХІІ, 30.


44 Матв.: ІІІ, 7.


45 Мешлєр М. Op. cit. – С. 242.


46 Benson Robert Hugh monseigneur. Paradoxes du Catholicisme; trad. de l'anglais par Ch. Grolleau. – Paris, 1919. – С. 176.


47 Sorel G. Réflexions sur la violence. – Paris, 1919.


48 Говорю тут переважно про греко-католицьку римську Церкву. Про неї каже вже цитований Моррас, що в неї буква жидівська, та що вона б і ділала по-жидівськи, коли б її не вияснював Рим. Коли я давніше инакше ставився до сеї Церкви, так се тому, що брав за її суть «жидівську букву», а не римське вияснювання. Се вияснювання передало нам, як каже
також уже згадуваний Сорель «римський дух», а ми лиш тоді зможемо здати собі справу з чудесної цінности сеї спадщини, коли порівняємо народи, що її одідичили з народами Сходу – потульними, з занепалим творчим ідеалізмом. Розуміється, все сказане тут про завдання Церкви на наших землях, стосується й до української православної Церкви. Не говорю про неї ширше, бо занадто слабо ще розвинена її ідеолоґія.

49
 Іолія ІІ. 12 і 13.

50
 Перша Книга Мойсся, 31.

51
 Іолія ІІ. 31.

52
 Перша книга Мойсея, 25, 28.

53
 Сі та инші цифри – з цікавої книжки: Загорский С. О. К социализму или капитализму? – Прага: Изд. Респ. Дем. Союза, 1927.

54
 Ibidem.

55
 Перша всеукраїнська конференція КП(б)У: Стеногр. звіт ДВУ. – Харків, 1926. – С. 25.

56
 «Більшовик України», 1927. – Ч. 3–4 (ст. Власенка С.).

57
 «Харківські Вісти». – 7–8, 10 і 13.ІV.1927.

58
 Перша всеукраїнська конференція КП(б)У. – С. 33.

59
 З промови Бухаріна на XV конференції ВКП(б) // «Комуніст». – 10.XI.1926.

60
 Стаття Гринька // «Черв. Шлях», 1926. – Ч. 5–6.

61
 Цит. з «Укр Громади». – Ч. 18 (стаття Власенка С.).

62
 Перша всеукраїнська конференція КП(б)У // ... – С. 20.

63
 «Вісті». – 12 і 13.IV.

64
 Проект тезисов по крестьянскому вопросу тов. Н. Бухарина, одобренный делегатами РКПб) // «Правда». – 1.IV.1925.

65
 Тези, прийняті на 2-м з’їзді КПЗУ. – Вид. ЦК КПЗУ, 1926.

66
 «Селянський Шлях». – 7.V.1927.

67
 Промова Зіновєва // «Правда». – 30.VI.1925.

68
 З подорожніх заміток інж. Бассешеса Н. // N. Fr. Presse. – 3.VI.1927.

69
 «Червона преса», 1926. – Ч. 8. – С. 101.

70
 Давня відвага не вмерла ще в серцях італійців. – Пер. Авт. Див.: Le Prince. – Le Prince. –Сh. XXVI.

71
 Le Prince. – Ch. XXV.

72
 Le Prince. – Ch. VI.

73
 Там само. – Ch. XIX.

74
 Там само. – Сh. VI.

75
 Le Prince. – Ch. VI.

76
 Там само.

77
 Discours sur Tite-Live. – Liv. II. – Ch. XLI.

78
 Le Prince. – Ch. XV.

79
 Там само. – Ch. XXVI.

80
 Le Prince. – Ch XVIII.

81
 Там само. – Ch. XIX.

82
 Там само. – Ch. XVІІ.

83
 Там само. – Ch. XІX.

84
 Там само. – Ch. XVIII.

85
 Fichte J. G. Über Machiavell, als Schriftsteller, und Stellen aus seinen Schriften. – 1807.

86
 Le Prince. – Ch. ІІІ.

87
 Там само. – Ch. III.

88
 Там само. – Ch. XXIV.

89
 Le Prince. – Ch XXV.

90
 L'Histoire de Florence.

91
 Discours sur Tite-Live. – Liv. IІІ. – Сh. 12.

92
 Gallarati Scotti Tommaso. Vita di Dante. – Milano: Baldini & Castoldi, 1920.

93
 Vilfredo Pareto. Traite de Sociologie generate. – Paris, 1919. – V. II. – § 1975.

94
 Дністрянський С. Нова наука про Державу; Панейко В. З’єдинені держави східної Европи, Шаповал М. Револ. соціялізм на Україні; Бочковський. Націон. Справа.

95
 Винниченко В. Відродження нації.

96
 Le Prince. – Ch. XXVIII.

97
 Доц. др. Іван Мірчук. Етика а політика.

*
* Буддизм, се не прагнути, не діяти. Але коли Окцидент не діє, він вмирає. (Моран Поль. Живий Будда).

 «Більшовик України», 1926. – Ч. 23. – С. 81.

98
 «Myśl Narodowa». – 1925. – Ч. 6.

99
 Explications de Notre Temps.

100
 Valois G. L’homme qui vient. – Paris, 1923.

101
 Maurois A. Les silences du colonel Bramble. – Paris, 1918.

102
 Ford H. Moje życie і dzieło. – Warszawa, 1925.

103
 Лондон Д. Союз старих.

104
 Schlund E. Katholizismus und Vaterland. – München, 1923; Heft 2. – 1925.

105
 «Les Nouvelles littéraires».

106
 Valois G. L’homme qui vient. – Paris, 1923.

107
 Will England last the century? By Calchas // «Forthightly Review». – 1901, (Jan.).

108
 Цит. з «Myśli Narod.».

109
 Matthias L. Bericht über das andere Spanien // «Neue Rundschau». – 1927. – VIII.

110
 Chinas revolt // «Current History». – 1927. – VI. – P. 483.

111
 Tолстой Л. Недѣланіе.

112
 Достоєвскій Ф. «Братья Карамазовы» та «Игрокъ».

113
 «Життя і Революція».

114
 Ак. Багалій Д. Г. С. Сковорода, український мандрований філософ. – Харків, 1926.

115
 Петров В. Хуторянство і Европа // «Життя і Революція». – 1926. – VII.

116
 «Зів’яле листя».

117
 «Соняшна машина».

118
 «Відродження нації». – І. – 23.

119
 Ґадзінський В. Фраґменти стихії.

120
 Рильський М. Тринадцята весна.

121
 Савченко Я. Занепадництво в українській поезії // «Життя і Революція». – 1927. – II.

122
 Сосюра. Золоті шулики.

123
 Косяченко. Віхоли.

124
 Ярошенко, Савченко. Oр. cit.

125
 Драґан. Шутка // ЛНВ. –1928. – II.

126
 Тичина. Псалом залізу.

127
 Савченко. Ор. cit.

128
 Фальківський Д. Обрії. – К., 1927.

129
 Плужник. Канів, 1926.

130
 Савченко Я. Занепадництво в укр. поезії // «Життя і Революція». – 1927. – ІІ.

131
 Наш літер. урбанізм // «Культура і побут». – 11.VІ.1927.

132
 Доленґо Н., Поліщук В. // «Гарт». – Ч. 2/3.

133
 «До основ українського націоналізму».

134
 Панейко В. Lasciate ogni speranza! // «Діло». – 14.1.1928.

135
 Як то було при народинах «Діла» // «Діло». – 14.1.1928.

136
 «Воля Народа». – 15.V.1927.

137
 «Червоний Шлях». – 1927. – Ч. 7/8. – С. 181.

138
 «Червоний Шлях». – 1927. – Ч. 7/8. – С. 181.

139
 «Більшовик України». – 1926. – Ч. 2–3. – С. 77.

140
 «Тризуб». – 1928. – Ч. 1–2. – С. 5.

141
 Хвиля А. Ясною дорогою. – Харків, 1927. – С. 223.

142
 Приходько В. в ЛНВ. – 1927. – VІ.

143
 «Нова Зоря». – 1928. – Ч. 40.

144
 «Церква і Життя» (орган Української Автокефальної Православної Церкви). – Харків, 1928. – Ч. 1 (6).

145



Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   33


База даних захищена авторським правом ©divovo.in.ua 2017
звернутися до адміністрації

войти | регистрация
    Головна сторінка


загрузить материал